Циклони — висхідні атмосферні вихори з похилою віссю обертання, що виявляються у поверхні Землі замкнутою областю зниженого тиску (баричний мінімум) з циклонічною системою вітрів від периферії до центру області (проти годинної стрілки в північній півкулі).
Мінімальний тиск спостерігається в центрі циклону, а до його периферії він зростає. Циклони виникають на атмосферних фронтах. Циклон переміщається приблизно в напрямку руху теплої повітряної маси зі швидкістю близько 30 – 40 км/год.
Циклони, що проходять над Україною, найчастіше зароджуються в північній частині Атлантичного океану і рухаються у східному або північно-східному напрямі. У холодну пору року час від часу циклони виникають над басейном Середземного моря (вони дістали назву південних циклонів, оскільки приходять до нас з південного заходу та півдня).
Циклони термічно неоднорідні: у південній його частині температура повітря значно вища, ніж у північній, у західній (тиловій) частині холодний, а в передній – теплий фронт.
Циклони звичайно існують декілька діб, рухаючись найчастіше з заходу на схід, з деяким відхиленням до півночі. Під час переміщення циклону відбувається переміщення атмосферних фронтів, а з ними хмар і опадів. Циклони завжди супроводжуються різкими змінами погоди. У холодну пору року з ними пов’язані хуртовини і тривалі снігопади, штормові вітри, в теплу – облогові дощі, похмура і сира погода.
Антициклони — спадні атмосферні вихори з похилою віссю, що виявляються у поверхні Землі замкнутою областю підвищеного тиску (баричний максимум) з антициклонічною системою вітрів від центру до периферії області (за годинною стрілкою в північній півкулі).
Максимум тиску знаходиться в центрі антициклона, до периферії він знижується. В центральній частині антициклона створюється переважно суха ясна погода. Залежно від пори року погода в антициклоні може бути різною. Взимку, як правило, переважає холодна, а влітку жарка погода, яка часто викликає посухи. Опади бувають дуже рідко і випадають вони на периферії У центрі антициклона у земної поверхні звичайні штилі, але на периферії можуть бути вітри значної сили.
При русі на схід циклони випробують відхилення до полюсів, антициклони — до екватора.
7.5. Домінуючі (пануючі) і місцеві вітри
Пасати — північно-східні вітри, що дують від субтропічних широт до екватора. Пасати несуть тропічне повітря. Пасати протилежних півкуль, спрямовуючись назустріч один одному, сходяться поблизу екватора.
Мусони — повітряні плини, що змінюються два рази в рік (від зими к літу і від літа до зими) напрямок майже на протилежний.
До місцевих циркуляцій відносять бризи, гірничо-долинні вітри, фен, бора. Їх називають також місцевими вітрами.
Бризи виникають на берегах морів, великих озер і деяких великих рік і характеризуються різкою зміною напрямку вітру протягом доби: вдень з водної поверхні на сушу, вночі – з суходолу на море.
Гірсько-долинні вітри, як і бризи, мають 24-годинну періодичність. Ця місцева циркуляція, що складається з двох взаємозалежних частин: вітрів схилів і власне гірничо-долинних вітрів. Вдень вітер дме вгору по долині і по схилах гір, а вночі – вниз, уздовж них.
Фенібора — неперіодичні вітри, що виникають під впливом рельєфу на повітряні плини. Фен — теплий, сухий і рвучкий вітер з гір, часто покритих снігом і льодовиками. Бора — холодний, сильний вітер, що дує з невисоких (до 1000 м) прибережних гір убік моря.
7.6. Центри дії атмосфери
Весь рік існує зона зниженого тиску над екватором — екваторіальна депресія. У субтропічних широтах протягом усього року зберігається зона високого тиску, що розпадається на окремі максимуми над океанами (особливо в північній півкулі) – Північноатлантичний, Азорский, Гавайський. Чітко видна зона зниженого тиску в помірних широтах (суцільна в південній півкулі і розділяється на мінімуми в північному) – Ісландський, Азіатський, Алеутський – і область високого тиску над Антарктидою.
Баричні максимуми і мінімуми, виражені на картах середнього багаторічного тиску атмосфери на підстилюючу поверхню називають центрами дії атмосфери, виділяючи перманентні (постійні) і сезонніцентри. До першого відносяться екваторіальна депресія, субтропічні максимуми і субполярні депресії над океанами, полярні максимуми, до других — зимові максимуми і літні мінімуми над материками в помірних широтах. Баричні максимуми і мінімуми ніде не зберігаються постійно, тиск безперервно змінюється, і карти середнього багаторічного поширення його свідчать тільки про рішучу перевагу високого або низького тиску в тому або іншому місці.
Погода і КЛІМАТ
8.1. Класифікація типів погод.
8.2. Прогноз погоди.
8.3. Факторі формування клімату.
8.4. Класифікація кліматів.
8.1. Класифікація типів погод
Погода — стан атмосфери в якому-небудь місці в даний момент або за короткий проміжок часу, наприклад за добу (погода доби). Стан атмосфери характеризується комплексом елементів погоди.
Систематичні спостереження за погодою, її вивчення дозволили виділити комплексні типи погоди доби. Типи погоди поєднуються в три великі групи: погоди морозні, з переходом через 0° і безморозні.
Безморозні погоди мають температуру повітря вище 0°, не тільки середню добову, але і мінімальну. Вони відповідають умовам позитивного радіаційного балансу (рідко нейтрального).
Погоди з переходом через 0°. Якщо середня добова температура позитивна, то мінімальна негативна; якщо середня добова температура негативна, те мінімальна позитивна. Така погода зазвичай виникає в перехідні сезони.
Морозні погоди. Характерні для них навіть максимальні температури нижче 0°. Морозні погоди відповідають умовам негативного раціонального балансу, частіше при підвищеному атмосферному тиску.
У кожній групі виділяється кілька класів погод. Усього класів погод шістнадцять.
Погоди розрізняються не тільки в залежності від радіаційного балансу, але і від того, які атмосферні процеси переважають — фронтальні або внутрімасові, тобто пов'язані з одною повітряною масою.
Внутрімасові процеси зв'язані з нагріванням або охолодженням повітря від поверхні, що підстилає. У першому випадку відбувається підвищення температури, виникає конвекція, утворюються купчасті хмари. В другому — температура повітря знижується, конвекція можлива лише в приземному шарі, типова інверсія.
Фронтальні процеси, викликані підняттям повітря по фронту, у всіх випадках супроводжуються утворенням хмар, опадами, вітрами.
Постійне переміщення циклонів і антициклонів — особливість атмосферної циркуляції в помірних широтах, причина мінливості погоди.