Діяльність адвоката повинна здійснюватися на принципі:
1) законності,
2) єдиноначальності;
3) космополітичності;
4) суворої субординації.
Адвокату Філімонову чинним законодавством забороняється:
1) займатися викладацькою діяльністю;
2) без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю;
3) здійснювати науково-дослідну діяльність;
4) займатися творчою діяльністю.
Методичні рекомендації
Невід’ємними складовими продуктивної, раціонально організованої самостійної роботи студента із засвоєння передбачених навчальною програмою та деталізованих в межах даної теми навчальних питань та завдань є вивчення рекомендованого до теми законодавства та практики його застосування, статистичної звітності, навчально-методичних та наукових видань, в тому числі й іноземних, шляхом аналізу як письмових, так й електронних джерел, виконання практичних завдань.
Під час підготовки до семінарського заняття слід мати на увазі, що ратифікувавши Європейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод, Україна взяла на себе зобов'язання забезпечити кожному, чиї права порушені, ефективні засоби правового захисту (ст. 13).
У юридичному механізмі захисту прав людини особливе місце посідає адвокатура, головною соціальною місією якої є захист прав людини. Рівень розвитку адвокатури є одним із індикаторів демократичності суспільства, показником стану захищеності прав людини.
Розгляд теми семінару передбачає необхідність звернення до положень Основного закону, зокрема стаття 55 Конституції України закріпила право кожної особи на правовий захист, а ст. 59, у свою чергу, закріплює право на правову допомогу, визначаючи, що ці дії покладаються саме на адвокатуру. Втілення в життя положень Конституції України вимагає принципово нового погляду на соціальну цінність адвокатури в демократичному суспільстві.
До основних етапів розвитку вітчизняної адвокатури слідвіднести: (1) так звана «предадвокатура», що функціонувала до судової реформи 1864 р.; (2) адвокатура в часи виникнення Судових Статутів 1864 р., що діяла у формі присяжних і приватних повірених (до 1917 р.); (3) адвокатура, що діяла після Жовтневої революції 1917 р.; (4) адвокатура в добу існування СРСР; (5) адвокатура незалежної України.
Ті, хто навчається, мають підійти до аналізу питань плану семінарського заняття та з’ясування ролі адвокатури в сучасних умовах в контексті аналізу Закону України "Про безоплатну правову допомогу" від 2 червня 2011 року N 3460-VI та підзаконних актів, прийнятих на його розвиток.
Адвокатура України є недержавним самоврядним інститутом, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Адвокатура є невід’ємним елементом суспільного устрою, хоча ї є недержавною інституцією та не відноситься до державних правоохоронних органів, проте виконує функцію особливої державної ваги, захищаючи права та законні інтереси громадян та юридичних осіб.
Міжнародно-правові стандарти функціонування та реформування адвокатури визначені в межах 2 підсистем – документів Організації Об’єднаних Націй і документації Ради Європи (Основні положення про роль адвокатів, прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року тощо).
Особливе місце в системі міжнародно-правових орієнтирів для удосконалення вітчизняної адвокатури посідають нещодавно прийняті Принципи і керівні настанови щодо доступу до правової допомоги у системі кримінального правосуддя, схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 2012 року.
Діяльність вітчизняних адвокатів повинна ґрунтуватися на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.