Правові системи сучасності та критерії їх класифікації

У загальній теорії права “правова система” — поняття, яке характеризує сукупність усіх правових явищ дійсності з точки зору виразу їхньої цілісності і взаємозв'язку. Структура правової системи складається з статичних і динамічних елементів.

Правова система в статиці охоплює сукупність:

а) норм, принципів, інститутів (нормативний бік системи);

б) правових установ (організаційний елемент);

в) правових поглядів, ідей, уявлень, притаманних даному суспільству (ідеологічний елемент).

У динаміці правової системи вирізняють: правотворення, реалізацію права, що включає виникнення, зміну і припинення правовідносин, правове мислення. Дослідження правової системи у взаємодії з економічною, політичною, ідеологічною, моральною, релігійною та іншими суспільними системами, тобто зі всім комплексом соціальних інститутів і цінностей, властивих певній країні, становить поняття національної (внутрішньодержавної) правової системи як поодинокого явища. Національна правова система як конкретно-історична соціальна реальність відповідає поняттю правової системи у “вузькому” розумінні і в межах державного кордону має ознаки єдності і суверенності.

Розрізняють такі основні структурні сукупності правових систем:

• романо-германське право (його називають ще континентальним), до якого також належить скандинавське, латиноамериканське право і право Японії;
• англо-американське право, або система “загального права”; соціалістичне право;
• релігійно-традиційні правові системи, включаючи мусульманське право, індуське, іудейське, канонічне, далекосхідне, традиційне право країн Азії та Африки.

В окремих державах спостерігається переплетіння, множинність двох або більше правових систем. Ці правові системи інколи називають “гібридними”, оскільки їх важко віднести до якоїсь правової сім’ї, — це стосується правових систем Філіппін, Ізраїлю, Японії, Камеруна, Греції, Сомалі, Південно-Африканської Республіки, штату Луїзіани в США, провінції Квебек у Канаді, Шотландії та ін. Наприклад, правова система даної країни може мати певні особливості, завдяки яким їх відносять до конкретної правової сім’ї, але водночас вона може мати такі особливості, які не дозволяють цього зробити. Таке згладжування розбіжностей характерне для права в країнах Африки та Ближнього Сходу, де одні частини правової системи були наближені до західних ідеалів (у кримінальному праві, у торговельному праві та процесі), а інші (правовий статус особи, сімейне право та земельне право) продовжували існувати відповідно до традиційних принципів даного регіону. Такий феномен типовий не тільки для цих країн. Глибокі розбіжності можуть бути виявлені і поміж правовими системами, що, як узвичаєно вважати, належать до однієї правової системи. Американська система права, без сумніву, належить до сім’ї загального права, хоч численні відмінності відмежовують її від Англійського права, головним чином через те, що Англія — унітарна держава, а США — федерація.