На думку футбольних фахівців, у світі існує кілька стилів гри. Так, скажімо, особливостями шотландського стилю гри є застосування гравцями численних коротких передач (на 5 - 10 м). Він вимагає високого рівня техніки і виходів гравців на вільні позиції. Гра ведеться шляхом виконання передач вперед, назад, упоперек, тому гравці розташовуються у вигляді трикутників. Мета цього стилю: довести суперника до втоми за рахунок тривалого збереження м'яча під своїм контролем і мінімальною витратою сил власної команди (тут гравці уникають індивідуальних дій).
Переваги шотландського стилю гри:
– тривале володіння м'ячем;
– намагання вести колективну гру;
– гра без м’яча;
– економія сил гравців.
Недоліки шотландського стилю гри:
– уповільнення гри (короткі передачі і прийом м'яча);
– неефективність його використання у складних метеорологічних умовах (мокре, брудне, болотисте поле);
– повільне оволодіння простором поля.
Англійський стиль, навпаки, ґрунтується на довгих сильних передачах (понад 30 м), переважно високих. Цей стиль гри застосовують у складних метеорологічних умовах (нерівне, мокре, брудне поле). Метою цього стилю є швидке оволодіння простором поля, що вимагає першої "довгої" точної передачі.
Переваги англійського стилю гри:
– здійснення швидких атак;
– прискорення темпу гри;
– індивідуальні дії у грі (боротьба за м'яч);
– тиск під час ударів по воротах.
Недоліки англійського стилю гри:
– хаотичність гри;
– високі вимоги до кондиційних якостей гравців;
– втрата видовищності гри.