Суму втрат напору від міського водопроводу до будинку та у внутрішньому водопроводі холодної води по розрахунковому напрямку визначають за формулою, м:
∑Н = hввед + hліч + Нtot,l , (7)
де: hввед – втрати напору на ділянці від міського водопроводу до будинку, м; hліч – втратив лічильнику, м; Нtot,l – сума втрат напору по розрахунковому напрямку.
Визначають вимагаємий напір в міському водопроводі, м:
Нвим = Нгеом + ∑Н + Нв.н., (8)
де: Нгеом – геометрична висота подачі води, яка дорівнює різниці відміток осі труби міського водопроводу та диктуючого водорозбірного пристрою, визначається за формулою, м:
Нгеом = Zпідл + (n - 1) * hпов + hд + Zм.в. , (9)
де: Zпідл – відмітка чистої підлоги першого поверху; n – кількість поверхів в будинку; hпов – висота поверху, м; hд – висота розміщення диктуючого водорозбірного пристрою над підлогою поверху, м, (приймаємо по додатку 1); Zм.в. – відмітка вісі міського водопроводу, м; Нв.н.- вільний напір, м, санітарно-технічного приладу (додаток 2).
Розрахований вимагаємий напір порівнюють з гарантійним напором Нгар. При цьому слід добитися повного використання гарантійного напору, дотримуючись наступного співвідношення:
0 ≤ Нгар – Нвим ≤ 3,0 м. (10)
Якщо співвідношення виконується, то розрахунок закінчено.
Якщо Нгар - Нсвим > 3,0 м, то необхідно збільшити гідравлічний опір внутрішньої мережі шляхом зменшення діаметрів трубопроводів на окремих дільницях.
Якщо Нгар < Нсвим , то необхідно зменшити гідравлічний опір внутрішньої мережі шляхом збільшення діаметрів трубопроводів на окремих дільницях.
При оптимізації втрати напору у внутрішній водопровідній мережі необхідно, щоб швидкість води у внутрішньому водопроводі не перевищувала 1,5 м/с, у внутрішньо-квартальному – 3,0 м/с.