Засоби щодо попередження і усунення корозії повітряних суден

Основним методом щодо запобігання і захисту деталей від корозії є створення на їх поверхні захисних водонепроникних плівок:

- металевих;

- окисних;

- лакофарбових;

- масляних.

До металевих відносяться анодні (цинк, кадмій) і катодні (олово, мідь, хром, нікель) покриття, плакування одного металу іншим. Наносять їх гарячим і гальванічним способами. При гарячому способі деталі занурюють у ванну з розплавленим металом або набризгують його на поверхню деталі (металізація). Металеві покриття наносять також термохімічним способом, який називається плакуванням. Гальванічний спосіб нанесення захисного шару металу виконується за допомогою електричного струму.

У літакобудуванні найбільш широко застосовуються кадмування, цинкування, хромування.

Широке застосування для захисту металів від корозії знаходять такі методи створення окисних плівок: анодування, хімічне оксидування, воронення.

Для захисту деталей з алюмінієвих сплавів застосовуються: плакування, анодування з наступним пассуванням, хімічне оксидування, лакофарбові покриття, захисні мастила. Найбільш ефективний захист забезпечують анодування і лакофарбові покриття.

Деталі, виготовлені з магнієвих сплавів, які мають знижену корозійну стійкість, у всіх випадках захищаються грунтом і емаллю, які наносяться на попередньо оксидовану поверхню.

Сталеві деталі залежно від їхнього призначення захищають:

- металевими покриттями (цинком, кадмієм, хромом);

- лакофарбовими покриттями по попередньо фосфотованій або опіскоструменевій поверхні з наступним промасленням.

На ПС, які експлуатуються в складних кліматичних умовах, доцільно застосовувати захисні покриття, які мають такі властивості :

- гідрофобність, тобто нездатність утримувати на своїй поверхні вологу, лід, бруд;

- високу еластичність;

- високу світло- і озоностійкість;

- високу стійкість до ерозії під впливом піску, снігу та ін.;

- високу стійкість до впливу мікроорганізмів і інших біологічних факторів;

- високу стійкість до впливу солей і кислот;

- високу термостійкість і вологостійкість;

- гарну ремонтопридатність, тобто допускати можливість якісного ремонту в безангарних умовах.

Для запобігання корозії необхідно застосовувати ряд інших технологічних заходів. Варто зменшувати залишкові напруги, зводити до мінімуму обсяг механічної обробки після штампування для збереження поверхні в неопрацьованому стані, застосовувати методи поверхневого зміцнення (дрібоструменеву обробку, обкатку і т.д.), установлювати кріпильні деталі на рідкому ґрунті, обробляти внутрішні поверхні отворів під кріпильні деталі, зменшувати площі контакту між різнорідними матеріалами і т.д.

До конструктивних заходів, спрямованих на запобігання корозії, відносяться також поліпшення вентиляції і підвищення температури повітря в замкнутих об'ємах, установка спеціальних дренажних отворів і клапанів для видалення вологи, герметизація стикових з'єднань і т.д.

Для запобігання фретинг-коррозії необхідно:

- забезпечення високої міцності з'єднання і повної нерухомості деталей;

- ізоляція деталей одна від одної окисними плівками, захисними покриттями, прокладками, епоксидними смолами;

- застосування м'яких або твердих покрить: міднення, свинцювання, хромування, нікелювання;

- застосування особливих мастил, які містять графіт або дисульфіт молібдену;

- регулярна перевірка затягування стикових з'єднань.

Для попередження корозії в процесі експлуатації необхідно:

- утримувати поверхні в чистоті, охороняти їх від пилу, бруду, вологи;

- охороняти поверхні від улучення нафтопродуктів, кислот, лугів;

- зберігати захисні покриття від ушкоджень;

- провітрювати кабіни, багажні помешкання, підпільну частину фюзеляжу, відчиняти двері, люки і кватирки для видалення вологи;

- регулярно чистити дренажні клапани й отвори в крилі і нижній частині фюзеляжу для зливання конденсату;

- видаляти вологу з усіх місць її можливого скупчення;

- своєчасно підфарбовувати ушкоджені ділянки обшивки;

- своєчасно і якісно відновлювати змащення рухливих елементів конструкції ПС;

- своєчасно і повністю видаляти електроліти акумуляторних батарей,що пролилися;

- якісно обробляти відповідні деталі після спрацьовування літакових протипожежних балонів;

- промивати ПС тільки такими миючими засобами, які передбачені в посібниках із технічної експлуатації.

Щоб уникнути ушкодження антикорозійного покриття не допускається ходіння по обшивці літака у взутті без спеціальних чохлів при відсутності м'яких килимків чи матів, торкання обшивки драбинами, сходами, шлангами, заправними пістолетами та іншим устаткуванням, не обшитим у місцях торкання гумою або м'якої тканиною, видалення льоду з поверхні літака механічним шляхом. Не дозволяється класти на обшивку деталі, інструмент і інші предмети. Зняті з літака рулі, закрилки, носки і панелі крила необхідно укладати на козелки і стелажі з м'якою оббивкою.

Будь-які забруднення необхідно вчасно видаляти з обшивки і зовнішню поверхню літака регулярно мити, не допускаючи улучення води в літак. При улученні води в літак мокрі деталі й агрегати протирають насухо чистою серветкою, а з важкодоступних місць видаляють воду за допомогою шприця і потім сушать поверхню повітрям із підігрівача. Контакти металевих виробів із мокрою теплозвукоізоляцією допускати не слід .

Для видалення кислоти і лугу, які потрапили на літак, декілька разів старанно промивають уражене місце теплою водою із содою і нейтральним милом, а потім протирають чистою серветкою. Особливо старанно протирають і просушують стиснутим повітрям зазори. У формуляр літака записують випадки проливання кислоти або лугу і протягом місяця систематично спостерігають за облитою ділянкою.

Для захисту літака від атмосферних опадів, забруднення й ушкодження його вкривають чохлами. Перед зачохленням обшивку промивають чистою водою і протирають чистим ганчір’ям, а сирі чохли просушують, інакше пари, що утворюються між чохлами й обшивкою, будуть сприяти руйнуванню захисних покрить і розвитку вогнищ корозії.

Корозія з зовнішньої сторони обшивки виявляється візуально. На внутрішній поверхні обшивки корозію найчастіше виявити важко, тому що цьому заважає теплозвукоізоляція. Для виявлення корозії без зняття теплозвукоізоляціі використовують переносну рентгенівську установку.

Продукти корозії видаляють за допомогою жорстких волосяних, трав'яних або щетинних щіток. Для зняття корозії з обшивки не можна застосовувати наждакову шкурку або металеві щітки, тому що вони можуть ушкодити захисний шар, а також погіршити декоративний вигляд ПС. Допускається усувати продукти корозії на деталях з алюмінієвих сплавів усередині літака, якщо щітками вони не видаляються, дрібним наждаковим пилом , який наноситься на ганчір’я, змочене чистим бензином. Корозію на деталях із магнієвих сплавів усувають дрібною скляною шкуркою, а усередині виразок -шабером. При цьому не слід прагнути до видалення корозійних виразок, достатньо видалити лише продукти корозії.

Для відновлення лакофарбового покриття після видалення корозії звичайно спочатку на поверхню наносять шар грунту, а потім один або декілька шарів емалі або лаку. При температурі нижче 5⁰С на зачищену поверхню можна тимчасово нанести шар технічного вазеліну або мастила ЦІАТІМ-201 і при першій же можливості відновити лакофарбове покриття.

Технологія усунення дрібних вогнищ корозії для кожного сплаву має свої особливості.

Розвиток корозійних процесів у прихованих і важкодоступних місцях ускладнює своєчасне виявлення корозії існуючими методами візуального контролю як при ремонті, так і при експлуатації і тому вимагає впровадження більш ефективних засобів неруйнівного контролю.

У процесі технічного обслуговування ПС провадиться дослідження причин відмов і несправності авіаційної техніки, у тому числі встановлення причин корозії і розробка заходів щодо її усунення і попередження. Процес дослідження об'єктів авіаційної техніки, що відмовили, внаслідок корозії, містить у собі попереднє ознайомлення з об'єктом дослідження, аналіз статистичних даних про відмови об'єкта, вивчення характеру відкладень і продуктів корозії на досліджуваній деталі, оцінку захисних покриттів і їх відповідність технічним умовам, оцінку якості матеріалу досліджуваної деталі, визначення характеру руйнування деталі і характеру глибини корозійної поразки, аналіз результатів досліджень.

На основі результатів досліджень повинні бути встановлені причини корозії, характер і глибина корозійного ураження, взаємозв'язок дефекту з конструктивними, виробничими, ремонтними або експлуатаційними недоліками, заходи щодо усунення і попередження корозії.

Для збору і статистичного аналізу корозійних ушкоджень уводяться карти корозійних ушкоджень. Аналіз цих карт дозволяє визначити найбільш імовірні місця корозійних ушкоджень, що є основою для визначення частоти оглядів місць конструкції в процесі експлуатації.