Прийняття законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність, належить до найважливіших умов інвестиційної політики. Регулювання іноземного інвестування здійснюється в різних організаційно-економічних формах.
1. Регулювання об’єктів і сфер інвестування визначає загальні вимоги до їх вибору і формує найбільш пріоритетні напрямки вкладання капіталу. Відповідно до державної програми залучення іноземного капіталу, пріоритетними сферами інвестування визнані підприємства агропромислового, лісопромислового, паливно-енергетичного і металургійного комплексів; підприємства машинобудування, легкої, медичної промисловості.
2. Податкове регулювання інвестиційної діяльності забезпечує спрямування інвестицій у пріоритетні сфери економіки встановленням відповідних податкових ставок і пільг. Зокрема основна ставка податку на прибуток різних підприємств і організацій коливається у значному діапазоні, завдяки цьому є дієвим регулятором потоку інвестицій в окремі сфери діяльності. Для фірм з іноземними інвестиціями встановлені додаткові пільги щодо оподаткування (збільшення до п’ятирічного періоду звільнення від податку на прибуток залежно від розміру іноземної інвестиції): на один рік від 500 тис. до 5 млн.; на три роки – від 5 до 50 млн.; на п’ять років – понад 50 млн. дол. США.
3. Регулювання інвестиційної діяльності здійсненням відповідної амортизаційної політики вже практично започатковано. Стосовно окремих галузей економіки, елементів основних фондів і видів устаткування дозволено користуватися нормами прискореної амортизації. Оскільки амортизаційні відрахування з вартості основних фондів і нематеріальних активів впливають на собівартість продукції, то використання норм прискореної амортизації дозволяє, з одного боку, зменшити базу оподаткування отриманого прибутку, а з іншого – у більшому обсязі формувати кошти амортизаційного фонду підприємства, які потім можуть бути спрямовані на нове інвестування.
4. Регулювання участі інвесторів у приватизації здійснюється згідно з чинним законодавством України («Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизаційні папери»), яке гарантує іноземним інвесторам право брати участь у приватизації окремих підприємств і об’єктів незавершеного будівництва, стати акціонером. Приваблюватиме і надання права власності на земельну ділянку, де розміщено об’єкт інвестування з іноземним капіталом і статусом юридичної особи України.
5. Регулювання фінансових інвестицій, на відміну від реальних, має певні особливості. Законодавство України визначає положення відносно монопольної ситуації в країні: компанії не мають права придбати понад 5% цінних паперів одного емітента; інвестувати понад 10 % власних цінних паперів (за винятком облігацій внутрішньої державної позики та інших цінних паперів отримання доходів від яких гарантує уряд України); купувати інвестиційні сертифікати інших подібних компаній, що є фінансовими посередниками.
6. Експертиза інвестиційних проектів є обов’язковою в Україні для об’єктів, що реалізуються за рахунок бюджетних коштів.
Інвестиції за рахунок інших джерел підлягають державній експертизі щодо дотримання екологічних та санітарно-гігієнічних вимог. Особливі вимоги ставляться до експертизи іноземних інвестицій. Таки інвестиційні проекти повинні:
Експертизу таких проектів здійснює Агентство міжнародного співробітництва та інвестицій (АМСІ), спираючись на висновки створюваної цією самою організацією незалежної експертної комісії.
7. Регулювання умов здійснення інвестицій за межи держави покладено на Національній банк України. Відповідно до чинних нормативних актів, існують певні правила (умови) надання індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами інвестицій за кордоном.
8. Забезпечення захисту інвестицій здійснюється державними органами управління економікою України у різних формах.