рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Історія розвитку систем, стилів гри та футбольних шкіл

Історія розвитку систем, стилів гри та футбольних шкіл - раздел Спорт, Тактика футболу У Перші Роки Розвитку Футболу (1810 - 1863) Навряд Можна Вести Мову Про Орган...

У перші роки розвитку футболу (1810 - 1863) навряд можна вести мову про організований, плановий футбол, де б існувала хоч якась система гри. Техніка гри була примітивною, гравці намагалися спрямувати м'яч до воріт або за лінію поля суперника, використовуючи удари і ведення. Переважала система "завдай удару і біжи", її в літературних джерелах називають ще 1+10. Тут всі гравці були нападаючими і майже не існувало захисників.

 

 

Рис. 1

 

Після затвердження єдиних правил гри, у 1863 р., з'явилася її тактична система і розташуванням гравців за схемою 1+1+9 (воротар, захисник і на­падаючі) (рис. 1). У 1863 - 1872 р.р. застосовувалося розташування гравців за схемою 1 +2+8, а згодом і за схемою 1+1+2+7 та 1+2+1+7 (рис. 2, 3), тобто вони вже розташовувалися в три лінії.

 

 

Рис. 2

 

 

 

Рис. 3

 

Шотландці перші намагалися обмірковано підійти до рівномірного розташування гравців на полі і досягли в цьому непоганих наслідків (рис. 4). Характер боротьби, що велася між атакуючими і захисниками сприяв вне­сенню змін у правила гри, а фізична, технічна, тактична підготовка іранців стали рушійною силою в розвитку тактичних систем гри цього періоду розвитку футболу.

 

Рис. 4

 

 

Рис. 5

 

Перша система гри виникла в 1883 р. у Шотландії її називають класич­ною або "пірамідальною". Певною мірою вона почала застосовуватися в усьому світі й проіснувала близько 50 - 60 років. За цією системою кількість гравців в лінії атаки і захисту майже вирівнюється. З введенням правил про положення "поза грою" атаки різко ускладнилися, що зміцнило і полегшало дії гравців в обороні.

 

 

Рис. 6

 

Ця система передбачає здебільшого принципу зонного захисту. Тут го­ловну роль виконував центральний півзахисник, який залежно від ситуації підтримував захисників або нападаючих. Крайні півзахисники прикривали крайніх або півсередніх нападаючих.

Італійська система гри. Особливість цієї системи - підстрахування можливих передач по центру поля. Крайні захисники прикривають крайніх нападаючих, центральний півзахисник - центрального нападаючого. Пів­середні нападаючі при потребі відходять назад до власного штрафного май­данчика. В атаках беруть участь два крайніх і центральний нападаючі. За цієї системи перевага надається захисту. На її основі виникла відома система "катеначіо" (рис. 6).

Австрійська система гри. Головна увага цієї системи - на забезпечен­ні передач на середні відстані. Захисники розташовуються в зоні штрафно­го майданчика, очікуючи наближення крайніх нападаючих. Центральний півзахисник зупиняє атаки, що ведуться по центру поля, а крайні півзахис­ники прикривають крайніх та півсередніх нападаючих. Провідна риса сис­теми - атакуюча гра. У ній бере участь п'ять нападаючих і три півзахисни­ки. У разі зриву атаки півзахисники повертаються на власну половину поля і зміцнюють оборону. Недолік системи - можливість суперників застосо­вувати швидкі контратаки (мал. 7).

Швейцарський замок "рігль". Характерною рисою цієї системи є зміцнення лінії оборони за рахунок послаблення ударної сили атаки. Завдання центрального захисника розпізнавати і випереджувати дії суперника. Крайні півзахисники підстраховують центрального, а захисники знешкоджують підступи до штрафного майданчика. Один із півсередніх нападаючих відходить назад і додатково підстраховує центрального півзахисника (мал. 8).

 

 

Рис. 7

Рис. 8

 

Система «Дубель-ве». Футболісти розташовуються на полі рівномірно. Важлива риса системи – персональна опіка гравців суперника, замість зонної, яка переважала в іграх із застосуванням «пірамідальної» системи. Тут крайні захисники прикривають крайніх нападаючих, центральний захисник, відповідно – центрального нападаючого, півзахисники – півсередніх нападаючих (рис 9).

 

 

Рис. 9

 

Переваги системи "дубль-ве":

• доступна для початківців (побудована па простих тактичних засадах);

• чисельно рівне розташування гравців під час атакуючих і захисних дій команди забезпечує пропорційний розподіл і виконання завдань.

Недоліки системи "дубль-ве":

• захисники розташовуються в одну лінію;

• в обороні мають місце схематичні дії за принципом "кожен свого". Часто у грі слабкому захисникові доводиться прикривати сильного нападаючого.

• обмежена участь нападаючих в оборонних діях, а захисників, навпаки,

в атакуючих діях.

Ця система з'явилася після внесення змін до правил про положення "поза грою", яке було впроваджено в практику в 1925 р. її основоположником був Герберт Чегмен, тренер клубу лондонського "Арсеналу". Він перший і застосував систему в грі у 1930 р.

"Система "1 + 4 + 2 + 4". Систему першими застосували бразильці на чемпіонаті світу в 1958 р. у Швеції. Важливо підкреслити, що у подібному розташуванні грали угорці під час своєї найвищої слави (1951 - 1956). Ця система значно змінила завдання всіх гравців. Воротар, крім захисту воріт від ударів суперника, керує діями захисників і розпочинає швидкі атаки своєї команди, захисники прикривають крайніх нападаючих суперника і ще взаємодіють з іншими гравцями оборони та підключаються до атак своєї команди в глибині половини поля суперника (рис. 10).

 

 

 

Рис. 10

 

У зоні штрафного майданчика центральні захисники персонально прикривають центральних нападаючих суперника, а далеко від воріт вони діють за зонним принципом. Забезпечується взаємна страховка в обороні (рис. 11).

Півзахисники прикривають півзахисників суперника та беруть активну участь як в захисних, так і в атакуючих діях команди. Вони є провідними організаторами гри і, власне, якщо необхідно, уповільнюють або приско­рюють темп гри (рис. 12).

Головне завдання крайніх нападаючих - атакувати ворота суперника, створювати позиції для ударів по воротах для себе або для партнерів по ко­манді. Змінилися їхні обов'язки і в оборонних діях. Тут вони прикривають захисників суперника на їхній половині поля, а якщо потрібно, відходять до власних воріт.

 

 

Рис.11

 

 

 

Рис. 12

Рис.13

 

Рис. 14

Центральні нападаючі є головною ударною силою. Вони завершують атаки ударами по воротах. Від них вимагається й уміння грати без м'яча (рухомість, зміна позицій тощо) (рис.13). У системі "1+4 +2+ 4" в атаці та обороні бере участь до восьми гравців, що свідчить про її перевагу над системою "дубль-ве".

Сьогодні існує кілька варіантів системи "1+4+2+4". Найбільш розповсюдженою є "1+4+3+3", яка характеризується забезпеченням середини поля трьома конструктивними гравцями, завдяки чому створюються передумови для комбінаційної гри, питома вага якої розподіляється між захистом і півзахистом (рис. 14).

Крім того, існують і варіанти 1+5+3+2 (рис. 15) та 1+3+5+2 (рис. 16), тобто зі зміцненою лінією захисту або зі зміцненою лінією середини поля.

 

Рис.15

 

 

 

 

Рис. 16

Інший варіант цієї системи, яка носить зміцнений захисний характер, є "катеначіо" (1+1+4+2+3). Виникла вона в Італії її успішно використовувала команда "Інтер" (Мілан) під керівництвом тренера Єленіо Єрери. Тут провідну роль відіграє останній захисник, якого ще називають "вільним" або "ліберо" (рис. 17).

Рис.17

 

 

З великим успіхом систему "1+4+4+2" використовували англійці на чемпіонаті світу в Англії, де і здобули титул чемпіонів.

Система "1+1+3+3+3" найбільш поширена в країнах, де футбол досить розвинений, зокрема у Німеччині, Голландії. За цієї системи гри застосовує­ться щільний принцип прикривання гравців у оборонній фазі гри. Важливе завдання тут виконує "вільний" захисник ("ліберо"), гра якого стала різно­манітнішою, оскільки, крім виконання захисних функцій, він підключається до атак і бере участь в їх завершенні. Гра всіх гравців за цієї системи характеризується частою зміною місць по ширині та глибині поля і тому потребує універсальних гравців (рис. 18).

 

 

 

Рис. 18

 

У сучасному футболі визначально, що основне розташування гравців протягом матчу поступово змінюється. Немає потреби описувати основні розташування в системах гри, досить визначити характерні ознаки її орга­нізації в окремих закінчених частинах або фазах.

Система гри є тільки формою зовнішнього розташування гравців і вирішального значення для гри команди і досягнення нею успіху не має. На передній план висувається спосіб організації гри, її зміст, що й створює від­чутну перевагу над формою, тобто розташуванням гравців.

Прогноз щодо створення оборонних і атакуючих систем гри або її способів в захисній та атакуючій фазах потрібний для успішної реалізації ігрових, тактичних завдань в окремих відрізках гри.

Просторові відношення між гравцями за різного розташування та вико­нання ігрових функцій спонукають до створення різних варіантів атакую­чих і захисних систем. Існують різноманітні способи гри в цих системах. Наводимо схему поширених у футболі варіантів систем гри в обороні та атаці.

Варіанти оборонних та атакуючих систем гри:

 

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Тактика футболу

Тактика футболу... Методичні рекомендації для студентів денної та заочної форми... Інституту фізичної культури та спорту...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Історія розвитку систем, стилів гри та футбольних шкіл

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Тактика гри у футбол
  Якість проведення навчально-тренувального процесу в футболі забезпечує безпосередньо не стільки ріст спортивної майстерності гравців, скільки виховання здорових, працездатних і мора

Стилі гри.
На думку футбольних фахівців, у світі існує кілька стилів гри. Так, ска­жімо, особливостями шотландського стилю гри є застосування гравцями численних коротких передач (на 5 - 10 м). Він вимагає вис

Футбольні школи
Відповідними модифікаціями класичних систем гри є футбольні школи. Так, австрійську школу гри характеризує елегантність рухів, точність пере­дач, надійність зупинок, філігранність

Вибір тактики гри
Вибір тактики гри залежить від багатьох чинників, спричинених внутрішніми та зовнішніми умовами. Внутрішні умови: 1. Рівень технічної підготовки гравців власної к

Зовнішні умови тактики
Під час гри за сонячної погоди краще застосовувати високі передачі м'яча, що дуже заважає захисникам та воротареві. Якщо доводиться грати за вітром, слід використовувати високі передачі й подачі з

Тактика захисту
Завданням тактики гри в захисті є відбирання м'яча у суперника, уповільнення атак, завдяки тактиці захисту має бути створена така обстановка, щоб суперник грав найменш ефективно та корисно.

Тактика гри воротаря.
Воротар безперервно стежить за пересуванням суперника з м'ячем і відповідно пересувається сам по лінії воріт так, щоб вибрати місце по середині ліній кута, умовно проведених від м'яча до біч­них ст

Тактика оборони під час розіграшу стандартних положень
Під час виконання вільного удару з далекої відстані (30-45 м). Захисни­ки займають позиції подалі від воріт для створення штучного положення "поза грою". Якщо вільний удар виконується з б

Тактика оборони під час розіграшу стандартних положень
Під час виконання вільного удару з далекої відстані (30-45 м). Захисни­ки займають позиції подалі від воріт для створення штучного положення "поза грою". Якщо вільний удар виконується з б

Види атак
У футболі існують атаки швидкі та позиційні. Швидка атака може бути організованою й неорганізованою. Швидка організована атака розпочинає­ться після перехоплення м'яча від суперника на власній поло

Варіанти нападу
Тактика гри з висунутим вперед центральним нападаючим застосовується тоді, коли в команді є швидкі нападаючі, які володіють точними ударами по воротах. Тут відтягнутий назад крайній нападаючий вико

Тактика нападу зі стандартних ситуацій
Стандартні ситуації виникають у випадках виходу м'яча за межі поля, а також після кожного порушення правил гри. Йдеться про початок гри з центру поля, удар м'яча від воріт, кутовий удар, штрафний і

Тактика нападу зі стандартних ситуацій
Стандартні ситуації виникають у випадках виходу м'яча за межі поля, а також після кожного порушення правил гри. Йдеться про початок гри з центру поля, удар м'яча від воріт, кутовий удар, штрафний і

Вправи з м’ячем
1. На лінії середини поля три нападаючі розташовуються обличчям до воріт. Перед ними на відстані 10 м стоять три захисники. На лінії штрафного майданчика виставлено три м’ячі. За сигналом нападаючі

Вправи для навчання груповій атаці
Команда розпочинає атаку одразу, як тільки оволодіє м’ячем, а закінчує, коли він втрачений. В основі атакуючої гри взаємодія всіх гравців команди, що проявляється в ігрових комбінаціях, індивідуаль

Прикривання суперника і виходи на вільні позиції
  Передача м'яча наступному номеру. Гра триває близько 30 хвилин і проводиться на половині футбольного поля. Грають дві команди по 6 - 7 чоловік у кожній. Правила гри

Допоміжні ігри для розвитку периферійного зору та швидкості реакції
Гра двома м'ячами. Проводиться на одній половині поля без воріт. У грі беруть участь дві команди по 5 - 7 чоловік у кожній. Тривалість гри 30 хвилин. Правила гри: щоб здоб

Список використаних джерел
1. Васильчук А. Г. Гуртки з футболу в школі: навч. посіб./Федерація футболу України, Буковинська держ. фінансова академія. – Чернівці: Технодрук, 2009. – 232 с. 2. Вихров К. Л. Компаньйон

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги