Тема 5. Організація роботи адвоката в адміністративному та господарському судочинстві

Теми рефератів, докладів

1. Правовий статус адвоката в адміністративному процесі

2. Інститут безоплатної правової допомоги в адміністративному судочинстві: стан та перспективи

3. Правове положення адвоката при розгляді справ про адміністративні правопорушення

4. Роль та правові можливості адвоката у досудовому врегулюванні господарських спорів

5. Правовий статус адвоката на стадії апеляційного перегляду господарської справи

6. Співвідношення повноважень прокурора та адвоката у господарському процесі

Питання для самоконтролю та самоперевірки:

1) Про вжиття яких запобіжних заходів може клопотати представник позивача у господарському процесі ?

2) Чи може адвокат представляти інтереси третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ?

3) Які правові документи може підготувати адвокат з метою досудового врегулювання господарського спору ?

4)Назвіть права адвоката-представника при розгляді господарської справи судом першої інстанції

5) Розкрийте зміст поняття “розумний строк” розгляду
адміністративної справи

6) Інтереси яких суб’єктів може представляти адвокат при розгляді судом адміністративної справи

7) Чи може адвокат-представник передати повноваження представника іншій особі (здійснити передоручення) в адміністративному судочинстві

8) Розкрийте правове значення розпоряджень довірителя для адвоката, який представляє його інтереси

Методичні рекомендації

Інститут адміністративної юстиції є особливим різновидом правосуддя, що передбачає діяльність адміністративних судів щодо розгляду та вирішення адміністративного спору, який ініціюється шляхом оскарження протиправних дій чи бездіяльності органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, у відповідності з правилами адміністративного судочинства.

Адміністративна юстиція є правозахисним інструментом, який спрямований на забезпечення законності в сфері виконавчої влади та місцевого самоврядування. Сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону.

Повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.

Довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації. Довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріально або посадовою особою підприємства, установи, організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні, чи за рішенням суду або за місцем його проживання (перебування).

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін.

Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа. Розпорядження довірителя представникові, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, щодо ведення справи є обов'язковими для нього.

Представник, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, має право повністю або частково відмовитися від адміністративного позову, визнати адміністративний позов, змінити адміністративний позов, досягнути примирення, передати повноваження представника іншій особі (передоручення), оскаржити судове рішення, якщо право на вчинення кожної із цих дій спеціально обумовлене у виданій йому довіреності.

У розгляді справи про адміністративне правопорушення адвокат бере участь як захисник та має право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу тощо.

Виходячи з принципів побудови судової системи, судовим органом, який повинен розв’язувати господарські спори між юридичними особами — суб’єктами господарської діяльності, громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності тощо, є господарський суд.

Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи,
що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. При цьому, керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордеру обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Особливістю статусу адвоката-представника є те, що у матеріально-правових та процесуально-правових відносинах він не є самостійним суб’єктом правовідносин, оскільки виражає свою волю не на власний розсуд, а виконуючи вказівки особи, яку представляє. Своїми діями він створює права і обов’язки безпосередньо для того, кого представляє. На аналогічних засадах визначається правове становище представника і в правових системах інших країн.

Можливість використання суб’єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим способом правового захисту, наданим державою учасникам господарських правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Право на судовий захист не позбавляє суб’єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб’єкти правовідносин добровільно обирають способи захисту своїх прав. Досудове врегулювання спору можливе також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин та відсутності у договорі застереження щодо такого способу врегулювання спору.