Прикриминологическом аналізі причин скоєння злочину важливо враховувати роль соціально-психологічного механізму поведінки особистості. Під таким механізмом розуміється послідовність і продуманість варіантів поведінки, у тому числі вибирається найкращий. Взаємодія психологічних компонентів поведінки показано малюнку 2. Цей процес відбувається надзвичайно складний, адже воно зачіпає всю сукупність якостей і особливості особистості, які виявляються у взаємодії із зовнішнього середовищем.
Центральним ланкою в причинної ланцюжку поведінки є мотив. Як першооснови формування мотиву виступають потреби. Саме через призму потреб сприймається зовнішня ситуація, не бажаючи потреби є продуктом зв'язку людини із зовнішнього середовищем. Принаймні того як потреби усвідомлює, вони стають інтересом. Стійкий інтерес своєю чергою стає прагненням. Потреби, інтереси, прагнення ваккумулированном вигляді становлять основу мотиву. Він здобуває відповідну емоційне забарвлення у різних чуттєвих проявах (радість, засмучення, роздратування тощо.).
Малюнок 2 - Механізм скоєння злочину
Вибір шляхи й кошти задоволення мотиву здійснюється лише стосовно конкретної життєвої ситуації. Вона надає можливість суб'єкту здійснити мотиваційний вибір, що виявляється формуванні конкретної мети. Остання виглядає як образ майбутнього результату дій особи, його мисленне передбачення. Мета обирається внаслідок взаємодії по меншою мірою трьох чинників: мотиву, життєвої установки особи і образу конкретної історичної ситуації, у якій відбувається подія.
Подальше взаємодія різних психологічних процесів поступово вже призводить до формування конкретних намірів і школярів поведінкових рішень, планів реалізації злочинного поведінки. План конкретизує і деталізувають мету і, зокрема, включає ставлення до засобах її досягнення, місце й час скоєння злочини і інших важливих з погляду досягнення злочинного результату умовах.Осмисливание плану передбачає складне взаємодія всіх психічних властивостей людини (пам'яті, здібностей, емоцій, сприйняття й ін.). Важливу роль у своїй грає минулий досвід, що дозволяє певною мірою передбачити результати власних діянь П.Лазаренка та їх наслідки [2,с.123].
Істотним елементом механізму поведінки є воля. Під нею розуміється свідоме регулювання людиною своїх діянь П.Лазаренка та вчинків, потребують подолання внутрішніх та зовнішніх труднощів. Вольовий акт характеризується кількістю енергії,затрачиваемой виконання цілеспрямованого дії чи утримання від цього. Без нього всьо зазначені елементи механізму поведінки можуть спрацювати, і злочин нічого очікувати скоєно. Вольова властивості особистості виявляється у її цілеспрямованості, рішучості, наполегливості, витримці, самостійності ін.
Завершується причинний ланцюжок реалізацій прийнятого рішення про злочину за конкретному злочинному діянні.
Важливо зазначити, що всі зазначені ланки причинної ланцюжка містять великі можливості профілактичного характеру. Передусім це стосується належному моральному формуванню особистості, виробленню в неї соціально виправданих потреб та інтересів, надання позитивного на конкретну особу про те, щоб сформувати в нього вміння регулювати свої дії соціально корисному напрямку і узгоджуватимуть власні стоять особисті інтереси з громадськими. У вирішенні цього завдання важлива роль належить правоохоронних органів [4,с.231].