ЗЛОЧИНІВ

До загально-соціальних причин, які детермінують необережну злочинність,належать:

• ускладнення технологічних процесів, автоматизація ви­робництва та побуту (науково-технічний прогрес);

• послаблення контрольних функцій держави й суспільства (негативні соціально-політичні процеси);

• кризові процеси в економіці;

• негативні культурні тенденції (сприйняття свободи та демо­кратії як вседозволеності).

До криміногенних умов і причинналежать:

• недбалий ремонт, використання деталей з технологічни­ми характеристиками, що не відповідають стандартові, ре­монтні роботи без зупинки машин, механізмів;

• порушення нормальних умов експлуатації, що сприяють психологічній і операційній напруженості працівників;

• недоліки технічної документації, інструкцій з експлуатації машин і механізмів, пам'яток з техніки безпеки;

• відсутність, непридатність вимірювальної та контрольної апаратури;

 

• допуск до експлуатації джерел підвищеної небезпеки
чи інших робіт, які вимагають особливої відповідальності осіб,
стан яких істотно обмежує ступінь їхньої обережності й уваги
(втома, хвороба, стан похмілля, стрес);

• латентність або безкарність небезпечно-необережних про­фесійних або побутових дій;

• байдужість адміністрації, колег по роботі, громадян у побуті до фактів неодноразових порушень норм безпеки в поведінці певних осіб, поки це не призвело до тяжких наслідків.

Основні причини виробничого травматизму та про­фесійних захворювань:

• застарілість основних фондів і низьке технічне забез­печення технологічних процесів виробництва;

• погіршення забезпечення засобами індивідуального за­хисту, порушення надійності роботи засобів і систем колек­тивного захисту;

 

• відсутність нормативної бази й інформації в деяких сферах;

• масові порушення технологічної та виробничої дисципліни;

• низький рівень культури виробництва, соціальної актив­ності і професійної підготовки працівників;

• зниження відповідальності, вимогливості й контролю за дотриманням норм і правил з охорони праці;

• недотримання режимів праці та відпочинку, скорочення медичних оглядів.

19.3. Запобігання необережній злочинності

Заходи впливуна необережну злочинність можна по­ділити на три групи:

• заходи впливу на людський фактор;

• гарантування безпечної експлуатації джерел підвищеної небезпеки;

• конструктивна безпека технічних заходів.
Основними заходами в запобіганні необережним злочинам,

пов'язаних з легковажністю та недбалістю, професійною непридатністю операторів, джерел підвищеної небезпеки, учас­ників інших робіт, які вимагають особливої уваги, є заходи, що спрям овані на реалізацію профілактики злочинної помилки. У цьому аспекті повинні бути розроблені заходи контролю

за конструкцією машин і механізмів, за якістю їх виготовлення, за уАмовами експлуатації, за наявністю та технічним рівнем си­стем безпеки, рекомендації з професійного добору операторів, їх навчання та практики тощо.

Що стосується запобігання службовій необережності - потріб­на ґрунтовна організація добору кадрів, які характеризуються професіоналізмом і порядністю, стійкістю проти тиску групо­вого егоїзму колективу підприємства, фірми. Водночас важливе й відповідне нормативне регулювання та методичне забезпечен­ня прийняття й виконання управлінських рішень; своєчасне і достатнє інформаційно-аналітичне забезпечення, що має змогу оцінити ступінь та обґрунтованість ризику, можливі наслідки.

До заходів зниження ризику настання тяжких наслідківпід час помилки оператора, управлінської помилкипосадової особи, іншій професійній помилцівиконавця належать:

•автоматизовані системи управління;

•установлення пристроїв, які перешкоджають доступу сторон­ніх осіб до джерела підвищеної небезпеки;

•установлення пристроїв, які інформують про виникнен­ня небезпечної ситуації звуковими чи світловими сигналами;

•установлення пристроїв, які блокують неправильні дії оператора;

•установлення пристроїв, які безпосередньо захищають людей від травм.

Низка заходів профілактики необережних злочинів адресо­вані населенню. Мова йде про навчання правилам транспорт­ної та пожежної безпеки, правилам експлуатації побутової техніки, мисливської зброї; про обмеження володіння й доступу до предметів, у процесі користування якими може бути до­пущена злочинна помилка тощо.

19.4. Кримінологічна характеристика дорож­ньо-транспортних злочинів

Щорічно у світі в дорожньо-транспортних пригодах (ДТП) гине понад 500 000 людей, ще 5 000 000 отримують травми чи каліцтва. На жаль, Україна вносить до світової статистики досить вагому частку, що значно перевищує аналогічні показ­ники інших країн.

 

До дорожньо-транспортних злочинівналежать:

• порушення правил дорожнього руху та експлуатації транс­портних засобів (ст. 286 КК України);

• випуск в експлуатацію технічно несправних транспорт­них засобів (ст. 287 КК України);

• порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убез­печення дорожнього руху (ст. 288 КК України);

• порушення пішоходом, велосипедистом, їздовим, ремонт­ником тощо правил, які забезпечують безпечну роботу авто­транспорту (ст. 291 КК України).

Починаючи з 2001 р. в Україні різко збільшується кількість ДТП. За порушення правил безпеки дорожнього руху в 2004 р. було порушено 11 297 кримінальних справ, у 2003 р. - 11 635, зокрема, що спричинили смерть потерпілого, в 2002 р. - 2807, у 2003 р. - 3044 злочини¹²¹. Отож майже кожний четвертий злочин, пов'язаний з порушенням правил дорожнього руху, призводить до смерті потерпілого. Цей показник у п'ять-сім разів вищий, аніж в Австрії, Німеччині, Португалії, Швеції та в два-три рази більший, аніж в Угорщині, Данії, Фінляндії, Франції¹²².

Найбільш характерний вид дорожньо-транспортних пригод:

• зіткнення транспортних засобів - 29,8 %;

• перекидання транспортних засобів - 17,6 %;

• наїзд транспортних засобів на перешкоду - 5,2 %;

• наїзд транспортних засобів на пішохода - 36,8 %;

• наїзд транспортних засобів на велосипедиста - 2,9 %;

• наїзд на транспортний засіб, який стоїть - 4 %;

• падіння пасажирів - 1,5 %;

• інші події - 1,6 %.

Показники аварійності залежать і від інтенсивності експлуата­ції транспорту. Звісно, якщо автомобілем не користуються та він

¹²¹ Експрес-інформація про стан злочинності на території України
за 2004 рік. - К.: Департамент інформаційних технологій МВС
України, 2005. - Лист 3-2; Інформаційний бюлетень про стан зло­
чинності на території України за 2003 рік. - К.: Департамент інфор­
маційних технологій МВС України, 2004. - Лист 3-1.

¹²² Вісник Державтоінспекції МВС України. - 2004. - № 6. - С. 2.

не бере участі в дорожньому русі, то за його допомогою не буде вчинений наїзд або зіткнення. Саме ступенем інтенсивності екс­плуатації автомобілів і мотоциклів пояснюється той факт, що в липні-серпні дорожньо-транспортних пригод з вини водіїв індивідуальних транспортних засобш нараховується в шість разів більше, ніж у січні-лютому.

За часом доби найменша кількість дорожньо-транспортних злочинів припадає на період із 3 до 6 години, максимальна - з 16 до 22 години (у цей час відбувається 50 % злочинів зазначеної категорії, що виникають протягом доби).

19.5. Причини й умови автотранспортних злочинів

Усі причини й умови,що призводять до дорожньо-транс­портних злочинів, доцільно поділити на такі блоки:

• дії та стан водія;

• дії та стан пішоходів і пасажирів транспорту;

• технічний стан транспортного засобу;

• стан дороги й метеорологічні умови.

До основних факторів, які пов'язані з особою водія,належать:

• керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння;

• порушення приписів Правил дорожнього руху, що стосу­ються керування транспортним засобом (перевищення швидко­сті руху, припустимої в конкретній ситуації, а також неправильна оцінка дорожньої ситуації та несвоєчасно вжиті заходи із за­безпечення безпеки руху);

• недосвідченість і неуважність водія;

• психофізіологічні й інші дані водія (перевтома, хвороб­ливий стан водія);

• порушення техніки водіння та режиму роботи водіїв авто­транспортних засобів.

Основні фактори, що пов'язані з діями пішоходів та пасажирів,становлять:

• перехід дороги в невстановленому місці;

• ходіння вздовж проїзної частини при наявності тротуару;

• перехід через дорогу, вулицю перед транспортним засобом, що рухається;

 

• несподіваний вихід зтранспортного засобу напроїзну частину дороги;

• гра дітей на проїзній частині;

• вхід у транспортний засіб і вихід з нього під час руху;

• проїзд на підніжках і виступах транспортного засобу;

• неуважність пішохода або пасажира;

• інші порушення правил руху.

До причин й умов, які сприяють створенню та реалі­зації аварійної обстановки, що стосується машини й до­роги,належать:

- неналежний стан доріг;

- порушення безпечних нормативів ширини проїзної частини, розмітки, розв'язок, переходів;

- недоліки конструкції автотранспортних засобів, які утруд­нюють керування або обмежують можливості спостереження, що викликає підвищену втому водія;

-довгострокова експлуатація транспортного засобу;

- помилки у виборі режиму регулювання дорожнім рухом і технічних засобів для цього;

- недостатній контроль за станом автотранспортних засобів, доріг і технічних засобів регулювання руху;

- недоліки дисциплінарної, адміністративно-правовоїта кримі­нально-правової боротьби з порушеннями правил безпеки руху;

- неправильна поведінка пішоходів;

- відсутність необхідних засобів для евакуації потерпілих іпо­шкодженого автотранспорту.

19.6. Запобігання автотранспортним зло­чинам

Головним суб'єктом спеціальної профілактики виступають органи ДАІ, якими здійснюється правовиховна робота з без­пеки руху серед водіїв на транспортних підприємствах, а також серед населення. Велика робота проводиться інженерною служ­бою ДАІ й дорожними організаціями із забезпечення доріг інформаційно-вказівними знаками, розміткою, огороджен­нями та іншою облаштованістю, що сприяє безпеці руху.

Особливості профілактики автотранспортних злочинів по­в'язані з необхідністю комплексного впливу на всі елементи

системи "людина- автомобіль -дорога". Тому поряд із заходами,що забезпечують дотримання водіями норм безпеки (підбір, навчання, виховання, контроль), необхідні й заходи, що забез­печують безпечний рух інших його учасників, зокрема пішо­ходів, а також заходи, що запобігають та усувають умови виник­нення аварійних ситуацій, що залежать від стану доріг і транс­портних засобів.

До спеціальних заходів профілактики дорожньо-транспортних злочинівналежать:

- контроль за дотриманням правил безпеки руху;

- припинення порушень незлочинного характеру, які можуть перерости в автотранспортні злочини;

- виховний і правовий уплив на порушників;

- виявлення та усунення конкретних обставин, що сприяють виникненню аварійної обстановки (стан доріг, транспортних засобів, водіїв);

- виявлення й усунення за матеріалами кримінальних справ причин та умов конкретних злочинів;

- правова та виховна робота з водіями, що обслуговують населення.

ТЕМА 20. Кримінологічні аспекти

негативних соціальних явищ

20.1. Поняття "фонових" явищ

Негативні соціальні явища- це порушення моральних, юри­дичних норм, які встановлені суспільством і державою. Ці явища досить різноманітні, але головна ознака, що їх об' єднує - сприян­ня існуванню злочинності. Антисуспільна поведінка має велике поширення, тому що це пов'язано з вчиненням право­порушень (кримінальних, адміністративних, цивільних тощо), порушенням приписів (кодексів поведінки, уставів), амораль­ними проступками.

Серед негативних соціальних явищ у кримінології ви­окремлюють групу таких явищ, які тісно пов'язані зі зло­чинністю.До них належать: пияцтво, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, проституція, безробіття, бродяжництво, жебра­цтво. Названі явища ніби обрамляють злочинність, тому їх ще називають "фоновими".

Причини виникнення й існування фонових явищ тотожні причинам та умовам, які сприяють існуванню злочинності.

Зазначимо, що за деякі з цих видів антисоціальної поведінки встановлено адміністративну відповідальність. У їх основі лежить аморальність, бажання жити всупереч інтересам су­спільства. Певна частина названих проявів антисоціальної по­ведінки може статися через несприятливий збіг обставин: жебрацтво як безвихідна ситуація; наркоманія як наслідок ін'єкцій під час тяжкої хвороби; зараження венеричною хворо­бою через донорську кров тощо.

Суспільна небезпечність"фонових" явищ полягає в тому, що:

• ведення паразитичного способу життя вимагає певних коштів, які найлегше здобути злочинним шляхом;

• стан наркотичного чи алкогольного сп'яніння послаблює самоконтроль особи, що полегшує скоєння злочину;

• аморальність призводить до підвищеного ризику стати жертвою злочину, тобто до високої віктимності;

• власне злочинними є незаконні операції з наркотиками, фальшування спиртних напоїв,утримання пригонів для вживання

Йаркотиківабо розпусти, звідництво й інші форми антисоці-Лпьноїповедінки.

у- Отже, можна зробити висновок, що "фонові" явища-Цесукупність аморальних проявів, які суперечать загально­прийнятим нормам поведінки, та які органічно взаємопов'язані зі злочинністю, оскільки детермінують одне одного й тягнуть за собою соціальну деградацію особи (а зрештою - й усього суспільства)¹²³.

20.2. Кримінологічна характеристика пия­цтва й алкоголізму

Найбільш поширеним негативним явищем є пияцтво. Багатовікова практика свідчить, що в суспільстві діє ланцюгова реакція: від соціальної безправності, матеріальної невпевне­ності до пияцтва й алкоголізму в майбутньому як спроби уник­нути суворої дійсності. Кінцевим результатом такої реакції нерідко стає вчинення правопорушень (злочинів) з метою отримання грошей для придбання спиртних напоїв або як на­слідок фізіологічної агресії¹²⁴.

Пияцтво- це систематичне, надмірне споживання спирт­них напоїв, яке знижує рівень соціальної активності особисто­сті, що негативно позначається на здоров'ї людини, котра споживає алкоголь.

Пияцтво передує алкоголізмові. У середньому кожний шостий п'яниця з дорослих осіб стає алкоголіком.

Алкоголізм- тяжке захворювання, спричинюване си­стематичним і тривалим зловживанням спиртними напоями, що характеризується фізичною потребою, потягом до алко­голю, залежністю від нього.

Між пияцтвом і злочинністю існує тісний зв'язок, про що свід­чать дані кримінально-правової статистики. Так, протягом 2004 р. у стані алкогольного сп'яніння було вчинено 38 875 (11,5 % від зазначеної кількості розслідуваних злочинів) злочинів

¹²³ Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. /
За заг. ред. О. М. Джужи. - К.: Юрінком Інтер, 2001. Кн. 2. - Загальна
частина. - Кн. 2. - С.164.

¹²⁴ Лановенко И. П. История пьянства и преступности // Наркотизм
и преступность / И. П. Лановенко, А. Я. Свеглов, А. Н. Костенко и др. /
Под ред. И. П. Лановенко. - К.: Наукова думка, 1994. - С. 45.

 

загальнокримінальної спрямованості, серед яких тяжких й особ­ливо тяжких було вчинено 21 348 (13,5 %). Кримінологічний уплив алкоголю спостерігається при аналізі всіх видів злочинів. До найбільш поширених злочинів, які вчиняються в стані алкогольного сп'яніння, належать: умисне вбивство (та замах) -1739 (45,5 %); умисне тяжке тілесне ушкодження - 2184 (42,5 %); зґвалтування - 466 (51,0 %); розбій - 1571 (28,7 %); хуліганство - 4779 (41,7 %); незаконне заволодіння транспорт­ними засобами - 1166 (22,1 %); ДТП зі смертельними наслід­ками -234 (14,1 %)¹²⁵.

Безумовно, поведінка людини, що перебуває в стані алко­гольного сп'яніння, зумовлюється не тільки впливом алкоголю, а й низкою інших факторів, пов'язаних з вихованням і звич­ною поведінкою. Найчастіше алкоголь не вносить нічого нового до мотивів злочинної поведінки, а проявляє бажання, які виникли раніше.

Практично, в основі всіх видів п'яної мотивації прямо чи побічно є прагнення до спілкування. Алкоголізм єднає цих осіб у групи, де негідні інтереси, аморальні дії, сварки та бійки становлять основу стосунків. Це призводить до деградації особи, асоціальної поведінки, недостатнього самоконтролю, низького рівня саморегуляції. У результаті деморалізації особи від­бувається становлення "дозвільної" діяльності, втрачаються позитивні інтереси та потреби.

У стані сп'яніння посилюється жорстокість насильницьких злочинів, безглуздість і злість. Пияцтво є самопідбурювання до злочину. При алкоголізмі настають серйозні особисті зміни в характері, вольовій і емоційній сферах.

20.3. Кримінологічна характеристика проституції

Слово "проституція" у перекладі з латинської (ргозШшіоп) означає "виставлення на продаж". Під проституцієюслід розуміти систематичне надання особою свого тіла для задоволен­ня сексуальних потреб інших осіб за матеріальну винагороду.

¹²⁵ Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2004 рік. -К.: МВС України. Департамент інформаційних технологій, 2005. -Лист 8-5.

Традиційна кримінологія мало вивчає проблеми проститу­ції, а робить це тільки з погляду взаємозв'язку зі злочинністю. Адже проституція та злочинність значною мірою зумовлюють одне одного.

Це пояснюється тим, що проституція як спосіб наживи, контролюється організованою злочинністю, існують тісні "еконо­мічні" взаємозв'язки між повіями, сутенерами, орендодавцями, утримувачами домів розпусти, торгівцями "живим товаром". Окрім того, повш широко використовують як співучасників зло­чинів. Адже повії дають "наводку" для крадіжок або розбійних нападів; просять водіїв підвезти до місця, де на них організовано засідку. Злодії у проституток за частку ховають крадене. Повії і самі скоюють чимало злочинів стосовно клієнтів шляхом їх "відключення" алкоголем, підсипанням клофеліну тощо.

Соціальний аспект проституціїхарактеризується різким падінням суспільної моралі, духовної деградації, що вкрай шкідливо впливає на виховання дітей і молоді. Проституція підриває підвалини суспільного життя, руйнує сім'ю та, зрештою, і саму людину. Як наслідок, зростають жіноча злочинність, смертність, невиліковні захворювання, самогуб­ства та, що найнебезпечніше, - послаблюється генофонд нації.

Причиний умови проституціїчасто тотожні причинам та умовам злочинності: низький рівень матеріального забез­печення, безробіття, зростання бездомності. Рівень проституції, що (як і злочинність) є постшним супутником суспільства, перед­усім, залежить від його морального стану, який сьогодні навряд чи можна визнати задовільним. Очевидні прорахунки в морально-етичному вихованні молоді, стрімке падіння авторитету сім'ї та школи. Повсюдно панує атмосфера вседозволеності, нав'язу­вання еталонів контркультури, основними "цінностями" якої є насилля, тотальний секс і розбещеність, а головними героями -убивці, повії, гангстери, статеві збоченці.

Усе це призводить до спотворення уявлень про місце жінки в суспільстві, таких понять, як честь і гідність. Свіїї внесок у таку пропаганду вносять деякі засоби масової інформації, котрі "нена­в'язливо" роз'яснюють, що проституція в усіх її проявах є одним із видів соціально припустимої поведінки. Звичайно, стимулює про-ститущю і різке розшарування суспільства, поява "скоробагатьків",

 

здатних витрачати на повш великі гроші, а також пасивність право­охоронних органів у боротьбі з цим негативним явищем¹²⁶.

20.4. Кримінологічна характеристика наркоманії

Наркоманія- це захворювання, що виникає в результаті немедичноговживання наркотичних засобів.

Токсикоманія- це хворобливий потяг до речовин (синтетич­ного, біологічного, рослинного походження) чи лікарських за­собів, які не входять у список наркотиків, через вдихання, про­сочування або іншим способом із метою досягнення одурма-нювального ефекту (ацетон, бензин, лаки, фарби).

Наркотизм - це негативне соціальне явище, сутність якого полягає в залученні до немедичного вживання наркотиків ок­ремих груп населення.

Наркотизація населення призводить до:

• масового враження фізичного, психічного, морального стану нації; деградації значного числа людей, які повинні були б стати опорою економіки, суспільного життя, обороноздатності країни;

• негативного впливу на репродуктивну здатність населення та здоров'я наступних поколінь;

• ініціації і створення підґрунтя до масового вчинення зло­чинів;

• розширення середовища підвищеного соціального та кримі­нального ризику;

• значного поповнення контингенту осіб з підвищеною віктимністю;

• підриву боєздатності збройних сил;

• обтяження держави й суспільства необхідністю виділяти значні кошти на профілактику, правовий уплив, лікування, реадаптацію осіб, схильних до вживання наркотиків.

Відповідно до даних досліджень та експертних оцінок, кількість осіб, які регулярно вживають наркотики, в Україні досягає 2 000 000 чоловік, а осіб, які пробували наркотики, -4 000 000 осіб. Водночас кількість наркоманів, відомих органам охорони здоров'я, у 2004 р. становила лише 83 741 осіб, серед

яких 948 - неповнолітні, а на профілактичному облікові споживачів наркотиків в органах міліції було зареєстровано 12 485 осіб, серед яких 4850 - неповнолітні. Це свідчить про ви­сокий рівень латентності явища (п'яти-десятикратної).

За соціальним станом особи, що перебувають на обліку, розподіляються таким чином:

• не працюють і не навчаються - 80,1 %;

• службовці - 0,8 %;

• робітники - 7,1 %;

• учні шкіл - 1,2 %;

• учні ПТУ, технікумів - 1,2 %;

• студенти вищих навчальних закладів - 0,5 %;

• інші категорії - 9,1 %.

Питома вага чоловіків становить 82 %.

Питома вага міських жителів - 82,4 %'²⁷.

Кримінологічний характер наркоманії- це розвиток наркотичного голодування (абстинентного синдрому) "ломка", при якому заради придбання наркотику особа здатна учинити різноманітні злочини (крадіжку, здирство, розбій, шахрайство).

У стані абстиненції часто відбуваються й тяжкі насиль­ницькі злочини. Зловживання наркотичними речовинами, неминуче призводить до соціальної та моральної деградації особистості, фізичної слабкості, часто - до самогубств (суїциду). Поряд із гомосексуалістами й проститутками, наркомани, що застосовують внутрішньовенне введення наркотиків, на­лежать до груп підвищеного ризику зараження ВІЛ.

Взаємозв'язок наркоманії зі злочинністю полягає в тому, що наркоманія спонукає до вчинення тяжких корисливих зло­чинів, породжує злочинний бізнес - наркобізнес, один з різно­видів організованої злочинності (це й незаконне виробництво, перевезення, збут наркотичних речовин, утримання кубел для їхнього споживання). Особи, що зловживають наркотич­ними засобами, часто самі стають жертвами злочинних зазіхань (наркотична віктимність). Значна криміногенна небезпека по­лягає в залученні до вжиття наркотиків довколишніх осіб, зокрема й неповнолітніх.

 

¹²⁶ Курс кримінології: Підручник: У 2 кн. / За заг. ред. О. М. Джужи. -К.: Юрінком Інтер, 2001. - Кн. 2. Особлива частина - С. 176.

¹²⁷ Стан боротьби з незаконним обігом наркотиків за даними МВС України за 2000-2004 роки. - К.: МВС України. Департамент боротьби з незаконним обігом наркотиків, 2005.