Насичене повітря змінює свою температуру за вологоадіабатичним законом. Тому стратифікацію атмосфери слід порівнювати з величиною вологоадіабатичного градієнта. Знову розглянемо три випадки.
Нехай вертикальний температурний градієнт буде меншим від вологоадіабатичного (γ<γа,). У цьому випадку також температура вологого повітря, що підноситься вверх буде знижуватись більше, ніж зниження навколишнього повітря. Тому вологе повітря буде холодніше за навколишнє і як тільки зникне причина, яка примусила його рухатись вверх, воно опуститься донизу. Тобто це стійка стратифікація атмосфери для насиченого повітря, вона не підтримає конвекцію у ньому (вологостійка), або це буде стійка рівновага насиченого повітря.
Якщо вертикальний градієнт температури дорівнює вологоадіабатичному градієнту (γ=γа′). Вологе повітря, яке підноситься вверх, на всіх рівнях буде мати таку ж температуру, яку має навколишнє повітря. Тому це буде байдужий (нейтральний) стан або байдужа рівновага насиченого повітря. Коли зникне причина, яка примусила повітря рухатись вверх, воно там і залишиться.
Якщо вертикальний градієнт температури в атмосфері більший, ніж вологоадіабатичний (γ>γа′). Насичене повітря, яке підноситься угору, на всіх рівнях буде теплішим, ніж навколишнє, причому з висотою ця різниця збільшується. Отже, у відношенні до насиченого повітря стратифікація атмосфери нестійка (волого нестійка) або це буде нестійка рівновага насиченого повітря. Як наслідок, це дуже сприятливі умови для розвитку конвекції. Чим більше вертикальний градієнт температури перевищує адіабатичні градієнти, тим сильніше розвивається конвекція. Вертикальну рівновагу повітря краще прослідкувати за допомогою аерологічної діаграми.