рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Носять вольовий характер

Носять вольовий характер - раздел Право, Питання з екзамену "Господарське право" Носять Вольовий Характер. Це Результат Застосування Господарських Норм. 4.суб...

Носять вольовий характер. Це результат застосування господарських норм. 4.Субєктами господарських правовідносин є юридичні особи, а не фізичні. Виняток громадяни-підприємці. 5.Змістом цих відносин є права і обовязки учасників господарських правовідносин. 13.Види господарських правовідносин.

Господарські правовідносини класифікують за такими ознаками За обєктом, які витікають з різних галузей народного господарства в сільському господарстві. в капітальному будівництві. в транспорті. Тут обєктом виступають матеріальні блага, які створюються в цих сферах, а також соціальні блага.

За підставами виникнення, зміни та припинення договірчі купівлі-продажу . позадоговірчі нанесення шкоди. За субєктами між органами управління і юридичними особами. між юридичними особами. між обєднаннями і юридичними особами, що входять до складу обєднання. внутрішньогосподарські відносини. За методо регулювання господарської діяльності на засадах координації. на засадах субординації. 14. Виникнення і зміни господарських правовідносин.

Найчастіше господарські правовідносини виникають з договорів. Але вони можуть виникати і за інших підстав з адміністративних актів, в результаті відкриття, виникнення, раціоналізації пропозиції, створення творів мистецтва, літератури. Зміни господарських правовідносин відбуваєтьс в основному на підставі узгодженого волевиявлення субєктів правовідносин так як за гагальним правилом змінювати господарські правовідносини в односторонньому порядку заборонено. 17 . Суб єкти підприємницької дільності . Підприємцями можуть бути 1 . громадяни України , інших держав, не обмежені законом у правоздатнрсті або дієздатності . 2 . юр . особи всіх форм власності . Недопускається заняття підприєм -ю діяльністю а військовослужбовців б службових осіб органів прокуратури, суду, держ . безпеки, внутрішніх справ, арбітр . суду, держ . нотаріату . в органів держ . влади і управління що здійснюють конироль над підприємн . діяльн . г особи з непогашеною судимістю за корисні злочини д особи, яким суд заборонив займатись такою діяльн . до закінчення певного строку е не діездатні особи. Суб єкти мають право на любу діяльн яка не суперечить закону України, але існують певні обмеження 1 . заборона займатись діяльністю всім особам, крім вказаних в законодавстві 2 . стосується видів діяльності , що можуть здійснюватися з дозволу держави . 18.Ознаки юридичної особи. Юр . особами визнаються організації , що мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати особисті і майнові права, а також бути позивачем або відповідачем у суді , арб . суді , третейському суді . Ознаки юр . особи 1 . організаційна єдність, що випливає із статуту або положення товарний знак, товарна марка, печатка, бірка на одязі 2 . відокремленість майна балансова відомість, зведена балан . від 3 . самостійна відповідальність - це право на укладання договорів під власним іменем і з власної волі , і правова відповід . по забов язаням власним майном . 4 . можливість брати участь у судових засіданнях при захисті своїх інтересів. Юрид. Особи виникають на підставі 1 . рішень органів держ. управління 2 . рішень власників . 3 . на підставі Конституції . Юр . особи можуть припиняти свою діяльн . шляхом ліквідації або реорганізації злиття . 20.Обмеження у здiйсненнi пiдпр дiяльностi Iснують обмеж 2 рiвнiв. 1р -забороняеться займатися дiяльнiстю всiм особам указаним в законодавствi дiяльнiсть повязана з обiгом наркотичних засобiв, психотропних речовин, виготовленням та реалiзацiею вiйськовоi зброi та боеприпасiв до неi, вибухових речовин, видобуванням бурштину. 2 р- здiйснюеться зi спецiальнлго дозволу держави лiцензii пошук та експлуатацiя родовищ корисних копалин виготовлення та реалiзацiя медикаментiв та хiмiчних речовин виготовлення пива та вина, тютюнових виробiв медична, ветеринарна, юридична практика виготовлення ц п, грошових знакiв та знакiв поштовоi оплати аудиторська, страхова дiяльнiсть обробка поштовоi кореспонденцii використання радiочастот виготовлення печаток i штампiв тощо. Лiцензii видаються Каб Мiном Укр або уповноваженим ним органом у строк не бiльше 30 днiв з дня одержаання заяви.

Вiдмова у видачi лiцензii видаеться у той же строк у письмовiй формi.

Спори про вiдмову видати дозвiл лiцензiю розглядае суд або арбiтражний суд. 21. Принципи підприємницької діяльності Підприємництво здійснюється на основі таких принципів вільний вибір видів діяльності залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб ігромадян самостійне формування програми діяльності та вибірпостачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановленняцін відповідно до законодавства вільний найм працівників залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких незаборонено або не обмежено законодавством вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. 22 Держава і підприємці. Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. У разі поставок підприємцем товарів, виконання робіт, надання послуг для задоволення державних потреб держава сприяє забезпеченню його матеріально-технічними та іншими ресурсами.

У передбачених законом випадках підприємець або громадянин, який працює у підприємця по найму, може бути залучений довиконання в робочий час державних обов язків. Орган, що приймає таке рішення, відшкодовує підприємцю відповідні збитки.

Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист права власності підприємця. Вилучення державою у підприємця його основних і оборотних фондів та іншого використовуваного ним майна не допускається, завинятком випадків, передбачених законодавчими актами України. Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами, юридичними особами і державними органами його майнових прав, що охороняються законом, відшкодовуються підприємцю відповідно до чинного законодавства.

З метою створення сприятливих організаційних та економічнихумов для розвитку підприємництва держава надає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно виробничі та нежилі приміщення, невикористовуване устаткування, необхідні для здійснення підприємницької діяльності сприяє підготовці і перепідготовці кадрів здійснює первісне облаштування неосвоєних територій об єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх у кредит підприємцям стимулює за допомогою економічних важелів цільових субсидій, податкових пільг тощо модернізацію технології, інноваційнудіяльність, освоєння нових видів продукції та послуг надає підприємцям цільові кредити подає підприємцям інші види допомоги.

Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції міжпідприємцями, захищає споживачів від проявів несумлінноїконкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницькоїдіяльності. Втручання державних органів у господарську діяльністьпідприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбаченихзаконодавством України прав державних органів поздійсненню контролю за діяльністю підприємців. Не допускається прийняття державними органами актів, яківизначають привілейоване становище суб єктів підприємницькоїдіяльності однієї з форм власності щодо суб єктів підприємницькоїдіяльності інших форм власності. 23 Державна реєстрація підприємницької діяльності.Для державної реєстрації суб єкта підприємницької діяльності- юридичної особи подаються такі документи рішення власника майна або уповноваженого ним органу про створення юридичної особи крім приватного підприємства. Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів у випадках, передбачених законом статут реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію документ, що засвідчує сплату власником внеску до статутного фонду суб єкта підприємницької документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію. Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи, документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію. Органам державної реєстрації забороняється вимагати від суб єктів підприємницької діяльності додаткові документи, непередбачені цим Законом.

Державна реєстрація суб єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб єктів підприємницькоїдіяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію 24 Особливості держ реєстрації субєктів підприємницької діяльності з іноземними елементами. Іноземна юридична особа відповідним документом засвідчує свою реєстрацію у країні місцезнаходження витяг із торгівельного, банківського або судового реєстру тощо. Цей документ повинен бути засвідчений згідно із законодавством країни його видачі, перекладений українською мовою та легалізований у консульській установі України, якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначений документ може бути також засвідчено у посольстві відповідної держави в Україні та легалізовано в МЗС. 25 Перереєстрація субєктів підприємницької діяльності. У разі зміни назви, організаційно-правової форми суб єкта підприємницької діяльності, а також форми власності суб єкти підприємницької діяльності у місячний термін з моменту настаннязазначених змін зобов язані подати документи для перереєстрації. Перереєстрація суб єкта підприємницької діяльностіпроводиться в порядку, встановленому для його реєстрації. У разі перереєстрації суб єкта підприємницької діяльності, що визначається правонаступником підприємства, приватизованого як цілісний майновий комплекс, подається документ, який засвідчуєправо власності на зазначений об єкт. Суб єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії відділення, представництва без створення юридичної особи. Відкриття вказаних підрозділів не потребує їх державної реєстрації. Суб єкт підприємницької діяльності повідомляє провідкриття філії відділення, представництва орган державноїреєстрації шляхом внесення додаткової інформації в свою реєстраційну картку.

У разі зміни свого місцезнаходження суб єкт підприємницькоїдіяльності в семиденний термін повинен повідомити про це органдержавної реєстрації. 26 Скасування державної реєстрації субєктів підприємництва.

Скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника або уповноважених ним органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду арбітражного суду в разі визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та законодавству України несвоєчасного повідомлення суб єктом підприємницької діяльності про зміну його назви, організаційної форми, формивласності та місцезнаходження визнання суб єкта підприємницької діяльності банкрутом увипадках, передбачених законодавством неподання протягом року до органів державної податковоїслужби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно з законодавством.

Скасування державної реєстрації суб єкта підприємницькоїдіяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб єкта підприємницької діяльності як юридичної особи, шляхом виключення його з Реєстру суб єктів підприємницької діяльності. Скасування державної реєстрації позбавляє суб єктапідприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставоюдля виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств іорганізацій України. 27 Припинення діяльності субєктів підприємницької діяльності. Припинення підприємницької діяльності Діяльність підприємця припиняється з власної ініціативи підприємця на підставі рішення суду або арбітражного суду у випадках, передбачених законодавством України у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання на інших підставах, передбачених законодавчими актами України. 28.Правове регулюванн пiдприємницькоi дiяльностi. Пiдприемництво-самостiйна iнiцiатива, систематична, на власний ризик дi-ть по в-ву про-цii, виконанню робiт, послуг, заняття торгiею з метою одержання прибутку.

Iснують обмеж 2 рiвнiв. 1р -забороняеться займатися дiяльнiстю всiм особам указаним в законодавствi дiяльнiсть повязана з обiгом наркотичних засобiв, психотропних речовин . 2 р- здiйснюеться зi спецiальнлго дозволу держави лiцензii пошук та експлуатацiя родовищ корисних копалин виготовлення та реалiзацiя медикаментiв та хiмiчних речовин виготовлення пива та вина, тютюнових виробiв. Лiцензii видаються Каб Мiном Укр або уповноваженим ним органом у строк не бiльше 30 днiв з дня одержаання заяви.

Вiдмова у видачi лiцензii видаеться у той же строк у письмовiй формi.

Спори про вiдмову видати дозвiл лiцензiю розглядае суд або арбiтражний суд. Пiдпр-во здiйснюеться на основi принципiв вiльний вибiр видiв дi-тi, органiзацiйних форм добровiльне 36. Правовий статус майна підприэмств Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності або повного господарського відання Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання.

Здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства.

Відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах через біржі, за конкурсом, на аукціонах у порядку, що визначається Фондом державного майна України. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти направляються виключно на інвестиції. Джерелами формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески засновників доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності доходи від цінних паперів кредити банків та інших кредиторів капітальні вкладення і дотації з бюджетів надходження від роздержавлення і приватизації власності придбання майна іншого підприємства, організації безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян інші джерела, не заборонені законодавчими актами України. Підприємство, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.

Підприємству надається право, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, за винятком тих, які відповідно до законодавчих актів України не можуть бути в їх власності. Безоплатна передача і надання підприємствами матеріальних цінностей громадянам здійснюються з дозволу власника або уповноваженого ним органу, крім випадків, передбачених законодавством України. 38. Правовий статус майна акціонерних товариств.

АТ визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобовязаннями тільки майном товариства.

Товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність продукції, виробленої товариством одержаних доходів іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом.

Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матер цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права в тому числі на інтелектуальну власність, грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Вищим органом АТ є загальні збори товариства.

Виконавчим органом є правління, яким керує голова правління обирається згідно із статутом АТ . В разі ліквідації АТ грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунку по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобовязань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах передбачених Законом Про господ товариства та установчими документами, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію. Майно передане товариству учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди. 39. Правовий статус майна товариства з обмеженою відповідальністю. Майно ТОВ створюється за рахунок вкладів учасників, які несуть відповідальність лише в межах їх вкладів. Товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність продукції, виробленої товариством одержаних доходів іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом.

Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матер цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права в тому числі на інтелектуальну власність, грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Вищим органом є збори учасників. Також створюється виконавчий орган колегіальний дирекція або одноособовий директор. Дирекцію очолює генеральний директор.

Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх вкладу.

У разі ліквідації грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунку по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобовязань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах передбачених Законом Про господ товариства та установчими документами, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію. Майно передане товариству учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди.

У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його грошові кошти не підлягають розподілу між учасниками до вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних гарантій. 40. Правовий статус майна товариства з додатковою відповідальністю. Майно формується за рахунок вкладів учасників, які відповідають за боргами ТДВ своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майонм в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника.

Товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність продукції, виробленої товариством одержаних доходів іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом. Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матер цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права в тому числі на інтелектуальну власність, грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Вищим органом є збори учасників. Також створюється виконавчий орган колегіальний дирекція або одноособовий директор. Дирекцію очолює генеральний директор.

Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх вкладу.

У разі ліквідації грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунку по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобовязань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах передбачених Законом Про господ товариства та установчими документами, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію. Майно передане товариству учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди.

У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його грошові кошти не підлягають розподілу між учасниками до вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних гарантій. 41. Правовий статус майна товариства з повною відповідальністю. Майно ТПВ формується за рахунок вкладів всіх учасників, які займаються спільною підпр діяльністю і несуть відповідальність за зобовязанями товариства усім своїм майном.

Товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність продукції, виробленої товариством одержаних доходів іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом.

Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матер цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права в тому числі на інтелектуальну власність, грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Ведення справ повного ТПВ здійснюється за загальною згодою всіх учасників. Можуть виділятися одна чи декілька осіб, які виступають від імені товариства це передбачається в установчому договорі . Якщо при ліквідації ТПВ виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство несуть відповідальність його учасники всім своїм майном.

Учасник відповідає за борги незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу у товариство.

Учасник, що сплатить всі борги товариства може вимагати у решти учасників, що несуть перед ним відповідальність, їх сплати пропорційно частці кожного з них у майні товариства. 42. Правовий статус майна командитних підприємств. Майно КТ формується за рахунок вкладів учасників, які здійснюють від імені товариства підпр діяльність і несуть відповідальність за зобовязаннями товариства всім своїм майном та вкладу одного чи більше учасників, відповідальність яких обмежується розміром цього вкладу у майно.

Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матер цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права в тому числі на інтелектуальну власність, грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність продукції, виробленої товариством одержаних доходів іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом.

Управління справами КТ здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю. Вкладник КТ відповідає за борги товариства, які виникли до його вступу у товариство, перед третіми особами в тому ж порядку, як і інші. Якщо КТ ліквідується без перетворення його в інший вид господ товариства то грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунку по оплаті праці найманих працівників та виконання зобовязань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім між учасниками з повною відповідальністю у порядку і на умовах передбачених Законом Про господ товариства та установчими договором.

Якщо коштів недостатньо для повного повернення вкладникам їх коштів, то вони розподіляються відповідно до долі кожного вкладника у майні товариства. 43. Державне управління якістю продукції Підприємства, установи, організації та громадяни можуть возити з-за кордону сировину, продукцію вироби, обладнання, технологічні лінії тощо і реалізовувати чи використовувати їх в Україні лише за наявності даних щодо безпеки для здоровя населення.

Перелік та зміст цих даних встановлюється головним держ. санітарним лікарем України. У разі відсутності зазначених даних ввезення, реалізація та використання продукції закордонного вир-ва дозволяється лише після отримання позитивного висновку держ. санітарно-гігієнічної експертизи.

Продовольча сировина, продукти харчування, а також матеріали, обладнання і вироби, що використовуються при їх виготовленні, зберіганні, транспортуванні та реалізації повинні відповідати вимогам санітарних норм і підлягають обовязковій сертифікації. Підпри-ва, установи, організації та громадяни, які виробляють, зберігають, транспортують чи реалізують продукти харчування і продовольчу сировину, несуть відповідальність за їх безпеку для здоровя і життя населення, віповідність вимогам санітарних норм. Розробка і вир-во нових видів продуктів харчування, вровадження нових технологічних процесів їх вир-ва та обробки, а також матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи продуктами харчування під час виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації, дозволяються головним держ. санітарним лікарем на підставі позитивного висновку держ. санітарно-гігієнічної експертизи. 44. Державна система стандартизації метрології і сертифікації. Декрет КМ України від 10.05.93. Дія Декрету поширюється на підпри-ва, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності, що діють на території України, а також на громадян - субєктів підпри-кої діяль-ності. Держ.система стандартизації в Україні визначає мету і принципи управління, форми та загальні організаційно-тех-нічні правила виконання всіх видів робіт із стандартизації. Держ.система стандар-ції спрямована на забезпечення реалізації єдиної технічної політики в сфері стандар-ції, метрології та сертифікації захисту інтересів споживачів і дер-жави з питань безпеки продукції про-цесів, робіт і послуг для життя, здо-ровя та майна громадян, охорони нав-колишнього природного середовища взаємозамінності та сумісності про-дукції, її уніфікації якості продукції відповідно до роз-витку науки і техніки, потреб насе-лення і народного господ-ва економії всіх видів ресурсів, поліп-шення техніко-економ. показників ви-робництва безпеки н г обєктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та ін. надзви-чайних ситуацій створення нормативної бази функ-ціонування систем стандартизації та сертифікації продукції обороноздатності та мобілізаційної готовності країни. Основними принципами станд-ції є врахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економ. доцільності й ефективності вир-ва для виготівника, користі та безпеки для споживачів і держави в цілому гармонізація з міжнародними, регіо-нальними, а у разі необхідності з націо-нальними стандартами ін. країн забезпечення відповідності вимог нормат-х документів актам закон-ва участь у розробленні нормат-х доку-ментів усіх заінтересованих сторін розробників, виготівників, споживачів, органів держ.виконавчої влади тощо взаємозвязок і узгодженість нормат. документів усіх рівнів придатність нормат-х документів для сертифікації продукції відкритість інформації про діючі стандарти і програми робіт із станд-ції з урахуванням вимог чинного закон-ва. Нормативні документи із станд-ції по-діляються на галузеві стандарти стандарти підприємств стандарти науково-техн. та інженерних товариств і спілок технічні умови.

Міжнародні, регіональні та національні стандарти ін.країн застосов. в Україні відповідно до її міжнародних догово-рів. 45. Державний контроль та нагляд за якістю продукції. З метою захисту прав споживачів та запобігання реалізації продукції, небез-печної для життя та здоровя громадян, і відповідно до Законів України Про захист прав споживачів , Про забезпе-чення санітарного та епідемічного бла-гополуччя населення , Про зовніш-ньоекономічну діяльність та Декрету КМ України від 10.05.93 Про стан-дартизацію і сертифікацію КМ по-становляє 1.Держкомітету по стандартизації, мет-рології та сертифікації посилити кон-троль за якістю і безпекою харчових продуктів, що виробл. в Україні, та імпортов.харчових продуктів далі - то-вар щодо їх відповідності вимогам та стандартам, які діють в Україні. 2.Товар, який реаліз. в роздрібній тор-гівлі, повинен мати на етикетках упа-ковці інформацію в доступній формі, викладену відповідно до чинного закон-ва про мови, і містити відомості про загальну назву харчового продукту масу обєм склад, включаючи перелік викор. у процесі виготов-ня інших продуктів харчування, харчових добавок, барвни-ків калорійність дату виготовлення термін придатності до споживання та умови зберігання найменування та адресу виробника. 3.Підтвердження відповідності това-ру, що виробляється в Україні або вво-зиться на митну територію України, обовязковим вимогам діючих в Украї-ні стандартів здійснюється шляхом його сертифікації або визнання вида-них за кордоном документів, що під-тверджують відповідність товару.

Правила сертифікації товару та виз-нання іноземних сертифікатів установ-люються Держкомітетом по стандар-тизації, метрології та сертифікації. 4.Реалізація товару, що виготовле-ний в Україні та підлягає обовязковій сертифікації, здійснюється лише за наявності сертифіката. Пропуск на митну територію товару, що підлягає обовязковій сертифікації, здійснюєть-ся митними органами за умови подання відповідному митному органові сер-тифіката або документа про визнання іноземного сертифіката, виданого від-повідним органом України. 5.Не підлягає реалізації товар, що виготовлений в Україні, а також про-пуску через митний кордон товар, тер-мін придатності до споживання якого виробником не зазначено.

Не підлягає пропуску на митну територію Укр. товар без сертифіката або документа про визнання іноземного сертифіката, якщо він підлягає обовязковій серти-фікації. Такий товар залишається під митним контролем та передається на зберігання у порядку, передбаченому законодавством. 46. Поняття та зміст права власності. Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності в Україні охороняється законом.

Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. 47. Субєкти права власності Суб єктами права власності в Україні визнаються народ України, громадяни, юридичні особи та держава.

Суб єктами права власності в Україні відповідно до Закону можуть бути також інші держави, їх юридичні особи, спільні підприємства, міжнародні організації, громадяни інших держав та особи без громадянства.

Майно може належати на праві спільної часткової або сумісної власності громадянам, юридичним особам і державам.

Допускається об єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб і держави, та створення на цій основі змішаних форм власності, в тому числі власності спільних підприємств з участю юридичних осіб і громадян інших держав.

Громадяни, юридичні особи та Україна можуть мати у власності майно, розташоване на території інших держав. 48. Форми і види права власності. Власність в Україні виступає в таких формах приватна, колективна, державна.

Суб єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Її об єктами є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Суб єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об єктами власності, які йому належать. Право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника загальні збори, конференції, з їзди тощо. Окремі функції по господарському управлінню колективним майном може бути покладено вищими органами управління власника на створювані ними органи.

До державної власності в Україні належать загальнодержавна республіканська власність і власність адміністративно-територіальних одиниць комунальна власність. Суб єктом права загальнодержавної республіканської власності є держава в особі Верховної Ради України. Суб єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Суб єктами права державної власності на землю виступають Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. 49. Види набуття права власності. Праця громадян є основою створення і примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Право колективної власності виникає на підставі добровільного об єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об єднань передачі державних підприємств в оренду викупу колективами трудящих державного майна перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод. 50. Підстави припинення права власності. Право власності припинається в результаті набуття права власності на даний обєкт власності іншим субєктом права власності. Вилучення майна у власника допускається при зверненні стягнення на це майно за зобов язаннями власника у випадках і порядку, передбачених Законом.

За обставин надзвичайного характеру у випадках стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій майно в інтересах суспільства за рішенням органів державної влади може бути вилучено реквізовано у власника в порядку і на умовах, встановлених законодавчими актами України з виплатою йому вартості майна.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, допускається оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду чи іншого компетентного органу службової особи. Власникові виплачується вартість цього майна у порядку і розмірах, встановлених законодавчими актами України. У випадках, передбачених законодавчими актами України, майно може бути безоплатно вилучено конфісковано у власника за рішенням вироком суду, арбітражного суду чи іншого компетентного органу службової особи як санкція за вчинення правопорушення. 51. Захист права власності. Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом, державним арбiтражним судом або третейським судом.

У разі прийняття Україною законодавчого акта, який припиняє право власності, держава відшкодовує власникові заподіяні збитки.

Збитки відшкодовуються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності, включаючи й неодержані доходи. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.

Власник має право вимагати повернення віндикації свого майна з чужого незаконного володіння. На вимоги про повернення майна з чужого незаконного володіння встановлюється трирічна позовна давність. Громадянин не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку поза його волею інакше, як на підставі рішення суду, у випадках, передбачених законодавчими актами України. У разі вилучення за рішенням суду земельної ділянки для задоволення державних і громадських потреб колишньому власнику передається взамін інша рівноцінна за якістю земельна ділянка. 52. Поняття господарське зобовязання. господарське зобовязання - це врегульоване правом госп відношення, в силу якого одна особа управлена вимагати від іншої здійснення господарських функцій - передачі майна, виконання роботи, надання послуг тощо, а інша сторона зобовязана виконати вимоги щодо предмета зобовязання і має право вимагати за це зустрічної винагороди сплатти грошей, зустрічних послуг і т. ін. 53. Виникнення господарського зобовязання.

Господадські зобовязання виникають з ряду підстав, а саме Ю Держ контракту чи держ замовлення.

Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.

Ю З іншого акту органу управління. Ю Із господарського договору, укладеого на підставі держ контракту, держ замовлення чи іншого управлінського правового акту. Ю Із господарського договору, укладеого за простою згодою сторін. Укладення договору.

Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Форма договору.

Коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась.

Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін підписаними стороною, яка їх надсилає. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.

Пропозиція укласти договір. Коли пропозиція укласти договір зроблена усно без зазначення строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо друга сторона негайно заявила особі, яка зробила пропозицію, про прийняття цієї пропозиції. Якщо з одержаної з запізненням відповіді про згоду укласти договір видно, що відповідь була надіслана своєчасно, вона визнається такою, що запізнилася, лише в тому разі, коли особа, яка зробила пропозицію, негайно повідомить другій стороні про одержання відповіді з запізненням.

В цьому разі відповідь вважається новою пропозицією. Відповідь про згоду укласти договір на інших умовах.

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і в той же час новою пропозицією. Якщо при укладенні договорів між державними, кооперативними та іншими громадськими організаціями виникають розбіжності, що підлягають розгляду судом, арбітражем або третейським судом 54. Виконання господарських зоб-нь. Загальні умови вик-ня зобовязань. 1. Зобов язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. 2.Одностороння відмова від виконання зобов язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом. 3.Кредитор вправі не приймати виконання зобов язання частинами, якщо інше не передбачено законом, актом планування, договором або не випливає з суті зобов язання. 4. Виконання зобов язання, що виникло з договору, може бути покладене в цілому або в частині на третю особу, якщо це передбачено встановленими правилами, а так само якщо третя особа зв язана з однією з сторін адміністративною підлеглістю або відповідним договором. Якщо з закону, договору або з суті зобов язання не випливає обов язок боржника виконати зобов язання особисто, кредитор повинен прийняти виконання, запропоноване за боржника третьою особою. 5. Якщо строк виконання зобов язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. 6.Боржник вправі виконати зобов язання до строку, якщо інше не випливає із закону, договору або змісту зобов язання. 7. Місце виконання зобов язання.

Зобов язання повинно бути виконане в тому місці, яке зазначено в законі, договорі, акті планування, на підставі якого виникло зобов язання, або виходячи з суті зобов язання.

Якщо місце виконання зобов язання не визначене, виконання повинно бути проведене 1 по зобов язанню передати будівлю - за місцем знаходження будівлі 2 по грошових зобов язаннях крім грошових зобов язаньдержавних, кооперативних та інших громадських організацій - за місцем проживання кредитора в момент виникнення зобов язання, а якщо кредитор в момент виконання зобов язання змінив місце проживання і повідомив про це боржника, то в новому місці проживання кредитора з віднесенням за рахунок кредитора всіх витрат, зв язаних із зміною місця виконання 3 .по всіх інших зобов язаннях - за місцем проживання боржника, а якщо боржником є юридична особа - за місцем її знаходження. 8. Виконання альтернативного зобов язання. Боржникові, зобов язаному виконати одну з двох або кількох дій, належить право вибору, якщо з закону, договору, або змісту зобов язання не випливає інше. 9. Якщо в зобов язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, то кожний з кредиторів має право вимагати виконання, а кожний з боржників повинен виконати зобов язання в рівній частці з іншими, якщо інше не випливає з закону або договору. 10. Солідарні зоб-ня. При солідарному обов язку боржників кредитор вправі вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу.

Кредитор, який не одержав повного задоволення від одного з солідарних боржників, має право вимагати недоодержане з решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов язаними доти, поки зобов язання не погашено повністю. Виконання солідарного зобов язання повністю одним з боржників звільняє решту боржників від виконання кредиторові. Боржник, який виконав солідарне зобов язання, має право зворотної вимоги регрес до кожного з решти боржників у рівній частці. 11. Солідарні вимоги кредиторів. При солідарності вимоги кожний з солідарних кредиторів має право пред явити до боржника вимогу в повному обсязі. Виконання зобов язання повністю одному з солідарних кредиторів звільняє боржника від виконання іншим кредиторам.

Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов язаний відшкодувати іншим кредиторам частки, що їм належать, коли інше не випливає з відносин між ними. 12. Виконання грошового зобов язання внесенням боргу в депозит.

В разі відсутності кредитора, а також в разі ухилення його від прийняття виконання або іншого прострочення з його боку, а так само при відсутності представника недієздатного кредитора боржник по грошовому зобов язанню або по зобов язанню передати цінні папери має право внести належні з нього гроші або цінні папери в депозит державної нотаріальної контори або приватного отаріуса, які повідомляють про це кредитора.

Внесення грошей або цінних паперів у депозит державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса вважається виконанням зобов язання. 55. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ ЯЗАНЬ. Виконання зобов язань може забезпечуватися згідно з законом або договором 1. Неустойкою.

Неустойкою штрафом, пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов язання, зокрема в разі прострочення виконання. 2. Заставою.

В силу застави кредитор заставодержатель має право в разі невиконання боржником заставодавцем забезпеченого заставою зобов язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає в силу договору чи закону.

Заставою може бути забезпечена дійсна вимога. 3. Порука.

За договором поруки поручитель зобов язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов язання в повному обсязі або в частині. Порука може забезпечувати лише дійсну вимогу.

Договір поруки повинен бути укладений у письмовій формі. 4. Завдаток.

Завдатком визнається грошова сума, що видається однією з договірних сторін в рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні в підтвердження укладення договору і в забезпечення його виконання.

Якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка дала завдаток, він залишається у другої сторони.

Якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка одержала завдаток, вона повинна сплатити другій стороні подвійну суму завдатку. 56. Припинення зобовязання. 1. Зобовязання припиняється виконанням.

Якщо боржник видав кредитору в посвідчення зобов язання борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути цей документ, а при неможливості повернення зазначити про це в розписці, що ним видається. Розписка може бути замінена написом на борговому документі, що повертається. Знаходження боргового документа у боржника посвідчує припинення зобов язання, поки не доведено інше. При відмові кредитора видати розписку, повернути борговий документ або відмітити в розписці неможливість його повернення боржник вправі затримати виконання.

В цьому випадку кредитор вважається таким, що прострочив. 2. Зобов язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування досить заяви однієї сторони. 3. Недопустимість зарахування Не допускається зарахування вимог 1 по яких минув строк позовної давності 2 про відшкодування шкоди, викликаної ушкодженням здоров я або заподіянням смерті 3 про довічне утримання стаття 425 цього Кодексу 4 .в інших випадках, передбачених законом. 4. Зобов язання припиняється збігом боржника і кредитора в одній особі. 5. Зобов язання припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов язання іншим між тими ж особами. 6. Зобов язання припиняється неможливістю виконання, якщо вона викликана обставинами, за які боржник не відповідає. 7. Зобов язання припиняється смертю боржника, якщо виконання не може бути проведено без особистої участі боржника.

Зобов язання припиняється смертю кредитора, якщо виконання провадиться особисто для кредитора.

Зобов язання припиняється ліквідацією юридичної особи боржника або кредитора . 57. Поняття господарського договору Із загальноправової точки зору господарський договір являє собою господарське правовідношення між двома або більше суб єктами, змістом якого є їх договірні майнові зобов язання діяти певним чином передати і прийняти майно, виконати роботу, надати послуги і т.ін. Господарський договір - це регулятор конкретних одиничних господарських відносин зв язків між суб єктами господарської діяльності, умови дії якого визначають самі ці суб єкти. Господарський договір має особливі ознаки. 1-господарське законодавство регулює даний договір як таку угоду, яка має визначену економічну і правову мету. 2- стосовно господарських договорів діють окремі правила щодо підстав їх укладання і змісту господарських договірних зобов язань. 3-закон обмежує коло суб єктів, які можуть бути суб єктами господарських договорів. Отже, господарський договір - це майнова угода господарюючого суб єкта з контрагентом, яка встановлює змінює, припиняє зобов язання сторін у сфері господарської і комерційної діяльності при виробництві і реалізації продукції, виконанні робіт, наданні послуг Господарський договір - це юридичне джерело договірних господарських зобов язань. 58. Функції господарського договору Функції господарського договору - це передбачені або санкціоновані законом регулятивні властивості його як юридичного акта, завдяки яким врегульовуються відповідні господарські відносини.

Господарському договору властиві загальні договірні і специфічні, тобто господарсько-договірні, функції. Загальними функціями договору є - ініціативна договір як акт прояву ініціативи і узгодженої волі сторін врегулювати певні відносини - програмно-координаційна договір як програма поведінки сторін щодо здійснення господарських відносин і засіб узгодження, координації їх дій відповідно до економічних інтересів і намірів - інформаційна договір завдяки формальній визначеності його умов включає в себе інформацію про правове становище сторін у договорі, яка необхідна сторонам, у відповідних випадках - юрисдикційним органам, третім особам - гарантійна лише завдяки договору включаються в дію такі правові гарантії виконання договірних зобов язань, як неустойка, завдаток, застава тощо - правозахисна договір є правовою формою відносин, тобто формою, в межах якої забезпечується примусове виконання зобов язань сторін шляхом використання майнових санкцій, засобів оперативного впливу. Специфічними, властивими господарському договору є такі функції - правового забезпечення економічних потреб стосовно тих споживачів, потреби яких централізовано враховуються державою і фінансуються за рахунок державного бюджету правового засобу реалізації державних замовлень.

Державні замовлення це обов язкові для виконавців юридичні акти централізованого планування виробництва правового інструмента засобу децентралізованого планування господарської діяльності Таким чином, істотні умови господарських договорів є обов язковою економічною інформацією для складання планів -пдприємств 59.Порядок укладання господарських договорів Укладання господарського договору - це зустрічні договірно-процедурні дії двох або більше господарюючих суб єктів щодо вироблення умов договору, які відповідають їх реалним намірам та економічним інтересам, а також юридичне оформлення договору надання цим умовам певної форми як правового акту. 1-Особливістю господарських договорів є те, що при їх укладанні застосовуються певні техніко-юридичні процедури, тобто порядок висловлення пропозиції укласти договір оферти та прийняття її акцепту значною мірою формалізований. 2-особливістю укладання господарських договорів є доарбітражне врегулювання розбіжностей, що виникають при цьому.

Такі розбіжності між підприємствами, організаціями розглядаються керівниками чи заступниками керівників підприємств та організацій або за їх уповноваженням іншими особами.

При наявності заперечень щодо умов договору підприємство чи організація, які одержали проект договору, складають протокол розбіжностей, про що робиться застереження в договорі, та в 20-денний строк надсилають іншій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Підприємство, організація, які одержали протокол розбіжностей, зобов язані протягом 20 днів розглянути його, вжити заходів до врегулювання розбіжностей з другою стороною, включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк на вирішення арбітражного суду. Він є загальним і підлягає додержанню сторонами, якщо інший спеціальний порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин 3-особливістю укладання господарських договорів є те, що законодавство передбачає спеціальні порядки укладання господарських договорів окремих видів. Суть їх полягає в тому, що форми, строки укладання таких договорів та ін. регулюються нормами кодексів, статутів, правил та положень про конкретні види господарських договорів. 60. Зміст господарських договорів. Зміст гд повинен відповідати загальним правилам встановленим законодавством. Правове регулювання змісту може здійснюватись 1. шляхом покладання на сторони обов язку керуватися закріпленими в законодавстві показниками 2. шляхом визначення в імперативному порядку суттєвих умов договору 3. шляхом типізації господарських договорів 4. шляхом встановлення кола осіб або умов договору, переліку документів, що до них додаються.

В змісті договору умови можуть бути суттєві - для кожного виду договору свої звичайні - передбачені нормативними актами, що діють після укладання договору, навіть без внесення в них тексту договору випадкові - відносяться ті, що заносятьсядо тексту договору за згодою сторін, якщо вони не співпадають з нормативами чинного законодавства, або регулюють відноситни не врегульовані нормами права. 61. Пролонгація господарських договорів Пролонгація гд-продовження дії гд за згодою сторінна слідуючий період. Вона може здійснюватися -шляхом активних дій -волевиявлення сторін закріплюється документально 1. автоматично.

Допускається на підставі нормативних актів, що допускають автоматичне продовження строку дії гд на такий же строк і на тих умовах, якщо ні одна із сторін за певний час до закінчення строку діїдоговору не поставила вимогу про його припинення. 2. в порядку передбаченому договором. В цьому випадку довгостроковість договору може бути зумовлена і узгодженапри укладанні договору 62.Система господарських договорів Система господарських договорів за досягненнями певних цілей договори про реалізацію майна договори прои передачу майна в тимчасове використання транспортні банківське обслуговування про надання господарських послуг- договри компенсійної продажі комплексні договори договори про організацію господарських зв язків. 63.Відповідальність у господарському праві - це комплексний правовий інсти-тут, який має свій особливий предмет регулювання - господарські правопору-шення.

Вчинення суб єктом господарських відносин правопорушення тягне за со-бою застосування до правопорушника передбаченої або санкціонованої нор-мами господарського законодавства відповідальності. Оскільки це відпові-дальність за господарські правопору-шення правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності , санкції за них визначені господарським зако-ном. Даний вид відповідальності в тео-рії господарського права визначається як господарсько-правова відповідаль-ність. Господарсько-правові санкції в своїй сутності є економічно-юридичними.

Тому в законодавстві визначення економічні і майнові можуть вживатися як тотожні. Економічні - це негативний еконо-мічний вплив на правопорушника з ме-тою стимулювання виконання ним зо-бов язання.

Майнові - застосовуються лише у правовій формі, якою є передбачені за-коном або договором майнові еконо-мічні за змістом санкції. Види господарсько-правової відпові-дальності розрізняються залежно від видів господарських правопорушень і санкцій, встановлених за ці правопо-рушення.

За цим критерієм в теорії пра-ва розрізняються відшкодування збит-ків, штрафні санкції, оперативно-гос-подарські санкції. Відшкодування збитків. В разі невико-нання або неналежного виконання зо-бов язання боржником він зобов яза-ний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Визначено види втрат кре-дитора, які визначаються як збитки. Це витрати кредитора, втрата або пошкод-ження його майна, доходи, які він одер-жав би, якби зобов язання було вико-нане боржником.

Відшкодування збит-ків застосовується як майнова санкція Штрафні санкції. Штрафна господар-сько-правова відповідальність відріз-няється від відшкодування збитків на-самперед тим, що вона виконує ка-ральну або дисциплінуючу функцію. Розмір цієї відповідальності загалом залежить від ступеня серйозності гос-подарського правопорушення, а не від суми завданого кредиторові збитку.

Чинне законодавство розрізняє три ви-ди штрафних санкцій штраф у влас-ному розумінні, пеню, неустойку.

Неустойка являє собою різновид штрафної економічної санкції, розмір якої визначається законом або догово-ром у процентному відношенні до суми невиконаної частини зобов язання.

Пеня як штрафна санкція застосовує-ться в основному в разі прострочення виконання грошових зобов язань су-б єктами господарської діяльності. Особливістю пені є те, що вона вста-новлюєтсья у процентному відношенні до простроченної суми, причому за кожний день прострочення, доки зо-бов язання не буде виконане. 64. Як і будь-яка інша юридична від-повідальність, господарсько-правова відповідальність грунтується на певних правових підставах.

Це, по-перше, нор-мативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність суб єк-тів господарських відносин.

Другою правовою підставою є господарська правосуб єктність правопорушника боржника і потерпілого кредитора. Сторонами правовідносин щодо засто-сування відповідальності даного виду можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи не-залежно від форми власності майна, організаційно-правових форм, тобто особи, що мають право звертатися до арбітражного суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів. Третя підстава наз. юридико-фактичною.

Це протиправні дія або бездіяльність осо-би - господарського правопорушника, що порушують права і законні інтереси потерпілої особи кредитора чи зава-жають їх реалізації. Дана підстава скла-дається з чотирьох елементів, які в тео-рії права називаються умовами госпо-дарсько-правової відповідальності факт госп. порушення, тобто пору-шення норми закону, умови дого-вору, держ. контракту тощо, внас-лідок чого завдаються збитки або інша шкода майновим правам та інтересам потерпілого кредитора протиправність поведінки госп. порушника.

Дана умова визначається у госп. праві в широкому розумінні. Це може бути як дія, так і бездіяльність, що порушують пра-вову норму, планове завдання, умови договору і т.ін. причинний зв язок між протиправ-ною поведінкою порушника і завда-ними потерпілому збитками.

Йдеться про так званий причинно-необхідний зв язок, коли протиправна дія чи без-діяльність є об єктивною причиною такого наслідку, як збитки або інша шкода, завдані потерпілому кредито-рові . Цей зв язок необхідно доводити відповідними доказами вина госп. правопорушника - це не-гативне суб єктивне ставлення пра-вопорушника до прав і законних інте-ресів потерпілого. Вина у госп. і юрисдикційній практиці - це існування двох обставин, які дають підстави для застосування відпові-дальності наявність в особи-правопо- рушника реальних можливостей для належного виконання невжиття ним всіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, запобігання збиткам шкоді потерпілого. Формою вини може бути як умисел, так і необережність правопорушника.

Вина підприємства - це вина його пра-цівників. Отже, принцип відповідаль-ності за вину вимагає конкретних пра-цівників, дія або бездіяльність яких спричинили невиконання зобов язань чи заподіяння шкоди. Для застосування майнової відпові-дальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність усіх чоти-рьох умов, тоді як для застосування неустойки штрафу, пені досить лише двох з них факту господарського пра-вопорушення та протиправності пове-дінки порушника. 65.Господарсько-правові санкції - це конкретний розмір юрид. відповідаль-ності за порушення прав та законних інтересів субєкту у встановленому по-рядку. Можуть застосовуватись лише при наявності підстав та умов відпові-дальності. Санкція являє собою захід держ. примусового впливу.

Застосовує-ться арбітражним судом, судом, третей-ським судом або іншим компетентним держорганом.

Господарські санкції мають певні риси 1.Носять майновий характер. 2.За загальним правилом стягнення від-буваються на користь потерпілої сто-рони. Основною функцією є поновлення майнової сфери потерпілої сторони, за рахунок правопорушника господ. від-носин.

Законодавство України передбачає -штрафні -компенсаційні -конфіскаційні Конфіскаційні - це ті санкції, які повязані з безоплатним вилученням майна на прибуток держави.

Штрафні - грошові суми, які субєкт господарювання, що порушив господ. права, зобовязаний виплатити субєк-ту, права та законні інтереси якого він порушив. Компенсаційні - визначаються заходи майнового характеру, що мають за мету відшкодування потерпілій стороні шкоди чи збитків, скоєних правопо-рушником, якщо збитки нанесені не в результаті договорної діяльності. Збитки - це витрати кредитора, втрата або пошкодження майна, а також не-одержаний кредитовий прибуток, який він одержав би при виконанні зобо-вязань боржником. 66. Поняття та юридичні ознаки біржі. Згідно з Законом Про товарну біржу товарна біржа є організацією, що об єднуе юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту I пропозицій товарів, вивчення, упорядкування і полегшення товарообороту і пов язаних з ним торговельних операцій. Отже, біржа є господарською організацією, яка виконуе певні, а саме ринкові регулятивні організаційні та економічні , функциї в економіці завдяки виявленню курсу товарних цін, попиту і пропозиції. Основна її мета -сприяти зведенню в одному місці на біржі попиту і пропозиції на певні товари, обслуговування їх обігу. Це характеризує біржу як економічну категорію. Залежно від предмета діяльності є фондові і товарні біржі. Фондова біржа-це біржа, що оперує цінними паперами, тобто грошовими документами, шо засвідчують право володжня або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила. та їх власником і передбачають, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. 06 єктами операцій фондової біржі є акції облігації республіки, місцевих позик і піддприємств казначейські зобов язання республіки ошадні сертифікати векселі. Поняття правове становище і діяльність фондової бїржї ре-гулюються розділом II Фондова біржа Закону України Про цінні папери і фондову біржу. Фондова біржа - це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. 3 точки зору правового становища фондова біржа являє собою підприємство у формі акционерного тов-ва, яке зосереджуе в собі попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу.

Товарні біржі класифікуються на види залежно від ряду підстав.

Так, залежно від характеру асортименту товара товарні біржі поділяються на вузькоспеціалізовані предметом торпвлі є один вид товарів спешалізовані предметом біржової торгівлі є однотипні групи товарів універсальні предметом торгівлі є широкий асортимент товарів. Залежно від характеру біржових угод виділяють біржі реального товару, на яких предметом кушвлі-продажу є реальний товар як вироблений, так і намічений для виготовлення ф ючерсні, на яких здійснюсться торгівля не реальіними товарами, а контрактами на них опціонні, предметом торгів на яких є тільки права на купівлю або продаж реальних товарів або контрактів на них у наступному періоді комплексні, на яких укладаються угоди щодо реального товару, ф ючерсні та опціонні угоди.

Залежно від ступеня відкритості можливості участі в торгах товарні біржі подтяються на відкриті публічні , на яких, крім членів біржі, в біржових операціях можуть брати участь і відвдувачі торгів постійні і разові , та закриті, на яких право участі в біржових торгах і укладання біржових угод мають лише члени даної товарної біржі. 67. Функци, права та обов язки біржі. Функци біржі випливають насамперед, з поняття цієї спеціальної господарської організації, а саме - товарна біржа виконус функцію товаророзподільчого каналу або механізму, завдяки якому товар розподіляється між споживачами за реальною ціною - товарна біржа є свого роду господарюючим суб ектом, який організовуе ринок.

Тому її ще називають організованим ринком.

Вона створює необхідні умови учасникам бі

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Питання з екзамену "Господарське право"

Арбітражний суд - незалежний орган для вирішення спорів між юридичними особами, держвними органами. Він виконує такі функції 1 Захист прав та законих інтересів учасників… Це дає можливість не тільки вирішити конкретні спори, але і визначити тенденцію господарських відносин, проводити…

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Носять вольовий характер

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Эта работа не имеет других тем.

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги