Термін «інвестиція» походить від лат. invest, що означає «вкладання». Зараз інвестиції - це вкладання капіталу з метою його подальшого збільшення. Приріст капіталу в результаті інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції і недоотримання відсотків від банківських вкладень.
Інвестиції - одна з найбільш часто використовуваних економічних категорій. Ця категорія трактується у ряді випадках недостатньо чітко чи вузько, причому акцентується увага тільки на окремих її сторонах.
Найбільш типова неточність полягає в тому, що під інвестиціями треба розуміти будь-яке вкладання фінансових коштів, яке часто не пов’язане з вирішенням інвестиційних цілей. До них іноді відносять так звані «споживчі інвестиції» (купівля телевізорів, автомобілів тощо), які за своїм економічним змістом до інвестицій не належать - кошти на придбання цих товарів витрачаються у даному випадку на довгострокове споживання (якщо їх придбання не переслідує мети наступного перепродажу для отримання прибутку). Крім того, часто не відрізняють інвестиційні витрати і поточні витрати, які обслуговують операційний процес підприємства.
Іноді інвестиції зв’язують виключно з метою приросту капіталу чи отримання прибутку. Хоч в умовах ринкової економіки ця мета є визначаючою, інвестиції можуть переслідувати інші цілі.
Часта помилка, яка зустрічається в літературі, - ідентифікація поняття «інвестиції» з поняттям «капітальні вкладення». Інвестиції в цьому випадку розглядаються як вкладення в відтворення основних засобів виробничого чи невиробничого характеру. Однак інвестиції можуть здійснюватися у приріст обігових активів, різноманітні фінансові інструменти та окремі нематеріальні активи. Тобто капітальні вкладення є більш вузьким поняттям та можуть розглядатися тільки як одна з форм інвестицій.
У багатьох визначеннях інвестицій відмічається те, що вони є вкладенням коштів. Так за визначенням У.Ф.Шарпа в найбільш поширеному розумінні слово інвестиції означає: «розстатися з грошима сьогодні, щоб отримати більшу їх суму у майбутньому». З такою трактовкою також не можна погодитися. Інвестування капіталу здійснюється не тільки у грошовій формі, а й в інших формах - рухомого та нерухомого майна, різноманітних фінансових інструментів (насамперед, цінних паперів), нематеріальних активів і т.п.
У багатьох визначеннях відмічається, що інвестиції є довгостроковими вкладаннями коштів. Безумовно, окремі форми інвестицій (в першу чергу, капітальні вкладення, інвестиції в акції і т.п.) мають довгостроковий характер. Однак інвестиції можуть бути і короткостроковими (наприклад, короткострокові вкладення в облігації, депозитні сертифікати з періодом повернення до одного року).
Різноманітність понять терміна «інвестиції» визначається широтою суттєвих сторін цієї складної економічної категорії та може бути сформульована наступним чином: «інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект» (Закон України «Про інвестиційну діяльність» [1]).
Практичне здійснення інвестицій забезпечується інвестиційною діяльністю підприємства, яка є одним з самостійних видів господарської діяльності і важливою формою реалізації його економічних інтересів.
Закон України «Про інвестиційну діяльність» [1], визначає: «інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави з реалізації інвестицій».
Суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути державні органи влади, фізичні і юридичні особи України та інших країн.
Інвестор - це суб’єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення і вкладає власні, позикові і залучені кошти в об’єкти інвестування.
Об’єктом інвестиційної діяльності є майно у різних формах, на яке витрачені інвестиції і яке використовується для отримання прибутку. До об’єктів інвестиційної діяльності відносяться:
Розрізняють відмінності між реальними і фінансовими інвестиціями. Реальні інвестиції містять у собі інвестиції у будь-який тип матеріально відчутних активів, таких, як земля, обладнання, підприємства. Фінансові інвестиції – це контракти, які записані на папері. Це звичайні акції та облігації. У примітивних економіках значна частина інвестицій відноситься до реальних, у той час як у сучасній економіці більша частина інвестицій представлена фінансовими інвестиціями. Високий розвиток інститутів фінансового інвестування у значній мірі сприяє росту реальних інвестицій. Зазвичай, ці дві форми є такими, що взаємно доповнюють одна одну, а не такими, що конкурують між собою.
Наприклад, компанії потрібні кошти для будівництва заводу. Ці реальні інвестиції можна профінансувати за рахунок продажу акцій на первинному ринку цінних паперів. У свою чергу, придбання акцій – це фінансові інвестиції для покупців, які потім можуть продати свої пакети на вторинному ринку цінних паперів. Хоча операції на вторинному ринку не приносять грошей компанії, сам факт існування такого ринку робить акції привабливими і сприяє росту реальних інвестицій. Інвестори не придбали б акції, якщо б не було можливості згодом швидко і вигідно їх продати.