Коефіцієнт завантаження верстатів за часом

 

Коефіцієнт завантаження визначається для кожного типу верстатів.

(2.28)

0,75

Рис. 2.1 Графік завантаження обладнання

§ 4 Визначення кількості верстатів за техніко-економічними показниками.

 

Застосовується при укрупненому проектуванні. Його практична цінність, коли строки проектування короткі.

В основу розрахунку кількості обладнання можна приймати наступні техніко-економічні показники:

1. річний випуск із одного верстата при роботі в одну зміну (або кілька змін), виражений у тонах;

2. річний випуск із одного верстата виражений у грошовому вираженні;

3. число верстато-годин, яке необхідне для обробки одного комплекту або однієї тонни виробу.

При проектуванні по наведеній програмі або умовної кількість обладнання можна визначити виходячи з техніко-економічних показників двома способами:

1. Виходячи з ваги готової продукції по заданій програмі й ваги деталей які може обробити верстат протягом часу (року).

(2.29)

де, — річний випуск продукції в тоннах;

— річний випуск продукції c одного верстата при роботі в одну зміну;

— кількість змін.

 

2. Виходячи із сумарного нормувального часу на обробку даної кількості деталей по річній програмі з урахуванням часу роботи верстата протягом року

(2.30)

Якщо відомо нормувальне сумарне штучно-калькуляційний час, дійсний річний фонд часу й число змін для даної операції.

— кількість станко-годин витрачених на всю річну програму.

(2.31)

 

РОЗДІЛ 5

РОЗРАХУНОК КІЛЬКОСТІ Й СКЛАДУ ПРАЦЮЮЧИХ

 

§ 1 Робочий склад цеху

 

Кількість робітників треба спроектувати так, щоб була максимальна продуктивність, низька собівартість продукції й низьких накладних витрат.

До складу механічних цехів входять наступні категорії робітників:

· виробничі робітники (верстатники);

· допоміжні робітники;

· молодший обслуговуючий персонал;

· службовці:

— інженерно-технічні працівники (ІТП);

— розрахунково-конторський персонал.

До виробничого відносяться робітники, що безпосередньо виконують технологічні операції по виготовленню продукції, включаючи цехових бракувальників, контролерів і випробувачів.

До допоміжних - робітники, що обслуговують виробництво; налагоджувальники, установники, контролери ВТК, транспортні й підсобні робітники, мастильники, робочі з ремонту інструмента й обладнання, електромонтери, такелажники й підношувачі, робочі комірники (якщо їхня робота пов'язана з виконанням фізичної роботи з переміщення й укладання матеріалів), прибиральники виробничих приміщень.

До категорії інженерно-технічних працівників (ІТП) ставляться працівники виконуючі обов'язки пов'язані з технічним керівництвом виробничими процесами, або посади, що займають, потребуючі кваліфікації інженера або техніка: начальники цехів і їхніх заступників, інженери, техніки, технологи, конструктори, майстри і їхні помічники, начальники відділів, дільниць, бюро, лабораторій і їхніх заступників, нормувальники, економісти, механіки, енергетики, а також лаборанти (інженери й техніки) і т.д.

До категорії службовців ставляться персонал, що виконує роботи з рахунку, звітності, постачанню, фінансуванню й ін., тобто бухгалтера, рахівники, касири, інкасатори, копіювальники, креслярі, секретарі, обліковці, друкарки, хронометражисти, завідувачі складами й т.д.

До категорії молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) відносяться прибиральники службових і побутових приміщень, двірники, кур'єри, гардеробники, ліфтери, вахтери, сторожа.

Для одиничного й серійного виробництва визначення кількості виробничих робітників ведеться по виду роботи (професіям) і по кваліфікації (розрядам).

 

§ 2 Розрахунок кількості виробничих (основних) робітників

 

Кількість робочих верстатників визначаються розрахунком по верстатоємності або по кількості верстатів, прийнятій у проекті.

Розрахунок по верстатоємності:

(2.32)

де, — розрахункове число верстатників даної професії;

— дійсний річний фонд часу роботи робітника, год;

— річна верстатоємність робіт для даного типу обладнання;

— коефіцієнт багатоверстатного обслуговування.

Число робітників приймається найближчим більшим цілим числом.

 

Таблиця 2.6 Річна кількість годин номінальних і дійсного (розрахункового) фондів часу робітника механічних цехів при 5-денного робочого тижня

Тривалість робочого тижня, ч	Тривалість основної відпустки, дня	Кількість робочих днів у році	Кількість днів відпочинку в році	Номінальний річний фонд часу робітника, год	Відпустка й невихід робітника по поважних причинах, % від номінального часу	Коефіцієнт КР	Дійсний річний фонд часу робітника, год
		260/271	97/86			0,90
		260/271	97/86			0,89
		260/271	97/86			0,88

 

залежить від величини завантаження верстатів по операціях, тривалості машинного часу операцій, які виконуються на суміжних верстатах, співвідношенням цього часу згодом ручних маніпуляцій, ступеню механізації й автоматизації верстатів і від їхнього розташування.

 

Розрахунок по заданій кількості верстатів:

(2.33)

де, — кількість верстатів даного виду в прийнятого в проекті

Розрахунок кількості виробничих робітників для автоматичної лінії ведеться по двох професіях — операторам і наладчикам. В обсяг робіт операторів входить установка деталей, які оброблюються на автоматичній лінії й зняття з неї. Наладжувальники забезпечують нормальну роботу лінії.

Кількість операторів приймається залежно від фактичної кількості робочих місць на лінії й умови їхнього обслуговування й становить 1 або 2 оператора на ЧЕРВОНИЙ у зміну (уточнюють по плануванню обладнання).

Кількість наладчиків розраховують по нормах обслуговування залежно від складності налагодження з розрахунку 1 наладчик на 2 - 8 одиниць обладнання лінії.

До загальної кількості виробничих робочих автоматичних ліній цеху, визначених розрахунками, додається додатково 5% змінних (запасних робітників).

 

§ 3 Циклограма багатоверстатного обслуговування

 

Багатоверстатна робота вводиться в основному на автоматах, напівавтоматах, зуборізних верстатах, стругальних і ін. Кількість верстатів які може обслужити робітник, визначається розрахунком або використовуються дослідні дані багатоверстатної роботи.

Багатоверстатна робота характеризується циклом - періодом часу, протягом якого регулярно виконуються ті самі повторювані роботи на всіх верстатах, що обслуговуються робітником.

У цикл багатоверстатного обслуговування входить основне (технологічне) час і допоміжний не час, що перекривається, під основним часом мається на увазі машинно-автоматичний час):

(2.34)

Допоміжний час, що перекривається, входить в основний час. Розрахунок основного часу виконується по формулах, а допоміжний час береться по нормативах так само, як і при роботі на одному верстаті.

Час на обслуговування й фізичні потреби в тривалість часу циклу не входить і розраховується окремо по відповідних нормативах.

Основний час кожного з верстатів, що обслуговують, при виконанні однієї й тієї ж операції (верстати-дублери) буде повністю використано в тому випадку, коли воно перевищить допоміжний не час, що перекривається, всіх верстатів, крім одного, допоміжний час, що перекривається, і час на переходи від одного верстата до іншого.

Якщо верстати різні або виконують різні операції, то доцільність застосування багатоверстатного обслуговування можна визначити графічним методом. У цьому випадку по обраному лінійному масштабі часу будується циклограма, що наочно показує послідовність і можливість обслуговування верстатів, час, що робітник затрачає для роботи на кожному верстаті в період безперервного машинного часу.

Порядок побудови циклограм наступний: для кожного верстата в наміченій до об'єднання групі складається графік проходження операції за часом в обраному масштабі.

Якщо є група верстатів-дублерів, у цьому випадку побудова циклограми спрощена. (рис 2.2)

 

Рис. 2.2 Циклограма багатоверстатного обслуговування

верстатів дублерів

 

Багатоверстатним обслуговуванням можуть бути об'єднані різні верстати або верстати, що виконують різні операції.

Побудова циклограми групи верстатів, намічених до об'єднання, починається з верстата з найбільшим основним часом (рис. 2.3).

Як видно із циклограми (рис. 2.3, а), два верстати будуть якийсь час у циклі простоювати. Якщо ці втрати не викличуть зниження загального коефіцієнта завантаження обладнання даного типу, то фактично втрати часу роботи верстата, що могло б ефективно використатися у виробництві, не буде. Для цього перевіряються коефіцієнти завантаження верстатів, що мають простої по циклограмі:

(2.35)

а

б

Рис. 2.3 Циклограма багатоверстатного обслуговування верстатів, що виконують різні операції обробки: а — при невеликій відмінності оперативного часу, б — при значній відмінності оперативного часу

 

При багатоверстатному обслуговуванні можуть поєднуватися верстати, що мають велике розходження оперативного часу. У цьому випадку верстати з меншим значенням оперативного часу з метою кращого використання можуть мати додатковий цикл (рис. 2.3, б).

Коефіцієнт завантаження верстатів визначається по загальному циклу роботи верстатів:

(2.36)

де, — кількість завантажень верстата протягом загального циклу обробки.

Станки обов'язково повинні бути автоматизовані, допоміжний час повинне бути доведене до мінімуму, ручні дії усунуті, або також доведені до мінімуму.

При роботі на декількох верстатах розташування їх повинне бути таким, щоб витрата часу на переходи від верстата до верстата була мінімальною, а органи керування верстатом перебували б на ближній відстані й у найбільш зручному для обслуговування місці. Особлива увага повинне приділятися попередній підготовці, своєчасному й чіткому обслуговуванню в процесі роботи.

При розробці проектів механічних цехів серійного виробництва кількість верстатів для багатоверстатного обслуговування часто визначається не докладним розрахунком, а шляхом використання досвідчених даних з відповідної галузі машинобудування.

Зразкові норми обслуговування різних верстатів одним робітником наведені в табл. 2.7. Ці норми дійсні для умов, коли налагодження й переналагодження верстатів робить спеціальний наладчик.

 

Таблиця 2.7 Норми багатоверстатного обслуговування по групах обладнання

Типи верстатів	Норми (число верстатів що обслуговуються 1 робітником)
1. Неавтоматизоване широкого призначення (універсальні верстати)
2. Фрезерні великі й повздошно-стругальні великі	1 — 2
3. Загального призначення із програмним керуванням	2 — 3
4. Багатошпиндельні токарські напівавтомати й пруткові автомати	2 — 3
5. Одношпиндельні токарні багаторізцові й копіювальні напівавтомати	2 — 3
6. Одношпиндельні токарні пруткові автомати	4 — 5
7. Зубостругальні	3 — 4
8. Зубофрезерні, зубодовбальні	4 — 5
9. Плоскошлліфувальні двох шпиндельні з безперервним циклом роботи, круглошліфувальні безцентрові з ручним завантаженням	2 робітників на 1 верстат
10. Круглошліфувальні безцентрові з магазином
11. Круглошліфувальні напівавтомати, внутрішліфувальні напівавтомати, жолобошліфувальні напівавтомати, стрічуохонінгувальні автомати	1 — 2
12. Жолобополірувальні автомати

 

§ 4 Визначення кількості допоміжних робітників

 

При проектуванні виробничих цехів і дільниць варто брати до уваги дійсно необхідну кількість допоміжних робітників, виходячи з конкретних виробничих умов і типу виробництва.

Кількість допоміжних робітників установлюють по нормах або штатному розкладі (при проектуванні виробничих дільниць з невеликою кількістю обладнання 15 - 25 од. включати в штат всі категорії допоміжних робітників не треба).

До допоміжних робітників ставляться:

· налагоджувальники верстатів;

· бригадири звільнені від роботи на верстатах;

· роздавальники інструмента;

· комірники;

· мастильники;

· заточувальники;

· контролери;

· слюсар з ремонту обладнання;

· слюсар з ремонту пристосувань і інструмента;

· електромонтер;

· крановщик;

· стропальник;

· транспортні робітники.

Кількість робітників кожної спеціальності розділяється на підставі розрахунку й практичних даних залежно від характеру й обсягу виконуваних робіт:

· наладжувальники, мастильники, електромонтери, роздавальники інструменту - по числу верстатів, що обслуговуються;

· крановщики - по числу діючих кранів;

· контролери - по даним технологічного процесу контролю;

· заточувальники - по кількості заточувальних верстатів.

Кількість допоміжних робітників приймають у відсотковому відношенні від кількості основних робітників (верстатників):

· в одиничному виробництві 15 - 25%;

· у дрібносерійному виробництві 20 - 30%;

· у потоковому серійному виробництві 30 - 50%;

· у потоковому крупносерійному виробництві 40 - 60%;

· у поточному масовому виробництві 50 - 70%.

Загальна кількість допоміжних робітників доцільно розбити на дві групи:

· обслуговуючі обладнання (60%);

· не обслуговуючі обладнання (40%).

 

Таблиця 2.8 Розрахунок чисельності допоміжних робітників

Професія	Показник
Контролер	5 – 7% від загального числа верстатників виробничників
Верстатник з ремонту обладнання	По кількості обладнання ремонтного відділення при середньому коефіцієнті завантаження 0,7...0…0,8
Слюсар з ремонту обладнання	120% від числа верстатників ремонтного відділення
Верстатник з ремонту пристосувань і інструментів	По кількості обладнання ремонтного відділення при середньому коефіцієнті завантаження 0,7...0…0,8
Слюсар з ремонту пристосувань і інструментів	80% від числа верстатників відділення з ремонту пристосувань і інструментів
Наладчик	6 – 10 верстатів на 1 наладчика залежно від типу обладнання
Електромонтер	100 верстатів на 1 електромонтера
Мастильник	125 верстатів на 1 мастильника
Крановик	По кількості кранів у зміну
Стропальник	По кількості кранів у зміну
Транспортний робітник	Від характеру виробів і ступеня механізації

 

Робочих слюсарів у механічному цеху приймається при укрупнених розрахунках:

· в одиничному й дрібносерійному виробництві становить 3 - 5%;

· у крупносерійному і масовому виробництві 1 - 3%.

МОП становлять 2 - 3% від загального числа основних і допоміжних робітників.

Службовці:

1. Кількість ІТП становлять 10 - 15% від загального числа основних і допоміжних робітників;

2. Кількість РКП становлять 4 - 5% від числа основних виробничих і допоміжних робітників.

Загальна кількість потрібних робітників - виробничників, допоміжних, МОП, ІТП, РКП вносять у загальну відомість із вказівкою процентного відношення цих категорій до числа виробничих робітників і до загального числа працюючих у цеху.

 

Таблиця 2.9 Зведена відомість загальної кількості працівників цеху

Категорія службовців	Усього	В % відношенні від кількості виробничих робітників	По змінах
І	ІІ
Виробничі робітники
Допоміжні
МОП
ІТП
РКП
Усього

 

 

РОЗДІЛ 3