Фактори, що впливають на стан ПБ.

5. Державна політика регулювання ПБ.

1. Платіжний баланс та його структура.

Економічні, політичні, військові, культурні та інші відно­сини між країнами породжують різноманітні грошові платежі та надходження.

ЗЕД кожної країни приводить до виникнення двох зустрічних потоків іноземної валюти: вхідного (наприклад, виручка від експорту продукції) та вихід­ного (наприклад, оплата імпорту). Інтегральним показником цих потоків можуть слугувати баланси міжнародних розра­хунків як співвідношення грошових вимог і зобов'язань, над­ходжень і платежів однієї країни щодо інших.

Є кілька видів балансів міжнародних розрахунків: розрахун­ковий баланс, баланс міжнародної заборгованості і платіжний баланс.

Розрахунковий баланс характеризує співвідношення всіх заборгованостей певної країни з боку іно­земних партнерів на певну дату і зобов'язань щодо них цієї країни незалежно від строків надходження платежів.

Баланс міжнародної заборгованості (його ще називають балансом міжнародних інвестицій) не враховує поточної забор­гованості (наприклад, заборгованості України за одержану в поточному році російську нафту), а показує лише співвідношен­ня між закордонними активами і золотовалютними резервами країни, з одного боку, і зобов'язаннями перед іноземними вклад­никами, з другого.

Платіжний баланс є найбільш поширеним балансом міжна­родних розрахунків, який показує співвідношення платежів за кордон і надходжень з-за кордону за певний період часу (рік, квартал, місяць).

За формою складання платіжний баланс визна­чається як статистичний звіт за певний період часу, в якому відображено всі економічні операції між резидентами певної країни і резидентами інших країн (нерезидентами).

При побудові платіжного балансу враховується той факт, що всі зовнішньоекономічні операції можна поділити на кредитні (які приносять іноземну валюту) і дебетні (пов'язані з її витратами). Тому в балансі перші йдуть зі знаком "+", і другі — зі знаком "-". Так, експорт товарів і запозичення, одержані краї­ною, — це кредитні операції, а імпорт і кредитування інших країн — дебетні.

За економічним змістом розрізняють платіжний баланс на певну дату і за певний період.

Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідно­шення платежів і надходжень, які з дня на день постійно зміню­ються.

Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників про здійснені за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв'язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.

З бухгалтерського погляду платіжний баланс завжди пере­буває в рівновазі. Але за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо — якщо надходження перевищують платежі, або пасивне — коли платежі перевищу­ють надходження.

Структура платіжного балансу

Платіжний баланс складається з таких розділів:

· торговельний баланс, тобто співвідношення між вивезен­ням та ввезенням товарів;

· баланс послуг та некомерційних платежів (баланс "неви­димих" операцій);

· баланс руху капіталів і кредитів.

1. Торговельний баланс— це співвідношення вартості експорту і імпорту. Оскільки значна частина зовнішньої торгівлі здій­снюється в кредит, є розбіжності між показниками торгівлі, платежів та надходжень, що фактично здійснені за відповід­ний період.

2. Баланс послуг та некомерційних платежів.Він включає платежі й надходження з транспортних перевезень, страхуван­ня, електронного, телекосмічного та інших видів зв'язку, міжнародного туризму, обміну науково-технічним і виробни­чим досвідом, експортних послуг, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачі інформації, культурних та наукових обмінів, різних комісій­них зборів, реклами, організації виставок, ярмарок і т. ін.

За методикою МВФ прийнято також показувати особливою позицією у платіжному балансі так звані односторонні пере­кази:

• державні операції — субсидії іншим країнам за лінією економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;

• приватні перекази — перекази іноземних робітників, спеціалістів, родичів на батьківщину.

Платіжний баланс з поточних операцій включає торговель­ний баланс і "невидимі" операції. Поточними ці операції стали називати для того, щоб відокремити світову торгівлю товарами та послугами від міжнародного руху фінансових ресурсів у формі капіталів і кредитів.

3. Баланс руху капіталів і кредитів.Виражає співвідношення вивозу і ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одер­жаних міжнародних кредитів.

За економічним змістом ці операції діляться на дві кате­горії:

• міжнародний рух підприємницького капіталу;

• міжнародний рух позикового капіталу.

Підприємницький капітал включає прямі закордонні інвес­тиції (придбання і будівництво підприємств за кордоном) і портфельні інвестиції (купівля цінних паперів закордонних компаній).

Міжнародний рух позичкового капіталу класифікується за ознаками терміновості. Розрізняють довго-, середньо- і корот­кострокові операції.

• Довго- і середньострокові операції включають державні і приватні запозичення та кредити, які надаються на термін по­над один рік. Короткострокові операції включають міжнародні креди­ти терміном до одного року.

Помилки і пропуски.Незважаючи на постійне вдосконален­ня методики обробки статистичних показників платіжного ба­лансу, похибки все ж залишаються досить значними. Саме тому виділяється спеціальна стаття "Помилки і пропуски", до якої включаються дані як статистичних похибок, так і неврахова­них операцій.

Операції з ліквідними валютними активами.Заключна стаття платіжного балансу відображає операції з ліквідними валютними активами, в яких беруть участь державні валютні органи і в результаті чого відбуваються зміни як величини, так і складу центральних офіційних золотовалютних резервів.

2. Класифікація статей ПБ та його показники.

Відповідно до Керівництва МВФ платіжний баланс скла­дається з двох великих розділів: 1) балансу поточних опе­рацій (current account balance) і 2) балансу руху капіталу та фінансових ресурсів (capital and financial account). Поточними є операції з товарами, послугами, доходами та поточні транс­ферти. Капітальні операції пов'язані з інвестиційною діяль­ністю і є операціями з активами та зобов'язаннями.

Сучасна класифікація статей платіжного балансу за ме­тодикою МВФ

A. Поточні операції

Товари

Послуги

Доходи від інвестицій

Інші послуги і доходи

Приватні односторонні перекази

Офіційні односторонні перекази

Підсумок: А. Баланс поточних операцій

B. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал

Прямі інвестиції

Портфельні інвестиції

Інший довгостроковий капітал

Підсумок: А + В (відповідає концепції базисного балансу США)

C. Короткостроковий капітал

D. Помилки і пропуски

Підсумок: А + В + С + D (відповідає концепції ліквідності в США)

E. Компенсуючі статті

Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використан­ня СПЗ.

F. Надзвичайне фінансування

G. Зобов'язання, що складають валютні резерви інозем­них офіційних органів.

Підсумок: A+B + C + D + E + F + G (відповідає концепції офіційних розрахунків у США).

Н. Підсумкова зміна резервів СПЗ

СПЗ

Резервна позиція в МВФ

Інші вимоги

Кредити МВФ

 

Резервна позиція в Міжнародному валютному фонді — особлива форма активів, яка означає право країни — члена МВФ автоматично одержувати від Фонду безумовні кредити в іноземній валюті в межах 25% квоти, а також суми, яку країна раніше надала в борг МВФ. Частка цього компонента в ліквідних резервах незначна і становить 6%.

Прийнята МВФ система класифікації статей платіжного балансу використовується країнами —членами Фонду як ос­нова національних методів класифікації. Однак платіжні ба­ланси промислово розвинутих країн і країн, що розвиваються, суттєво відрізняється як за методикою складання, так і за змістом. Схеми платіжних балансів, прийнятих сьогодні МВФ і ОЕСР, враховують спільні риси, притаманні всім розвинутим країнам, і водночас надають можливість кожній країні вноси­ти свої, властиві їй, корективи. Як правило, такі особливості пов'язані з методами виміру сальдо платіжного балансу та його покриття.

Україна, після вступу до МВФ, регулярно публікує свій платіжний баланс.

Платіжний баланс складається управлінням платіжного ба­лансу Національного банку України на основі інформації, яку подають до НБУ Держкомстатистики, Держмитком, Міністер­ство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі, Державна по­даткова адміністрація, банки та інші організації й установи.

Критерієм поділу показників платіжного ба­лансу на основні та балансуючі є наслідки здійснюваних операцій щодо загального балансу платежів.

До основних, або "автономних", належать операції, що здійснюються економічними агентами під час виробничої/ комерційної діяльності без урахування їхніх наслідків для платіжного балансу в цілому. Всі інші операції є балансуючими, або "компенсаційними". Вони проводяться з метою впливу на стан зовнішніх платежів, що склався через здійснення автоном­них операцій.