1. Визначення поняття суспільства.
2. Сутність матеріалістичного та ідеалістичного підходів до розуміння суспільства.
3. Закони суспільства, їх тотожність і відмінність від законів природи.
4. Що таке суспільне виробництво, поняття матеріального та духовного виробництва.
5. Сутність способу матеріального виробництва, його структура.
6. Поняття суспільно-економічної формації, її структура.
7. Охарактеризуйте сутність базису та надбудови, їх діалектичного взаємозв’язку.
8. Визначте поняття соціальної структури суспільства, класу та
нації.
9. Дайте характеристику основних джерел та рушійних сил історичного процесу:
а) потреби, інтереси, цінності;
б) народ, народні маси і особистості;
в) соціальна революція, її призначення, типи та роль у розвитку суспільства;
г) протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами.
10. Дайте характеристику політичної системи суспільства.
11. Поняття держави, її типи, призначення і форми правління.
12. Соціальний прогрес, його природа, критерії та типи.
Філософський словник: суспільство, закони суспільства, суспільне буття, суспільна свідомість, суспільне виробництво, спосіб матеріального виробництва, продуктивні сили, виробничі відносини, суспільно-економічна формація, базис, надбудова, соціальна структура суспільства, класи, політична система, держава, прогрес, регрес, фаталізм, волюнтаризм.
1. Суспільство визначають як сукупність усіх форм і способів взаємодії та об'єднання людей, або як систему зв'язків та відносин, в якій і за допомогою якої люди здійснюють спільну життєдіяльність.
Суспільство – сукупність людей, яка здатна задовольняти три провідні потреби: а) збереження життя людей; б) підтримування стабільного функціонування соціальної організації життя; в) культивування духовних норм, цінностей, вищих духовних потреб у членів суспільства.
У широкому значенні це сукупність відносин і зв’язків між людьми, що історично розвиваються і складаються в процесі їх спільної життєдіяльності. У вузькому сенсі- це історично конкретний тип того чи іншого суспільства (буржуазне) і навіть окремого регіону, країни (українське суспільство)
Суспільство - продукт спільної діяльності людей. Безлюдного суспільства не буває.
Концепції виникнення суспільства : природна, божественна, космічна. Суспільство розглядалось складовою і специфічною частиною природи. О.Конт розглядав суспільство як функціонуючу систему, яка грунтується на поділі праці. М.Вебер-як взаємодію людей, продукт соціальних дій.
Суспільство — це не будь-яка механічна сукупність людей, а ті зв'язки та відносини, у яких люди перебувають між собою.
Філософія розглядає суспільство у взаємозв'язку з людиною і природою. Поняттям «соціальне» визначають суть суспільного життя людей. Соціальне в цьому розумінні не чисто природне, а те, що характерне і значиме для людей і їх взаємодії.
Суспільство являє собою складну систему колективного буття людей і розглядається у трьох взаємопов’язаних аспектах – структурному, функціональному і динамічному.
Суспільство - соціальна система, що саморозвивається.
Суспільство як цілісний організм характеризується наступними властивостями:
• самоорганізацією;
• саморозвитком;
• самодостатністю.
• самодіяльністю;
Виділяються чотири сфери або області суспільної діяльності :
• матеріальна;
• духовна;
• регулятивна або управлінська;
• діяльність обслуговування, що іноді іменується гуманітарною, або соціальною у вузькому значенні слова.
Суспільство - складне, багаторівневе утворення. У ньому функціонують наступні основні елементи: сфера матеріально-виробничої діяльності; сфера економічної діяльності; сфера побуту та сімейних стосунків; сфера соціальних відносин, органів та інституцій (у тому числі органів управління різного рівня); сфера духовного життя суспільства.
Суспільство – цілісний соціальний організм, соціальна система, що має свою внутрішню структуру, складається з певних взаємодіючих підсистем: правова; демографічна; економічна –відносини в процесі матеріального виробництва; -соціальна- взаємодія класів, соціальних груп, верств; політична - діяльність державних організацій, політичних інститутів, партій та об'єднань; духовна - розвиток і взаємодія суспільної свідомості, науки, мистецтва, освіти, релігії тощо. Кожна підсистема складається із власних блоків і елементів, які виконують певні функції цілісного соціального організма. Підсистеми суспільства перебувають у взаємодії між собою, наслідком чого є їх взаємна зміна. Основними підсистемами суспільства є: соціальна, економічна, політична, культурна. Кожна зі сфер суспільного життя виконує певну функцію: соціальна — соціалізації, відтворення життя; економічна — функцію виробництва, розподілу й обміну товарів і послуг; політична — соціального управління; культурна — спрямування і регуляції поведінки людей.
До найхарактерніших сутнісних рис суспільства належать:
- спільність території проживання людей, що взаємодіють між собою;
- цілісність і сталість як єдиного цілого;
- багатоманітність та висока інтенсивність внутрішніх зв’язків;
- єдина система норм і цінностей, яку називають культурою;
- автономність (спроможність існувати самостійно) та самодостатність, самовідтворення, саморегулювання, саморозвиток.
Суспільство — цілісна система інститутів, взаємодія яких забезпечує йому можливість функціонування і розвитку.
Суспільство - складний живий організм, який постійно змінюється, розвивається і має складну будову.
Сучасне суспільство високоінституціоналізоване. Основні з них: економічні, які покликані виробляти і розподіляти товари і послуги; політичні, що регулюють доступ до влади і її використання; родинні іститути, що мають справу зі шлюбом, сім'єю і соціалізацією молоді.
Типології суспільств різні. Соціологи використовують всі наявні типології суспільства.
1) За наявністю писемності: писемні та дописемні; 2) за панівною релігією : християнські і мусульманські.
3) За політичними режимами поділяють на демократичне, авторитарне, тоталітарне.
Одна з найбільш поширених -розподіл суспільств на доіндустріальні (традиційні), індустріальні та постіндустріальні.
Структурними механізмами, які забезпечують стабільність і нормальну життєдіяльність суспільства, є процеси інституціоналізації, тобто процеси регламентації, контролю, упорядкованості людських взаємин. Перш за все, це досягається існуванням соціальних норм. Норми — це правила, які визначають стійкі форми соціальної взаємодії людей. Соціальні норми, як засіб упорядкування і регуляції взаємодій між людьми, можуть виступати у формі звичаїв, традицій, законів, принципів, директив, правил, інструкцій тощо.
Суспільна організація життя передбачає наявність соціальних структур, що її унормовують та впорядковують.
Суспільство є складною соціальною системою, структурно організованою цілісністю, яку утворюють різні елементи, компоненти, підрозділи, що теж мають певний рівень організованості й упорядкованості власної структури. Це дає підстави стверджувати, що соціальна структура суспільства є комплексним, багатомірним утворенням.
Соціальна структура суспільства — ієрархічно упорядкована сукупність індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, об'єднаних стійкими зв'язками і відносинами.
Суспільні структури: матеріальне і духовне виробництво, економічна система, політична система (держава, партії, організації, рухи), духовна система (педагогічна, ідеологічна, моральна, естетична, релігійна, філософська), інформаційна.
Соціальна система являє собою повну узгодженість її елементів і повну їх неврівноваженість, демонструючи внутрішню суперечливість. У філософії суспільство постає як організована, суперечлива система в розвитку.
Структура суспільства – це форма її організації, що склалася історично і становить певну форму стійких зв'язків, відносин, що виникли на їх основі, соціальних груп і інститутів, які забезпечують цілісність суспільства, збереження властивостей при впливі на нього різних внутрішніх і зовнішніх факторів. Структура суспільства має безліч різноманітних елементів. Основними серед них є: суб'єкти суспільства (людина, люди та їх об'єднання); суспільні відносини; соціальні інститути; діяльність.
Суспільні відносини — це певний зв'язок, залежність між суб'єктами, що складають суспільство. Відносини — своєрідний цементуючий матеріал, що об'єднує людей у суспільство. Третій елемент структури суспільства — соціальні інститути. Соціальний інститут — історично визначені форми організації і регулювання громадського життя. За допомогою соціальних інститутів впорядковуються відносини між людьми, їх діяльність і поведінка в суспільстві, забезпечується стійкість суспільства. Соціальні інститути в сучасній соціальній філософії розглядаються як різноманітні організації, установи, що відповідають соціальній структурі суспільства; як сукупність соціальних норм і зразків,
Групи соціальних інститутів: економічні (виробництво матеріальних благ, поділ праці, власність та ін.); політичні (держава, партії, поліція, армія тощо); правові (законодавчі та судові органи, інститути правозастосування, правового виховання та ін.); культурні (наукові, художні об'єднання, що створюють культурні багатства); релігійні; інститути стратифікації (розподіл позицій і людських ресурсів); інститут споріднення, шлюбу і сімї та ін.
2.Всі суспільства розвиваються. Соціальні зміни - це перехід соціальних систем, спільнот, інститутів та організацій з одного стану в інший. Поняття "соціальні зміни" конкретизують поняття розвитку - незворотних спрямованих змін матеріальних та ідеальних об 'єктів. Розвиток передбачає перехід від простого до складного, від нижчого до вищого.
Рушійною силою дій кожної людини, будь-якої соціальної спільності (соціальної верстви, професійної групи, покоління тощо), суспільства як соціальної системи, кожного
соціального інституту, що функціонує в тому чи іншому суспільстві (держава та її владні структури, різні системи та соціальні «статути), соціальні спільності людей (сім'я, рід, плем'я тощо) виступає інтерес.
Социальная система охватывает всю совокупность социальных объектов и субъектов, их свойств и отношений, образующих целостный социальный организм.
Все многообразие общественных явлений представляет в своей сущности тот или иной вид деятельности людей. Именно человеческая деятельность представляет собой как бы скрытую, тайную сущность, первооснову, субстанцию всего социального.
Деятельность определяется как специфически человеческая форма активного отношения к окружающему миру, содержание которой составляет целесообразное осмысление, изменение и преобразование данного мира.
Таким чином, суспільство охоплює різноманітні процеси, стосунки між людьми і складається з певних соціальних інститутів. У суспільстві реалізуються різноманітні види матеріальної та духовної діяльності людей. І головне, суспільство — це реальні люди, які об'єднуються в соціальні групи, нації, взаємодіють і конфліктують між собою, створюють і споживають матеріальні та духовні блага, виховують дітей, винаходять нові форми об'єднання та злагоди.
Социальный анализ предполагает рассмотрение общества не только в статике, с точки зрения его структуры, но и в динамике, с точки зрения его изменения и развития.
виділити у ньому як мінливі (динамічні), так і сталі (статичні) елементи.Реальна історія людства — це рух у часі, який здійснюють певні суспільні одиниці або структури. В історії виникали та зникали різні форми організації суспільного життя. Але сьогодні ми можемо сказати: розвинене суспільство має певну, більш-менш усталену структуру. Саме завдяки структурі суспільство якісно відрізняється як від хаотичного скупчення людей, так і від інших соціальних явищ. Соціальна структура визначає стабільність суспільства як системи, що функціонує і розвивається за власними законами.
Устойчивая структура социальных общностей, включающая такие группы, как семья, род, племя, нации, классы, сословия, касты и т.п.
Общество представляется состоящим из отдельных личностей; малых групп, отдельных коллективов; больших социальных групп и их организаций; отдельных народов, наций и государств; международных, межгосударственных объединений и организаций. Каждый из этих элементов находится в системе сложных взаимосвязей друг с другом, как вертикальных, так и горизонтальных.
Важливу роль відіграє у цьому процесі наявність не тільки змінних, але і сталих елементів - традицій: ідей, цінностей, звичаїв, обрядів тощо. Вони зберігаються і передаються від покоління до покоління та існують у всіх формах духовної культури. Система традицій відображає цілісність, усталеність суспільного організму.