Як відомо, людський організм - це сукупність систем тілесних (соматичних) і фізіологічних (кровообігу, дихання, травлення, серцево-судинна, сенсорна, опорно-рухова, нервова тощо). Визначальну роль у функціонуванні організму людини як надзвичайно складної біоенерго-інформаційної системи відіграє нервова система. Центральна нервова система бере участь в інформаційному обміні всіх рівнів (система "людина-довкілля", внутрішнє середовище, клітинний рівень). У разі перевантажень організму нервова система визначає їхній ступінь і формує захисно-адаптаційні реакції.
Еволюція забезпечила людський організм великими резервами стійкості та надійності, що зумовлено цілісністю і взаємодією всіх систем, спроможністю їх до адаптації та компенсації, а також відносною динамічною рівновагою внутрішнього середовища. Про надзвичайно високі резерви організму людини свідчать окремі приклади. Організм людини може витримувати навантаження на порядок більші від тих, які зустрічаються в щоденному житті, тобто запас міцності "конструкції людини" має коефіцієнт 10. Щодо людського мозку, то на думку фахівців, його можливості зреалізовуються на 2н-6 % від потенційних. Якщо серце протягом усього життя людини забезпечує не менше 109 скорочень, то найсучасніша штучна система - не більше 107. Це дає можливість людству як біологічному виду виживати в найскладніших умовах.