Держава виникає як особлива політична, територіальна і структурна організація суспільства. Вона відрізняється від соціальної організації первісно-суспільного ладу за такими ознаками:
1) відокремленням від суспільства верстви населення, яке не виробляє матеріальних чи духовних благ, а тільки займається управлінськими справами, виконує загальносоціальні функції. Ця верства наділялася владними повноваженнями, мала у своєму розпорядженні насильницький апарат і можливість за необхідності застосовувати державне примушування. Отже, це було нове структурне утворення — апарат держави, первинна бюрократія. Натомість управління в родовій общині ще не відокремлювалося від суспільства, не знало спеціальних засобів і апарату примушування; рішення приймалися і виконувалися добровільно самими членами роду;
2) введенням обов'язкових податків і платежів. Матеріальні засоби, які у вигляді податків, в інших формах надходили від суспільства, були необхідні як для утримання апарату держави, так і для фінансування загальносоціальних функцій держави. Родовий лад не знав особливого апарату управління і тому не потребував подібних фінансових інститутів;
3) об'єднанням населення за територіальною ознакою, єдиним територіальним простором, на якому здійснювалося господарське життя. Первісно-суспільний лад мав у своїй основі сукупність сімейних общин, об'єднаних кровнородинними зв'язками, держава формується на територіальній основі шляхом переростання родових общин у сусідські, переходу людства до осілого способу життя. Перша територіальна організація — місто об'єднувало не тільки родичів, а й населення, яке мешкало на певній території. Населення характеризувалося стійким зв'язком з державою у вигляді підданства чи громадянства і користувалося її захистом всередині країни і за її межами. Апарат держави орієнтувався не тільки на управління групами людей, а й на управлянні територіями. Територія стала невід'ємним атрибутом, ознакою, власністю держави.