РОЗРОБКА СХЕМ ПУСКОВИХ РЕОСТАТІВ

Для рухомого складу, що має реостатний контролер, для виведення опорів з ланцюгу ТЕД необхідно застосовувати верн’єрні схеми.

Розробку верн’єрної схеми починаємо визначення кількості пускових контакторів реостатного контролера:

, (4.1)

де n – кількість позицій контролера при реостатному пуску.

Значення j повинно бути цілим числом.

Кількість секцій верн’єрної схеми залежить від кількості позицій і може бути визначена за формулою:

при непарній кількості позицій: ,

(4.2)

при парній кількості позицій: .

Величину опору секцій визначаємо шляхом перемноження опору пускового реостата на першій маневровій позиції на відповідний коефіцієнт K_З_i Цей коефіцієнт обираємо згідно з визначеною кількістю позицій реостатного контролера і відповідної секції реостата (див. додаток 4):

, (4.3)

Далі складаємо верн’єрну схему, схему включення секцій і таблицю замкнення контакторів.

Приклад.

При 12 позиціях, опори на яких було розраховано в п.4, верн’єрна схема матиме вигляд:

Рис. 4.1 - Верн’єрна схема пускового реостата

Таблиця 4.1 – Порядок включення секцій

Позиції	Включення секцій	Опір по позиціях
розрахунковий	фактичний
		4,427	4,66
		2,997	2,847
		2,237	2,012
		1,777	1,617
		1,4	1,375
		1,1	1,1
		0,84	0,84
		0,64	0,647
		0,46	0,5
		0,32	0,35
		0,185	0,22
		0,08	0,1

Розрахункові опори по позиціях обираємо з табл. 3.1, фактичні опори по позиціях визначаємо за формулами, що наведені у табл. 4.1. Значення фактичних опорів не повинні відрізнятися від значень розрахункових опорів більше 15%. При необхідності виконуємо коректування верн’єрної схеми.

Таблиця 4.2 – Таблиця замикання контакторів

Позиції реостатного контролера	Контактори

					■
	■				■
	■	■			■
		■	■		■
			■	■	■
				■	■	■
						■		■
	■					■		■
	■	■				■		■
		■	■			■		■
			■	■		■		■
				■		■	■	■