Виробничий комплекс

Основу промислового потенціалу Донецької області складає гірничо-металургійний комплекс, який забезпечує 69% промислового виробництва. У ньому зайнято близько 58% працівників регіону, а це більше 1,2 млн. осіб. Ця галузь є основним споживачем продукції і послуг машинобудування, енергетики і будівельної індустрії, на неї працюють багато підприємств і установи фінансової сфери. У більшості промислових міст області на металургію, коксохімію і добувну промисловість доводиться від 80-90% від загального обсягу промислового виробництва. Таким чином, робота гірничо-металургійного комплексу області формує основні економічні і фінансові показники міст і територій регіону. Сьогодні область забезпечує кожну 2 тону здобутого в Україні вугілля, 45% чавуну, 44% сталі, 47% прокату чорних металів, 1/6 частина виробництва сталевих труб і більше половини коксу. Проте, історично успадкована територіальна і господарська організація регіону сформувала переважно сировинну спеціалізацію області. За об'ємом реалізованій продукції в структурі промислового виробництва більше 82% доводиться на екологічно небезпечні виробництва – металургійну (48%) і добувну (12%) промисловості, електроенеретіку (10%), хімічну, нафтохімічну і коксохімічну промисловість (13%). За період з 2000 по 2007 рр. сталося збільшення промислового виробництва в області майже в 1,5 разу. З 1990 року в промисловості спостерігався різкий спад виробництва. Мінімального рівня обсяг виробництва в різних галузях досяг в 1994-1998 рр. В цей час на підприємствах області випуск чавуну склав 49%, сталі – 47%, прокату – 40%, вугілля – 50% до рівня 1990 років. У 1997-1998 рр. з'явилася і надалі закріпилася тенденція стійкого зростання промисловості, особливо в металургії і коксохімії. Розвиток металургії сильно залежить від кон'юнктури світових ринків металу. У 2007 році ця галузь забезпечила майже 50% від загального об'єму промислового виробництва. При цьому, обсяг виробництва виріс в порівнянні з 2000 роком в 1,4 разу. Чорна металургія Донецької області включає 3 металургійних комбінату, 5 металургійних заводів, 2 заводи по виробництву метизів, а також трубний, труболиварний і металопрокатний заводи. У чорній металургії зосереджено 32% основних фондів промисловості і працює 22% промислово-виробничого персоналу області. Галузь є основою експортного потенціалу регіону (експортується більше 75% продукції, за останніх 10 років об'єм експорту зріс в 3,8 рази). Доля коксохімії в обсязі промислового виробництва області 9%, у свою чергу доля вугільної промисловості також складає 9%. У коксохімічній галузі спостерігалося зростання виробництва з 1999 по 2004 рр., після чого послідував спад, який продовжується в даний час і це пов'язано з дорожчанням енергоносіїв. У вугільній промисловості регіону з 1994 р. спостерігається тривалий спад виробництва, при якому видобуток вугілля знизився у декілька разів до 36 млн. тон в рік. Спад пов'язаний з ускладненням горно-геологічних умов видобутку вугілля, а також закриттям цілого ряду нерентабельних шахт.

Розвиваючи монопрофільну економіку, орієнтовану на гірничо-металургійний комплекс, Донецька область збільшує кількість екологічних проблем. Забруднення водних ресурсів області промисловими стоками привело до явної деградації багатьох водних об'єктів. Переміщення гірської маси в результаті видобутку вугілля і накопичення великих об'ємів шлаків металургійного виробництва за впливом на довкілля можна порівняти з природними геологічним процесами. Забруднення атмосфери в деяких промислових містах досягло рівня, при якому завдається значної шкоди здоров'ю населення. На сьогоднішній день в регіоні накопичено 4 млрд. тон відходів, якими зайнято ледве менше 2% території області. Основні галузі, які створюють відходи, – це вугільна промисловість, металургія і енергетика. Щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення з розрахунку на квадратний кілометр території області складає 61,8 тон шкідливих речовин, а на душу населення – 352,7 кг, що відповідно в 8,4 і в 3,7 разу, перевищує середній рівень по країні. Основні викиди шкідливих речовин (95%) доводяться на металургію, енергетику, вугільну промисловість і коксохімію.

Водозабезпеченість природним річковим стоком на одного жителя області в 5 разів менше, ніж в середньому по Україні. Об'єми стічних вод області перевищують 1,6 млрд. м³ в рік. Основними галузями, що використовують свіжу воду є металургія, енергетика, вугільна промисловість, комунальне і сільське господарство. Аналіз показує, що серед 21 підприємства, які є основними забруднювачами атмосферного повітря і дають 60-70% валових викидів шкідливих речовин від стаціонарних джерел, 16 підприємств відносяться до гірничо-металургійного комплексу. У свою чергу, серед 30 основних забрудників водних об'єктів, що дають 60-70% загальних об'ємів стічних вод, 22 підприємства відносяться до гірничо-металургійного комплексу.

У даний час металургія і коксохімія працюють досить ефективно. Багато підприємств вийшли на значні обсяги виробництва і функціонують з максимальною потужністю. Галузі практично працюють на швидкий результат, при цьому вирішення проблем модернізації устаткування найчастіше відкладається. В даний час металургія і коксохімія дають 34% валових викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, що складає 400-500 тис. тон в рік. У 80-х роках минулого століття в області вироблялося 25 млн. тон чавуну, близько 30 млн. тон сталі, більше 20 млн. тон прокату в рік, а кількість викидів по металургії і коксохімії складала 900-1100 тис. тон в рік. Останніми роками виробництво чавуну, сталі і прокату складає відповідно 13-15, 16-18 і 9-10 млн. тон в рік. Враховуючи, що стратегія розвитку металургії і коксохімії в області направлена на модернізацію галузей і підвищення рівня використання потужностей, рівень впливу металургійного і коксохімічного комплексу на довкілля до 2020 року може зрости на 20-30%. В протилежність цьому в найближчих 10 років у вугільній промисловості регіону не просліджується тенденція зростання рівня впливу на довкілля. Це пов'язано із закриттям ряду шахт і зниженням видобутку вугілля, що продовжується. Негативно впливає на екологічну безпеку регіону закриття вугільних шахт. Наслідком їх масового закриття є поява в шахтарських районах складних екологічних проблем пов'язаних з підніманням рівня підземних вод і підтопленням територій. Незадовільний стан по виконанню природоохоронних заходів склався практично на всіх шахтах, що закриваються. Екологічні заходи, передбачені проектами закриття шахт, виконані всього на 6%.

Доля сільського господарства у валовому регіональному продукті області складає всього 8%. Кількість працівників, зайнятих в цій галузі, – 193 тис. осіб, що складає 9% трудових ресурсів регіону. Останніми роками з сільському господарстві відбуваються структурні зрушення, пов'язані із змінами у складі вироблюваної продукції, перерозподілом земель серед власників. Все це позначається на структурі валової продукції. Вказані тенденції ведуть до інтенсифікації використання сільськогосподарських земель і виснаження чорноземів. Окрім цього, з ліквідацією крупних сільськогосподарських підприємств збільшилася доля дрібних господарств, які не мають ресурсів для ведення екологічно оптимального виробництва. За останніх 15 років кількість сільгосппідприємств виросла з 538 до 3076 одиниць. Об'єми вживання мінеральних добрив і пестицидів в сільському господарстві області зменшуються. Так, в 1990 році до грунтів області було внесено 1477,5 тис. центнерів мінеральних і 10496,5 тис. тон органічних добрив, а в 2007 році - відповідно 369,9 тис. центнерів і 518,9 тис. тон, що складає 25% і 5% від рівня 1990 років. Така ж тенденція спостерігається у використанні зрошуваних земель, а також в чисельності великої рогатої худоби і свиней. З приведених даних є видимою тенденція зниження дій на довкілля на фоні загального зниження ефективності сільськогосподарського виробництва і зменшення кількості заходів щодо підтримки родючості грунтів.

Підприємства, забруднювачі навколишнього природного середовища

Таблиця 2