ВИСНОВОК

Нормативно-правові акти мають неабияку цінність. Вони мають на меті регулювання та покращення

Нормативно-правовий акт – це загальнообов’язкове офіційне рішення спеціально уповноваженого суб’єкта, прийняте в певному порядку, яке встановлює нові правові норми, змінює або скасовує вже наявні. Юридичні властивості нормативно-правових актів: - такі акти є формально-обов'язковими волевиявленнями уповноваженого суб'єкта; - містять правила поведінки загального характеру; - приймаються органами держави, посадовими особами (або у деяких випадках, передбачених законом, іншими суб'єктами); - мають точно визначені зовнішні реквізити (ознаки); - публікуються у спеціальних (офіційних) виданнях; - поширюють свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів. Не зважаючи на те, що чисельність нормативно-правових актів перевищує таку кількість як 60 тис., все одно він має деякі недоліки. Тому, що якщо б система законодавства була досконала, не виникало б протиріч між нормами та законами, які видають уповноважені на це органи. Закон – нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади (або громадянського суспільства /безпосередньо народу/), який регулює найважливіші питання суспільного життя, установлює права і обов'язки громадян, має вищу юридичну чинність і приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури. З метою ефективного використання безлічі законів, що виникають, необхідно однозначне розуміння їх видів, загальних і специфічних ознак, співвідношення між собою. Види законів за строком дії: 1) постійні – закони, що діють без обмеження строку; 2) тимчасові – закони, що діють з обмеженням строку (наприклад, закони "Про оподатковування", "Про бюджет на 2001 рік"); 3) надзвичайні (як різновид тимчасових законів) – ухвалюються у певних, передбачених конституцією, ситуаціях і діють на період надзвичайного стану (наприклад, проголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної небезпеки, оголошення війни), їх особливість полягає в тому, що вони припиняють дію інших законів. Види законів за суб'єктами законотворчості: - ухвалені громадянським суспільством (народом) у результаті референдуму ; - у хвалені законодавчим органом держави. Види законів за межами дії: - закони України; - закони Автономної Республіки Крим. Види законів за структурною формою: - кодифіковані; - некодифіковані. До останніх примикають Зібрання законодавства, Зводи законів, які є актами такого виду систематизації законодавства, як консолідація. Підзаконні нормативно-правові акти – це нормативні акти компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання. Підзаконні нормативні акти різняться за юридичною чинністю. Юридична чинність підзаконних нормативних актів залежить від становища органів держави, які видають ці акти, їх компетенції, а також характеру і призначення самих актів. Акт нижчої державної інстанції повинен знаходитися не лише "під законом", а й "під" нормативними актами усіх вищих державних органів, яким він покликаний відповідати. Отже, поняття нормативно-правовий акт як – джерело права охоплює усе велике різноманіття правових норм, що регулюють різноманітні і незліченні – соціальні зв'язки в суспільстві. Теоретикам права довелося чимало потрудитися, щоб класифікувати нормативно-правові акти, знайти чіткі критерії цієї класифікації, зробити її зручною для наукового і, головне, практичного вживання. Загалом, я вважаю, що система Українського законодавства досить не досконала і прагне удосконалення. Підтвердження цьому може слугувати те,що прийняті закони скасовують або доповнюють іншими законами. З цієї ситуації стає зрозуміло, що люди не зможуть вчасно та з довірою ставитися до правової системи. Ще неабиякою проблемою і недоліком є те, що постійно видається численна кількість підзаконних актів. Тому, на мою думку саме на ці проблеми має звернути увагу в першу чергу наша влада, різні органи державної влади та державні юридичні установи.