Безпека життєдіяльності як галузь науково-практичної діяльності та навчальна дисципліна
Актуальність проблеми безпеки життєдіяльності полягає у тенденції до зростання кількості нещасних випадків з людиною. Унаслідок аналізу закономірностей розвитку і життя людини, та спираючись на роботи М.А. Котика, можна виділити низку обставин, що сприяють такому стану сучасності:
Розвиток суспільства, техносфери випереджує розвиток культури безпеки в цих сферах життєдіяльності.
Ріст ціни помилки. Якщо одна людина у давнину могла заподіяти шкоди декільком людям то сьогодні жертвами можуть стати мільйони.
Первісні люди жили в системі "людина-природа", сьогодні сфери життєдіяльності людини набагато різноманітніші, складніші.
Людина має здатність адаптуватися не тільки до небезпек життєвого середовища, але й до порушення правил безпеки.
Проблема безпеки завжди була найактуальнішим завданням, яке намагалися вирішити по-різному: створення безпечних умов роботи, профілактика та охорона здоров'я, проведення профілактичних і випереджальних заходів і прийняття правильних рішень у різних умовах життєдіяльності, у тому числі в умовах надзвичайних ситуацій та ін.
Формування категорії безпеки з теоретичного погляду є питанням принципової важливості, оскільки безпеку, як стан, розглядають лише з позиції комплексного погляду, що враховує різноплановість і багатоаспектність складових життєдіяльності людини. Тому безпеку треба розглядати як захист від небезпеки, одну з основних умов самовизначення, саморозвитку особистості, людини загалом. На цій підставі наведемо найбільш вдале визначення безпеки за В. Серебрянниковим:
Безпека (у перекладі з грецьк. - "володіти ситуацією") - це стан захищеності особистості, суспільства, держави від зовнішніх і внутрішніх небезпек і загроз, що ґрунтуються на діяльності людей, суспільства, держави, світової співдружності народів з виявлення (вивчення), попередження, ослаблення, усування (ліквідації) і відбивання небезпек і загроз, здатних знищити їх, позбавити їх фундаментальних матеріальних і духовних цінностей, нанести неприйняті (недопустимі об'єктивно і суб'єктивно) збитки, закрити шлях до виживання та розвитку.
Попередження виникнення небезпеки чи загрози - дії що охоплюють запобігання, профілактику і припинення.
Запобігання - діяльність, спрямована на недопущення виникнення ситуацій, подій що ведуть до появи небезпек чи загроз.
Профілактика - заходи щодо виявлення, усунення (нейтралізація, блокування, обмеження сфери чи сили дії) причин і умов виникнення загроз чи небезпек.
Припинення - діяльність що полягає у недопущенні розвитку, тривалості, доведення до завершення, реалізації загрози чи небезпеки, що вже активізована.
1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
У системі безпеки однією з основних її складових є безпека життєдіяльності. Безпека в цьому контексті виступає як стан захищеності особистості в середовищі проживання від загроз її життєдіяльності.
Поняття "Життєдіяльність" складається з двох слів - "життя" і "діяльність".
Життя - такий спосіб існування систем, який передбачає обмін речовин, енергією, здатність до саморегуляції, росту, розмноження і адаптації до умов середовища існування.
Адаптація (adaptatio - пристосування) - сукупність морфофізіологічних, популяційних та інших властивостей живих організмів, що забезпечують можливість стійкого виживання в конкретних умовах середовища. Розрізняють загальну (пристосування до широкого діапазону умов середовища) та одиничну адаптацію (пристосування до локальних чи специфічних умов середовища).
Діяльність - акт зіштовхування спрямованої на ціль вільної свободи суб'єкта і об'єктивних закономірностей буття. У структурі діяльності виділяють суб'єктну (скерований на ціль суб'єкт) та об'єктну (предмет діяльності, знаряддя діяльності, продукт діяльності) компоненти.
Діяльність людини постає як особливий, специфічний прояв людської активності. Діяльність є універсальним середовищем, що поєднує людину зі світом, у тому числі з її особливим духовним універсумом. Виділяють три основні види людської діяльності:
1) матеріально-практична: перетворення природи; подолання опору матеріалу; лїя з об'єктами
2) духовна: усвідомлення; знання; мислення; створення понять, ідей.
3) духовно-практична - створення особливих символічних форм, що фіксують вищі цінності людини (філософія, релігія, мистецтво).
Головними характеристиками діяльності людини є: перетворюваїьний характер; цілеспрямованість; предметність; від її процесів залежить масштаб людини; соціально-організована; свідома; набуває рівневого вигляду, коли переростає у самодіяльність.
У процесі діяльності людина виступає як суб'єкт діяльності, а її дії спрямовані на зміни об'єкта діяльності.
Завдання діяльності - потреба, що виникає в певних умовах і може бути задоволена внаслідок визначеної структури діяльності, до якої належить:
- предмет діяльності - елементи навколишнього середовища, що суб'єкт отримав до початку своєї діяльності і які потрібно трансформувати у продукт;
- засіб діяльності - об'єкт, що опосередковує вплив суб'єкта на предмет діяльності, або те, що звичайно називають "знаряддям праці", і стимули, які використовують, наприклад, у діяльності управління;
- процедура діяльності - технологія (спосіб, метод) одержання бажаного продукту. Інформацію про спосіб діяльності фіксують у вигляді програми чи алгоритму на певних матеріальних носіях чи в усних переказах;
- умови діяльності - характеристика оточення суб'єкта в процесі діяльності (температура, склад повітря, рівень акустичних шумів, пристосованість приміщення до праці, меблі, а також соціальні умови, просторові та часові чинники);
1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- продукт діяльності - те, що одержано унаслідок трансформ ації предмета в
процесі діяльності.
Існує три види завдань діяльності:
- професійні - завдання, що безпосередньо спрямовані на виконання мети, поставленої перед фахівцем як професіоналом;
- соціально-виробничі- завдання, що пов'язані з діяльністю фахівця у сфері виробничих відносин у трудовому колективі (наприклад, інтерактивне та комунікативне спілкування тощо);
- соціально-побутові - завдання діяльності, що виникають у повсякденному житті і пов'язані з домашнім господарством, відпочинком, родинним спілкуванням, фізичним і культурним розвитком тощо і можуть впливати на якість виконання професійних та соціально-виробничих завдань.
Отже, діяльність людини - динамічна система взаємодій людини із навколишнім світом, в яких вона досягає свідомо поставлених цілей, що з'являються внаслідок виникнення у неї певних потреб. Відповідно до цього проблему безпеки життєдіяльності людини потрібно вирішувати в контексті вищезазначених аспектів діяльності.
|
Рис. 1. Модель загроз безпеці життєдіяльності людини
У людському бутті життя і діяльність нерозривно поєднані. Життєдіяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у зміні та перетворенні в її інтересах середовища проживання. Отже вона охоплює усю різноманітність взаємодії людини з навколишнім середовищем. В процесі життєдіяльності людина постійно перебуває під впливом небезпек як реальних, так і потенційних.
8 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
Небезпека - це загроза безпеці, тобто умова чи ситуація, яка існує в навколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну, психічну, моральну шкоду, поранення різної важкості (від легких до смертельних).
Середовище проживання - сукупність чинників, які впливають на здоров'я і працездатність людини, визначають тривалість її життя, умови її існування та життєдіяльності.
Чинники середовища проживання поділяють на три групи:
Природні (біосфера): клімат, місцевість, географічне положення.
Соціально-економічні: законодавство про працю, про охорону праці, економічні чинники, організація і структура суспільства, суспільно-політичні чинники.
Організаційні і технічні (техносфера): засоби і предмети праці, технологічні процеси, організація виробництва, умови праці.
Небезпечні і шкідливі чинники середовища проживання людини:
Фізичні:
- можливі механічні впливи (рухомі предмети, машини, аварії, удари, травми);
- забруднення повітря для дихання;
- підвищена чи понижена температура повітря, наявність гарячих чи холодних поверхонь предметів;
- підвищений чи понижений атмосферний тиск, його коливання;
- вологість повітря, рухливість повітря (протяги);
- освітлення;
- підвищений рівень шуму, звуку, ультразвуку, вібрації;
- вплив електричного струму і напруги;
- іонізуюче випромінювання (проникаюча радіація, гамма випромінювання, рентгенівське, ультрафіолетове, інфрачервоне випромінювання);
- електричні і магнітні поля.
Хімічні:
------- —. . . . .
- хімічно шкідливі речовини у повітрі і харчових продуктах (токсичні ре
човини, канцерогени, мутагени, роздразнюючі речовини, наркотики та
ін V
- лікарські речовини.
Біологічні:
- патологічні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибкові організми) і продукти їхньої життєдіяльності;
- якісний і кількісний склад речовин необхідний для життєдіяльності людини (повітря, харчових продуктів тощо);
- представники флори і фауни та продукти їхньої життєдіяльне сті. Психофізіологічні:
- інформація;
- нервово-психологічні перевантаження, розумова перевтома;
- стреси. Духовні:
~ релігія;
- незнання сутності та місії людини.
1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
Державний стандарт України - ДСТУ 2293-99 визначає термін "безпека" як стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.
Ризик - імовірність події, подій.
Безпеку можна також розглядати як збалансований, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.
"Безпека людини" - це поняття, що відображає саму суть людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини - невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму розвитку людства, що визначений ООН як "сталий людський розвиток" - такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.
Безпека життєдіяльності - це стан захищеності суб'єкта діяльності1 від небезпек і загроз.
Досягають безпеки життєдіяльності діяльністю людей, суспільства, держави, світової співдружності народів з виявлення (вивчення), попередження, ослаблення, усування (ліквідації) і відбивання небезпек і загроз.
Небезпеки і загрози для безпеки життєдіяльності становлять ушкодження, травми чи їхня потенційність.
Ушкодження, травма - це порушення цілості або функцій тканин унаслідок зовнішньої дії фізичних або хімічних чинників. Травми, ушкодження можуть бути поділені на дві групи: фізичні та хімічні.
Фізичні ушкодження:
- механічні (заподіювані тупими і гострими предметами, вогнепальні, усі види механічного задушення);
- які виникли внаслідок дії низької чи високої температури;
- від дії електрики. Хімічні ушкодження:
- хімічні опіки їдкими речовинами;
- отруєння.
Ушкодження можуть бути анатомічні, що порушують цілість тканин (садна, рани, переломи кісток, розриви внутрішніх органів тощо) і функціональні (біль, шок, струс головного мозку). Функціональні ушкодження частіше поєднуються з анатомічними.
При розвитку травматичного процесу нерідко виникають супутні ускладнюючі захворювання, що безпосередньо пов'язані з ушкодженнями (травматичний артрит, міозит, пневмонія, сепсис тощо).
Ушкодження бувають несмертельні (коли потерпілий залишається живий) і смертельні (коли внаслідок заподіяної травми настає смерть).
Трапляються ушкодження, які спричинюють смерть тільки внаслідок особливих обставин чи умов. Це буває при кровотечі з рани, якщо тривалий час не надають медичної допомоги. Іноді виникнення таких ушкоджень залежить безпосередньо від патологічного стану органа: наприклад, розрив різко збільшеної селезінки, що виступає з підребер'я, внаслідок навіть незначного за силою удару, з подальшою смертельною внутрішньою кровотечею. Зрідка незначне ушкодження, яке здебіль-