ПРОЕКТУВАННЯ ПОВІТРЯНИХ МЕРЕЖ

При проектуванні повітрянихмереж (комунікацій) використовуються наступні методирозрахунку повітряпроводів:

Метод припустимих швидкостей. Як приклад приведемо послідовність ведення аеродинамічного розрахунку повітряпроводів по методу припустимих швидкостей.

1. Задаються оптимальною швидкістю повітря (згідно з табличними даними з довідкової літератури), визначають переріз чи діаметр повітряпроводу, а також відповідні втрати тиску.

2. Вичерчують аксонометричну схему системи повітряпроводів. На схемі показують порядковий номер кожної розрахункової ділянки, кількість повітря L і довжину кожної ділянки повітряпроводу, м. Спочатку прораховується сама найвідаленніша від вентилятора і найбільш навантажена ділянка мережі.

3. Виходячиз вимог до кожного приміщення задаються швидкістю руху повітря, і знаючи кількість повітря L, що проходити по даній ділянці, вибирається діаметр кожної ділянки повітряпроводуd,потім визначаємо швидкісний тиск і відповідні втрати тиску на тертя R.

4. По табличним даним (з довідкової літератури) визначаємо суму коефіцієнтів місцевих опорів Σξ.

5. Перемножуючи отримані значення Σξ на швидкісний тиск одержуємо величину втрат на місцевих опорах z.

6. Розташований тиск для наступних відгалужень мережі повітярпроводів визначаємо як суму втрат тисків на ділянках мережі до заданого відгалуження.

Необхідно привести всі гілки мережі повітярпроводів, тобто прирівняти опір кожної гілки до опору найбільш навантаженої гілки. Привести гілки повітряпроводів між собою можна за допомогою діафрагм, що встановлюють на найменш навантажених ділянках повітряпроводів.

На практиці величина втрат тиску на тертя R на 1 пог м довжини твердих круглих повітряпроводів для потоку повітря з температурою 20°С и об’ємною вагою γ= 1,2 кг/м3 визначається по таблицях з довідкової літератури.

Метод постійної втрати напору. Метод базується на визначенні розмірів усієї мережі повітряпроводів при підтримці постійної втрати напору на один погонний метр. (Як один з варіантів розрахунок природної вентиляції, коли необхідний тиск визначається висотою вентиляційної шахти).

Цей експрес-метод застосовується на стадії техніко-економічного обґрунтування вентиляційних систем. Вибирається швидкість повітря на магістральній ділянці повітряпроводу, що відповідає вимогам, запропонованим до даного приміщення. Виходячи зі швидкості, визначеної таким чином, і на підставі проектної витрати повітря визначається початкова втрата напору, що буде підтримуватися постійно по всій довжині каналу. Для одержання втрати напору всієї системи спочатку необхідно визначити найбільш навантажену галузь як еквівалентну довжину системи (як правило, ця відстань до найбільш віддаленого дифузора). Потім помножити отриману еквівалентну довжину на раніше визначену загальну втрату напору. До цього значення варто додати втрату напору, що дадуть запроектовані дифузори. Далі визначають діаметр початкового, що відходить від вентилятора повітряпроводу і потім діаметри інших ділянок за значеннями відповідних витрат повітря, за умови постійного значення початкової втрати напору.

Аеродинамічний розрахунок вентиляційної системи виконують з метою вибору діаметрів повітряпроводів, регулювальних пристроїв і побудників руху повітря. Необхідно розрахувати чи обґрунтовано вибрати всі елементи систем вентиляції. Розрахунок складається з двох етапів: розрахунку ділянок основного напрямку й ув'язування всіх інших ділянок.

В основу розрахунку беруться дані з теплового і повітряного балансів по будинку в цілому. Витрату вентиляційного повітря L м3/рік визначають по кількості шкідливих виділень у приміщеннях, при неможливості визначення кількості шкідливостей у приміщеннях без токсичних виділень повітрообмін визначають за кратностями.