Державна політика України в галузі охорони праці здійснюється згідно з міжнародною практикою і національним законодавством та базується на засадах пріоритетності життя і здоров'я людини відносно результатів виробничої діяльності. Отже, нормами життя мають стати додержання законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, своєчасне виявлення і усунення наявних недоліків, посилення відповідальності за стан охорони праці та порушення встановлених норм і правил, що зумовлюють численні нещасні випадки, професійні захворювання і аварії на виробництві. В Україні щороку на виробництві травмується близько 20 тисяч осіб, з них майже кожний двадцятий - зі смертельним наслідком.
За оперативними даними Держгірпромнагляду на протязі 2007 року на виробництві було травмовано 18192 чол., в т.ч. 1176 чол. із смертельним наслідком, допущено низку резонансних аварій із значними людськими і матеріальними втратами. В цілому ризик загибелі або травмування працівників у галузях національної економіки залишається значно вищим, ніж у розвинених європейських країнах. Через незадовільні санітарно-гігієнічні умови праці щороку майже на 7 тисяч зростає кількість осіб, які одержали професійні захворювання. На відшкодування шкоди, медичну, професійну і соціальну реабілітацію потерпілих витрачено в 2007 р. близько 2,6 млрд. гривень. Поряд з організаційно-технічними причинами виробничих травм і аварій переважна їх частина трапляється через порушення трудової і технологічної дисципліни, недостатню підготовку кадрів з питань безпечних методів праці, відсутність контролю за додержанням працівниками вимог охорони праці та з інших причин, що не потребують для їх усунення значних фінансових витрат.
Найвищий рівень ризику травмування працівників на виробництві спостерігався у вугільній галузі, сільському господарстві, машинобудуванні, будівництві, металургії, транспорті. В загальній структурі причин нещасних випадків на виробництві 66% складають причини організаційного характеру. Рівень безпеки будь-яких робіт у суспільному виробництві значною мірою залежить від рівня правового забезпечення цих питань, тобто від якос її та повноти викладення відповідних вимог в законах га інших нормаїивно-правових актах. 15 Україні приділяється належна увага удосконаленню актів національного законодавства, які містять правові норми з охорони праці, гігієни праці, соціального страхування та пожежної безпеки.
Заявивши про свій намір приєднатися до Європейського Союзу, Україна взяла на себе зобов'язання щодо приведення національного законодавства у відповідність з законодавством ЄС.