Лекція №1.

Тема: Вступ. Мета та задачі курсу . Система управління. Основні поняття.

План:

1. Вступ

2.Мета та задачи курсу.

3. Основні поняття.

4. Поняття системи управління.

Контрольні запитання :

1. Поясніть роль вивчення дисципліни для сучасного економіста.

2. Які задачи ставить перед студентами вивчення курсу «Інформаційні системи і технології на підприемствах»

3. Що таке організація?

4. Що таке система управління?

5. Поняття інформаційного контуру.

6. Керований процес це..?

7. Що таке керована частина?

 

Література: Л1[3-5]

 

На початку висвітлення питань, пов’язаних з управлінням інформаційними ресурсами, створенням інформаційних систем і технологій, слід визначитися в термінології, а також виділити основні проблеми у цій галузі і розглянути методи їх вирішення.

Почати обговорення треба з терміна «система управління». При цьому увага зосереджуватиметься не на власне суб’єкті та об’єкті управління, рівнях управління, процесі прийняття рішення тощо. В даному разі метою є показати, де виникають інформаційний контур і інформаційна система і як на них впливають перелічені вище категорії. Зрештою, інформаційна система організації, її інформаційні ресурси є «нервовою системою» будь-якої системи управління.

1.1. Система управління

Існування виробничих і економічних об’єктів визначається призначенням їх задовольняти ті чи інші потреби суспільства. Кожний такий об’єкт вступає у певні відносини з середовищем, що змінюється (з державними органами управління, з іншими об’єктами тощо), і складається з безлічі різних елементів, взаємодія яких і забезпечує його існування і виконання ним свого призначення.

Надалі називатимемо будь-який такий об’єкт незалежно від його розмірів, форми власності, організаційно-правового статусу організацією.

Організація — це стабільна формальна соціальна структура, яка отримує ресурси з навколишнього світу і переробляє їх у продукти своєї діяльності. У всіх організацій існують як спільні риси, так і індивідуальні особливості.

Результатом взаємодії організації із середовищем є зміни різного гатунку, що виникають у ній. Ці зміни можуть мати дві крайні і протилежні одна щодо одної форми: деградацію (руйнування організації) і розвиток (ускладнення організації, накопичення в ній інформації). Крім того, можлива й тимчасова рівновага між організацією і середовищем, завдяки якій організація протягом певного часу залишається незмінною або випробовує лише оборотні зміни. Ці зміни в організації викликають необхідність управління, тобто таких цілеспрямованих дій, які забезпечать досягнення цілей, що стоять перед організацією.

Управління дозволяє залежно від особливостей конкретних організацій і цілей управління стабілізувати їх, зберегти їхню якісну визначеність, підтримати динамічну рівновагу з середовищем, забезпечити вдосконалення організації і досягнення того або іншого корисного ефекту.

Оскільки здійснення управління виділяється в особливу функ­цію, то на її виконанні спеціалізуються деякі елементи організацій. З огляду на це в межах організації можна виділити керо-
ваний процес (об’єкт управління)і керуючу частину (орган управління). Сукупність їх визначається як система управління.

Керуюча частина певним чином впливає на керований процес. Щоб керуюча частина могла здійснювати управління, їй необхідно зіставляти фактичний стан керованого процесу з метою управління, у зв’язку з чим керований процес впливає на керуючу частину. Взаємовплив обох частин здійснюється як передача інформації. Таким чином, у системі управління завжди наявний замкнений інформаційний контур(рис. 1.1).

Рис. 1.1. Інформаційний контур

У межах інформаційного контуру існує і передається інформація про цілі управління, стан керованого процесу, про керуючі впливи. Інформаційний контур разом із засобами збору, передачі, опрацювання і зберігання інформації, а також з персоналом, що здійснює ці дії над інформацією, утворить інформаційну системуданої організації.

Зазвичай будь-яка організація є складним комплексом, що об’єднує декілька об’єктів, котрі мають власні керовані процеси і керуючі частини. Тому для узгодженого функціонування комплексу вводиться додаткова керуюча частина, що координує дії інших керуючих частин і керованих процесів (своєрідних локальних систем управління), орієнтуючи їхню діяльність на виконання загальної мети комплексу. За більш складної побудови керованого процесу керуюча частина може мати багаторівневу структуру, що є характерним для більшості систем управління.

Традиційно розрізняють три рівні управління в керуючій частині об’єкта: вищий, середній і нижчий. Кожний з них характеризується власним набором функцій, рівнем компетенції і потребує відповідної інформації. На вищому рівні управління реалізується стратегічне управління, визначаються місія організації, цілі управління, довгострокові плани, стратегія їх реалізації тощо. Середній рівень управління — це рівень тактичного управління. Тут складаються тактичні плани, здійснюється контроль за їх виконанням, відстежуються ресурси тощо. На нижчому рівні управління здійснюється оперативне управління, реалізуються об’ємно-календарні плани, оперативний контроль та облік (рис. 1.2).

 

Рис. 1.2. Розподіл інформації за рівнями управління

Певний поділ праці на кожному з рівнів управління зумовлює закріплення за окремими елементами керуючої частини організацій окремих функцій управління: планування, організації, обліку й контролю, мотивації, аналізу й регулювання. Ці функції реалізуються в різному обсязі на різних рівнях управління.

Наявність функціональних елементів у керуючій частині організацій приводить до появи відповідних підсистем у їхніх інформаційних системах.

Виділення планування або контролю як функцій управління породжує відповідні структурні елементи в організаційній структурі організації, а в межах його інформаційної системи — підсистему планування або контролю. Перша забезпечує формування бізнес-планів, планів виробництва, планів маркетингових досліджень, фінансових планів тощо, а друга — інформаційну підтрим­ку контролю.

Залежно від галузі економіки, де функціонує організація, і рів­ня керуючої частини в ієрархії органів управління інформація про зміни в об’єкті управління надходить у цю керуючу части-
ну з різною частотою. У машинобудуванні директор підприємства отримує інформацію про виробництво кожного дня, начальник цеху — кожної зміни, майстер спостерігає за цим виробництвом. У будівництві частота отримання інформації про об’єкт управління є меншою. Якщо ж говорити про управління різними технологічними процесами, наприклад у нафтохімії, то там інформація надходить постійно.

Таким чином, у різних галузях економіки, на різних рівнях управління дискретність отримання інформації про керований процес є різною. Тож і необхідність у коригуванні цього процесу з боку органу управління організації з огляду на її цілі виникатиме (або не виникатиме) відповідно до частоти отримання інформації.

Акт цілеспрямованого впливу на керований процес, заснований на інформації про нього, з метою досягнення визначе-
ної раніше мети називається прийняттям рішення, а процес формування рішення — процесом прийняття рішень. Відповідно до поділу праці в межах управління організацією рішення, що приймаються, стосуються тієї чи іншої функції управління.

Забезпечення процесу прийняття рішень, а саме: надання потрібної інформації в потрібний час і в потрібному місці, — одне з основних завдань інформаційної системи організації. У зв’язку з цим характер рішень, процес їх прийняття, дискретність їх прийняття істотно впливають на функціонування інформаційної системи організації, а також технології, що застосовується, і навіть викликають необхідність формування нового класу інформаційних систем — комп’ютерних систем підтримки прийняття рішень (СППР).

Розглянута вище система управління організації була визначена з позиції кібернетичного погляду на неї. Якщо вести мову про систему управління без певної абстракції, то інформаційна система організації, крім вказаного вище, визначається її організаційною структурою, персоналом, процедурами виконання зав­дань, внутрішньою культурою організації тощо. Інакше кажучи, йдеться про те, яка інформація і яким чином зберігається в інформаційній системі, як вона опрацьовується, як функціонує ця система і т. ін.