Про всі помічені несправності у роботі установок та порушення правил безпеки повідомляти викладачу

Хмельницький національний університет

 

Безпека життєдіяльності (БЖД, ООП, ЦО)

 

Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт

 

 

Затверджено на засіданні

кафедри безпеки життєдіяльності.

Протокол № 7 від 21.05.2009.

 

Хмельницький 2009

Охорона праці. Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт / А.А. Нестер, В.А. Кирилков, О.В. Романішина. – Хмельницький: ХНУ, 2009. – 91 с.

 

Укладачі: Нестер А.А., канд. тех. наук, доц.;

Кирилков В.А., канд. тех. наук, доц.;

Романішина В.В, канд. тех. наук, доц.;

 

Відповідальний за випуск: Калда Г. С., д-р. тех. наук, проф.

 

 

ВСТУП

 

На лабораторних роботах з охорони праці студенти знайомляться з будовою різних приладів, набувають навичок виконання вимірювань різних характеристик, глибше засвоюють навчальний матеріал.

Під час виконання лабораторних робіт студенти повинні дотримува­тись таких правил техніки безпеки:

– не починати їх виконання, не прослухавши інструктаж з техніки безпеки і не розписавшись у журналі реєстрації інструктажу;

– суворо дотримуватись всіх вказівок викладача;

– не підходити до обладнання, що не використовується під час вико­нання цієї лабораторної роботи; не робити яких-небудь включень і переклю­чень, що не передбачені порядком виконання лабораторної роботи;

– про всі помічені несправності у роботі установок та порушення правил безпеки повідомляти викладачу;

– у разі виникнення нещасного випадку негайно відключити лабора­торну установку, надати першу допомогу постраждалому та повідомити про це викладачу.

До початку лабораторної роботи студент повинен вивчити теоретич­ний матеріал, пов’язаний з її виконанням, ознайомитись з будовою приладів, що використовуються та порядком виконання роботи. Після закінчення дос­ліджень необхідно скласти звіт і захистити лабораторну роботу.

Звіт включає:

– назву та мету лабораторної роботи;

– перелік приладів та обладнання, що використовувались;

– теоретичні відомості в достатньому об’ємі (до 3-х сторінок);

– розрахункові формули, за якими виконувались обчислення;

– таблиці з результатами досліджень;

– графіки;

– висновки.

Всі схеми, таблиці та графіки звіту повинні мати назви. Текст звіту має бути логічним, зрозумілим і не повинен вимагати додаткових усних пояснень.

Приведені у цих методичних вказівках лабораторні роботи відповідають таким номерам робіт у методичних вказівках, виданих до 2007 року.

 

Номер лабораторної роботи у методичній розробці:
Нова розробка	виданій до 2007 року
	6А
	6Б

Лабораторна ДОСЛІДЖЕННЯ

Робота 1 ЗАПИЛЕНОСТІ ПОВІТРЯ

 

Мета роботи:

1. Вивчити ваговий метод визначення запиленості повітря.

2. Ознайомитись з приладами для визначення запиленості повітря.

3. Дослідити запиленість повітря в камері витяжної шафи.

Прилади і обладнання: аспіратор електричний моделі 822, фільтри АФА, фільтротримач, ваги лабораторні аналітичні ВЛАО-200, термометр, барометр.

Загальні положення

Багато технологічних процесів у промисловості супроводжуються виділенням у повітряне середовище шкідливих речовин, які потім проникають в організм… За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяють на чотири… – надзвичайно небезпечні (клас небезпеки 1);

Обладнання для визначення запиленості ваговим методом

При ваговому методі визначення запиленості зважуванням встановлюють масу твердих частинок, які відклалися на фільтрі під час протягування через цей… Як фільтруючий матеріал використовують перхлорвінілову тканину ФПП. З неї… Для протягування повітря через фільтри застосовують різноманітні конструкції спеціальних приладів – аспіраторів.

Запобіжник; 4 – запобіжний клапан; 5 – ручки вентилів

Регулювання швидкості відбору проби; 6 – ротаметри; 7– штуцери

У цій лабораторній роботі використовується електричний аспіратор моделі 822 (рис. 1.1). На передній панелі приладу встановлені колодка 1 для… Прилад дозволяє одночасно відбирати дві проби повітря з швидкістю від 1 до 20…

Порядок виконання дослідження

1. Виміряти концентрацію пилу в камері витяжної шафи. Зважити фільтр на аналітичних вагах (з точністю 0,1 мг) і встановити його у… Опустити захисне скло камери і включити вентилятор, який знаходиться у камері.

Таблиця 1.1 – Результати дослідження запиленості ваговим методом

Місце відбору проби	Темпе-ратура повітря	Атмосферний тиск, мм рт. ст.	Швидкість відбору проби, хв	Час відбору проби, хв	Маса фільтра, мг	Концент-рація пилу, мг/м3
до відбору	після відбору
1	2	3	4	5	6	7	8

 

2. Згідно ГОСТ 12.1.005–88 (табл. А.1) визначити ГДК пилу, вважаючи, що досліджуваний в роботі пил містить до 2 % двоокису кремнію.

3. Зробити висновки про ступінь запиленості повітря в робочій камері витяжної шафи.

Контрольні питання

1. Класифікація шкідливих речовин за ступенем дії на організм людини. 2. Що називають гранично допустимою концентрацією шкідливої речовини? 3. Класифікація пилу за різними ознаками.

Література

 

1. Гандзюк М.П. Основи охорони праці / М.П. Гандзюк, Є.П. Желібо, М.О. Халімовський. – К.: Каравела, 2003. – С. 149–164.

2. Охрана труда в машиностроении / Под ред. Е.Я. Юдина, С.В. Бело­ва. – М.: Машиностроение, 1983. – С. 40–44; 99–100; 103.

3. ГОСТ 12.1.005-88. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. – М.: Изд-во стандартов, 1998.

 

 

Лабораторна ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИРОДНОГО

Робота 2 ОСВІТЛЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

 

Мета роботи:

1. Вивчити порядок нормування і розрахунку природного освітлення.

2. Ознайомитись з приладами для визначення стану освітлення.

3. Дослідити природне освітлення лабораторії.

Прилади та обладнання: люксметри Ю-116, метрова лінійка.

Загальні положення

Природне освітлення передбачають в усіх виробничих приміщеннях з постійним перебуванням людей. Розрізняють три системи природного освітлення: бічне,… Бічне освітлення приміщення здійснюється через світлові прорізи у зовнішніх… Стан виробничого освітлення, як правило, характеризується величиною освітленості робочої поверхні, яка вимірюється в…

Прилади для вимірювання освітленості

 

Для вимірювань освітленості використовують прилади, що називають люксметрами. Принцип їхньої дії засновано на явищі фотоефекту. У цій лабораторній роботі використовують люксметр Ю-116 (рис. 2.2). Він складається з вимірювача, фотоелемента і комплекту насадок. На передній панелі вимірювача знаходяться кнопки переключення шкали вимірювань.

 

 

Рис. 2.2 – Зовнішній вигляд і компоненти люксметра Ю-116

Вимірювач має дві шкали: від 0 до 100 лк і від 0 до 30 лк. На кожній шкалі крапками відмічено початок діапазону вимірювань. На бічній стінці корпусу вимірювача розташована вилка для під’єднання фотоелемента.

Для розширення діапазону вимірювань прилад комплектують чотирма насадками: К, М, Р, Т. Насадка К складається з напівсфери, виготовленої з білої світлорозсіюючої пластмаси, і непрозорого пластмасового кільця. Вона використовується разом з однією з трьох насадок М, Р, Т.

Порядок відліку значень вимірюваної освітленості при вимірюванні з насадками: показання приладу у поділках за відповідною шкалою множать на коефіцієнт ослаблення, який при використанні насадок К і М дорівнює 10, К і Р–100, К і Т–1000. При натиснутій правій кнопці на лицьовій панелі вимірювача для відліку показань користуються шкалою від 0 до 100, при натиснутій лівій кнопці – шкалою від 0 до 30 лк.

Приклад. На фотоелементі встановлені насадки К і Р, стрілка показує 10 поділок за шкалою від 0 до 30 лк (натиснута ліва кнопка).У цьому випадку вимірювана освітленість дорівнюватиме 10 × 100 = 1000 лк.

Якщо вимірювання виконують без насадок, величина освітленості у люксах зчитується безпосередньо за відповідною шкалою.

Як правило, при визначенні освітленості фотоелемент встановлюють горизонтально на робочих поверхнях, а відлік по вимірювачу виконують на деякій віддалі від фотоелемента, щоб тінь людини при вимірюваннях не падала на фотоелемент.

Поводитись з люксметром треба як з оптичним приладом, не допускаючи ударів та струсів. У випадку забруднення фотоелемент і насадку треба витерти вологим ватним тампоном.

Порядок виконання дослідження

 

1. Дослідити природне освітлення приміщення лабораторії.

1.1. Заміряти за допомогою люксметра освітленість у приміщенні лабораторії на віддалі 1, 2, 3, 4, 5 м від вікна. При цьому пластинку фотоелемента слід утримувати горизонтально, оберненою догори на відстані 0,8 м від підлоги, або класти на стіл. Одночасно другим люксметром виконати заміри зовнішньої освітленості. Результати записати у таблицю 2.1.

 

Таблиця 2.1 – Результати дослідження природного освітлення

Віддаль від точки заміру до вікна, м	, лк	, лк	е, %

 

Оскільки зовнішня освітленість повинна визначатись на горизонтальній площині, яка освітлюється розсіяним світлом всієї небесної півсфери, то її слід заміряти на відкритій з усіх сторін площадці, де небосхил не затінений деревами та будівлями, які знаходяться близько. Засікається час, і через встановлені проміжки одна група студентів виміряє освітленість усередині приміщення , друга – зовні .

1.2. За формулою (2.1) для кожної з п’яти точок підрахувати КПО з точ-ністю до десятих частинок.

1.3. За отриманими даними побудувати графік зміни КПО, відклавши по осі абсцис віддаль від точки заміру до вікна, по осі ординат – відповідне значення КПО.

2. Визначити нерівномірність природного освітлення лабораторії як частку від ділення середнього значення КПО в приміщенні на мінімальне.

3. Розрахувати за формулою (2.4) необхідну площу світлових прорізів лабораторії, в якій проводиться заняття, і порівняти розраховане значення з фактичним. Фактичне значення площі встановити, виконавши необхідні заміри за допомогою лінійки.

При розрахунках прийняти (рис. 2.3):

– довжину приміщення = 9 м або = 6 м;

– глибину (ширину) приміщення = 6 м;

– висоту від верхнього краю вікна до робочої поверхні = 1,7 м;

– відстань до будівлі, яка стоїть навпроти, = 12 м;

– висоту будівлі, яка стоїть навпроти, над підвіконням вікна лабораторії = 6 м;

– середньозважений коефіцієнт відбиття стелі, стін, підлоги = 0,4.

Значення коефіцієнтів, які входять у формулу (2.4), необхідно приймати за відповідними таблицями додатка, застосовуючи інтерполяцію.

 

 

Рис. 2.3 – Розрахунок площі світлових прорізів лабораторії

4. Зробити висновки за результатами досліджень і розрахунків, вказав­ши, чи відповідає природне освітлення приміщення вимогам СНиП ІІ–4–79.

Контрольні питання

1. Вкажіть переваги і недоліки природного освітлення. 2. Які системи природного освітлення використовують у виробничих… 3. Що таке освітленість і КПО?

Література

 

1. Гандзюк М.П. Основи охорони праці / М.П. Гандзюк, Є.П. Желібо, М.О. Халімовський – К.: Каравела, 2003. – С. 165–184.

2. Безопасность труда в промышленности / Сост. К.Н. Ткачук, П.Л. Глуш­ко, Р.В. Сабарно и др. – К.: Техніка, 1982. – С. 41–62.

3. СНиП II–4–79. Естественное и искусственное освещение. – М.: Строй­издат, 1980. – С. 17-19, 34-36.

 

 

Лабораторна ДОСЛІДЖЕННЯ

Робота 3 ВИРОБНИЧОГО ШУМУ

 

Мета роботи:

1. Вивчити методи вимірювання і нормування виробничого шуму.

2. Ознайомитись з приладами для вимірювання шуму.

3. Дослідити шум у приміщенні лабораторії.

Прилади і обладнання: вимірювач шуму і вібрації ИШВ-1, джерело шуму (електричний двигун).

Загальні положення

З фізіологічної точки зору шум являє собою звуковий процес, несприятливий для сприймання і який негативно впливає на людину, з фізичної – безладне… Будь-який звук характеризується частотою інтенсивністю звуковим тиском Людина… Частина простору, в якому розповсюджуються звукові хвилі, називається звуковим полем. За наявністю джерела звуку…

Рис. 3.1 – Амплітудно-частотні характеристики (АЧХ) різних шкал шумоміра

Таким чином, при вимірюванні рівня звуку шумомір виступає ніби в ролі електричної моделі вуха людини.

Перший метод вимірювання шуму використовують для орієнтовної оцінки постійного шуму, а також для оцінки непостійного шуму, рівень звуку якого протягом робочого дня змінюється.

За характеристику непостійного шуму приймають еквівалентний рівень звуку , дБА:

, (3.7)

 

де – тривалість дії шуму з рівнем звуку .

Приклад. На робочому місці за допомогою шумоміра та хронометражного спостереження встановлено, що шум з рівнем звуку = 115 дБА спостерігався протягом 3 годин, з рівнем = 100 дБА – протягом 2 годин, з рівнем = 95 дБА – протягом 3 годин.

Тоді у відповідності з наведеною формулою (3.7) еквівалентний рівень звуку за 8 годин:

 

дБА.

 

Визначення еквівалентного рівня звуку непостійного шуму за допомогою звичайного шумоміра надто трудомістке, оскільки потребує вимірювань не тільки рівня шуму, але і часу, протягом якого ці рівні спостерігались. В останній час у практичній роботі стали використовувати так звані інтегруючі шумоміри, які відразу показують еквівалентний рівень звуку за заданий проміжок часу.

При вимірюванні шуму другим методом використовують шумомір і комплект октавних фільтрів. За допомогою фільтрів у шумі виділяють октавні смуги – частотні смуги, в яких верхня частотна границя у 2 рази більша за нижню . Коли мова йде про октавну смугу, то для неї, як правило, вказують не гранич­ні частоти, а середню геометричну частоту, яка визначається за формулою:

. (3.8)

 

Середні геометричні і граничні частоти октавних фільтрів, які викорис-товуються при вимірюванні шуму другим методом, наведені в таблиці 3.1.

Описаний метод є основним для вимірювання постійного шуму і дозволяє отримати так званий частотний спектр шуму – залежність рівня звукового тиску від частоти. Спектр шуму подають у вигляді графіка .

За характером спектру шум поділяють на широкосмуговий з безперервним спектром шириною більше октави і тональний, у спектрі якого є виражені дискретні тони.

Таблиця 3.1 – Середні геометричні і граничні частоти

Стандартних смугових октавних фільтрів

За часовими характеристиками шум поділяють на постійний, рівень звуку якого за 8-годинний робочий день змінюється в часі не більше ніж на 5 дБА, і… У свою чергу непостійний шум поділяють на той, що коливається у часі – рівень… Якщо шум вимірювали першим методом, то виміряний рівень звуку (або виміряний еквівалентний рівень звуку) не повинен…

Прилади, що використовуються для досліджень шуму

Основний прилад для вимірювань шуму – шумомір. Звук у ньому сприймається мікрофоном і перетворюється в електричні коливання, які підсилюються,…     Діапазон вимірюваних шумоміром рівнів звукового…  

Порядок виконання дослідження

1. Визначити рівень звуку, що утворюється джерелом шуму. 1.1. Підключити мікрофон до гнізда “Вход” приладу. Включити прилад в… “Делитель I” – на “50”; “Род работы” – на “Медленно”;

Таблиця 3.2 – Результати досліджень шуму

Значення рівня	Рівень звукового тиску, дБ, в октавних смугах з середньою геометричною частотою, Гц	Рівень звуку, дБА
31,5
Виміряного
Допустимого

 

2. Визначити рівні звукового тиску в октавних смугах частот.

Перемикач “Род измерения” поставити у положення “Фильтры”. Для кожного з положень перемикача “Частота” в діапазоні від 31,5 до 8000 Гц виміряти рівні звукового тиску. Відлік показань проводити так само, як і у попередньому випадку.

Результати вимірювань записати у таблицю 3.2.

Виключити джерело шуму і прилад.

3. Користуючись ГОСТ 12.1.003-83 (табл. А.12), знайти допустимі значення рівня звуку і рівнів звукового тиску в октавних смугах частот, припустивши, що сумарна тривалість дії шуму складає 8 годин. Тип робочого місця прийняти за вказівкою викладача. Дані записати у таблицю 3.2.

4. За виміряними та допустимими значеннями рівнів звукового тиску в октавних смугах частот побудувати абсолютний і граничний спектри шуму (за зразком, представленим на рис. 3.3).

 

 

Рис. 3.3 – Абсолютний та граничний спектри шуму

 

5. Користуючись даними табл. А.13 і А.14, вибрати матеріал для встановлення звукопоглинального облицювання у приміщенні, що найбільш ефек­тивно поглинатиме шум у даному випадку, та індивідуальні засоби захисту, що забезпечують зниження рівнів звукового тиску до допустимих значень.

6. Зробити висновки за результатами проведених досліджень.

Контрольні питання

 

1. Дія шуму на організм людини.

2. Основні характеристики шуму.

3. Що називають звуковим тиском та інтенсивністю звуку?

4. Що називають рівнем звукового тиску?

5. Що називають рівнем інтенсивності звуку?

6. Методи вимірювання шуму.

7. Прилади для вимірювання шуму.

8. Як знайти сумарний рівень звукового тиску від декількох джерел шуму?

9. Які смуги частот називають октавними?

Література

 

1. Гандзюк М.П. Основи охорони праці / М.П. Гандзюк, Є.П. Желібо, М.О. Халімовський. – К.: Каравела, 2003. – С. 185–199.

2. Полтев М.К. Охрана труда в машиностроении. – М.: Высшая школа, 1980. – С. 109–124.

3. ГОСТ 12.1.003-83. Шум. Общие требования безопасности. – М.: Изд-во стандартов, 1985.

Лабораторна ОЦІНКА СТАНУ ШТУЧНОГО

Робота 4 ОСВІТЛЕННЯ ПРИМІЩЕННЯ

 

Мета роботи:

1. Вивчити методику оцінки стану штучного освітлення приміщення.

2. Знайомство з будовою люксметра та виконання вимірювання освітленості.

3. Виконати практичне дослідження стану штучного освітлення приміщення.

Прилади і обладнання: люксметр Ю-116, вольтметр для вимірювання напруги у освітлювальній мережі, метрова лінійка.

Загальні положення

Електромагнітні хвилі з довжиною у діапазоні від 0,38 до 0,75 мкм сприймаються органами зору людини як світло. Роль останнього в житті людини дуже… Розрізняють природне та штучне освітлення. Штучне освітлення підрозділяється на робоче, аварійне, евакуаційне (аварійне освітлення для евакуації), охоронне.…

Таблиця 4.1 – Значення освітленості для деяких приміщень при загальному

освітленні газорозрядними лампами (витяг з табл. 2 СНиП ІІ-4-79)

Тип приміщення	Позначення площин: Г – горизонтальна, В – вертикальна	Нормована освітленість робочих поверхонь, лк
Класні кімнати, учбові кабінети, лабораторії	В – на середині дошки Г – 0,8 м, на робочих столах
Кабінети технічного креслення	В – на середині дошки Г – 0,8 м, на робочих столах
Ремонт галантереї, взуття, металовиробів, побутових електроприладів	Г-0,8	300*
Ремонт та виготовлення головних уборів	Г-0,8
Пошивні цехи	Г-0,8
Закрійні відділення	Г-0,8	500*
Приміщення хімчистки	Г-0,8

Примітки:

1. Для ламп розжарювання норму освітленості слід понижати на два ступеня наступної шкали освітленості: 0,2; 0,3; 0,5; І; 2; 3; 5; 7; 10; 20; 30; 50; 75; 100; 150; 200; 300; 400; 500; 600; 750; 1000; 1250; 1500; 2000; 2500; 3000; 3500; 4000; 4500; 5000.

2. * При використанні ламп розжарювання норму освітленості слід понижати на один ступінь шкали освітленості.

3. Для перевірки відповідності освітленості встановленим нормам проводяться вимірювання освітленості. Метод, яким повинні проводитись вимірювання, встановлюється ГОСТ 24940–81 “Здания и сооружения. Метод измерения освещенности”.

Перед вимірюванням освітленості вибирають і наносять на план приміщення контрольні точки для вимірювання освітленості.

Контрольні точки для вимірювання освітленості слід розміщати в центрі приміщення, біля його стін, під світильниками, між світильниками та їх рядами.

Число контрольних точок для вимірювання освітленості при робочому освітленні повинно бути не менше 5.

Освітленість слід вимірювати на площині, вказаній у нормах освітленості, або на робочій площині обладнання.

Перед вимірюванням освітленості слід провести заміну усіх перегорілих ламп і чистку світильників. Вимірювання освітленості може також проводитися без попередньої підготовки освітлювальних установок, що повинно бути зафіксовано при оформленні результатів вимірювань.

Вимірювання освітленості робочого та аварійного освітлення слід проводити в темний час доби, коли відношення значення природної освітленості до значення штучної освітленості не перевищує 0,1.

При вимірюванні освітленості необхідно дотримуватися таких вимог:

– на фотоелемент приладу для вимірювання освітленості не повинна падати тінь від людини, яка проводить вимірювання; якщо робоче місце затіняється в процесі роботи самим робітником або виступаючими частинами обладнання, то освітленість слід вимірювати в цих реальних умовах;

– вимірювач повинен знаходитися у положенні, яке вказане на його шкалі;

– поблизу вимірювача не повинно бути великих феромагнітних мас і магнітних полів;

– на початку і в кінці вимірювань слід проводити контроль напруги в освітлювальній мережі.

При комбінованому освітленні робочих місць вимірюють спочатку освітленість від світильників загального освітлення у їхньому робочому положенні, а потім вимірюють сумарну освітленість від світильників загального і місцевого освітлення.

Робоче положення світильника місцевого освітлення визначає сам працівник.

Фактичне значення освітленості з урахуванням відхилення напруги в мережі від номінальної, розраховують за формулою:

 

, (4.2)

 

де – виміряне значення освітленості, лк;

К– коефіцієнт розжарювання, К = 4;

К = 2 – для люмінесцентних ламп при використанні індуктивного баластного опору і для ламп ДРЛ; К = 1 – для люмінесцентних ламп при використанні ємнісного баластного опору; – номінальна напруга мережі, В; – середнє значення напруги, В; (і – значення на-пруги в мережі на початку і в кінці вимірювань, В).

Для вимірювань освітленості використовують прилади, які називаються люксметрами. Принцип їхньої дії засновано на явищі фотоефекту.

У цій лабораторній роботі використовується люксметр Ю-116 (рис. 4.1).

Він складається з вимірювача, фотоелемента і комплекту насадок. На передній панелі вимірювача знаходяться дві кнопки перемикача шкали вимірювань. Вимірювальний прилад вимірювача, градуйований у люксах, має дві шкали: 0–30 лк і 0–100 лк.

 

Рис. 4.1 – Люксметр Ю-116

 

На кожній шкалі крапками відмічено початок діапазону вимірювань. Це означає, що при проведенні вимірювань діапазон вимірювань і насадки повинні бути вибрані так, щоб стрілка вимірювального приладу знаходилась праворуч від цих крапок.

На бічній стінці корпусу вимірювача розташована вилка для під’єднання фотоелемента.

Комплект насадок приладу включає чотири насадки К, М, Р, Т. Насадки використовуються для розширення діапазону вимірювань приладу.

Насадка К складається з півсфери, виготовленої з білої пластмаси, яка розсіює світло, і непрозорого пластмасового кільця. Насадка К використовується разом з однією з трьох насадок М, Р, Т.

Порядок відліку значень вимірюваної освітленості при вимірюванні з насадками такий: показання приладу в поділках по відповідній шкалі вимірювача множать на коефіцієнт ослаблення, який при використанні насадок К і М дорівнює 10, К і Р–100, К і Т–1000. При натиснутій правій кнопці для відліку показань користуються шкалою 0–100, при натиснутій лівій кнопці – шкалою 0–30.

Приклад. На фотоелементі встановлені насадки К і Р, натиснута ліва кнопка, стрілка показує 10 поділок по шкалі 0–30. У цьому випадку вимірювана освітленість дорівнюватиме 10 × 100 = 1000 лк.

Якщо вимірювання виконують без насадок, величина освітленості у люксах зчитується безпосередньо по відповідній шкалі вимірювача. На рис. 4.2 наведено електричну схему люксметра Ю-116.

Основними елементами схеми люксметра є вимірювальний прилад Р та фотоелемент В. Резистори R1 і RЗ призначення для калібрування приладу.

Як правило, при визначенні освітленості фотоелемент встановлюють горизонтально на робочих поверхнях, а відлік по вимірювачу виконують на деякій віддалі від фотоелемента, щоб тінь при вимірюваннях не падала на фотоелемент.

Рис. 4.2 – Електрична схема люксметра Ю-116:

Р – вимірювальний прилад; В – фотоелемент; R1, R2, R3, R4 – резистори;

Х1 – розетка; Х2 – вилка; S – перемикач діапазону вимірювань

 

Порядок виконання дослідження

1. Ознайомитися з будовою люксметра Ю-116 і призначенням його органів керування. 2. Накреслити у масштабі 1:100 ескіз плану приміщення. Нанести на план… 3. Провести вимірювання освітленості за описаною вище методикою як мінімум у п’яти точках приміщення: у чотирьох…

Таблиця 4.1 – Результати вимірювання освітленості в приміщенні

Дата вимірювань
Найменування (номер) приміщення
Модель і номер приладу для вимірювань
Напруга мережі на початку вимірювань, В
Напруга мережі в кінці вимірювань, В
Контрольна точка	Місце вимірювання, висота від підлоги, найменування робочої поверхні	Площина вимірювання (горизонтальна, вертикальна, похила)	Освітленість, лк
виміряна	фактична	за нормами

Контрольні питання

 

1. Вкажіть переваги і недоліки штучного освітлення.

2. Які системи штучного освітлення використовуються в приміщеннях?

3. Що таке світловий потік (освітленість)?

4. Яких вимог слід дотримуватися при проведенні вимірювань освітленості?

5. Опишіть принцип дії люксметра.

6. Вкажіть фактори, які визначають величину нормованого значення освітленості.

Література

 

1. Гандзюк М.П. Основи охорони праці / М.П. Гандзюк, Є.П. Желібо, М.О. Халімовський. – К.: Каравела, 2003. – С. 165–184.

2. СНиП II–4–79. Естественное и искусственное освещение. – М.: Стройиздат, 1980.

3. ГОСТ 24940–96. Здания и сооружения. Метод измерения освещенности. – М.: Изд-во стандартов, 1996.

 

 

ВИЗНАЧЕННЯ НЕОБХІДНОЇ

ОСВІТЛЕНОСТІ ПРИ ШТУЧНОМУ

Лабораторна ОСВІТЛЕННІ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ

робота 5 ОЦІНКИ УМОВ ЗОРОВОЇ РОБОТИ

Мета роботи:

1. Вивчити основні світлотехнічні показники.

2. Ознайомитися з приладами для контролю світлотехнічних показників.

3. Визначити необхідну освітленість штучним світлом за результатами оцінки умов зорової роботи.

Прилади і обладнання: фотометр фотоелектричний, ФПЧ, люксметр Ю-116, вимірювальний мікроскоп МПБ-1, штатив, комплект об’єктів розрізнення.

Основні положення

Електромагнітні хвилі з довжиною у діапазоні від 0,38 до 0,75 мкм сприймаються органами зору людини як світло. Роль останнього в житті людини дуже велика – 90 % усієї інформації про… Процеси випромінювання і поширення світла характеризуються такими кількісними показниками: світловим потоком, силою…

Опис приладів, що використовуються у роботі

У лабораторній роботі використовуються два прилади: фотоелектрич­ний фотометр ФПЧ і люксметр Ю-116. 2 Фотометр ФПЧ (рис. 5.1) призначений для виміру…  

Рис. 5.1 – Фотометр ФПЧ

 

Фотометрична головка (рис. 5.2) складається із об’єктива, вузла польових діафрагм, вузла фотоелектронного помножувача і візирного пристрою.

 

Рис. 5.2 – Фотометрична головка

Об’єктив 1 головки переміщається обертанням кільця 2. Для наведення головки на досліджуваний об’єкт головка має візирний пристрій. Призма 3візирного пристрою може повертатися навколо осі, що дозволяє наводити фотометр на об’єкт при різних положеннях оператора щодо головки. Спостереження відбувається через вихідну зіницю 4.

Ручка 5 головки має чотири фіксованих положення і призначена для зміни діафрагм.

Переключення фотоелектронного помножувача здійснюється перемикачем 6. Положення перемикача позначені “1”, “10”, “100”, “1000” і “К”.

Кнопка 7 управляє шторкою, встановленою в об’єктиві, яка перекриває світловий потік. При відпущеній кнопці 7 шторка закрита, при натиснутій – відкрита. Якщо шторку необхідно лишити у відкритому положенні, кнопку слід натиснути і повернути – кнопка залишиться в натиснутому положенні. Блок живлення і керування (рис. 5.3) забезпечує живлення електричної схеми фотометра і показує результати вимірів.

Рис. 5.3 – Блок живлення і керування

 

На передній панелі блока розташовані: вимірювальний прилад 1, тумблер 2 вмикання напруги, ручка 3 встановлення нуля. При виконанні вимірів тумблер 4 (тумблер “КО”) повинен знаходитися в нижньому положенні. Положення тумблера 5 (“Л1 – Л2”) байдуже.

Порядок роботи з фотометром:

1. Включити фотометр у мережу 220 В.

2. Прогріти прилад протягом 10 хвилин.

Для цього поставити діафрагму в положення “0,5”, помножувач – в положення “1000” і відкрити шторку кнопкою 7.

3. Через 10 хвилин кнопкою 7 закрити шторку, виставити стрілку вимірювального приладу ручкою “Нуль” на нульову поділку вимірювальної шкали і відкрити шторку.

4. Направити фотометричну головку на досліджуваний об’єкт, навести різкість і записати показання приладу в поділках шкали.

5. Яскравість підрахувати за формулою, кд/м²:

 

,

 

де С – ціна поділки фотометра, (кд/м²)/поділка, що визначається за даними таблиці 5.1; – показання вимірювального приладу у поділках.

При переключенні діафрагм слід пам’ятати, що прилад дає правильні показання тільки у тому випадку, коли зображення об’єкта виміру, яке спостерігається у вихідне вічко візирного пристрою, більше діаметра введеної діафрагми (введена діафрагма спостерігається у вигляді чорної плями у формі кола).

Таблиця 5.1 – Ціна поділки фотометра С

Положення ручки перемикача помножувача	Ціна поділки, (кд/м2/поділка), при положенні ручки “Діафрагма”
		0,5	0,1
	0,00017	0,0042	0,016	0,38
	0,0014	0,035	0,14	3,2
	0,013	0,32	1,24	28,9
	0,11	2,7	10,7

 

Для вимірювань освітленості у лабораторній роботі використовується люксметр Ю-116 (докладний опис люксметра подано у лабораторній роботі 2).

Для розширення діапазону вимірів люксметр комплектується чотирма насадками: К, М, Р, Т. Насадка К складається з півсфери, яка виготовлена з білої пластмаси, що розсіює світло, і непрозорого пластмасового кільця, що має складний профіль. Насадка К застосовується разом з однією з трьох насадок М, Р, Т.

Порядок відліку значень вимірюваної освітленості при вимірі з насадками наступний: показання приладу в поділках по відповідній шкалі множать на коефіцієнт ослаблення, що при використанні насадок К і М дорівнює 10, К і Р – 100, К і Т – 1000.

При натиснутій правій кнопці слід користуватися для відліку показань шкалою 0...100, при натиснутій лівій кнопці – шкалою 0...30.

Приклад. На фотоелементі встановлені насадки К і Р, натиснута ліва кнопка, стрілка показує 10 поділок по шкалі 0...30. Вимірювана освітленість буде дорівнювати 10 × 100 = 1000 лк.

Якщо виміри виконуються без насадок, величина освітленості в люксах відраховується безпосередньо по відповідній шкалі. При визначенні освіт­леності фотоелемент встановлюють безпосередньо на ту поверхню, освітленість якої необхідно визначити.

Порядок виконання роботи

1. Ознайомитися з приладами, що використовуються у лабораторній роботі. 2. Визначити величину коефіцієнта відбиття фону, на якому зображений об’єкт… 2.1. Помістити указаний зразок (макет) об’єкта зорової роботи під об’єк­тив фотометра. При необхідності навести…

Таблиця 5.2 – Результати визначення необхідної освітленості

Дослід	Lo, кд/м2	Lф, кд/м2	Е, лк	ρф	К	Найменший розмір об’єкта розрізнення, мм	Необхідна освітленість, лк, при використанні ламп:
газорозрядних	розжарювання
загальне освітлення	комбіноване освітлення	загальне освітлення	комбіноване освітлення
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11

 

4. Визначити за СНиП II-4-79 (табл. А.15) значення необхідної освітленості при:

– загальному та комбінованому освітленні газорозрядними лампами;

– загальному та комбінованому освітленні лампами розжарювання.

Усі отримані результати записати у таблицю 5.2.

5. Повторити пункти 1 – 4, використовуючи інші зразки (макети) об’єктів зорової роботи, вказані викладачем.

6. Виключити прилади і прибрати робоче місце.

7. Зробити висновки за результатами досліджень.

Завдання на самостійну роботу

1. На лист білого паперу розміром 20 ´ 30 см2 перпендикулярно падає світловий потік у 12 люмен. Знайти освітленість і яскравість паперового… 2. Предмет освітлюється електричною лампою розжарювання, розташованою від… 3. Лист паперу розміром 10 ´ 10 см2 освітлюється лампою розжарювання, що випромінює світловий потік в усі…

Контрольні питання

 

1. Що таке світловий потік (сила світла, яскравість, освітленість)?

2. Які чинники впливають на величину нормованого значення освітленості?

3. Що таке об’єкт розрізнення (фон, контраст об’єкта розрізнення з фоном)?

4. Поясніть, чому стан освітлення прийнято оцінювати не за яскравістю, а за освітленістю?

Література

 

1. Гандзюк М.П. Основи охорони праці / М.П. Гандзюк, Є.П. Желібо, М.О. Халімовський. – К.: Каравела, 2003. – С. 165–184.

2. Охрана труда в машиностроении / Под ред. Е.Я. Юдина, С.В. Белова. – М.: Машиностроение, 1983. – С. 103–124.

3. СНиП II–4–79. Естественное и искусственное освещение. – М.: Строй­издат, 1980.

 

 

Лабораторна ВИМІРЮВАННЯ ОПОРУ розтіканню

Робота 6 СТРУМУ ЗАЗЕМЛЮЮЧОГО ПРИСТРОЮ

 

Мета роботи:

1. Вивчити методику виміру опору розтіканню струму заземлюючих пристроїв.

2. Набути практичних навичок вимірювання опору розтіканню струму заземлюючого пристрою.

Прилади і обладнання: вимірювач опору заземлення М-416, допоміжні заземлювачі (стрижні), з’єднувальні проводи.

Основні положення

Застосування електричної енергії пов’язане з небезпекою ураження обслуговуючого персоналу електричним струмом. При випадковому контакті неізольованого струмоведучого провідника з металевими… Одним із технічних засобів забезпечення безпеки експлуатації устаткування в такому аварійному режимі є захисне…

Таблиця 6.1 – Орієнтовні значення питомого опору деяких видів ґрунту

Вид ґрунту	Питомий опір ґрунту, Ом × м
Глина	8 – 70
Пісок	400 – 700
Садова земля	30 – 60
Суглинок	40 – 150
Супісок	150 – 400
Чорнозем	9 – 53

Примітка. При малому процентному вмісті вологи у ґрунті можливі більші значення опору.

У таблиці наведені наближені значення питомого опору ґрунтів. Корис-туватися цими значеннями, як і значеннями, узятими з інших літературних джерел, для розрахунків заземлень не можна, тому що вони можуть відрізнятися від істинних у десятки і сотні разів. Для розрахунків повинні використовуватися значення питомих опорів ґрунтів, отримані натурними вимірюваннями на тій ділянці, де буде споруджуватися заземлювач.

Залежно від розташування заземлювачів відносно устаткування, яке заземлюється, заземлення можуть бути виносними або контурними. Виносне заземлення розташовується зосереджено на деякій відстані від устаткування, яке заземлюється (рис. 6.1, а). Заземлювачі контурного заземлення розташовуються по периметру й усередині площадки, на якій встановлене устаткування, яке заземлюється (рис. 6.1, б).

Відповідно до ПУЭ захисне заземлення слід виконувати:

– при напрузі змінного струму 380 В і вище і постійного струму 440 В і вище в усіх електроустановках;

– при номінальній напрузі змінного струму вище 42 В і постійного струму вище 110 В тільки в установках, які розміщені у приміщеннях із підвищеною небезпекою і особливо небезпечних, а також у зовнішніх установках;

– у вибухонебезпечних установках при будь-якій напрузі змінного і постійного струму.

Рис. 6.1 – Виносне (а) і контурне (б) заземлення:

Заземлювачі; 2 – заземлюючі провідники; 3 – обладнання, яке заземлюється

До частин, що підлягають заземленню, належать корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, каркаси розподільних щитів і шаф, сталеві труби… Приєднання заземлюючих провідників конструкцій, які заземлюються, повинно бути… При наявності струсів або вібрації повинні бути прийняті заходи проти ослаблення контакту (контргайки тощо).

А – правильне; б – неправильне

У процесі експлуатації електроустаткування не виключена можливість підвищення опору розтіканню струму заземлюючого пристрою. Це може бути викликано… Для визначення технічного стану заземлюючого пристрою періодично проводять… – зовнішній огляд видимої частини пристрою;

Опис вимірювача опору заземлення М-416

Для виміру опору заземлення використовуються спеціальні прилади. До таких приладів належить вимірювач опору заземлення М-416. Джерелом живлення… Прилад має спеціальний калібрований резистор (реохорд), що дозволяє… Прилад М-416 має чотири діапазони виміру: 0,1–10; 0,5–50; 2–200; 10–1000 Ом. На лицьовій стороні приладу…

Порядок виконання роботи

1. Виміряти опір заземлюючого пристрою. 1.1. Забити в ґрунт допоміжний заземлювач на глибину не менше 0,6 м на… 1.2 Заземлюючий пристрій з’єднати проводом з клемами 1 і 2 приладу, допоміжний заземлювач – з клемою 3, зонд – з…

Рис. 6.3 – Схема підключення приладу М-416 для проведення вимірювань

 

1.5 Результат виміру записати у таблицю 6.2.

 

Таблиця 6.2 – Результати вимірювання опору розтікання

Струму через заземлюючий пристрій

2. Визначити питомий опір ґрунту. 2.1. Одиночний заземлювач (третій електрод) забити у ґрунт на такій відстані… 2.2. З’єднати одиночний заземлювач з клемами 1 і 2 приладу, допоміжний – з клемою 3, зонд – з клемою 4.

Таблиця 6.3 – Результати визначення питомого опору ґрунту

Розмір одиночного електрода, мм	Виміряний опір одиночного електрода, Ом	Розрахований питомий опір ґрунту, Ом × м
довжина	діаметр

 

3. Зробити висновки за результатами проведених досліджень.

Контрольні питання

1. Що таке захисне заземлення? 2. Які вимоги до устрою захисного заземлення? 3. У чому сутність захисної дії заземлюючого пристрою?

Література

 

1. Гандзюк М.П. Основи охорони праці / М.П. Гандзюк, Є.П. Желібо, М.О. Халімовський. – К.: Каравела, 2003. – С. 278–284.

2. Правила устройства электроустановок. Разд. 1. – 6-е изд., перераб. и доп. – М.: Энергоатомиздат, 1985.

3. Правила технической эксплуатации электроустановок и Правила техники безопасности при эксплуатации электроустановок потребителей. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Энергоатомиздат, 1989.

4. ГОСТ 12.1.030–81 ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление. – М.: Издательство стандартов, 1981.

5. Никитин Л.И. Охрана труда в лесном хозяйстве, лесной и деревообрабатывающей промышленности / Л.И. Никитин, А.С. Щербаков. – М.: Лесная промышленность, 1985.

6. Охрана труда в промышленности / К. Н. Ткачук и др. – К.: Техніка, 1982.

 

Лабораторна робота №7

Дослідження мікроклімату приміщень

Мета роботи

1. Вивчити основні принципи нормування метеорологічних умов
виробничих приміщень.

2. Ознайомитися з приладами для визначення параметрів мікроклімату на робочих місцях.

3. Дослідити мікроклімат у приміщенні лабораторії.

 

Прилади та обладнання: психрометр аспіраційний, кататермометр шаровий, барометр, піпетка для зволоження обгортки вологого термометра психрометра, лабораторний штатив, електрична плитка, склянка з водою.

Загальні положення

Нормальний тепловий та функціональний стан людини забезпечується при наявності балансу між кількістю тепла, що виробляється організмом, та кількістю… Враховуючи, що метеорологічні умови безпосередньо виливають на напруження… - температури повітря;

Прилади для контролю метеорологічних умов

Прилади для вимірювання температури повітря

Для вимірювань температури повітря при наявності у приміщенні теплових випромінювань використовують парний термометр, що складається з двох ртутних.…  

Прилади для вимірювання вологості повітря

Для більш точних вимірювань використовують аспіраційпий психрометр (психрометр Асмана). Він також складається з сухого та вологого термометрів,… Відносну вологість повітря визначають за психрометричними таблицями (табл. Д.2…  

Прилади для вимірювань швидкості руху повітря

Для визначення швидкості руху повітря у межах 1...50 м/с використовують чашкові анемометри. Дія визначення дуже малих швидкостей руху повітря використовують… Кататермометр являє собою спиртовий термометр з циліндричним або кульовим резервуаром. Шкала циліндричного…

Прилади для вимірювання теплового випромінювання

Для вимірювання теплового випромінювання використовують актинометри. Принцип його засновано на поглинанні теплової радіації зачорненою поверхнею та перетворенням її енергії в теплоту.

Порядок виконання дослідження

2. Визначити фактичні значення параметрів мікроклімату лабораторії. 2.1. За допомогою піпетки зволожити обгортку вологого (правого) термометра… Визначити за допомогою барометра атмосферний тиск повітря, і за формулою (7.1) визначити відносну вологість повітря у…

Контрольні питання

1. Які показники характеризують мікроклімат виробничого приміщення?

2. Які фактори враховуються при нормуванні параметрів мікроклімату?

3. Які прилади застосовують для контролю параметрів мікроклімату?

4. Поясніть устрій та принцип дії психрометрів.

5. Поясніть устрій та принцип дії для визначення швидкості руху повітря.

6. Які фактори впливають на точність показань термометрів психрометра? Як їх усувають?

Список літератури

1. Охрана труда в машиностроении / Под ред. Е.Я.Юдина, С.В.Белова. – М.: Машиностроение, 1983. – С.45-49, 101-102.

2. ДСН 3.3.6.042-99. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень. – Київ, 2000.

3. ГОСТ 12.1.005-88. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны.

 

 

Лабораторна робота №8

ВизНачення температури спалаху горючої рідини

Мета роботи

1. Ознайомитись з методикою оцінки пожежної небезпеки речовин.

2. Ознайомишся з обладнанням для визначення температури спалаху горючих рідин.

3. Визначити температуру спалаху досліджуваної горючої рідини.

Прилади і обладнання: прилад для визначення температури спалаху горючих рідин ПВНЭ, балон із скрапленим газом для живлення запалювальної лампочки приладу, лабораторний автотрансформатор, барометр, досліджувана горюча рідина.

Основні положення

До них, зокрема, належать: група горючості, температура спалаху, температура загоряння, температура самозагоряння, нижня та верхня концентраційні… За горючістю речовини і матеріали поділяються на три групи: негорючі, не… Температура спалаху – це сама низька температура сконденсованої речовини, за якої в умовах спеціальних випробувань над…

Визначення температури спалаху рідин

Температуру спалаху (°С) можна орієнтовно визначити за емпіричною формулою ,  

Порядок виконання дослідження

2. Визначити орієнтовне значення температури спалаху горючої рідини за формулою (8.1). Температуру кипіння рідини прийняти за табл. Д.18. Знайдену таким чином температуру спалаху в подальшому розглядати як… 3. Визначити температуру спалаху досліджуваної рідини експериментально.

Заходи безпеки при виконати роботи

1. Експеримент повинен проводитися тільки у присутності викладача.

2. Під час виконання дослідження необхідно бути обережним з метою запобігання ураженню електричним струмом та отримання опіків при дотику до гарячих поверхонь приладу.

Контрольні питання

1. Суть горіння.

2. Основний показник пожежної небезпеки рідин.

3. Температура спалаху.

4. Класифікація горючих рідин. '

5. Класифікація приміщена, за ступенем пожежної небезпеки.

6. Будова і принцип дії приладу ПВНЭ.

Список літератури

1. Полтев М. К. Охрана труда в машиностроении. – М.: Высшая школа, 1980. – С. 196-204

2. ОНТП 24-86. Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности: Утв. МВД СССР 27.02.86. – М., 1987.

3. ГОСТ 12.1.044-89. Пожароопасносгь веществ и материалов. Номенклатура показателей и методов их определения.

 

Лабораторна робота №9

Дослідження загазованості повітря за допомогою газоаналізатора УГ-2

Мета роботи

1. Ознайомитись з методами оцінки вмісту шкідливих газів і пари у повітрі.

2. Вивчити устрій і роботу газоаналізатора УГ-2.

Прилади та обладнання: універсальний газоаналізатор УГ-2.

Загальні положення

За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяють на чотири класи: 1 - надзвичайно небезпечні, 2 - високонебезпечні,

Визначення вмісту токсичних речовин у повітрі робочих приміщень газоаналізатором УГ-2

Устрій і принцип роботи приладу.

Повітрозабірний пристрій (рис. 9.1) призначений для відбору проби повітря певного об’єму. Він складається з гумового сильфона 2 із двома фланцями,… Рис. 9.1 – Повітрозабірний пристрій газоаналізатора УГ-2:

Штуцер; 12 - гумова трубка

У внутрішніх гофрах сильфона встановлені розпірні каблучки 4 для надання жорсткості сильфону і зберігання сталості об’єму. На верхній платі 9 є нерухомий чіп 7 для направлення штока 6 при стиску… На штуцер із внутрішньої сторони надіта гумова трубка 12, яка через нижній фланець з’єднується з внутрішньою…

Комплекти індикаторних засобів УГ-2.

4. Принцип роботи універсального газоаналізатора УГ-2 заснований на зміні фарбування прошарку індикаторного порошку в індикаторній трубці після… Довжина пофарбованого стовпчика індикаторного порошку в трубці пропорційна…  

Рис. 9.2 – Етикетки для визначення концентрації пари аміаку та бензину

 

Підготовка газоаналізатора універсального УГ-2 до роботи.

Необхідні приналежності: скляні індикаторні трубки; ампула з індикаторним порошком;

Заглушка; 6 - резинова трубка; 7 - ампула УГ-2 НС-1; 8 - штир

Ампулу з індикаторним порошком, що залишився, відразу ж закривають заглушкою 5 за допомогою гумової трубки 6 довжиною 25 мм, або індикаторний… Постукуючи стрижнем по стінці трубки утримуваної вертикально, ущільнюють… Недостатнє ущільнення індикаторного порошку призводить до збільшення довжини пофарбованого стовпчика і розмитості його…

Б. Виготовлення поглинальної трубки КИС УГ-2 на ацетон.

У один кінець скляної індикаторної трубки вкладають тампон із вати й ущільнюють його до 2...3 мм.

За допомогою лійки насипають з ампули поглинач № 9 прошарком товщиною 9...11 мм. Прошарок ущільнюють до 8...10 мм, постукуючи по трубці стрижнем.

Вкладають тампон із вати, ущільнюють його до 2...3 мм.

Трубки герметизують по п.А і зберігають у ексикаторі з хлористим кальцієм.

В. Виготовлення фільтруючого патрона КИС УГ-2 на ацетилен.

У вузький кінець патрона з двома мітками 2 (рис. 9.4) вкладають тампон із вати й ущільнюють його до 4...5 мм.

 

Рис. 9.4 Фільтруючі патрони:

Звичайний; 2 - з двома мітками; 3 - з трьома мітками

 

За допомогою лійки насипають через широкий кінець патрона, при легкому і постійному постукуванні стрижня об стінки патрона, поглинач № 4 до другої мітки, потім поглинач № 1.

Вкладають тампон із вати, ущільнюють його до 4...5 мм.

Обидва кінці фільтруючого патрона негайно закривають заглушками за допомогою гумової трубки довжиною 15...20 мм і зберігають у ексикаторі з хлористим кальцієм.

Г. Виготовлення фільтруючих патронів КИС УГ-2 на бензин і КИС УГ-2 на вуглеводи нафти.

За допомогою лійки через широкий кінець патрона, при легкому і постійному постукуванні стрижня об стінки патрона, насипають поглинач № 3 до другої… Вкладають тампон із вати, ущільнюють його до 4...5 мм. Обидва кінці фільтруючого патрона негайно закривають заглушками за допомогою гумової трубки довжиною 15...20 мм і…

Д. Виготовлення фільтруючих патронів КИС УГ-2 на окисел вуглецю.

За допомогою лійки через широкий кінець патрона, при легкому і постійному постукуванні об стінки патрона, насипають поглинач № 4 до першої мітки,… Вкладають тампон із вати, ущільнюють його до 4...5 мм. Обидва кінці фільтруючого патрона негайно закривають заглушками за допомогою гумових трубок довжиною 15...20 мм і…

Е. Призначення і виготовлення окисної і поглинально-окисної трубок КИС УГ-2 на окисли азоту.

У один кінець скляної індикаторної трубки вкладають тампон із вати й ущільнюють його до 2...3 мм. За допомогою лійки насипають окислювач прошарком 17...19 мм. Прошарок… Трубку герметизують по п.А і бережуть у ексикаторі, з кальцієм хлористим.

Ж. Виготовлення фільтруючого патрона КИС УГ-2 на сірчистий ангідрид.

У вузький кінець патрона 1 (рис. 9.4) вкладають тампон із вати й ущільнюють його до 4...5 мм.

За допомогою лійки через широкий кінець патрона, при легкому і постійному постукуванні стрижня об стінки патрона, насипають поглинач № 8.

Вкладають тампон із вати й ущільнюють його до 4...5 мм.

Обидва кінці фільтруючого патрона негайно закривають заглушками за допомогою гумових трубок довжиною 15...20 мм і бережуть у ексикаторі з кальцієм хлористим.

З. Виготовлення фільтруючого патрона КИС УГ-2 на етиловий ефір.

За допомогою лійки насипають через широкий кінець патрона, при легкому і постійному постукуванні об стінки патрона, поглинач № 1 до першої мітки,… Вкладають тампон із вати й ущільнюють його до 4...5 мм. Обидва кінці фільтруючого патрона негайно закривають заглушками за допомогою гумових трубок довжиною 15...20 мм і…

Перевірка герметичності повітрезабірного пристрою УГ-2.

Стискують сильфон штоком до верхнього отвору на об’ємі 400 см³ і фіксують це положення фіксатором. Трубку гумову перегинають і затискають.

Відводять фіксатор і після початкового ривка штока, його відпускають.

Повітрозабірний пристрій УГ-2 вважають герметичним, якщо протягом 10±2 хв. не спостерігається помітного переміщення штока.

Порядок виконання роботи

2. Для визначення концентрації визначуваного газу (пари) відчиняють кришку повітрозабірного пристрою УГ-2 і перевіряють відповідність номера штока… 3. Надавлюванням руки на головку штока сильфон стискують доти, поки кінець… 4. Постукуючи стрижнем об стінки трубки, перевіряють її ущільнення і, якщо при цьому між стовпчиком порошку і тампоном…

Рис. 13.5 Графік поправочних коефіцієнтів для визначення концентрації пари аміаку

 

11. При визначенні концентрації парів вуглеводів нафти поправочний коефіцієнт знаходять за табл. 9.1.

 

Таблиця 9.1 – Поправочні коефіцієнти

для визначення концентрації пари вуглеводів нафти

Температура, °С	Поправочний коефіцієнт
	1,22 1,14 1,00 0,95

 

12. При визначенні концентрації інших газів (парів) поправочний коефіцієнт не враховують.

13. Концентрацію оксиду азоту визначають індикаторною і поглинально-окисною трубками. Поглинально-окисну трубку приєднують до індикаторної трубки кінцем, що містить темно-фіолетовий порошок.

14. Концентрацію діоксиду азоту знаходять тільки індикаторною трубкою.

15. Концентрації суми оксиду і діоксиду азоту визначають індикаторною й окисною трубками.

16. Концентрацію ацетону при наявності кислих газів і парів визначають індикаторною і поглинальною трубками, а при відсутності їх -індикаторною. Отриманий результат порівнюють із ГДК аналізованого газу (пару).

Результати вимірів занести в табл. 9.2.

 

Таблиця 13.2 – Результати вимірів концентрації газу в повітрі

Місце відбору проби

Температу- ра повітря, °С

Атмосферний тиск, мм.рт.ст

Досліджува- ний газ

ГДК, мг/м3

Концентра- ція, мг/м3

 

За табл. Д.4 встановити ГДК для досліджуваного газу і дати висновок про ступінь загазованості досліджуваного повітря.

Контрольні питання

1. Що називається граничнодопустимою концентрацією шкідливих речовин у повітрі робочої зони?

2. Засоби санітарно-хімічного аналізу повітря.

3. Устрій газоаналізатора УГ-2.

4. Принцип роботи газоаналізатора УГ-2.

Список літератури

1. Охрана труда в машиностроении / Под ред. Е. Я. Юдина, С. В. Белова. - М.: Машиностроение, 1983. - С. 40-44, 99-100, 103.

2. ГОСТ 12.1.005-88. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны.

 

 

 

Лабораторна робота №10

Визначення концентрації шкідливих речовин у водних розчинах

Мета роботи

Вивчити основні принципи визначення концентрації шкідливих речовин у розчинах.

Ознайомитися з устроєм і роботою колориметра КФК-2.

Визначити концентрацію шкідливої речовини в розчині.

Прилади та обладнання: колориметр КФК-2, набір з 5-ти градуювальних водних розчинів речовини, досліджуваний водний розчин речовини.

Загальні положення

Для визначення концентрації речовин у розчинах застосовуються такі методи: фотометричний (колориметрія, спектрофотометрія і т.п.); хроматографічний;… Сутність колориметрії полягає у тому, що компонент, який визначають,… Відповідно до основного закону колориметрії - закону Бугера - Ламберта - Бера - між поглинанням світла розчином і…

Рис. 10.1 Залежність оптичної щільності від концентрації

По закону Бугера - Ламберта - Бера

Різноманітні речовини, а також окремі їхні функціональні групи не однаково поглинають світлові хвилі різної довжини. Якщо побудувати графік… Оптична щільність – адитивна величина, тобто складається з оптичних щільностей…  

Прилади для визначення концентрації речовин у розчинах методом колориметрії

У даній лабораторній роботі використовується концентраційний фотоелектричний колориметр КФК-2. Колориметр КФК-2 призначений для виміру коефіцієнтів пропускання й оптичної… Прилад застосовується на підприємствах водопостачання, у металургійній, хімічній, харчовій промисловості, у сільському…

Рис. 10.3. Оптична схема колориметра КФК-2

 

Пучок світла від освітлювача 1 через конденсор 2, діафрагму 3 і світлофільтр 4 падає на кювету 5 з досліджуваним розчином. Пройшовши через кювету, пучок розділяється на два пучки напівдзеркальною пластинкою 6. Один пучок з інтенсивністю І₁=0,9 І_о падає на фотоелемент 9, а інший з інтенсивністю І₂=0,1І_о падає на більш чутливий фотодіод 8. Фотоелемент або фотодіод працюють неодночасно. Напруга, яка виникає в фотоелементі або фотодіоді, підсилюється і подається на мікроамперметр, шкала якого градуйована в одиницях оптичної щільності D і коефіцієнта пропускання T.

Загальний вигляд колориметра показаний на рис. 10.4.

 

 

Рис. 10.4 Загальний вигляд колориметра КФК-2:

Мікроамперметр; 2 - освітлювач; 3 - перемикач світлофільтрів; 4 - перемикач положення кювет у світловому пучку; 5 - перемикач чутливості; 6 – ручки встановлення 100

 

Усі 11 світлофільтрів колориметра вмонтовані в диск. Потрібний світлофільтр вводиться у світловий пучок перемикачем 3.

У кюветотримач кюветного відділення колориметра можна одночасно встановити 2 кювети. Переміщення кюветотримача з кюветами у кюветному відділенні здійснюється поворотом перемикача 4.

Чутливість колориметра регулюється за допомогою перемикача 5, який має 6 положень. Мінімальній чутливості приладу відповідає положення «1», позначене червоним кольором.

Як прилад реєстрування показань застосовано мікроамперметр 1 із шкалою, що оцифрована у значеннях коефіцієнта пропускання T і оптичної щільності D.

При перемиканнях світлофільтрів перемикач 5 «Чувствительность» повинний знаходитись в положенні «1» (мінімальна чутливість). Це не дозволяє перевантажити прилад.

При вимірюваннях зі світлофільтрами 315, 364, 400, 440, 490, 540 нм, відзначеними на лицьовій панелі колориметра чорним кольором, перемикач 5 «Чувствительность» встановлюють в одне з положень «1», «2», «3», відзначених на лицьовій панелі також чорним кольором.

При вимірюваннях зі світлофільтрами 590, 670, 750, 870, 980 нм, відзначеними на лицьовій панелі колориметра червоним кольором, перемикач 5 «Чувствительность» встановлюють в одне з положень «1», «2», «3», відзначених на лицьовій панелі колориметра також червоним кольором.

При роботі з колориметром слід дотримуватись наступних правил:

1. При встановленні кювет у кюветотримач не торкатися пальцями поверхонь кювет, через які проходить світло.

2. Наливати рідину в кювету до мітки на бічній стінці кювети.

3. Після завершення робіт з колориметром до його вимикання перемикач 5 «Чувствительность» встановити в положення «1» (мінімальна чутливість), позначене червоним кольором, а ручку 6 «Установка 100 грубо» - крайнє ліве положення, і тільки після цього виключити тумблер «Сеть» колориметра.

Підготовка до роботи

2. Колориметр включити в мережу за 15 хв. до початку вимірів. Під час прогріву кюветне відділення повинно бути відкритим (при цьому шторка перед… 3. Ввести необхідний по роду виміру кольоровий світлофільтр (670 - червоний… 4. Встановити мінімальну чутливість колориметра. Для цього ручку "Чувствительность" встановити в положення…

Вимірювання оптичної щільності

2. Закрити кришку кюветного відділення. 3. Ручками "Чувствительность" і "Установка 100 грубо" і… 4. Потім, поворотом ручки 4 кювету з розчинником або контрольним розчином замінити кюветою з досліджуваним розчином. …

Визначення концентрації речовини в розчині

1. вибрати світлофільтр; 2. вибрати кювети; 3. побудувати градуювальну криву для даної речовини;

Контрольні питання

1. Пояснить закон Бугера - Ламберта - Бера.

2. Що таке оптична щільність розчину?

3. Принцип дії колориметра КФК-2.

4. Поясніть метод градуювальної кривої.

5. Джерела помилок у фотометрії.

Література

1. Ляликов Ю.С. Физико-химические методы анализа. – М.: Химия, 1974.

2. Физико-химические методы анализа. Практическое руководство / Под ред. В.В. Алесковского и К.Б. Яцмирского. – М.: Химия, 1964.

3. Крешков А.П. Основы аналитической химии. - Т.2. - М.: Химия, 1976.

4. Практикум по физико-химическим методам анализа / Под ред. Петрухина О.М. – М.: Химия, 1987.

Колориметр КФК-2призначений для вимірювань в окремих діапазонах довжин світлових хвиль, які виділяються за допомогою світлофільтрів, коефіцієнтів пропускання і оптичної щільності рідинних розчинів і твердих тіл, а також визначення концентрації речовин в розчинах методом побудови градуювальних графіків.

Колориметр КФК-2 дозволяє також проводити вимірювання коефіцієнтів пропускання розсфючих взвесей, емульсій та колоїдних розчинів у світлі, що проходить через рочин.

Фотоколориметрія застосовується на підприємствах водопостачання, в металургійній, хімічній, харчовій промисловості, в сільському господарстві, в медицині та інших галузях.

 

Ослаблення інтенсивності світла зумовлене поглинанням і розсіюванням на неоднорідностях середовища. Закон, що описує це явище, називається законом Бугера-Ламберта-Бера

Закон поглинання світла зафарбованими розчинами використовується в лабораторному аналізі для визначення їх концентрації. Цей метод називається колориметрією. Методом колориметрії в медицині можна визначати концентрацію кисню та цукру в крові тощо.

 

 

Закон Бугера - Ламберта - Бера – закон, який визначає ослаблення параллельного монохроматичного пучка світла при розповсюдженні його у поглинаючому середовищі (розчині).

Закон выражається формулою:

 

 

где I₀ – інтенсивність вхідного пучка світла; l – товщина шару розчи ну, через яку проходить світло; k_λ — показник поглинання, що характеризує здатність речовини поглинати світло і залежить від довжини хвилі світла, яке поглинається.

 

Порядок виконання роботи

1. Ознайомитися з устроєм і та розташуванням ручок керування колориметра КФК-2. 2. Включити прилад в мережу і прогріти його до початку роботи протягом 5…10… Завдання 1. Визначення довжини хвилі, при якій спостерігається найбільше значення оптичної щільності

Мета роботи

2. Ознайомитися з потенціометричним методом визначення вмісту нітратів. 3. Виконати практичне дослідження вмісту нітратів у розчині. Прилади та обладнання: нітратомір НМ-002; 3 водні розчини з відомою концентрацією азотнокислого калію для калібрування…

Загальні положення

Люди зазнають впливу нітратів протягом усього свого існування. Однак у разі перевищення ступеня навантаження цих речовин на організм вони можуть… Навантаження нітратів на організм людини стало помітно зростати останнім… У літературі описано понад 20 чинників, які можуть привести до підвищеного накопичення нітратів у рослинних…

Мності з розчинами солей; 3 - трубка з іонселективною мембраною; 4, 5 - електроди (куски металевої проволоки); 6 - мілівольтметр

Побудована таким чином крива описується рівнянням   , (11.1)

Прилади та обладнання, що використовуються у лабораторній роботі

В основу роботи приладу покладено метод потенціометрії, описаний вище. Прилад призначений для експрес - аналізу нітратів у водних розчинах проб… Прилад складається з двох частин: перетворювача та електродної системи. Перетворювач 1 забезпечує виведення на…

Вимірювальний електрод; 8 - склянка з розчином

Електродна система приладу складається, як і у випадку розглянутому вище, з двох електродів, але електроди не є однаковими і мають досить складну… Допоміжний електрод 6 приладу представляє собою скляну трубку, усередину якої… Вимірювальний електрод 7 складається з пластмасового корпуса - трубки, дном якої є спеціальна плівка – іонселективна…

Порядок виконання дослідження

2. Виконати калібрування приладу. Для калібрування приладу слід використати 3 розчини з відомою концентрацією… Промиті у дистильованій воді і протерті фільтрувальним папером електроди занурити у розчин з концентрацією іонів 10…

Контрольні питання

1. Що таке нітрати?

2. Чим обумовлене зростання навантаження нітратів на організм людини?

3. Опишіть клінічні ознаки отруєння нітратами.

4. Які методи дослідження нітратів використовуються?

5. Поясніть суть потенціометричного методу визначення концентрації солей у розчинах?

6.Напишіть рівняння залежності ЕРС від концентрації іонів у розчині.

Список літератури

Циганенко О. І. Нітрати в харчових продуктах. – Київ: Здоров’я, 1990.

 

Лабораторна робота №12

Долікарська допомога при надзвичайних ситуаціях

 

Мета роботи:

1. Набути знань та вмінь, необхідних людині для надання допомоги потерпілому при надзвичайних ситуаціях.

2. Отримати практичні навики надання допомоги потерпілому при клінічній смерті.

Прилади та обладнання: тренажер електронний «Фантом»

Загальні положення

Основними умовами успіху при допомозі потерпілому є: - спокій; - дотепність та кмітливість;

Способи оживлення організму при клінічній смерті

Штучне дихання проводять у тих випадках, кили потерпілий не дихає або дихає дуже погано (рідко, судомне дихання), а також, якщо його дихання… Найбільш ефективними способами штучного дихання є «з рота в рот» або «з рота в… Встановлено, що повітря, яке видихає людина, котра допомагає потерпілому, фізіологічно підходить для дихання…

Рис. 12.1 – Очищення ротової порожнини

 

Після цього людина, яка надає долікарську допомогу, розміщується збоку від голови потерпілого, одну руку підсовує під шию потерпілого, а долонею . другої руки надавлює на лоб, максимально закинувши голову.

 

 

Рис. 12.2 – Положення голови потерпілого під час проведення штучного дихання

 

При цьому корінь язика піднімається, звільняючи вхід до гортані, а рот потерпілого відкривається. Людина, яка надає долікарську допомогу, нахиляється до лиця потерпілого, робить втягування повітря, відкритим ротом повністю обхвачує губами відкритий рот потерпілого і здійснює енергійне видихання повітря. Одночасно вона закриває ніс потерпілого щокою або пальцями руки, яка знаходиться на лобі.

 

Рис. 12.3 – Проведення штучного дихання по способу «з рота в рот»

 

При цьому обов'язково необхідно слідкувати за грудного кліткою потерпілого, яка підіймається. Як тільки грудна клітка піднялася, необхідно припинити вдування повітря, відбувається пасивний вихід повітря у потерпілого. Якщо у потерпілого добре прослуховується пульс і необхідно проводити лише штучне дихання, то інтервал між штучним вдиханням повітря повинен складати 5 секунд (12 дихальних циклів за хвилину). Крім розширення грудної клітки, добрим показником ефективності штучного дихання можна вважати порожевіння шкіряних покривів і слизових оболонок, а також вихід потерпілого з непритомного стану та поява в нього самостійного дихання.

У випадку відсутності не тільки дихання, але і пульсу на сонній артерії, роблять відразу 2 штучних вдування повітря і потім переходять до зовнішнього масажу серця.

Зовнішній масаж серця

У потерпілого може наступити не тільки зупинка дихання, але й зупинка кровообігу, коли серце не забезпечує циркуляцію крові по судинах. У цьому випадку одного штучного дихання при наданні допомоги недостатньо, так як кисень з легенів не може переноситися кров’ю до інших органів і тканин; необхідно відновити кровообіг штучним шляхом. Серце людини розміщене у грудній клітці між грудиною і хребтом. Грудина – рухома пласка кістка. В положенні людини на спині (на твердій поверхні) хребет є жорсткою нерухомою основою. Якщо натискати на грудину, то серце буде здавлюватись між грудиною та хребтом і з його порожнини кров буде витискатись в судини. Якщо натискати на грудину рухами, що подібні до поштовхів, то кров буде виштовхуватися із серця майже так, як це проходить при його природному скороченні. Це називається зовнішнім (непрямим, закритим) масажем серця, при якому штучно відтворюється кровообіг. Таким чином, при поєднанні штучного дихання із зовнішнім масажем серця імітується функція дихання і кровообігу. Комплекс цих заходів називається реанімацією (оживленням), а заходи – реанімаційними.

Показником для проведення реанімаційних заходів є зупинка серцевої діяльності, для якої характерні наступні ознаки: поява блідості або синюшності шкіряного покриву, втрата свідомості, відсутність пульсу на сонній артерії, зупинка дихання або судорожні неправильні видихи. При зупинці серця, не гаючи ні секунди, потерпілого треба положити на рівну жорстку основу: лавку, підлогу, в крайньому випадку, підкласти під спину дошку (ніяких валиків під плечі підкладати не дозволяється).

 

 

Рис. 12.4 – Проведення зовнішнього масажу серця

 

Руки при надавлюванні повинні бути випрямленими у ліктьових суглобах. Надавлювання потрібно проводити швидкими поштовхами так, щоб зміщувати грудину на 4…5 см, тривалість надавлювання – не більше 0,5 секунд, інтервал між окремими надавлюваннями – 0,5 секунд. В паузах руки з грудини не знімають, пальці залишаються прямими, руки повністю випрямлені в ліктьових суглобах. Якщо оживлення проводить одна людина, то на кожні 2 вдування вона проводить 15 надавлювань на грудину. За 1 хвилину треба зробити не менше 60 надавлювань і 12 вдувань, тобто виконати 72 маніпуляції, тому темп реанімаційних заходів повинен бути високим (рис. 6.5). Досвід показує, що найбільша кількість часу втрачається при виконанні штучного дихання; забороняється затягувати вдування; як тільки грудна клітка потерпілого розширилася, вдування припиняють. При участі в реанімації двох людей (рис. 6.6) співвідношення дихання-масаж складає 1:5. Під час штучного вдиху потерпілого, той, хто робить масаж серця, надавлювання не проводить, так як зусилля, що розвиваються при надавлюванні, значно більші, ніж при вдуванні (а надавлювання при вдуванні призводить до безрезультатності штучного дихання, а відповідно і реанімаційних заходів).

 

 

Рис. 12.5 – Проведення штучного дихання та зовнішнього масажу серця однією людиною

Рис. 12.6 – Проведення штучного дихання та зовнішнього масажу серця при участі в реанімації двох людей

 

Якщо реанімаційні заходи проводяться правильно, шкіра рожевіє, зіниці звужуються, самостійне дихання відновлюється. Пульс на сонних артеріях під час .масажу повинен добре прощупуватись, якщо його визначає інша людина. Після того, як відновиться серцева діяльність і буде добре визначатись пульс, масаж серця негайно припиняють, продовжуючи штучне дихання при слабкому диханні потерпілого, стараючись щоб самостійні і штучні вдихи збігалися.

Порядок виконання роботи

2. Провести антисептичну обробку лицьової маски манекена, накласти марлеву салфетку на ротову порожнину манекена. 3. Увімкнути монітор. 4. На пульті управління натиснути кнопки "СЕТЬ", "СБРОС", "ПУСК". Пролунає звуковий…

Рис. 12.7 – Зображення на моніторі

 

Це зображення можна умовно поділити на 3 зони: зону А, зону В та зону С.

В зоні А знаходяться: таймер часу 1; лічильник кількості циклів 2; маркер 3, який показує номер циклу; індикатор 4 кількості повітря, яке вдувається; індикатор 5 кількості і величини компресій.

В зоні В знаходяться зображення: очей 1, легенів 2, серця 3, мечовидного відростка 4 та шлунку 5.

Зона С – зона відображення результатів дій людини, яка проводить реанімацію. Вона складається з двох таблиць: таблиці 1 кількісного аналізу та таблиці 2 аналізу результативності.

5. Відкинути голову манекена не менше, ніж на 15 градусів (інакше повітря, яке вдувається, буде; потрапляти не в легені, а в шлунок). Для цього підкласти одну руку під шию а другою надавити на лоб, зафіксувати таке положення за допомогою валика (при його наявності).

6. Почати роботу по оживленню. Працювати циклічно. Один цикл складається з 1 вдиху і 5 серцевих компресій.

7. Вдих. При вдуванні повітря в рот чи ніс манекена можливі 3 варіанти реакцій:

а) голова нахилена назад, вдих нормальний. На екрані монітора в зоні А (позиція 4) з'явиться синій квадрат, в зоні В (позиція 2) легені зафарбуються в синій колір;

б) голова нахилена назад, вдих слабкий (менше 1000 мл). На екрані монітора в зоні А (позиція 4) з'явиться СИНІЙ прямокутник, рівний половині квадрата, в зоні В (позиція 2) легені зафарбуються в синій колір (частково). Звуковий синтезатор відреагує фразою «ВДОХ СЛАБЫЙ». Цей цикл буде рахуватися виконаним невірно;

в) голова не нахилена назад, вдих слабкий. На екрані монітора в
зоні А (позиція 4) з’явиться квадрат, верхня частина якого червоного кольору, а нижня-синього. В зоні В (позиція 2) легені зафарбуються в синій колір (частково), в зоні В (позиція 5) шлунок зафарбується в синій колір повністю. Звуковий синтезатор відреагує фразою «ЗАПРОКИНЬ ГОЛОВУ». Цей цикл також рахується виконаним невірно.

8. При проведенні серцевих компресій можливі наступні варіанти:

а) правильний натиск - на екрані монітора в-зоні А (позиція 5) з'явиться стовпчик зеленого кольору, в зоні В (позиція 3) серце змінює свою форму;

б) місце прикладення зусилля вибрано невірно (менше 130 Н). В зоні А (позиція 5) стовпчик буде малий по висоті і зафарбований в синій колір, звуковий синтезатор говорить слово «СЛАБО»;

в) прикладене зусилля завелике (більше 340 Н). В зоні А (позиція 5) стовпчик вище нормального і зафарбований в червоний колір, звуковий синтезатор реагує фразою: "ПЕРЕЛОМ РЕБЕР". Весь цикл рахується виконаним невірно;

г) місце прикладання нижче місця, де потрібно натискати, в районі мечовидного відростка. В зоні А (позиція 5) з’явиться стовпчик червоного кольору, в зоні В (позиція 4) зображення мечовидного відростка зафарбується в червоний колір. Звуковий синтезатор відреагує фразою «ПЕРЕЛОМ ОТРОСТКА». Весь цикл вважається виконаним невірно. Якщо в циклі є «недотискання», то є можливість зробити ще кілька компресій (але в сумі не більше 8), щоб кількість правильних компресій була рівна 5.

9. До завершення кожного циклу реанімації всі його показники зберігаються на екрані монітора. З початком наступного циклу ("вдих") вони запам'ятовуються. Маркер в зоні А (позиція 3) переміщується на один крок вправо, а попередній номер циклу в зоні А (позиція 2) зафарбується в зелений колір, якщо весь цикл виконаний вірно, або в червоний, якщо весь цикл виконаний невірно.

10. Інформація про кількість і якість виконаних циклів реанімації зберігається на екрані до закінчення всього реанімаційного комплексу.

11. В процесі тренувань після 6 правильно виконаних циклів відбувається почервоніння щік манекена, а при 11 правильних циклах у манекена відкриваються очі і звуковий синтезатор промовляє слово «СПАСИБО».

12. Після виконання 16 циклів, 11 з яких виконані правильно, таймер зупиняється, на екрані в зоні С додатково з'являються таблиці результатів 1 і 2, тренажер перестає реагувати на дію реаніматора. Якщо умови оживлення не виконані, лунає фраза «НЕ ОЖИВЛЁН»,

13. Таблиця результатів 1 дає інформацію:

- про сумарну кількість проведених дій;

- про кількість виконаних правильно і неправильно циклів, вдихів, положень голови;

- про кількість правильних і неправильних циклів, в яких були проведені масажні дії на серці.

Таблиця результатів 2 повідомляє:

- про закінчення контрольного часу реанімації (120 секунд) засвічуванням слова «ВРЕМЯ»;

- про випадки перелому ребер та мечовидного відростка засвічуванням слів «Ребра» і «Отросток»;

- про те, що реанімація проведена правильно (якщо це відповідає дійсності) словом «ОЖИВЛЕН».

14. Наступна спроба реанімації починається після натискання на кнопку "Пуск".

15. Провести антисептичну обробку лицьової маски манекена.

16. Закінчивши роботу, кнопкою "Сеть" вимкнути тренажер. Вимкнути монітор. Знеструмити тренажер.

 

Контрольні питання

1. Розкрити поняття «долікарська допомога».

2. Знання та вміння, якими повинна володіти людина, надаючи першу допомогу потерпілому.

3. Штучне дихання.

4. Закритий масаж серця.

5. Ознаки, за якими проводиться долікарська допомога.

6. Долікарська допомога при інших видах пошкоджень (укуси змій, переломи, теплові удари та інші).

Список літератури

1. Буянов В.М. Первая медицинская помощь. – М.: Медицина, 1987. – 192 с.

2. Апанасенко Б. Г. Швидка медична допомога / Б. Г. Апанасенко, А. П. Чепкий. – К.: Вища школа, 1992. – 311 c.

 

 

Додаток А

Таблиця А.1 – Гранично допустимі концентрації деяких шкідливих речовин у повітрі робочої зони (ГОСТ 12.1.005–88) Речовина ГДК,… Таблиця А.2– Значення коефіцієнта природної освітленості (СНиП ІІ–4–79) Вид приміщення Площина…

Продовження таблиці А.2

1	2	3	4	5
Ательє хімічної чистки одягу а) салон прийому і видачі одягу б) відділення видалення плям в) приміщення хімічної чистки	Г-0,8 Г-0,8 Г-0,8	- - -	0,2 0,2 0,2	0,8 0,3 0,3

 

Примітка. Г – горизонтальна поверхня.

 

Таблиця А.3 – Значення коефіцієнта природної освітленості (СНиП II–4–79)

Характеристика зорової роботи	Найменший розмір об’єкта розрізнення	Розряд зорової роботи	КПО , %
При бічному освітленні
В зоні зі стійким сніжним покривом	На решті території СНД
Найвищої точності	Менше 0,15	I	2,8	3,5
Дуже високої точності	Від 0,15 до 0,3	II		2,5
Високої точності	Понад 0,3 до 0,5	III	1,5
Середньої точності	Понад 0,5 до 1	IV	1,2	1,5
Малої точності	Понад 1 до 5	V	0,8
Груба	Понад 5	VI	0,4	0,5
Робота з матеріалами, що світяться, і виробами в гарячих цехах	Понад 5	VII	0,8
	Загальний нагляд за ходом виробничого процесу – постійний – періодичний при постійному перебуванні людей у приміщенні – періодичний при періо-дичному перебуванні людей у приміщенні		VII     VII     VIII	0,2     0,2     0,2	0,3     0,2     0,2

Таблиця А.4 – Значення коефіцієнта світлового клімату (СНиП ІІ–4–79)

Пояс світлового клімату	Коефіцієнт світлового клімату
І ІІ ІІІ IV V	1,2 1,1 0,9 0,8

Примітка. Пояс світлового клімату визначають за картою (рис. 2.1).

Таблиця А.5– Значення коефіцієнта сонячності клімату (СНиП ІІ–4–79)

Пояс світлового клімату	Коефіцієнт сонячності клімату при світлових прорізах у зовнішніх стінах будинків, орієнтованих по сторонах світу (азимут), град
Від 136 до 225	Від 226 до 315, від 46 до 135	Від 316 до 45
І ІІ ІІІ IV а) північніше 50º північної широти (пн. ш.) б) південніше 50º пн. ш. V а) північніше 40º пн. ш. б) південніше 40º пн. ш.	0,9	0,95
0,85	0,9
0,75	0,8
0,7	0,75	0,95
0,65	0,7	0,9
0,6	0,65	0,85

 

Таблиця А.6 – Коефіцієнт запасу при природному освітленні (СНиП ІІ–4–79)

Вид приміщення, території	Приклад приміщення	Коефіцієнт запасу при розташуванні світлопропускного матеріалу
Вертикально	Похило	Горизонтально
Виробничі приміщення з повітряним середовищем, яке містить у робочій зоні пилу, диму і кіптяви:
а) понад 5 мг/м3	Цементні заводи, агломераційні фабрики	1,5	1,7
б) від 1 до 5 мг/м3	Цехи ковальські, ливарні, зварювальні	1,4	1,5	1,8
в) менше 5 мг/м3	Цехи механічні, пошивні	1,8	1,4	1,5
Приміщення громадських і житлових будинків		1,2	1,4	1,5

 

Таблиця А.7 – Світлова характеристикаη₀ вікон при бічному освітленні (СНиП ІІ–4–79)

Відношення довжини приміщення до його глибини	Значення світлової характеристики вікон при відношенні глибини приміщення до його висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна
	1,5					7,5
4 і більше 1,5 0,5	6,5 7,5 8,5 9,5	10,5	7,5 8,5 9,5	9,6 10,5	11,5		12,5 26,5	12,5 -

 

 

Таблиця А.8 – Коефіцієнт , що враховує затінення вікон будинками,

що стоять навпроти (СНиП ІІ–4–79)

		Примітка
0,5 1,0 1,5 2,0 3 і більше	1,7 1,4 1,2 1,1	– відстань між будинком, що розглядається, і будинком, що стоїть навпроти, м; – висота будинку, що стоїть навпроти, над підвіконням вікна, що розглядається, м

 

 

Таблиця А.9 – Значення коефіцієнтів , (СНиП ІІ–4–79)

Вид світлопропускного матеріалу	Значення	Вид віконної рами	Значення
Скло віконне листове: одинарне подвійне потрійне   Скло віконне візерункове   Порожньотілі скло-коробки: – світлорозсіюючі – світлопрозорі	0,9 0,8 0,75   0,65   0,5 0,55	Рами для вікон житлових, громадських і допоміжних будинків: а) дерев’яні: – одинарні – здвоєні – подвійні б) металеві: – одинарні – здвоєні – подвійні	0,8 0,75 0,65   0,9 0,85 0,8

 

Таблиця А.10 – Значення коефіцієнта (СНиП ІІ–4–79)

Сонцезахисні пристрої, вироби, матеріали
Регульовані жалюзі і штори, що прибираються (внутрішні, зовнішні, міжскляні) Стаціонарні жалюзі та екрани з захисним кутом не більше 45º при розтушуванні пластин жалюзі або екранів під кутом 90º до площини вікна: – горизонтальні – вертикальні	0,65 0,75

 

 

Таблиця А.11 – Значення коефіцієнта (СНиП ІІ–4–79)

Відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна	Відношення відстані розрахункової точки від зовнішньої стіни до глибини приміщення	Значення при бічному освітленні
Середньозважений коефіцієнт відбиття стелі, стін і підлоги
0,5	0,4
Відношення довжини приміщення до його глибини
0,5		2 і більше	0,5		2 і більше
Більше 2,5 до 3,5   Більше 3,5	0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,9 1,0   0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,9 1,0	1,1 1,15 1,2 1,35 1,6 2,6 3,6 5,3 7,2   1,2 1,4 1,75 2,4 3,4 4,6 7,4	1,05 1,1 1,15 1,25 1,45 1,75 2,2 3,1 4,2 5,4   1,15 1,3 1,5 2,1 2,9 3,8 4,7 5,8 7,1 7,3	1,05 1,05 1,1 1,2 1,3 1,45 1,7 2,4 4,3   1,1 1,2 1,3 1,8 2,5 3,1 3,7 4,7 5,6 5,7	1,05 1,1 1,15 1,2 1,35 1,6 1,9 2,4 2,9 3,6   1,1 1,2 1,4 1,6 2,4 2,9 3,4 4,3	1,1 1,1 1,15 1,25 1,45 1,7 2,2 2,45 3,1   1,1 1,15 1,3 1,4 1,8 2,1 2,6 2,9 3,6 4,1	1,05 1,1 1,1 1,2 1,3 1,4 1,55 1,9 2,4   1,05 1,1 1,2 1,3 1,5 1,8 2,1 2,4 3,0 3,5

Таблиця А.12 – Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот,

рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях

(ГОСТ 12.1.003–83)

Тип приміщення, робочого місця	Рівні звукового тиску, дБ, в октавних смугах з середніми геометричними частотами, Гц	Рівень звуку і еквівалентний рівень звуку, дБА
31,5
Приміщення КБ, програмістів ЕОМ, лабораторій для теоретичних робіт   Приміщення управління, робочі кімнати   Приміщення і дільниці точного складання   Приміщення лабораторій для проведення експериментальних досліджень   Постійні робочі місця і робочі зони у виробничих приміщеннях

Примітка. Допустимі рівні звукового тиску, рівні звуку та еквівалентні рівні для тонального та імпульсного шуму приймати на 5 дБ менше значень, наведених в таблиці.

Таблиця А.13 – Коефіцієнт звукопоглинання деяких матеріалів

Матеріал	Товщина, мм	Коефіцієнти звукопоглинання при середній геометричній частоті октавної смуги, Гц
Повсть будівельна   Склоповсть   Вовна алюмінієва   Плити “Вініпор”	12,5	0,3   0,2     -     0,08	0,05   0,05     0,18     0,17	0,08   0,12     0,35     0,28	0,17   0,36     0,55     0,55	0,48   0,81     0,67     0,88	0,52   0,85     0,63     1,0	0,51   0,90     0,63     1,0	-     -     0,58     1,0

 

 

Таблиця А.14 – Акустична ефективність індивідуальних засобів захисту від шуму

Індивідуальний засіб захисту	Ослаблення шуму, дБ, при середній геометричній частоті октавної смуги, Гц
Тампони з УТВ Вкладиші Навушники: ВЦНИИОТ-1 ВЦНИИОТ-2 ВЦНИИОТ-2М	–

 

 

Таблиця А.15– Нормовані значення освітленості на робочих місцях при штучному

освітленні газорозрядними лампами (витяг з табл. 1 СНиП II–4–79)

Характеристика зорової роботи	Найменший розмір об’єкта розрізнення, мм	Розряд зорової роботи	Підрозряд зорової роботи	Контраст об’єкта розрізнення з фоном	Характеристика фону	Нормована освітленість, лк
при комбінованому освітленні	при загальному освітленні
1	2	3	4	5	6	7	8
Найвищої точності	Менше 0,15	I	а	Малий	Темний
б	Малий Середній	Середній Темний
в	Малий Середній Великий	Світлий Середній Темний
Дуже високої точності	Від 0,15 до 0,3	II	а	Малий	Темний
б	Малий Середній	Середній Темний
в	Малий Середній Великий	Світлий Світлий Темний
г	Середній Великий Великий	Світлий Світлий Середній
Високої точності	Понад 0,3 до 0,5	III	а	Малий	Темний
б	Малий Середній	Середній Темний
в	Малий Середній Великий	Світлий Середній Темний
г	Середній Великий Великий	Світлий Світлий Середній

Продовження таблиці А.15

1	2	3	4	5	6	7	8
Серед- ньої точності	Понад 0,5 до 1	IV	а	Малий	Темний
б	Малий Середній	Середній Темний
в	Малий Середній Великий	Світлий Середній Темний
г	Середній Великий Великий	Світлий Світлий Середній
Малої точності	Понад 1 до 5	V	а	Малий	Темний
б	Малий Середній	Середній Темний
в	Малий Середній Великий	Світлий Середній Темний	–
г	Середній Великий Великий	Світлий Світлий Середній	–
Груба	Більше 5	VI	-	Незалежно від характеристики фону і контрасту об’єкта з фоном

Примітки:

1. СНиП II-4-79 також передбачає роботи VII та VIII розрядів.

2. Освітленість при використанні ламп розжарювання слід знижувати за шкалою: 0,2; 0,3; 0,5; 1; 2; 3; 5; 7; 10; 20; 30; 50; 75; 100; 150; 200; 300; 400; 500; 600; 750; 1000; 1250; 1500; 2000; 2500; 3000; 3500; 4000; 4500; 5000:

а) на один ступінь при системі комбінованого освітлення, якщо нормована освітленість складає 750 лк і більше;

б) на один ступінь при системі загального освітлення для розрядів I-V, VII, причому освітленість від ламп розжарювання не повинна перевищувати 300 лк;

в) на два ступеня при системі загального освітлення для розрядів VI і VIII.

 

[1] ср – скорочення від стерадіан. Стерадіан – одиниця виміру тілесного (просторового) кута. Стерадіан – тілесний кут, який вирізає на сфері, що описана навколо вершини кута, поверхню, площа якої дорівнює квадрату радіуса сфери. Повна сфера утворює тілесний кут, який дорівнює 4.

Развернуть

Открыть в широком формате