«Загальна характеристика щелепно-лицьових апаратів та їх класифікація. Транспортні шини»

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

«ЗАТВЕРДЖЕНО»

На методичній нараді

кафедри ортопедичної стоматології НМУ Протокол засідання № ____ Завідуючий кафедрою ортопедичної стоматології

Д.м.н., професор _______________ В. П . Неспрядько

“____”_____________________20_____р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ПО ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Уч бова дисципліна	ОРТОПЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЯ
Тема заняття	«Загальна характеристика щелепно-лицьових апаратів та їх класифікація. Транспортні шини».
Курс	IV курс (VІІI семестр)
Факультет	стоматологічний факультет

Тривалість заняття – 3 години.

Методичну розробку підготував

асистент кафедри ортопедичної стоматології НМУ

Барановський О.В.

КИЇВ-2013 р.

І. Актуальність теми

Ортопедичне лікування при пошкодженнях і переломах щелепно-лицьової ділянки виконують за допомогою ортопедичних апаратів. Початком лікування при переломах щелеп вважають момент накладення шини (лігатур), які фіксують відламки при наданні першої допомоги. Потерпілі з переломами щелеп потребують невідкладної фіксації відламків, що сприяє запобіганню розвитку ускладнень і скорочує терміни лікування.

З цією метою використовують групу простих знімних шин з пластмаси лабораторного виготовлення, що виконують функцію лікувальних і транспортних щелепно-лицевих шин. Успіх лікування переломів щелеп різної етіології з застосуванням вказаних апаратів значною мірою залежить від характеру і локалізації перелому, наявності зубів на відламках та їх стану, вибору оптимальної конструкції апарату, а також супутніх ускладнень.

П. Учбові цілі заняття

Ознайомитися (α-1)

- ознайомитись з етіологію і патогенез переломів верхньої і нижньої щелеп (α-1);

- ознайомитись з особливостями будови та функції щелеп. Особливості побудови і топографії м'язового апарату, періодонту зубів (α-1).

Знати (α-2, 3, 4)

- знати клініку і диференціальну діагностику переломів щелеп (α-2);

- знати загальну характеристику щелепно-лицьових апаратів, їх класифікацію, конструкційні особливості (α-3);.

- засвоїти показання до застосування щелепно-лицьових апаратів (α-3);.

- знати особливості конструювання, етапи виготовлення знімних шин в залежності від характеру і локалізації перелому, наявності зубів на відламках та їх стану, а також супутніх ускладнень (α-4).

Ш. Виховні цілі

1. Сформувати деонтологічні уявлення при роботі з пораненими з переломами щелеп.

2. Уяснити можливість своєчасного надання медичної допомоги пораненим з переломами щелеп.

3. Зуміти сформувати у собі розуміння особливостей психоемоційного стану поранених стоматологічного профілю і значення його для їх остаточної реабілітації.

4. Уяснити ступінь відповідальності лікаря за успіх лікування поранених з переломами щелеп, що залежить від його компетентності та професійної майстерності.

IV. Міжпредметна інтеграція

V. Зміст навчального матеріалу

До комбінованих відносяться апарати, які мають декілька призначень, наприклад закріплення відламків щелепи і формування протезного ложа або заміщення дефекту щелепної кістки і одночасно формування шкірного клаптя.

Розподіл апаратів по місцю фіксації. Деякі автори ділять апарати для лікування пошкоджень щелеп на внутрішньоротові, позаротові та внутришньоротові. До внутрішньоротових відносяться апарати, які прикріплені до зубів або прилеглі до поверхні слизової оболонки порожнини рота, до позаротових — прилеглі до поверхні покривних тканин зовні порожнини рота (підборідна праща з головною пов'язкою або позаротові кісткові та внутрішньокісткові шини для закріплення відламків щелепи), до внутрішьоротових - апарати, одна частина яких фіксована всередині, а інша зовні порожнини рота.

У свою чергу внутрішньоротові шини діляться на однощелепні та двощелепні. Перші незалежно від своєї функції розташовуються лише в межах однієї щелепи і не перешкоджають рухам нижньої щелепи. Двощелепні апарати накладають одночасно на верхню і нижню щелепи. Їх застосування розраховано на фіксацію обох щелеп при зімкнутих зубах.

Розподіл апаратів по лікувальному призначенню. По лікувальному призначенню ортопедичні апарати діляться на основні та допоміжні. Основними є шини, які фіксують і виправляють. Вони застосуються при пошкодженнях і деформаціях щелеп та мають самостійне лікувальне значення. До них можна віднести і заміщуючи апарати, за допомогою яких зникають дефекти зубного ряду, щелепи і частин лиця, оскільки більшість з них сприяє відновленню функції органу (жування, мови та ін.). Допоміжними є апарати, які служать для успішного виконання шкірянопластичних або кістковопластичних операцій. В цих випадках основним видом лікувальної допомоги буде оперативне втручання, а допоміжним — ортопедичне (фіксуючі апарати при кістковій пластиці, формуючі апарати при пластиці лиця, захисна піднебінна пластика при пластиці піднебіння та ін).

Розподіл апаратів по конструкції. По конструкції ортопедичні апарати і шини діляться на стандартні та індивідуальні. До перших відносять підборідну пращу, яку застосовують як тимчасову міру для полегшення транспортування хворого. Індивідуальні шини можуть бути простої та складної конструкції. Перші (дротяні) вигинають безпосередньо при хворому і закріплюють на зубах. Другі, складніші (пластинкові, ковпачкові та ін.), можуть бути виготовлені в зубопротезній лабораторії.

В деяких випадках з самого початку лікування застосовують постійні апарати — знімні та незнімні шини (протези), які спочатку слугують для закріплення відламків щелепи і залишаються в роті як протез після зрощення відламків.

Ортопедичні апарати складаються з двох частин — опорної і діючої. Опорною частиною є коронки, капи, кільця, дротяні дуги, знімні пластинки, головні шапочки та ін. Діюча частина апарату — гумові кільця, лігатури, пружна скоба та ін. Активна частина апарату може бути безперервно діючою (гумова тяга) і переривистою, діючої після активації (гвинт, похила площина). Витяжка і закріплення кісткових відламків можуть бути здійснені також шляхом додавання тяги безпосередньо до щелепної кістки (так звана скелетна витяжка), причому опорною частиною слугує головна гіпсова пов'язка з металевим стрижнем. Витяжку кісткового відламка проводять за допомогою еластичної тяги, прикріпленої одним кінцем до відламка щелепи за допомогою дротяної лігатури, а іншим — до металевого стрижня головної гіпсової пов'язки.

ТРАНСПОРТНА ІММОБІЛІЗАЦИЯ ВІДЛАМКІВ

У військовий час при лікуванні поранених в щелепно-лицьову ділянку широко застосовують транспортні шини, а іноді лігатурні пов'язки. З транспортних шин найзручнішою є жорстка праща підборіддя. Вона складається з головної пов'язки з бічними валиками, підборідної пращі з пластмаси та гумової тяги (по 2—3 на кожній стороні). Стандартні транспортні шини промислового виготовлення: тверда шина-праща Ентіна, шина-ложка Лімберга, дощечка Лімберга, шина Васильєва.

Мал.1. Проста підборідно- Мал.2. Примітивна іммобілізація

тім’яна пов’язка уламків верхньої щелепи

Мал. 3. Транспортна іммобілізація при переломах щелеп

Найдоступнішими і простими методами тимчасової фіксації відламків є кругова бинтова тім'яно-підборідна пов'язка. Кругові тури бинта, що проходять через підборіддя і тім'яні кістки, не дозволяють відламкам зміщуватися під час транспортування хворого. З цією метою можна використовувати сітчастий еластичний бинт. При переломах нижньої щелепи пов'язка фіксує відламки до неушкодженої верхньої щелепи. При переломах двох щелеп пов'язка підтримує і запобігає зміщенню відламків ушкоджених щелеп, тим самим значно обмежуючи їхню рухомість (мал. 4).

Мал.4. Підборідно тім’яна пов’язка

При ізольованих переломах верхньої щелепи найпростішою є пов'язка із застосуванням підручних засобів (олівець, шпатель та ін.), що утримує відламки верхньої щелепи.

Ще краще цю роль виконують стандартні пращеподібні пов'язки, зокрема, стандартна пращеподібна пов'язка, запропонована Д. А. Ентіним, що складається із жорсткої підборідної пращі й опорної безрозмірної шапочки. Остання має три пари петель (мал.5., 6).

Мал.5. Пращоподібна пов’язка Д.А.Ентіна

Мал. 6. Тверда підборідна праща Д.А.Ентіна

Під петлями розташовані скатерчасті кишені для ватних вкладок, що дозволяють відвести гумові кільця від набряклих тканин обличчя і запобігти їх травмі. Шапочку накладають так, щоб вона щільно охоплювала потиличний горбок, а лишки її були зав’язані на лобі. Жорстку підборідну пращу покривають марлевим тампоном так, щоб він перекривав краї пращі по всьому її периметру, що запобігає безпосередньому жорсткому здавленню набряклих тканин, а також може служити захисною пов'язкою при ушкодженні шкірних покривів підборідної ділянки. Залежно від кількості пар гумових кілець, що використовуються в пов'язці, праща може утримувати відламки без тиску або тиснути на них. При переломах нижньої щелепи за зубним рядом або при переломі верхньої щелепи стандартну пов'язку можна накласти з використанням трьох пар гумових кілець (як стискну). При переломах нижньої щелепи в межах зубного ряду підборідну пращу Д. А, Ентіна слід накладати лише для підтримки відламків. Надмірний тиск на зміщені відламки призведе до ще більшого їх зміщення з небезпекою розвитку асфіксії. Однак такий диференційований підхід можливий лише у спеціалізованому відділенні, де є хірург-стоматолог. Неспеціалістам рекомендують накладати стандартну праще-подібну пов'язку як підтримуючу.

Простіша, але не менш надійна як засіб транспортної іммобілізації м’яка підборідна праща Померанцевої-Урбанської (мал.7).

Мал.7. Пращоподібна пов’язка Померанцевої-Урбанської (підборідна праща)

Підборідна частина її виготовлена з декількох шарів полотна або бязі, проміжна представлена двома широкими гумками (галантерейними), які переходять у периферичний відділ пов'язки, зробленої з того самого матеріалу, що й підборідна частина. Останній має шнурівку, що дозволяє регулювати ступінь натягнення гумових смуг пращі. Ця пов'язка зручна для хворих, проста у використанні і забезпечує добру фіксацію відламків.

Транспортні пов'язки і праща можуть накладатися з тиском (стискні) і без тиску (підтримуючі).

Стискні пов'язки показані в таких випадках:

а) для зупинки кровотеч;

б) при всіх переломах верхньої щелепи зі збереженням кількості зубів, які дозволяють поставити відламки у правильну артикуляцію;

в) при переломах нижньої щелепи за межами зубної дуги.

При всіх інших переломах нижньої щелепи накладання стискних пов'язок протипоказане, для уникнення асфіксії. Основним їх призначенням є утримання масивних відвислих клаптів м'яких тжанин і відламків у стані спокою, що важливо при транспортуванні.

VІ. План і організаційна структура заняття

VП. Матеріали методичного забезпечення

1. Назвіть види переломів щелеп. 2. Види зміщення при переломах щелеп. 3. Поясніть механізм виникнення первинного та вторинного зміщення відламків при переломах щелеп.

VШ. Література

Навчальна

1. Зубопротезнеа техніка / За ред. А.І.Бетельмана. –К.: Вища шк., 1970, - 480с.

2. Копейкин В.Н., Демнер Л.М. Зубопротезная техника. –М.: Медицина, 1985. – С.321-322.

3. Котляр А.А. Щелепно-лицьова ортопедія і протезування // Зубопротезна техніка /За ред. А.І.Бетельмана. –К.: Вища шк., 1979. –С.440-450.

4. Рожко М.М., Неспрядько В.П.. Ортопедична стоматологія. Київ, Книга плюс, 2003.

5. Варава Г.М., Стрелковський К.М. Техніка виготовлення щелепно-лицевих

протезів. Київ, Вища школа, 1992.

6. Гаврилов Е.И., Щербаков А.С. Ортопедическая стоматология, 1984, с.514.

7. Бетельман А.И. Ортопедическая стоматология. 1965.

8. Криштаб С.И. Ортопедическая стоматология. М., 1965.

9. Евдокимов А.И. Руководство по ортопедической стоматологии, 1974, с. 504.

10. Копейкин В.Н. Зубопротезная техника, М., 1967, с.379-386.

11. Бетельман А.І. Зубопротезна техніка, К., 1970, с.440-442.

12. Александров Н.М., Аржанцев П.З. Травмы челюстно-лицевой области. М., 1986, с.378-386.

13. Бернадский Ю.Й. Основы челюстно-лицевой хирургии и хирургической стоматологии. Витебск, 1998.

14. Тимофеев А.О. Руководство по челюстно-лицевой хирургии и хирургической стоматологии. Киев, 1986.

15. Кабаков В.Д., Лукьяненко В.И., Аржанцев П.З. Учебное пособие по военной челюстно-лицевой хирургии, терапевтической и ортопедической стоматологии. М., Медицина, 1980.

Додаткова

1. Криштаб С.И. Ортопедическая стоматология. – К.: Вища шк. Головное изд-во, 1986. –С.382-388.

2. Миргазизов М.З. Челюстно-лицевая ортопедия // Ортопедическая стоматология / Под ред. В.Н.Копейкина. – М.: Медицина, 1988. С.450-454.

Тестові завдання до теми:

Загальна характеристика щелепно-лицьових апаратів та їх класифікація. Транспортні шини».

«Загальна характеристика щелепно-лицьових апаратів та їх класифікація. Транспортні шини»

IV. Міжпредметна інтеграція

VІ. План і організаційна структура заняття

VП. Матеріали методичного забезпечення

Варіант 1

Варіант 2

Варіант 3

Варіант 4

Варіант 5