Ризик у визначенні цін і страхування цін.

Установлення ціни на продукцію, що виробляється фірмою, як правило, пов’язане з певним ступенем ризику. З чималою часткою ризику пов’язане й визначення цін на виробничі ресурси (сировина, матеріали, устаткування, паливо, робоча сила тощо). Помилка у встановленні рівня ціни на вироблену продукцію може призвести до значних втрат доходу від реалізації, а у разі великої цінової еластичності попиту ці втрати можуть істотно
збільшитися. Втрати в обсязі реалізованої продукції можуть виникнути і за визначення цін на споживані фірмою послуги. Оскільки в умовах інфляції, динамічності попиту і зростання цін на продукцію, що виробляється фірмою, а також на сировину, матеріали, паливо прогнозувати динаміку цін навіть на близьку перспективу досить важко, то помилка в ціні на 5—7% — явище цілком звичайне. Отже, неважко зрозуміти, якою мірою встановлення цін пов’язане з ризиком. Фірмі необхідно визначити розмір ризику і шляхом порівняння ступеня ризику різних альтернативних варіантів зупинитися на варіанті, який найбільшою мірою відповідає стратегії ризику, обраній керівництвом фірми. Як відомо, ризик у підприємницькій діяльності — це ймовір­ність виникнення збитків (втрат) у результаті здійснення будь-якої події, передбаченої прогнозом, планом чи програмою. Оскільки ризик — поняття ймовірнісне, він може бути обчислений за методами теорії ймовірностей і математичної статистики. Імовірність означає можливість одержання визначеного результату.

Ризик у господарській діяльності вимірюється як в абсолютному значенні — сумою втрат і збитків, так і ступенем ризику, тобто мірою ймовірності недосягнення планованого рівня ціни. Перший показник характеризує абсолютний ризик, другий — ризик відносний. Абсолютний ризик визначається у гривнях, відносний — у відсотках чи у частках одиниці.
Ринкова ціна за своєю економічною природою є величиною випадковою. В умовах ринку внаслідок акту купівлі-продажу вона може мати тільки одне значення, яке заздалегідь невідоме і залежить від безлічі випадкових факторів. Усі ці фактори не можуть бути враховані учасниками даної угоди. А якщо ціна — величина випадкова, то, отже, це змінна величина, конкретне значення якої не визначене і залежить від випадку, але якій притаманна функція розподілу ймовірностей. Ця функція і дає змогу говорити про ступінь ризику.

В умовах обмеженої інформації за визначення цін часто буває нелегко вибрати придатну емпіричну функцію розподілу ймовірностей. Тому на практиці зручніше користуватися найбільш уживаними в теорії ймовірностей стандартними функціями розподілу ймовірностей:

- нормальним розподілом імовірностей, чи розподілом Гауса;

- показовим розподілом імовірностей, широко використовуваним у розрахунках надійності (а розрахунок цін вимагає визначених критеріїв надійності);

- розподілом Пуассона, часто використовуваним у теорії масового обслуговування.

У господарській діяльності варто користуватися принципом розумного ризику. У підприємницькій діяльності цей принцип означає таке: ухвалюючи рішення про ціни, необхідно керуватися таким співвідношенням імовірностей здійснення та нездійснення події, за якого не менше двох третин шансів сприяють успіху, а одна третина — не сприяє.
Одна третина шансів, що не сприяє успіху, виступає стимулом для вжиття заходів з їх усунення. Цьому принципу за нормального розподілу ймовірностей відповідає інтервал значень випадкової величини (ціни), що дорівнює відхиленню від математичного сподівання в межах середнього квадратичного відхилення, тобто М(х) ± s.

Економісту для характеристики відхилень зручніше користуватися процентними співвідношеннями (коефіцієнтами). Коефіцієнт варіації за нормального розподілу ймовірностей характеризує інтервал відхилень випадкової величини (ціни) за ймовірнісного результату, що відповідає двом третинам шансів «за» і третині шансів «проти» у процентному відношенні до математичного сподівання. Це звичний для економіста процентний вираз імовірнісних відхилень.

Приклад 8.5 (пояснює застосування ймовірних характеристик для вивчення зміни зведених індексів оптових цін по галузях чор­ної металургії). Вихідні статистичні дані за січень—липень 2000 р. наведено в табл. 8.1. Зауважимо, що за правилами статистики сім показників не є репрезентативними. Тому приклад має ілюстративний характер. З даних таблиці видно, що коливання змін зведених індексів оптових цін по галузях чорної металургії по місяцях досить значні. Так, зміна зведеного індексу оптових цін по чорній металургії за цей період має розмах у 23,1 пункту (42,6—19,5, середнє значення — 31,9 пункту). Ще більший розмах відхилень за цей період у зміні індексу цін на продукцію видобутку і збагачення рудної сировини для чорної металургії — 55,3 процентного пункту.

Таблиця 8.1. Зміна зведених індексів оптових цін по галузях чорної металургії за січень—липень 2008 р.%

Основні числові характеристики зміни зведених індексів оптових цін у галузях чорної металургії за січень—липень 2008 р. наведено в табл. 8.2. Вони дають змогу осмислити дані табл. 8.1 і слугують поясненням до наведених вище числових характеристик, використовуваних у розрахунках ціни для кількісної оцінки ризику. З даних таблиць видно, що динаміка цін на продукцію чорної металургії за розглянутий період характеризується великою нестійкістю, і це спостерігається в умовах інфляційного зростання цін (показник середньомісячної зміни цін). У більшості галузей рівень середньомісячної зміни цін становить 30%. Щодо вогнетривів це зростання у середньому — 23,44%, а продукції коксохімії — 44,4%.

Таблиця 8.2. Основні характеристики зміни зведених індексів оптових цін по галузях металургії за січень—липень 2008 р.

Найбільша дисперсія зміни цін — на продукцію коксохімічної промисловості і виробництва електроферросплавів: відповідно 6021,75 і 1045,68. Дані показують, наскільки специфічним є показник дисперсії. На дисперсію переважно вплинули стрибкоподібні зміни цін: на продукцію коксохімічної промисловості ціна в липні зросла на 233,5%, на електроферросплави в тому ж місяці — на 100,7%. Квадратична функція підсилює значення цих відхилень (233,5 – 44,4)2 = 35764,1, що становить у сумі квадратів відхилень приблизно 85%, те ж і по електроферросплавах (100,7 – 28,3)2 = 5241,8 по сумі квадратів відхилень, рівної 7319,8. Як бачимо, розміри середньоквадратичного відхилення і коефіцієнти варіації виявляються за межами практичної оцінки ризику («зашкалюють»). Ясно, що липневе підвищення цін на продукцію вугільної промисловості і тарифів на електроенергію виходить за межі випадкових факторів. Тому буде, мабуть, правильним у разі обчислення ймовірних показників ризику такі особливі точки виключити. Їх доцільно враховувати та оцінювати окремо, тобто оцінювати можливість одночасного великого підвищення цін.
Підвищення цін на вугілля і тарифів на електроенергію меншою мірою позначилося на підвищенні і коливаннях цін на чорні метали і труби. У цих галузях чорної металургії середнє квадратичне відхилення — в межах 6—7 процентних пунктів, а коефіцієнт варіації — ± 20—23%. Однак ці показники також говорять про нестійкість, нестабільність системи цін у січні—липні 2000 р. Ризик орієнтації на якийсь середній темп інфляційного зростання цін досить великий. Навіть за ймовірності 0,66 інтервал виявляється чималим. За очікування середнього зростання цін на чорні метали в розмірі 32% на місяць мінімальне значення може становити 25,6%, а максимальне — 38,4% (інтервал — 13 процентних пунктів).
Непевність у місячній динаміці цін на продукцію чорної металургії в першій половині 2000 р. відбиває нестабільність загальної економічної кон’юнктури господарської діяльності. Дані про динаміку цін у країнах з розвиненою ринковою економікою говорять про те, що ринкові коливання цін неминучі. Однак у разі загальної стабільності економічної системи стабільне господарювання є реальним, а коливання цін укладаються в значення коефіцієнта варіації 3—5%. Це і є ризик помилки у визначенні цін як на продукцію, що випускається, так і на засоби виробництва, що купуються.