| Бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів, необхідних для функціонування держави протягом бюджетного періоду. |
За своєю суттю бюджет - це розпис доходів і видатків держави на один бюджетний період. Він затверджується Верховною Радою і набуває сили закону, який у грошовій формі покладає на державні органи обов'язки по мобілізації коштівта надає повноваження на їх витрачання. Бюджетні відносини в Україні регламентовані Бюджетним кодексом України від 21 червня 2001 р. Цей кодекс дає визначення основних термінів, які використовуються у сфері бюджетних відносин, визначає структуру бюджетної системи та її принципи, склад доходів і видатків бюджету, стадії і процедуру бюджетного процесу, його учасників, суб'єктів контролю за додержанням бюджетного законодавствата їхні повноваження, відповідальність за бюджетні правопорушення тощо.
Бюджетна система України складається з Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування, якими є бюджети територіальних громад сіл, селищ та їх об'єднань.
Державний бюджет України затверджується Верховною Радою, а місцеві бюджети - місцевими радами, які й контролюють їх виконання.
Сукупність фінансових ресурсів, яка зосереджена у бюджетах усіх рівнів, утворює бюджетні ресурси України.
Джерелами бюджетних ресурсів є платежі господарських організацій та податки з фізичних і юридичних осіб тощо.
Державний і місцевий бюджети можуть складатися з загального і спеціального фондів.
Загальний фонд бюджету включає:
1) всі доходи бюджету, крім призначених для зарахування у спеціальний фонд. До доходів бюджету належать податкові надходження, доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори і платежі, надходження від штрафів і фінансових санкцій та ін.;
2) всі витрати бюджету за рахунок надходжень у загальний фонд бюджету. Бюджетні кошти витрачаються на виконання функцій держави, завдань місцевого самоврядування;
3) фінансування загального фонду бюджету. Цей розділ загального фонду бюджету визначає джерела покриття дефіциту бюджету, а також витрати фінансів, що утворилися внаслідок перевищення доходів бюджету над його витратами.
Спеціальний фонд бюджету включає:
1) бюджетні призначення на витрати за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;
2) гранти або подарунки, отримані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;
3) різницю між доходами і витратами спеціального фонду бюджету.
Передача коштів між загальним і спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки через зміну в Законі про Державний бюджет України або шляхом ухвалення рішення відповідної ради.
Проект закону про Державний бюджет України розробляє Кабінет Міністрів України. Він має бути поданий до Верховної Ради України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому.
Верховна Рада України розглядає проект закону в трьох читаннях і приймає Закон про Державний бюджет до 1 грудня року, що передує плановому.
Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет, Кабінет Міністрів України має право здійснювати витрати і стягувати обов'язкові платежі в бюджет відповідно до Закону про Державний бюджет за попередній бюджетний період.
Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Обслуговування бюджетних операцій здійснюється Державним казначейством України.
Контроль за виконанням Державного бюджету покладено на Верховну Раду України. Зокрема, Рахункова палата від імені Верховної Ради України здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету України. У випадках, визначених Бюджетним кодексом (наприклад, зміна структури витрат), Верховна Рада має право внести зміни до закону про Державний бюджет. Верховна Рада України приймає рішення щодо звіту Кабінету Міністрів України про виконання Державного бюджету України.
11.3. Система оподаткування в Україні
Принципи податкової політики України визначені Конституцією, згідно з якою всі види податків встановлюються виключно уповноваженими на те державними органами. Референдум щодо законопроектів з питань податків не допускається. Згідно зі ст. 67 Конституції кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, визначених законом. Громадяни зобов'язані щорічно подавати до податкових адміністрацій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік.
Відносини, що пов'язані з оподаткуванням, регламентовані Законом "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р. (в редакції від 18 лютого 1997 р.) та іншими нормативними актами, прийнятими на його основі. Цей закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Податки - це обов'язкові відрахування від прибутків фізичних і юридичних осіб до бюджету держави.
Система оподаткування - це сукупність податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів, що справляються у визначеному законом порядку.
Під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законодавством про оподаткування.
Ознаками податку є: обов'язковість та примусовість; безоплатність; нецільовий характер, тобто відсутність вказівок щодо мети використання надходжень від певного податку; розподіл надходжень коштів від податків між бюджетами різних рівнів і державними цільовими фондами; безповоротність, тобто кошти, сплачені у вигляді податків, платникам не повертаються.
Встановлення і скасування видів податків і зборів та пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України. Ставки загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, а ставки місцевих податків і зборів встановлюються Верховною Радою АРК та місцевими радами і не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Платниками податків і зборів є фізичні та юридичні особи, на яких покладено обов'язок сплачувати податки і збори.
За правовим статусом платники податків поділяються на національних платників (резидентів) та іноземних платників (нерезидентів).
Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт послуг), спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб тощо.
Всі податки і збори поділяються на:
| Загальнодержавні податки і збори: | Місцеві податки і збори: |
| 1. Податки на прибуток підприємства 2. Акційний збір 3. Мито 4. Державне мито 5. Податок на промисел 6. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів 7. Податок на додану вартість 8. Податок на доходи фізичних осіб 9. Податок на нерухоме майно 10. Податок на землю 11. Збір на спеціальне використання природного середовища 12. Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та спеціального захисту населення 13. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету 14. Збір за забруднення навколишнього природного середовища 15. Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності 16. Збір на розвиток виноградарства, садівництва, хмелярства 17. Збір на обов’язкове соціальне страхування 18. Збір на обов’язкове державне соціальне страхування 19. Єдиний збір, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України 20. Збір за використання радіочастотного ресурсу України | 1. Податок з реклами 2. Готельний збір 3. Збір за паркування автотранспорту 4. Ринковий збір 5. Курортний збір 6. Збір с осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі, на іподромі 7. Збір з власників собак 8. Збір за видачу ордера на квартиру 9. Збір за право використання місцевої символіки 10. Збір за виграш у бігах на іподромі 11. Збір за право проведення кіно- та телезйомок 12. Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розподілу та лотерей 13. Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг |