Реферат Курсовая Конспект
Тактика гри воротаря. - раздел Спорт, Тактика футболу Воротар Безперервно Стежить За Пересуванням Суперника З М'ячем І Відповідно П...
|
Воротар безперервно стежить за пересуванням суперника з м'ячем і відповідно пересувається сам по лінії воріт так, щоб вибрати місце по середині ліній кута, умовно проведених від м'яча до бічних стояків воріт (рис.19).
Рис.19
Рис. 20
Якщо суперник з м'ячем лишився сам на сам з воротарем і наближається до воріт, той змушений вийти вперед назустріч йому, щоб зменшити кут обстрілу воріт (рис. 20).
Груповий захист полягає у взаємодії двох і більше гравців.
Види групового захисту:
– зонний;
– персональний;
– комбінований (змішаний).
Зонний захист. Гравці, зайнявши позиції кожен у своїй зоні штрафного майданчика, пересуваються паралельно вперед-назад, залежно від напрямів атак суперника. Мета цього способу захисту - позбавити суперників можливості завдавати ударів м’ячем по воротах, нейтралізуючи їхні дії на відповідній відстані від воріт.
Переваги зонного захисту:
– надійність оборони в складних метеорологічних умовах;
– ефективність захисту від нападаючих, які застосовують безперервну
зміну місць, маючи високий рівень фізичної підготовки;
– надійність захисту під час дій, що проводяться суперником на близькій відстані від воріт, особливо проти команди, у складі якої відсутні гравці, які здатні завдавати ударів м'ячем по воротах з далеких відстаней;
– неможливість застосовувати швидкі атаки.
Недоліки зонного захисту:
– пасивна гра захисників проти нападаючих;
– можливість проведення суперником організованих атак;
– можливість допущення помилок, особливо в зонах розмежування завдань захисників;
– обмежена можливість переходу від оборони до атаки.
Персональний захист — користуються ним для прикривання суперника по всьому полю або на окремих його ділянках. Може застосовуватися щільне й розімкнуте прикривання суперника. Щільно його прикривати доцільно тоді коли захисник добре підготовлений фізично і швидкий. Якщо ці ознаки більше властиві нападаючому, його краще прикривати нещільно, крім безпосередньої близькості від воріт.
У сучасному футболі цей спосіб захисту застосовується не часто.
В персональній обороні захисники розташовуються на позиціях так, щоб завжди бути обличчям до суперника і спиною до власних воріт. Цим способом захисту користуються під час невдалого для команди розвитку гри, якщо потрібно швидко оволодіти м'ячем і посилити тиск на гравців суперника, щоб розпочати розвивати атаки.
Переваги персонального захисту:
– ретельний (старанний) спосіб прикривання, чим ускладнюються дії
провідних гравців суперника.
Його недоліки:
– можливість входження захисника вглиб поля;
– труднощі дій в захисті, коли суперник безперервно змінює місця;
– звільнення хоч одного нападаючого суперника з-під опіки захисника
порушує рівновагу всього захисту, що вимагає негайного переходу команди на інший спосіб оборони.
Комбінований захист поєднує два види захисту — зонний і персональний. Це означає, що окремі гравці прикривають своїх підопічних щільно (персонально), а інші зонно.
Комбінований спосіб захисту виник з потреби тісніше й надійніше прикривати провідних гравців або тих, які вміють завдавати удару м'ячем, та ізолювати їх від взаємодії з партнерами, щоб позбавити їх можливості забивати м'яч у ворота. Цей спосіб захисту має позитивні та негативні ознаки.
У найпрогресивніших варіантах комбінованого способу оборони кількість персонально діючих в захисті гравців зростає не тільки проти нападаючих, але й проти гравців середини поля та атакуючих захисників.
Комбінований захист — досить універсальна форма оборони, оскільки сприяє раціональному розташуванню гравців на полі.
До захисних дій гравці переходять одразу ж, як тільки команда втратила контроль над м'ячем. Насамперед до боротьби залучаються нападаючі. Вони намагаються оволодіти м'ячем або хоча б ускладнити супернику можливість застосувати передачі, створюючи тим самим умови для переходу на організований спосіб власних оборонних дій.
Варіант комбінованого захисту в рамках системи "1+1+3+3+3" використовували у грі футболісти Німеччини. Тут "вільний" захисник ("ліберо") прикривав зону та підбирав м'ячі партнера, який вів боротьбу з суперником. Інші партнери по обороні застосовували персональний захист проти трьох нападаючих суперника і супроводжували їх по всій ширині та довжині поля. В іграх зі слабкими суперниками в обороні застосовується щільне прикривання.
Варіант комбінованого захисту в рамках системи "1+4+4+2" використовувались англійцями на чемпіонаті світу в 1966 р. Четвірка захисників послідовно забезпечувала добре організований гнучкий зонний принцип захисту, де гравець середньої лінії з захисним напрямком персонально діяв проти провідного конструктивно діючого гравця суперника, а іноді виконував завдання і "переднього чистильника".
У сучасному футболі існує кілька варіантів оборонної гри:
– основний варіант;
– варіант гри "під тиском" (напором);
– варіант із забезпеченим захистом.
У всіх варіантах діють принципи:
– використання зонного та персонального захисту;
– гра з резервом захисників в обороні.
Під час використання варіанту оборони "під тиском" (напором) гравці після втрати м'яча негайно переключались на захисні дії. Іншого способу лишити суперника можливості розвивати атаку не існує. Крім того, такими діями команда створює захисний блок уже в зоні своєї атаки. Найближчий до м'яча гравець атакує суперника, який намагається розпочати атаку, інші щільно прикривають своїх найближчих суперників, щоб позбавити їх можливості взаємодіяти з партнером, особливо з гравцем, який розпочинає атаку. Якщо такий намір не вдався, гравці переходять в оборону на власній половині поля. Метою такого переходу є намір в центрі поля поступово створити чисельну перевагу захисників з достатньо глибоко ешелонованим захистом, щоб вести боротьбу за оволодіння м'ячем перед власними воротами.
Якщо ці наміри здійснити не вдається, тоді створюється захисний блок перед власними воротами з оборонним резервом і навіть з переднім "чистильником". За цих умов кожен гравець мусить максимальною мірою не тільки залучатися до захисних дій команди, а й думати та діяти як захисник.
За сучасних вимог до організованості гри всі способи захисту команди діятимуть тільки тоді, коли буде усунута можливість неочікуваності. Цього вдається досягти тільки за умови, що команда в оборонній фазі гри діятиме за принципами:
– уповільнення розвитку атак суперника;
– добре організоване розташування гравців у ширину і глибину поля,
щоб уникнути небезпеки від швидких контратак;
– безперервне збереження рівноваги захисту;
– ущільнення оборони на небезпечних ділянках загрози воротам;
– активність (агресивність) усіх гравців під час захисних дій та на небезпечних ділянках поля.
Зміцнений захист. У цьому способі оборони крайні захисники і гравці середини поля щільно опікують суперника. Один із центральних захисників прикриває зону, а один із нападаючих змушений відійти назад і прикривати розігруючого гравця суперника з метою усунення чисельної переваги атакуючих на конкретній ділянці поля.
Спрямований захист. У середній частині поля на відстані 20 - 25 м від воріт 5-7 захисників та півзахисників прикривають суперника, розташувавшись близько один до одного. Під час атаки суперника весь блок оборони пересувається в напрямку гри. Цей спосіб захисту ефективний під час гри з командами, що застосовують короткі передачі. Щоправда, у цьому випадку ускладнюється перехід від оборони до позиційної атаки, що є недоліком такого способу захисту, але він змушує гравців застосовувати швидкі атаки.
Захист у глибині поля дає користь команді, у складі якої є швидкі гравці. Тут захисники прикривають кожен свого, але не щільно, розташувавшись у глибині поля. Один із нападаючих висувається на частину поля, з якої розпочинає атаку.
Відтягнутий назад захисник. Цей спосіб оборони застосовується під час ігор зі слабко підготовленим суперником. Захисники і гравці середини поля заважають партнерам відходити на власну половину поля, щоб несподівано перейти на агресивне прикривання, відібрати м'яч у суперника і вдатися до швидкої контратаки, поки той не встиг організувати оборону.
Захист з двома центральними захисниками. Цим способом оборони команди користуються для утримання здобутого рахунку матчу. Тут захисники розташовуються зонно з "чистильником". Гравці середини поля прикривають крайніх нападаючих за принципом "кожен свого", змушуючи суперника перенести акцент атак з краю в центр поля. Один із гравців середини поля зміцнює блок захисту.
Захист з використанням штучного положення "поза грою" полягає у використанні правила положення "поза грою". Під час спрямованої передачі на половину поля суперника трійка захисників виходить уперед до удару по м'ячу і розташовується в лінію, щоб залишити нападаючих в положенні "поза грою". При цьому способі оборони має місце підвищена і чітка узгодженість дій захисників. Несвоєчасний вихід хоча б одного із них ставить у безвихідне становище власну команду.
Захист від гравців, які під час атак міняються місцями. Якщо під час атаки міняються місцями двоє чи більше нападаючих, захисники прикривають "кожен свого" або передають їх під опіку партнерам. У випадках, якщо місцями міняються одночасно усі п’ять гравців, захисники вибирають варіант зонного або комбінованого принципу захисту.
Захист від розігруючого нападаючого. Такого гравця звичайно прикривають щільно або довіряють ці функції гравцеві середини поля чи центральному нападаючому. В зоні перед штрафним майданчиком такі функції виконує один із центральних захисників.
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
Тактика футболу... Методичні рекомендації для студентів денної та заочної форми... Інституту фізичної культури та спорту...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Тактика гри воротаря.
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов