Розглянемо приклад використання розглянутого алгоритму для наступної схеми.
Рисунок 2. Приклад схеми для використання d-алгоритму
Елементи 1 та 3 схеми не можуть транспортувати несправність на вихід, тому для них будуються сингулярні куби.
Елементи 2 є несправним, для нього будується примітивний куб несправності =0, значить d=1.
Для елементів 4 та 5, які транспортують несправність на вихід схеми, будуються куби функціонування.
f1 | ||
Х | ||
Х | ||
f3 | ||
Х | ||
Х | ||
f4 | ||
d | d | |
d | d | |
d | d | |
d | d |
f2 | ||
d | ||
d | ||
d | ||
1 | d |
f5 | ||
d | d | |
d | d | |
d | d | |
1 | D | d |
Побудова куба для f4 (2або-ні)
С1 | Х | ||
С2 | Х | ||
С3 |
d1=С1 Ç С3=d0d; d2=С2 Ç С3=0dd;
d3=С3 Ç С1=d0d; d1=С3 Ç С2=0dd.
Побудова куба для f5 (2i-ні)
С1 | Х | ||
С2 | Х | ||
С3 |
d1=С1 Ç С3=d1d; d2=С2 Ç С3=1dd;
d3=С3 Ç С1=d1d; d1=С3 Ç С2=1dd.
З d-кубів несправності елемента 2 обираємо 3 4 6 = 1 0 d (C0).
Виконаємо перетинання з d-кубом елемента 4
2 6 8= 0 d d.
С0.2 | Х | Х | Х | d | X | X | X | ||
С1.4 | X | X | X | X | d | X | d | X | |
С2 | X | X | d | X | d | X |
Далі перетинаємо С2 з d-кубом С3 елемента 5
7 8 9=1 d d.
С2 | X | X | d | X | d | X | |||
С3.5 | X | X | X | X | X | X | d | d | |
С4 | X | X | d | d | d |
Маємо на виході 9 d (перший крок завершено).
Другий крок — зворотній. Перетинаємо С4 з сингулярними кубами 3 та 1.
С4 | X | X | d | d | d | ||||
С5 | X | X | X | X | X | Х | Х | ||
С6 | X | d | d | d |
С6 | X | d | d | d | |||||
С7 | X | X | X | X | Х | Х | Х | ||
С8 | d | d | d |
Таким чином, ми отримали тест
С8= 1 0 1 0 0 d 1 d d.
Входи| внутрішні стани
Таким чином, для знаходження несправності f2=0 необхідний тест Х1Х2Х3Х4=1010, який при роботі схеми дає на виході 9 одиницю (те ж саме буде на 6, а 0 буде на 8), а при помилці дає 0.