Висновок

Висновок. що на практицi iсну дуже тiсний взамозв язок мiж оподаткуванням та контролем цiн i цим користуються уряди, коли ставлять собi за мету поставити у невигiдне становище тих господарюючих суб ктiв, якi надто iнтенсивно пiднiмають цiни на товари та послуги. Таке корегування цiн державою за допомогою податково системи вiдноситься до непрямих методiв контролю за цiнами.

Прямi методи регулювання цiн, тобто встановлення максимумiв цiн, буде розглянуто дал. 2.2 Скорочення податкiв у свiтi концепцi пропозицi Як вiдомо, будь-яке втручання в функцiонування економiки, що затриму пересування криво сукупного попиту вгору або змушу зсуватися вниз вiдносно криво сукупно пропозицi буде стримувати темпи iнфляцi. Аналогiчного ефекту можна було б досягти, якщо б було можливо вплинути на сукупну пропозицiю.

Такий пiдхiд до економiчноi практики став вiдомим як концепцiя пропозицi. Малюнок 1 iлюстру, яким чином економiчна полiтика концепцi пропозицi мала б сприяти усуненню iнфляцi. Економiчна система спочатку знаходиться у станi рiвноваги на довгостроковому iнтервалi в точцi E. Якщо не вiдбуваться нiяких змiн з боку сил, формуючих пропозицiю в економiчнiй системi, то пересування криво сукупного попиту з AD до AD перевело б економiчну систему в точку Е - в новий стан рiвноваги на короткостроковому iнтервалi.

В економiчнiй системi виникла б iнфляцiя. Однак припустимо, що в той момент, коли пересуваться крива сукупного попиту, економiчна полiтика у рамках концепцi пропозицi досяга мети пiдвищення природного рiвня реального обсягу виробництва до Q . Це вiдповiдало б перемiщенню криво сукупно пропозицi на довгостроковому iнтервалi iз положення n у положення n. Якщо не вiдбувасться нiяких змiн в очiкуваному рiвнi цiн на фактори виробництва, то разом з нею зсунеться праворуч до AS й крива сукупно пропозицi на короткостроковому iнтервалi.

При умовi вказаних пересувань криво пропозицi, економiчна система досягне ново рiвноваги в точцi Е, запобiгши при цьому будь-якому пiдвищенню цiн. P n n мал.1 AS AS AD AD 0 Q Q Q Основне питання поляга в тому, яким чином здiйснити бажане збiльшення природного рiвня реального обсягу виробництва. Прибiчники концепцi пропозицi як один iз способiв досягнення цього результату розглядають змiнення у податковiй полiтицi.

Вони звернули увагу на те, що на протязi 70-х рокiв вiдбулося припинення зростання природного рiвня реального обсягу виробництва у США. Головною причиною такого стану речей, на думку прихильникiв концепцi пропозицi, стала дiюча в США податкова система. Вона нiяким чином не сприяла розвитку процесiв накопичення та iнвестування, а також зацiкавленостi у високопродуктивнiй працi. Iнфляцiя ще бiльш посилила проблему. Не тiльки корпорацi i дуже заможнi люди страждали вiд високих податкiв.

Поднана дiя iнфляцi, прогресивного податку на доход вводила звичайних робiтникiв, що отримують зарплату, в групи, що оподатковуються за бiльш високою ставкою. Основою економiчно програми прибiчникiв концепцi пропозицi стала детально обмiркована послiдовнiсть дiй по зменшенню ставок оподаткування. По-перше, мав бути знижений податок на доход громадян, що посилило б трудову мотивацiю робiтникiв. По-друге, планувалося реформувати систему податкiв на доходи вiд прирiсту капiталу та ввести рiзноманiтнi податковi стимули пiльги для пiдприсмств, що збiльшують обсяги виробництва- це стимулювало б накопичення та iнвестицii.

По-трет, практика iндексацi мала розповсюдитись на всю податкову систему для того, щоб ставки податкiв не пiдштовхувались iнфляцiю. 2.3 Регулювання цiн в умовах iнфляцiйноi нестабiльностi Надзвичайно важливу роль гра державний контроль над цiнами, особливо в умовах кризису економiки i виходу з нього. Пiд контролем над цiнами розумiють будь-яку послiдовнiсть цiлого ряду заходiв - вiд помiрних обмежень до примусового встановлення верхнiх границь зростання цiн, що проводяться у рамках економiчноi полiтики.

Одним з пiдходiв перевiрений у свiтовiй практицi метод тимчасового заморожування цiн й надалi х часткового перегляду. Вiн поляга у забороненнi пiдвищувати цiни вище визначеного рiвня, без спецiального на те дозволу. За граничний рiвень цiн може бути прийнятий той, що iснував на протязi базового перiоду перед заморожуванням. При цьому пiдвищення цiн вважасться допустимим, якщо, наприклад, воно було пов язано з ростом цiн на iмпортнi вироби тобто коли збiльшення витрат неможливо контролювати недопустимим якщо його причиною стало невиправдане пiдвищення зарплати, що стимулювало пiдпримцiв самим обмежувати зростання заробiтно плати.

Заморожування цiн дозволя долати iнфляцiйнi очiкування населення, господарюючих суб ктiв, кредитно cистеми, внести деяке заспоконня в економiку. В ролi альтернативи прямому державному регулюванню цiн iнодi розглядаються картельнi згоди про цiни, якi можуть зiграти позитивну роль, якщо однiю з сторiн, що беруть в них участь буде Уряд, що забезпечу загальну узгодженiсть цiн. Максимальний рвень цни явля собою законодавчо встановлену максимальну цiну, яку продавцю дозволятся запрошувати за свiй товар або послугу.

В широких маштабах максимальнi рiвнi цiн, або загальний контроль за цiнами, застосовуються для обмеження iнфляцiйних процесiв в економiцi. Наприклад, економiчне процвiтання обумовлю пересування криво попиту на даний вид товару праворуч, так що, як показано на мал. 2, рiвноважна, або ринкова цiна дорiвню Р. З одного боку швидке зростання цiн на товари сприя розвитку iнфляцi, з iншого виключа з числа покупцiв товару тих споживачiв, чи грошовi доходи не встигають за швидким зростанням цiн. P мал. 2 АS 3 2 AD 1 AD 0 Q Тому, щоб протистояти iнфляцi й дозволити малозабеспеченим громадянам купувати необхiднi м товари, уряд може встановити максимальний рiвень цiн. Причому, встановлення обмеження цiни ма сенс тiльки при умовi, що нова цiна буде нижчою за рiвноважну.

Якi ж будуть наслiдки введення цього обмеження Спроможнiсть вiльного ринку нормувати споживання буде паралiзована.

Iснування обмеження цiн створю стiйкий дефiцит даних товарiв. Так, при цiнi Р обсяг попиту на товар буде дорiвнювати Q, а обсяг пропозицi тiльки Q1. Отже, виника стiйкий дефiцит, що дорiвню рiзницi мiж Q i Q1. P мал. 3 S D Р Р 0 Q1 Q Q Q Оскiльки введення цiнового обмеження призводить до виникнення стiйкого дефiциту дано продукцi, розмiр якого визначаться вiдрiзком Q1s Qd, уряду приходиться приймати на себе пiклування про нормування для споживачiв в iнтересах досягнення бiльш справедливого розподiлу.

Це здiйснються, наприклад, шляхом введення картково системи. Однак використання картково системи не вирiшус iншоi проблеми. Дiйсно, крива попиту на мал. 2 свiдчить про наявнiсть велико кiлькостi покупцiв, що прагнуть купити товар по цiнi, що перевищу встановлений максимум.

I, звичайно, для продавцiв вигiднiше реалiзувати його по бiльш високiй цiнi. Тому, не дивлячись на значне посилення бюрократичного апарату, що супроводжу, як правило, введення контролю за цiнами, нелегальнi чорнi ринки ринки, на яких товари купуються й продаються по цiнах, вищих за встановленi межi отримують широке поширення. Проблеми у реалiзацi полiтики контролю за цiнами можна також пояснити значними адмiнicтративними складнощами проведення. До органiв контролю постiйно пред являються вимоги зробити виключення для тих чи iнших видiв товарiв або який-небудь галузi.

Поступово, по мipi подальшого вiдхилення цiн вiд стану рiвноваги й посилення дефiциту, тиск на контролюючи органи з вимогами надати пiльги зроста, й, в кiнцi-кiнцiв, це надзвичайно ускладню контроль. Iнша проблема поляга у тому, що уряд може спробувати зберегти цiновий контроль в силi вже пiсля завершення промiжного перiоду й початку нового пiдйому. В цей перiод контроль такого роду може виявитись некорисним й лише погiршити ситуацiю.

Хоча полiтика державного регулювання цiн несе значний позитивний ефект i ма особливе значення в кризовi перiоди, реалiзацiя може призвести до дуже небажаних наслiдкiв. У короткостроковому планi пряме регулювання цiн сприятиме стабiлiзацi нацiонально економiки. Так, у державi можуть значно знизитись темпи зростання оптових й роздрiбних цiн i це призведе до гальмування iнфляцiйних процесiв. Але вже у найближчi роки виявляться негативнi наслiдки централiзовано моделi регулювання.

Заморожування цiн i заробiтно плати обмежить мiжгалузевий перелив капiталiв, буде гальмувати iнвестицiйну полiтику, знизить рiвень дiловоi активностi, стримуватиме зростання доходiв. Як приклад можна навести спроби уряду США ввести пряме регулювання внутрiшньоамериканських цiн на енергоносi, якi, вiдбиваючи зростання iмпортних цiн на нафту, нафтопродукти та природний газ, зростали у 1974-1981 роках дуже високими темпами, стимулюючи розкручування iнфляцiйно спiралi в кранi.

Заморожування внутрiшнiх оптових цiн на нафту, нафтопродукти й природний газ, стримуючи на перший погляд розвиток iнфляцiйних тенденцiй, призвело до ряду негативних наслiдкiв в американськiй економiцi. Нестача iнвестицiй в енергетичне господарство, вiдсутнiсть зацiкавленостi у видобувних корпорацiй щодо розробки нових родовищ нафти й природного газу через контроль над рiвнем внутрiшнiх цiн призвели до того, що чистий iмпорт нафти до США, незважаючи на зростання свiтових цiн, продовжував аж до 1981 року збiльшуватися високими темпами.

Р. Рейган, якого пiдтримував великий бiзнес, ставши президентом, вiдразу ж вiдмiнив контроль над внутрiшнiми цiнами на нафту й нафтопродукти у сiчнi 1981 р Контроль над цiнами стримував виробництво, стимулював споживання, пригнiчував технологiчнi досягнення й робив США бiльш залежними вiд енергетичного iмпорту так коментував Р.Рейган сво рiшення. За оцiнками спецiалiстiв, тiльки в результатi вiдмiни контролю над цiнами чистий iмпорт нафти у США в 1983 р. скоротився на 54 порiвняно з 1980 р. 3. Антиiнфляцiйна полiтика Украни Найбiльш iстотним негативним явищем в економiцi Украни на етапi ринкового реформування виявилася iнфляцiя.

Перiод 1992-1994 рр. характерезуться надзвичайно високим рiвнем iнфляцi, навальним зростанням цiн, послабленням контролю за фiнансово-господарською дiяльнiстю пiдпримств. За даними Свiтового банку, рiвень iнфляцi в Укранi в другiй половинi 1993 р. був найвищим у свiтi. Якщо в 1992 р. рiвень зрiс у 21 раз, то за 1993 р у 103 рази. I хоча в 1994 р. рiвень iнфляцi дещо знизився, однак сталося це не в результатi проведення комплексних реформ i якiсних змiн у системi державних фiнансiв та запровадження цiново лiбералiзацi, а через вiдстрочення бюджетних виплат i небувале зростання заборгованостi бюджету.

У 1992-1994 рр. в Укранi проводилася помилкова економiчна полiтика, що фактично мала не антиiнфляцiйний, а проiнфляцiйний вплив на економiчну систему крани. Полiтика посилення державного контролю й регулювання стримування цiн, завищенний обмiнний курс, дуже високi податки призвела до формування потужного тiньового сектору економiки в Укранi.

За вiдсутностi ефективного контролю за формуванням доходiв, бiльшiсть зусиль держави були сконцентрованi на скорочуваному державному секторi. В результатi на фонi втрати державою значно частини доходiв, якi можна було б отримати шляхом проведення податково розумно полiтики, основний тягар недофiнансування випав на сектор, який поки-що був основою iснування само держави.

Через недосконалiсть нашо податково системи спад валового продукту в Украiнi за 1996 рiк склав бiля 10, а у галузях машинобудування й легкоi промисловостi досягас 20. В подальш роки ця тенденця зберегалася. Хоча у 2000 роц уряд веде розмови про збльшення валового продукту в Укран. Економсти обумовлюють це збльшення пдйомом в мровой економц псля спаду наступа пдйом, а це явище вдповдно вдображаться на економц рзних кран. Отже, завдання подальшого реформування економiки, що стоять перед Украною, можуть бути вирiшенi тiльки за умов реалiзацi послiдовно полiтики фiнансово стабiлiзацi, та вiдновлення накопичень населення.

Без цього забезпечити стiйке економiчне зростання на базi вiдродження iнвестицiйно активностi й поступовий пiдйом життвого рiвня с неможливим. Сучасний перiод найважливiшою фазою реформ. Останнiм часом у цьому напрямi зроблено ряд крокiв i найважливiшим з них введення у вереснi 1996 р. нацiонально валюти гривнi.

Це дало змогу в значнiй мiрi стабiлiзувати грошовий обiг в кранi. Також плануться iстотно зменшити розмiр податкiв та взагалi скасувати вiдрахування до деяких цiльових фондiв у складi бюджету на 2001 р. Час показу позитивнсть наслiдкв для економiки Украни антиiнфляцiйних заходв уряду та НБУ. Висновки Iнфляц та економчних криз не уникнула жодна крана. Навть найважч кризи закнчувалися, як правило, оновленням економки пдйомом. Тому бльшсть дослдникв роздивляються кризи як переломний момент в науково-технчному, соцальному, полтичному економчному розвитку. сторичн ситуац не повторюються однозначно, тому навть власний досвд потребу переосмислення в умовах сьогодення.

Методи, що допомогли ншим кранам вийти з кризи подолати нфляцю, мабуть, повинн по-ншому використатися стосовно до конкретно ситуац. Iнфляцiя властива бiльшостi економiчно розвинутих кран свiту i основною проблемою в тих кранах, що розвиваються. Чим би не була спровокована iнфляцiя, вона знецiню доходи бюджету й супроводжуться його дефiцитом.

Крiм бюджетного дефiциту iнфляцiя обов язково супроводжуться нерiвномiрним зростанням цiн й, звiдси, порушенням господарчих зв язкiв, гонкою цiн мiж окремими галузями економiки й хвильоподiбним поширенням зростання цiн по районах держави й галузям. У станi iнфляцiйно нестабiльностi орiнтацiя лише на регулювання з боку спiввiдношення попит-пропозицiя може призвести до затяжних криз з повiльним перiодом стабiлiзацii i оздоровлення економiки. Незважаючи на дiю ринкових законiв, держава не вiдмовляться вiд впливу на цiни, суттево посилюючи його в кризовi для нацiонально економiки перiоди.

Вихiд з кризового стану для економiки будь-яко крани мiстить два основних елементи. По-перше, приборкання iнфляцi та, по-друге, припинення падiння виробництва. Однак ключовим моментом саме вирiшення питання iнфляцi, оскiльки це нацважливiша умова для поновлення iнвестицiйно активностi, що, в свою чергу, ма забезпечити вiдродження виробництва. Мiж оподаткуванням та встановленням державного контролю за цiнами iсну функцiональний взамозв язок i цим користуються уряди, коли ставлять собi за мету припинити зростання внутрiшнiх цiн та поставити у невигiдне становище тих господарюючих суб ктiв, якi планують пiдняти цiну на продукцiю.

Адже державний контроль над цiнами гра надзвичайно важливу роль, особливо в умовах кризису економiки i виходу з нього. Наприкiнцi слiд додати, що iнфляцiя це не лише свiдотство слабкостi економiки, а й свiдотство слабкостi державно влади або слабкостi полiтично мудростi.