Державний вищий навчальний заклад
«Дніпропетровський транспортно-економічний коледж»
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з дисципліни „Інформаційні системи і технології на підприємствах ”
для студентів денного відділення за спеціальністю 5.0350401“Економіка підприємства”.
Напрям підготовки 6.030504 “Економіка підприємства”.
Розроблено викладачем_______Кирашенко О.В.
Розглянуто на засіданні ПК
"Комп'ютерна техніка та інформатика"
Протокол №___ від ____ 2010 р.
Голова ____________________ Н.І.Крива
м. Дніпропетровськ
Розділ І. Основні поняття і роль інформаційних систем і технологій в управлінні економікою.
Розділ ІІ. Економічна інформація і засоби ії формалізованого опису
Порядковий метод кодування — це створення коду із чисел натурального ряду і його присвоєння. Найбільш простий і повний, однозначний.
Серійно-порядковий метод кодування— це створення коду із чисел натурального ряду із закріпленням окремих серій чи діапазонів цих чисел за об’єктами класифікації з однаковими ознаками і його присвоєння. Використовується для двоознакових номенклатур.
Послідовний метод кодування — це створення коду класифікаційного групування і (чи) об’єкта класифікації з використанням кодів послідовно розміщених підпорядкованих групувань, отриманих за ієрархічного методу класифікації, і його присвоєння.
Паралельний метод кодування — це створення коду класифікаційного групування і (чи) об’єкта класифікації з використанням кодів незалежних групувань, отриманих за фасетного методу класифікації, і його присвоєння.
Результати класифікації і кодування фіксуються в документах, що отримали назву класифікаторів.
Класифікаторявляє собою документ, у якому відображено систематизований перелік назв і кодів класифікаційних групувань або об’єктів класифікації.
Під час розв’язання економічних задач слід забезпечити їх порівнянність. Здійснюється це створенням єдиних систем групувань, побудованих за єдиними класифікаційними ознаками, — Єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічної інформації (ЕСКК ТЕІ).
Залежно від рівня затвердження та сфери застосування класифікатори ТЕІ поділяють на:
а) міжнародні;
б) загальнодержавні;
в) галузеві;
В) класифікатори об’єднань, підприємств та установ.
Прикладом загальнодержавного класифікатора може слугувати класифікатор продукції (рис. 1.9):
Рис. 1.9. Державний класифікатор продукції. Структура коду
У процесі перетворення інформації для управлінських цілей часто використовують такий метод наочної інтерпретації, якмоделювання елементів інформації. Моделювання дозволяє умовно відобразити реальні об’єкти і процеси за допомогою мовних, графічних та інших засобів, аби полегшити сприймання та аналіз їх людиною. Моделі допомагають абстрагуватися від деталей та усвідомити суть проблеми.
Процес зберігання даних про економічний об’єкт з певними їхніми зв’язками в сучасних комп’ютерах вимагає застосування відповідних моделей. Основним місцем зберігання економічної інформації в інформаційних системах є бази даних (БД). Вид конкретної бази даних залежить від типу відношень між об’єктами інформації; що зберігається в ній. Основними видами (моделями) таких відношень є:
а) «один до одного» (1 : 1); прикладом може бути відношення «номенклатурний номер матеріалу — назва матеріалу»;
б) «один до багатьох» (1 : N); прикладом є відношення «код виробу — професія працівника, що бере участь у його виготовленні»;
В) «багато до багатьох» (M : N); приклад — відношення «код технологічної операції — табельний номер працівника, що її виконує».
Залежно від того, які типи відношень використовуються у побудові конкретної бази даних, останні прийнято поділяти на:
а) ієрархічні (реалізуються відношення 1 : 1, 1 : N);
б) сіткові (реалізуються відношення 1 : 1, 1 : N та N : M);
В) реляційні (на основі таблиць відношень).
Розділ III. Організація позамашинної інформаційної бази.
Розділ IV. Організація машинної інформаційної бази.
Лекція №7.
Тема: Методи створення оптимальної моделі баз даних
План:
1. Поняття оптимальної моделі бази даних.
2. Теорія нормалізації реляційних баз даних.
Контрольні запитання :
1.Дайте визначення оптимальної логічної моделі БД.
2. Охарактеризуйте правила побудови логічної моделі БД.
Література: Л2[153-154]
Лекція №8.
Тема: Теорія нормалізації відношень
План:
1. Поняття нормалізації відношень.
2. Вимоги атрибутів відношень БД.
3. Етапи нормалізації відношень.
Контрольні запитання :
1. Що таке нормалізація реляційних відношень? Які переваги має нормалізована БД?
2. Дайте визначення першої нормальної форми.
3. Дайте визначення другої нормальної форми.
4. Дайте визначення третьої нормальної форми.
5. Дайте визначення четвертої нормальної форми.
Література: Л2[154-157]
Лекція №9.
Розділ V. Створення комп’ютерних технологій.
Лекція №10.
Лекція №11.
Тема: Технологічні процеси автоматизованої обробки економічної інформації.
План:
1. Поняття технологічного процесу обробки інформації.
2. Основні етапи технологічного процесу обробки інформації
Контрольні запитання :
1. Що таке технологічний процес?
Лекція №12.
Тема: Операції збору та реєстрації інформації
План:
1. Поняття збору інформації.
2. Поняття реєстрації інформації.
Контрольні запитання :
1. Що таке збор інформації?
2.Що таке реєстрація інформації?
3.Як виписується ордер на реєстрацію матеріалів?
Література: Л2[169-173]
Розділ VІ. Режим роботи ЕОМ.
Розділ VІІ. Створення і функціонування інформаційних систем.
Лекція №14.
Тема: Стадії та етапи розробки
План:
1. Стадії створення ІС.
2. Характеристики етапів розробки.
Контрольні запитання :
1.На якому етапі створення інформаційних систем розробляється постановка задачі?
2. На яких етапах розробки інформаційної системи замовник приймає безпосередню участь в проектних роботах? Які його функції?
3. За яких умов створення інформаційної системи може не проходити всі етапи?
Література: Л2[207-211]
Розділ VІІІ. Еволюція моделей управління підприємствами в інформаційних системах
Sales and Operation Planning (Планування продажу та виробництва).
2. Demand Mаnаgement (Управління попитом).
3. Master Production Scheduling (Складання плану виробництва).
4. Material Requirements Planning (Планування матеріальних потреб).
5. Bill of Materials ( Специфікація продуктів).
6. Inventory Transaction Subsystem (Управління складами).
7. Scheduled Receipts Subsystem (Планові поставки).
8. Shop Flow Control (Управління на рівні виробничого цеху).
9. Capacity Requirements Planning (Планування потреб у потужностях).
10. Input/output control (Контроль входу/виходу).
11. Purchasing (Матеріально-технічне постачання).
12. Distribution Resource Planning (Планування розподілу ресурсів).
13. Tooling Planning and Control (Планування та управління інструментальними засобами).
14. Financial Planning (Управління фінансами).
15. Simulation (Моделювання).
16. Performance Measurement (Оцінка результатів діяльності).
Схеми роботи інформаційної системи, побудованої на базі MRP II-концепції, наведена на рис. 4.3.
Рис. 4.3. Схематичний план роботи MRPII-системи
З накопиченням досвіду моделювання виробничих та невиробничих операцій ці положення постійно уточнювалися, поступово охоплюючи дедалі більше функцій. Однак слід зазначити, що наведений перелік функцій стосується тільки управління виробничими ресурсами підприємства.
Стандарт MRPII ділить сфери окремих функцій (процедур) на два рівні — необхідний та додатковий, або опціональний. Щоб програмне забезпечення було віднесене до класу MRPII, воно
повинно виконувати певний обсяг необхідних (основних) функцій (процедур). Набір функціональних модулів та їхні взаємозв’язки мають глибоке обґрунтування з погляду теорії управління. Вони забезпечують інтеграцію функцій планування, у тому числі узгодження різних процесів управління в просторі й часі. Важливо
зазначити, що наведений набір не є надмірним і саме тому він зберігається переважно в системах наступних поколінь. Понад те, більшість понять, методів та алгоритмів, закладених у функціональні модулі MRPII, залишаються незмінними упродовж тривалого проміжку часу і входять як елементи до систем наступних поколінь. З цієї причини методологію MRPII прийнято вважати базовою.
Для кожного рівня планування MRPII характерні такі параметри, як ступінь деталізації плану, часовий горизонт планування, вид умов та обмежень. Ці параметри для одного й того самого рівня MRPII можуть замінюватися в широкому діапазоні залежно від особливостей виробничого процесу на підприємстві. Крім цього, залежно від характеру виробничого процесу можливе використання на кожному окремому підприємстві певного набору функціональних модулів MRPII. А це по суті означає, що MRPII є гнучкою та багатофункціональною системою, використання якої можливе в широкому спектрі умов.
Загалом система управління підприємством, побудована відповідно до стандарту MRPII, має такий вигляд (рис. 4.4).
Розгляньмо стислу характеристику перелічених функціональних блоків MRPII:
1) Бізнес-планування. Процес формування плану підприємства найбільш високого рівня. Планування довгострокове, план складається в грошовому вимірі. Найменш формалізований процес вироблення рішень.
2) Планування попиту. Процес прогнозування (планування) попиту на визначений період.
3) Планування продажу та виробництва. Бізнес-план та план попиту перетворюються в плани продажу основних видів продукції (зазвичай від п’яти до десяти).
При цьому виробничі потужності можуть не братися до уваги або враховуватися укрупнено. План має середньостроковий характер. План продажу в розрізі видів продукції перетворюється в об’ємний або об’ємно-календарний план виробництва видів продукції. Під видом тут слід розуміти сімейства одно-
рідної продукції. В цьому плані вперше як планово-облікові одиниці постають вироби, але уявлення про них має дещо усереднений характер (приміром, мова може йти про всі передньопривідні легкові автомобілі, що випускаються на заводі — без уточнення моделей). Досить часто цей модуль об’єднують з попереднім.
4) План-графік випуску продукції. План виробництва перетворюється на графік випуску продукції. Як правило, це середньостроковий об’ємно-календарний план, що визначає кількості конкретних виробів (або партій) зі строками їх виготовлення.
5) Планування потреб у матеріальних ресурсах. Під час планування на цьому рівні визначають кількість та терміни поставляння матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення графіка випуску продукції. Вхідними даними для планування потреб у матеріальних ресурсах є специфікації виробів (склад та кількісні характеристики комплектуючих конкретного виробу) та розмір поточних матеріальних запасів.
6) Планування виробничих потужностей. Зазвичай у цьому модулі виконуються розрахунки щодо визначення і порівняння наявних і необхідних виробничих потужностей. З невеликими змінами цей модуль може використовуватися не тільки для виробничих потужностей, а й для інших видів виробничих ресурсів, здатних впливати на пропускну спроможність підприємства. Подібні розрахунки, як правило, здійснюються після формування планів практично всіх попередніх рівнів з метою підвищення надійності системи планування. Інколи рішення даної задачі включають у модуль відповідного рівня. Вхідними даними при плануванні виробничих потужностей є маршрутизація виробів, що випускаються підприємством.
7) Управління замовленнями клієнтів. На цьому етапі потреби клієнтів зіставляються з планами випуску продукції;
8) Управління на рівні виробничого цеху. В межах цього етапу формуються оперативні плани-графіки. Як планово-облікові одиниці можуть виступати деталі (партії), складальні одиниці глибокого рівня, детале-операції тощо. Тривалість планування невелика (від кількох днів до місяця).
9) Оцінка виконання. По суті в даному модулі оцінюється реальне виконання всіх перелічених вище планів з тією метою, щоб у разі потреби внести корективи в усі попередні цикли планування.
Зв’язок між рівнями MRPII забезпечується універсальною формулою, на якій будується система. Задача планування на кожному рівні реалізується як відповідь на чотири запитання:
1. Що необхідно виконувати?
2. Що необхідно для цього?
3. Що є в наявності?
4. Що ще необхідно мати?
Відповіддю на перше запитання завжди є план більш високого рівня. Завдяки цьому і забезпечується зв’язок між рівнями. Структура відповіді на решту питань залежить від конкретної задачі, що розв’язується.
Подальший розвиток MRPII пов’язаний із появою систем управління підприємством у замкненому контурі, тобто із зворотним зв’язком (Closed-loop MRP). Ці системи відкривають такі функціональні можливості, як планування і облік запуску-випуску, складання оперативних розкладів, вирішення задач первинного обліку. Перелічені функціональні можливості не тільки поглибили систему планування, а й створили умови для ефективного регулювання ходу виробництва, що в кінцевому підсумку сприяло підвищенню стійкості планів верхнього рівня. Сьогодні під системами типу MRPII звичайно мають на увазі саме системи із зворотним зв’язком.
Існує декілька напрямів розвитку MRPII. Перший з них — доповнення MRPII функціями управління матеріальними ресурсами в розподільних системах. Ці функції отримали назву «Планування потреб у розподільних системах» (Distribution Requirements Planning — DRP). Тут вирішуються задачі управління запасами в складській мережі. Розвиток DRP поступово сприяв заміні традиційного підходу до визначення рівня запасів за принципом «точки замовлення» (тобто подачі замовлення на поповнення запасів за досягнення мінімально допустимого рівня) новим підходом, в основі якого — визначення потреб залежно від замовлень на продукцію. Цей підхід, поширюваний нині на склади всіх рівнів — від регіональних, оптових до складів на підприємствах, має назву планування залежних потреб.
Тривалий процес впровадження MRPII дозволив, з одного боку, досягнути зростання ефективності підприємств, а з іншого — виявив такі, зокрема, властиві цій системі недоліки:
· орієнтація системи управління підприємством виключно на існуючі замовлення, що утруднювало прийняття рішень на тривалу, середньострокову, а в ряді випадків і на короткострокову перспективу;
· слабка інтеграція з системами проектування і конструювання продукції, що особливо важливо для підприємств, які виробляють складну продукцію;
· слабка інтеграція з системами проектування технологічних процесів і автоматизації виробництва;
· недостатнє насичення системи управління функціями управління витратами;
· відсутність інтеграції з процесами управління фінансами і кадрами.
Розділ ІХ. Автоматизація управління проектами на підприємствах.
Лекція №17.
Лекція №18.
Тема: Загальна характеристика АСУ проектами
План:
1. Найпоширеніши АСУ проектами.
2. Характеристики АСУ проектами(Artemis Views, Spider Project,
Open Plan, SureTrak, Time Line 6.5, Microsoft Project)
Контрольні запитання :
1. Призначення Microsoft Project.
2. Призначення Time Line 6.5.
3. Призначення Open Plan, SureTrak
4. ПризначенняArtemis Views, Spider Project
Література: Л1[183-189]
Загальні характеристики найбільш
поширених автоматизованих систем
управління проектами
Primavera Project Planner (P3)
(Фірма Primavera Systems, Inc.)
Детально буде розглянута далі.
Розділ Х. Автоматизація процесів бізнес-планування інвестиційних проектів і стратегічного оцінювання бізнесу
А) Актуалізація даних
Однією з найважливіших систем є актуалізація фактичних даних про процес реалізації проектів. Для цього в системі повинні бути передбачені спеціальні інструментальні засоби на робочому місці куратора проекту (особи, що контролює проект).
Б) Контроль неузгоджень
За допомогою порівняння початкового плану з актуальними даними формується звіт про неузгодження плану з фактичним станом проекту. Серед параметрів, що контролюються, слід брати до уваги такі.
а) У передвиробничий (інвестиційний) період проекту:
— відповідність запланованого та фактично виконаного календарного плану робіт (дотримання термінів робіт);
— відповідність запланованого та фактично виконаного обсягу робіт;
— відповідність запланованих та фактичних витрат на виконання робіт.
б) У період з моменту початку виробництва і збуту продукції та послуг:
— відповідність запланованого та фактичного обсягу продажу;
— відповідність запланованих та фактичних непрямих виробничих витрат;
— відповідність запланованих та фактичних постійних витрат;
— відповідність запланованої та фактично отриманої суми прибутку;
— відповідність графіка залучення акціонерного капіталу запланованому раніше;
— відповідність графіка отримання та погашення займів раніше запланованому;
— відповідність запланованих та фактично виплачених дивідендів;
— відповідність суми запланованих податкових надходжень фактичним.
Процедура актуалізації даних має здійснюватися куратором проекту не рідше одного разу на місяць, відповідно крок планування в системі повинен відповідати крокові контролю і не може тривати більше ніж 1 місяць.
Рис. 6.6. Контроль та управління проектами
Визначення потреб у фінансуванні
Для визначення потреб у фінансуванні слід здійснити попередній розрахунок проекту, в результаті якого визначається ефективність проекту без урахування вартості капіталу, а також обсяг грошових коштів, необхідних та достатніх для покриття дефіциту капіталу в кожний розрахунковий період часу з кроком в один місяць.
Розробка стратегії фінансування підприємства
Після визначення потреби в фінансуванні розробляється план фінансування. Користувач має можливість описати два способи фінансування:
— за допомогою залучення акціонерного капіталу;
— шляхом залучення позичених грошових коштів.
Під час розробки стратегії фінансування проекту користувач має змогу промоделювати обсяг та періодичність дивідендів, що виплачуються, а також стратегію використання вільних грошових коштів (наприклад, розміщення грошових коштів на депозит у комерційному банку чи придбання акцій сторонніх підприємств).
Аналіз ефективності проекту
У процесі розрахунків Project Expert автоматично генерує стандартні звітні бухгалтерські документи:
— звіт про прибутки та збитки;
— бухгалтерський баланс;
— звіти про рух грошових коштів;
— звіт про використання прибутку.
На основі даних звітних бухгалтерських документів розраховуються основні показники ефективності та фінансові коефіцієнти. Користувач може розробити кілька варіантів проектів відповідно до різних сценаріїв їх реалізації. Після визначення найімовірнішого сценарію проекту його беруть за базовий. На основі базового варіанта проекту здійснюється аналіз чутливості й визначаються критичні значення найважливіших чинників, що впливають на фінансовий результат проекту.
Якість
Продукція підприємства може бути не прийнята споживачем із багатьох причин.
З погляду вимог до якості, усі дефекти повинні сприйматися однаково незалежно від того, чи незначним є цей дефект, чи це дефект, що призводить до заміни товару в цілому. Основною метою будь-якого підприємства повинен бути нульовий рівень дефектів, і менеджерам треба активно боротися за досягнення цієї мети. Якість виробництва, таким чином, є дійовою сферою для планування і програми заохочення виробничого персоналу до постійного поліпшення значення цього індикатора. Його розмір являє собою відношення числа забракованої продукції до загальної кількості продукції, виготовленої протягом того ж часу.
Віддача від реалізації різних видів продукції
Важливим для кожного менеджера є питання про те, яка продукція з виробленої найбільшою мірою сприяє розвиткові підприємства. Внесок даного продукту в загальний прибуток підприємства визначається тим, що всі складові витрат, взяті за перемінні, переважно витрати на матеріали і робочу силу, складаються по всіх стадіях виробничого процесу в загальну суму витрат на продукт. Ця сума відраховується від загальної ціни реалізації, з тим щоб одержати загальний внесок даного продукту в покриття виробничих витрат. Цей принцип оцінки фінансової ефективності завжди використовувався в аналізі виробництва. Він використовується й у ФАРОСі. У кожному модулі, що безпосередньо стосується виробництва різних видів продукції, завжди можна провести аналіз даних у графічному поданні і швидко визначити ті п’ять головних продуктів, що найбільшою мірою сприяють ефективності конкретної фірми.
Віддача покупців
Віддача від клієнтів обчислюється на основі середнього прибутку на кожного клієнта, який ФАРОС вміщує в спеціальній діаграмі. Програма вибирає п’ять найбільш «прибуткових» покупців відповідно до принесеного ними прибутку, який обчислюється в середньому за останні дванадцять місяців або відповідно за останній період. Відповідні дані подаються в наочній діаграмі, з якої можна також одержати оцінку числа активних клієнтів щодо їхнього загального числа.
Розділ ХI. Автоматизація процесів підтримки прийняття рішень на підприємствах
Таблиця 7.2
Лекція №27.
Тема: База даних і система управління базою даних СППР.
План:
1. Склад СППР.
2. Визначення БД та СУБД СППР.
Контрольні запитання :
1. Чим відрізняється база даних СППР від звичайної корпоративної бази даних?
2. Якими засобами здійснюється управління моделями в СППР?
3. Як ви розумієте поняття «база моделей»? Який склад цієї бази?
Література: Л2[286-289]
Розділ XІІ. Інтегровані інформаційні системи управління підприємством