Безпека життєдіяльності людини

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Науково-методичний центр вищої освіти Міністерства освіти і науки України

Р.С. Яким

Безпека життєдіяльності людини

Рекомендовано Міністерством освіти

і науки України як навчальний посібник

для студентів вищих навчальних

закладів

230(>US


УДК 504.75. ББК 68.69.я73

 

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист № 1/11-6119 від 26.11.04 р.).

Рецензенти:Семчук Я.М., д-р. техн. наук, проф., (завідувач кафедри безпеки

життєдіяльності Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу);

Савчин М.В., д-р. психол. наук, проф., (завідувач кафедри загальної психології Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка).

Яким Р.С.

Безпека життєдіяльності людини: Навч. посібник. - Львів: Видавництво "Бескид Біт", 2005. - 304 с ISBN 966-8450-12-4

У посібнику теоретично проаналізовано категорії безпеки як стан захищеності з позицій ризикоорієнтованого підходу. Безпеку життєдіяльності розглянено у контексті системи "людина-життєве середовище" в перерізі різних сфер життєдіяльності. Ґрунтовно проаналізовані чинники, які впливають на здоров'я і працездатність людини, визначають умови її існування та життєдіяльності. З погляду сучасних теорій особистості досліджено основні аспекти вчинку, які суттєво впливають на життєдіяльність індивіда. Розкрито вплив соціалізації індивіда на його поведінку та роль педагога в цьому процесі, у контексті проблеми безпеки життєдіяльності. Надане значної уваги безпеці життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях. Ґрунтовно проілюстровано правила надання першої допомоги потерпілим від різних ушкоджень. Питання організації і управління безпекою життєдіяльності розкриті відповідно до концептуальних основ державної безпеки.

Посібник адресований студентам та викладачам вищих навчальних закладів освіти I-IV рівнів акредитації.

© Р.С. Яким, 2005
ISBN 966-8450-12-4© Видавництво "Бескид Біт", 2005



Вступ


шов Наказ Міністерства освіти України про запровадження курсу "Основи безпеки життєдіяльності" від 18.08.1999 р. № 300.

З метою забезпечення виконання Державної програми навчання з питань охорони праці 2 грудня 1998 р. було видано наказ- Міністра освіти України № 420 "Про вдосконалення навчання з охорони праці й безпеки життєдіяльності у вищих закладах освіти". Цей наказ та вимоги низки інших документів встановлює, що, починаючи з 1999-2000 навчального року, дисципліну "Безпека життєдіяльності" вивчають студенти усіх вищих закладів освіти.

Поряд з виходом наказу Міносвіти № 420 з метою своєчасного проведення робіт, пов'язаних із запобіганням і реагуванням на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, Кабінет Міністрів України Постановою від З серпня 1998 р. № 1198 затвердив положення про Єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (ЄДС НС).

У 1999 році на виконання наказу № 420 була видана Програма нормативної дисципліни "Безпека життєдіяльності" для вищих закладів освіти, затверджена першим заступником Міністра освіти України від 04.12.98 р.

Програмою передбачено сформувати такі знання та уміння студентів за дисципліною "Безпека життєдіяльності":

- ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізнавати їхній вид, визначати просторові та часові координати, величину та ймовірність їх прояву;

- визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі чинники, що зумовлені джерелами цих небезпек;

- прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних та шкідливих чинників на організм людини, а вражаючих чинників на безпеку системи "людина - життєве середовище";

- використовувати нормативно-правову основу захисту особистості та навколишнього середовища, прав особи на працю, медичне забезпечення, захист у надзвичайних ситуаціях тощо;

- розробляти заходи та застосовувати засоби захисту від ції небезпечних, шкідливих та вражаючих чинників;

- запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їхнього виникнення приймати адекватні рішення та виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію;

- використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні, медико-профілак-тичні та освітньо-виховні заходи, спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини в сучасному навколишньому середо-

DrlJ-ЦІ;

- планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життя та
діяльності у системі "людина-життєве середовище".

Застосування навчальної програми передбачає конкретизацію стосовно особливостей спеціальності та типу навчального закладу, наявності відповідної матеріальної бази тощо.


 


 


 


1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

Безпека життєдіяльності як галузь науково-практичної діяльності та навчальна дисципліна

Розвиток суспільства, техносфери випереджує розвиток культури безпеки в цих сферах життєдіяльності. Ріст ціни помилки. Якщо одна людина у давнину могла заподіяти шкоди декільком… Первісні люди жили в системі "людина-природа", сьогодні сфери життєдіяльності людини набагато…

Тт

Людина, гурт людей тощо.


10________________________________ 1, Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

шого навіть не спричиняє особливого розладу здоров'я, може ускладнитися гнійно-запальним процесом; виникає сепсис і настає смерть. Такі ушкодження умовно називають смертельними.

Ушкодження може заподіювати інша людина (побої, замахи на вбивство, вбивство) власноруч (калічення частин тіла, замахи на самогубство, самогубство), або внаслідок низки випадкових обставин (нещасні випадки).

Вивчення цілого комплексу небезпек, умов, за яких вони здатні реалізуватись, вміння знизити їх негативний вплив, сприяло протягом усієї історії виживанню людства і дає змогу йому існувати в сучасних умовах. Однак на сьогодні у вирішенні цих питань потрібен комплексний науково обгрунтований підхід, який може забезпечити лише безпека життєдіяльності.

Безпека життєдіяльності як наука - це галузь науково-практичної діяльності, спрямованої на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини, основ попередження і захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя й діяльності людини як в повсякденних умоЕіах, так і в умовах надзвичайних ситуацій (аварії, катастрофи, стихійні лиха, війни тощо).

Безпека життєдіяльності (БЖД) як інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, узагальнюючи дані відповідної науково-практичної діяльності, формує поняттєво-категорійний, теоретичний і методологічний апарат, необхідний для вивчення у подальшому таких дисциплін як: охорона праці, екологія, цивільний захист та інших, що вивчають конкретні небезпеки і способи захисту від них.

/././. Об'єкт і предмет курсу БЖД

Об'єктом курсу БЖД є безпека особи як явище, а предметом - моделі безпеки.

У центрі уваги БЖД - система "людина-життєве середовище".

Під життєвим середовищем розуміють частину зовнішнього середовища, що оточує людину, підтримує її існування, створює умови для діяльності та суспільних відносин і безпосередньо впливає на її життя та здоров'я. Розгляд системи "людина -життєве середовище" можливий як на загальному (комплексному) рівні, так і стосовно підсистем меншого масштабу, що враховують певні особливості та відповідну спрямованість відносин між двома складовими системи.

У першу чергу необхідно виділити підсистему "людина-природне середовище", оскільки промислова, технічна та наступна науково-технічна революція настільки озброїли людину технікою і такою мірою підвищили її могутність, що відносини між людиною та природним середовищем зазнали значної трансформації. Людство опанувало нові види енергії, розробило невідомі природні матеріали і технології, дослідило глибини Землі та космічні простори, підкорило водні і повітряні океани, однак усі ці успіхи мають і зворотний бік.

Сьогодні природний (початковий) стан навколишнього середовища виявився суттєво порушеним, що спричинило появу нових небезпек природного походження, які не лише негативно впливають на здоров'я людини, але й загрожують її існуванню.

Важливе значення має розгляд підсистеми "людина-виробниче середовище". Науково-технічний прогрес та пов'язані з ним нові технічні рішення і технології, широке застосування хімічних речовин у різних виробництвах, створення агрегатів ве-


 


1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності



ликої потужності, підвищення швидкості роботи устаткування, використання нових матеріалів збільшило кількість виробничих небезпек для здоров'я та життя людей.

Пильної уваги до себе потребує підсистема "людина-побутове середовище" з огляду на значне зростання кількості нещасних випадків, травм, каліцтв, смертей саме в цій сфері. Наявність у сучасних квартирах великої кількості побутових електроприладів, предметів, виготовлених із синтетичних матеріалів, широкий спектр засобів побутової хімії суттєво полегшує наше життя, робить його комфортним, але водночас уводить у наш дім цілий комплекс небезпечних та шкідливих чинників: електричний струм, електромагнітне випромінювання, електростатичні поля, підвищений рівень шуму, вібрації, шкідливі речовини, пил та ін.

Особливе значення у вирішенні питань безпеки життєдіяльності відведене людині як елементу системи "людина-життєве середовище". Згідно з даними статистики, 80-90% порушень режиму роботи теплових електростанцій, 70-80% дорожньо-транспортних подій, 50-65% аварій літаків, більше 50% нещасних випадків у виробничій та побутовій сферах спричинені людським чинником.

Високі рівні аварійності, травматизму, несприятливий вплив різноманітних чинників небезпеки на здоров'я та працездатність людини часто зумовлені невідповідністю її психофункціонального стану складності чи інтенсивності матеріально-практичної діяльності, що виконується, розвитком стану нервово-емоційної напруженості, втомою, стресом тощо. За таких умов зростає актуальність питань, пов'язаних з психофізичною надійністю людини, психологією безпеки.

Досить високий відсоток причин, пов'язаних з людським чинником, зумовлений значними прогалинами в системі освіти та виховання. Важливим аспектом життєдіяльності є захист населення, об'єктів економіки і території загалом від негативних наслідків надзвичайних ситуацій. Стихійні лиха та природні катаклізми, техногенні та антропогенні аварії і катастрофи, соціальні конфлікти призводять до значних людських жертв, наносять великі матеріальні збитки суспільству.

1.1.2. Мета і завдання дисципліни "Безпека життєдіяльності"

Метою дисципліни є: підготовка особи до активної участі у забезпеченні тривалого повноцінного життя у суспільстві, яке динамічно змінюється, а також:

- сприяти засвоєнню студентами сучасних знань про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, їхні властивості, можливий вплив на здоров'я, життя людини.

- сформувати необхідні у практичній діяльності студентів уміння і навички для виявлення запобігання, протидії, ліквідації, та захисту від небезпек і надзвичайних ситуацій.

Завдання дисципліни "Безпека життєдіяльності" - навчити студентів:

- ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізнавати їх вид, визначати просторові та часові координати, величину та імовірність їхнього прояву;

- визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі чинники, зумовлені джерелами цих небезпек;

- планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життєдіяльності у системі "людина-життєве середовище";

- прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних та шкідливих чинників на організм людини, а вражаючих чинників на безпеку системи "людина-життєве середовище";



1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності


- використовувати нормативно-правову базу захисту особистості та навколишнього середовища, прав особи на працю, медичне забезпечення, захист у надзвичайних ситуаціях тощо;

- розробляти заходи та застосовувати засоби захисту від дії небезпечних, шкідливих та вражаючих чинників;

- запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їхнього виникнення приймати адекватні рішення та виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію;

- використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні, медико-профілак-тичні та освітньо-виховні заходи, спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини в сучасному навколишньому середовищі.

Методологічні основи безпеки життєдіяльності

Системно-структурний підхід та системний анал'а - методологічна основа безпеки життєдіяльності

Системний аналіз - це сукупність методологічних засобів, які застосовують для підготовки та обґрунтування рішень стосовно складних питань, що… Під елементами (складовими частинами) системи розуміють не лише матеріальні… Кожний предмет розглядають, як системне утворення. Системи мають свої властивості, які не притаманні компонентам, з…

Система життєдіяльності

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності Будь-який живий об'єкт (організм, клітина) є відкритою системою, тобто… Процеси розпаду складних речовин живого тіла, які супроводжуються визволенням енергії і виділенням продуктів розпаду,…

Небезпеки та їхні чинники

1) небезпека реально існує та діє; 2) людина перебуває в зоні дії небезпеки; 3) людина не має достатньо ефективних засобів захисту.

Управління ризиком

Невід'ємним елементом управління ризиком з метою забезпечення безпеки життєдіяльності є прогнозування. У безпеці життєдіяльності прогнозування… Прогноз - результат наукового передбачення, якісні висновки з позицій… Передбачення - припущення чогпсь заздалегідь, здійснення правильного висно-

Поняття про ризик небезпеки

Для об'єктивної кількісної оцінки небезпеки вводять таке поняття як ризик, під яким, загалом, розуміють частоту реалізації небезпеки.

Методи визначення ризику

Можна виділити такі методи визначення ризику: інженерний, модельний, експертний, соціологічний. Ці методи доцільно використовувати комплексно.

Нженерний метод визначення ризику

Величину ризику або частоту проявів небезпеки визначають відношенням кількості несприятливих випадків m виникнення небезпечної події А до загальної… 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності R = P(A) = m/n, (1)

К

- постановкою проблеми;

- здібностями і кваліфікацією особи, що приймає рішення;

- ставленням особи, що приймає рішення до ризику;

- доступністю інформації, що характеризує ризик;

- кількістю часу, відведеного для прийняття рішення;

- фаховою підготовкою особи, що приймає рішення;

- чинниками, що створюють ризик.

Серед таких чинників виділяють контрольовані і неконтрольовані. Контрольовані виявляють на етапі якісного оцінювання і їх контролюють, після чого ризик стає унеможливлений. Якщо можна усунути ризик, навіщо ж ризикувати? Ри-зикову ситуацію створюють неконтрольовані чинники, які непідвладні зацікавленій стороні.

Неконтрольовані чинники поділяють на невизначені і випадкові. Для невиз-начених чинників, імовірнісних суджень про них немає. У кращому разі можливі наслідки підтверджуються заданиям діапазонів зміни їхніх числових значень. До випадкових чинників належать ті, щодо яких відомі необхідні для опису випадкових величин характеристики: закони розподілу чи хоча б їхні перші моменти - математичні очікування і дисперсії.

Якщо ризик створений невизначеними чинниками, кількісно оцінити його надзвичайно важко. У цьому випадку застосовуються методи визначення оптимальної стратегії поведінки в умовах ризику, зумовленого невизначеністю: класична теорія ігор, теорія статистичних рішень і низка інших методів, що утворюють загалом теорію дослідження операцій.

Якщо ж ризик створено випадковими чинниками, питання про те, що прийняти за міру ризику, залежить від конкретної ситуації.

Загалом відомі види кількісної оцінки ризику поділяють на об'єктивні і суб'єктивні. Об'єктивні - це ті, які використовують характеристики випадкових процесів, отримані на підставі даних, що не залежать від думки певної особи. Суб'єктивні методи ґрунтуються на експертних оцінках ризику.

Серед кількісних методів виділяють оцінку ризику в абсолютному і відносному вираженні. В абсолютному вираженні ризик вимірюють іменованими величинами, наприклад, частотою чи розмірами можливих збитків, які мають грошовий еквівалент (гроші витрачені на лікування, реабілітацію тощо, відновлення інших збитків).


1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності



У відносному вираженні ризик вимірюють різними безрозмірними показниками, що є відношеннями двох чи кількох зумовлених величин.

Тривала практика діяльності людства в умовах ризику привела до усвідомлення того, що неможливо запропонувати єдину міру ризику, застосовану для усіх випадків. Різні види діяльності, потребують аналізу ситуації та оцінку її ризику. На основі одержаного можна вибрати оптимальний (найприйнятніший) варіант безпечної діяльності.

1.4.4.5. Ризик в абсолютному вираженні

Кількісну оцінку ризику виражають імовірністю виникнення збитків:

де х - випадкова величина збитку.

Досить умовно, з метою визначення міри ризику, використовують умовну шкалу ризику стосовно ймовірності небажаного результату (табл. 1).

Таблиця 1 Умовна шкала ризику

Ймовірність небажаного результату (величина ризику) Градація ризику
J 0,0-0,1 мінімальний ризик
0,1-0,3 малий ризик
0,3-0,4 середній ризик
0,4-0,6 високий ризик
0,6-0,8 максимальний ризик
0,8-1,0 критичний ризик

Міру ризику можна виразити також як величину очікуваного збитку:

R=M(x), (10)

Однак і ця міра вимагає критичного осмислення. Одна річ - ризикувати життям з імовірністю, наприклад, 0,1 чи із 0,0001. В останньому випадку ризик здається значно нижчим, незважаючи те, що результатом може бути смерть.

Міра ризику може бути також виражена добутком збитку на ймовірність. Це ніби збиток, "розмазаний" по відповідній імовірності, а саме

R = M(x)xP(x). (11)

Ця міра використовується тоді, коли розсіювання можливих збитків дуже велике.

Дане вираження широко застосовують у діяльності підрозділів, відповідальних за безпеку, цивільний захист та ліквідацію надзвичайних ситуацій і т. ін., наприклад, у разі оцінки ризику великих промислових аварій і екологічних катастроф. її часто називають "масштаб на ймовірність".

У багатьох видах життєдіяльності ризик взагалі можна порівняти не з можливими збитками, а з показниками, що визначають певний вид діяльності, наприклад, з характеристиками механічних коливань, величиною електричного струму, напруги, кількістю отриманого радіаційного опромінення, масою хімічно небезпечних речовин, що потрапили в організм людини, розуміючи їх як деяку випадкову величину х. Для цього випадку актуальним є принцип: чим ризикуємо, те і є оцінкою ризику.


26 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

У цьому випадку ризик розглядають як невідповідність очікуванням і вводять поняття міри і ступеня ризику.

Як міру ризику приймають математичне очікування відповідної випадкової величини,

R = М(х) (12)

Як ступінь ризику (міра можливого відхилення від прогнозного значення) приймають середньоквадратичне відхилення результату,

a(x) = Vv(xX (13)

де V(x) - дисперсія відповідної випадкової величини.

Дисперсією випадкової величини є математичне очікування квадрата відхилення цієї величини від її математичного очікування.

Оцінка дисперсії випадкової величини - середнє значення квадрата різниці між значеннями випадкової величини і її середнім значенням.

1.4.4.6. Ризику відносному вираженні

Те саме значення дисперсії о (х) сприймається по-різному залежно від розміру середнього очікуваного збитку М(х). Тому як міру ризику в певних випадках використовують його відносну безрозмірну характеристику - коефіцієнт варіації *:

у —__ ^ ' (Т4Л

М(х)

Коефіцієнт варіації (безрозмірна величина) можна розглядати як кількість одиниць середньо квадратичного відхилення, що припадає на одиницю математичного очікування. Цей коефіцієнт дає змогу порівнювати результати двох проектів в абсолютному вираженні непорівнянних, тобто таких, результати яких оцінюють різними одиницями. Наприклад, в одному випадку - міліграмами, в іншому - секундами чи штуками.

Для коефіцієнта варіації також використовують шкали, що допомагає орієнтуватися в можливому розсіянні його значень (див. табл. 2.)

У разі планування будь-якої діяльності ефективно оцінювати ступінь ризику у відносному вираженні через коефіцієнт ризику планованих показників. Цей коефіцієнт виражають відношенням очікуваних негативних відхилень показників від запланованого рівня до позитивних:

К = ——- (15)

де М+ - позитивне відхилення; М" - негативне відхилення.

Оцінюючи ризикову діяльність на основі цього коефіцієнта, можна також орієн
туватися на шкалу, (див. табл. 3).
--------------------------------------

3 Дисперсія - характеристика розсіювання випадкової величини.

4 Варіація - мале зміщення незалежної змінної. Варіація - (від лат. variatio - зміна) ос
новне поняття варіаційного числення - розділу математики, який вивчає методи знаход
ження найбільших і найменших (екстремумів) значень виразів, що залежать від вибору
однієї або кількох функцій {функціоналів, тобто правил за якими кожній функції з яко
гось класу функцій (величин, які змінюються зі зміною незалежної змінної величини -
аргументу) відповідає дійсне або комплексне число). Варіантність - кількість змінних,
які можна змінювати в певних межах.


1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

Таблиця 2 Шкала для коефіцієнта варіації v

V Градація ризику
0,1 слабкий
0,1-0,25 помірний
0,25 високий

 


Таблиця З

Градація ризику за умовною шкалою для коефіцієнта К

К Поведінка в умовах ризику
<0,2 розслаблена, недбала
0,2-0,4 обережна
0,4-0,6 середньоризикована
0,6-0,8 ризикована
0,8-1,0 високого ступеня ризику
>1,0 азартна

 

1.4.4.7. Спеціальні методи оцінювання ризику

Методи кількісного оцінювання ризику до певної міри є універсальними, проте з їх допомогою не завжди вдається в реальних умовах оцінити ризик. Це пов'язано із браком часу, інформації, кваліфікації. Крім того, існують види ризиків, які потребують особливого підходу до їхньої оцінки. Існують і комплексні ризики, опосередковані відразу кількома іншими ризиками, що також потрібно вміти оцінювати. Тому особливий інтерес становлять специфічні методи оцінки ризику життєдіяльності.

1.4.4.7.1. Оцінка ризику на підставі аналізу технічного стану об 'єктів, які
перебувають у середовищі життєдіяльності

Технічний стан об'єктів, які перебувають у середовищі життєдіяльності - це комплексне поняття, що характеризується системою абсолютних і відносних показників, які визначають Державний Стандарт України, Міжнародні стандарти:

ДСТУ 2860-94. Надійність техніки. Терміни та визначення.

ДСТУ 3004-95. Надійність техніки. Методи оцінювання показників надійності за експериментальними даними.

ДСТУ 2156-93. Безпечність промислових підприємств. Терміни та визначення.

Аналіз цих показників дає змогу оцінити надійність технічних об'єктів, яка, своєю чергою, є критерієм ризику зазнати шкоди людині в результаті їхнього порушення. Залежність між технічним станом об'єкта і ризиком прямо пропорційна. Користування несправним інструментом, побутовим пристроєм; перебування в аварійних приміщеннях, під нестійкими конструкціями тощо суттєво підвищує ризик для життя людини.

1.4.4.7.2. Оцінка ризику на підставі аналізу психофізіологічного стану та
надійності людини

Психофізіологічний стан та надійність людини в різних сферах життєдіяльності характеризується системою абсолютних і відносних показників, які визначають Державний стандарт України, Міжнародні стандарти в галузі охорони здоров'я під час різних видів діяльності:

ДСТУ 3891-99. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Терміни та визначення основних понять.

 

ДСТУ 2293-99. Охорона праці. Терміни та визначення основних понять.

ДСТУ 3038-95. Гігієна. Терміни та визначення основних понять.

ДСТУ 3899-99. Дизайн і ергономіка. Терміни і визначення.

ГОСТ 26387-84. Система "человек-машина". Термины и определения.



1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності


Аналіз цих показників дозволяє оцінити надійність людини у певній життєвій ситуації. Адже ризик зазнати шкоди людині визначають її індивідуальними психофізіологічними особливостями, її соціалізацією, вихованістю, професіоналізмом тощо.

1.4.4.8. Евристичні методи

Якщо для оцінки ризику немає достатніх статистичних даних, або є сумнів у їхній вірогідності, можна застосувати метод, що використовує досвід та інтуїцію фахівців. Такі методи називаються евристичними або методами експертних оцінок і реалізують їх шляхом обробки думок професіоналів. Експертні оцінки здійснюють як за бальною системою, так і за конкретними кількісними показниками.

Особливістю евристичних методів є відсутність строгих математичних доказів оптимальності отриманих рішень. Загальною спрямованістю евристичних процедур є використання людини як "вимірювального приладу" з метою одержання кількісних оцінок досліджуваних процесів. Попри вразливість з погляду об'єктивності, ці методи значно поширені, що пояснюється значним поширенням явища відсутності достовірної інформації.

Існує кілька різновидів евристичних методів. Широко відомий, наприклад, метод Делфі. Він характеризується анонімністю і керованим зворотним зв'язком. Мета анонімності - уникнути групового обговорення і тиску думки авторитетних осіб. Після першого опрацювання результатів експертизи узагальнений результат повідомляються кожному експерту, і експертиза повторюється знову. Надалі застосовують методи обробки експертних оцінок, робота з якими схожа до роботи зі статистичним матеріалом.

1.4.4.9. Комплексна оцінка ризиків

Проводячи комплексну оцінку діяльності в умовах ризику, важливо не тільки встановити всі джерела ризиків, а й з'ясувати, які джерела домінують. При цьому всі можливі втрати за ознакою впливу на діяльність людини доцільно класифікувати на визначальні і побічні (непрямі). Крім того, треба виділити випадкові складові шкоди, тобто ті, розрахунок яких найскладніший через високу невизначеність, непрогно-зованість.

В абсолютному вираженні ризик може бути виміряний величиною прогнозованих збитків, а у відносному вираженні він може бути визначений як величина збитків, віднесена до певної бази. База може бути обрана експертом відповідно до життєвої ситуації. Головна вимога в цьому методі - всі ризики мають бути оцінені одним способом.

1.4.4.10. Оцінка ризику за допомогою дерева рішень

У науках про безпеку широкого застосування набув метод моделювання задачі вибору рішень в умовах ризику за допомогою "дерева подій" чи "дереварішень ".

Цей метод передбачає графічну побудову варіантів вкладених рішень. Гілкам дерева ставлять у відповідність суб'єктивні й об'єктивні оцінки можливих подій. Йдучи вздовж побудованих гілок, оцінюють кожен шлях, як правило, на підставі імовірностей, і з усіх можливих оцінок вибирають варіант дій з найменшою ймовірністю. При цьому кількісно оцінюють кожен варіант.


1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності



Найзручнішим способом подання такої серії альтернатив з подальшим вибором найприйнятнішим є дерево рішень чи подій. Воно дає змогу розчленувати велику, складну проблему на серію дрібніших проблем. Прикладом слугує дерево послідовності подій для визначення ризику простудних захворювань (рис. 4).

Дерево подій - графічна модель, яка відображає логічно впорядковану множину можливих завершених станів. Дерево подій показує зв'язок між кореневими причинами подій, безпосередніми причинами подій, проміжними подіями з формуванням кінцевого результату.

Коренева причина події - обставина, що створила умови для виникнення чи прояву безпосередньої причини.

Безпосередня причина події - явище, процес, подія чи стан що зумовили порушення нормального, запланованого перебігу подій чи їхньої послідовності.

В дереві подій виділяють також початкові та небажані події.

Початкові події- подія, що може ініціювати небажану подію.

Небажана подія - імовірний наслідок дії небезпечного чинника.

Побудова дерева рішень - це графічний підхід до аналізу рішень в умовах невизначеності. У процесі побудови дерева використовують два види гілок: гілка рішень і гілка результатів. Гілка рішень передбачає прийняття того чи іншого рішення. Вона позначається у вигляді вершини з гілками, що відходять від неї (рішеннями).

Гілку подій малюють тоді, коли зовнішні чинники визначають, яка з можливих випадкових подій відбудеться. Кожна гілка веде до можливого результату, а число Pf що асоціюється з кожною гілкою чи подією є ймовірністю, з якою певна подія відбувається.


ЗО 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

1.4.4.11. Оцінка ризику за допомогою методу аналогій

Метод аналогій використовують у тому випадку, коли інші методи оцінювання ризику неприйнятні. Часто такий метод використовують в охороні праці у разі розробки правил безпечних умов праці. Як аналоги використовують дані про ризик аналогічних життєвих ситуацій.

Аналізуючи ступінь ризику певного виду діяльності, використовують дані про розвиток подібних напрямів у минулому. Джерела інформації можуть бути найрізноманітніші: опубліковані звіти інженерів з охорони праці, інформація державних органів тощо. Отримані дані опрацьовують з метою виявлення залежностей між планованими результатами майбутньої безпечної діяльності і потенційних ризиків.

Можливі помилки при використанні методу аналогій зумовлені використанням даних, які морально застаріли.

Доцільність використання методу полягає в тому, що його можна застосовувати при виявленні ступеня ризику нової, недостатньо вивченої діяльності, коли немає чіткої статистичної бази, краще знати про минулий досвід, ніж не знати нічого.

1.4.4.12. Соціологічний метод визначення ризику

Соціологічний метод визначення ризику ґрунтується на системі методологічних, методичних та організаційно-технічних заходів, пов'язаних між собою єдиною метою: отримання достовірних даних про явище або процес, які вивчаються, для їх наступного використання щодо зменшення небезпеки життю людини. Цей метод визначення ризику по суті є статистичним дослідженням, яке містить чотири етапи:

- підготовку дослідження;

- збір первинної соціологічної інформації;

- підготовку зібраної інформації та її опрацювання на ЕОМ;

- аналіз опрацьованої інформації, формулювання висновків та рекомендацій. Перший етап

Складання плану та розробка програми дослідження.

Мета дослідження:

Визначення притаманних явищу закономірностей та зв'язків цього явища з іншими.

Розробка заходів щодо зниження впливу несприятливих чинників, на здоров'я, життєдіяльність людини.

Розробка заходів щодо впровадження результатів роботи в практику безпеки життєдіяльності.

Розробка заходів щодо оптимізації послуг із забезпечення безпеки життєдіяльності.

Завдання дослідження: перелік конкретних досліджень, результати яких сприятимуть досягненню мети (визначення впливу різних чинників на людину, обсягу затрат на засоби та заходи забезпечення життєдіяльності людини у різних ситуаціях).

Об'єкт спостереження: сукупність осіб чи явищ, носіїв необхідної інформації.

Одиниця спостереження: окрема особа, окреме явище - елементи об'єкта, яким притаманні ознаки, що підлягають обліку.

Організаційні елементи: фінансування, терміни виконання, виконавці, асистенти тощо.

Методи (види) дослідження:


1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності



- за часом: поточні і одиничні;

- за ступенем охоплення: суцільні й вибіркові;

- за способом збору інформації: безпосередня реєстрація, опитування, анкетування.

Програма дослідження Статистичне спостереження:

1. В облікові документи (карти, картки, анкети, журнали) вносять ознаки, критерії досліджуваних чинників, явищ, процесів.

2. Розробка та зведення у макети, таблиці: (проста, групова, комбінована).

3. Статистичний аналіз: вибір похідних величин та методик опрацювання даних.
Другий етап

Реєстрація, збір даних:

- заповнення облікових документів;

- поточний контроль реєстрації.
Третій етап

Зведення і формування даних:

- контроль документів;

- шифрування даних;

- поділ на групи;

- підрахунок по групах. Групування ознак:

- типологічне (описові, якісні);

- варіаційне (кількісні ознаки). Зведення і заповнення таблиць. Обчислення похідних величин. Графічне зображення отриманих даних. Четвертий етап

Статистичний аналіз. Інтерпретування та порівняння даних:

- з нормативами, стандартами, середніми рівнями, допустимими значеннями,
даними інших закладів, регіонів;

- у динаміці.
Формування висновків.
Літературне оформлення результатів.
Пропозиції для впровадження у практику.

1.4.4.13. Моделювання та прогнозування небезпечних ситуацій

На рисунку 5 показано узагальнену логічну модель процесу виникнення небезпечної ситуації з можливими наслідками від дії декількох небезпечних чинників.

Небезпечні умови (НУ) - умови, за яких існує можливість впливу на людину небезпечного чинника (НЧ).

Окремі позначення: НО - небезпечні обставини; НС - небезпечні ситуації; 3 -загибель; Т - травма; ЗХ - захворювання, ЗП - зниження працездатності, СН - сприятливий наслідок.

Небезпечні дії (НД) - дії людини, що не відповідають нормам відповідальної поведінки.


Відповідно до наведеної схеми, сумарна сукупність небезпечних дій НД викликає появу небезпечних обставин НО. Сумарний вплив небезпечних обставин НО з одного боку і небезпечних чинників НЧ з іншого - спричинює появу небезпечної ситуації НС, яка може нести для людини: 3 - загибель; Т -травму; ЗХ - захворювання, ЗП - зниження працездатності, СН - сприятливий наслідок.

Небезпечна ситуація виникає в потоці випадкових статично залежних або незалежних випадкових подій. В цих умовах можна визначити ту початкову подію, яка є причиною виникнення всіх наступних подій. Якщо усунути цю початкову подію, можна припинити потік наступних подій, які закінчуються небажаними наслідками. Аналіз взаємозв'язків між випадковими подіями дає змогу усунути ці наслідки. Таку ситуацію наведено на узагальненій схемі (рис. 6).

Згідно з наведеною схемою взаємодія небезпечних дій НД та небезпечних умов НУ зумовлює появу небезпечної ситуації, яка може мати різні за важкістю наслідки.

Ця схема показує такі лінійні потоки випадкових подій:

1. НУ -»• НС— СН,ЗП,ЗХ,Т,3

2. НД — НС -»• СН,ЗП,ЗХ,Т,3

З.НД —НУ —НС —СН,ЗП,ЗХ,Т,3 (16)

4. НУ — НД — НС — СН,ЗП,ЗХ,Т,3

5. НУі — НУ, —...НУ„ — НС — СН,ЗП,ЗХ,Т,3

6. НД! — НД2 —...НД, — НС — СН,ЗП,ЗХ,Т,3

Індекси 1,2... п визначають можливість виникнення небезпечних ситуацій від декількох залежних випадкових подій.

Якщо потоки випадкових подій формуються одночасно з формуванням випадкових статично залежних подій, то вони матимуть розгалужену форму.

У процесі проведення контролю, технічної експертизи детально описують небезпечні умови, можливі небезпечні дії в поєднанні з кожною небезпечною умовою та конкретні ситуації з можливими наслідками. Після цього на підставі логічного аналізу вибирають заходи щодо попередження розвитку небезпечної ситуації. При цьому вибирають заходи щодо усунення такої небезпечної умови або дії, з яких починається розвиток процесу виникнення небезпечної ситуації.


1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності



Оскільки будь-яку небезпечну ситуацію завжди формує декілька статистичних залежних або незалежних між собою випадкових подій, то імовірність можливого її виникнення визначають шляхом розрахунку відповідних імовірностей. Імовірність виникнення небезпечної ситуації, що спричинене декількома залежними випадковими подіями НДь НД2, ... НУЬ НУ2 з відповідними ймовірностями Р(НД]), Р(НД2) ... Р(НУ,), Р(НУ2) може бути визначена шляхом множення ймовірностей виникнення цих подій:

Р(НС) = Р(НУ,) х Р(НУ2) х Р(НД,) х Р(НД2). (17)

Якщо небезпечну ситуацію створюють дві статистично незалежні події (наприклад, НУ і НД) з імовірностями Р(НУ) та Р(НД), то ймовірність небезпечної ситуації можна розрахувати за формулою:

Р(НС)=Р[Р(НУ,)+Р(НУ2)+Р(НД)]=Р(НУ1)+Р(НУ2)+Р(НД)-Р(НУ1)>сР(НУ2)-
-Р(НУ,)хР(НД)-Р(НУ2)хР(НД)+Р(НУ1)хР(НУ2)хР(НД), (18)

У випадку, коли небезпечна ситуація формується з випадкових подій, кількість яких перевищує три, то її ймовірність легше розрахувати, розбивши попередньо вхідні події на групи по дві або по три події. Отже, вивчення умов та процесів формування та моделювання небезпечних ситуацій дозволяє прогнозувати їх виникнення.

1.4.5. Ризику матеріально-практичній діяльності людини

Аналіз причин нещасних випадків на виробництві свідчить, що часто травматизм пов'язаний із порушенням правил техніки безпеки і технології ведення робіт, або з необережністю та поспішністю у роботі. Наприклад, у гірників ці причини відповідно зумовлюють від 1/4 до 2/3 нещасних випадків. Тому особливо важливим є питання про причини вибору робітником небезпечних способів дій, пов'язаних з тим або іншим ступенем ризику.

Існує кілька різних визначень поняття "ризик". Деколи ризикованою називають будь-яку дію, пов'язану з небезпекою. Ризик у цьому випадку визначають як імовірність того, що виконання якоїсь дії призведе до певних несприятливих наслідків для суб'єкта. Однак, оскільки при виконанні ризикованої дії людина розраховує на вдалий наслідок, у визначення ризику входить також нагадування про ймовірність успіху: ризик - це дія навмання в умовах можливої небезпеки з розрахунком на щасливий кінець.

Небезпечна дія може бути результатом помилки, тобто неусвідомленого неправильного виконання окремих операцій. Одна з причин таких помилок - це зниження контролю за виконуваними діями. Рівень ризику при цьому залежить від ступеня самоконтролю робітника. Небезпечна дія може бути усвідомленою, цілеспрямованою дією, яка свідомо не відповідає вимогам техніки безпеки. В останньому випадку говорять про "порушення". І в першому, і в другому випадках проходить своєрідний "самодопуск" робітника.

Нарешті, небезпечна дія може бути наслідком "зриву діяльності", тобто таких ситуацій, в яких невдача стається не з вини працівника, а через принципову неможливість одержання потрібного результату через втому, інформаційне перевантаження і т.ін. Зрив діяльності має яскраво виражений системний характер і призводить до дезорганізації всієї структури діяльності. Зрив діяльності може бути не допущений або



1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності


відповідним профвідбором, або змінами у технології. У випадку зриву діяльності працівника змушений іти на небезпечні дії, тобто про свідомий вибір небезпечних дій і про ризик у вузькому значенні цього терміна говорити не доводиться.

Отож, ризик як свідомий акт виявляється у двох основних формах: у зниженні рівня самоконтролю, тобто у зменшенні кількості орієнтовних і контрольних операцій, та у вигляді порушень, тобто у наданні переваги небезпечним способам дій над добре відомими та безпечними. Цим вичерпуються форми ризику в трав-матогенних системах "людина-машина-середовище", у яких за умови відповідної обережності та дотримання правил небезпека для працівників може і має бути зведена до нуля.

Психологічні дослідження ризику традиційно проводять за двома основними напрямами: суб'єктивної оцінки ризику, тобто того, у чому полягає ризик із погляду суб'єкта, і який його ступінь; прийняття ризику, тобто вибору суб'єктом дій із тим або іншим ступенем ризику.

Перший напрям досліджень стосується, передусім, мотиваційного боку дій. Прийнято вважати, що суб'єктивну оцінку ризику людини визначають два головні моменти: ступені небезпеки, тобто фізична чи соціальна загроза при невдалому наслідку дії, і значущість виграшу при вдалому наслідку, а також імовірність вдалих та невдалих наслідків. Оцінка небезпеки і виграшу пов'язане з "боротьбою мотивів" переваг або відхилення ризикованої дії, а оцінення імовірностей - з "боротьбою альтернатив" у свідомості суб'єкта.

Аналіз мотиваційного боку ризикованої дії дає змогу виділити декілька різних видів ризику. Немотивований ризик характерний для тих ситуацій, коли людина вдається до небезпечної дії не через ситуативні переваги, а для вирішення якогось "надзавдання". Ідучи назустріч небезпеці та переборюючи її, людина ніби "знімає" небезпеку, розширює свої можливості. Небезпечна дія при цьому набуває ціннісного значення. Мотивований ризик поділяють на виправданий і невиправданий. Ризикована дія виправдана у тому випадку, коли вона спрямована на досягнення суспільно значущої мети, причому величина й імовірність сприятливих наслідків перевищують відповідні показники несприятливих наслідків, у протилежному випадку відбувається невиправданий ризик, детермінований ефективними моментами: задоволенням самолюбства, схильністю до гострих відчуттів і т. п.

Отже, небезпечна дія може набути значущості для суб'єкта, якщо вона задовольняє певні мотиви його діяльності. Наприклад, будівельники схильні використовувати такі засоби індивідуального захисту, які хоч трохи підвищують продуктивність праці (рукавиці, спецодяг), і не схильні використовувати засоби захисту, що знижують її навіть незначною мірою.

У дослідженнях мотиваційного боку ризику особливу увагу приділяють вивченню негативних наслідків небезпечних дій, тому що однією з головних причин небезпечних дій є недооцінка людиною ступеня складності та небезпеки дій, зниження пильності. Недооцінка фізичної або соціальної загрози трапляється не тільки у людей без належного досвіду, але й у досвідчених, у яких сформувалася "вторинна безпечність", що призводить до нехтування елементарними правилами безпеки.

Основний методичний прийом для вимірювання суб'єктивної оцінки негативних наслідків небезпечних дій - це використання опитувальників. Наприклад, у них містяться питання, відповідаючи на які, робітник чи оператор повинен оцінити


1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності



різні покарання за найтиповіші порушення техніки безпеки, тобто оцінити соціальну загрозу. Виміряний таким способом рівень професійної пильності корелює з частотою травматизму.

У разі вимірювання суб'єктивних оцінок небезпеки дуже важливо брати до уваги багатомірність загрози. Відомо, наприклад, що пам'ять людини про загрожуючі чинники охоплює щонайменше два різноякісні компоненти: оцінку фізичної і психічної загрози. Тривожність як індивідуально-психологічна особливість також є багатомірною характеристикою: у різних стресових ситуаціях людина виявляє різний ступінь тривожності.

При дослідженні суб'єктивних оцінок ризику важливо не лише з'ясувати, які мотиви роблять небезпечну дію привабливою або відвертають від неї людину, але і вивчити сам спосіб, з допомогою якого уявлення про виграш та загрозу з урахуванням їх імовірностей абстрагуються людиною в інтегральну оцінку ризику. Цю проблему традиційно розробляли у межах класичної теорії прийняття рішень в умовах ризику, яка прямо не пов'язана з психологією безпеки й ергономікою. Існує ціла низка теорій ризику, що групуються на різних припущеннях про те, як людина оцінює ризиковані альтернативні способи дій. Вважають, що під час оцінки альтернатив вона може орієнтуватися на суб'єктивну очікувану корисність (математичне очікування корисності), на співвідношення математичного очікування корисності та пов'язаного з ним ризику, який розуміють як розкид можливих результатів дій, на співвідношення виграшу і ризику як функції від величини й імовірності виграшу.

Уявлення про ризик у суб'єкта трудової діяльності необхідно не тільки вивчати, але і коректувати, забезпечуючи цим високий рівень професійної пильності. Одним із засобів корекції є пропаганда техніки безпеки, орієнтована, передусім, на роз'яснення небезпечних наслідків порушення правил техніки безпеки. Нині нагромаджено низку даних про чинники, що впливають на суб'єктивну оцінку ступеня ризику. Як виявилось, краще оцінюється небезпека ситуацій, які легко уявити або пригадати; які загрожують смертельним наслідком і численними жертвами, а не небезпекою для окремого індивіда; про які частіше повідомляють у засобах масової інформації. Важлива також форма повідомлень: конкретні повідомлення більше впливають на оцінку ймовірності події; вербальні повідомлення про ймовірності несприятливого наслідку менше впливають на перевагу ризику, на відміну від інформації, набутої власним досвідом. Тому особливо ефективним засобом корекції є ігри небезпечних ситуацій з показом їх можливих наслідків. Можливі також ситуативні коливання оцінок: після одержання приємного повідомлення суб'єктивні оцінки небезпеки нещасних випадків знижуються, а після опису трагічних випадків - підвищуються.

Другий традиційний напрям психологічних досліджень ризику - це вивчення прийняття ризику, тобто готовності суб'єкта до практичної реалізації певної дії з уже оціненим ступенем ризику. Перехід від оцінки ризику до реалізації ризикованої дії-це, передусім, вольовий акт, тому другий напрям досліджень ризику безпосередньо порушує вольову сферу особистості працівниками.

Одним із головних моментів, що опосередковують вольовий акт переходу від оцінки ризикованості до реалізації дії, є суб'єктивно прийнятий рівень ризику.

Існує низка методик, які дають змогу діагностувати індивідуальну схильність до ризику. Значне поширення одержали апаратурні методики вимірювання схильності до ризику. Методики конструюють так, щоб моделювались осное;ні сторони дії


36 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності


людини у ситуації ризику: необхідність оцінки ймовірності величини виграшу і програшу, а також їхні співвіднесення при визначенні найкращого рівня ризику та вибору варіанта дій.

Важливим аспектом поведінки людини у ситуації ризику є форма контролю. За цією ознакою виділяють два полярні типи: "інтерналів" та "екстернатів". Інтернали вважають, що можливі успіхи і невдачі пов'язані, зазвичай, з їх особистим потенціалом (підготовкою, інтелектом і т. ін.), екстернали схильні шукати причину успіхів або невдач у зовнішніх силах, вплив на які з їхнього боку обмежений. Дослідження свідчать, що екстернали виявляють менший рівень тривоги і великі успіхи у "ситуаціях шансу", тобто у імовірнісних ситуаціях, а інтернали - у ситуаціях, вихід із яких грунтується не на імовірнісних оцінках, а на навичках. Як зазначено вище, вирішення з ризиком належить якраз до класу імовірнісних. Знаючи, як зазначає І.О. Івась-кевич, можна очікувати більшої схильності до ризику в екстерналів, ніж в інтерналів.

Вплив схильності до ризику на вибір небезпечних способів дій значною мірою залежить від мотивації людини: сильно мотивовані на успіх і схильні до ризику рідше зазнають нещасних випадків, ніж ті, хто має чітко виражену схильність до ризику, але орієнтується переважно на уникнення невдачі. Останні готові до ситуації небезпеки, очікують її, але виходять із ситуації недостатньо впевнено, тому що їх увага зосереджена передусім на небезпечних наслідках, а не на забезпеченні ефективності діяльності. Ступінь ризику в діяльності людини залежить також від ситуативних чинників, критичних ситуацій.

1.4.6. Концепція допустимого ризику

Традиційна техніка безпеки ґрунтується на засадах забезпечення абсолютної безпеки. Однак, незважаючи на гуманність цього принципу, він є неприйнятним, оскільки забезпечити нульовий ризик неможливо. Сьогодні набула поширення концепція прийнятного ризику, суть якої полягає у прямуванні до такого рівня безпеки, який суспільство може дозволити собі на даний час і який є економічно виправданим. Поняття прийнятного ризику пояснює рисунок 7. Збільшення

витрат на охорону праці дозволяє значно зменшити величину технічного ризику (крива 1). Проте зростання витрат на охорону праці та зменшення технічного ризику водночас зменшує витрати на соціальну сферу, внаслідок чого зростає соціально-економічний ризик (крива 2).


1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності



Допустимий ризик є компромісом між рівнем безпеки та можливостями його досягнення. Величина мінімального ризику може бути визначена аналітичним шляхом з використанням теорії дослідження функцій на екстремум. Після диференціювання залежності величини сумарного ризику R від видатків на охорону праці В (крива 3), отриманий вираз прирівняємо до нуля:

після чого можна визначити величину оптимальних витрат Вопт та мінімального ризику.

1.4.7. Регулювання рівня безпеки

Державне регулювання рівня безпеки орієнтовано у двох головних напрямах: Зниження ризику виникнення загроз чи небезпеки:

- ідентифікація джерел небезпек;

- оцінка стану складних систем;

- моніторинг і прогнозування ситуацій, які сприяють реалізації загроз та небезпек;

- здійснення інжиніринга системи безпеки відповідно до можливих, потенційних і реальних загроз та небезпек;

- урахування антропогенного чинника, професійна підготовка персоналу об'єкта, особливо його керівників і суб'єктів управління системою безпеки5.

Пом'якшення можливих наслідків від реалізації загроз та небезпек:

- планування дії об'єкта і системи безпеки у посткризовий період, тобто тоді, коли були реалізовані загрози та небезпеки;

- складання і реалізація спеціальних планів оперативного реагування на загрози та небезпеки і ліквідація або нейтралізація, послаблення дії їх наслідків;

- підвищення рівня обізнаності персоналу об'єкта.

Прикладом може слугувати схема керування ризиком небажаної події, яка побудована на основі теорії ризику (рис. 8).

Оскільки ризик - об'єктивно-суб'єктивна категорія, яка пов'язана з подоланням невизначеності, випадковості і конфліктності у ситуації неминучого вибору, й відображає ступінь досягнення очікуваного результату, розрізняють:

- прийнятий ризик - ризик що не перевищує встановленого гранично-допустимого експертно встановленого значення;

- неприйнятийризик - ризик що перевищує встановлене гранично допустиме експертно встановлене значення;

Під управлінням ризиком розуміють оптимальний вибір шляхів і можливостей забезпечення чи відновлення безпеки, навіть через уникнення ризику.

Уникнення - це відмова від дій за певних умов, евакуація, вихід з зони дії небезпеки.

У побутовій сфері, жителів багатоквартирних будинків, відпочивальників біля водоймищ тощо.



1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності


 



 


2. Людина як елемент системи "Людина-життєве середовище"

На організм людини діють безперервно змінювані чинники навколишнього середовища. Проте ці зміни не спричиняють захворювання, бо організм людини пристосовується до них. Між організмом і зовнішнім середовищем існує функціональна рівновага. Захворювання виникає лише тоді, коли ця рівновага порушується, тобто на людину діють чинники навколишнього середовища, незвичні за силою і якістю.

Людина перебуває у надзвичайно складному навколишньому середовищі. Його вплив на організм людини досить різноманітний. На людину передусім діють матеріальні чинники природного середовища, які умовно поділяють на хімічні, фізичні (абіогенні) та біологічні (біогенні).

До хімічних чинників середовища відносять хімічні елементи або сполуки, які входять до складу повітря, води, ґрунту, їжі тощо. Багато хімічних елементів необхідні для нормальної життєдіяльності організму. Проте вони можуть бути і причиною захворювання.

Фізичними чинниками є температура, вологість, рух повітря, атмосферний тиск, радіація, шум тощо. Деякі з них потрібні для оптимальної життєдіяльності організму. Але усі вони при певній інтенсивності можуть негативно впливати на перебіг фізіологічних функцій організму людини.

До біологічних чинників належать усі живі істоти, які оточують людину. Одні з них (бактерії, віруси, паразитичні черви та ін.) у випадку потрапляння в організм зумовлюють його захворювання. Інші (їстівні рослини) становлять основу харчових продуктів тощо.

Людина не тільки підпадає під вплив чинників і умов зовнішнього середовища. Вона здатна сама впливати на нього з метою поліпшення умов праці, живлення, побуту та створення відповідних умов для збереження здоров'я. Наведені чинники організм відчуває лише у певних межах, іншими словами, реакція організму залежить від дозування чинника. За умови невеликих але довготривалих значень, або при надмірній дії чинника життєва активність організму пригнічується. Діапазон дії цих чинників обмежений відповідними крайніми, гранично-допустимими значеннями (точки мінімуму та максимуму) цього чинника, при яких можливе існування організму (рис. 9). Ця зона називається толерантною (зона комфорту). Точка, що відповідає найкращим показникам життєдіяльності організму визначає оптимальну величину чинника і називається оптимальною. Умови середовища, в яких будь-який чинник (або їх сукупність) виходить за межі комфорту і спричиняє пригнічену дію, називаються екстремальними (крайніми, граничними, важкими).

Чинниками, що спричиняють екстремальні умови, є аномальна температура, вологість, солоність води, а також місцезнаходження людини (польові зони, високогір'я, пустелі тощо).



2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище''


Рис. 9. Умови існування людини: 1 - зона невиживання; 2 - зона пригнічуючих (екстремальних) умов; 3 - зона комфорту; 0 - точка оптимуму; —К - +К - крайні точки зони

Загальні психофізіологічні особливості людини

Еволюція забезпечила людський організм великими резервами стійкості та надійності, що зумовлено цілісністю і взаємодією всіх систем, спроможністю їх…

Закономірності та механізми дії органів чуття

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 41 відчуття використовує кілька майже рівнозначних термінів, таких як: 'органи… Наука про закономірності і механізми функціонування аналізаторів має довгу історію свого становлення і грунтується на…

Структурно-функціональна організація людини з погляду взаємодії її з навколишнім середовищем і технікою

Людина як одиниця органічного світу. Структурна організація організму

Організм як дискретна одиниця органічного світу може існувати у природних умовах тільки завдяки здатності утворювати свої складові частини-клітини і… Діяльність організму або окремої його частини називають фізіологічними… Організм має складну будову і виконує складні функції, тому потрібно розрізняти окремо особливості структурної і…

Таблиця 4

Чинники ризику. Цим терміном називають чинники, що статистично достовірно зменшують тривалість життя. З розвитком цивілізації і змінами екологічного…

Гіпокінезія

Гіпокінезія є однією з головних причин порушень функціонального стану фізіологічних систем організму і, як наслідок цього, є основним чинником… Пояснень цього феномена потрібно шукати у впливі на організм тих законів… У випадку маневрової форми боротьби за існування тварині потрібно було переміщуватись на значні відстані по поверхні…

Г


2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 55

Небезпечний також пластиковий посуд. Для виготовлення пластикового посуду використовують полімери, зокрема поліетилен, поліпропілен, полістирол, меламі-ноформальдегідну смолу. З цього посуду виділяється в їжу меламін та формальдегід, які надзвичайно токсичні. Пластик полістирол (PS) вступає в реакцію зі спиртом, гарячими стравами (t > 70 °С), унаслідок чого виділяється стирол. Поліпропілен РР витримує до +90 °С, проте надзвичайно хімічно активний. Меламін, фенол формальдегід, викликають гострі захворювання очей, внутрішніх органів, у тому числі онкологічні. Вчені вважають що систематичне отруєння формальдегідом призводить до генетичних порушень.

Коли починається процес старіння пластикової пляшки, встановити дуже важко. Особливо небезпечно тримати у пластиковій тарі речовини, що містять кислоту або луг (спирт, оцет, молоко), бо вони впливають на склад полімеру.

Пластикову пляшку неможливо як слід продезінфікувати, бо під дією гарячої води вона деформується. Тож нерідко така посудина, що використовується кілька разів, є джерелом різних інфекцій.

Придбання харчових продуктів, посуду необхідно здійснювати в спеціалізованих магазинах, вимагати від продавців сертифікат якості товару.

2.2.2.3. Ксенобіотики

Ксенобіотики (з грец. xenos - чужий, bios - життя). Так називають усі речовини, що потрапляють в організм будь-яким шляхом і включаються у численні ланки обміну речовин. Кожна речовина, яка потрапляє в організм, викликає порушення нормального протікання біохімічних процесів і отже погіршує стан здоров'я людини (додаток 1). Вивчення механізму і нормування (встановлення гранично дозволеної концентрації -ГДК) кожного ксенобіотика є особливою тематикою досліджень гігієнічних наук.

2.2.2.4. Безпека життєдіяльності в екстремальних умовах
Екстремальність є невід'ємною характеристикою існування людини. Деякі види

діяльності, пов'язані з умовами проживання, потенційно містять у собі більшу кількість зовнішніх чинників впливу на психіку людини що підвищують екстремальність умов життєдіяльності.

На думку Д.В. Сочивко екстремальність умов життєдіяльності є складною особис-тісною функцією чинників цих умов, взятих у конкретній ситуації життя певної людини, конкретна ситуація є не зовнішньою екстремальністю, а кількістю чинників які накладають обмеження на емоційну, вольову і когнітивну9 поведінку особистості.

Для того, щоб людина справді виявилася у екстремальних умовах життєдіяльності недостатньо наявності зовнішніх чинників екстремальності. Визначальним чинником при ідентифікації людиною умов життєдіяльності як екстремальних відіграють її індивідуальні психофізіологічні особливості, задатки, душа, творчість, сила волі, конституція особистості, спеціальні вміння, досвід тощо.

Значні екстремальні умови життєдіяльності потребують від людини великих зусиль з організації своєї поведінки, яка адекватна до ситуації. Відповідальна, адекватна поведінка спостерігається у людей ґрунтовно підготованих до екстремальних умов життєдіяльності. Досліджуючи військових та засуджених Д.В. Сочивко встановив, що в основному поведінку людини у різних за екстремальністю

Когнітивний - негативний спонукальний стан, що виникає в ситуації, коли суб'єкт одночасно наділений двома психологічно суперечливими "знаннями" про один об'єкт.


56 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"

умовах життєдіяльності, визначає когнітивний цикл. До екстремальних умов життєдіяльності легше адаптуватися тій людині, емоційне життя якої не є типовим, яке притаманне більшості оточуючих людей.

Цивільні та більшість військовослужбовців сприймають бойові дії як екстремальні умовами життєдіяльності. Проте є люди, для яких згадані дії є нормальним станом речей. Як правило, ці люди, беручи участь у бойових діях чи потрапляючи у небезпеку, найчастіше зберігають своє життя. Хуй Ши свого часу говорив, що справжній солдат в реаліях війни не може бути вбитим: "Справжній солдат" - це воїн, навчений, досконало володіє мистецтвом ведення бою і самозахисту. Вінзавжди стріляє раніше іншого і тільки влучно на повне ураження. Він завжди цільний, його дух у постійній гармонії з всесвітом".

Отже людина розцінює умови життєдіяльності як екстремальні і потерпає від небезпек у тому випадку, коли розпадається її особистість, людина втрачає гармонійний зв'язок з навколишнім світом, живе в розладі сама з собою, в неї відчувається брак віри, сили волі, витримки, досвіду, навичок, вмінь тощо.

Критичні ситуації

Критична ситуація "захоплює" людину зненацька, наприклад під час надзвичайних ситуацій: під час катастроф, стихійних лих, бойових дій… Звичайна на перший, суб'єктивний погляд життєва ситуація (непорозуміння,… Існують чотири ключові поняття, якими описують критичні життєві ситуації. Це поняття стресу, фрустрації, конфлікту та…

Таблиця 8

Наявність життєвих явищ загалом. 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 57 Стрес. За оцінками численних експертів, на сьогоднішній день значна частина населення страждає від психічних розладів,…

Депресія

Профілактикою депресивного стану є психогігієна, самокорекція тобто людина не повинна дозволяти собі пройматися зневірою і негативно сприймати…

Педагогічні основи психічної складової життєдіяльності людини

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 61 2.3.1. Психологія безпеки М.А. Котик один з перших висунув гіпотезу про те, що крім конкретної безпеки при виробничій діяльності, якою…

Навколишнє середовище та його складові

Біосфера - це частина нашої планети, де поширене життя. Уперше цей термін з'явився в XIX ст. у наукових працях австрійського вченого Е. Зюсеа і… До складу біосфери входять усі живі організми та елементи нової природи, котрі… Діяльність людини спричиняє суттєвий вплив на довкілля, загрожує існуванню біосфери. Виходом з несприятливої…

Метеорологічні чинники

Мікроклімат - клімат обмежених, невеликих ділянок земної поверхні, який відрізняється від звичайних метеорологічних умов, властивих певному… 3.2.1. Температура навколишнього середовища. Тепловий баланс людини Тепло утворюється в організмі людини внаслідок розпаду білків, жирів та вуглеводів, а також під час реакцій окиснення,…

А

qT = ■— St (tn0B - tHC), (23)

До


76 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

де а0 - коефіцієнт теплопровідності тканин одягу людини, Вт/град; Л0 - товщина тканин одягу людини, м.

Теплообмін випромінювання визначають за допомогою закону Стефана- Больц-мана.

Т, Y ( Т2 Y

А /V 7: де Спр - коефіцієнт випромінювання, Вт/м2 К4; F] - площа поверхні тіла та… Тепловиділення через випаровування визначають за формулою:

Природні небезпеки

Абіотичні небезпеки

Літосферні небезпеки - це землетруси, вулкани, зсуви, селі. Землетрус - це підземні поштовхи і коливання земної поверхні, які виникають у… 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Техногенні небезпеки

О.О. Базуляк свідчить, що криза системи "людина-природа" є не якимось стихійним, а закономірним явищем, що зумовлене, насамперед,… З організацією соціуму людина вийшла на новий рівень досконалості,… Орієнтація на матеріально-технічний розвиток призвела до формування цивілізації нового типу - техногенної. Техніка…

П

tin =Х^Ф' +t™)' (32)

І=1

де n - число фіксацій зору в процесі пошуку; Ці - час фіксацій; t„i - час і-го переміщення зору.

Час затримки сигналу оператором визначають за формулою:

K k k

T0=^Atini+^ATini+^tmini+tc, (33)

I

де k - кількість приладів; At; - час оцінки показів приладів; Atj - час переведення погляду з одного приладу на інший; tc - тривалість мимовільного відволікання оператора; tmi - час виконання моторних дій з управління регулятором машини; т, -кількість регуляторів; Пі - кількість спостережень або перемикань.

При наявності черги сигналів оператор не зразу починає обробку сигналу. В цьому випадку на очікування обслуговування сигналів витрачається час t04, а швидкодія оператора характеризується величиною перебування інформації на обслуговуванні

іпер "- ton ' к>ч w^v

де ton - час, потрібний для обробки сигналу.

Необхідну швидкодію визначають тривалістю циклу управління.

П і=1

де tj - час затримки сигналу і-тим механізмом машини.

Час, витрачений оператором на інформаційний пошук tm, може бути визначений також шляхом побудови математичної моделі процесу

"■-£й- <36)

де N - загальний обсяг (кількість елементів) інформаційного поля; М - кількість елементів, що мають задану для пошуку ознаку; а - обсяг інформаційного поля, що може сприйматись зором.

Величина а - це кількість предметів, що одночасно потрапляє в зону спостереження. Для кутової зони, обмеженої кутом 10° в горизонтальній та вертикальній площинах кількість елементів не повинна перевищувати 8.

3.4.2.1. Чинники, що впливають на надійність оператора

Виділяють кілька чинників, які впливають на швидкість, точність та надійність роботи оператора і на тривалість кожного етапу.

Час першого етапу залежить від таких чинників, що визначають швидкість сприйняття. До них належать:

а) тип індикації;

б) види індикаторів (засобів відображення);

в) кількість індикаторів;

г) організація поля сприйняття;


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 113

д) чинники зорової та звукової інформації (розмір і колір букв та цифр, яскравість, рівень шуму, гучність, темп подання). Час другого етапу, тобто швидкість оцінки і переробки інформації, залежить від

таких чинників:

а) способів кодування;

б) складності інформаційної моделі;

в) обсягу відображення;

г) динаміки зміни інформації.

Час прийняття рішення (час третього етапу) визначають такі чинники:

а) тип завдання;

б) кількість і складність умов;

в) складність алгоритму рішення;

г) кількість можливих варіантів рішення;

д) контроль за виконанням рішення.

На четвертому етапі (етапі виконання прийнятого рішення) час виконання рішень визначають:

а) кількістю органів управління;

б) їхніми типами;

в) способом їхнього розміщення;

г) зручністю роботи з кожним окремим органом управління (розмір, форма,
сила опору й ін.);

д) сумісністю рухових операцій, які виконують одночасно та послідовно.

При видачі команд у мовній формі важливі чіткість, лаконічність, фонетичні характеристики. Від цього залежить не тільки час, але й ефективність передачі інформації.

Існує також група загальних чинників, що впливають на ефективність діяльності оператора на всіх етапах його діяльності. До них належать:

а) психофізіологічний стан здоров'я оператора;

б) ергономічність робочого місця;

в) характеристика навколишнього середовища (фізичний та психологічний
мікроклімат);

г) особливості комунікації операторів між собою.

3.4.2.2. Індивідуально-психологічні особливості та функціональна надійність оператора

У формуванні механізмів стійкості та надійності оператора зростає роль психічних чинників, які регулюють співвідношення соціальних і біологічних процесів, що мають інколи протилежну спрямованість.

Стійкість операторської діяльності розглядають у єдності її трьох аспектів: предметно-діяльного, фізичного і психологічного.

Предметно-діяльний аспект відображає всі параметри діяльності, що характеризують зміни предмету праці, його ефективність і якість.

Фізіологічний і психологічний аспект визначає процесуальні основи підтримки, забезпечення стійкості діяльності.

Психологічний аспект стійкості відображає функціональні характеристики професійно значимих психічних процесів, якостей і властивостей особистості, а також


114___________________________ 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

міру адекватності психологічної системи діяльності щодо вимог конкретних робочих ситуацій.

Фізіологічний аспект пов'язаний з питаннями адаптивної і гомеостатичної регуляції організму під час впливу екстремальних чинників зовнішнього середовища.

В.А. Бодров встановив, що наявність визначених особистісних характеристик сприяє високому рівневі професійної діяльності. До таких рис особистості відносять емоційну стійкість, активність у мобілізації внутрішньої енергії, уміння контролювати емоції, здатність передбачити можливі зміни ситуації, високе спрямування до досягнення цілі. Згідно з дослідженнями В.А. Бодрова, такі якості мають проявлятися на фоні незначного емоційного напруження і підвищеного самоконтролю, свідомості.

Значення конкретних психологічних особливостей людини-оператора у регуляції процесів діяльності, тією чи іншою мірою її надійності визначається передусім характером визначеної операторської діяльності, її вимогам до особистості оператора, до його функціональних можливостей (ресурсів) і до критеріїв надійності, а також сукупністю індивідуальних рис, якостей суб'єкта діяльності, їх індивідуальною своєрідністю і неповторністю у рівні розвитку, ступеня активізованості, взаємної компенсації:

- темперамент, когнітивні стилі, емоційна стійкість та інше створюють можливість для прояву високої чи низької надійності.

- активізаційні, стимулюючі якості (організація уваги, відповідальність та ін.), формують визначений стиль і організацію діяльності.

Сприймання інформації, прийняття рішень, психомоторика безпосередньо регулюють, визначають характер конкретних дій, їх нормативні чи помилкові прояви.

Творча пізнавальна діяльність поряд з жорстко детермінованими завданнями займає значне місце у багатьох видах операторської діяльності. Своєчасна і правильна операція в аварійній і критичній ситуації, а також самооцінка особистої ролі в ній досягається оператором тільки шляхом складної інтелектуальної діяльності, вміннями швидко адаптуватися до нових ситуацій.

3.4.3. Ергономіка

Ергономіку розуміють як галузь знань, яка комплексно вивчає матеріально-практичну діяльність людини в системах "людина-машина-середовище". Ергономіка виникла на межі технічних наук, психології, фізіології та гігієни праці.

Ергономіка - це наука, завданням якої є вивчення людини чи групи людей та їхньої діяльності в умовах сучасного виробництва, життєдіяльності в системі "людина-машина-середовище" з метою оптимізації знарядь, умов праці, забезпечення необхідного комфорту, що сприяють підтриманню високого рівня психофізіологічного стану здоров'я працівника, оператора. Отже, об'єктом дослідження ергономіки є система "людина - машина". Ергономіка відшукує шляхи до забезпечення не тільки комфортних умов взаємодії людина-техніка але й поліпшення умов виробництва, оптимізацію техногенного середовища тощо. Наприклад, через те, що на кухні розміщено меблі, обладнання не оптимальне, не комфортне, приготування їжі займає більше часу та потребує більших енерговитрат. Ідеальне розміщення - це трикутник, в якому розміщені плита, раковина і холодильник. Німецькі спеціалісти рекомендують холодильник розміщати у лівому куті кухні так, щоб двері відкривались


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

справа наліво а плиту - ближче до правого кута між розділюючим столом і столом для приготування.

Ознаками ергономічної якості системи "людина-машина-середовище" є її висока ефективність, повна безпека взаємодії людини-оператора з технічними пристроями, задоволеність людини змістом, характером та результатами своєї праці.

Ергономічне оцінювання системи "людина-машина-середовище" виконують диференційним методом, при якому використовують окремі ергономічні показники, або комплексним методом, при якому визначають комплексний ергономічний показник, який характеризує групу ергономічних властивостей обладнання і середовища відповідно до властивостей людини у процесі матеріально-практичної діяльності. Цей показник утворюють групові ергономічні показники трудового процесу: гігієнічний, антропометричний, фізіологічний, психофізіологічний та психологічний. Перелічена група показників формує ергономіку.

Гігієнічний груповий показник характеризує гігієнічні умови життєдіяльності і працездатності людини під час взаємодії з системою "людина-машина-середовище". Він передбачає створення на робочому місці нормальних метеорологічних умов мікроклімату й обмеження впливу шкідливих чинників зовнішнього середовища.

Груповий показник складається з конкретних показників освітленості, вентилювання, температури, вологості, тиску, запиленості повітря, радіації, шуму, вібрації, гравітаційного перевантаження і прискорень, сили електромагнітних випромінювань. Перевищення допустимих меж цих показників може загрожувати життю та здоров'ю людини, як фізичному, так і психічному.

При підвищенні температури середовища з 18°С (нормальна для роботи) до 25°С відчувається фізична втома і з'являються ознаки погіршення психічного стану (дратівливість, напруженість); при 30°С погіршується розумова діяльність, сповільнюються реакції, виникають помилки; температуру близько 50°С оператор може переносити протягом однієї години.

В ергономіці впорядковані
основні терміни, що характе
ризують зовнішнє середовище
робочого місця людини-опера
тора. Чинники зовнішнього се
редовища на робочому місці
розуміють як фізичні, хімічні,
біологічні, інформаційні, соці
ально-психологічні й естетичні
властивості системи "людина-
машина-середовище", які впли
вають на людину-оператора.
Наприклад, при правильній позі
(рис. 37) оператора наван
таження на передню і задню
частину поясних міжхребетних
дисків приблизно однакове. Рис. 37. Правильна (1) і неправильна (2) пози опе-

Ергономісти виділяють ратора комфортні та дискомфортні,


116 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

екстремальні та надекстремальні зовнішні робочі середовища на робочому місці оператора.

Комфортне середовище забезпечує оптимальну динаміку працездатності оператора, добре самопочуття і збереження його здоров'я.

Відносно дискомфортне середовище, впливаючи протягом певного інтервалу часу, забезпечує задану працездатність і збереження здоров'я, але викликає у лю-дини-оператора неприємні суб'єктивні відчуття та функціональні зміни, що не виходять за межі норми.

Екстремальне робоче середовище зумовлює зниження працездатності людини і спричинює функціональні зміни, що виходять за межі норми, але які не призводять до патологічних порушень.

Надекстремальне середовище призводить до виникнення в організмі людини патологічних змін та до неможливості виконання роботи.

Другий груповий показник (антропометричний) регламентує відповідність машини до розмірів і форми тіла працюючої людини, рухливості частин тіла й інших параметрів. Його показники забезпечують раціональну та зручну позу, правильну осанку, оптимальне ложе для обхвату ручок, органів управління, мінімальні й оптимальні робочі зони рук і ніг. Відомості, які наводять в антропометричних довідниках, можуть слугувати лише для перших, приблизних припущень габаритів обладнання, яке проектують.

Третій та четвертий групові показники (фізіологічний і психофізіологічний) характеризують ті ергономічні вимоги, що визначають відповідність системи "людина-машина-середовище" до силових, швидкісних, енергетичних, зорових, слухових, дотикових, нюхових, можливостей і особливостям людини. На підставі численних експериментальних даних сформульовані, наприклад, ергономічні вимоги Державного стандарту (ГОСТ 21829-76 "Кодування зорової інформації'"), за яким мінімальна допустима яскравість кольорових знаків має бути 10 кд/м", рекомендована - 170 кд/м2. Ергономічні вимоги ГОСТ 21752-76 "Маховики управління і штурвали" грунтуються на експериментально встановлених максимальних зусиллях руки при різних кутах згину в лікті. Наприклад, витягнутою правою рукою оператор може тягнути на себе ручку з силою до 22 кг, штовхати від себе - до 20 кг, витискати догори - до 5,5 кг, тягнути вниз - до 7 кг.

3.4.3.1. Ергономіка та безпека побутової техніки й апаратури

Перевантаження побутової сфери життя людини механізмами, технікою й апаратурою не лише підвищує її комфорт, але й створює визначені проблеми, пов'язані з порушенням екологічної, санітарної та психологічної рівноваги побутового середовища. Технічно складні вироби вносять у побут декілька серйозних змін, що полягають у підвищенні рівня шуму, появі вібрації, небезпеки загоряння, дії струмом, можливості опіків. Людині в побутовій сфері часто доводиться виконувати функції оператора і відсутність спеціальної підготовки дуже часто призводить до нещасних випадків.

Основну частину побутової техніки становлять електроприлади. У зв'язку з цим безпечне використання електроприладів має особливо важливе значення. Ця проблема настільки актуальна, що розробкою документів, які регламентують технічні вимоги і методи контролю безпеки використання побутових електроприладів, займаються Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК), Міжнародна організація з правил приймання електрообладнання та ін.


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

У МЕК технічні вимоги і методи випробовувань з безпеки побутових електроприладів розробляє технічний комітет ТК-61; йому належать документи двох видів:

1. Загальні технічні вимоги і методи випробовувань (публікація МЕК 335-1).

2. Окремі вимоги з безпеки певних видів приладів (публікація МЕК 335-2 і т. ін.). Основні показники безпеки конкретного виду приладів:

 

- ступінь захисту від ураження електричним струмом;

- ступінь захисту від вологи;

- спосіб перетворення електричної енергії;

- режим роботи,

- можливість транспортування;

- умови експлуатації і спосіб під'єднання до джерел живлення.

У нашій країні за ступенем захисту від вологи побутові електроприлади випускають у незахищеному (холодильники, пилотяги), захищеному від бризі (пральні, посудомийні машини) виконанні та водонепроникні. Під час їхньої експлуатації можливий вплив на них вологи, зумовлений наявністю робочої рідини у самому приладі (посудомийні, пральні машини, міксери).

За режимом роботи побутові електроприлади поділяють на прилади з тривалим режимом роботи, короткочасним і повторно-короткочасним. Тривалий режим передбачає роботу приладу при нормальному навантаженні протягом необмеженого періоду часу (вентилятори, пилотяги, натирачі підлоги). Короткочасний режим - це режим роботи приладу при нормальному навантаженні протягом часу, за який термін експлуатації всіх частин приладу не встигає досягнути встановленого значення (електробритви, машинки для стрижки волосся). Повторно-короткочасний режим роботи приладу складається із серій послідовної експлуатації.

Зараз дослідження із забезпечення безпечного використання побутової техніки проводять з урахуванням технічного, економічного, естетичного й ергономічного поглядів. Технічні рішення передбачають розробку побутової техніки з урахуванням усіх досягнень, що підвищують їхню безпеку, наприклад, деякі електроприлади оснащують мікропроцесорами, які автоматично визначають температуру, необхідну для безпечної роботи.

Естетичні вирішення спрямовані на оформлення виробу, що задовольняє сучасні вимоги, а також на вибір матеріалу, який забезпечує підвищення безпеки використання приладу (таким матеріалом є, наприклад, полімери).

За основу ергономічних показників беруть гігієнічні, антропометричні, фізіологічні та психологічні показники. На їхній основі розробляють спеціальні процедури оцінювання побутових виробів з погляду відповідності їх до ергономічних вимог. Ці процедури передбачають оцінювання відповідності виробів до антропометричних показників і фізіологічних можливостей людини, оцінювання рівня зручності використання та комфортності виробу, оптимізацію фізичного і психологічного навантаження людини, пов'язаного з одержанням корисного ефекту від експлуатації виробу. Для визначення найзручнішого розміщення тіла при різних рухових операціях на кухні, наприклад, використовують метод анатомічного аналізу, що дає змогу одержати дані з оптимальної структури обладнання кухні.

3.4.3.2. Біоергономіка

На стику ергономіки та біомеханіки що вивчає механічні явища в живих системах виникла ергономічна біомеханіка. Ця наука вивчає механічну взаємодію лю-


З, Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

дини з оточуючим п предметним середовищем з метою оптимізащї цієї взаємодії. Результати досліджень в цій галузі мають неабияке значення для забезпечення безпеки життєдіяльності людини. Прикладом може слугувати попередження таких найрозповсюдженіших травм людини як падіння та пошкодження опорно-рухового апарату. Адже згідно з медичними статистичними даними, більше 60% травм виникає внаслідок падінь і 60-80% міського дорослого населення мають різноманітні патологічні зміни хребта і пов'язані з цим неврологічні захворювання. Причому більшість із зазначених небезпек стається через взуття. Зокрема спеціалісти з Американської академії ортопедів підрахували: захворювання ступні у жінок у 75% випадків розвиваються через носіння незручного взуття. Тому для забезпечення безпечних умов пересування людини, попередження травматизму та захворювань, до взуття висувають певні вимоги. Ці вимоги ґрунтуються на підставі досліджень виникнення тиску в різних ділянках стопи під час ходи (рис. 38) та бігу, а також зв'язку опорних зусиль і положень тіла під час ходи (рис. 39) чи бігу.

Фізико-механічні вимоги до взуття:

Фрикційні. Сила тертя, що виникає між ногою і опорою, має унеможливити проковзування в місці контакту. Слизька опорна поверхня і невідповідність фізичним розмірам ноги спричинює небезпеку падіння і травм.

Рівень безпеки (з погляду ймовірності послизнутися) оцінюють виразом:

рг

-Гверт

де Frop - горизонтальна складова сили дії стопи на опору; FBepT - вертикальна складова сили дії стопи на опору; f - коефіцієнт тертя між стопою та опорою.

К F

У випадку rop > f існує великий ризик послизнутися, коли —— « f , то такий

Г4 П

Аверт

ризик є мінімальний.

Рис. 38. Розподіл навантаження на стопу під час ходи. Висота піків пропорційна тиску між стопою і опорою. Момент початку опорного періоду зафіксований в

Демпфірування. З метою попередження динамічного впливу на опорно-руховий апарат людини в процесі її переміщення, взуття має володіти властивостями пом'якшення ударних навантажень. Тому при виборі взуття потрібно враховувати, що рівень демпфірування залежить від конструкції взуття, матеріалу підошви та каблука, наявність ізоляційної прокладки тощо.

А.С. Аруін та

В.М. Заціорський оцінюючи демпферні властивос- мілісекундах


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності____________________________ 119

ті взуття в стопі з'ясувати, що з матеріалів, які використовують у виробництві щоденного взуття, менше демпфірують динамічні впливи шкіра, значно краще пориста гума і спінений поліуретан. Використання металевих підметок і косячків, закріплених на каблуках, погіршує поглинаючі механічні коливання властивості взуття. Використання еластичних каблуків з вставкою з поліуретану чи полімерних прокладок з сорботану удвічі покращує демпферні властивості взуття. Корисним також є використання взуття з заокругленою п'ятковою гранню каблука - ходьба в такому взутті знижує динамічне навантаження за рахунок амортизації перекатом по заокругленій частині каблука.

Окрім зазначених, до взуття висувають низку біомеханічних вимог: Рівномірний розподіл навантаження по стопі. Одним з основних критеріїв ергономічності взуття є відносний рівномірний розподіл навантаження по стопі, тобто відсутність надмірної концентрації тиску на окремих ділянках. На це впливає висота каблука і опорна жорсткість взуття.

Висота каблука. Розподіл парціальних навантажень у здоровій стопі (людина стоїть) приблизно є у співвідношенні: задній відділ - 56%, передній - 44%. Використання взуття з різною висотою каблука призводить до перерозподілу навантажень, що діють на передній і задній відділи стопи (рис. 40).


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

В.О. Маркс визначив, що користування взуттям з висотою каблука до 50 мм не супроводжується перевантаженням передніх відділів, вищий каблук призводить до такого перевантаження, як результат - зміна характеристики ходи, збільшення навантаження на опорно-руховий апарат (призводить до збільшення ударного навантаження на міжхребетні диски та викривлення поясного відділу хребта).

Опорна та згинальна жорсткість взуття. Під опорною жорсткістю розуміють здатність нижньої частини взуття створювати індивідуальне "ложе" для форми стопи. При низькій здатності формувати таке ложе взуття завдає травм (потертості плантарної поверхні стопи, виникнення мозолів).

Вага взуття. Під час пересування у важкому взутті затрачається значно більше зусиль і енергії, ніж у разі пересування в легкому взутті.

Латеральна властивість. Під час пересування людини нога звичайно торкається опори латеральною стороною п'яти і прогинається у медіальну сторону. М'язи і зв'язки гомілковостопного суглобу певною мірою протидіють підвертанню. Надто низькі (менше 20 мм) і високі (більше 35 мм) каблуки, особливо у разі їхнього поєднання з м'яким матеріалом низу взуття, призводять до значних латеральних зміщень.

При виборі нового взуття спеціалісти радять приміряти його у другій половині дня, коли стопи вже трохи набрякли і нога гостріше відчуває його дефекти.

3.4.4. Небезпечні техногенні чинники

3.4.4.1. Електричний струм

Розрізняють два види ураження електричним струмом: електричний удар та електрична травма. У разі електричного удару уражається весь організм загалом, тому цей вид ураження має найбільшу небезпеку. При цьому з'являються судоми, розлад дихання або серцевої діяльності. Часто виникає фібриляція, тобто аперіодичні скорочення волокон серцевого м'яза, яка порушує ритмічне нагнітання крові в судинах, що веде до зупинки кровообігу. Електричний струм діє на центральну нервову систему, викликає судомне скорочення м'язів та їхній параліч. Параліч дихальної системи або м'язів серця може призвести до смертельних наслідків. Електричні травми спричиняють місцеві ураження: опіки, металізацію шкіри, електричні знаки. Проходячи через тіло людини, електричний струм має термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію.

Термічна дія електричного струму - це нагрівання людського організму. Термічна дія зумовлює опіки окремих ділянок тіла при проходженні через них електричного струму, а також при зовнішньому впливі на них електричної дуги. Зовнішній вигляд опіків може бути різний - від почервоніння шкіри та утворення пухирів з рідиною до обвуглення біологічних тканин. Електрична дуга також є причиною металізації шкіри, яка пов'язана з проникненням у неї дрібних частин металу під час його плавлення під дією високої температури. Дія потужного ультрафіолетового випромінювання електричної дуги спричиняє електроофтальмію - запалення зовнішніх слизових оболонок очей.

Біологічна дія електричного струму виявляється у подразненні та збудженні нервових волокон і тканин організму та розладі внутрішніх біоелектричних процесів. Електролітична дія електричного струму виявляється у розпаді крові та плазми та порушенні їхнього фізично-хімічного складу.


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Механічна дія електричного струму визначається розривом та розшаруванням тканин, зумовленим електродинамічним ефектом, та утворенням пари від перегрітої тканинної рідини і крові. Механічні пошкоджений зумовлені збудженням та судомним скороченням м'язів тіла, що може спричинити їхній розрив або пошкодження шкіри, вивих суглобів і навіть перелом кісток.

Чинники, що визначають важкість ураження електричним струмом: сила струму і електричний опір тіла людини, тривалість дії струму, рід струму (постійний чи змінний), його частота, індивідуальні особливості людини та умови навколишнього середовища. На опір тіла людини впливає також фізичний та психічний стан, хворобливість, втома, голод, стан сп'яніння, емоційне збудження.

Допустимим вважається струм, при якому людина може самостійно звільнитися від електричного кола. Гранично допустиму силу струму визначають за емпіричною формулою:

Irp= — ,(uA), (38)

де t - тривалість дії електричного струму.

Остання формула дійсна в діапазоні зміни тривкості дії електричного струму від 0,1 с до 1,0 с

Змінний струм порівняно з постійним є небезпечнішим. Найнебезпечнішим є змінний струм частотою 20-100 Гц. При високих напругах (більше 500 В) небезпечним є постійний струм.

Умови, що визначають можливість ураження електричним струмом:

- випадкове торкання до струмопровідних частин, що перебувають під напругою;

- несправність захисних засобів, пошкодження ізоляції;

- помилкове включення обладнання, його замикання внаслідок несправності, розряд блискавки.

- виникнення крокової напруги на поверхні землі або підлоги внаслідок замикання провідника на землю або несправності заземлення (рис. 41).

Рис. 41. Переміщення у зоні розтікання струму замикання на землю: 1 - віддалення від точки замикання; 2 - схема переміщення ступнів ніг (не відриваючи одну ногу від другої)

Тіло людини можна зобразити у вигляді електричного кола, що складається з трьох послідовно з'єднаних ділянок: шкіра ш) - внутрішні органи та тканини (RB) -шкіра (Rm)




Рис. 42. Електричний опір тіла людини Рис. 43. Електричний опір шкіри лю-

дини Повний опір людини визначають шляхом спільного розв'язку рівнянь (39), (40):

4-R2

RA =------- —S-~ , (41)

R і

І 4- ша

R

Активний опір шкіри визначають за формулою:

^шя=^^, (42)

s

де ре - питомий опір епідермісу (зовнішньої поверхні шкіри), Омм; de - товщина шару епідермісу, м; s - площа контакту струмопровідного елемента з людиною, м . Ємнісний опір шкіри визначається співвідношенням

І

р — (Тт

Кшє 2nfC, w

Ємність зовнішнього шару шкіри, своєю чергою, розраховуємо за формулою: с=5М, (44) де Е - діелектрична проникність; Е0 - електрична постійна, Ф/м (Е0 = 8,85х10-12 Ф/м) 3.4.4.2. Електростатичні та…

Виробничі випромінювання

Випромінювання характеризується довжиною та частотою хвилі. Довжина хвиль виробничого випромінювання: Змінні струми промислової частоти 103 км;

Онізуюче випромінювання

Іонізуюче - це випромінювання, під впливом якого з нейтральних молекул та атомів утворюються іони. Іонізуюче випромінювання реалізує свою біологічну… 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності квантове (електромагнітне) та корпускулярне іонізуюче випромінювання (рис. 44).

Безпека в соціальній сфері життєдіяльності людини

Суспільство як система і життєдіяльність людини

На думку Платона, суспільство є об'єднанням людей для задоволення своїх потреб і засобом реалізації потреби людей одне в одному. За Арістотелем,… Були спроби пояснити суспільне життя і через призму визначальної ролі… Теоретичне уявлення про соціум як систему безпосередньо пов'язане з аналізом головних підрозділів і сфер суспільного…

Небезпеки, спричинені соціумом

--------------------------------------- Інформація - (роз'яснення, повідомлення) - відомості про які-небудь події,… 132 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Б


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

У разі нападу можна спробувати установити хоч якийсь контакт зі злочинцем, тобто змусити його думати про жінку, як про людину, а не сексуальний об'єкт, а також за допомогою хитрощів спробувати заманити ґвалтівника у місце, де є потенційний захист.

Під час нападу можна також застосувати фізичний опір - завдати удару по больових місцях: в області паху, по очах. Бити треба коліном, ліктем. Спричинити біль також можна в ділянці обличчя, шиї, живота. Захищаючись, треба завжди йти до кінця - на карту може бути поставлене життя жінки.

При нападі потрібно голосно кричати. Краще кричати "пожежа", ніж "ґвалтують".

При спробі зґвалтування можна сказати злочинцю, що Ви хворі на захворювання, яке передається статевим шляхом (СНІД, сифіліс, гонорея тощо).

3.5.6.3.3. Інцест

Серед чоловіків, які промовляють з ненавистю фразу: "Я ненавиджу жінок і в першу чергу свою матір", а також серед жінок, які твердять, що чоловіки - худоба, є великий відсоток тих, хто в дитинстві був жертвою сексуальних зловживань дорослих. Причому необов'язково, щоб між дитиною і дорослим відбувся статевий акт, достатньо щоб дорослий тероризував і отруював життя дитині ревністю. Типовою є ситуація, коли в дитинстві хлопчик почав відчувати сексуальний потяг до матері, поведінка якої провокувала і підтримувала цей потяг. Подорослішав, він потерпав від материнської ревності. Ставши зрілим, він старається або уникати жінок, оскільки зв'язки з жінками виводять його з психічної рівноваги, або перетворюється в насильника, маніяка, який мстить всім жінкам.

Зігрід Ріхтер-Інгер, керівник організації "Дитина в центрі" (берлінська консультація про сексуальні зловживання над дітьми і їхні наслідки) зазначив у інтерв'ю "Der Spigel", що статевий акт між матір'ю та сином належить до останнього сексуального табу, більше, ніж насилля батька над дочкою. Згідно з річним звітом організації, майже 6,5% злочинів зареєстрованих в 1988 р. у Франкфурті здійснили матері, кількість подібних злочинів за 1990 р. сягнула понад 25%. Дослідження в Англії дали аналогічні результати - 14%.

У 1996 р. незалежне львівське агентство провело соціологічне опитування 1314 різних за віком та статтю жителів Львова, Рівного, Одеси: було поставлене запитання: "Чи стикались ви особисто із сексуальними стосунками між кровними родичами?", ствердно відповіло 25%, відповідь "ні" дало 72%.

У 25% випадків жертви сексуального насилля є діти до 7 років.

20% опитаних дорослих жінок повідомили, що в дитинстві їх схиляли до сексуальних контактів з дорослими (батько, вітчим).

Інцест небезпечний тим, що переходячи з покоління у покоління схильність до нього і його здійснення можуть призвести до трагедій і насильства. Люди у своєму дорослому житті невільно підпорядковуються диктату набутого ними у дитинстві досвіду і світосприйняття. Інцест несе смертельну загрозу дитині і її особистості. Дитина - це нове покоління і одночасно міст між двома різними поколіннями. Інцест не дозволяє виконати дитині її місію, повертає її у минуле, робить її частиною гри вдоволення ілюзії дорослої людини. Дитина переживає стреси, отримує цілий комплекс психосоматичних захворювань, які суттєво ускладнюють її життєдіяльність.


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності



Нав'язливе піклування і ніжність супроводжується материнським чи батьківським інстинктом, тому робить захист від насилля важким завданням. Проте педагог, психолог неодмінно "вичислить" серед своїх вихованців жертв сексуальних зловживань старших, він повинен:

Ознайомлювати дітей з моделями природної поведінки дорослих.

Сприяти засвоєнню соціальних і сімейних моделей поведінки.

Працюючи з батьками, розкривати суть місії батька та матері, їхнє значення у формуванні природної поведінки дитини, майбутньоїїї долі.

Пояснити дітям, що таке жорстоке поводження з дитиною.

Навчити дітей рятуватися від жорстокого поводження і уникати ситуацій, в яких можлива така поведінка стосовно них.

Сприяти, щоб діти говорили іншим дорослим про те, що з ними жорстоко поводяться.

Вселяти дітям впевненість у тому, що жорстоке поводження з ними ніколи не є їх особистою провиною.

3.5.6.4. Небезпеки, спричинені порушеннями правил проживання тварину населених пунктах


Рис. 45. Ротвейлер Рис. 46. Бультер 'єр

Собака - друг людини. Це справді так. Упродовж тисячоліть він вірно служить людям, виконуючи різноманітні функції: стереже худобу на пасовищах, охороняє обійстя, квартири та важливі об'єкти і споруди, бере участь у військових операціях, допомагає медичним, санітарним та пошуковим заходам, слугує поводирем для незрячих, приходить на допомогу людям у воді та проваллі, тішить дітей і рятує від самотності самотніх людей. Тому й любимо ми собаку. Часто хочемо і прагнемо погладити його, засвідчивши свої добрі почуття. І тут нерідко наражаємося на протилежну реакцію пса: він не сприймає нашої ласки, а коли намагаємося силоміць її нав'язати, то чинить опір, який може закінчитися тим, що собака нападає навіть на свого господаря. Відомі випадки, коли сім'ї стають заручниками собаки, яку неправильно виховували, і вона стає некерованою. Необхідно пам'ятати, що пес -звір і мисливець за своєю природою! А хижий звір завжди потенційно небезпечний. Навіть якщо він приручений. Бо в його клітинах дрімає пам'ять віків, яка застерігає: бійся тих, хто наближається до тебе, бо вони можуть бути дужчими і заподіяти зло; доганяй та нападай на тих, хто слабший, бо вони можуть стати твоєю здобиччю.


148 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Відомі численні випадки агресії собак щодо людей, спричинені грубим порушенням правил проживання тварин у населених пунктах. Зокрема у Голландії кожного року реєструють приблизно 12 000 жертв собачої агресії. У 2000 р. майже 32 000 москвичів потерпіло від укусів собак, кожна четверта жертва - дитина, 1 200 дітей пройшли лікування у стаціонарі (потерпілі потребували хірургічного втручання), 5 500 дітей отримали прививки від сказу.

Жертва агресії собаки крім отримання тілесних ушкоджень та психічних травм може заразитися вірусом сказу, який, потрапляючи в організм, прямує до мозку. Причому заразитися від хворої тварини вірусом сказу можна через слину, яка потрапляє на шкіру людини, коли собака її лизнула.

Спеціалісти - кінологи стверджують, що є чотири основні причини, які є основою для атаки собак:

- прояв територіальної агресії;

- прояв агресії, спрямованої на захист членів своєї "зграї"" (сім'ї);

- агресія здобичі;

- домінуюча агресія.

Прояв територіальної агресії спричинений тим, що собака - територіальна тварина. Мотивація при територіальній агресії - бажання вигнати чужого зі своєї території.

Рис. 47. Пітбультер 'єр Рис. 48. Американський стафордшир-тер 'єр і

стафордширдський бультер 'єр

Собака належить до типу звірів, що живуть у зграї, а зграя, незважаючи ні на що, обороняє всіх своїх членів. Причому дистанція, на якій чужий може розцінюватися собакою, як загрозлива для членів зграї, може бути різною. На людній вулиці приводом до атаки собаки може бути дотикання рукою, а в безлюдному парку, лісі відстань може становити 20-30 м.

Агресія здобичі зумовлена вродженою реакцією практично будь-якого собаки переслідувати будь-які рухомі об'єкти.

Домінуюча агресія спрямована на підвищення і утримання свого статусу в зграї. Якщо собака відчуває себе вище людини, вона це відстоюватиме.

Ці чотири мотиви можуть поєднуватися, крім цього причина атаки собаки залежить від особливостей її нервової системи, міри її збудженості тощо.


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 149

У разі зустрічі з собакою важливо дотримуватися таких правил: Ніколи не втікайте від нього, бо це може спровокувати собаку погнатися за

вами, вбачаючи у вас здобич;

Якщо собака наздогнав вас, то не кричіть, тим більше не махайте руками або

ногами, бо не кожен зможе відбитися від нападу, зате посилить агресивність пса

щодо вас;

Як би вам страшно не було, не виказуйте цього тварині своїми рухами, діями,

навіть очима: погляд намагайтеся зробити якомога спокійнішим. Собаки не люблять

лякливих істот, бо це викликає в них почуття переваги, а тому й спокусу спробувати

свою силу зубами.

Рис. 49. Доберман Рис. 50. Дого аргентино (арген-

тинський мастиф)

Не дивіться пильно невідривно у вічі псові. Пильний погляд у вічі, настирливе стеження за рухами примушує пса побачити у вас супротивника, який готується до нападу, тому звір може зробити спробу випередити можливу атаку ворога та й ухопити самому.

Якщо хтось хоче погладити чужого пса, поруч із яким перебуває його господар, то обов'язково треба запитати дозволу в нього, водночас дізнавшись, чи пес радо або ж стерпно переносить пестощі чужих людей, і вже тільки після позитивної відповіді можна приласкати собаку. Але погладжувати слід обережно і повільно, спостерігаючи, як пес реагує на ваші дотики: радо й спокійно чи нервує або ж дратується -в останніх двох випадках слід припинити контакт.

Ніколи не намагайтеся нагодувати чужого собаку з рук, бо він може замість подяки вкусити вас - краще покласти чи кинути їжу на відстані.

Дуже небезпечно пестити чужих чи бродячих собак - навіть якщо вони не покусають, то можуть заразити хвороботворними паразитами, а то й внести інфекцію.

Не варто чіпати навіть свого собаку, якщо він спить, - може зі сну вкусити, розлютившись.

Не робіть спроби в собаки, навіть у свого, відібрати їжу - і спокійний пес здатен укусити, відстоюючи своє право на їжу, бо то право на життя;

Не наближайтеся до великих за розміром собак, особливо це небезпечно для дітей, бо великі потенційно агресивніші - вони відчувають свою силу і завжди



3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності


націлені помірятися нею будь з ким. До того ж, великих собак найчастіше використовують як сторожових чи бойових і спеціально вчать їх атакувати кожного, хто перетнув певну межу зближення з псом, - фінал може бути сумним.

Ніколи не кричіть на собак, не дражніть їх, навіть коли ті перебувають за парканом: розлючений пес може перестрибнути і дуже високий паркан і поквитатися

зі своїм кривдником.

Якщо сталася біда і пес покусав когось - слід негайно звернутися до лікаря; якщо є можливість, з'ясуйте - пес домашній чи бродячий; у першому випадку треба дізнатися прізвище господаря і дані про пса: прищеплений він від сказу чи ні, чим хворів, чому втік із двору і т.ін.; у другому випадку - щеплення проти сказу вам не уникнути, бо ризикувати не варто - це може бути і смертельний ризик.

Рис. 51. Англійський бульдог

Краще не вступати у близький контакт із собакою, зокрема, намагаючись погладити його, якщо хтось перед цим випив: запах спиртного сприймається псом як чужий і неприємний - і собака може покусати навіть хазяїна.

Дотримуйтеся доброго й простого правила: після спілкування з будь-яким псом, навіть із вашим домашнім улюбленцем, добрим і ласкавим, обов'язково ретельно вимийте руки з милом.

3.5.7. Соціально-психологічні небезпеки

Національна соціально-психологічна служба України об'єднує державні органи й організації, що виконують практичні роботи у галузі соціальної педагогіки, прикладної соціології та психології. До неї входять: психологічні та соціологічні підрозділи й служби, які функціонують у різних відомствах; соціально-психологічні служби державної адміністрації; територіальні (муніципальні) структури (об'єднання), що надають соціально-психологічні послуги населенню. Однією з функцій є забезпечення єдиної політики у психологічному захисті населення.

Головна мета НСПС - забезпечити необхідні соціально-психологічні умови підвищення ефективності діяльності людини в усіх сферах суспільного життя, а також підтримати розвиток і захист психічного здоров'я особистості громадян України.

3.5.7.1. Натовп і паніка

;

Психічно перевантажена група людей керується не стільки логікою, скільки емоціями. При миттєвій появі загрози будь-хто може впасти в паніку. Люди під впливом приступів паніки втрачають контроль над своїми діями, майже не розуміють що роблять, їм здається, що наближається загибель або муки, вони бояться. У людини пробуджується відчуття страху.

Симптомами паніки є:

- серцебиття;


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності____________________________ 151

- поколювання в руках чи ногах;

- жар і холод;

- тремтіння;

- біль у грудях, почуття задухи, слабість;

- головокружіння;

- відчуття нереальності того, що сталося.

Сильні соціальні стресори можуть спричинити спалахи "масового безумства" наприклад хвилювання в Лос-Анджелесі 1992 р. Як правило такі ситуації спричинені невисоким рівнем заробітку, бідністю, безробіттям, расовими утисками.

Навколо людини існує так звана довірча зон і безпеки - на відстані витягнутої руки. В умовах високого рівня урбанізації пору цення цієї зони перестало сприйматися людьми як дещо тривожне, а це містить > собі загрозу нашому життю і здоров'ю. Люди повинні знати, що перебування на І м3 більше трьох людей за визначеного перебігу обставин уже може бути небезпечним (у разі підсадки двох незнайомих пасажирів чи випадкових пасажирів у ліфті). Багато жителів великих міст щоденно людський потік вносить чи виносить з метро, електричок, підземних переходів великих пересадних вузлів. Усі розуміють, що в такій ситуації від окремих людей мало що залежить.

Натовп у стані паніки є надзвичайно небезпечний. У людей зменшується інтелектуальний і різко підвищується емоційний потенціал, навіювання, копіювання, знижується здатність мислити.

Для уникнення небезпек для життя, які спричинені натовпом треба скористатися такими порадами:

На стадіоні, дискотеці, в театрі не займайте місце біля стіни, гардеробу, в проходах. Наперед визначте напрям, за яким ви будете виходити, щоб не виявитися на шляху натовпу. Подумки уявіть імовірні шляхи екстреного порятунку (прохідні двори, під'їзди, перевалки).

Збираючись на масові заходи не беріть з собою колючих та ріжучих предметів, спробуйте обійтися без галстука, шалі, сумки, скляної посудини. Взуття на високих каблуках також може спричинити до смертельної небезпеки.

На масових заходах намагайтеся триматися подалі від мікрофонів, трибун, ланцюгів міліції, на які частіше всього буває спрямоване невдоволення натовпу.

Не наближайтеся до агресивно настроєних груп. При виникненні конфліктів з працівниками міліції, військовими ви можете бути втягненими в події незалежно від своєї волі.

Якщо ви взяли з собою дітей, будьте готові спостерігати за тим що відбувається тільки із сторони, подалі від скупчення людей.

Найуніверсальніше правило безпеки - уникнути скупчень людей.

У випадку, якщо ви вже опинилися у натовпі, потрібно керуватися такими рекомендаціями:

Уникайте центру натовпу, а також краю, де існують небезпечне сусідство скляних вітрин, решіток, огорож, стін.

При жодних умовах не намагайтеся іти проти потоку людей.

Намагайтеся ухилитися від нерухомих перепон на шляху (стовпів, труб афіш, дерев).

Не чіпляйтеся ні за що руками, щоб не отримати травм.


152 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Намагайтеся не впасти, для цього вивільніть руки. Якщо ви спробуєте щось підняти з землі - наразитеся на смертельну небезпеку бути затоптаним.

Якщо ви впали, негайно зробіть спробу піднятися. Для цього необхідно максимально швидко підтягнути під себе ноги і, згрупувавшись, ривком виштовхнутися вверх, використовуючи рух натовпу.

У тісному натовпі велика небезпека стискання, тому захистіть груди щепленими в замок руками.

Виходити з натовпу краще за ходом руху, рухаючись правим плечем під гострим кутом вправо.

3.5.7.2. Суїцид

Особливості самосвідомості особистості осіб з антивітальними тенденціями і неадекватний рівень самооцінки, егоцентризм, гіперболізоване почуття провини, невпевненість у собі, відчуття власної малоцінності провокують суїцидальну поведінку.

Суїцид - самовбивство, самогубство, акт позбавлення себе життя, при якому людина діє цілеспрямовано, усвідомлено і намірено.

Рис. 52. Взаємозв'язок внутрішніх (індивідуальних) особливостей людини із зовнішніми соціально-психологічними чинниками ризику (за В.М. Москальцем)

Суїцид може здійснюватися "добровільно" і під тиском інших людей, причому в Кримінальному Кодексі України стаття 120 передбачає відповідальність за "дове-


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності____________________________ 153

дення до самовбивства". Інформаційне поле, в якому живуть люди - засоби масової інформації прямо чи опосередковано формують і підтримують концепцію самовбивства. Відома також смерть без наміру - події, в яких сама жертва бере участь лише частково, непомітно і несвідомо.

3.5.7.2.1. Мотиваційні особливості суїцидальної поведінки

Едвін Шнайдерман, перший директор Центру досліджень і профілактики суї-цидів у Лос-Анжелесі, вважає, що "мета кожного суїциду полягає в пошуках розв'язання проблеми, яка стоїть перед людиною і завдає їй інтенсивного страждання". Наше індивідуальне життя за всіма ознаками поведінки, мотивації, засобами досягнення мети збігається з суїцидом і є усвідомленою чи неусвідомленою, активною чи пасивною поведінкою - життям.

Суїцидентам властива низка обливостей, зумовлена своєрідним складом особистості: високий рівень тривоги, песимістична особистісна установка, паранор-мальні риси, стереотипність мислення, моральний догматизм, утрудненість вольових зусиль, несамостійність, підвищена вразливість, утруднений модус прийняття рішення, схильність до утворення надцінних ідей.

Едвін Шнайдерман, виділяє чотири типи людей, які чинять самовбивство:

Шукач смерті - людина, що має твердий намір покінчити з собою в момент здійснення спроби самовбивства.

Ініціатор смерті - людина, яка здійснює спробу самовбивства, бо вважає, що процес вмирання вже почався і що вона просто прискорює свою смерть.

Заперечник смерті - людина, яка здійснює спробу самовбивства, не признаючи смерть як кінець свого існування.

Гравець зі смертю - людина, що відчуває подвійне почуття щодо можливості особистої смерті навіть в момент здійснення спроби самовбивства.

Сьогодні Україна увійшла до групи країн із високим рівнем суїцидальної активності (більше 20 самогубств на 100 тис, населення). При цьому цей показник збільшився з 19 випадків на 100 тис. населення в 1996 р. до 29,6 в 1998 р. (серед дитячих суїцидів відповідно з 5 до 7 випадків).

Актуальність дитячої проблематики в суїцидології визначають нагальністю завдань профілактики самогубств серед учнівської молоді. Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень, 27,2% дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання жити, 17,8 % - вважають, що нікого вони не цікавлять, 25,5% - не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51,9% - не стримуються в ситуації конфлікту.

Характерним для мотивації підліткових самогубств є превалювання почуттів безнадії та безпорадності, підвищена чутливість до образи власної гідності, максималізм в оцінках подій і людей, невміння передбачати справжні наслідки своїх вчинків. Властива періоду становлення особистості самовпевненість у поєднанні з вищевказаними рисами формує відчуття безвихідності, фатальності конфлікту, загострює переживання відчаю та самотності.

При такому внутрішньому стані навіть незначний стрес може привести до небезпеки суїциду дитини або підлітка.

Суїцид неможливо вивчати поза межами контексту соціального оточення певної людини. Обов'язково треба брати до уваги актуальні потреби, цілі і прагнення


154 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

оточуючих. Важливо зрозуміти не тільки переживання суїцидального індивіда, а й

емоційний клімат сім'ї.

3.5.7.2.2. Чинники, які впливають на суїцидальну поведінку

Головними чинниками невротизації психіки особистості в сучасних умовах пос-

тіндустріального, телепатичного суспільства є знелюднення особистості в другій

природі:

- загроза економічних, технологічних катастроф;

- екологічний дискомфорт від урбанізації, забруднення місць проживання людини механічними і хімічними чинниками;

- зростання психологічного тиску на особистість життєвого середовища;

- гнітючі місця;

- інтенсифікація потужності інформаційного тиску на психіку з переважанням збуджуючої, тривожної, неприємної інформації;

- надмірні навантаження на психіку тих, хто прагне досягти високого соціального статусу.

Суїцид зумовлений багатьма чинниками, які інтенсивно діють у поєднанні. На фоні цілого комплексу наведених чинників, що підвищують невротизацію людини, виділяють такі, що провокують суїцидуальну поведінку:

Депресивний розлад і деякі типи психічних розладів.

Алкоголізм та інші форми зловживання наркотичних речовин.

Суїцидальне мислення, розмови, підготовка; відповідні релігійні ідеї.

Попередні спроби суїциду.

Летальні методи.

Ізоляція, життя в самотності, втрата підтримки.

Безвихідь, когнітивна ригідність32.

Чоловіча стать, старість.

Самовбивство в сім'ї, спадковість.

Економічні проблеми чи проблеми на роботі, визначені професії.

Проблеми в сім'ї, сімейна патологія.

Стрес і стресові чинники.

Гнів, агресія, дратівливість.

Фізична хвороба.

Комбінація наведених чинників.

Суїцидальна спроба. Якщо в минулому людини була спроба самоіубства, то це є ознакою того, що завершений суїцид може статись у майбутньому. Деякі суїци-дальні спроби не сприймаються оточуючими як серйозні, дуже часто люди реагують на них роздратованими зауваженнями на зразок: "Вона просто хотіла привернути до себе увагу". Проте статистика свідчить, що 12% осіб, які здійснили суїцидальну спробу, обов'язково через рік-другий зроблять повторну спробу і досягнуть бажаного. Чотири із п'яти суїцидантів, котрі покінчили з собою, мали такі спроби в минулому хоча б один раз. Після першої спроби небагато хто робить висновок: "Я зроблю це наступного разу", і в ситуації психічного стресу чи душевного хаосу згадує про своє рішення.

Ригідність - негнучкість психічних процесів (мислення, сприймання) особистості.


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності____________________________ 155

Суїцидальна загроза. "Популярний" міф про те, що "ті, що говорять про самогубство, ніколи цього не зроблять", як уже доведено, є небезпечним і хибним. Навпаки, багато людей, які покінчили з собою, напередодні говорять про це, повідомляючи про свої наміри. Спочатку загроза може бути підсвідомим проханням про допомогу, захист і втручання. Пізніше, коли не знаходиться нікого, хто міг би допомогти, людина може призначити час і визначити спосіб самогубства.

Деякі суїциданти досить чітко говорять про свої наміри. Існують прямі твердження: "Я не можу цього витримати. Я не хочу більше жити. Я хочу покінчити з собою". Часто вислови можуть бути замаскованими: "Ви не повинні за мене турбуватись. Я не хочу створювати вам проблеми", "Я хочу заснути і ніколи більше не прокинутися", "Скоро, дуже скоро цей біль буде позаду", "Вони дуже пожалкують, коли я їх залишу". Які б не були ці небезпечні вислови - у вигляді відкритих заяв чи вміло замаскованих натяків, у кожному випадку їх не повинні ігнорувати оточуючі.

Підготовка до самогубства залежить від особливостей людини і зовнішніх обставин. Іноді показники суїцидів можуть бути невербальними. Дуже часто вони зводяться до того, що називається "приведенням до ладу своїх справ". Для одного це може означати оформлення заповіту, для іншого - написання довгих листів, розв'язання суперечок і конфліктів з рідними і близькими. Підліток може сентиментально дарувати цінні особисті речі. Остаточні приготування можуть бути зроблені дуже швидко і потім миттєво настане суїцид.

Ситуаційні чинники. У кризових обставинах люди особливо схильні до самогубства, вони втрачають всі перспективи і орієнтири. Прогнози на майбутнє здаються безнадійними.

Згідно з результами досліджень наукового центру соціальної і судової психіатрії імені Сербського (Російська федерація), у 2003 р. з 100 000 осіб 60 закінчили життя самогубством. Головною причиною суїциду є суцільний стрес, алкоголізм, наркоманія і невпевненість у завтрашньому дні, 17-20% здійснили суїцид під впливом душевної хвороби.

Такі серйозні стресові ситуації, як хвороба, економічні негаразди, смерть близьких або сімейні проблеми часто перевищують можливості захисних механізмів людини. Унаслідок кризи з'являються відчай і безпорадність. Ситуаційні чинники досить часто призводять до суіцидальної реакції.

Аналіз ситуаційних чинників, що сприяють суїциду, свідчить, що:

- ризик суїциду високий у людей з прогресуючим захворюванням. Чинник прогресуючого захворювання є більш значущим для суіцидального ризику, ніж втрата працездатності;

- економічні негаразди, з якими стикається людина, стосуються ширшої сфери, аніж просто матеріальне забезпечення. Безумовно, вони породжують проблеми, пов'язані з харчуванням, одягом, житлом. Але при цьому ставиться під сумнів компетеність і спроможність особи, яка потрапила у фінансову скруту. Вона почуває себе невдахою з невизначеним майбутнім і розглядає самогубство, як оптимальне вирішення ситуаційної дилеми;

- після смерті дорогої людини з'являється почуття, що життя вже ніколи не стане таким, як було раніше. Руйнується звичний стереотип сімейного


156 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

життя. Можливому суїциду, як правило, у часі передує глибоке горе. Протягом багатьох місяців після поховання спостерігається заперечення реальності, соматичні дисфункції, панічні розлади, апатія, вороже ставлення до друзів і родичів, поглиблюється відчуття провини, ідеалізується втрата. За цих умов суїцид може здатися звільненням від психічного болю або можливістю зустрічі з тим, хто був дорогий і пішов назавжди. Самогубство можна розглядати і як самопокарання за помилки, допущені стосовно людини, яка померла;

- за багатьох обставин розлучення і сімейні конфлікти можуть сприйматися як події, важчі аніж смерть. Особливо ускладнюється ситуація, коли в неї втягнуті діти і виникають проблеми з їх опікою чи вихованням. Тяжка сімейна атмосфера глибоко травмує як батьків, так і дітей. Дослідження свідчать, що багато людей, які покінчили з собою, виховувались у неповній сім'ї;

- важливе значення мають сімейні чинники. Щоб зрозуміти людей, схильних до суїциду, потрібно добре знати їхнє сімейне життя, оскільки воно відображає емоційні порушення у членів сім'ї. Від особливостей сімейного оточення залежить вияв потенціалу самознищення. Було встановлено, що батьки багатьох підлітків, які вдалися до суїциду, раніше були пригнічені і також думали про самогубство.

В окремих випадках членів сім'ї може охоплювати гнів і обурення. Щоб звільнитися від негативних емоцій, вони інколи підсвідомо обирають одного з близьких об'єктом колективної агресії. На жаль, той, хто став такою "жертвою", часто не знає, як подолати недоброзичливість, захистити себе і правильно вийти з цієї ситуації. У цьому разі самогубство є просто виявом тих антисоціальних імпульсів, які були притаманні іншим членам сім'ї.

У випадку таких кризових ситуацій, як смерть близьких, розлучення або втрата роботи, сімейна атмосфера стає тривожною. Зазвичай, хтось повинен відповідати за невдачі. Частіше обирають найуразливішого члена сім'ї, найменш агресивний і неспроможний відстояти свою думку або заперечити її. Йому неодноразово повідомляють, що саме він є "поганим" і "відповідальним за всі ці негаразди". Його навіть можуть звинуватити в смерті близької людини, хоч для цього і немає об'єктивних причин. Бувають ситуації, коли люди ідуть із життя, щиро сподіваючись, що лише так вони можуть захистити тих, кого найбільше люблять. Більше того, суіци-догенна сім'я буває впевнена, що вчинивши самогубство, можна вирішити проблеми інших.

Емоційні порушення. Емоційні переживання є важливими ознаками потенційного суїциду. Будь-який міжособистісний конфлікт - завжди серйозне попередження.

Більшість потенційних самогубців страждають від депресії, яка часто починається поступово з тривоги і апатії. Люди можуть не усвідомлювати її початку. Вони тільки помічають, що останнім часом стали пригніченими, засмученими. Майбутнє бачиться тьмяним і здається, що нічого не можна змінити. Часто вони звертаються до думки, що мають онкологічне, психічне чи якесь інше невиліковне захворювання. Перед суїцидом люди починають багато думати про смерть. їм стає важко виконувати свої обов'язки, прийняти найпростіше рішення. Вони скаржаться на нездужання, втомлюваність, їм не вистачає життєвої енергії.


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності____________________________ 157

Ознаками емоційних порушень є такі зміни:

- втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищена сонливість протягом останніх днів;

- скарги на соматичне нездужання (болі в животі, головні болі, постійну кволість);

- зневажливе ставлення до своєї зовнішності;

- постійне почуття самотності, провини або суму;

- відчуття апатії під час перебування у звичному оточенні або під час виконання роботи, яка раніше приносила задоволення;

- уникнення контактів, ізоляція від друзів і сім'ї, перетворення на людину-одинака;

- порушення уваги зі зниженням якості виконуваної роботи;

- заглиблення в роздуми про смерть;

- відсутність планів на майбутнє ("Чому це мене повинно хвилювати? Адже завтра я можу померти");

- різкі вияви гніву, які виникають через дрібниці.

Ознаки суїцидальних намірів різні залежно від віку. У підлітків явним натяком на суїцидальні тенденції є зловживання наркотиками та алкоголем. Приблизно половина молодих людей, які здійснили суїцид, перед цим самостійно приймали ліки. В середньому віці - це неможливість примирення або контролю над ситуацією, часто у випадку психосоматичного захворювання. У людей похилого віку показником суїіцидальних думок можуть бути розмови про "відмову" від будь-чого.

Ще один суїцидологічний аспект з'являється у випадку стійких емоційних та психічних розладів. Невротик не втрачає зв'язку з оточуючими, але у нього відсутня довіра до світу, через що він стає підозрілим і тривожним, з'являється безпричинний страх, внутрішня напруга. Характерологічні або особистісні проблеми можуть виникати і через брак моральних норм, критичності мислення або нормальних стосунків з оточуючими. Психози протікають важче, ніж неврози. Людина, котра страждає на психоз, неадекватно реагує на більшість життєвих ситуацій. До таких розладів відноситься маніакально-депресивний психоз з глибокими змінами настрою від манії до депресії, яка супроводжується суїцидальними думками. Широко розповсюджені захворюванням є шизофренія, при якій можуть бути марення, голоси і видіння. Для цих хворих "нічні жахи" стають реальністю. Все довкола чудернацько змінює свої форми, а значення, яке надається окремим фактам, не має реальних підстав. Серед тих, хто страждає на шизофренію і маніакально-депресивний психоз, частота суїцидів досить велика: четверта частина суїцидантів - люди з цього контингенту. Як показують численні дослідження, від 3 до 12 % хворих на шизофренію чинять самогубства. Причому ризик суїциду протягом їхнього життя коливається від 15 до 20%. Вони часто здійснюють суїциди від звичаю, коли раптово усвідомлюють неспроможність контролювати свою долю або через хвилювання і постійні галюцинації.

Фактори ризику. Можна визначити такі чинники ризику для тих, у кого спостерігається схильність до суїциду:

- попередні спроби самогубства;

- суїцидальні загрози, прямі та замасковані;

- суїциди в сім'ї чи спроби суїцидів;


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

- алкоголізм;

- • хронічне вживання наркотиків і токсичних препаратів;

- афективні розлади, особливо важкі депресії;

- хронічні або смертельні захворювання, наприклад СНІД;

- тяжкі втрати, наприклад, смерть близької людини, особливо протягом першого року після втрати;

- сімейні проблеми, наприклад, розлучення;

- фінансові проблеми, наприклад, втрата роботи.
3.5.7.2.3. Допомога при потенційному суїциді

Суїцидальна превенція полягає не тільки в піклуванні й участі друзів, а і в здатності розпізнати ознаки можливої небезпеки: суїцидальні погрози, які передують спробі самогубства; депресія, значні зміни поведінки чи особистості людини, а також приготування до останнього волевиявлення. Відзначте прояви безпомічності й безнадії і з'ясуйте, чи не є ця людина одинокою та ізольованою. Розповідаючи про ці ознаки іншим людям, ви можете зруйнувати міфи і помилкові уявлення, які заважають попередити численні суїциди. Чим більше буде людей, які усвідомлюють ці застереження, тим більшими будуть шанси на те, що самогубство справді колись зникне із переліку основних причин смерті.

Для педагогів, практичних психологів, соціальних педагогів, батьків розроблені і впроваджені методичні рекомендації попередження суіцидальної поведінки дітей та підлітків, а також наведені в нормативних документах з безпеки життєдіяльності.

3.5.8. Соціально-політичні небезпеки

3.5.8.1. Соціально-політичні конфлікти

Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають під час соціально-політичних конфліктів.

У політологічних словниках найпоширенішим є таке трактування конфлікту: зіткнення двох чи більше різноспрямованих сил з метою реалізації їхніх інтересів за умов протидії. Джерелами конфлікту є соціальна нерівність, яка існує в суспільстві, та система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага, освіта. Конфлікт передбачає усвідомлення сеперечності і суб'єктивну реакцію на неї. Якщо конфлікт виникає в суспільстві, то це суспільний конфлікт.

Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об'єктивно стає соціально-політичним. Політичні інститути, організації, рухи, втягуючись у конфлікт, активно обстоюють певні соціально-економічні інтереси. Конфлікти, що відбуваються в різних сферах, набувають політичної значущості, якщо вони зачіпають міжнародні, класові, міжетнічні, всенаціональні, релігійні, демографічні та інші відносини.

Суб'єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідомили суперечності і обрали як спосіб їхнього вирішення зіткнення, боротьбу, суперництво. Такий спосіб вирішення суперечності здебільшого стає неминучим тоді, коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли має місце відверте зазіхання на ресурси, вплив, територію з боку індивіда, групи, держави (коли йдеться про міжнародний конфлікт). Суб'єктами конфліктів є: 1) окремі люди, групи, організовані в соціальні, політичні, економічні та інші структури; 2) об'єднання, які


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності____________________________ 159

виникають у вигляді політизованих соціальних груп, економічних і політичних груп тиску, кримінальних груп, які домагаються певних цілей.

Помітне місце нині посідає один з різновидів соціального конфлікту - міжетнічний, пов'язаний із суперечностями, що виникають між націями. Особливої гостроти він набув у країнах, які зазнали краху форми державного устрою (СРСР, Югославія).

Існує дві форми перебігу конфліктів:

- відкрита - відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

- закрита або латентна, коли відвертого протистояння нема, але ведеться невидима боротьба.

Таблиця 11

_____ Типи соціальних конфліктів____________________

Політичні Соціальні Економічні
конфліктують політичні системи конфліктують соціальні системи конфліктують економічні системи (наприклад, корпорації)

Поняття "соціально-політичний конфлікт" застосовують, коли трапляються великомасштабні зіткнення всередині держав (громадянська війна, страйки) та між державами (війни, партизанські рухи).

Досить часто після завершення конфлікту виникає ще один етап - постконф-ліктний синдром, який характеризується напруженням у відносинах сторін, які щойно конфліктували. Постконфліктний синдром у разі загострення може започаткувати новий конфлікт. Це ми спостерігаємо на прикладах перманентного близькосхідного конфлікту, конфліктів у Північній Ірландії, Іспанії та ін.

3.5.8.2. Війни

Війна - суспільно-політичне явище, продовження політики насильницькими засобами. Це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова - крайній ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

Сучасна війна ведеться всією країною, захоплює всі сфери життя і діяльності суспільства.

Наслідки воєнних дій провокують різні катастрофи. Так використання хімічної, бактеріологічної, ядерної, нейтронної зброї, а також боєприпасів з сердечниками із збідненого урану призводить до спустошення не тільки людського генофонду, але й наносить помітну шкоду всьому живому на Землі.

3.5.8.3. Тероризм

До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстремістських угруповань (тобто тероризм). В наш час явище тероризму досить поширене. Якщо донедавна звертання до терору як засобу вирішення політичних або релігійних проблем було винятковим, надзвичайним явищем, то в наші дні практично щоденні повідомлення про терористичні акти сприймають як щось неминуче.

Одна з найнебезпечніших терористичних організацій "Аль-Каїда" діяла в 45 країнах світу. Згідно з експертною оцінкою спеціалістів, представники цієї терористичної організації проводять планомірну інформаційну операцію щодо дестабілізації ситуації в США, провокують виникнення паніки серед мирного населення. Проголошений 10 вересня заклик Бен-Ладаном вбивати всіх американців, ізраїльтян та їх


160 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

союзників і наступні терористичні акти чинять небезпеку глобального характеру, терор став органічною складовою сучасного життя і набув величезних масштабів.

Тероризм (від лат. teror - страх, залякування) - це форма політичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорсткіших методів насилля, у тім числі фізичне знищення людей, залякування урядів та населення з метою досягнення певних цілей. Директор ЦРУ в 1966-1973 pp. Річард Холмс стверджував, що питання про тероризм недостатньо вивчене: "Саме слово невдале - воно практично нічого не означає. Але воно вселяє страх в серця людей, якічують його".

Тероризм є також формою партизанської війни, коли проти чисельно переважаючого та якісніше озброєного ворога неможливо вести відкриті військові дії.

Терористами є окремі особи, групи, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм - антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Його застосовують і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.

Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основні види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний. Можна також вести мову про можливість біологічного, ядерного, інформаційного тероризму тощо.

Найпоширенішим у світі терористичними актами є:

- напади на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;

- захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що спричинює громадський резонанс);

- захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація -звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація - вимога викупу);

- насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або з пропагандистською метою);

- викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в'язнів; форма самофінансування);

- політичні вбивства (це один з найрадикальніших засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);

- вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей);

- розповсюдження сибірської виразки, зараження населених пунктів віспою та бубонною чумою тощо.

Небезпеки в інформаційній сфері життєдіяльності людини

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності них інформаційних і телекомунікаційних систем в глобальну інформаційну інфраструктуру. Життєдіяльність людини реалізується одночасно зі світом природи і у… Інформаційна сфера - сукупність таких елементів:

Основні прийоми маніпуляції

1. "Приклеювання чи навішування ярликів" - вибір образливих епітетів, метафор, назв для позначення події, людини. Здійснюється з метою… 2. "Узагальнення" чи "блискуча невизначеність" - заміна… 3. "Перенесення" чи "трансфер" - ненав'язливе і непомітне розповсюдження позитивної чи негативної…

Небезпеки в духовній сфері життєдіяльності людини

3.7.1. Духовно-релігійна складова національної безпеки України Духовно-релігійна складова національної безпеки України - стан… Аналіз релігійної складової національної безпеки надає можливість визначити такі її головні напрями:

Принципи захисту національних інтересів України у духовно-релігійній сфері

- пріоритет прав людини; верховенство закону; єдине правове поле для усіх суб'єктів державно-церковних відносин незалежно від їхнього громадянства,… - суворе дотримання балансу між інтересами окремого громадянина, громади… - своєчасність та адекватність дій держави стосовно реальних загроз національній безпеці України з метою захисту…

Безпека в соціально-економічній сфері

Небезпеки у споживчій сфері

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності____________________________ 179 м'ясних продуктах містяться небезпечні мікроби, токсини. Дослідження свідчать,… Згідно зі статистичними даними, у 2002 р. на території України зареєстровано 22 000 осіб, які постраждали від…

Комбіновані небезпеки катастрофічних процесів

У наш час практично будь-який катастрофічний процес (забруднення, селі, зсуви, пилові бурі та інші явища) має комбінований характер: техногенний… Природні стихійні явища є відхиленнями від звичайних природних процесів. Вони… Техногенні небезпеки (аварії на підприємствах, транспорті тощо) у багатьох випадках спричиняють процеси, не властиві…

.

198 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

вплив ультрафіолетового випромінювання на шкіру збільшує ризик виникнення раку шкіри, їжа людини містить багато мутагенів та канцерогенів - речовин, які є причиною раку. Нещодавно встановили зв'язок між харчуванням з великою кількістю жирів і раком молочної залози. Відомо, що харчування з великою кількістю клітковини суттєво знижує імовірність раку кишечнику. Деякі види раку - спадкові, в своїй основі мають ген, який відповідає за схильність до раку в майбутньому житті. Серед них і такі розповсюджені, як рак молочної залози, поліпоз кишечника, рак легень та ін. Серед тих, хто належить до так званих ракових родин, це захворювання трапляється в 2-3 рази частіше. Але не слід вважати, що хвороба неминуча. Велике значення мають профілактика, спосіб життя. Таке важке захворювання, як сімейний поліпоз, передається майже у 100% випадків. У таких випадках необхідно регулярно перевірятися у лікаря. Раннє діагностування захворювання дає змогу ефективніше його лікувати.

Основний критерій ефективності в онкології - так зване п'ятирічне виживання. Якщо за цей період часу хвороба не рецидивує, рак вважається вилікуваним, тому що після 5 років рецидиви бувають у дуже небагатьох пацієнтів онкологічних лікарень.

СНІД - синдром набутого імунодефіциту. "Чума XX і вже XXI століття" -СНІД - за двадцять років своєї історії перетворилася на один з найнебезпечніших чинників, що негативно впливають на розвиток особистості й суспільства в усьому світі. За оцінками ООН та ВООЗ, у світі налічують близько 40 млн осіб, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), 18,5 млн осіб вже померли від СНІДу.

За даними служби Об'єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу, Україна є найбільш ураженою в Східній Європі. За офіційними даними, у нас на період 2004 р. було зафіксовано майже 40 000 ВІЛ-інфікованих. Але, за прогнозами ВООЗ, цю цифру потрібно помножити на 10-12. Особливе значення має той факт, що 80% усіх ВІЛ-інфікованих становлять ін'єкційні наркомани у віці статевої активності (від 15 до 30 років).

Перше повідомлення про СНІД з'явилося у Сполучених Штатах Америки 1981 p., відтоді він став епідемією світового масштабу. Відкриття вірусу, який спричинює СНІД, належить французькому вченому професору Пастерівського інституту в Парижі Люку Монтаньє (1983). Менш аніж за рік надійшло ще одне повідомлення про відкриття вірусу, що зумовлює СНІД, з Америки від професора Національного інституту раку Роберта Галло.

Згідно з повідомленнями Міжнародної організації UNAIDS, на 2003 р. СНІД став головним убивцею людини. У 2003 р. було зареєстровано, що на СНІД захворіло 5 млн людей і 3 млн померло від хвороб, пов'язаних з синдромом набутого імунодефіциту. Станом на кінець 2003 р. налічували приблизно 40 млн усіх ВІЛ-інфікованих (з низ 26 млн африканців).

Отже, СНІД - смертельне захворювання людини, що спричинене ВІЛ (вірусом імунодефіциту людини).

Шляхи передання ВІЛ-інфекції:

- при статевому контакті з інфікованою людиною;

- під час переливання крові та під час пересадки органів і тканин;

- у разі неодноразового використання голок та шприців наркоманами, нанесенні татуювання;


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності____________________________ 199

- при пошкодженні шкірних покривів, слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ, у випадку контакту з інфікованими ВІЛ тканинами та органами;

- від інфікованої матері - плоду під час вагітності чи під час годування грудним молоком.

SARS (атипова пневмонія) - гострий респіраторний синдром. У 1997 р. вперше ідентифіковано пташиний грип, спалах хвороби стався в Гонконзі, джерелом зараження були птахи. Там за рішенням уряду за один день було знищено всіх птахів -качок, курей,гусей, голубів.

У 2003 р. у Китаї було госпіталізовано сотні людей з симптомами SARS - атипової пневмонії. Ця інфекція у короткі терміни спричинила загрозу здоров'ю людства і глобальній економіці.

Своєчасне оголошення глобальної тривоги здатне зменшити територію поширення атипової пневмонії. Епідемію можна зупинити, якщо навіть ліків або вакцини немає. Розвиток епідемії залежить головно від поінформованості населення та дотримання норм гігієни.

Наркотики та наркоманія. Наркотиком є кожна речовина рослинного чи синтетичного походження, яка у разі введення в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання привести до психічної або фізичної залежності. Відчути дію наркотику і не втягнутись неможливо.

Наркоманія - важка хвороба, яка дуже швидко прогресує. Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому наркотиків становить 7 років. Наркомани рідко доживають до 30-річного віку. Як свідчать дослідження, часто вживати наркотики починають зовсім випадково, через цікавість.

Є такі типи наркотичної залежності:

- Психічна - це форма взаємовідносин між наркотиком і особистістю, і ці взаємовідносини залежать як від специфічності ефекту наркотика, так і від потреб особистості, котра цей наркотик задовольняє.

- Фізична залежність - це стан адаптації, виражений в явних порушеннях фізіології у випадку припинення вживання наркотика. Це явище перебуває в безпосередньому зв'язку з фармакологічною дією наркотику на живу клітину.

З погляду психофармакологічного впливу наркотики можна розподілити на три великі групи:

1) наркотики які пригнічують діяльність центральної нервової системи (опіум, морфій, героїн, барбітурати);

2) наркотики, які збуджують діяльність центральної нервової системи (ам-фетаміни, кокаїн, гашиш);

3) наркотики, які спричиняють галюцинації (марихуана, мускатний горіх, діе-тиламід лізергінової кислоти, мескалін, псилоцибін).

Основні наркотичні речовини:

ЛСД ("кислота") - дуже сильний галюциноген, уперше виділений із жита у 1938 р. Став причиною багатьох смертельних випадків. ЛСД спричиняє патологічні зміни у свідомості та в чуттєвому сприйнятті. З'являється відчуття того, що час уповільнюється або, навпаки, прискорюється, виникають галюцинації, зникає контроль над собою, може настати повна ізоляція від дійсності, яка триває годинами. Після


200 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

вживання ЛСД психіка людини змінюється, з'являються негативні думки та емоції, погіршується розумова здатність, а також виникає безпліддя. Курець марихуани стає пригнічений, часто агресивним.

Амфетамін ("колеса") - синтезовано наприкінці 80-х років минулого століття. Спершу його використовували для підвищення працездатності та для схуднення. Амфетамін збільшує енергоздатність організму, емоційно збуджує, вводить у стан ейфорії. Окрім цього, підвищує кров'яний тиск, сповільнює серцебиття та зменшує апетит. Великі дози можуть викликати тривогу, агресію та галюцинації, знесилення.

Унаслідок тривалого вживання виникає параноя, різні патологічні зміни у психіці, пошкоджуються внутрішні органи. До речі, у деяких людей негативна реакція може настати вже після першої, навіть невеликої дози амфетаміну.

Марихуану ("травку"') виготовляють із конопель, вона має галюциногенні та седативні властивості. Зумовлює зміни у сприйнятті світу, інколи - стан ейфорії, який може супроводжуватися посиленим серцебиттям, порушенням координації рухів та погіршенням пам'яті (коли недуже серце, може статися напад). Через регулярне вживання марихуани спостерігається послаблення або навіть втрата пам'яті, значно погіршується розумова здатність, а також виникає неплідність. Курець марихуани стає пригніченим, часто агресивний.

Екстазі (екстасі) виготовляють із амфетаміну. Цей наркотик викликає сентиментальність, співчуття до когось, тому протягом деякого часу його використовували у психотерапії аж до заборони. Спричинює незначні галюцинації, почуття радості, відчуття близькості до людей. Помилково вважають, що завдяки екстазі зростає взаємна симпатія між людьми. Гучна музика, безперервний танець - це посилює дію екстазі. Цей наркотик нищить нервові клітини мозку. Довготривале вживання може зашкодити серцю, легеням та печінці. Відомі також летальні наслідки від передозування просто на дискотеках. Наркоман, наковтавшись понад міру таблеток, дедалі прудкіше рухається, його рухи стають конвульсивними, і, нарешті, падає мертвим.

Героїн - сильнодіючий наркотик, який виробляють із морфію. Після ін'єкції настає почуття радості та задоволення. Після другої-третьої дози це почуття слабне, а організм потребує нової порції героїну, щоб притупити вкрай неприємні симптоми (пронос, що не припиняється, біль у кістках, тремтіння, сильне потовиділення, тривогу, депресію тощо). Наркоман ризикує загинути через низьку якість героїну, адже цей наркотик дуже дорогий і численні посередники змішують його із різними речовинами. При ін'єкціях героїну збільшується ризик заразитися СНІДом та гепатитом. Тривале вживання спричиняє руйнування печінки. Кожне наступне вживання із збільшенням дози викликане не стільки прагненням ейфорії, скільки бажанням усунути больові відчуття - "ломку". У наркоманів порушується здатність організму виробляти ендорфіни - природні речовини, які тамують біль. Тому люди, які вживали героїн, ще довго залишаються чутливими до найменшого болю.

Елтон Джон чи інші заможні зірки мас-медіа можуть собі дозволити чисті наркотики, а потім - дороге лікування. Прості смертні курують низькопробне зілля і їхній шлях до смерті удесятеро коротший.

Ті, хто споживає наркотичні речовини, ризикують померти від передозування, накласти на себе руки під впливом наркотику, захворіти на СНІД чи іншу невиліковну хворобу. Вживання наркотичних речовин спричинило до смерті не тільки


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 201

таких відомих осіб, як Джейніс Джоплін, Курт Кобейн (група "Nirvana"), Елвіс Преслі, Джиммі Гендрікс, Мерилін Монро, Браян Джоне (група "Rolling Stones"), Джеймс Дуглас Моррісон (група "The Doors"), Джон Саймон Річі, відомий під псевдонімом Сід Вішес (Група "Sex Pistols"), чи когось з ваших знайомих, близьких, але й мільйонів простих, нікому невідомих людей.

3.9.3. Екологічні кризи та здоров 'я людини

Сутність екологічних криз полягає в тому, що це такі загрозливі для життєдіяльності людини процеси, котрі відбуваються в екосистемах, з яких людина черпає необхідні для життєдіяльності припаси та ресурси, у тім числі біосферу. Наприклад, коли в степу вигорає від сонця трава і кочові скотарі, не маючи корму для своєї худоби, зазнають чималої скрути.

Однак у суспільстві сучасного типу життєдіяльність людини протікає головно у системах, антропогенно трансформованих (установа, домівка, місця відпочинку та ін.). У цьому разі екологічні кризи певних екосистем зачіпають людину опосередковано - як небажані явища демографічного, соціального, політичного, енергетичного та іншого характеру.

Наслідками екологічних криз є деградація стану довкілля, що призводить до погіршення здоров'я людини. Соціальне неблагополуччя суспільства становить смертельну небезпеку не тільки життєдіяльності людини на певному історичному етапі, але і в майбутньому. Зокрема, лише від уживання недоброякісної води щорічно вмирає майже 1 млн мешканців планети. Сотні тисяч помирають від різних отруєнь, а скільки сотень мільйонів безнадійно втрачає своє здоров'я. За даними ВООЗ, 80% екологічно зумовлених захворювань - тяжкі і майже невиліковні. Кількість хворих на рак збільшується щороку на 1-4%. Виявляється також, що і структура захворювань безпосередньо пов'язана з характерними ознаками викидів промисловості, яка переважає у регіоні. Наприклад, кольорова промисловість спричинює головно розлад серцево-судинної системи; чорна металургія - захворювання крові і появу злоякісних утворень, вражає органи дихання; хімічна -впливає на склад крові, розвиток злоякісних пухлин; застосування пестицидів у сільському господарстві веде до захворювань органів травлення, обміну речовин, крові тощо.

Онкологічні захворювання залежать від хімічної природи речовини. Так, азбест призводить до раку легень, гортані, травного каналу; бензидин - до раку сечового міхура; бензол - до лейкозу; вінілхлорид спричиняє рак печінки, головного мозку, лейкоз; миш'як та його сполуки - рак шкіри, легень, печінки; ароматичні аміни та розчинники - рак сечового міхура, лейкоз; сажі, смоли, мінеральна олія - рак шкіри, легень, сечового міхура, травного каналу; хром та його сполуки - рак легенів; кадмій - рак простати; бенз(а)пірен - рак легень та ін.

Домінуюче місце в структурі захворювань та смертності населення України посіли хронічні неінфекційні захворювання, передусім хвороби органів дихання, системи кровообігу, злоякісні новоутворення, хвороби нервової системи та органів чуття, алергічні, генетичні та інші захворювання складної етіології, що відбиває вплив усієї багатоманітності умов життя. За період від 1980 р. відбулися значні зміни в захворюваності населення України. За всіма хворобами помітне зростання цього показника на 27,3%. Так, захворюваність на цукровий діабет зросла у 2,1 раза,


202____________________________ 3, Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

бронхіальну астму - у 2,1 раза, на виразкову хворобу шлунка і 12-ти палої кишки - в 1,9 раза, органів кровообігу в 8,6 раза, гострий інфаркт міокарда - в 2,6 раза.

З 1992 р. вперше за останні 30 років відзначено тривожну тенденцію збільшення захворюваності на туберкульоз на 8,4%, злоякісні новоутворення зросли на 27,8%, тиреотоксикоз - на 21,2%, психічні розлади на 26,8%, отит хронічний - на 32%, хронічний бронхіт - на 21%, жовчнокам'яна хвороба - на 28%.

Більше 30% продуктів харчування, які вживають жителі пострадянського простору, отруєні нітратами, фосфатами, пестицидами, ртуттю, радіоактивними речовинами, що становлять постійну загрозу для їхнього здоров'я. У районах інтенсивного застосування пестицидів загальна захворюваність дітей у п'ять разів вища, ніж в екологічно чистих районах, надто частими є хвороби шкіри, органів дихання, травлення, відставання у фізичному розвитку. У дорослих на перше місце виходять захворювання нервової системи і органів дихання. Виявлено прямий зв'язок між застосуванням пестицидів і захворюванням на туберкульоз, цироз печінки, хронічні гепатити, дитячою смертністю. Така ж ситуація в багатьох регіонах світу.

Крім зростання загальної захворюваності, забруднення середовища веде до появи незвичних, раніше невідомих захворювань, як, наприклад, у Чернівцях, де в 1986 р. у 200 дітей різного віку протягом місяця, зокрема у двох повністю випало волосся. Щоправда, через певний час воно відросло. Інтенсивні медичні дослідження за участю спеціалістів від ВООЗ не змогли визначити джерело захворювання. Подібні випадки облисіння були зареєстровані в Маріуполі, Запоріжжі, Кемерові, Ташкенті, Москві та в Естонії.

Особливо переконливо зв'язок захворюваності зі станом довкілля виявляється у разі порівняння стану здоров'я мешканців великих міст. За даними ООН, нині в містах мешкає до 80% загальної кількості населення. В Україні - 60%. У світі існує понад 160 міст з мільйонним населенням, які дуже негативно впливають на довкілля в радіусі десятків кілометрів. Шумові, вібраційні навантаження, перенаселення, вплив магнітних, електричних, іонізаційних полів спричинюють найрізноманітніші захворювання. Зокрема, мешканці Кривого Рогу потерпають від захворювань органів дихання та нервової системи у 2-4 рази частіше, ніж приміські мешканці. Численні дані свідчать про те, що сучасне містоформування (урбанізація) викликає велику стурбованість людей. Загальний рівень захворюваності на найтяжчі недуги цивілізації у великих містах у 2-3 рази вищий, ніж у сільських місцевостях.

Стосовно України, слід наголосити, що антропогенні зміни навколишнього середовища в результаті гігантських темпів індустріалізації, хімізації, хижацької експлуатації та розпродажу за демпінговими цінами за кордон сировини союзними відомствами-монополістами, насильницьке порушення традиційного способу життя людей, насамперед селянства, відчуження їх від землі, спочатку колективізацією й індустріалізацією, а потім взагалі насильницьким вигнанням з постійних місць проживання, унаслідок меліорації, будівництва водосховищ, радіоактивного забруднення та урбанізації, не лише суттєво погіршили стан здоров'я мешканців України, а й поставили під загрозу генний код нації загалом. Так, за кількістю промислового бруду на душу населення Україна посідає одне з перших місць в Європі. Через це тут середня тривалість життя - 66 років, тоді як у Японії, Швейцарії, Ісландії та США - 75-79 років. Станом на 1995 р. Україна за тривалістю життя чоловіків посідала 29-те місце в Європі і 49-те місце у світі; жінок - відповідно 27-ме і 39-те місця.


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 203

Нині в Україні смертність населення, особливо дітей, значно збільшилась. Зонами екологічного лиха є більшість її території. Майже 40% ядерних реакторів колишнього Союзу розміщені в Україні, яка мала лише 2% стоку його поверхневих вод. До того ж, практично 100% електроенергії Хмельницької і 90 % Рівненської АЕС йде на експорт. А ще в Україні функціонує 1 700 шкідливих виробництв, 1 000 з них - хімічні - становлять екологічну небезпеку, майже третина цих виробництв розміщена в межах рекреаційних зон. За показниками дитячої смертності Україна посідає одне з перших місць у світі, як і за показниками кількості онкологічних захворювань. З 1992 р. смертність у нашій державі перевищує народжуваність.

Усвідомлення екологічної небезпеки відбулося на наших теренах років на 15-20 пізніше, ніж у розвинених країнах. Відповідно, пізніше почали вживатись і якісь заходи. Раптовість усвідомлення лиха зумовила контраст переходу від "соціального оптимізму" 70-х років до "екологічного мазохізму" 90-х. Особливо багато було спроб покращити ситуацію у 70-80-ті роки. Насамперед це стосувалося найзабруд-неніших регіонів: Центрального, Південного та Південно-Східного. Усі спроби поліпшити стан здоров'я населення звелись головно до збільшення числа лікарень і лікарів. Оскільки природоохоронні заходи орієнтувались на боротьбу з наслідками нераціонального, суто екстенсивного зростання виробництва, а не на зміну його природоруйнівної структури, технічне вдосконалення, тому вжиті заходи не принесли бажаного ефекту.

Мірилом помилок сучасної цивілізації став Чорнобиль. Аварія планетарного масштабу має страшні і довготривалі наслідки. З району ядерної катастрофи були виселені понад 200 тис. мешканців з 2 000 населених пунктів. Забруднено величезні території. Потужність аварії на ЧАЕС у 300 разів перевершила потужність атомної бомби, скинутої на Хіросіму. З 1987 р. лише в Києві кількість онкологічних захворювань збільшилась утричі, захворювань крові - у 6 разів, ендокринної системи - в 6,5 раза, органів дихання - у 31 раз. Приблизно 10 тис. ліквідаторів-чорнобильців уже спочили (кожний десятий). Оцінивши загальну дозу, яку люди отримують з навколишнього середовища від радіоактивності чорнобильського походження, й уточнені значення ризику, дослідники прогнозують, що додаткових фатальних захворювань на рак буде не менш як 900 тис. Усе це є свідченням глобального характеру екологічної кризи сучасної України та й цивілізації загалом.

3.9.4. Вплив хімічних забруднювачів навколишнього середовища на здоров 'я

Хімічні забруднювачі бувають неорганічної та органічної природи - солі важких металів, кислоти, нітрати і нітрити, отруйні газоподібні речовини, феноли, по-ліхлоровані біфеніли (діоксини і фурани), поліциклічні ароматичні вуглеводні (бенз(а)пірен), пестициди, детергенти та багато інших. Наприклад, при спалюванні пластикової тари в довкілля виділяються дуже небезпечні речовини - діоксини. Вони отруйніші навіть за ціанистий калій, до того ж мають здатність накопичуватися в організмі

Зовнішня екологічна агресія впливає на різні системи, функції, розвиток і формування організму. Наведемо декілька прикладів основних ефектів і мішеней таких впливів:

мутагенний вплив - вплив на ДНК, гени, хромосоми (наприклад, радіація);



3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності


- канцерогенний вплив - переродження, трансформація різних клітин організму, злоякісний їх ріст (хімічні, радіаційні та інші впливи);

- тератогенний ефект - поява виродливості у плода, порушення розвитку;

- ембріотоксичний ефект - вроджені пошкодження і хвороби, що спричинені алкоголем, вірусами, хімічними речовинами та ін.;

- гонадотоксичний - вплив на репродуктивну функцію чоловіків і жінок;

- пошкодження етапів і систем матричного синтезу білка і нуклеїнових кислот (деякі антибіотики, лікарські препарати, хімічні і радіаційні впливи);

- алергенний - сенсибілізація, алергізація організму (дія пестицидів, промислового пилу);

- нейротропний - токсичний вплив на нервову систему (нейрорецепторні отрути і токсиканти);

- вплив на органи чуття;

- стресорні впливи на людину, ефект напруження і перенапруження;

- вплив на шлунково-кишковий тракт, вплив на мікрофлору шлунково-кишкового тракту, результат - дисбактеріоз;

- гепатотропний - вплив на печінку; вплив на метаболізм організму, інтоксикаційний ефект, пошкодження печінки (солі важких металів, алкоголь, інфекційна патологія, вірусні гепатити);

- нефротропний - вплив на нирки;

- кардіотропний - вплив на серцево-судинну систему;

- геронтогенний - впливи на людину, які зумовлюють передчасне старіння організму.

Реакція організму на забруднення залежить від індивідуальних особливостей: віку, статі, стану здоров'я. Як правило, найбільш уразливими є діти, люди похилого віку та хворі.

Накопичуючись в організмі, хімічні забруднювачі ведуть до різних порушень: зміну діяльності ферментних систем, що регулюють процеси обміну, імунологічної реактивності, порушення нормальної роботи окремих органів і їхніх систем.

Залежно від того, в якому аспекті розглядають наслідки впливу токсичних речовин, у це поняття вкладають різний зміст. Застосовують такі підходи до визначення поняття "токсичність":

- хімічний - порушення внаслідок взаємодії хімічних сполук з макромолекулами біологічних систем;

- біологічний - явище, засноване на здатності організму реагувати на екзогенні хімічні речовини;

- фізіологічний - ступінь хімічного впливу, що порушує функціонування біологічних систем на різних рівнях;

 

- біохімічний - втручання ксенобіотиків у перебіг біохімічних реакцій, що призводить до порушення процесів життєдіяльності

- патологічний - ступінь хімічного пошкодження органів і систем, порушення гомеостазу;

- клінічний - ступінь ризику виникнення отруєння;

- гігієнічний - критерій шкідливого впливу;

- екологічний - можливість несприятливого впливу на функціонування екосистем.


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності____________________________ 205

Систематичне чи періодичне надходження в організм порівняно невеликих кількостей токсичних речовин спричинює хронічне отруєння. Ознаками хронічного отруєння є порушення нормальної поведінки, звичок, а також поява нейропсихічних відхилень і швидкого стомлення або відчуття постійної втоми, сонливості чи, навпаки, безсоння, апатії, послаблення уваги, розсіяності, забудькуватості, сильних коливань настрою.

Біологічно високоактивні хімічні сполуки зумовлюють ефект віддаленого впливу на здоров'я людини: хронічні запальні процеси в різних органах, зміни в нервовій системі, відхилення внутрішньоутробного розвитку плоду, що призводить до різних патологій у новонароджених.

Основні причини смертності людей пов'язані з такими "сучасними" патоло-гіями, хворобами цивілізації, як атеросклероз, гіпертонічна хвороба, ожиріння і діабет, серцево-судинні захворювання, різні види імунодефіциту, зокрема, метаболічна імунодепресія та злоякісні новоутворення. Зростає кількість уражень бронхолеге-невої системи, хронічні пневмонії і бронхіти, бронхіальні астми та ін.

Стали частіше траплятися випадки розладів психіки, зокрема різні види депресивних станів, зростає алкоголізм і наркоманія.

Господарське освоєння територій у тропіках та інших необжитих місцях веде до різкого погіршення екологічної ситуації у відношенні здоров'я населення.

У ході перетворення людиною навколишнього середовища постійно відбувається процес пристосування до умов навколишнього середовища, що змінюється, не тільки самої людини, але й представників біоти, зокрема, збудників різних інфекційних хвороб. Збудники хвороб, що мають природно-осередковий характер, втрачають або змінюють своїх носіїв, проміжних і основних жителів та пристосовуються до паразитування на людині, змінюють ареали свого існування. Зростання щільності населення сприяє передачі збудника хвороби від людини до людини, минаючи всі інші ланки.

Антропогенні зміни середовища, його забруднення спричинюють еволюцію хвороб і їх збудників. Еволюція інфекційного паразитизму може відбутися значно швидше, ніж еволюція середовища. Наприклад, останнім часом у північно-західних районах Росії спостерігається зростання захворюваності на хворобу Лайма. Ця хвороба викликається спірохетою, яка передається людині через укус кліща. Кліщ заражується, кусаючи копитну тварину. Доведено, що відсоток заражених кліщів серед особин з аномаліями покривів, зумовлених забрудненням місцевості важкими металами, вищий, ніж серед особин, які таких аномалій не мають.

Епідеміологи вважають, що забруднення місцевості важкими металами є основною причиною зростання випадків захворюваності на хворобу Лайма.

У нових умовах з'являються нові більше пристосовані форми збудників. Змінюються темпи розмноження мікроорганізмів, вірулентність. їхня еволюція відбувається також через зміну сприйнятливості та стійкості до них самої людини. Пригнічення імунобіологічних функцій, алергізація і в результаті зміна реакції організму є наслідком певних негативних впливів навколишнього середовища.

Антропогенні зміни середовища є причиною не лише появи нових форм і видів збудників, але й зміни епідеміології "класичних" інфекційних хвороб.

У результаті забруднення з'являються нові, невідомі раніше хвороби, зумовлені хімічними агентами навколишнього середовища. Причини їх інколи досить важко


206 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

визначити. Прикладами таких хвороб є ітай-ітай, хвороба Мінамата, хвороба Юшо, бериліоз та ін.

У додатку 2 подано найпоширеніші екозалежні хвороби людини. Вплив деяких токсичних неорганічних речовин наведено в додатку 3.

ЗЛО. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі

Урбанізація (від лат. urbanos - міський) означає процес зростання міст і міського населення та підвищення їхньої ролі в соціально-економічному та… Процес світової урбанізації розпочався в Європі, де вперше почали формуватися… Уже сьогодні в багатьох країнах світу, особливо економічно розвинених, частка міського населення в загальній його…

Небезпеки, на які наражаються телеглядачі та користувачі комп'ютерів

У більшості фільмів, телепередач демонструють сцени насилля, злочинної діяльності, де злочинець не кається у вчиненому, його вчинок не одержує… Комп'ютерні ігри підвищують рівень агресії в думках, почуттях і вчинках людей… У того, хто грає комп'ютерну гру "екшен" (action games) від емоційного, психічного перенапруження тремтять…

Небезпеки військового характеру

До небезпек військового характеру відносять небезпеки, спричинені нещасними випадками на об'єктах військового призначення: складах, полігонах тощо, дією військової техніки, наслідків випробовування зброї на цивільному населенні, а також коли до рук цивільних тим чи іншим шляхом потрапляють боєприпаси, зброя та інше бойове спорядження.

Нещасні випадки військового характеру

Багато військових об'єктів розміщено неподалік проживання громадян. Офіційно відомо, що Збройні сили України мають 82 склади оперативних… їхня тара згнила, вони заросли травою і чагарником". Відсутність… 216 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Воєнні небезпеки

Вибухове перетворення речовини

Швидке горіння - це процес, що розповсюджується зі швидкістю не більше декількох метрів за секунду. Якщо процес відбувається на відкритому повітрі,… Вибух - процес розкладання вибухової речовини, який відбувається з великою… 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 221

!22


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності


зору. Щоб захиститись потрібно використовувати засоби захисту шкіри і протигаз, при потраплянні на шкіру - індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8.

3) Загальноотруйної дії (синильна кислота, хлорціан) - уражає дією незахи-щених людей через органи дихання і під час споживання води з їжею. Ознаки ураження: паморочення голови, блювання, почуття страху, втрата свідомості, судоми, параліч. Головним засобом захисту є протигаз. У разі появи ознак отруєння вводять спеціальний медичний засіб (антидот).

4) Задушливе (фосген, дифосген) - уражає легені, спричиняючи їх набряк, подразнює очі і слизові оболонки. Має кумулятивну дію. Ознаки ураження: подразнення очей, сльозотеча, паморочення голови, загальна слабкість. При виході з зараженої зони ці ознаки щезають, настає період прихованої дії (4-5 год), згодом стан різко погіршується, з'являється кашель, посиніння губ і щік, виникає головний біль, утруднене дихання і задуха. Протигаз надійно захищає від цих ОР.

5) Психохімічні (діетиламід лізергінової кислоти, Бі-Зет, мескалін) - уражує незахищених людей через органи дихання і шлунково-кишковий тракт, нервову систему, викликавши психічні розлади на деякий час. Ознаки ураження: порушуються функції вестибулярного апарату, починається блювання. Має період прихованої дії від ЗО хв до 3 год. Протягом 8-ми год з'являється оціпеніння, уповільненість мови, після цього настає період галюцинацій. Захист - протигаз.

6) Подразнювальні (хлорацетонфенон, бромбензилціанід, дифенілхлорарсін адамсит, Сі-Ар, Сі-Ес) - уражає чутливі нервові закінчення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і діє на очі. Ознаки ураження: печія і біль в очах, грудях, сльозотеча, нежить, кашель. Захист - протигаз.

Перші чотири мають смертельну дію, 6, 7 - ті що виводять з ладу на деякий час.

Залежно від тривалості збереження вражаючої здатності отруйні речовини розподіляють на стійкі і нестійкі. Стійкі зберігають вражаючу дію до кількох діб і навіть тижнів. Це - Ві-Ікс, зоман, іприт. Нестійкі отруйні речовини швидко випаровуються. У разі бойового застосування на відкритій місцевості вони зберігають ура-жувальну дію протягом кількох десятків хвилин. Це - синильна кислота, хлорціан, фосген.

Залежно від швидкості дії на організм і появи ознак ураження отруйні речовини поділяють на швидкодіючі і повільнодіючі.

Швидкодіючі отруйні речовини не мають періоду прихованої дії. Вони уражають уже через кілька хвилин (зарин, зоман, синильна кислота, хлорціан, Сі-Ес, Сі-Ар).

Повільнодіючі отруйні речовини мають період прихованої дії і призводять до ураження через деякий час (Ві-Ікс, іприт, фосген, Бі-Зет).

Отруйні речовини застосовують у краплиннорідкому стані, у вигляді газу (пари) та аерозолю (туману, диму).

Отруйними речовинами споряджують ракети, авіабомби, артилерійські снаряди і міни, хімічні фугаси, а також виливні авіаційні прилади (ВАП). Звичайні хімічні боєприпаси споряджаються однією готовою отруйною речовиною, добутою в стаціонарних заводських умовах. На відміну від них бінарні боєприпаси (рис. 63) споряджають двома ізольованими (звідси і термін) нетоксичними або малотоксичними


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності_________________ __________ 223

вихідними компонентами. Під час польоту хімічного бінарного боєприпасу до цілі, вихідні компоненти змішуються і вступають між собою в хімічну реакцію з утворенням високотоксичних отруйних речовин, наприклад, зарину. Компоненти для отримання відповідної отруйної речовини можуть бути системою "рідина-рідина" або "рідина-тверде тіло". Усі ці системи охоплюють також хімічні домішки. Використовують каталізатори, що прискорюють швидкість хімічної реакції, та стабілізатори, які забезпечують стійкість вихідних компонентів та одержаних отруйних речовин.

Бактеріологічною
(біологічною) зброєю
на
зивають спеціальні боє
припаси і бойові при
лади із засобами дос
тавки, споряджені біо
логічними засобами. Во
на призначена для ма
сового знищення живої
сили, сільськогосподар
ських тварин і посівів, а
також псування деяких
Рис. 63. Авіаційна бомба з ОР типу Ві-Ікс у бінарному видів віиськових мате-
виконанні: 1 - патрубок; 2 - лопатки мішалки; З - двигун, Ріал,в ' спорядження.
4 - хвостове оперення; 5 - сталева труба; б -рідкий ком- (-'СН0ВУ оіолопчної

понент; 7 - твердий компонент; 8 - підривник збР01 становлять біоло-

гічні засоби - хворобо-творні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, грибки) і вироблювані деякими бактеріями отрути (токсини).

Біологічними боєприпасами можуть бути авіаційні бомби, касети, контейнери (рис. 64), розпилювальні прилади, боєприпаси реактивної артилерії, бойові частини ракет, портативні прилади (генератори аерозолей, розпилювальні пенали і т.ін.) для диверсійного використання біологічних засобів. Розрізняють такі види біологічних засобів:

- з класу бактерій - одноклітинні мікроорганізми рослинної природи, досить
чутливі до впливу високої температури, сонячного світла, дезинфікуючих
засобів (збудники чуми, сибірської виразки, сапу, туляремії, холери,
меліоідозу та ін.);

з класу вірусів - група мікроорганізмів, здатних жити і розмножуватися тільки в живих клітинах, на них згубно діють ультрафіолетові промені, температура вище 60°С (збудники жовтої пропасниці, натуральної віспи, різних видів енцефалітів, пропасниці Денге та ін.);

- класу рикетсій - група мікроорганізмів, яка займає проміжне місце між
бактеріями і вірусами, вони стійкі до висушування, заморожування однак
чутливі до високих температур і дезинфікуючих засобів (збудники висип
ного тифу, плямистої пропасниці Скелястих гір, пропасниці цицига-муші та
ін.);


224 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

- з класу грибків - одно- або багатоклітинні мікроорганізми рослинного походження, можуть утворювати спори що мають високу стійкість до висушування, заморожування, дії сонячного проміння (збудники бластомікозу, кокцидіоідомікозу, гістоплазмозу та ін.);

- комахи - шкідники сільськогосподарських культур (колорадський жук, саранча, гессенська муха).

Рис. 64. Контейнерний спосіб доставки біологічної зброї

Для ураження сільськогосподарських тварин можуть використовувати збудників таких захворювань, як чума великої рогатої худоби і свиней, а також збудники деяких захворювань, небезпечних для людини, наприклад, сибірська виразка, сап, меліоідоз.

Для ураження сільськогосподарських рослин можливе використання збудників іржі злаків, картопляної гнилі, грибкового захворювання рису та інших рослин.

До звичайних засобів ураження відносять різного виду осколкові боєприпаси та запалювальну зброю. Осколкові боєприпаси призначені головно для ураження людей.


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 225

Найефективніші боєприпаси цього типу - кулькові бомби. Особливістю таких боєприпасів є величезна кількість (від кількох сотень до кількох тисяч) готових осколків масою від часток грама до кількох грамів. Кулькові протипіхотні бомби можуть бути розміром від тенісного до футбольного м'яча і містити до 6 тис. металевих або пластмасових кульок діаметром 5-6 мм. Радіус ураження такої бомби залежно від калібру - від 1,5 до 15 м. Кулькові бомби скидають з літаків у спеціальних упаковках (касетах), що містять 96-640 бомб.

Від дії виштовхувального заряду касета над землею руйнується, кулькові бомби розлітаються і вибухають на площі до 250 тис. м . Оснащуються вони різними підривниками - інерційної, натискної, натяжної або уповільненої дії. Наприклад, коли з касети розсіюють протипіхотні міни, то кожна міна при ударі об землю викидає дро-тики-вусики. Якщо до них доторкнутися, то міна підлітає на висоту людського зросту і вибухає у повітрі. Такі боєприпаси завдають поранень (ефект граду).

Фугасні38 боєприпаси призначені для ураження ударною хвилею і осколками великих наземних об'єктів (промислових, адміністративних та інших будівель). Маса таких бомб може сягати від 50 до 10 000 кг. Вони характеризуються великим об'ємом вирви (в середньому на 1 кг ВР припадає 1 м3 викиненого грунту) та високим надлишковим тиском.

Бетонобійна бомба призначена для руйнування об'єктів, що мають бетонне покриття. Наприклад бомба "Дюрандаль" масою 195 кг, довжиною 2,7 м здатна пробити бетонне перекриття завтовшки 70 см і розірватися, утворивши вирву глибиною 2 м і діаметром 5 м.



 


Рис. 66. Результат використання напалмових боєприпасів



 

Фугас - {лат. вогонь) - заряд вибухової речовини, закладений в середину якогось об'єкта, наприклад сталевий корпус боєприпасів. Фугасна дія боєприпасу грунтується на ураженні (руйнуванні) цілі продуктами вибуху розривного заряду і утвореної ударної хвилі.


226____________________________ 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Боєприпас об'ємного вибуху, або "вакуумна бомба" - авіаційна касета, наповнена рідким окисом етилену. Під час вибуху утворюється аерозольна хмара діаметром до 15 м. Вона перемішується з киснем повітря і підривається у кількох місцях спеціальними детонаторами. У зоні детонації за кілька десятків мікросекунд розвивається температура 2 500-3 000°С. У момент вибуху всередині хмари паливно-повітряної суміші утворюється відносна порожнеча. Головним вражаючим чинником боєприпасу об'ємного вибуху є ударна хвиля. Ці боєприпаси за своєю потужністю займають проміжне становище між ядерними і фугасними боєприпасами. Надлишковий тиск який виникає під час вибуху, становить 2 000-3 000 кПа, а у фронті ударної хвилі на відстані 100 м від центра вибуху може досягти 100 кПа (1 кгс/см). Це спричиняє цілковите знищення рослинності і спрацювання мін на площі з радіусом до 8 м. Захист людей забезпечують укриттям у захисних будівлях, які працюють в повній ізоляції.

Запалювальна зброя призначена для ураження живої сили, знищення населених пунктів, промислових об'єктів, лісових масивів. Основу запалювальних боєприпасів становлять запалювальні речовини і суміші. їх підрозділяють на такі групи:

- запалювальні суміші на основі нафтопродуктів (напалми), температура горіння 800... 1 200°С;

- металізовані запалювальні суміші (пірогелі), запалюються при температурі 600°С і горять білим чи голубим сліпучим полум'ям, температура горіння досягає 2 800°С;

- терміт і термітні сполуки, температура горіння З 000°С, за такої температури тріскає бетон, цегла, горять залізо і сталь;

- звичайний або пластифікований фосфор, інша назва - білий фосфор, температура горіння 800-900°С.

- червоний фосфор, разом з порошкоподібним магнієм дає густу хмару диму і полум'я температурою до 1 200°С.

Запалювальні боєприпаси є різних типів: авіаційні запалювальні бомби і баки, касети, заправлені запалювальними бомбами, вогневі фугаси, снаряди, гранати тощо.

Небезпечними для навколишнього середовища, людини є розрив окремих видів боєприпасів підвищеної пробивної здатності, так званих боєприпасів зі збідненим ураном. Це переважно є снаряди, сердечник яких містить 0,0028 U-236 (збіднений уран). Експерти ООН з охорони довкілля засвідчили, що об'єкти, обстріляні такими боєприпасами є радіаційно зараженими і можуть зумовити лейкемію, різні ракові захворювання.

Ядерною називається зброя, енергія для вражаючої дії якої виділяється при ядерних реакціях поділу або синтезу. Засобами доставки ядерних і термоядерних боєприпасів є: головні частини ракет, авіаційні ядерні бомби та артилерійські снаряди. Ядерна зброя призначена для масового ураження людей, знищення або руйнування адміністративних і промислових центрів, різних об'єктів споруд, техніки.

Уражувальна дія ядерного вибуху залежить від потужності боєприпасу, виду вибуху (наземний, підземний, повітряний, підводний, висотний), типу ядерного заряду.

Потужність ядерного боєприпасу характеризується тротиловим еквівалентом, тобто масою тротилу, енергія вибуху якого еквівалентна енергії вибуху певного ядерного боєприпасу, і вимірюється у тоннах. За потужністю ядерні боєприпаси роз-


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 227

поділяють на понадмалі (менше 1 тис. т), малі (1-10 тис. т), середні (10-100 тис. т), великі (100 тис. т - 1 млн т) і понадвеликі (більше 1 млн т).

Вражаючі чинники ядерного вибуху- це ударна хвиля, світлове випромінювання і проникаюча радіація і як наслідок ядерного вибуху - радіоактивне зараження місцевості в ділянці вибуху та за рухом радіоактивної хмари.

Ударна хвиля - це поширення стиснутого повітря врізнобіч від центра вибуху з надзвуковою швидкістю. Вражальна дія ударної хвилі зведена до механічного ушкодження кісток скелета людини, розрив, пошкодження її внутрішніх органів і характеризується величиною надлишкового тиску. Надлишковий тиск - це різниця між максимальним тиском у фронті ударної хвилі і нормальним атмосферним тиском перед фронтом хвилі. Одиниця надлишкового тиску і швидкісного натиску повітря у Системі одиниць (СІ) - паскаль (Па), позасистемна одиниця - кілограм-сила на квадратний сантиметр (кгс/см2) (1 кгс/см2 = 100 кПа.). Швидкість руху ударної хвилі залежить від потужності ядерного вибуху, зі збільшенням відстані від місця вибуху її швидкість швидко зменшується. У разі вибуху боєприпасів потужністю 20 кт ударна хвиля проходить: 1 км за 2 с; 2 км за 5 с; 3 км за 8 с Цього часу цілком достатньо, щоб сховатися і тим самим уникнути вражаючої дії ударної хвилі (рис. 69). При виборі укриття необхідно пам'ятати, що швидкість розповсюдження ударної хвилі і її густина вздовж лощин, ярів, галявин лісу, окопів значно збільшується.

Рис. 67. Запалювальна авіаційна бом- Рис. 68. Ядерний вибух на полігоні біля ба: 1 — стабілізатор; 2 — запальна су- Семипалатинська міш (напалм); З - корпус; 4 - діафрагма; 5 - отвір для підривника; 6 - вибивний заряд


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Внаслідок впливу ударної хвилі в Хіросімі і Нагасакі приблизно 70% потерпілих мали відкриті рани, 10-20% - переломи, забої (контузії).

Світлове випромінювання - це потік променевої енергії, що містить фіолетові, видимі та інфрачервоні промені. Джерелом світлового випромінювання є вогненний шар ядерного вибуху, температура якого сягає декількох мільйонів градусів. Тривалість світлового випромінювання - 10—12 с і може спричинити у незахищених людей опіки різного ступеня та загорання різних споруд, матеріалів, майна, спричинюючи пожари в лісах, населених пунктах. Так у Хіросімі згоріло приблизно 60 000 будівель, приблизно 82% уражених людей мали опіки тіла.

Захистом можуть слугувати будь-які предмети, що дають тінь.

Проникаюча радіація - потік гамма-випромінювання і нейтронів, що випускаються із зони і хмари ядерного вибуху. Проходячи через живу тканину, цей потік іонізує атоми і молекули, які входять до складу клітин. Унаслідок цього порушується нормальна життєдіяльність клітин організму, що може призвести до виникнення захворювання - променевої хвороби.

Рис. 69. Дії нарізній місцевості після спалаху ядерного вибуху

Час дії проникаючої радіації - 15-20 с, а потім хмара піднімається на висоту 2-3 км, де гамма-нейтронне випромінювання поглинається товщею повітря і практично не досягає поверхні землі.


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 229

Доза випромінювання - це кількість енергії іонізуючих випромінювань, поглинутих одиницею маси середовища що опромінюється.

Експозиційна доза - це доза випромінювання у повітрі. Вона характеризує потенційну небезпеку іонізуючих випромінювань у випадку загального і рівномірного опромінення тіла людини. У CO експозиційну дозу вимірюють у кулонах на 1 кілограм (кл/кг). Позасистемною одиницею експозиційної дози випромінювання є рентген (Р).

Радіоактивне зараження місцевості, приземного шару атмосфери, повітряного простору, води та інших об'єктів виникає в результаті випадання радіоактивних речовин з хмари ядерного вибуху.

Джерелом радіоактивного випромінювання при ядерному вибуху є: продукти виділення ядерних вибухових речовин (Ru-239, U-235, U-238); радіоактивні ізотопи (радіонукліди), що утворюються в ґрунті і в інших матеріалах під дією нейтронів, тобто наведена активність.

Впливу радіоактивного зараження може зазнавати не тільки місцевість, що прилягає до місця вибуху, а й місцевість, віддалена на десятки і сотні кілометрів. При цьому на великих площах протягом тривалого часу існує зараження, що становить загрозу для людей і тварин. На радіоактивно забрудненій місцевості джерелами радіоактивного забруднення є: осколки (продукти) поділу ядерної речовини; радіоактивність, що виникає у ґрунті та інших матеріалах; нерозділена частина ядерного заряду. Радіоактивне зараження території може тривати тижні, місяці, роки, десятки років. Так під час пробного вибуху термоядерного пристрою потужністю 15 000 кт, здійсненим у США в 1954 р. у південній частині Тихого океану в районі острова Бікіні, радіоактивне зараження реєстрували на відстані до 600 км, при цьому були уражені 23 японські рибаки, що перебували на відстані 1 600 км від центра вибуху.

Рис. 70. Схема радіоактивного зараження місцевості в ділянці вибуху і за рухом хмари: А - 40рад, 8pad/год; Б- 400рад, 80pad/год; В - І 200рад, 240pad/год; Г-4 000 рад, 800рад/год



3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності


Під час вибуху ядерного боєприпасу радіоактивні продукти піднімаються разом із хмарою вибуху, змішуються з частинками ґрунту, під дією висотних вітрів переміщуються на великі відстані, випадають, заражаючи місцевість, і утворюють так званий слід радіоактивної хмари. Він має форму еліпса й умовно ділиться на чотири зони зараження (рис. 70): помірного (А), сильного (Б), небезпечного (В) і надзвичайно небезпечного (Г). На схемах і картах зовнішні кордони зон радіоактивного забруднення наносяться різними кольорами: А - синім, Б - зеленим, В - коричневим, Г - чорним.

Опромінення в дозах 250-400 рентген спричинює важкі ушкодження, і у разі відсутності лікування настає неминуча смерть, тому для захисту від цього чинника потрібно використовувати передусім захисні споруди (протирадіаційні сховки, перекриті щілини), а для захисту органів дихання і шкіри - засоби індивідуального захисту, а також спеціальні медичні препарати.

Електромагнітний імпульс (ЕМІ) - це потужне електромагнітне поле, що виникає під час ядерного вибуху й існує короткий час. Вражаюча дія ЕМІ зумовлена виникненням електричних напруг і струмів значної величини у дротах і кабелях повітряних ліній зв'язку, сигналізації, електропередач, в антенах радіостанцій.


Рис. 71. Зони радіаційних (1 - комбінованих; 2 - гранично-тяжких; З - тяжких; 4 -середніх; 5 - легких) уражень під час вибуху нейтронного боєприпасу

Нейтронна зброя - це різновид ядерної зброї; її основним уражальним чинником є проникаюча радіація (рис. 71). Боєприпаси з потужним виходом нейтронного потоку у складі проникаючої радіації прийнято називати нейтронними. До заряду нейтронного боєприпасу, крім атомного запалу, належать важкі ізотопи водню - дейтерій і тритій. Коли підривають атомний запал, розвиваються високий тиск і висока температура, що створює умови, потрібні для протікання термоядерних реакцій синтезу дейтерію і тритію. Основна частка енергії, що вивільняється під час реакції, передається нейтронам, які виходять назовні у вигляді смертоносної радіації.


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності____________________________ 231

Наприклад, під час вибуху тактичної ракети "Лане" ударна хвиля і світлове випромінювання спричиняють суцільне нищення всього у радіусі 200 - 300 м, доза випромінювання на відстані 800 м від вибуху позбавляє людський організм життєздатності. Залежно від отриманої дози перші ознаки проявляються через хвилини, години чи дні.

Вражаючі чинники нейтронного боєприпасу з енергетичним співвідношенням основного та ініційованого зарядів 50:50% наведено у табл. 12.

Таблиця 12

Засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри людини

Із предметів побутового одягу найпридатнішими для захисту шкіри є плащі і накидки з тканини прогумованої або вкритої хлорвініловою плівкою, зимові… Одяг треба застебнути на всі ґудзики, гачки або кнопки, комір підняти, поверх… 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Перша медична допомога потерпілим

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності Перша медична допомога охоплює: Витягнення потерпілих з-під завалів, машин тощо.

Правові основи захисту від надзвичайних ситуацій

Основними завданнями у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є: - виконання комплексу заходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні… - забезпечення готовності та контролю за станом готовності до дій і взаємодії органів управління у цій сфері, сил та…

Основні поняття та визначення

Зона надзвичайної ситуації - окрема територія, де склалася надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру. Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила загибель людей… Стихійне лихо - це катастрофічне природне явище чи процес, які можуть спричиняти людські жертви, значну матеріальну…

Класифікація надзвичайних ситуацій

Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на території… - техногенного характеру; - природного характеру.

Заходи, які проводять завчасно по життєзабезпеченню населення в НС

управління діяльністю робітників та службовців, усього населення при загрозі та виникненні НС; - захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, стихійного… - забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і предметами першої необхідності;

Сили та засоби, які використовують для життєзабезпечення населення

Начальникам державної служби призначають Міністра торгівлі України, а його заступником - Голова правління Укркоопспоживспілки. Начальниками обласних служб призначають начальників управлінь торгівлі, їх… Начальників районних, міських служб і їх заступників призначають рішенням районних міських виконкомів…

Призначення першої долікарської допомоги та загальні принципи її надання

Перша долікарська допомога - це комплекс простих невідкладних дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого. При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими принципами:… - усунути вплив на організм чинників, що загрожують здоров'ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного…

Аптечка швидкої допомоги

Залежно від умов, за яких їх використовують, і призначення розрізняють універсальну аптечку першої допомоги, аптечку матері і дитини, аптечку для… Наприклад, універсальна аптечка першої допомоги (рис. 78) слугує для надання першої допомоги на виробництві, будівлях, туристичних походах, в польових і домашніх умовах. Вона містить…

Надання першої допомоги при ураженні ділянок мозку, зупинці дихання та серцевої діяльності

Оскільки характер допомоги, як правило, визначається станом потерпілого, спочатку розглянемо порядок і правила надання долікарської допомоги при… Шок. Причини шокового стану - надзвичайний емоційний вплив, сильний біль,… Ознаки - блідість, холодний піт, розширені зіниці, посилене дихання і прискорений пульс, зниження артеріального тиску.…

Перша допомога при кровотечах та ушкодженнях м 'яких тканин

Ознаки. Артеріальна кровотеча характеризується яскраво-червоним кольором крові, кров б'є сильним струменем, поштовхами. Венозна кров має… Допомога. Кровотечу необхідно якнайшвидше зупинити. Капілярна кровотеча добре… Для тимчасової зупинки артеріальної кровотечі притискають артерію до кістки вище від місця поранення (рис. 83).…

Долікарська допомога при термічних впливах та хімічних опіках

Переохолодження. Розвивається внаслідок порушення процесІЕ. терморегуляції при дії на організм низьких температур. Погіршенню самопочуття сприяють… Ознаки. На початковому етапі потерпілого морозить, прискорюються дихання і… Допомога. При легкому ступені переохолодження розігрівають тіло розтиранням, дають випити кілька склянок теплої…

Допомога при отруєннях

5. Надання першої долікарської допомоги но негайно викликати лікаря. До прибуття лікаря необхідно припинити контакт… Якщо отрута (за винятком кислот чи лугів) потрапила у шлунково-кишковий тракт, потерпілому негайно кілька разів…

Допомога при ураженні електричним струмом та блискавкою

Електричні травми умовно поділяють на два види: місцеві електротравми, коли виникає місцеве ушкодження організму, і загальні електротравми, так… Місцеві електротравми - чітко окреслені місцеві порушення цілісності окремих… До місцевих електротравм відносять: електричні опіки, електричні знаки, металізацію шкіри, механічні пошкодження та…

Надання першої допомоги при утопленні

Якщо підпливти до потопаючого ззаду неможливо, а він не контролює свої дії, чинить опір та намагається вхопитися за рятівника, потрібно пірнути під… 5. Надання першої долікарської допомоги одночасно тулуб та руки рятівника спереду, необхідно завдати кулаком різкого удару в ділянку ребер потопаючого.…

Посттравматичний синдром та його подолання

Стресові розлади суттєво знижують загальний емоційний стан особистості, отруюють особисте, сімейне, соціальне, професійне життя людини. Американські вчені виявили, що у більшості солдатів виникають серйозні… Приблизно 29% всіх військовослужбовців, що служили у В'єтнамі, страждали частими посттравматичними розладами, 22% мали…

Концептуальні основи державної безпеки

Державну безпеку у всіх сферах життєдіяльності суспільства підтримують і забезпечують у першу чергу формуванням взаємовигідних біосоціальних відношень людей, соціальних груп між собою. Такий підхід до безпеки визначає і відповідні принципи (рис. 103).

Рис. 103. Принципи забезпечення державної безпеки

Загальні аспекти управління безпекою життєдіяльності

6. Організація і управління безпекою життєдіяльності Управління безпекою життєдіяльності має правовий, соціально-економічнии,… 1. Правовий аспект полягає у розробці та обов'язковому виконанні законодавчих та нормативних актів, що регулюють…

Законодавчі основи безпеки життєдіяльності

В першій Конституції України, прийнятій на сесії Верховної Ради 28 червня 1996 р. стверджено: "Людина, її життя і здоров'я, ... безпека… Закон визначає гарантії прав на охорону праці при укладенні трудового… Складовою частиною законодавства про охорону праці є Кодекс законів про працю України, який регулює трудові відносини…

Апарат управліннябезпекою життєдіяльності

- Кабінет Міністрів України; - Департамент по нагляду за охороною праці; - Міністерство охорони здоров'я;

Нагляд і контроль угалузі безпеки життєдіяльності

- Державний департамент по нагляду за охороною праці: центральний апарат. Національний науково-дослідний інститут охорони праці, редакція журналу… - Держсанепідемнагляд: органи, установи і заклади державної… - Державний пожежний нагляд здійснює державна пожежна охорона системи МВС (Головне управління пожежної охорони МВС).…

Головні завдання і функції системи управління безпекою життєдіяльності

1) Планування робіт, які ведуться на державному, галузевому, регіональному та локальному рівні. На державному рівні розроблено програми, які… - поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; - створення і розвитку промислових засобів індивідуального захисту пра-цівникик;

Додаток 1. Деякі коди країн в штрихових кодах EAN

Додатки

Додаток 2. Найпоширеніші екозалежні хвороби люди ни

Додатки     Додаток 3. Вплив деяких токсичних неорганічних… Додатки

Додаток 4. Промислові протигази

Список літератури 1. Желібо Є.П., Зоверуха Н.М., Зоцарний В.В. Безпека життєдіяльності. -Львів:… 2. Пістун І.П., Піщенюк В.Ф., Березовецький А.П. Безпека життєдіяльності. -Львів: Світ 1995. - 288 с

БЕЗПЕКА ЛЮДИНИ В РІЗНИХ СФЕРАХ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ.............................................. 72

3.1. Навколишнє середовище та його складові................................................................................ 72

3.2. Метеорологічні чинники................................................................................................................. 74

 

3.2.1. Температура навколишнього середовища. Тепловий баланс людини................ 74

3.2.2. Зміна фізіологічних функцій організму людини під впливом температури...... 77

3.2.3. Захист людини від теплового випромінювання........................................................ 78

3.2.4. Швидкість руху повітря................................................................................................. 79

3.2.5. Вологість повітря............................................................................................................ 80

3.2.6. Тиск навколишнього середовища.................................................................................. 80

3.3. Природні небезпеки.......................................................................................................................... 81

3.3.1. Абіотичні небезпеки.......................................................................................................... 81

3.3.2.1. Біотичні небезпеки.................................................................................................. 91

3.3.2.2. Отруйні представники флори............................................................................... 91

 

3.3.2.2. Небезпечні представники фауни......................................................................... 97

2.3.2.2. Укуси скажених тварин....................................................................................... 105

3.4. Техногенні небезпеки..................................................................................................................... 106

3.4.1. Життєдіяльність людини в системі "Людина-машина-середовище"............. 107

3.4.2. Особливості діяльності людини-оператора........................................................... 108

 

3.4.2.1. Чинники, що впливають на надійність оператора....................................... 112

3.4.2.2. Індивідуально-психологічні особливості та функціональна надійність оператора 113

3.4.3. Ергономіка......................................................................................................................... 114

3.4.3.1. Ергономіка та безпека побутової техніки й апаратури............................. 116

3.4.3.2. Біоергономіка......................................................................................................... 117

3.4.4. Небезпечні техногенні чинники.................................................................................... 120

3.4.4.1. Електричний струм............................................................................................... 120

3.4.4.2. Електростатичні та електромагнітні поля...................................................... 122

3.4.4.3. Виробничі випромінювання............................................................................... 123

3.4.4.4. Іонізуюче випромінювання................................................................................. 123

 

3.4.4.4.1. Основні поняття та визначення іонізуючого випромінювання.................. 123

3.4.4.4.2. Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини............................. 125

3.4.4.4.3. Захист від іонізуючого випромінювання......................................................... 126


Зміст_____________________________________________________________________ ЗОЇ

3.4.4.5. Хімічні чинники небезпеки................................................................................ 127

3.4.4.5.1. Загальна характеристика шкідливих хімічних речовин............................ 127

3.4.4.5.2. Класифікації небезпечних хімічних речовин................................................. 128

3.4.4.5.3. Шляхи потрапляння полютантів в організм людини................................. 129

3.5. Безпека в соціальній сфері життєдіяльності людини.......................................................... 130

3.5.1. Суспільство як система і життєдіяльність людини......................................... 130

3.5.2. Небезпеки, спричинені соціумом............................................................................... 131

3.5.3. Алкоголь і здоров'я........................................................................................................ 133

3.5.4. Тютюнокуріння............................................................................................................... 135

3.5.5. Проституція.................................................................................................................. 135

3.5.6. Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи самозахисту 136

 

3.5.6.1. Правова основа самозахисту........................................................................... 136

3.5.6.2. Технічні засоби самозахисту........................................................................... 137

 

3.5.6.2.1. Мисливська зброя................................................................................................ 137

3.5.6.2.2. Аерозольні розпилювачі...................................................................................... 137

3.5.6.2.3. Газові пістолети та револьвери..................................................................... 139

3.5.6.2.4. Спецзасоби для стрільби гумовими кулями.................................................. 140

3.5.6.2.5. Пневматична зброя.............................................................................................. 141

3.5.6.2.6. Автономні сигнальні пристрої......................................................................... 141

3.5.6.2.7. Індивідуальні спецзасоби електрошокової дії............................................. 141

3.5.6.3. Загальні засади самозахисту........................................................................... 142

3.5.6.3.1. Насильство, ґвалтування................................................................................... 143

3.5.6.3.2. Забезпечення безпеки від насильницьких посягань..................................... 144

3.5.6.3.3. Інцест...................................................................................................................... 146

3.5.6.4. Небезпеки, спричинені порушеннями правил проживання тварин у
населених пунктах.............................................................................................. 147

3.5.7. Соціально-психологічні небезпеки............................................................................. 750

3.5.7.1. Натовп і паніка..................................................................................................... 150

3.5.7.2. Суїцид..................................................................................................................... 152

 

3.5.7.2.1. Мотиваційні особливості суїцид альної поведінки................................... 153

3.5.7.2.2. Чинники, які впливають на суїцидальну поведінку...................................... 154

3.5.7.2.3. Допомога при потенційному суїциді.............................................................. 158

3.5.8. Соціально-політичні небезпеки................................................................................. 158

3.5.8.1. Соціально-політичні конфлікти........................................................................ 158

3.5.8.2. Війни........................................................................................................................ 159

3.5.8.3. Тероризм................................................................................................................. 159

3.6. Небезпеки в інформаційній сфері життєдіяльності людини............................................... 160

3.6.1. Концепція інформаційно-психологічної безпеки................................................... 162

3.6.2. Інформаційна війна....................................................................................................... 163

3.6.3. Основні прийоми маніпуляції...................................................................................... 164

3.6.4. Нейролінгвістичне програмування та захист від маніпуляції.......................... 766

3.6.5. Інформаційно-психологічна безпека людини у міжособистісній комунікації 167

 

3.6.5.1. Забезпечення безпеки виявленням недостовірної інформації.................. 167

3.6.5.2. Безпека та конфліктологія.................................................................................. 169

3.6.5.3. Енергетична безпека комунікації..................................................................... 170

3.7. Небезпеки в духовній сфері життєдіяльності людини.......................................................... 171

3.7.1. Духовно-релігійна складова національної безпеки України................................ 777

3.7.2. Основні загрози національній безпеці в сферах життєдіяльності.................. 772

3.7.3. Небезпеки, спричинені діяльністю новітніх та нетрадиційних культів, містичних рухів 173

3.7.3.1. Загальна класифікація небезпечних культів................................................. 174


302_____________________________________________________________________ Зміст

3.7.3.2. Небезпеки, спричинені членством у небезпечних культах....................... 175

3.7.3.3. Втягування нових адептів до секти.................................................................. 176

3.7.4. Принципи захисту національних інтересів України

у духовно-релігійній сфері............................................................................................. 178

3.8. Безпека в соціально-економічній сфері..................................................................................... 178

3.8.1. Небезпеки у споживчій сфері...................................................................................... 178

3.8.2. Штрихове кодування продукції.................................................................................. 181

3.8.3. Сертифікація продукції................................................................................................ 183

3.8.4. Небезпеки, зумовлені придбанням електронних приладів.................................... 185

3.8.5. Біологічна безпека споживачів................................................................................... 187

3.9. Комбіновані небезпеки катастрофічних процесів.................................................................. 190

3.9.1. Природно-техногенні небезпеки.................................................................................. 190

3.9.2. Природно-соціальні небезпеки.................................................................................... 193

3.9.3. Екологічні кризи та здоров'я людини........................................................................ 201

3.9.4. Вплив хімічних забруднювачів навколишнього середовища

на здоров 'я людини........................................................................................................ 203

3.10. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі........................................................... 206

3.10.1. Забруднення атмосфери міст...................................................................................... 207

3.10.2. Забруднення міських приміщень.................................................................................. 209

3.10.3. Забруднення питної води в містах............................................................................. 210

3.10.4. Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст.............................. 211

 

3.11. Небезпеки, на які наражаються телеглядачі та користувачі комп'ютерів....................... 214

3.12. Небезпеки військового характеру............................................................................................... 215

 

3.12.1. Нещасні випадки військового характеру................................................................. 215

3.12.2. Небезпечні знахідки........................................................................................................ 217

3.12.3. Екологічні небезпеки, зумовлені діяльністю військових........................................ 219

3.13. Воєнні небезпеки............................................................................................................................. 220

3.13.1. Вибухове перетворення речовини.............................................................................. 220

3.13.2. Вплив використання різного типу зброї на життєдіяльність людини........... 221

3.13.3. Засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри людини.................... 231

3.13.4. Медичні засоби індивідуального захисту................................................................ 252

3.13.5. Перша медична допомога потерпілим..................................................................... 234

3.13.6. Небезпеки, спричинені веденням бойових дійу сусідніх державах................... 235

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ...................... 236

4.1. Правові основи захисту від надзвичайних ситуацій............................................................ 236

4.1.1. Основні поняття та визначення.................................................................................. 236

4.1.2. Основи теорії катастроф........................................................................................... 238

4.2. Класифікація надзвичайних ситуацій....................................................................................... 239

4.2.1. Надзвичайні ситуації техногенного характеру..................................................... 240

4.2.2. Надзвичайні ситуації природного характеру........................................................ 240

4.2.3. Надзвичайні ситуації екологічного характеру...................................................... 241

4.2.4. Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру................................... 241

4.2.5. Надзвичайні ситуації комплексного характеру..................................................... 242

 

4.3. Заходи, які проводять завчасно по життєзабезпеченню населення в НС....................... 242

4.4. Сили та засоби, які використовують для життєзабезпечення населення........................ 245

4.5. Єдина державна система НС - складова національної безпеки........................................ 247

НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ.................................................................... 252

5.1. Призначення першої долікарської допомоги та загальні принципи її надання........... 252

5.2. Аптечка швидкої допомоги.......................................................................................................... 253

5.3. Надання першої допомоги при ураженні ділянок мозку, зупинці дихання та серцевої діяльності 254


Зміст



5.3.1. Перша допомога при кровотечах та ушкодженнях м'яких тканин................. 259

5.3.2. Перша допомога при вивихах, розтягуваннях і розривах зв 'язок та при переломах кісток 264

 

5.4. Долікарська допомога при термічних впливах та хімічних опіках.................................. 268

5.5. Допомога при отруєннях.............................................................................................................. 270

5.6. Допомога при ураженні електричним струмом та блискавкою........................................ 272

5.7. Надання першої допомоги при утопленні............................................................................... 274

5.8. Посттравматичний синдром та його подолання................................................................... 276

6. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ......................... 278

6.1. Концептуальні основи державної безпеки.............................................................................. 278

6.2. Загальні аспекти управління безпекою життєдіяльності.................................................... 278

 

6.2. Законодавчі основи безпеки життєдіяльності........................................................................ 280

6.3. Апарат управління безпекою життєдіяльності...................................................................... 281

6.4. Нагляд і контроль у галузі безпеки життєдіяльності............................................................ 281

6.5. Головні завдання і функції системи управління безпекою життєдіяльності.................. 282

ДОДАТКИ......................................................................................................................................................... 284

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.............................................................................................................................. 290


Навчальний посібникЯким Роман Степанович

Безпека життєдіяльності людини

Редактор Юстина Мовчан

Дизайн обкладинки Андрій Наволовський

Комп'ютерна верстка Іван Печенюк

Здано у видавництво 26.01.2005. Підписано до друку 29.08.2005.

Формат 70x100/16. Папір офсетний. Гарнітура Times.

Друк офсетний. Умови, друк. арк. 24,6. Обл.-вид. арк. 19,7.

Наклад 3000 прим.

Видавництво "Бескид Біт"

м. Львів, вул. Городоцька, 85/21 тел.: (0322) 72-88-29

Віддруковано з готових діапозитивів видавничою фірмою "Афіша" тел.: (0322) 97-14-27, 76-22-02