Четверта

З точки зору джерел залучення коштів фінансовий ринок включає:

боргові ринки, або ринки кредиту. За допомогою фінансо­вих інструментів суб'єкти господарювання беруть гроші в борг і використовують їх на свої потреби. Основними фінансовими інструментами на цих ринках є облігації, закладні та векселі;

ринки акціонерного капіталу. За допомогою акцій інвесто­ри мають можливість об'єднати гроші, вкласти їх у певний про­ект, а прибутки розподіляти пропорційно до вкладених коштів.

Виділяють також національний і міжнародний фінансові ринки. На міжнародному ринку процеси купівлі-продажу до­ларів фінансового ринку регламентуються законами і норма­тивними актами з міжнародної торгівлі. Відповідальність за дотримання цих правил несе держава, суб'єкти якої виходять на світовий ринок.

Фінансовий ринок можна поділити на первинний і вторин­ний.

Первинний ринок виникає при емісії цінних паперів, і на ньому мобілізуються фінансові ресурси.

На вторинному ринку ці ресурси перерозподіляються, тобто на вторинному ринку вони опиняються після того, як були вже продані на первинному.

У свою чергу, вторинний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий.Біржовий ринок представлений фондовою біржею як особливим інституційно організованим ринком. На ньому обертаються цінні папери найвищого ґатунку і ви­конуються операції професійними учасниками. Фондова біржа виступає як торговельне, професійне, нормативне, техно­логічне ядро ринку цінних паперів та фінансового ринку. На позабіржовому ринку здійснюються операції з цінними папе­рами позафондової торгівлі. У цьому разі об'єктом купівлі-продажу стають цінні папери, які з будь-яких причин не ко­тируються на біржі.

За будь-якого трактування структури фінансового ринку, головною метою є розподіл надлишку коштів або заощаджень, їхня мобілізація і перерозподіл між сферами й секторами еко­номіки. Головна функція фінансового ринку — трансформація вільних коштів у позиковий капітал. Фінансовий ринок ро­бить рівнодоступними грошові фонди для всіх його учасників (держави, підприємств, домашніх господарств), які мають одну мету — збільшення капіталу.

Цей ринок виконує такі функції:

- об'єднання дрібних, розрізнених грошових заощаджень насе­лення, державних структур, приватного бізнесу, іноземних інвес­торів і утворення великих грошових фондів;

- трансформація коштів у позиковий капітал, який забезпе­чує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва національної економіки;

- надання позик державним органам і населенню для вирішення таких завдань, як покриття дефіциту державного бюджету фінансування різного роду соціальних проблем

- своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;

- регулювання валютних курсів;

- диверсифікацію валютних резервів;

- страхування валютних ризиків;

- отримання прибутку учасниками валютного ринку у вигляді різниці курсів валют;

- проведення валютної політики, що ґрунтується на державному регулюванні національної економіки і реалізації погодженої політики у межах світового господарства.