Етичні проблеми оперативно-розшукової діяльності з виявлення доказів

Дана обставина (у ряді інших, подібних, - перш за все) залишає місце для цинічних тверджень про те, що «питання моралі та етики для професійного оперативного працівника не існує В». Подібна позиція є результатом відображення поверхневого погляду на істота оперативно-розшукової діяльності. Дійсно:

В· характер оперативно-розшукової діяльності позначені в законі лише в загальних рисах;

В· підзаконні нормативні акти, що регламентують оперативно розшукову діяльність, містять приписи розмитого характеру поведінки оперативного працівника;

В· практика оперативно-розшукової діяльності пов'язана з необхідністю спілкування оперативного працівника з людьми далеко не бездоганною моральності, що може спричинити професійну деформацію;

В· специфічність засобів і методів оперативно-розшукової діяльності зовні обумовлює як би наявне моральне протиріччя між В«благийВ» метою і В«низькимиВ» засобами її досягнення. p> Уважний аналіз наведених положень не тільки не ставить під сумнів, але, навпаки, підкреслює високоморальний характер оперативно-розшукової діяльності. Разом з тим питання про моральному змісті оперативно-розшукової діяльного є досить гострим, що, у свою чергу, обумовлено цілою низкою реально існуючих обставин.

Законодавство, нехай і в найзагальніших рисах, але закріплює принципові положення здійснення оперативно-розшукової діяльності. Так, оперативно-розшукова діяльність, хоча і здійснюється шляхом проведення переважно негласних заходів, проте, застосовується тільки у виняткових випадках (коли можливості вирішити завдання гласним шляхом вичерпані), у виняткових цілях (Тільки боротьба із злочинністю) і органами, посадовими особами, до виключної компетенції яких її ведення відноситься.

Таким чином з формально-логічних позицій оперативно-розшукова діяльність, будучи передбачена законом, вже моральна, оскільки закон - вища форма суспільної моралі.

Разом з тим декларування повної відповідності оперативно - розшукової діяльності принципам і нормам суспільної моралі було б спрощенням складної проблеми. Для моралі не прийнятні такі засоби досягнення мети, як насильство, брехню, обман, зрада і т.п. Але добре відомо, що, здійснюючи оперативно-розшукові заходи, оперативний працівник так чи інакше користується методом примусу і навіть насильства (постановка особи на облік, затримання), дезінформує розроблювальне особа, морально маскується або спонукає до цього іншої людини. У цьому зв'язку правомірно поставити питання, чи є таким засобам пояснення або виправдання з позицій етики або вони повинні бути відкинуті як аморальні. Ні перекрутить чи їх застосування сутності самої мети. У даному випадку в наявності одне з основних положень, що визначають моральні основи оперативно - розшукової діяльності, а саме: співвідношення цілей що стоять перед ОРД, і засобів, що застосовуються для її досягнення. p> Одне з фундаментальних положень наукової етики є те, що немає заздалегідь обумовлених В«добрихВ» чи В«злихВ» коштів, а є кошти вимушені. Але при це вона наказує діяти за принципом: В«мета визначає, а не виправдовує засоби В». Таким чином, будь-якому оперативному співробітнику, слід здійснювати підбір засоби, маючи на увазі певні параметри. До їх числа можуть бути віднесені наступні:

В· Засіб має бути адекватно , умовам стоїть завдання. Іншими словами, якщо можна бігти навпростець, не треба повертати по стежці, через паркан, поповзом і нарешті зробити подвиг.

В· Засіб має бути достатнім для досягнення поставленої мети. Застосування обраного засоби повинно дозволити ефективно вирішити вартісну завдання, не залучаючи до цього інші засоби. p> В· Засіб, вбрання для вирішення що стоїть завдання, не повинно знищувати морального характеру мети, більш високою в порівнянні з тією, яка відповідає розв'язуваної задачі.

Таким чином, з етичної точки зору, здійснення оперативно - розшукової діяльності в основі слід розглядати як моральний компроміс, на який суспільство має йти для досягнення благородних цілей, але який тим не менше, передбачає, що в кожному разі засіб повинен бути адекватно мети. p> Застосовується до самої оперативно - розшукової діяльності, треба зазначити, що компроміс - напевно найбільш тонкий і складний акт морального вибору, де великий ризик знищення морального характеру мети в процесі її досягнення. Особливо контрастно цей ризик виявляється, якщо проаналізувати домінуючі мотиви, стосовно до мотиваційній сфері, за якими громадяни конфіденційно сприяють органам, здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Цілком очевидно, що більшість цих осіб соціально неблагополучні, мають якісь відхилення від норм поведінки, часто злочинне минуле, і в першому випадку тісно пов'язані з злочинцями, їх оточенням і т.п. Виходячи з цього, оперативним працівникам нерідко доводиться знаходити компроміс між домінуючими в їх свідомості пріоритетами нетерпимості в боротьбі зі злочинністю та використанням допомоги, виходить від осіб, що входять до складу криміногенної середовища. Морально-оцінний фактор істотно позначається на зниженні ефективності діяльності зважаючи формальної несумісності ідеалів боротьби зі злочинністю та фактичного співпраці з особами, які є представниками злочинного середовища

Не менш гостро в розглянутої сфері позначена проблема моральної доцільності, яка найтіснішим чином пов'язана з процесами трансформації суспільної моралі стосовно сфері використання оперативними апаратами конфіденційного сприяння громадян. Беручи до уваги, що сам по собі використання конфіденційного сприяння громадян не може розглядатися в якості сукупності (системи) моральних компромісів, вирішення проблеми моральної доцільності в чому визначається ступенем розробки інституту моральної крайньої необхідності.

Розглядаючи питання про критерії нижньої межі моральної допустимості в оперативно - розшукової діяльності, необхідно враховувати, що з практичної точки зору, їх пошуку при розробці рішень стоять перед оперативними апаратами завдань нерідко супроводжує прояв крайньої форми професійної трансформації моральних вимог - їх деформація - освіта корпоративної моралі, замкнутої на власних інтересах професійної групи оперативних працівників. Дуже часто корпоративні інтереси професійної групи зазвичай не відповідають, а часто суперечать суміжним інтересам суспільства, або групи людей або окремої людини. Нейтралізація цього явища в найбільшій мірі залежить від інтенсивності та змісту виховного впливу, націленого не тільки на формування світоглядних позицій, але також на розробку певних правил поведінки при вирішенні службових завдань, що мають яскраво виражену моральну забарвлення. p> Характеристика моральних основ оперативно - розшукової діяльності була б неповною, якщо не сказати про те, що відповідна специфіка накладає особливий морально-психологічний відбиток на характер спілкування співробітників оперативних апаратів між собою. У цьому зв'язку дотримується ряд правил (Звичаїв), які стосовно діяльності інших служб можуть викликати здивування і навіть конфлікти. p> Наприклад, чи не слід проявляти інтерес до дій, виконуваних колегами, складають ними документам, до фактів, ними досліджуваним, а також до осіб, з якими вони контактують. Без необхідності не варто ділитися з В«колегамВ» своїми міркуваннями щодо місця, часу і цілей проведення оперативно-розшукового заходу, його виконавців і т.п. Всі ці відомості повинні бути закриті для колег навіть за умови добрих особистих стосунків з ними. В іншому випадку ваша обізнаність за певних ситуаціях може поставити колег у незручне становище (наприклад, при виявленні витоку інформації про підготовлювані оперативно-розшукових заходах). Кожен із співробітників, залучаються до проведення оперативно-розшукових заходів, обізнаний про них (Об'єктах, цілях, учасників, місце, часу тощо) тільки в тій частині, яка потребна для успішного виконання своїх функцій (дій) в ході проведення відповідного оперативно-розшукового заходу. p> Такі найбільш загальні положення, що характеризують моральні основи оперативно-розшукової діяльності.