Пдготовка судово реформи

Пдготовка судово реформи. року. Кримська вйна 1853-1856 р що закнчилася поразкою Рос, показала економчну, полтичну вйськову неспроможнсть царату, виявивши пороки виразки соцально-економчно системи. снуючий в кран зсув законодавчо, виконавчо судово влади сприя розвитку бюрократизму.

Нам, росйським, потрбно виховати в соб почуття поваги до закону, тому що ми звикли прибгати до темних негласних шляхв повз вдкритих законних, коли хочемо покнчити спрну справу легко просто.

Ми збилися з стовпово дороги законност заблудилися по путвцях. Нас потрбно вдтля вивести, а для цього потрбно вдлучити вд дверей тамну полцю губернаторв, зазначити на вдкрит двер судових мсць. У сказаному розумння необхдност судово реформи. Пдняти юридичн норови народу, вселити йому обурення до кривосуддя любов до правди було б востину святою справою. Але як здйснити це Насамперед, увести гласнсть та уснсть судочинства. Пора виконувати над нашими виконавцями, слдчими, суддями дино непдкупний контроль суспльно думки, пора дати спосб оголошувати оприлюдно темн справи прихован беззаконня. Тод, та тльки тод, ми зможемо вилкуватися вд старо недуги наздогнати в правосудд нш освчен крани. Як видно, кризовий стан державного механзму Рос став безперечним.

Це стало необхдною передумовою усвдомлення неминучост реформи. Наприкнц Кримсько кампан згадував Оболенський вдчувалась неминучсть суттвих реформ. Активно порушувалося одне з найважливших питань - реформа правосуддя. Тут очевидн дв тенденц.

Перша - показати нкчемнсть втчизняно юстиц зразковий стан правосуддя кран Заходу. Друга - обгрунтувати необхдн законодавч змни правосуддя. Зявилися пропозиц про знищення канцелярсько тамниц, про введення гласност публчност судочинства. Гласнсть у суд визначалася вимогами гласност громадського життя. Крпосне право виключало законнсть. Крпосне право припускало залежнсть юстиц вд адмнстративно влади. Таким чином, реформувати державний механзм та юстицю було неможливо без скасування крпосного права Коротких М. Г. Самодержавие и судебная реформа 1864 года в России. 1989 Судова реформа вважав Кон покликана була завдати удару гршому з видв свавлля, свавлля судового, що прикриваться маскою формально справедливост.

Вона мала свом наслдком пожвавлення в суспльств розумових нтересв наукових праць. З старою судовою практикою науц було нчого робити. Кони А.Ф. Отцы и дети судебной реформы, с. III. Суттвий вплив на проекти судово реформи робило пдготувка скасування крпосного права.

Губернськ дворянськ комтети, органзован для зясовування побажань дворянства про скасування фортечно залежност, у 1858 р. подали сво пропозиц. х постйно й уважно читав Олександр II - писав А. В. Головн. Член Володимирського комтету. С. Безобразов заявив про неможливсть селянсько реформи без судово. Якщо остання не буде здйснений, то вихд з фортечно залежност приведе селян до того, що позбавивши х захисту фортечно влади, передати на жертву свавол, жадбност хабарництва чиновникв.

Що, якщо одне крпосне право, то суворе, то мяке, буде замнене ншим, завжди суворим таким, що нколи не помякшуться Даремн будуть труди наш, даремн жертви. Член Рязанського губернського комтету князь С.Б.Волконський А.С.Офросмов бачили в судовй реформ дину гарантю реалзац законодавства про скасування крпосного права. Без судово реформи залишаться не задоволен нтереси дворянства. Важливе забезпечення справного надходження повинностей до власникв вдзначав член Рязанського комтету А Кошельов поляга в належному устро судово влади. Якщо судоустрй залишиться чиновницьким пд наглядом нших чиновникв, то недомок накопичаться багато помщики вддадуть перевагу тому, щоб х терпти, чим витрачати вдвч бльше на пдкуп посадових осб, а селяни, не вносячи оброкв, будуть розорен данинами на користь охоронцв суспльного безладдя тако ж аморальност. Без судово реформи неможливо забезпечити недоторкансть особи власност.

Гарантувати безперешкодне володння, користування розпорядження землею селянству мг тльки суд. Вн же забезпечував у цьому випадку й нтереси помщика, що розраховував на винагороду. Проте юстиця була незадоволена.

По сил рзкост видлялася думка А.М.Унковського - лдера тверського дворянства, що служив довгий час суддею знав правосуддям зсередини. Суд у нас не значить нчого писав вн Адмнстраця трима усю владу вдда чиновникв пд суд тод, коли це буде завгодно хнм начальникам. Тому адмнстраця наша пода цлу систему зловживання, зведену на ступнь державного устрою При цй систем нде нема права пану одне низьке, неприборкане свавлля, що шану тльки грош суспльне становище. Губернськ комтети пропонували ввести конкретн нститути, що оздоровлюють юстицю.

Парначьов пропонував вдкрити судочинство з незалежним судом, спростити слдство, поставити за обовязок полц вдповдати перед судом. Аналогчну думку висловлював один з членв Нижегородського губернського комтету Г.Н.Нстеров, Тверського - Е.А.Карно-Сисов, Харквського - Д.Я.Хрущов. .С.Безобразов вважав за доцльне встановити вдповдальнсть кожного перед судом, незалежнсть судово влади, заснувати суд присяжних, органзувати мировий суд, що виршував маловажн справи.

Ц пропозиц були спрямован на затвердження буржуазного правосуддя. Обгрунтування хньо необхдност дав А.М.Унковський. Вн писав Отже все дло в гласност, у заснуванн незалежного суду, у вдповдальност посадових осб перед судом, у суворм подл влади Без цього суворе виконання законв нчим не може бути забезпечено, саме положення про селян, що виходить з фортечно залежност, залишиться мертвою буквою, поряд з усма ншими томами наших державних законв Чого може очкувати Рося при звльненн селян без заснування незалежного суду вдповдальност перед ним чиновникв Безладь смут. Незалежний суд можливий тльки при присяжних засдателях.

Суд присяжних дино самостйний суд, незалежний вд виконавчо влади, притм словесний гласний тому що другого незалежного суду на свт нема не було. Народ гдний суду присяжних, що безпечний для монарх може снувати при всякй систем державного управлння. Про введення буржуазних нститутв говорилося й в листах дворянства Олександров II. Володимирське дворянство переконувало царя в лист вд 15 счня 1860 р. у неможливост селянсько реформи без судово, тому що звльнен селяни, позбавлен захисту помщикв, при вдсутност правосуддя вдповдальност посадових осб пддадуться ще бльшй нестерпнй залежност вд свавол чиновникв, через те можуть зовсм загубити повагу до справжньо законност.

Тому для мирного й успшного результату майбутньо реформи необхдно 1 роздлити влади адмнстративну, судову полцейську 2 визначити вдповдальнсть всх кожного перед судом 3 ввести гласнсть цивльного карного судочинства 4 запровадити суд присяжних. Поряд з лберальними пропозицями реформи правосуддя були бажання прерогативи дворянства в суд. Уряд вдкинув лберальн пропозиц, оскльки реалзаця принципв рвност всх перед судом, гласност, нституту присяжних т.д. суперечила феодальнй державност.

Поворот уряду у вдношенн до судово реформи з переоцнкою нститутв стався наприкнц 1858 - початку 1859 р. пд впливом ршення скасувати крпосне право з надленням селян землею.

Необхднсть нагально судово реформи диктувалася економкою крани, що знаходилася в засто. Без не можна було розраховувати на допомогу ноземного капталу. Таким чином, судова реформа ставала очевидною для урядових кл. Проте вони заперечили в той же час нститути, вдом кранам Заходу, що гарантували недоторкансть особи, власност, режим законност.

Коротких М. Г. Самодержавие и судебная реформа 1864 года в России, 1989. 4. Судова реформа 1864 року. Судова реформа 1864 року - лберально-буржуазне перетворення царським урядом ус судово системи порядку цивльного карного процесв у Рос. Реформа внесла значн змни в судоустрй крпосницько Рос, що вдрзнялося вузькостановою системою, прямою залежнстю суду вд адмнстрац, рзноманттям численнстю судових нстанцй, нквзицйним характером процесу, заснованого на теор формальних доказв.

Реформа вдбила класов нтереси росянкою буржуаз, що з метою змцнення свох позицй потребувала в оголошенн формально рвност всх перед судом, у затвердженн початкв буржуазно законност. Це проявилося у введенн суду присяжних, адвокатури, реорганзац прокуратури, у новй органзац судового процесу судових заснувань. Характеризуючи економчну полтичну сутнсть селянсько реформи 1861 р В Ленн пдкреслив нерозривний звязок усх реформ 60-х рр. XIX ст. Якщо кинути загальний погляд на змну всього устрою росйсько держави в 1861 роц, то необхдно визнати, що ця змна була кроком по шляху перетворення феодально монарх в буржуазну монархю.

Це врно не тльки з економчно, але з полтично точки зору. Достатньо пригадати характер реформи в област суду, управлння, мсцевого самоврядування т.п. реформ, що пшли за селянською реформою 1861 року щоб переконатися в правильност цього положення. Ленин В. И. Полн. собр. соч т. 20, с. 165-166. Судовими статутами 1864 року створювалася оригнальна й ефективна система правосуддя.

Вона мала дв глки, дв пдсистеми, що обднував вищий судовий орган - Сенат загальн суди свтов суди. Крм того, снували суди особо пдсудност вйськов, волосн, комерцйн та нш, створення яких передбачалося ншими законодавчими актами. Слду також мати на уваз, що проведення судово реформи продовжувалося до кнця XIX столття. Перш загальн суди почали дяти тльки в 1866 роц, вони поширили свою дяльнсть лише на десять з губернй центрально Рос. На ншй же територ крани продовжували дяти стар суди, що керувалися ншим процесуальним законодавством.

Адмнстративно-територальний судово-територальний подл мпер псля реформи не збгалися. Повти мста були роздлен на длянки мирових судв. Територя, пдвдомча окружним судам, охоплювала деклька повтв, округи судових палат - деклька губернй. Окружн суди були судами першо нстанц загальних судв, судов палати - судами друго нстанц. На початку ХХ столття в мпер було 106 окружних судв 14 судових палат. Батьки судово реформи пояснювали таку судово-територальну структуру сполученням мирово та загально юстиц, а також браком квалфкованих юриств для створення загальних судв у кожнм повт. Але сьогодн ми бачимо переваги тако органзац правосуддя в бльшй золяц судових адмнстративних органв.

При такй структур все повтове начальство не тльки по табел про ранги, але по реальному статусов, було позбавлено можливост чинити на суди будь-який вплив. Вдповдно, судд друго нстанц рятувалися вд тиску на них з боку губернсько бюрократ.

Записки Бзобразова 6 травня 1956 року винуватницею беззаконня в кран з неминучим наслдком - соцально- полтичною стагнацю - назива бюрократю. Бюрократя писав вн робить усе, вона обмркову пише закони, розгляда судов справи, править церквою, фнансами, державним господарством Одне з центральних мсць вдвв Бзобразов юстиц. Вн писал Правосуддя - це перша потреба життя цивльного майже вдсутн, тому що суд утворються бльшою частиною цною грошей або впливу. Неважко довести, коли б це не було усм вдомо, що нема справи сполучено скльки-небудь з значним нтересом, що мала б правильно законне виробництво Российское законодательство Х-ХХ вв. В 9 т т.8. Судебная реформа.

М Ще бльш значною гарантю незалежност судв став принцип незмнюваност судв, закрплений ст.243 заснуванням судових установлень. Вдповдно до ц статт, голови члени окружних судв судових палат не могли бути звльнен або переведен з одн посади на другу без хньо згоди, крм як по вироку суду. Вс постйн, фахов члени окружного суду судово палати, так називан коронн судд, призначалися мператором за поданням мнстра юстиц.

Для призначення на посаду члена окружного суду необхдно було мати вище юридичне утворення стаж роботи в суд або прокуратур не менше трьох рокв у званн присяжного повреного - 10 рокв. Для бльш високих посад стаж збльшувався. Окружн суди складалися з одного або деклькох вддлень та карних цивльних справ. Вони розбирали бльшсть справ, причому вс цивльн значна частина карних розбиралися коронними суддями.

Для розгляду справ про злочини, за як могло бути призначене покарання у вид позбавлення прав на майно, як особливих, повязаних з приналежнстю до привлейованих станв, так всх прав майнових, брачно-смейних т.д залучалися присяжн засдател. Як правило, позбавлення прав на майно супроводжувалося ншими покараннями каторжними роботами, посиланням, вязницею. Таким чином, суд присяжних був не самостйним утвореням, а особливою присутнстю окружного суду. До його пдсудност не були вднесен справи про державн злочини, а також значна частина посадових злочинв деяк нш Сост. С. М. Казанцев.

Суд присяжных в России Громкие уголовные процессы 1864-1917 гг Л. 1991, с.с.5-7 . Теоря вльного оцнювання доказв була пристосована головним чином до дяльност суду присяжних, а сутнсть виражена в правилах, що визначали дослдження доказв винесення судового ршення в цм суд. Правила вльного оцнювання доказв повинн були створити люзю неупередженост судв, переконання яких формуться нбито винятково пд впливом тих вражень, що присяжн одержують в ход судового розгляду.

Дйсний характер, напрямок ЗМСТ дяльност суду обумовлювалося тим, що суд був органом буржуазно держави. Це визначало як класовий склад судв, так хнй буржуазний свтогляд правосуддя. В Ленн гнвно викривав буржуазний суд як активного захисника нтересв експлуататорв. Аналзуючи окрем форми й нститути карного процесу, вн показав, що в цьому суд обвинувачуваний позбавлений необхдних гарантй для захисту свох прав нтересв, для доведення сво невинност.

В Ленн показав, що в умовах буржуазно держави суд присяжних дйсно мав певн переваги в порвнянн з судом станових представникв. Суд вулиц писав вн цнний саме тим, що вн вносить живий струмнь у той дух канцелярського формалзму, яким наскрзь просочен наш урядов установи В. И. Ленин. Полное собрание сочинений, т.4, с.407-408 Але водночас В Ленн вдзначав, що в умовах буржуазно держави, коли робтники усунут вд участ в суд в якост присяжних засдателв, а серед присяжних переважа реакцйне мщанство, суд залишаться виразникв нтересв експлуататорських класв.

Реформою 1864 року була встановлена така система судв суди з що обираються суддями - миров судд ззди мирових судв - суди з призначуваними суддями - окружн суди судов палати. Кожний повт з мстом, що входило до нього, а в ряд випадкв особо важливе мсто складали мировий округ, що длився на деклька дльниць. Кожний з них мав одного дльничного, мирового суддю й одного почесного. Миров судд - дльничн почесн - обиралися на три роки мсцевими органами мського земського самоврядування повтовими земськими зборами мськими думами з числа осб, що мешкали в данй мсцевост мали визначений вковий, освтнй, службовий майновий ценз майновий ценз визначався нерухомою власнстю не менше нж у 15 тисяч рублв або дорвнювалися подвйному земському земельному цензу Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционной России.

М. Высшая школа, 1968, с.242-246 . Нова судова система в порвнянн з старою вдрзнялася певною стрункстю.

Для виршеня дрбних карних, цивльних справ засновувався нститут виборних мирових судв. Мировий суддя одноосбно розглядав справи за обвинуваченням у злочинах, за вчинення яких могло бути винесене одне з таких покарань зауваження, догана, грошове стягнення на суму не понад 300 рублв, арешт на строк не бльше трьох мсяцв, увязння на строк до одного року. Миров судд дльничн почесн даного округу збиралися на повтов ззди мирових суддв або мировий ззд суддв, що був остаточною апеляцйною нстанцю.

Подальший розгляд справ мирових судв здйснювався лише в касацйному порядку в Сенат. Сенат у процес судово реформи також зазнав змни. Вн перетворився в диний у кран касацйний суд. Основна вдмннсть касацйного порядку оскарження судових ршень вирокв вд апеляцйного порядку оскарження в Рос полягала в тому, що поводом для касац були процесуальн правопорушення. нститут мирових судв при всй обмеженост демократизму в ньому не задовольняв вище чиновництво й у 1889 роц був скасований скрзь, крм Москви, Санкт-Петербурга й Одеси. Миров судд були замнен призначуваними особами. У перш роки псля введення Судових статутв у склад почесних мирових судв, за словами А.Ф.Кон, було чимало чуйних, порядних людей.

Мировий суддя Н.В.Почтьонов, дуже освчена людина, вносив у розгляд справ живий струмнь. У нього правосуддя було поставлено добре, мсцев жител вдносилися до нього з доврою. Значний вплив на ззд свтових судв робив А.Р.Шидловский - уособлення працьовитост, педантизму коректност. Судова реформа 1864 року створила систему загальних судв. Судами першо нстанц були окружн суди. Кожний окружний суд засновувався для розгляду цивльних кримнальних справ, що виходили за рамки пдсудност свтового судд В. И. Смолярчук.

Анатолий Федорович Кони. М 1981, с.46 . Другою нстанцю в систем загальних судв була судова палата. У нй в апеляцйному порядку розглядалися справи по скаргах на вироки ршення окружних судв, винесен без присяжних засдателв. Крм того, до пдсудност були вднесен справи про особо небезпечн злочини - державних посадових.

Ц справи повинн були розглядатися коронним судом з становими представниками, по одному вд кожного стану губернський або повтовий ватажок дворянства, мський голова волосний старшина. На вдмну вд суду присяжних особлива присутнсть судово палати являла собою дину колегю коронних судв народних представникв, причому права всх членв були рвн й у процес судового слдства, при винесенн вироку. Але ця формальна рвнсть не призводила до пдвищення хньо рол в порвнянн з присяжними засдателями.

Навпроти, як зауважив Г.А.Джаншив, ця форма нчим майже не вдрзняться вд звичайного коронного суду Джаншиев Г. А. Сборник статей, с.179 а В Ленн писав, що станов представники представляють з себе безоких статиств, грають жалюгдну роль понятих, що крадуть те, що завгодно буде ухвалити чиновникам судового вдомства В. И. Ленин. Полное собрание сочинений. т.4, с.407 Велике значення для незалежност суду змцнення принципу законност в карному цивльному процесах дореволюцйно Рос мало створення адвокатури реорганзаця прокуратури.

Адвокатура, створена судовою реформою, вдразу заявила про себе ршуче смло. В адвокатуру потягнулися видн юристи-професори, прокурори, обер-прокурори Сенату кращи юристи, що працювали при комерцйних судах. Сюди ввйшов друг М.Е.Салтикова-Щедрна вдомий дяч руху селянського розкрпачення А.М.Унковский. На сторнках газет часописв усе частше стали зустрчатися мена адвокатв Ф.Н.Плевако, В.Д.Спаговича, К.К.Арсеньва, Н.П.Карабчевського, А.М.Унковського, А Урусова, С.А.Андрвського, П.А.Алксандрова, В.М.Пржевальського, А.Я.Пассовра й нших В. И. Смолярчук.

Анатолий Федорович Кони. М 1981, с.47-48 . Адвокатура по судових статутах була двох категорй. Адвокатами вищо категор були присяжн поврники, що обднувалися в корпорац по округах по округах судових палат. Присяжн поврники обирали Рад, що вдав прийомом нових членв наглядом за дяльнстю окремих адвокатв. Другу, нижчу категорю адвокатури складали приватн поврники. Вони займалися незначними справами могли виступати в тих судах, при яких состояли.

Велике значення для затвердження нових демократичних принципв судочинства мала реорганзаця прокуратури. Псля судово реформи прокуратура звльнилася вд функц загального нагляду, дяльнсть обмежувалася тльки судовою сферою. Якщо до судово реформи прокурор повинен був виступати в суд як стягувач покарання водночас захисник безвинност, то тепер головним його завданням ставав нагляд за дзнанням слдством пдтримка державного обвинувачення в суд. Нова прокуратура створювалася при судах.

Вдповдно до судових статутв засновувалися посади прокурора судово палати його товаришв. Органзаця прокуратури будувалася на принципах суворо рархчност, диноначальност взамозамнност в процес. Прокурорський нагляд здйснювався пд вищим кервництвом мнстра юстиц як генерал-прокурор. Обер-прокурори Сенату прокурори судових палат безпосередньо пдпорядковувалися генерал-прокурору, прокурори окружних судв дяли пд кервництвом прокурорв судових палат.

Число товаришв прокурора розподл хнх обовязкв залежали вд розмрв судового округу. Безумовно, прокурори знаходилися в набагато бльшй залежност вд уряду й у силу хнього прямого пдпорядкування мнстру юстиц, тому, що на них не поширювався принцип незмнюваност. Перше поколння робтникв прокуратури дечим поступалося свом колегам-супротивникам - адвокатам в дотриманн норм судово етики, в прагненн встановити в справ стину, а не доводити провину подсудимого що б не сталося.

Прокуратура н в перш роки свого снування, н в майбутньому не була схильна корупц. До чест прокуратури варто вднести виграну справу мльйонера Овсяннкова, справу гумен Митрофан, так називан банквськ процеси й нш. Мж обвинуваченням захистом вдбувалися привселюдн змагання в правильному розумнн застосуванн закону, в смекалки, у блиску фраз в розумнн найтонших зигзагв людсько душ. Прокуратура хизувалася безпристраснстю, захист брала спритнстю патетикою.

Таким чином, судова реформа створила не тльки новий суд, але нову систему правоохоронних органв, бльш того, нове розумння й уявлення про законнсть правосуддя. Заснуванням судових установлень ст.237 239 передбачалося, що основою внутршньо самостйност судв слугують тривалсть суддвських посад рвнсть судв у них не може бути начальникв члени всх судових нстанцй як судд рвн мж собою, а сам судд розрзняються тльки по ступен влади - суди першо вищих нстанцй. Прогресивними були так важлив принципи, закрплен в Судових статутах, як колегальнсть суду, незмнювансть судв дисциплнарно вдповдальност х тльки перед судом, несумснсть судово служби з ншими професями В. И. Смолярчук. Анатолий Федорович Кони. М 1981, с.47 . Губернатор уже не мг, як ранше, заарештувати судью за невдповдний його уявленню про закон вирок, а пдсудн потерпл, позивач вдповдач були урятован вд необхдност пддобрювати судових чиновникв.

Миров судд, що обираються прийшли на змну полцейським чиновникам. Провину пдсудного потрбно було доводити гласно, у боротьб з адвокатурою перед лицем представникв населення - присяжних засдателв.

Суд присяжних зробив потужний сприятливий вплив на всю судову систему навть, у деякй мр, на полтичну систему Рос. Перш кроки нових судв, особливо суду присяжних були зустрнут схваленням уряду, преси Сост. С. М. Казанцев. Суд присяжных в России Громкие уголовные процессы 1864-1917 гг Л. 1991, с.13-14 . 5. судов статути 20 листопада 1864 року. Судов статути, у Рос законодавч положення, прийнят 20 листопада 1864 року склали основу судово реформи 1864 року. Судов статути - у дореволюцйно Рос офцйна назва законв, затверджених 20 листопада 1864 року Заснування судових установлень , Устав про покарання, що накладаються свтовими суддями , Устав карного судочинства , Устав цивльного судочинства. Судов статути оформили проведення судово реформи 1864 року. Вдповдно до Заснування судових установлень закон про судоустрй, судова влада належала мировим суддям, зздам мирових судв, окружним судам, судовим палатам Сенату верховний касацйний суд. Миров судд виршували справи одноосбно.

Вони знаходилися при мировому окруз повтовому, мському, що длилися на деклька дльниць.

У мировому окруз були також почесн миров судд, що разом з мировими дльничними суддями даного округу утворювали вищу нстанцю - ззд мирових судв. У окружний суд, що засновувався на деклька повтв, входили голова члени суду. Судова палата засновувалася в окруз, що обднував деклька губернй або областей по особливому розкладу.

Вона длилася на департаменти, що складалися з голови членв департаменту. Для завдування судовою частиною в Сенат були збережен в якост верховного касацйного суду касацйн департаменти по карних цивльних справах. Прокурорський нагляд здйснювали обер-прокурори, прокурори хн товариш здйснювався пд спостереженням мнстра юстиц як генерал-прокурора. Устав про покарання, що накладаються свтовими суддями являвся кодексом, у який були видлен з Укладення про покарання карних виправних менше серйозн злочини проступки, пдвдомч мировим суддям.

Статут складався з 13 глав. Перша глава мстила загальн положення перелк покарань за злочини, передбачен статутами. Глави 2-9 були присвячен дрбним злочинам проти суспльного полтичного ладу, проступкам проти порядку управлння т.д. У главах 10-13 говорилося про проступки проти особисто безпеки, проти смейно чест т.д. Устав карного судочинства кримнально-процесуальний кодекс визначав компетенцю судових органв по розгляду кримнальних справ, загальн положення, порядок виробництва у мирових установленнях, порядок виробництва в загальних судових мсцях, вилучення з загального порядку карного судочинства.

Вдповдно до статуту, мировий суддя розглядав кримнальн справи в межах вдведено йому компетенц, проте справи деяких осб наприклад, духвництва пдлягали вдомству нших судв з компетенц мирового судд виключалися справи таких осб, притягнення яких до вдповдальност змнювало склад злочинного дяння або спричиняло посилення покарання.

Основними стадями в карному процес, вдповдно до Статуту, були попередн розслдування, передання суду, пдготовч розпорядження до суду, розгляд справи, виконання вироку. Розрзнялися так вироки остаточн який пдлягали перегляду тльки в касацйному порядку, тобто не по сут, а лише по питанню про хню законнсть або незаконнсть неостаточн що допускали можливсть перегляду справи по сут, тобто в порядку апеляц. Устав цивльного судочинства цивльний процесуальний кодекс розрзняв судочинство цивльних справ у мирових судово-адмнстративних установленнях у суд земських начальникв повтових зздв судочинство в загальних судових мсцях.

У Статут, що вдбив основн принципи буржуазного права, найбльш послдовно здйснен початки змагальност, сторони в ньому повинн були забезпечувати докази. Нижчою нстанцю був окружний суд, апеляцйною - судова палата. Слухання справи вдбувалося у вдкритому судовому засданн. Судов статути ввели суд присяжних нститут судових слдчих, була реорганзована прокуратура, заснована адвокатура проголошен так буржуазно-демократичн принципи судочинства, як гласнсть, уснсть, змагальнсть.

Деяк судов органи мирова юстиця стали виборними, була створена бльш чтка система судових нстанцй. Проте судов статути зберегли значною мрою риси феодалзму. Селянство нацональн меншини нородц по маловажних карних цивльних справах позивалися в особливих судах, головним чином на основ феодальних звичав снували особлив суди для духвництва склад судових працвникв був в основному з середовища дворянства.

Селяни робтники не тльки не могли бути суддями, х не припускали навть у якост присяжних засдателв. Зовншньо прикритий демократичними принципами дворянсько-буржуазний суд дореволюцйно Рос був знаряддям гноблення придушення трудящих Большая Советская Энциклопедия, т.41 . 6.