Найскладнішим у теорії правовідносин вважається питання про визначення об’єкта правовідносин. З позицій філософії під об’єктом розуміють те, що протистоїть суб’єкту в його предметно-практичній і пізнавальній діяльності. Поняття об’єкта права значно вужче поняття об’єкта дослідження. Об’єкт права — це суспільні відносини, які можуть бути предметом правового регулювання і потребують правового регулювання. Об’єкти правовідносин конкретні і індивідуалізовані, вони являють собою життєві обставини, на які спрямована діяльність конкретних людей.
Об’єктом правовідносин є матеріальні або нематеріальні блага, заради одержання, передачі або використання яких виникають права і обов’язки учасників правовідносин.
Об’єкти правовідносин пов’язані з правами і обов’язками суб’єктів правовідносин, з можливістю користуватися і розпоряджатися будь-чим. Вони обумовлені певним способом поведінки, дають змогу претендувати на певні за характером дії інших осіб. Залежно від характеру і видів правовідносин їх об’єктами є:
1) предмети матеріального світу: частини матеріальної природи, природні ресурси, земля, надра, ліс тощо;
2) речі і цінності: засоби виробництва і споживання, будівлі, цінні папери, гроші тощо. Вони є об’єктами майнових правовідносин, таких як купівля — продаж, дарування, заклад, обмін, зберігання, спадкоємство тощо;
3) особисті немайнові блага: життя, безпека, честь, гідність, відпочинок, освіта, здоров’я, свобода, право на ім’я, недоторканність житла тощо. Вони є об’єктами правовідносин різних галузей права і врегульовані нормами кримінального, адміністративного, цивільного, конституційного, сімейного права тощо;
4) послуги, як результат певної поведінки, внаслідок якої виникають права і обов’язки суб’єктів правовідносин. Вони мають місце у сфері управління, побутового обслуговування, господарської, культурної, освітянської та інших сфер діяльності людини (наприклад, правовідносини, які виникають з приводу перевезення вантажу). Уповноважену особу цікавить переважно результат дій зобов’язаної особи — доставка перевізником вантажу в пункт призначення у визначений термін, а не його поведінка;
5) продукти духовної творчості. Це результати інтелектуальної діяльності: твори мистецтва, музики, літератури, «ноу-хау», комп'ютерні програми та ін. З приводу таких об’єктів виникають правовідносини духовного характеру (наприклад, правовідносини між автором і видавництвом; відвідування картинної галереї, театральної вистави, опери, балету тощо).