Техногенні небезпеки

Взаємовідносини людини і навколишнього середовища споконвіку були непростими. Але особливого загострення вони набули наприкінці XX ст., коли господарсько-перетворююча діяльність людства за масштабністю та інтенсивністю зрівнялася з природними геологічними процесами і поставила земну цивілізацію на межу екологічної, техногенної катастрофи.

О.О. Базуляк свідчить, що криза системи "людина-природа" є не якимось стихійним, а закономірним явищем, що зумовлене, насамперед, еволюцією психіки, нейронних структур головного мозку, які на онтогенетичному21 рівні зумовили становлення нового матеріального середовища - соціуму; в процесі еволюції в людському організмі виявилися закладені два начала: біологічне і психічне. Біологічне начало зв'язує людину з натуральним світом природи і багато в чому залежить від нього. Доти, доки біологічне начало домінувало над психічним, в системі "людина-природа" зберігалася відносна рівновага. Еволюція психічного начала кардинально змінила змістовну сутність людського буття. Людське суспільство вийшло на якісно новий рівень досконалості, втіливши в собі новий стан матерії - розумну речовину. Продуктом еволюції розумної речовини стала високорозвинена психіка, а також формування фундаментального рівня - рівня свідомості. Саме він став основою високорозвиненої психічної діяльності. На онтогенетичному рівні етапи розвитку психіки відповідали етапам організації соціальних умов буття, соціуму. І саме з моменту переважання психічного начала над біологічним на онтогенетичному рівні була зруйнована рівновага в системі "людина-природа". Людське суспільство почало домінувати над світом природи, порушуючи локальні межі співіснуючої системи.

З організацією соціуму людина вийшла на новий рівень досконалості, перемістилася в нову площину існування. Вона почала домінувати над світом природи, використовувати в повній мірі її енергетичні джерела, її сировинну базу. Активна духовно-практична та матеріально-практична діяльність тисячоліттями поступово змінила образ планети, трансформувавши біосферу в сферу активності розуму -ноосферу. Особливого "прискорення" ця зміна набула під час індустріалізації. Індустріалізація - це процес створення масштабного машинного виробництва, який кардинально змінив структуру організації людського суспільства, призвів до побудови нових соціальних відносин, які забезпечили перехід суспільства від одного рівня досконалості до іншого: від аграрного до індустріального.

Орієнтація на матеріально-технічний розвиток призвела до формування цивілізації нового типу - техногенної. Техніка міцно ввійшла в образ і стиль життя людей, стала звичайною повсякденністю. 1 ця подія не була би такою помітною,

21 Онтогенез - індивідуальний розвиток тваринного або рослинного організму від часу його зародження до кінця життя.


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 107

якби не факт деструктивного впливу техніки на світ природи, як про це наголошує О.О. Базалук, але й на людину, її життя та здоров'я. Екосистема Землі, її складові частини: атмосфера, гідросфера, літосфера і особливо біосфера - відчули на собі силу деструктивного впливу нової антропогенної хвилі. Антропогенез, що набирав темпів не змінював, а руйнував все на своєму шляху. Для покоління XX ст. стало нормою отруєне токсичними речовинами повітря, негативні наслідки урбанізації, забруднення та деградація довкілля. Наприкінці другого тисячоліття, взаємовідносини між людиною й природою набули такого розпалу, що дійшли майже до рівня антагонізму. Людина, яка сама вийшла зі світу природи, організувала свою діяльність так, що протиставила сферу свого існування - ноосферу планети, сфері існування світу природи - біосфері планети. І це протиставлення між світом людини і світом природи в умовах постіндустріального суспільства набуває дедалі негатив-ніших наслідків як для суспільства, так і для природи. За весь час розвитку соціуму, попри інші драматичні події, не було ще проблеми, певна річ, настільки масштабної, багатоаспектної та складної для розв'язання. Як підкреслюють вітчизняні та зарубіжні дослідники, йдеться про майбутнє людського роду.

Для вирішення низки глобальних проблем, висунутих кризою системи "людина-природа" 0.0. Базуляк пропонує:

Забезпечити гармонійний розвиток психічного начала людини. Для цього потрібно максимально використовувати можливості процесу навчання і виховання.

Спрямувати процеси навчання і виховання на розвиток особистості тобто сприяння гармонії між розумом, душею і тілом. Причому, 0.0. Базуляк наголошує, що саме чинник гармонійно розвинутої особистості суттєво впливає на взаємовідношення в системі "людина-природа".

Законодавчий і громадський контроль за всіма, без винятку, промисловими підприємствами.

Інноваційні, перспективні дослідження в галузі енергозберігаючих технологій та альтернативних (екологічно безпечних) джерел енергії.

Переорієнтація загальнолюдських цінностей, заміна матеріальних цінностей, цінностей техногенної цивілізації ідеалами, що сповідує концепцію постіндустріа-лізму.

Постіндустріальне суспільство - змістовна трансформація індустріалізму. Головними векторами цієї трансформації є:

переорієнтація економіки від виробництва до сервісу;

- акцент на інтелектуальних технологіях;

- різке зростання професійної диференціації;

- знання як базовий феномен.

Отже особливої актуальності набувають питання культури безпеки людської життєдіяльності в умовах техногенної кризи постіндустріального суспільства, в якому людина часто виступає в ролі оператора.

3.4.1. Життєдіяльність людини в системі "Людина-машіїна-середовище"

Оператор - це людина, яка керує елементами автоматики обчислювальної техніки та іншими технічними системами завдяки інформаційним моделям та засобам керування. Перед оператором постає завдання керувати щораз більшою кількістю об'єктів та параметрів унаслідок чого зростає напруга праці.



3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності


 


Зростають вимоги до точності, швидкості та надійності дій людини, до швидкості психологічних процесів. Трудова діяльність супроводжується значними витратами нервово-емоційної та розумової енергії. Загальновизнано, що робота оператора висуває високі вимоги до когнітивних ресурсів людини. Сьогодні внаслідок комп'ютеризації та роботизації промислової діяльності значно ускладнилась проблема узгодження умов праці з психологічними та фізіологічними можливостями людини. Під час керування процесом оператору доводиться переробляти великий обсяг інформації, зазнаючи при цьому значного нервового перенапруження. Для розв'язання проблеми психологічного характеру конструктори намагаються пристосувати машину до людини так, щоб забезпечити найсприятливіший режим роботи.

3.4.2. Особливості діяльності людини-оператора

У загальному вигляді діяльність оператора в автоматизованій системі управління (АСУ), на думку І.О. Іваськевича, визначають так: людина повинна сприймати й оцінювати одержувану інформацію, приймати своєчасні та правильні рішення, виконувати необхідну керівну (командно-виконавську) діяльність (дію), оперуючи при цьому відповідними органами управління.

Оператор позбавлений можливості безпосередньо спостерігати за об'єктами, якими управляє, і змушений користуватися інформацією, що надходить до нього каналами зв'язку, тобто людина має справу не з реальними об'єктами управління, а з їхнім відображенням або інформаційними моделями.

Інформаційна модель - сукупність інформації про стан та функціонування об'єкта управління і зовнішнього середовища, тобто вона є тим джерелом інформації, на основі якого оператор формує образ реальної ситуації, аналізує та оцінює її і приймає рішення, які забезпечують правильну роботу системи. Фізично інформаційна модель реалізують за допомогою пристроїв відображення інформації. Найсуттєвішою особливістю роботи людини з інформаційною моделлю є потреба зіставлення відомостей, одержаних з допомогою приладів, екранів, табло, як між собою, так і з реальними об'єктами, якими управляють. Якщо інформаційна модель неадекватно відображає реалії або не дозволяє операторові швидко і точно сприймати необхідні дані, то вона непридатна. Інформаційні моделі сучасних АСУ в більшості випадків адекватно відображають об'єкти управління, але робота оператора з ними часто не відповідає вимогам точності й оперативності.

Діяльність оператора, на думку І.О. Іваськевича, можна поділити на чотири головні етапи:

1. Сприйняття інформації - охоплює такі операції:

- виявлення22 об'єкта сприйняття;

- з'ясування в об'єкті окремих ознак, що відповідають завданню, поставленому перед оператором;

- ознайомлення з виділеними ознаками;

- пізнавання об єкта сприйняття.

Виявлення - початкова фаза розвитку будь-якого акта сприйняття; одночасно з цією операцією відбувається виділення в об'єкті окремих ознак, таких як колір, яскравість, величина, форма та ін.


 


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

З множини виявлених ознак виділяють найінформативніші і тісно пов'язані з завданням оператора. У процесі ознайомлення з виділеними ознаками оператор установлює зв'язки між окремими властивостями, об'єкта сприйняття, пов'язує їх в єдину схему, формує власні системи еталонів, на підставі яких він може пізнати об'єкт або ситуацію.

2. Оцінювання інформації, її аналіз і узагальнення на основі раніше заданих або
сформованих критеріїв оцінки. Оцінювання виконують на основі порівняння
сприйнятої інформаційної моделі зі складеною в оператора внутрішньою образно-
концептуальною" моделлю ситуації (системи управління).

Концептуальна модель - це результат осмислення оператором ситуації, що склалася, з урахуванням поставлених перед ним завдань. На відміну від інформаційної моделі вона належить до внутрішніх психологічних засобів діяльності оператора.

До змісту образно-концептуальної моделі належать образи та моделі реальної і прогнозної ситуації, знання сукупності можливих дій, пов'язаних з управлінням, а також уявлення про цілі та критерії функціонування системи, знання (відчуття) наслідків рішень, які приймають. Співвідношення елементів інформаційної моделі образами й уявленнями, що входять до складу концептуальної моделі, є важливою ланкою переробки інформації людиною. Головна складність, яка виникає на цьому етапі, пов'язана з проблемою ефективного кодування інформації. Для кожного типу завдань існують свої способи ефективного кодування. Експериментальні дослідження і досвід експлуатації АСУ дали змогу виявити низку категорій кодування, що відповідають певним завданням. Наприклад, завданню виявлення, або визначення, місця найкраще відповідає кольорове кодування, завданню пізнання - кодування умовними знаками, завданню визначення кількісних характеристик - цифрове кодування.

Оператор повинен мати можливість, здійснюючи мінімальну кількість запитів, одержувати інформацію про критичні (які вимагають негайного втручання) стани керованого об'єкта чи процесу.

І.О. Іваськевич наголошує, що треба розрізняти постійну (або повільно змінну) образно-концептуальну модель, що зберігається у довгочасній пам'яті оператора, й оперативну (надзвичайно рухливу), яка зберігається у короткочасній або оперативній пам'яті. Якщо ситуація знайома, зовнішня інформаційна модель викликає у пам'яті оперативну концептуальну модель, і оператор негайно починає діяти.

При незнайомій ситуації оперативна модель формується з даних інформаційної моделі та з постійної концептуальної моделі.

3. Прийняття рішення на основі проведеного аналізу інформаційної й образно-
концептуальної моделі ситуації. У деяких випадках завдання оператора визначають
раніше заданим, відомим оператору алгоритмом рішення. При цьому акт рішення
зводиться до вибору найкращого, оптимального варіанта.

Процес прийняття рішення оператором ускладнюється, якщо ситуація не передбачена заданим алгоритмом рішення. У цьому випадку взаємодія оператора з інформаційною моделлю має вже дві цілі - постановку самого завдання і пошук

Концептуальний - заснований на якійсь системі доказів певного положення, системі поглядів на те чи інше явище.


по

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

способу його вирішення. Постановка завдання пов'язана зі спеціальним перетворенням інформаційної моделі. Тому потрібно створювати такі моделі, що максимально полегшували б сприйняття ситуації як проблемної. Оператор має також використовувати інформаційну модель для перевірки різних варіантів вирішення завдання. У процесі прийняття рішення оператор маніпулює перетвореною вхідною інформацією. Але від оператора вимагають формування образу, адекватного не тільки до реальної ситуації та конкретного завдання, що стоїть перед ним, але також і до тих способів вирішення таких завдань, які є у його пам'яті. Тому важливо вміти практично використати принцип узгодження інформаційної і концептуальної моделей при максимально можливому полегшенні умов діяльності операторів.

4. Виконання прийнятого рішення за допомогою певної системи дій або видання відповідних розпоряджень.

Перші два етапи діяльності оператора умовно називають інформаційним пошуком, який охоплює також і пошук проблемної ситуації, а останні два - об'єднують поняттям обслуговування. У реальній роботі оператора необов'язково наявні всі перераховані етапи. Може бути і різна їх послідовність. Деколи етапи настільки переплетені, що з них важко який-небудь виділити.

Отже основною формою діяльності людини-оператора є використання та опрацювання інформації. У загальному випадку діяльність людини-оператора складається з чотирьох етапів: прийняття інформації, оцінка і переробка, прийняття рішення, реалізація прийнятого рішення. У багатьох формах інтерактивної роботи з машиною оператор повинен володіти високим рівнем оперативної пам'яті та уваги.

Схеми взаємозв'язку людини з машиною зображені на рис. 36. У випадку простої одноконтурної схеми людина сприймає сигнали органами зору та слуху і зворотною реакцією впливає на машину.

У разі наполовину автоматизованого виробництва сигнали від давачів у машині передаються на інформаційну панель. Людина сприймає інформацію, переробляє і через пульт керування впливає на машину. При високо автоматизованому виробництві сигнали від давачів надходять на пристрій, котрий змінює вихідні параметри і передаються на регулятор виходу програми. Людина-оператор сприймає сигнали і зворотною реакцією впливає на регулятор виходу програми, котрий через пристрій, що керує вихідними програмами, впливає на машину.

Всі зміни керованого об'єкта вловлюються за допомогою давачів, сигнали від яких перетворюються і подаються до приладів, за якими спостерігає людина. Людина сприймає покази приладів, розшифровує їх, приймає рішення, виконує відповідні дії. Сигнал, що виникає внаслідок дій людини, перетворюється і надходить до керованого об'єкта, змінюючи його стан.

У людини можна виокремити органи чуттів, за допомогою яких вона сприймає інформацію і через провідні шляхи доносить у мозок, а мозок після відповідної обробки діє на органи руху. У машини, відповідно, засоби інформації, керування та інформаційно-логічний і обчислювальний пристрій. Діяльність оператора під час приймання інформації пов'язана з отриманням даних про стан об'єкта та середовище існування, після чого необхідно знайти, виокремити та розпізнати потрібні сигнали. Під час оцінки інформації діяльність оператора спрямована на аналіз та узагальнення сигналів, що надходять, порівняння необхідного та дійсного стану системи "Людина-машина". One-


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 111

ратор виконує дії, пов'язані із запам'ятовуванням, видобуванням із пам'яті та розшифруванням інформації. Під прийняття рішення оператор порівнює модель процесу, яішй відбувається, з базою даних, що містяться в пам'яті системи "людина-машина", яка сформована на основі знань та вмінь, одержаних під час навчання та накопичення досвіду роботи з оперативною моделлю, виробленою ним у процесі опрацювання інформації, яка надходить.

Рис. 36. Схеми системи "людина - машина": а) проста одноконтурна; б) при напівавтоматизованому виробництві; в) при автоматизованому виробництві

Прийняте рішення реалізується шляхом віддавання відповідних команд, чи виконання окремих дій за допомогою органів руху людини та органів керування машиною.

Один із параметрів, що характеризує взаємодію оператора з машиною визначається часом, який необхідний людині для прийняття, обробки та передачі інфор-


112___________________________ 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

мації. Час, витрачений оператором на інформаційний пошук потрібного об'єкта, можна визначити як