Р о з д і л IX

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Стаття 44. Правові підстави та порядок звільнення від
кримінальної відповідальності

1. Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної
відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках,
передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок
звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється
законом.{ Стаття 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3465-VI
( 3465-17 ) від 02.06.2011 }

Стаття 45. Звільнення від кримінальної відповідальності
у зв'язку з дійовим каяттям

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або
необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від
кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину
щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю
відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.{ Стаття 45 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI
( 270-17 ) від 15.04.2008 }

Стаття 46. Звільнення від кримінальної відповідальності
у зв'язку з примиренням винного з потерпілим

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або
необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від
кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим
та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.{ Стаття 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI
( 270-17 ) від 15.04.2008 }

Стаття 47. Звільнення від кримінальної відповідальності
у зв'язку з передачею особи на поруки

1. Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої
тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної
відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства,
установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона
протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру
колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не
порушуватиме громадського порядку.

2. У разі порушення умов передачі на поруки особа
притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею
злочин.

Стаття 48. Звільнення від кримінальної відповідальності
у зв'язку із зміною обстановки

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої
тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності,
якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок
зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну
небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
{ Стаття 48 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4652-VI
( 4652-17 ) від 13.04.2012 }

Стаття 49. Звільнення від кримінальної відповідальності
у зв'язку із закінченням строків давності

1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо
з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили
минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за
який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за
який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого
злочину.

2. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила
злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих
випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із
зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від
кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло
п'ятнадцять років.

3. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення
зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа
вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо
тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня
вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються
окремо за кожний злочин.

4. Питання про застосування давності до особи, що вчинила
особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути
призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд
не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення
волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на
певний строк.

5. Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти
миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині
першій статті 442 цього Кодексу.{ Стаття 49 із змінами, внесеними згідно із Законом N 245-VII
( 245-18 ) від 16.05.2013 }

Р о з д і л X

ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ

Стаття 50. Поняття покарання та його мета

1. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені
держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні
злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод
засудженого.

2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення
засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як
засудженими, так і іншими особами.

3. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або
принизити людську гідність.

Стаття 51. Види покарань

До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть
бути застосовані такі види покарань:

1) штраф;

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину
або кваліфікаційного класу;

3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися
певною діяльністю;

4) громадські роботи;

5) виправні роботи;

6) службові обмеження для військовослужбовців;

7) конфіскація майна;

8) арешт;

9) обмеження волі;

10) тримання в дисциплінарному батальйоні
військовослужбовців;

11) позбавлення волі на певний строк;

12) довічне позбавлення волі.

Стаття 52. Основні та додаткові покарання

1. Основними покараннями є громадські роботи, виправні
роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт,
обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні
військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне
позбавлення волі.

2. Додатковими покараннями є позбавлення військового,
спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та
конфіскація майна.

3. Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або
займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так
і як додаткові покарання.

4. За один злочин може бути призначено лише одне основне
покарання, передбачене в санкції статті (санкції частини статті)
Особливої частини цього Кодексу. До основного покарання може бути
приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та
порядку, передбачених цим Кодексом.

5. Ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має
наслідком відповідальність, передбачену статтями 389 та 390 цього
Кодексу.{ Стаття 52 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI
( 270-17 ) від 15.04.2008 }

Стаття 53. Штраф

1. Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у
випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього
Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.

2. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості
вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах
від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до
п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено
вищого розміру штрафу. За вчинення злочину, за який передбачене
основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом,
не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином,
або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від
граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією
частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Суд, встановивши,
що такий злочин вчинено у співучасті і роль виконавця
(співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є
незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в
розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті)
Особливої частини цього Кодексу, без урахування розміру майнової
шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення
злочину доходу.

3. Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише
тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції
частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

4. З урахуванням майнового стану особи суд може призначити
штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до
одного року.

5. У разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності
підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму
штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна
година громадських робіт за один установлений законодавством
неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами
із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених
законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але
на строк не більше двох років.

У разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як
основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його
виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді
позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у таких межах:

1) від одного до п'яти років позбавлення волі - у випадку
призначення штрафу за вчинення злочину середньої тяжкості;

2) від п'яти до десяти років позбавлення волі - у випадку
призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину;

3) від десяти до дванадцяти років позбавлення волі - у
випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину.

Якщо під час розрахунку строку позбавлення волі цей строк
становить більше встановлених цією частиною статті меж, суд
замінює покарання у виді штрафу покаранням у виді позбавлення волі
на максимальний строк, передбачений для злочину відповідної
тяжкості цією частиною статті.{ Стаття 53 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI
( 270-17 ) від 15.04.2008; в редакції Закону N 4025-VI ( 4025-17 )
від 15.11.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом N 4652-VI
( 4652-17 ) від 13.04.2012 }

Стаття 54. Позбавлення військового, спеціального звання,
рангу, чину або кваліфікаційного класу

Засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має
військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас,
може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або
кваліфікаційного класу.

Стаття 55. Позбавлення права обіймати певні посади
або займатися певною діяльністю

1. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися
певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на
строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк
від одного до трьох років.

2. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися
певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у
випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції
частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з
урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку
із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин
справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати
певні посади або займатися певною діяльністю.

3. При призначенні позбавлення права обіймати певні посади
або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до
арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні
військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно
поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім
цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної
сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту
відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі
застосування статті 77 цього Кодексу - з моменту набрання законної
сили вироком.{ Стаття 55 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI
( 270-17 ) від 15.04.2008 }

Стаття 56. Громадські роботи

1. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у
вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних
робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

2. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти
до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години
на день.

3. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним
інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які
досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової
служби.

Стаття 57. Виправні роботи

1. Покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк
від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи
засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт
провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому
вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

2. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та
жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до
непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих,
що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців,
осіб рядового і начальницького складу Державної служби
спеціального зв'язку та захисту інформації України, працівників
правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів,
державних службовців, посадових осіб органів місцевого
самоврядування.

3. Особам, які стали непрацездатними після постановлення
вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із
розрахунку трьох встановлених законодавством неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт.{ Стаття 57 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1180-VI
( 1180-17 ) від 19.03.2009 }

Стаття 58. Службові обмеження для військовослужбовців

1. Покарання у виді службового обмеження застосовується до
засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової
служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках,
передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд,
враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за
можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не
більше двох років призначити службове обмеження на той самий
строк.

2. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового
обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі,
встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти
відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може
бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк
покарання не зараховується йому в строк вислуги років для
присвоєння чергового військового звання.

Стаття 59. Конфіскація майна

1. Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому
безоплатному вилученні у власність держави всього або частини
майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина
майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна
конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

2. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо
тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках,
спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

3. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається
законом України.

Стаття 60. Арешт

1. Покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в
умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести
місяців.

2. Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.

3. Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти
років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи
років.

Стаття 61. Обмеження волі

1. Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в
кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від
суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим
залученням засудженого до праці.

2. Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти
років.

3. Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх,
вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти
років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців
строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Стаття 62. Тримання в дисциплінарному батальйоні
військовослужбовців

1. Покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні
призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від
шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом,
а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу
засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на
строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні
на той самий строк.

2. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців
замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які
раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.

Стаття 63. Позбавлення волі на певний строк

1. Покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції
засудженого та поміщенні його на певний строк до
кримінально-виконавчої установи закритого типу.

2. Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до
п'ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною
частиною цього Кодексу.{ Стаття 63 із змінами, внесеними згідно із Законами N 270-VI
( 270-17 ) від 15.04.2008, N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009 }

Стаття 64. Довічне позбавлення волі

1. Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення
особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках,
спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за
можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.

2. Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що
вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65
років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час
вчинення злочину або на момент постановлення вироку.