рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Поняття «заробітна плата», принципи її диференціації

Поняття «заробітна плата», принципи її диференціації - раздел Охрана труда, Мета і завдання дисципліни охорона праці та безпека життєдіяльності. Основи охорони та безпеки праці Заробітна Плата — Це Винагорода (Обчислена, Як Правило, ...

Заробітна плата — це винагорода (обчислена, як правило, у грошовому виразі), яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу (ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 p.). Важливими положеннями цього закону є те, що він містить визначення додаткової та основної заробітної плати, а також ін­ших заохочувальних та компенсаційних виплат і чітко визначає основні пра­вові принципи організації винагороди за працю.

 

На відміну від загального поняття основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування) і посадових обов'язків, тобто у вигляді тарифної ставки (окладу), відрядних розцінок для робітників чи посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати тощо). Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороду за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами чи положеннями тощо. Саме основна та додаткова заробітна плата та інші заохочувальні виплати і становлять структуру заробітної плати.

До основних принципів правової організації винагороди за працю належать:

а) заборона дискримінації в оплаті;

б) визначення державного мінімального розміру оплати праці;

в) визначення винагороди за працю з урахуванням особливостей умов пра­ці, її складності, шкідливості, значення для народного господарства та інших чинників;

г) конкретні форми, системи й тарифи оплати праці, що визначаються колективними договорами та угодами.

Головні відмінності винагороди за працю за трудовим договором від оплати за працю за цивільним договором полягають у тому, що виплата за трудовим договором:

¾ здійснюється систематично за виконану роботу (за цивільним договором — одноразово);

¾ поділяється на основну та додаткову частини (надбавки, доплати, премії тощо);

¾ має встановлений державою мінімальний розмір.

У контексті економічно-правових та організаційних заходів окреме місце посідають форми та системи виплати заробітної плати. У ст. 23 Закону Украї­ни «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. визначено три форми виплати заробітної плати. За першою формою заробітна плата виплачується працівникам у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Другою формою є можливість її виплати банківськими чеками. Згідно з третьою фор­мою, як виняток припускається можливість виплати заробітної плати нату­рою, але вона має реалізуватися через колективні договори й лише частково, а не в повному розмірі.

Системи оплати праці поділяють на види залежно від того, що береться за основу виміру праці. Так, якщо оплата праці нараховується за встановлений відпрацьований час, то це погодинна система оплати праці. Погодинна заробітна плата застосовується тоді, коли результати праці не піддаються точному обліку або коли виробництво продукції диктується ходом технологічного про­цесу (оплата праці на конвеєрах, автоматичних лініях). Нарахування ж заро­бітної плати за кількість виробленої продукції належної якості називають від­рядною системою заробітної плати.

Обидві системи мають певні різновиди. Наприклад, відрядна система поді­ляється на пряму відрядну, відрядно-прогресивну, відрядно-преміальну, акордну. Погодинна ж система оплати праці поділяється на погодинну, поден­ну і помісячну.

При простій погодинній оплаті за відпрацьований час робітники отримують установлену їм тарифну ставку, а інженерно-технічні працівники та служ­бовці — посадовий оклад. Таку систему використовують переважно у закладах освіти. На підприємствах здебільшого застосовують погодинно - преміальну систему, коли робітник крім тарифної ставки чи окладу отримує премію, яку нараховують за досягнення високих кількісних і якісних показників у роботі (зростання продуктивності праці, підвищення якості продукції, скорочення терміну ремонту обладнання тощо). Керівний склад і службовці одержують премії за високоефективну роботу підприємства.

При прямій відрядній оплаті проводиться виплата за кожну одиницю виробленої продукції за однаковою розцінкою, і заробіток прямо пропорційний виробітку робітника. При відрядно-прогресивній оплаті праця робітника оплачується за вироблену продукцію в межах норми виробітку за основними від­рядними розцінками, і за продукцію, що вироблена понад норму, — за більш високими і поступово зростаючими розцінками. При відрядно-преміальній системі відрядний заробіток доповнюється премією за перевиконання норм виробітку або за високу якість продукції, економію сировини, матеріалів, палива, електроенергії тощо. Особливим різновидом відрядної оплати праці є ко­лективна оплата праці. Вона передбачає визначення групі робітників загальної суми заробітку за той обсяг роботи чи кількості продукції, який має бути досягнутий незалежно від терміну його виконання. Ця система широко засто­совується у будівництві, сільському господарстві і деяких інших галузях.

У деяких країнах (США, Японія, ФРН, Велика Британія та ін.) також широко застосовуються погодинна та відрядна форми оплати праці і такі системи заробітної плати, як тарифні, преміальні, колективні тощо. їх дія спрямована на забезпечення безперебійної роботи устаткування, підвищення кваліфікації працівників, покращення якості продукції, економічне використання матері­альних та енергетичних ресурсів, зростання продуктивності праці. Проте в но­вих галузях з високим технічним оснащенням і прогресивними, новими техно­логіями виробництва підприємці все частіше відмовляються від традиційних систем заробітної плати, коли праця робітників оплачується відповідно до кількості відпрацьованих годин чи обсягів продукції, а службовців — за твер­до встановленою ставкою. Ці системи заміняють різними варіантами індивіду­альної заробітної плати, виходячи з творчої ініціативи робітника, високого по­чуття відповідальності за доручену роботу тощо.

Нині значно розширені права підприємств в організації заробітної плати. Згідно із Законом України «Про підприємства в Україні» № 887-ХІІ від 27 березня 1991 p., підприємство самостійно встановлює форми, системи та розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників. Підприємства можуть використовувати державні тарифні ставки, посадові оклади як орієнтири для диференціації оплати праці залежно від професії, кваліфікації працівників, складності та умов виконуваних ними робіт.

Правове регулювання оплати праці поряд із зазначеним охоплює гарантій­ні та компенсаційні виплати. Гарантійними називають виплати, коли пра­цівник не виконує трудових обов’язків з поважних причин, передбачених за­конодавством. До таких виплат належать:

а) оплата простою не з вини працівника в розмірі середнього заробітку;

б) оплата праці жінки в розмірі середнього заробітку в разі переведення її на іншу роботу у зв’язку з вагітністю відповідно до медичного висновку;

в) виплата вихідної допомоги в разі звільнення на підставах, передбачених п. 6 ст. 36, п. 1, 2, 6 ст. 40 КЗпП, у розмірі не менше середнього місячного за­робітку та в інших визначених законом випадках.

Компенсаційні виплати — відшкодування витрат працівника, переїзд на роботу до іншої місцевості, використання власного інструменту, транспортних засобів тощо.

 

Особливості оплати праці працівників охорони здоров’я в разі відхилення від звичайних умов

Заробітна плата — винагорода, яку власник зобов’язаний виплачувати пра­цівникам і службовцям відповідно до кількості і якості праці згідно з наперед встановленими нормативами.

Заробітна плата не може бути нижче встановлених Законом мінімальних розмірів. Вона є вираженням системних відносин працівника з власником, а отже — суспільством, державою. Для працівників бюджетних організацій і закладів є дві частини заробітної плати: а) основна (постійна), яка гарантується загальнонародним фондом споживання і залежить від результатів діяльності всього народного господарства (джерело — фонд заробітної плати); б) додаткова (перемінна), яка залежить від успішної роботи підприємства (джерело — прибуток підприємства).

Праця медичних працівників бюджетних організацій і закладів оплачується на основі тарифних ставок (окладів), затверджених у централізованому по­рядку. Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів працівни­ків здійснюється адміністрацією згідно з відомчими наказами, у даному ви­падку МОЗ України.

Законодавством передбачені доплати і надбавки за високу кваліфікацію та інтенсивність праці. У бюджетних організаціях та закладах — це система доплати і надбавок за категорії, вчені ступені, премії за результатами праці та за винахідництво й раціоналізаторство. В інших закладах — це доплати й надбавки у вигляді премій з прибутку організації за результатами праці як усього колективу, так і конкретного працівника.

Законодавством передбачені доплати також за роботу в надурочний час. Компенсація у вигляді відгулів, як правило не дозволяється. Надурочні робо­ти виконуються за розпорядженням або з відома адміністрації у зв’язку з крайньою потребою, наприклад у результаті аварії, стихійного лиха тощо, але не­виробничого характеру: не більше як 120 год на рік і не більше як 4 год протя­гом двох днів.

Тривалість робочого часу нормується Законом для всіх працівників і служ­бовців. Згідно з Конституцією України робочий тиждень не може перевищува­ти 41 год. При скороченому робочому тижні для деяких працівників та умов праці — 36 і 24 год.

Закріплений правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіком змінності згідно із Законом, порядок розподілу норм тривалості робочого часу і часу відпочинку працівників і службовців упродовж доби, тижня та іншого календарного періоду називається режимом трудового часу.

Умовами оплати праці працівників закладів охорони здоров’я, затвердженими Наказом Міністерства праці та соціальної політики України і МОЗ України «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охоро­ни здоров’я та установ соціального захисту населення» № 308/519 від 5 жовт­ня 2005 p., передбачене право на підвищення посадових окладів деяким кате­горіям працівників.

У зв’язку зі шкідливими та важкими умовами праці посадові оклади (тарифні ставки) працівників закладів та структурних підрозділів, перелік яких наведено у додатку 3 до наказу № 308/519, підвищуються на 25 та 15 % відповідно.

Посадові оклади (тарифні ставки) працівників закладів охорони здоров’я (структурних підрозділів), які працюють з вірусом імунодефіциту людини, підвищуються на 60 % (додаток 4 до наказу № 308/519).

 

Посадові оклади (тарифні ставки) працівників закладів охорони здоров’я (структурних підрозділів), зайнятих оглядом та наданням медичної допомоги тим, хто постраждав у зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС, підвищують­ся на 25 % (додаток 5 до Наказу № 308/519).

Посадові оклади (тарифні ставки) працівників госпіталів для інвалідів Великої Вітчизняної війни, воїнів-інтернаціоналістів та спеціальних відділень у складі лікарень підвищуються:

— медичним та фармацевтичним працівникам — на 15 %;

— іншим працівникам — на 10 %.

Посадові оклади (тарифні ставки) медичних працівників дитячих будинків та шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, а також усіх працівників будинків дитини, тарифні ставки яких ви­значені цими Умовами, підвищуються на 20 %.

Посадові оклади медичних працівників спеціальних закладів (центрів) для дітей та підлітків, які потребують особливих умов виховання, реабілітації та догляду, підвищуються на ЗО % .

Посадові оклади медичних працівників відділень Українського науково - дослідного інституту нейрохірургії, які здійснюють лікування та безпосеред­ньо обслуговують хворих нейрохірургічного профілю з розладами психічної діяльності, підвищуються на 15 % .

Посадові оклади керівників будинків-інтернатів загального типу, до складу яких входять відділення з контингентом підопічних, які мають порушення психіки, підвищуються на 25 % .

Конкретний перелік посад працівників, яким посадові оклади (тарифні ставки) підвищуються у зв’язку зі шкідливими і важкими умовами праці, затверджується керівником закладу, установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від функціональних обов’язків та обсягу роботи.

Медичним працівникам передбачені також різні види доплат:

1. Доплати за суміщення професій (посад), виконання обов’язків тимчасо­во відсутнього працівника та розширення зони обслуговування або збільшен­ня обсягу виконуваних робіт:

— професіоналам, фахівцям, технічним службовцям та робітникам, які виконують у тому ж самому закладі, установі поряд зі своєю основною роботою додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово від­сутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, проводиться до­плата за суміщення професії (посади) або виконання обов’язків тимчасово від­сутнього працівника в розмірі до 50 % посадового окладу за основною посадою.

Конкретний розмір цих доплат установлюється керівником закладу, установи залежно від кваліфікації працівника, складності та обсягу виконуваних робіт;

— доплати за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу ро­біт проводяться у розмірі до 50 % посадового окладу працівника. Зазначені доплати встановлюються працівникам за умови виконання ними роботи меншою чисельністю працівників, ніж за встановленими нормами (нормати­вами);

— керівникам закладів охорони здоров’я і установ соціального захисту на­селення — лікарям та їх заступникам — лікарям дозволяється вести в закладах, установах, у штаті яких вони є, роботу за спеціальністю у межах робочого часу за основною посадою з виплатою їм до 25 % посадового окладу лікаря від­повідної спеціальності.

Зазначена робота керівників закладів охорони здоров’я та установ соціаль­ного захисту населення — лікарів та їх заступників — лікарів повинна відо­бражатись у відповідних медичних документах.

2. Доплати за роботу в нічний час:

— працівникам (у тому числі водіям санітарних автомобілів, які є в штаті автотранспортних підприємств та інших організацій), які залучаються до ро­боти в нічний час, здійснюється доплата в розмірі 35 % годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в нічний час. Нічним вважається час з 22-ї години до 6-ї години;

— працівникам, зайнятим наданням екстреної, швидкої та невідкладної медичної допомоги (у тому числі водіям санітарних автомобілів швидкої, не­відкладної медичної допомоги, які є в штаті автотранспортних підприємств та інших організацій), а також тим, хто працює у відділеннях (палатах) анесте­зіології та інтенсивної терапії, для новонароджених дітей, у пологових (аку­шерських) відділеннях, проводиться доплата в розмірі 50 % годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

3. Доплата за стаж — згідно з Постановою Кабінету Міністрів України

№ 1418 від 26 грудня 2009 р. «Про затвердження порядку виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров’я».

— стаж більше 3 років — 10 % посадового окладу;

— більше 10 років — 20 %;

— більше 20 років — 30 %.

Перелік посад та підрозділів, за роботу в яких проводяться зазначені доплати, затверджується керівником закладу за погодженням з профспілковим комітетом. Він не підлягає щорічному перезатвердженню, а в разі потреби до нього можуть вноситися зміни та доповнення у такому самому порядку.


 

Наказ Міністерства праці та соціальної політики України і МОЗ України «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» № 308/519 від 5 жовтня 2005 р. (витяг)

Додаток 3 , до Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення

 

ПЕРЕЛІК

закладів (підрозділів) та посад, робота в (на) яких дає право на підвищення посадових окладів (ставок) у зв’язку зі шкідливими та важкими умовами праці

1. Заклади, підрозділи та посади, робота в (на) яких дає право на підвищення по­садових окладів (ставок) на 25 відсотків у зв’язку зі шкідливими та важкими умовами праці:

1.1. Протичумні заклади, підрозділи. Лепрозорії, протилепрозорні відділення, па­лати, ізолятори, кабінети, пункти. Усі працівники.

1.2. Відділення, палати та кабінети для психічно хворих, геріатричні пансіонати, відділення Центрів, відділення, палати та кабінети для лікування та реабілітації дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки. Спеціалізовані від­ділення (палати) лікувально-профілактичних закладів, призначені для надання ме­дичної допомоги особам, які одержали травму внаслідок гострого алкогольного психо­зу або гострого алкогольного отруєння: посади лікарів незалежно від їх найменування, посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою незалежно від їх найменування, соціальні працівники, посади молодших медичних сестер усіх наймену­вань, сестри-господарки, реєстратори медичні.

1.3. Групи для дітей з органічним ураженням нервової системи з порушенням пси­хіки. Посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою незалежно від їх найменування. Посади молодших медичних сестер усіх найменувань, сестри - господарки.

1.4. Будинки дитини, ясла, санаторії, відділення для дітей з органічним уражен­ням центральної нервової системи з порушенням психіки. Посади лікарів незалежно від їх найменування. Посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою незалежно від їх найменування, соціальні працівники. Посади молодших медичних сестер усіх найменувань, сестри - господарки, реєстратори медичні.

1.5. Психіатричні (психоневрологічні), наркологічні заклади, їх структурні під­розділи, за винятком відділень, кабінетів, палат, що не призначені для лікування пси­хічно хворих та осіб, які страждають хронічним алкоголізмом і наркоманією. Відділення, палати та кабінети для лікування психічно хворих та осіб, які страждають хро­нічним алкоголізмом і наркоманією, інших закладів охорони здоров’я. Посади лікарів незалежно від їх найменування, у тому числі для обслуговування хворих у виробничих (трудових) майстернях та підсобних господарствах (за винятком посад лікарів відді­лень, кабінетів, палат, які не передбачені для лікування психічно хворих та осіб, які страждають хронічним алкоголізмом та наркоманією), заступники головного лікаря з економічних питань, завідувачі господарства, професіонали, фахівці та технічні служ­бовці, у тому числі бібліотечні та соціальні працівники, працівники клубу, психологи, юрисконсульти, посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою неза­лежно від їх найменування, у тому числі для обслуговування хворих у лікувально - виробничих (трудових) майстернях та підсобних господарствах (за винятком посад фа­хівців з базовою та неповною вищою медичною освітою відділень, кабінетів, палат, не передбачених для лікування психічно хворих та осіб, які страждають хронічним алко­голізмом і наркоманією, медичних реєстраторів архіву), посади молодших медичних сестер усіх найменувань, сестри-господарки, реєстратори медичні, у тому числі для об­слуговування хворих у лікувально-виробничих (трудових) майстернях та підсобних господарствах; професії робітників, які працюють у відділеннях, — перукарі, гарде­робники, ліфтери та ін.; професії робітників, які зайняті обслуговуванням хворих.

1.6. Станції (відділення) швидкої медичної допомоги. Посади лікарів спеціалізова­них бригад з надання медичної допомоги та перевезення психічно хворих. Посади фа­хівців з базовою та неповною вищою медичною освітою спеціалізованих бригад з на­дання медичної допомоги та перевезення психічно хворих. Посади молодших медич­них сестер усіх найменувань, а також водіїв автомобілів спеціалізованих бригад з на­дання медичної допомоги та перевезення психічно хворих.

1.7. Школи, школи-інтернати, санаторно-лісові школи, дитячі садки, ясла-садки та інші заклади освіти для дітей з вадами розумового розвитку та дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки. Посади лікарів усіх наймену­вань, що передбачені для обслуговування хворих у цих закладах, незалежно від підпо­рядкування закладів, у штаті яких вони є. Посади фахівців з базовою та неповною ви­щою медичною освітою всіх найменувань, що передбачені для обслуговування хворих у цих закладах, незалежно від підпорядкування закладів, у штаті яких вони є. Посади молодших медичних сестер усіх найменувань, що передбачені для обслуговування хво­рих у цих закладах, незалежно від підпорядкування закладів, у штаті яких вони є.

1.8. Бароопераційні. Посади працівників, які постійно зайняті на роботі в бароопераційних.

1.9. Бюро судово-медичної експертизи. Посади лікарів незалежно від їх наймену­вання. Посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою незалежно від їх найменування. Посади молодших медичних сестер усіх найменувань, реєстратори медичні.

1.10. Заклади охорони здоров’я. Посади дезінфекторів, які зайняті дезінфекційни­ми роботами в шахтах.

1.11. Лікувально-виробничі (трудові) майстерні при психіатричних (психоневро­логічних), геріатричних закладах охорони здоров’я, установах соціального захисту на­селення, дитячих будинках-інтернатах для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку, директори (завідувачі), головні інженери, начальники цехів, старші май­стри та майстри, інструктори виробничого навчання робітників масових професій, об­ліковці, робітники всіх професій, бригадири.

1.12. Підсобні господарства при психіатричних (психоневрологічних) закладах, установах, психоневрологічних інтернатах та геріатричних пансіонатах, дитячих будинках-інтернатах для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку, керівники господарств; професіонали та фахівці, у тому числі інструктори виробничого навчання робітників масових професій, обліковці, робітники усіх професій, бригадири.

1.13. Психоневрологічні інтернати та геріатричні пансіонати, дитячі будинки - інтернати для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку, центри (комплекси) ранньої реабілітації дітей-інвалідів, центри (відділення) реабілітації інвалідів, керів­ники, посади лікарів незалежно від їх найменування, у тому числі заступники директора, професіонали, фахівці та технічні службовці; у тому числі бібліотечні працівни­ки та працівники клубів, посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою незалежно від їх найменування, посади молодших медичних сестер усіх на­йменувань, сестри-господарки, реєстратори медичні; робітники всіх професій, що пра­цюють у відділеннях та обслуговують хворих.

1.14. Спеціалізовані медико-соціальні експертні комісії, центри (бюро) медико- соціальної експертизи для психічно хворих, посади лікарів незалежно від їх наймену­вання, у тому числі голови СЦМСЕ, МСЕК, посади фахівців з базовою та неповною ви­щою медичною освітою незалежно від їх найменування, реєстратори медичні, гарде­робники.

1.15. Лабораторія гіпнології та психопрофілактики (клініки науководослідного інституту, центру). Посади лікарів, інших професіоналів, фахівців та технічних служ­бовців, посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, посади мо­лодших медичних сестер усіх найменувань, сестри-господарки, робітники.

1.16. Спеціальні будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів (для осіб, які направлені з приймальників-розподільників, місць позбавлення волі та ін.). Усі працівники, які входять до штату установи.

2. Заклади, підрозділи та посади, робота в (на) яких дає право на підвищення по­садових окладів (ставок) на 15 відсотків у зв’язку зі шкідливими і важкими умовами праці:

2.1. Відділення госпіталів для інвалідів війни, санаторії, санаторіїпрофілакторії для хворих із неактивними формами туберкульозу. Посади лікарів незалежно від їх найменування; фармацевтичний персонал, у тому числі завідувачі аптек (структурних підрозділів) указаних закладів; фармацевтичний персонал, у тому числі завідувачі або їх заступники самостійних госпрозрахункових лікарняних та міжлікарняних аптек, які безпосередньо обслуговують указані заклади; професіонали, фахівці та технічні службовці, у тому числі бібліотечні працівники, працівники клубів, посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною та фармацевтичною освітою незалежно від їх найменувань, у тому числі завідувачі аптек (структурних підрозділів) зазначених за­кладів; фармацевтичний персонал, у тому числі завідувачі або їх заступники самостій­них госпрозрахункових лікарняних та міжлікарняних аптек, які безпосередньо обслу­говують вказані заклади; посади молодших медичних сестер усіх найменувань, допо­міжного персоналу аптек (структурних підрозділів) указаних закладів, а також допо­міжного персоналу самостійних госпрозрахункових лікарняних та міжлікарняних аптек, які безпосередньо обслуговують указані заклади; сестри-господарки, реєстрато­ри медичні; евакуатори та інші робітники усіх професій.

2.2. Лікувально-виробничі (трудові) майстерні при туберкульозних (протитуберку­льозних) закладах. Посади лікарів незалежно від їх найменування; директор, голов­ний інженер, начальники цехів, старші майстри, майстри, професіонали, фахівці та технічні службовці, службовці, у тому числі інструктори виробничого навчання робіт­ників масових професій. Посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною осві­тою незалежно від їх найменування. Посади молодших медичних сестер усіх наймену­вань, обліковці, робітники усіх професій.

2.3. Інфекційні лікарні (відділення, палати). Посади лікарів незалежно від їх на­йменування; фармацевтичний персонал, у тому числі завідувачі аптек (структурних підрозділів) указаних закладів; фармацевтичний персонал, у тому числі завідувачі або їх заступники самостійних госпрозрахункових лікарняних та міжлікарняних аптек, які безпосередньо обслуговують вказані заклади; професіонали, фахівці та технічні службовці, у тому числі бібліотечні працівники, працівники клубів, посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною та фармацевтичною освітою незалежно від їх найменування; у тому числі завідувачі аптек (структурних підрозділів) указаних за­кладів; фармацевтичний персонал, у тому числі завідувачі або заступники самостій­них госпрозрахункових лікарняних та міжлікарняних аптек, які безпосередньо обслу­говують указані заклади. Посади молодших медичних сестер усіх найменувань, допо­міжного персоналу аптек (структурних підрозділів) указаних закладів, а також допо­міжного персоналу самостійних госпрозрахункових лікарняних та міжлікарняних аптек, які безпосередньо обслуговують указані заклади; сестри-господарки, реєстрато­ри медичні; евакуатори, робітники усіх професій при роботі у відділеннях, палатах і ті, хто обслуговує хворих.

2.4. Кабінети інфекційних захворювань. Медичні пункти на вокзалах. Посади лі­карів незалежно від їх найменування, посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою незалежно від їх найменування, посади молодших медичних сестер.

2.5. Заклади (відділення, палати) для хворих з ураженнями спинного мозку, які супроводжуються паралічем (парезом) нижніх (або верхніх та нижніх) кінцівок та роз­ладом функцій тазових органів, відділення трансплантації кісткового мозку. Посади лікарів незалежно від їх найменування, посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою незалежно від їх найменування, посади молодших медичних сестер усіх найменувань, сестри-господарки.

2.6. Територіальні центри (відділення, відділи) соціального обслуговування пенсі­онерів та одиноких непрацездатних громадян, будинки дитини та групи в дитячих сад­ках, дитячих яслах, яслах-садках, будинках дитини загального типу: для дітей з ту­беркульозною інтоксикацією, неактивними формами туберкульозу; для дітей з пору­шенням функції опорно - рухового апарату та іншими вадами фізичного розвитку без порушення психіки; для дітей з органічним ураженням центральної нервової системи, у тому числі дитячим церебральним паралічем, без порушення психіки; для дітей з по­рушенням слуху та мови (глухонімих, оглухлих, приглухуватих); для дітей з пору­шенням мови (тих, хто заїкається, з алалією та іншими порушеннями мови); для дітей з порушенням зору (незрячих і які слабо бачать). Посади лікарів незалежно від їх на­йменування; інженерів, які працюють з апаратами для глухих, ремонтують їх, склада­ють програми для навчання розвитку мови на комп’ютерах; посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою незалежно від їх найменування, фахівці із со­ціальної роботи (соціальної допомоги вдома), соціальні працівники; посади молодших медичних сестер усіх найменувань, сестри-господарки, соціальні робітники.

2.7. Санаторії для дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням функції опорно-рухового апарату; відділення, палати (групи) лікувально-профі­лактичних закладів для дітей з ураженням центральної нервової системи з порушен­ням функції опорно-рухового апарату. Посади лікарів незалежно від їх найменуван­ня, посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою незалежно від їх найменування, посади молодших медичних сестер усіх найменувань, сестри-госпо­дарки.

2.8. Відділення (групи, бригади) анестезіології, відділення (палати) інтенсивної те­рапії (за винятком лабораторії, групи, що забезпечує експрес - діагностику). Посади лікарів-анестезіологів або лікарів за профілем підрозділу, у тому числі завідувачів, по­сади медичних сестер (фельдшерів) незалежно від їх найменування, посади молодших медичних сестер усіх найменувань, сестри - господарки.

2.9. Відділення (палати): для опікових хворих; для хворих з гострими отруєннями; гнійної хірургії усіх профілей для лікування хворих з хірургічними гнійними захво­рюваннями та ускладненнями; хірургічні усіх профілей, в яких при оперативних втру­чаннях постійно застосовується рентгенівська апаратура з візуальним контролем, ла­зерні установки; гемодіалізу, для лікування хворих із застосуванням методів гемодіа­лізу, гемосорбції, плазмаферезу та ультрафільтрації, проведення штучного кровообігу; для новонароджених та недоношених дітей; педіатричні, для новонароджених та недо­ношених дітей; неврологічні для хворих з порушенням мозкового кровообігу. Посади лікарів незалежно від їх найменування; професіонали та фахівці, які обслуговують апаратуру відділень гемодіалізу, штучного кровообігу; посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою незалежно від їх найменування; посади молодших медичних сестер усіх найменувань, сестри - господарки.

2.10. Шкірно-венерологічні диспансери, відділення, палати, кабінети стаціонарів та поліклінік. Посади лікарів незалежно від їх найменування, посади фахівців з базо­вою та неповною вищою медичною освітою незалежно від їх найменування, посади мо­лодших медичних сестер усіх найменувань, сестри-господарки, реєстратори медичні; робітники всіх професій, які обслуговують хворих.

2.11. Фізіотерапевтичні відділення, кабінети, бальнео- та грязелікарні (відділен­ня, кабінети). Посади лікарів незалежно від їх найменування, які передбачені для об­слуговування хворих у приміщеннях сірководневих, сірчистих та вуглеводневих ванн і грязей, посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою незалежно від їх найменування (за винятком медстатистиків та медреєстраторів), які передбаче­ні: для обслуговування хворих у приміщеннях сірководневих, сірчистих та вуглеводневих ванн та грязей; для працюючих у грязелікарнях; для відпускання радонових ванн; для підготовки озокеритових процедур; для працюючих на генераторах УВЧ будь-якої потужності (при відпусканні на місяць у середньому не менше 10 процедур за зміну), посади молодших медичних сестер усіх найменувань та сестри-господарки, які передбачені: для обслуговування хворих у приміщеннях сірководневих, сірчистих та вуглеводневих ванн і грязей; для відпускання радонових ванн, озокеритових проце­дур; для працюючих у грязелікарнях, що беруть участь у наданні процедур хворим ді­тям на генераторах УВЧ (у середньому не менше 10 процедур за зміну), посади праців­ників, що підігрівають та підвозять грязі, готують штучну сірководневу воду. Професії робітників, які передбачені для постійного обслуговування приміщень: сірководневих, сірчистих, вуглеводневих і радонових ванн; обладнання та поточного ремонту будівель і споруд; приладів фізіотерапевтичних лікарень (відділень), обладнання підвалів, на­грівальних приладів ванних приміщень; насосних станцій, змішувачів і резервуарів, трубопроводів і оголовок бурових свердловин, сірководневих, сірчистих та вуглеводне­вих і радонових вод.

2.12. Рентгенівські, радіологічні та рентгенорадіологічні відділи, відділення, лабо­раторії, групи та кабінети всіх профілів. Відділення рентгеноударнохвильового дис­танційного дроблення каміння (ВРУДДКА). Посади лікарів незалежно від їх наймену­вання; професіонали та фахівці при постійній роботі у сфері іонізуючого випроміню­вання або з радіоактивними речовинами; посади фахівців з базовою та неповною ви­щою медичною освітою незалежно від їх найменування, посади молодших медичних сестер усіх найменувань, сестри-господарки, реєстратори медичні.

2.13. Підрозділи (палати) закладів охорони здоров’я, в яких основним методом лі­кування є тривале застосування великих доз хіміотерапевтичних препаратів. Посади лікарів незалежно від їх найменування, посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою незалежно від їх найменування.

2.14. Барокамери та кесони. Підземні відділення (палати) закладів охорони здоров’я, пункти охорони здоров’я, медпункти (у тому числі в спорудах метрополіте­ну). Посади лікарів незалежно від їх найменування, посади фахівців з базовою та не­повною вищою медичною освітою незалежно від їх найменування, посади молодших медичних сестер усіх найменувань, сестри-господарки, реєстратори медичні.

2.15. Відділення (кабінети) ультразвукової діагностики та ендоскопічні. Посади лі­карів незалежно від їх найменування, посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою незалежно від їх найменування, посади молодших медичних сестер усіх найменувань, сестри-господарки, реєстратори медичні.

2.16. Заклади переливання крові, відділення трансфузіології, заготівлі і переробки крові та її компонентів, відділення кріоконсервування клітин крові та кісткового моз­ку. Посади лікарів незалежно від їх найменування, які передбачені для роботи із заго­тівлі, переробки та збереження в замороженому стані крові, її компонентів та кістково­го мозку; одна із посад інженера та техніка, які передбачені для роботи із заготівлі, переробки та збереження в замороженому стані компонентів крові, кісткового мозку; посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою незалежно від їх найменування.

2.17. Патологоанатомічні бюро (відділення, підрозділи). Відділення заготівлі (кон­сервації) трупних тканин, органів. Посади лікарів незалежно від їх найменування, по­сади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою незалежно від їх найме­нування, посади молодших медичних сестер усіх найменувань, сестри-господарки, ре­єстратори медичні, водій.

2.18. Психотерапевтичні кабінети амбулаторно-поліклінічних закладів (підрозді­лів). Лікар-психотерапевт, медична сестра.

2.19. Лабораторії (у тому числі їх підрозділи — відділи, відділення), алергологічні кабінети. Посади лікарів незалежно від їх найменування при роботі: з живим збудни­ком інфекційних захворювань або хворими тваринами; з вірусами, які викликають за­хворювання; з хімічними речовинами, зарахованими до алергенів; посади лікарів - бактеріологів, лікарів-паразитологів та лікарів-лаборантів, передбачені для постійної роботи з постановки реакції іммобілізації блідих трепонем; посади провізорів - аналітиків контрольно-аналітичних лабораторій госпрозрахункових аптек при роботі з хімічними речовинами, зарахованими до алергенів; посади фахівців з базовою та не­повною вищою медичною освітою незалежно від їх найменування при роботі: з живим збудником інфекційних захворювань або хворими тваринами; з вірусами, які викли­кають захворювання; з хімічними речовинами, зарахованими до алергенів; посади ла­борантів з бактеріології, паразитології та спеціально виділені посади для постійної ро­боти з постановки реакції іммобілізації блідих трепонем; посади лаборантів контрольно - аналітичних лабораторій госпрозрахункових аптек при роботі з хімічними речовина­ми, зарахованими до алергенів; посади молодших медичних сестер усіх найменувань, сестри-господарки, реєстратори медичні при роботі: з живим збудником інфекційних захворювань або хворими тваринами; посади, які забезпечують роботу лаборантів з бактеріології, паразитології та посади, які передбачені для постійної роботи з поста­новки реакції іммобілізації блідих трепонем.

2.20. Дитячі будинки для сліпоглухонімих дітей та дітей з дефектами слуху і мови. Санаторії та будинки-інтернати для глухих та незрячих. Центр реабілітації глухоні­мих дітей. Центр реабілітації дітей з порушенням слуху та мови. Посади лікарів неза­лежно від їх найменування, посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою незалежно від їх найменування, посади молодших медичних сестер усіх на­йменувань, сестри-господарки, робітники усіх професій.

2.21. Санаторні школи-інтернати, лісові ніколи, ясла-садки, дитячі садки, дитячі будинки, будинки для дітей, хворих на туберкульоз. Школи-інтернати, дитячі ясла, ясла-садки для дітей з дефектами слуху та мови. Навчальні заклади професійно - технічної освіти з підготовки робітників із числа глухонімих. Школи, школи-інтернати, санаторно-лісові школи, дитячі садки, ясла-садки для дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням функції опорно - рухового апарату. Санаторії для інва­лідів війни та праці системи соціального захисту населення. Керівники та їх заступни­ки, посади лікарів усіх найменувань, що передбачені для обслуговування хворих у цих закладах, незалежно від підпорядкування закладу, у штаті якого вони є. Посади фа­хівців з базовою та неповною вищою медичною освітою всіх найменувань, що передбачені для обслуговування хворих у цих закладах, незалежно від підпорядкування за­кладу, у штаті якого вони є. Посади молодших медичних сестер усіх найменувань, що передбачені для обслуговування хворих у цих закладах, незалежно від підпорядкуван­ня закладу, у штаті якого вони є.

2.22. Санітарно-профілактичні заклади. Головний лікар у разі відсутності в закла­ді лікаря-епідеміолога; посади: завідувачів відділів (відділень), пунктів: особливо не­безпечних інфекцій, епідеміологічних, протиепідеміологічних, паразитологічних, бактеріологічних, вірусологічних, санітарно-карантинних, санітарно-контрольних, дезінфекційних; лікарів - епідеміологів, лікарів - дезінфекціоністів, лікарів - паразитологів, лікарів - бактеріологів, лікарів - вірусологів; лікарів відділів, відділень, пунк­тів: особливо небезпечних інфекцій, санітарно-карантинних та санітарно-контрольних; завідувачів, санітарних лікарів, інженерів лабораторій електромагнітних полів; сані­тарних лікарів з комунальної гігієни та гігієни праці, інженерів з вентиляції санітарно - епідеміологічних станцій (відділень, груп), метрополітенів; лікарів-лаборантів та ін­женерів, посади яких передбачені для роботи на апаратах з відкритою ртуттю (у тому числі зайнятих обслуговуванням полярографів); лікарів - лаборантів токсикологічних лабораторій; санітарних лікарів з гігієни праці, зайнятих виключно обслуговуванням підприємств гірничорудної, гірничодобувної та хімічної промисловості; інженерно - технічних працівників, яким посадові оклади підвищують у зв’язку з небезпечними умовами праці; посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою неза­лежно від їх найменування відділів (відділень) особливо небезпечних інфекцій, лаборантів з контролю якості дезінфекції, лаборантів з вірусології, паразитології, бактеріо­логії, фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою санітарно-карантинних та санітарно-контрольних відділень (відділів, пунктів); дезінфекторів, дезінструкторів; помічників лікарів-епідеміологів, фельдшерів санітарних, техніків та лаборантів лабораторій електромагнітних полів, а також професіоналів та фахівців, які здійсню­ють такий контроль за відсутності лабораторій; фельдшерів санітарних та лаборантів відділень комунальної гігієни та відділень (груп) гігієни праці санітарно - епідеміологічних станцій (відділень, груп), метрополітенів; лаборантів та техніків, посади яких передбачені для роботи на апаратах з відкритою ртуттю (у тому числі зайнятих обслуговуванням полярографів); фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, зайнятих перевезенням інфекційних хворих; лаборантів токсикологічних ла­бораторій; фельдшерів санітарних, зайнятих виключно обслуговуванням підприємств гірничорудної, гірничодобувної та хімічної промисловості; інженерно-технічних пра­цівників, яким посадові оклади підвищують у зв’язку зі шкідливими умовами праці. Посади молодших медичних сестер відділів (відділень) особливо небезпечних інфек­цій; санітарно-карантинних та санітарно-контрольних відділень (відділів, пунктів), які передбачені для роботи на апаратах з відкритою ртуттю (у тому числі зайнятих об­слуговуванням полярографів); токсикологічних лабораторій; паразитологічних та ві­русологічних відділень бактеріологічних лабораторій. Посади (професії): комірників, зайнятих фасуванням дезінфекційних засобів, водіїв автотранспортних засобів при од­ночасному виконанні обов’язків дезінфекторів; працівників віваріїв при роботі із за­раженими тваринами; молодших медичних сестер та водіїв автотранспортних засобів, зайнятих перевезенням інфекційних хворих.

2.23. Багатопрофільні лікарні на 800 і більше ліжок. Лікар-психіатр.

2.24. Заклади охорони здоров’я та установи соціального захисту населення. Поса­ди дезінфекторів, працівників вольєрів для мавп, віваріїв.

2.25. Будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів Міністерства праці та соціальної політики України, нічліжні будинки, лікарні, центри, відділення «Хоспіс». Посади лікарів незалежно від їх найменування, посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою незалежно від їх найменування. Посади молодших медичних сестер усіх найменувань, сестри-господарки, реєстратори медичні.

2.26. Технікуми-інтернати, ліцеї, професійно-технічні училища-інтернати систе­ми Міністерства праці та соціальної політики України. Посади лікарів незалежно від їх найменування. Посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою не­залежно від їх найменування. Посади молодших медичних сестер усіх найменувань, сестри-господарки, реєстратори медичні.

3 Заклади, підрозділи і посади, робота в яких дає право на підвищення посадових окладів (тарифних ставок) за двома і більше підставами, що передбачені розділами 1 і 2 цього Переліку, на 30 відсотків:

3.1. Заклади охорони здоров’я та установи соціального захисту населення, їх струк­турні підрозділи. Посади персоналу, зайнятого на роботах, що дають право на підви­щення посадових окладів (ставок) за двома і більше підставами, передбаченими у роз­ділах 1 і 2 цього Переліку. Посади фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, зайнятих на роботах, що дають право на підвищення посадових окладів (ста­вок) за двома та більше підставами, передбаченими у розділах 1 і 2 цього Переліку. Посади молодших медичних сестер, сестер-господарок, реєстраторів медичних, зайня­тих на роботах, що дають право на підвищення посадових окладів (ставок) за двома і більше підставами, передбаченими у розділах 1 і 2 цього Переліку. Приклади:

1. Інфекційна лікарня. Посади лікарів-рентгенологів, посади рентгенлаборантів, молодші медичні сестри рентгенівського кабінету (відділення).

2. Психоневрологічна або наркологічна лікарня (диспансер). Посади лікарів (неза­лежно від їх найменування) спеціалізованих відділень для примусового лікування хво­рих на туберкульоз, які страждають хронічним алкоголізмом, наркоманією та психіч­ними захворюваннями; посади фахівців з базовою і неповною вищою медичною осві­тою (незалежно від їх найменування) спеціалізованих відділень для примусового ліку­вання хворих на туберкульоз, які страждають хронічним алкоголізмом, наркоманією та психічними захворюваннями; посади молодших медичних сестер усіх найменувань, сестри-господарки, реєстратори медичні спеціалізованих відділень для примусового лікування хворих на туберкульоз, які страждають хронічним алкоголізмом, наркома­нією та психічними захворюваннями.

Примітка. Працівникам, які займають указані в 1 і 2 розділах Переліку посади, але не мають права на підвищення посадових окладів (ставок) за двома і більше підста­вами, посадові оклади (ставки) підвищуються відповідно до 1 розділу на 25 відсотків або відповідно до 2 розділу — на 15 відсотків. Приклад. Посадові оклади дезінфекто­рів, які працюють у психіатричних (психоневрологічних), наркологічних та інфекційних лікарнях, дезінфекційних та санітарно-епідеміологічних станціях, підвищуються на 15 відсотків.

4 Заклади, підрозділи та посади, робота на яких дає право на підвищення посадо­вих окладів (ставок) на 30 відсотків у зв’язку зі шкідливими і важкими умовами праці (посади усіх працівників незалежно від їх найменування):

4.1.Туберкульозні (протитуберкульозні) лікарні, диспансери; санаторії, відділен­ня, палати, ізолятори закладів охорони здоров’я та відділення клінік при НДІ для хво­рих на активні форми туберкульозу; протитуберкульозні кабінети амбулаторно - поліклінічних закладів (підрозділів).

4.2.Спеціалізовані медико-соціальні експертні комісії, центри (бюро) медико - соціальної експертизи для хворих на туберкульоз.

5 Різне. Професіонали та фахівці (зоологи, ентомологи, психологи та ін.), посадові оклади яких установлені на рівні окладів лікарів або працівників із числа фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, мають право на відповідне підвищення посадових окладів, установлене для працівників закладів, установ, підрозділів, наве­дених у цьому Переліку.


Додаток 4

до Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення

 

ПЕРЕЛІК

закладів та їх підрозділів, а також посад, робота в яких дає право на підвищення посадових окладів на 60 відсотків

 

1. Центри з профілактики та боротьби зі СНІДом.

Таблиця 1

Посади Характер роботи, що виконується Примітки
Посади медичного персона­лу, керівників, професіона­лів, фахівців, технічних службовців та робітників Діагностика, лікування і безпосереднє обслуговування хво­рих на СНІД та ВІЛ-інфікованих 60 відсотків посадового окладу

 

2. Заклади та спеціалізовані відділення (кабінети, палати) закладів охорони здоров’я, що призначені для лікування хворих на СНІД та BIJI-інфікованих.

Таблиця 2

Посади Характер роботи, що виконується Примітки
Посади медичного персона­лу, керівників, професіона­лів, фахівців, технічних службовців та робітників Лікування та безпосереднє об­слуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих 60 відсотків посадового окладу

 

3. Заклади охорони здоров’я та їх структурні підрозділи, за винятком тих, що пе­релічені в пунктах 1,2.

Таблиця З

Посади Характер роботи, що виконується Примітки
Посади медичного пер­соналу, керівників, професіоналів, фахівців, технічних службов­ців та робітників Безпосередній контакт з хворими на СНІД та ВІЛ-інфікованими при проведенні кон­сультацій, оглядів, наданні медичної допомоги, проведен­ні судово-медичної експертизи та іншої роботи 60 відсотків погодинної ставки (окладу) за кожну годину роботи в указаних у графі 2 умовах

 

 

4. Лабораторії та групи закладів охорони здоров’я, на які покладено органами охо­рони здоров’я обстеження населення на ВІЛ-інфекцію та дослідження крові, біологіч­них рідин, отриманих від хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих.

Таблиця 4

Посади Характер роботи, що виконується Примітки
Посади медичного персо­налу, керівників, профе­сіоналів, фахівців, тех­нічних службовців та робітників Проведення усіх видів лабораторних досліджень крові населення та матеріалів, які надходять від хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих 60 відсотків погодинної ставки (окладу) за кожну годину роботи в указаних у графі 2 умовах

 

Примітки:

1. Працівникам, які передбачені в даному Переліку, підвищення здійснюється із посадового окладу (тарифної ставки) з урахуванням кваліфікаційної категорії, завіду­вання, старшинства без урахування інших підвищень, доплат та надбавок.

2. У кожному закладі на підставі цього додатка керівником за погодженням з проф­спілковим комітетом затверджується Перелік посад працівників, яким з урахуванням конкретних умов праці в цьому закладі, структурному підрозділі, на даній посаді по­садовий оклад (тарифна ставка) підвищується на 60 відсотків.

Посадові оклади працівників, зазначених у пунктах 3 та 4, підвищуються про­порційно безпосередньо відпрацьованому з хворими на СНІД та ВІЛ-інфікованими часу. Фактичні години цієї роботи реєструються у журналі за підписом керівника структурного підрозділу.


 

Додаток 5

до Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення

 

ПЕРЕЛІК

закладів та посад, безпосередня робота в (на) яких з надання медичної допомоги тим, хто постраждав унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, дає право на підвищення посадових окладів на 25 відсотків у зв’язку зі шкідливими і важкими умовами праці

Таблиця 1

Перелік закладів Посади
1. Спеціалізовані: лікарняні заклади, диспансери, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої медичної та невідкладної допомоги, санаторно-курортні заклади, апте­ки (структурні підрозділи, кабінети, від­ділення, палати закладів, що перелічені в цьому пункті)   2. Санітарно-епідеміологічні станції, які працюють на забрудненій території   3. Медико-соціальні експертні Комісії, Центри (бюро) медико-соціальної екс­пертизи Усі працівники незалежно від найменування посади, постійно зайняті наданням медичної допомоги тим, хто постраждав, а також знешкодженням радіоактивних від­ходів та виділень     Усі працівники незалежно від найменування посади, постійно зайняті на роботах з дозиметричного, радіометричного та ра­діохімічного контролю, дезактивації дже­рел радіоактивних джерел радіоактивних випромінювань   Медичні працівники, які зайняті оглядом осіб, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС

 

 

Примітка. Працівникам санаторіїв, що здійснюють оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у тому числі дітей, посадові окла­ди підвищуються на 25 відсотків на підставі укладених договорів з органами, що орга­нізують ці оздоровлення, залежно від обсягів цієї роботи


Трудова дисципліна

Термінологічне поняття «дисципліна» означає виховання, розпорядок, що вказує на відповідну поведінку в колективі. Трудова ж дисципліна — це, по - перше, спеціальний напрям, складовий невід’ємний елемент особливої части­ни трудового права. По-друге, трудова дисципліна є необхідною умовою будь - якої колективної праці незалежно від її суспільної організації. Тому в широкому розумінні трудова дисципліна включає:

— виробничу дисципліну, тобто дотримання послідовності процесів виробництва (постачання сировини, дотримання умов праці тощо);

— технологічну дисципліну, тобто дотримання технології виготовлення товарів, продукції тощо;

— дисципліну робочого часу, тобто дотримання розпорядку дня, перерв у роботі, відпочинку тощо. Але як правове явище трудова дисципліна характе­ризується тим, що вона є елементом трудових правовідносин, тобто обов’язком працівника; обов’язковим підпорядкуванням усіх учасників колективної пра­ці встановленому порядку; самостійним інститутом трудового права як сукуп­ності правових норм.

Отже, на основі зазначених загальних положень можна дійти висновку, що трудова дисципліна — це сукупність правових норм, що регулюють внутріш­ній трудовий розпорядок і встановлюють трудові права та обов’язки сторін трудового договору, а також заохочення за успіхи в роботі та відповідальність за умисне невиконання трудових обов'язків.

Головним змістом трудової дисципліни є не лише виконання правових норм у галузі праці, а й свідоме творче ставлення до виконуваної роботи, забезпечен­ня високої якості в роботі, раціональне використання робочого часу, прагнен­ня до співробітництва та взаємоповаги.

Основним нормативним актом, що регулює питання дисципліни праці та організації внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, є типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підпри­ємств, установ, організацій. На підставі типових правил у колективному до­говорі розробляються правила внутрішнього трудового розпорядку з урахуванням умов праці цього підприємства, які затверджуються трудовими колек­тивами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним ор­ганом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

У правилах внутрішнього трудового розпорядку конкретизуються обов’язки адміністрації, робітників і службовців, питання прийняття на роботу і звіль­нення, використання робочого часу, порядок застосування заохочень за сум­лінну працю та заходів впливу на порушників трудової дисципліни. Указані правила нагадують роботодавцю про обов’язок поліпшувати умови праці, дотримуватися вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

Важливим стимуляційним чинником у забезпеченні трудової дисципліни є такі правові методи, як заохочення виявлення поваги до працівників; визнання заслуг працівника; виявлення громадської пошани до зразкового та твор­чого виконання працівником трудових завдань. Правова природа заохочення виявляється в тому, що воно застосовується власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим комітетом, оголошується на­казом (розпорядженням), заноситься до трудової книжки працівника. До пра­цівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку (ст. 143 зі змінами, внесеними згідно із Законом Української РСР № 871-12 від 20 березня 1991 p.). Працівникам, які успішно й сумлінно виконують свої трудові обов’язки, надаються в першу чер­гу переваги та пільги в галузі соціально-культурного і житлово-побутового об­слуговування (путівки до санаторіїв та будинків відпочинку, поліпшення жит­лових умов і т. ін.). Таким працівникам надається також перевага при просу­ванні по службі.

За особливі трудові заслуги працівники представляються у вищі органи до заохочення, до нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, на­грудними знаками і до присвоєння почесних звань та звання кращого працівника за даною професією.

Крім зазначеного до правових методів забезпечення трудової дисципліни належать переконання та виховання, а до несумлінних працівників може застосовуватися метод примусу, який полягає у вжитті до порушників трудової дисципліни заходів дисциплінарного та громадського впливу.

Дисциплінарній відповідальності властиві риси, що виявляються у таких загальнодемократичних принципах, як законність, справедливість, невідворотність і наявність правових гарантій від безпідставного застосування стяг­нень. З урахуванням багатогранності трудового процесу, складності трудових функцій працівників і залежно від їх правового статусу дисциплінарну відпо­відальність поділяють на загальну і спеціальну.

Загальна дисциплінарна відповідальність за порушення працівником трудової дисципліни встановлюється за КЗпП України та правилами внутрішньо­го трудового розпорядку.

Спеціальна дисциплінарна відповідальність за порушення працівником дисципліни встановлюється за такими нормами права: а) спеціальні закони, наприклад Закон України «Про адвокатуру» № 2887-ХІІ від 19 грудня 1992 p., Закон України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 р. тощо;

б) спеціальні дисциплінарні статути чи положення, наприклад Дисциплінар­ний статут прокуратури України, Статут про дисципліну працівників зв’язку, Положення про дисциплінарну відповідальність працівників залізничного транспорту тощо.

Найпоширеніша у трудовому процесі загальна дисциплінарна відповідаль­ність. Її характерні ознаки полягають у тому, що вона охоплює широке коло робітників та службовців і передбачає лише два види дисциплінарних стяг­нень — догану та звільнення з роботи.

До застосування дисциплінарного стягнення встановлені такі обов’язкові вимоги:

— виявлення дисциплінарного проступку;

— отримання від порушника письмового пояснення;

— додержання термінів накладення дисциплінарного стягнення — один місяць із дня виявлення дисциплінарного проступку і шість місяців із дня його вчинення працівником;

— видання власником наказу чи розпорядження про застосування дисци­плінарного стягнення;

— доведення наказу (розпорядження) під розписку до відома працівника.

Особливе місце серед дисциплінарних стягнень належить дисциплінарним

звільненням, які застосовуються за такі проступки:

— систематичне порушення трудової дисципліни;

— прогул;

— поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

— розкрадання за місцем роботи державного або громадського майна.

Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб, винних у порушеннях законодавства про охорону праці, у вигляді грошового штрафу. Право накладати адміністративні стягнення з причин, зазначених у Законі України «Про охорону праці», мають службові особи Державного комітету України з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці). Макси­мальні розміри та види штрафів, що можуть бути ними накладені, визнача­ються чинним законодавством. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Матеріальна відповідальність сторін трудового договору на відміну від дисциплінарної має взаємний характер. Переважна більшість працівників сумлінно та свідомо виконує трудові обов’язки, вимоги правових норм. Але трудовий процес — явище багатогранне, і його порушення може призвести до матеріальної відповідальності як працівника, так і власника підприємства.

Саме це випливає із закону, де записано, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків (ст. 130 КЗпП). Разом із тим, і другу сторону трудового договору — власника підприємства — закон зобов’язує ство­рювати працівникові умови, необхідні для виконання норм роботи і забезпе­чення повного збереження дорученого майна (ст. 131 КЗпП).

Із сукупності обов’язків сторін трудового договору випливає висновок, що матеріальна відповідальність — це обов’язок працівника відшкодувати в уста­новленому законом порядку і розмірах пряму дійсну шкоду, заподіяну підпри­ємству (установі, організації) його протиправним і умисним невиконанням чи неналежним виконанням своїх трудових обов’язків. Таке визначення має не лише теоретичне, а й практичне значення, оскільки вказує на суб’єкти матері­альної відповідальності — працівника і власника, їх обов’язки, а також на те, що порядок та розмір шкоди визначається законодавством. Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода й лише через наявність вини працівника, протиправність його поведінки, що зумовлює її суттєву відмінність від майнової від­повідальності за нормами цивільного права, адміністративної та кримінальної відповідальності.

Сукупність правових норм інституту матеріальної відповідальності сприяє: поновленню цілісності майна; вихованню у працівників дбайливого ставлення до майна; зміцненню гарантій збереження заробітної плати. Як самостійний інститут в особливій частині трудового права матеріальна відповідальність включає:

— своєрідний суб’єкт (лише працівників, які заподіяли шкоду майну під­приємства);

— певні підстави та умови (підстави — порушення працівником трудових обов’язків і заподіяння шкоди, а умови — вина, протиправність поведінки і причинний зв’язок);

— певні види та межі відповідальності (види — обмежена, повна і підви­щена відповідальність, межі — лише пряма дійсна шкода);

— специфічний порядок покриття (адміністративний порядок у разі обме­женої і судовий — у разі повної та підвищеної відповідальності).

Своєрідними суб’єктами матеріальної відповідальності є працівники, котрі перебувають у трудових правовідносинах з підприємством і заподіяли його майну шкоду внаслідок порушення трудових обов’язків. Але оскільки праців­никами можуть бути неповнолітні громадяни, то їхня трудова праводієздатність не обмежується, а діє в повному обсязі незалежно від того, з якого віку укладено трудовий договір — з 14, 15 чи 16 років (ст. 188 КЗпП), бо у трудових правовідносинах вони прирівнюються у правах до повнолітніх, а отже, мають повну трудову праводієздатність і внаслідок заподіяння майнової шкоди під­приємству несуть матеріальну відповідальність за нормами трудового законо­давства.

Другим суб’єктом матеріальної відповідальності є власник або уповноважений ним орган. У такому разі підприємство обов’язково повинне мати ста­тус юридичної особи (ст. 62 Цивільного Кодексу). У випадку заподіяння шко­ди працівникові підприємство несе перед ним матеріальну відповідальність згідно із законодавством про працю.

Відмежування матеріальної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності виражається й у тому, що поряд із вищезазначеним матеріальна відповідальність має певні види та межі. Види матеріальної відповідаль­ності: обмежена, повна, підвищена. Перші два види зазначені в КЗпП, а підви­щена відповідальність передбачена Законом України «Про визначення розмі­ру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, зни­щенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорого­цінного каміння та валютних цінностей» від 6 червня 1995 р. Цим Законом передбачено відшкодування вартості пошкодженого майна у подвійному і по­трійному розмірах.

Обмежена матеріальна відповідальність — обов’язок працівника покрити заподіяну шкоду повністю, але не більше встановленої законом межі — його місячного середнього заробітку. Цей вид матеріальної відповідальності засто­совується за відсутності повної та підвищеної відповідальності.

Повна матеріальна відповідальність — обов’язок працівника покрити заподіяну шкоду в межах повного розміру, але з урахуванням прямої дійсної шкоди. На відміну від обмеженої повна матеріальна відповідальність настає лише у безпосередньо визначених законом випадках (ст. 134 КЗпП).

Правове забезпечення покриття матеріальної шкоди реалізується двома способами:

1) добровільним покриттям заподіяної шкоди;

2) примусовим стягненням заподіяної шкоди (ч. 5 ст. 130 і ст. 136 КЗпП).

Добровільний спосіб стосується будь-якого виду матеріальної відповідаль­ності. Примусовий має два різновиди:

а) адміністративний порядок покриття шкоди, що застосовується лише в разі обмеженої матеріальної відповідальності з обов’язковим виданням наказу не пізніше двох тижнів із дня виявлення заподіяної шкоди та його виконанням не раніше семи днів із дня повідомлення про це працівникові;

б) судовий порядок покриття шкоди, який застосовується у разі незгоди працівника з відрахуванням з його заробітної плати або розміром такого від­рахування; у разі повної та підвищеної матеріальної відповідальності, якщо сторони не домовились про добровільне відшкодування.

Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці створило небезпеку для життя чи здоров’я громадян. Суб’єктом кримінальної відповідальн

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Мета і завдання дисципліни охорона праці та безпека життєдіяльності. Основи охорони та безпеки праці

Список скорочень.. розділ мета і завдання дисципліни охорона праці та безпека життєдіяльності..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Поняття «заробітна плата», принципи її диференціації

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
  АЕС — атомна електростанція АІ-2 — аптечка індивідуальна-2 АК — аудіометр клінічний AM — аудіометр масовий АП — аудіометр поліклінічний

Основи охорони та безпеки праці
Поняття «охорона праці» виникло внаслідок інтенсивного розвитку машинного виробництва, яке поряд із полегшенням праці, підвищенням її продуктивності створило небезпеку для життя і здоров'я працівни

Основні принципи трудового права
Трудове право України як складник загальної теорії національного права є самостійною галуззю, має певні принципи правового регулювання праці. Основні принципи трудового права (дод.1) за сп

Працевлаштування молодих спеціалістів
Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, відбувається на осно­ві Постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок пра

Працевлаштування молодих спеціалістів
Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, відбувається на осно­ві Постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок пра

Соціальні гарантії і компенсації.
Молодим фахівцям, які одержали направлення на роботу після закінчення вищого навчального закладу, надається відпустка тривалістю 30 календарних днів. За час відпустки молодим фахівцям виплачується

Медичні огляди працівників
Визначальне місце в системі заходів, спрямованих на запобігання виникненню професійних захворювань та охорону здоров'я працівників у цілому, у структурі лікувально-профілактичних заходів належить п

Тривалість робочого часу, час відпочинку
Будь-яка трудова діяльність робітника чи службовця відбувається протягом певного часу, а конкретна тривалість виконуваної працівником роботи ви­мірюється його робочим часом. З урахуванням зазначено

Колективний і трудовий договори як відображення законодавства з охоро­ни праці
Перехід України до ринкової економіки, використання різних форм власності потребують створення механізму соціального захисту прав та інтересів працівників. Колективний договір як одна з важливих фо

Спеціальне розслідування нещасних випадків
  Спеціальному розслідуванню підлягають: — нещасні випадки зі смертельними наслідками; — групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше праців­никам

Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь
  Усі виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь в обов’язковому порядку підлягають розслідуванню. Професійний характер захворювання визначається експертною

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги