Технічне обслуговування лакофарбових покрить повітряних суден

 

Термін служби лакофарбових покриттів значною мірою залежить не тільки від якості деяких матеріалів, технології їх нанесення і сушіння, але і від умов експлуатації, тобто від інтенсивності впливу різних факторів , під впливом яких вони старіють, від своєчасного і якісного ТО і ремонту в процесі експлуатації.

На покриття обшивок ПС, які зберігаються поза ангарами, в основному впливають ультрафіолетові і теплові промені, вологість повітря і зміна температури.

Крім цих факторів, на старіння покриттів впливають різкі температурні коливання (при зльоті, польоті і посадці літака), які викликають розширення або стиск металевих деталей і нанесених на них покрить. При цих змінах у покриттях (особливо на елементах обшивки, які перетерпіли вібрацію) можуть з'явитися тріщини внаслідок значної втрати ними еластичності при низькій температурі.

Старіння покриттів під впливом атмосферних факторів виражається в тому, що вони стають крихкими і при незначних деформаціях розтріскуються, на них з'являються матовість, крейдяність, лущення, змінюється їх колір, за рахунок "вивітрювання" зменшується вага, погіршується їх адгезія.

Руйнуються лакофарбові покриття в результаті механічних впливів на них піску і дрібних камінців при зльоті і посадці літака. У польоті повітряний потік, що містить абразивні частки, стирає покриття лобовых крайок крила, стабілізатора, кіля та ін.

Руйнівно діють на покриття мастила і паливо.

Ступінь старіння пигментованих (кольорових) покрить в атмосферних умовах значною мірою залежить від природи плівкоутворюючого, на основі яких вони отримані. Стійкість покрить до атмосферного старіння зменшується приблизно в такому порядку: перхлорвінілові, акрилові, гліфталеві, масляні, нітроцелюлозні.

Основними видами руйнації лакофарбових покриттів є: крейдяність, розтріскування, вивітрювання, зморщеність, відшарування, бульки і висип, корозія.

Крейдяність являє собою старіння поверхневого шару пігментованого лакофарбового покриття, що виражається в руйнуванні плівкоутворювача і появі на поверхні покриття білого забруднюючого нальоту. Особливо швидко наступає крейдяність покрить у весняно-літній період, тому що одним з активних факторів, що викликають це явище, служить сонячне світло, особливо у сполученні з вологою. Стійкість пігментованих покрить проти вицвітання і крейдяності значною мірою обумовлюється як видом плівкоутворювального, так і складом (розцвіченням) пігментної частини. Найбільш схильні до крейдяності покриття світлих розцвічень (світло-сіра, світло-блакитна та ін.), які містять у своєму складі великий відсоток цинкових і титанових білил. Менше схильні до крейдяності покриття зеленого кольору, які мають як пігмент двоокис сірки. Найбільш стійкими є покриття, які містять як основний пігмент алюмінієву пудру, яка добре відбиває сонячні промені і знижує вологопроникність покриття.

Розтріскування покриття відбувається внаслідок втрати механічної міцності при старінні або застосуванні некондиційних матеріалів. При цьому утворюються тріщини і сітка.

Вивітрюванням називається процес руйнування покриття в результаті впливу повітряного потоку, що викликає знос верхнього шару покриття. Найбільший ступінь вивітрювання характеризується оголенням ґрунту або пофарбування поверхні.

Зморщеність утворюється при роботі покрить у середовищі з високою вологістю або при висиханні надмірно товстих шарів покриття.

Відшарування покриття відбувається внаслідок порушення його зчеплення з пофарбованоюповерхнею, або з шаром фарби (ґрунту), що лежить під нею. Відшарування є результатом поганого підготування поверхні перед фарбуванням.

Висип і бульби утворюються на поверхні покриття головним чином під впливом вологи і при її проникненні під плівку.

Корозія під лакофарбовою плівкою може бути викликана незадовільною підготовкою поверхні, внаслідок чого відбувається погане зчеплення покриття з металом, або недостатніми захисними властивостями покриття. Поява продуктів корозії на поверхні покриття (крапок, плям) свідчить про руйнування пофарбованого металу.

Крім руйнування, на лакофарбовій плівці в процесі експлуатації можуть з'явитися й інші дефекти. Втрата блиску є одним із показників початкової стадії руйнування поверхневого шару покриття в результаті фотохімічних процесів. Зміна кольору також відбувається в результаті фотохімічних процесів. Бронзування відбувається в результаті міграції пігменту і характеризується появою кольору мінливості на поверхні покриття. Білуватість являє собою наліт на поверхні покриття, утворений у результаті фізико-хімічних процесів і дії вологи. Грязеудержання - це здатність лакофарбового покриття утримувати на своїй поверхні механічне забруднення, яке не видаляється при промиванні водою.

З групи дефектів лакофарбових покриттів слід виділити руйнацію покрить унаслідок механічного впливу, улучення розчинів кислот, лугів, сильних розчинників, нафтопродуктів і спеціальних рідин. Найчастіше такий дефект можна зустріти в районі заливних горловин, на верхній поверхні крила і фюзеляжу, біля вхідних дверей і багажних люків, лючків підходу до різних агрегатів, тобто в таких місцях, із якими обслуговуючий персонал так чи інакше стикається при роботі. Якщо при цьому порушуються встановлені правила, то руйнування захисних покрить протікає дуже швидко, слідом за чим з'являється корозія.

Для попередження руйнування покрить і розвитку корозії на деталях необхідно під час технічного обслуговування і виконання ремонтних робіт дотримувати максимальну обережність, усіма мірами оберігати покриття від ушкоджень і передчасного руйнування , а також своєчасно відновлювати їх у випадку ушкоджень, не допускаючи руйнування на значній площі. Слід пам'ятати, що порушене покриття руйнується значно швидше, ніж ціле.

Для забезпечення збереження лакофарбових покрить необхідно виконувати такі правила:

- після кожного польотного дня видаляти з покрить пил, бруд, кіптяву і мастильні плями; у теплий час року забруднення необхідно видаляти теплим 3%-ним водним розчином нейтрального або ядрового мила за допомогою жорсткої капронової або щетинної щітки, а потім покриття промивати чистою водою; після промивання обшивку протерти насухо;

- аналогічним образом у теплий час року регулярно, не менше одного разу на місяць, промивати всю зовнішню поверхню літака;

- якщо при промивці забруднення цілком не вилучаються, то такі ділянки слід протерти чистими серветками, змоченими бензином Б-70;

- якщо мило, гас чи гідросуміш випадково потрапили на покриття літака, то забруднені ділянки необхідно промити серветками, змоченими бензином Б-70;

- у холодний час року для видалення кіптяви і забруднень промивку водою можна не робити, а користуватись тільки бензином;

- своєчасно усувати ушкодження лакофарбового покриття.

Забороняється:

- ходити по літаку, не підклавши м'яких матів або доріжок;

- класти на пофарбовані поверхні предмети, які можуть зашкодити пофарбуванню (інструмент, запасні частини, ганчірки, просочені бензином чи мастилом і тощо.);

- вивішувати або складати мокрі чохли на літак для просушування;

- проливати на покриття паливо чи мастило під час заправки літака;

- видаляти бруд, лід, мастильні плями і фарбу металевими щітками і шкребками.

Поверхню, на якій має бути робитися ремонт чи відновлюватися лакофарбове покриття, необхідно старанно підготувати, тому що при наявності на поверхні продуктів корозії, різноманітних забруднень (бруд, мастильні плями, пил, кіптява, жирові забруднення) значно знижуються захисні властивості покриття.

Для видалення забруднень поверхню протирають чистими серветками, змоченими теплим 3%-ним водним розчином нейтрального або ядрового мила або спеціальними миючими рідинами. Потім поверхню промивають чистою водою і протирають чистими сухими серветками, після чого вона сушиться на повітрі протягом 2-2,5 годин.

Після очищення поверхні від забруднень слід зробити дефекацію старого лакофарбового покриття з метою визначення доцільності його повного або часткового видалення.

Якщо за результатами дефекації не слід видаляти старе лакофарбове покриття, виникає питання або про підфарбування ділянок літака в місцях порушення покриття, або про відновлення його первісного зовнішнього вигляду. Для проведення цих робіт необхідно визначити природу старого покриття. Це робиться шляхом протирання поверхні покриття розчинниками чи змивками і шляхом спалювання знятих шматочків плівки. Кожний вид покриття має свій характер розчинення в розчинниках і змивках і свій характер горіння. Вид ґрунтовки визначається по кольору.

Вид ремонту лакофарбового покриття визначається в залежності від ступеня і характеру руйнування покриття. Розрізняють два основних випадки: відновлення покрить при невеликих ушкодженнях на малих площах (подряпини, місцеве відставання, руйнування нафтопродуктами і т.д.) і відновлення покрить на достатньо великих площах у результаті розтріскування, лущення, відшаровування, корозії і т.д. В обох випадках ґрунтувальний шар може бути цілий або зруйнований.

У першому випадку при відновленні дотримується такий порядок: ділянка промивається чистим бензином; знімається уже відстале покриття; контур ушкодження зачищається шпателем і шліфувальною шкіркою; сухою щіткою або серветкою віддаляються продукти зачищення і пил; поверхня знежирюється і сушиться; наноситься і сушиться спочатку грунт (якщо він був знятий), потім лак або емаль потрібного кольору. Виникла корозія видаляється, а місце зачищається шкіркою і полірується.

В другому випадку межі ділянки обклеюють липким папером. Бажано, щоб ділянка мала прямокутну форму, обмежену природними межами-крайками листів, заклепувальними швами, заскленням і т.д. Потім на ділянку за допомогою пензля або пульверизатора наносять рясний шар змивки і витримують певний час, у залежності від температури, до повного розчинення або набрякання покриття. Набрякле покриття видаляють дерев'яним (гумовим) шпателем або трав'яною щіткою з усієї поверхні. Потім серветкою, змоченою розчинником, цілком видаляють старе покриття, після чого наносять ґрунтовку і нове покриття потрібного кольору за допомогою пульверизатора. Після висихання покриття знімають липкий папір і змивають водою залишки клею.

Щоб забезпечити гарну якість лакофарбових покрить потрібно дотримувати загальні правила їхнього нанесення:

- грунт або емаль потрібно наносити тонким і рівним шаром;

- перед початком і під час роботи фарбу необхідно перемішувати, щоб не допустити осідання пігменту, інакше колір буде мінятися;

- щіткою фарбу на поверхню наносити широкими смугами і розтушовувати у перпендикулярних напрямках;

- щіткою тримати перпендикулярно до поверхні, що офарбовується ;

- струмінь фарби від пульверизатора тримати перпендикулярно до поверхні, переміщаючи його рівномірно;

- ремонт лакофарбових покрить виконувати при температурі не нижче 12⁰С і відносній вологості повітря не більш 75%, бажано в ангарі;

- якщо ремонт робиться при більш низькій температурі, то забезпечити місцевий обігрів зони ремонту;

- застосовувати тільки такі лакофарбові матеріали, які відповідають технічним умовам;

- строго виконувати технологію чистки, промивки, знежирення поверхонь і нанесення лакофарбових покрить;

- деталі, на яких виявлена корозія, слід піддати спеціальній обробці;

- лакофарбові матеріали , які загусли , перед застосуванням необхідно розрідити до робочої в’язкості і одфільтрувати;

- не можна допускати змішування лакофарбових матеріалів, виготовлених на різній основі;

- строго дотримувати на робочому місці правила пожежної безпеки і промислової санітарії.