Організм морських риб гіпоосмотичний по відношенню до морської води. Щоб підтримувати водний баланс, морські риби змушені постійно поглинати морську воду, з якою надходить в організм не тільки натрій, а й інші хімічні елементи, розчинені в ній. Надлишок натрію, який поступає в організм при заковтуванні солоної води, виводиться залозистими (Кейс-вільмеровськими) клітинами зябер. Виводяться і інші неорганічні компоненти, які надходять в організм з морською водою.
У прісноводних риб, навпаки, внаслідок постійного проникнення води через слизові покриви тіла, регуляторні механізми спрямовані на затримання натрію, калію та інших елементів та виведення з організму надлишку води. В процесі еволюції у прісноводних риб сформувалися ефективні системи підтримання позитивного натрієвого балансу за рахунок його інтенсивної реабсорбції у ниркових канальцях і абсорбції іонів безпосередньо з води залозистими клітинами зябер.
Основна кількість калію у прісноводних риб надходить в організм з кормом. У морських риб більша його кількість теж надходить з кормом, хоча при заковтуванні морської води з нею в організм також вводиться певна його кількість. Однак, вирішальну роль відіграє все ж надходження за рахунок спожитого корму. У риб, які перебували в морській воді з досить високим вмістом калію, але не живилися, протягом кількох днів різко спадало виділення калію з сечею, а потім зменшувалась і концентрація його в крові. І, навпаки, при перебуванні риб у середовищі з низьким вмістом калію у воді, але при нормальному живленні, всі показники калієвого обміну у них залишались нормальними. При голодуванні карасів одночасно зі збільшенням у гепатопанкреасі вмісту води і натрію, спостерігалось падіння вмісту у ній калію. При зменшенні вмісту калію в тканинах золотих рибок до 1,0 мг/дм3 поряд з обводненням тканин підвищувався на 1–2 мг/дм3 і вміст натрію.
Основою виділення нирками калію із організму костистих, хрящових риб (скат) та хрящових ганоїдів (осетр, севрюга) є три основних процеси: клубочкова фільтрація при утворенні первинної сечі, реабсорбція і секреція калію в просвіт нефрону. У плазмі крові калій знаходиться у вільному стані і тому переходить шляхом фільтрації у первинну сечу, з якої майже повністю реабсорбується. Виводиться ж з організму лише та кількість калію, яка шляхом секреції клітинами дистального сегменту нефрону потрапляє в збірні трубочки і по них переходить у сечопроводи. Завдяки такому механізму риби досить чутливо реагують на позитивний або негативний баланс калію в організмі.
Із збільшенням концентрації калію у воді може дещо підвищуватись і його концентрація в плазмі крові. Так, після підвищення його вмісту у воді до 20 мг/дм3 у прісноводного гольця Salvelіnus malma його вміст у плазмі зростав із 3–3,5 до 4,5 мг/дм3, а у морської скорпени Scorpaena porcus – до 6 мг/дм3.