Теорія соціальної стратифікації та соціальної стабільності.

У сучасній західній соціальній науці для характеристики соціальної структури суспільства використовується поняття «страта». Страта(від латин. – шар, верства) — реальна, фіксована спільно­та, що об'єднує людей на певних загальних позиціях або на основі спільної спільноти в соціальній струк­турі суспільства і протиставлення іншим соціальним спільнотам.

Поділ на страти лежить в основі теорії соціальної стратифікації та со­ціальної мобільності. Основні положення цієї теорії сформулював амери­канський вчений російського походження Пітірім Сорокін у 1927 р. в праці «Соціальна стратифікація і мобільність».

Соціальна стратифікація— ієрархічно організована структура соціаль­ної нерівності, яка існує в певному суспільстві на історично визначеному відтинку часу.

В історії людства, стверджував П. Сорокін, не існувало суспільства без розшарування. Соціальна стратифікація, на його думку, знаходить виражен­ня в існуванні вищих і нижчих верств. Її основа і сутність — у нерівномірно­му розподілі прав та привілеїв, відповідальності й обов'язків, наявності або відсутності соціальних цінностей, влади і впливу серед членів суспільства.

Модель соціальної стратифікації американського соціолога В. Вотсона часто застосовують у характе­ристиці соціальної структури суспільства на Заході.

Соціальна мобільність —зміна індиві­дом чи групою соціального статусу, місця у соціальній структурі суспіль­ства; будь-який перехід з однієї соціальної позиції в іншу як по горизон­талі, так і по вертикалі.

Для понятия общества приемлемо его определение как совокупности людей, групп, а также объединяющих их взаимо­отношений.

Реальное, живое об­щество предстает перед нами в многообразии образующих его элементов и частей скрепленных друг с другом благодаря множеству связей, взаимодействий, которые и превращают совокупность элементов социальной структуры в единую, целостную общественную систему