Реферат Курсовая Конспект
Тема: Поняття Особливої частини Кримінального права України. Кримінально-правова кваліфікація - раздел Право, Тема: Поняття Особливої Частини Кримінального Права України. Кримінал...
|
Тема: Поняття Особливої частини Кримінального права України. Кримінально-правова кваліфікація
План
1. Поняття Особливої частини Кримінального права України та її система.
2. Кримінально-правова кваліфікація і кваліфікація злочинів.
3. Результати кримінально-правової кваліфікації.
4. Структура кримінально-правової кваліфікації та її значення.
1. Особлива частина Кримінального права України – сукупність кримінально-правових норм, прийнятих вищим органом законодавчої влади, які регулюють суспільні відносини пов’язані із вчиненням конкретних суспільно-небезпечних діянь та призначення покарання за кожен із них.
Особлива частина Кримінального права України складається з 20 розділів, які розміщені в певній послідовності в залежності від родового об’єкта. Виключення складають лише 2 розділи: Розділ ХVІІ «Злочини у сфері службової діяльності»та Розділ ХІХ «Військові злочини», які сконструйовані в залежності від спеціального суб’єкта (службова особа, військовослужбовець).
Норми Особливої частини Кримінального закону можна поділити на 3 основні групи.
1. Забороняючі – наявність яких вказує на те, що ті чи інші діяння прямо заборонені до вчинення тягнуть кримінально-правову відповідальність. Таких норм в Особливій частині більшість (ст. 185 КК України, ст.257 КК України, ст. 364 КК України.).
2. Роз’яснюючі – за допомогою яких законодавець тлумачить або розкриває деякі поняття і терміни, які зазначені в самій нормі (ст.401 КК України – поняття військового злочину).
3. Заохочувальні – норми, наявність яких дає можливість звільнити суб’єкта від кримінальної відповідальності, за наявності умов, що зазначені у статті (ч.2 ст.111 КК України, ч.3 ст.263 КК України).
2. Кваліфікація – (походить від лат. quails – який за якістю і facio - роблю) в буквальному розумінні означає визначати за якістю або робити оцінку будь-чого. В теорії кримінального права термін кваліфікації вживається принаймні в 2-х основних значеннях:
1) Кримінально-правова кваліфікація.
2) Кваліфікація злочинів
Як правило цих два поняття ототожнюють, однак, це не зовсім вірно, оскільки термін кримінально-правова кваліфікація дещо ширший за змістом і включає в себе термін кваліфікація злочинів (кваліфікація малозначних діянь, діянь при наявність обставин, що виключають злочинність).
На наявність кримінально-правової кваліфікації вказують принаймні дві ознаки:
1) Вчинене діяння містить ознаки протиправності;
2) Вчинене діяння містить ознаки суспільної небезпечності.
Кримінально-правова кваліфікація – це оцінка вчиненого діяння, яке містить ознаки протиправності і завдало чи могло завдати шкоди правоохоронюваним інтересам з метою встановлення є воно злочинним чи незлочинним.
Кваліфікація злочинів – це встановлення і юридичне закріплення точної відповідності між фактичними ознаками вчиненого діяння і юридичними ознаками складу злочину, які закріплені в Особливій частині Кримінального закону.
В теорії кримінального права виділяють такі стадії кримінально-правової кваліфікації:
1) стадія вибору кримінально-правової норми;
2) стадія встановлення відповідності між фактичними і юридичними ознаками;
3) стадія юридичного закріплення результатів кваліфікації.
Кваліфікація повинна пройти всі три стадії, оскільки вони є рівнозначними між собою. Відсутність хоча б однієї із них свідчить про те, що кваліфікація або не відбулася або є невірною.
Кожна із зазначених вище стадій кваліфікації характеризується рядом етапів.
І стадію характеризують:
1) етап зібрання фактичних даних;
2) етап висунення версій;
3) етап оцінки доказів;
4) етап встановлення кримінально-правової норми (норм).
ІІ стадію характеризують:
1) етап доведення наявності складу злочину;
2) етап встановлення моменту закінчення злочину;
3) етап оцінки діяння, що було вчинене кількома співучасниками;
4) етап оцінки множинності злочину;
5) етап встановлення наявності чи відсутності обставин, які виключають злочинність діяння.
ІІІ стадію характеризують:
1) етап обґрунтування;
2) етап мотивування.
3. Результат кваліфікації це кінцевий підсумок або оцінка вчиненого суспільно небезпечного діяння. В результаті кримінально-правової кваліфікації може бути встановлено:
1 – діяння є злочином:
- діяння являє собою один злочин, вчинений одним виконавцем і кваліфікується за однією нормою Особливої частини;
- діяння було вчинене кількома співучасниками або містить ознаки незакінченого злочину (при кваліфікації крім норм Особливої частини застосовуються відповідні норми Загальної частини (ст.14, 15,27);
- діяння містить ознаки множинності злочинів – кваліфікується за кількома нормами Особливої частини.
2 – діяння не є злочином:
- воно містить ознаки складу злочину, але у зв’язку з малозначністю не є злочином;
- воно містить ознаки складу злочину, але вчинене при наявності обставин, які виключають злочинність діяння (виправданий ризик, необхідна оборона);
- воно містить ознаки складу злочину, однак не є злочином, оскільки вчинене особою, яка або не досягла віку кримінальної відповідальності або є неосудною;
- діяння не є злочинним, оскільки не містить ознак будь-якого складу злочину.
4. Кваліфікація має свою внутрішню структуру (будову):
1) об’єкт кваліфікації;
2) суб’єкт кваліфікації;
3) зміст кваліфікації.
Об’єкт кваліфікації – це вчинене діяння, яке піддається оцінці з метою визначення є воно злочином чи незлочинним.
Суб’єкт кваліфікації – орган (службова особа), який уповноважений державою на здійснення кримінально-правової оцінки вчиненого.
В залежності від суб’єкта кваліфікація поділяється на 2 види:
1) офіційна;
2) неофіційна.
Суб’єктом офіційної кваліфікації є службові особи, уповноважені на її проведення (слідчі, судді та ін.). Суб’єктом офіційної кваліфікації можуть бути також обвинувачений і його захисник, оскільки вони мають право подавати клопотання про зміну кваліфікації (про перекваліфікацію).
Суб’єктом неофіційної кваліфікації можуть виступати вчені, науковці, студенти (громадяни в цілому).
Правове значення має лише офіційна кваліфікація, оскільки вона тягне певні правові наслідки. За допомогою неофіційної кваліфікації визначають певну думку громадськості.
Зміст кваліфікації складає сам процес кваліфікації. Для того, щоб кваліфікація була вірною, існує формула кваліфікації.
Формула кваліфікації – це сукупність цифр і літер, за допомогою яких здійснюється вказівка на відповідну норму кримінального закону та її частину, що прямо передбачає вчинене діяння.
Правильна кваліфікація має широке кримінально-правове, кримінально-процесуальне, кримінологічне, криміналістичне значення, зокрема: вона впливає на призначення справедливого покарання засудженого; на тактику і методику проведення слідчих дій; на обрання запобіжного заходу; є основою правової статистики; визначає напрямки боротьби із злочинністю; впливає на правосвідомість людей та ін.
Кримінально-правовий аналіз окремих із злочинів проти основ національної безпеки України.
Тема: Злочини проти життя та здоров’я особи
План
1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти життя та здоров’я особи.
2. Вбивство: поняття, характеристика, класифікація
3. Тілесні ушкодження: поняття, аналіз, види.
4. Інші злочини проти життя та здоров’я особи.
Нші злочини проти життя та здоров’я особи
Кримінально-правовий аналіз окремих злочинів проти волі, честі та гідності особи.
Кримінально-правовий аналіз окремих із злочинів проти виборчих, трудових і інших особистих прав і свобод людини і громадянина
Тема: Злочини проти власності
План
1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти власності.
2. Кримінально-правова характеристика окремих злочинів проти власності.
Кримінально-правова характеристика окремих злочинів проти власності.
Тема: Злочини у сфері господарської діяльності
План
1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів у сфері господарської діяльності.
2. Кримінально-правова характеристика окремих злочинів у сфері господарської діяльності.
Кримінально-правова характеристика окремих злочинів у сфері господарської діяльності.
Ст. 199 Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї
Безпосередній об'єкт цього злочину – суспільні відносини у сфері кредитно-грошової системи України, а також інших країн у разі підробки їх валюти.
Предмет цього злочину становлять: підроблені національна валюта України у вигляді банкнот або металевої монети; іноземна валюта; державні цінні папери; білети державної лотереї. Загалом, розміри підробок на кваліфікацію не впливають, однак, якщо мова іде про предмет у великих чи особливо великих розмірах, то відповідальність настає за ч.2 або 3 ст.199 КК України.
Об'єктивна сторона цього злочину може виражатися у одній із наступних альтернативних дій: виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні, ввезенні в Україну з метою збуту, а також збуті зазначених вище предметів.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення діяння, незалежно від того чи настали будь-які наслідки.
Суб'єктивна сторона цього злочину – прямий умисел, поєднаний з метою збуту вказаних вище предметів. Відсутність такої мети виключає кримінальну відповідальність.
Суб'єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.
Частина 2 ст. 199 КК України передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі. Великий розмір, відповідно до примітки, має місце, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Частина 3 ст. 199 КК України передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі. Особливо великий розмір, відповідно до примітки, має місце, якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Тема: Злочини проти довкілля
План
1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти довкілля.
2. Кримінально-правова характеристика окремих злочинів проти довкілля.
Кримінально-правова характеристика окремих злочинів проти довкілля.
Тема: Злочини проти громадської безпеки
План
1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти громадської безпеки.
2. Кримінально-правова характеристика окремих злочинів проти громадської безпеки.
Кримінально-правова характеристика окремих злочинів проти громадської безпеки.
Тема: Злочини проти безпеки виробництва
План
1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти безпеки виробництва.
2. Кримінально-правовий аналіз деяких злочинів проти безпеки виробництва.
Кримінально-правовий аналіз деяких злочинів проти безпеки виробництва.
Тема: Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту
План
1. Поняття, загальна характеристика та система злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
2. Кримінально-правовий аналіз деяких злочинів 11 розділу.
Кримінально-правовий аналіз деяких злочинів 11 розділу
Тема: Злочини проти громадського порядку і моральності
План
1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти громадського порядку і моральності.
2. Кримінально-правова характеристика окремих злочинів проти громадського порядку.
3. Юридичний аналіз окремих злочинів проти моральності.
Кримінально-правова характеристика окремих злочинів проти громадського порядку.
Юридичний аналіз окремих злочинів проти моральності.
Тема: Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення
План
1. Поняття, загальна характеристика та система злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення
2. Кримінально-правовий аналіз деяких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення.
Поняття, загальна характеристика та система злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення.
Відповідно до ст. 49 Конституції України кожний має право на охорону здоров'я. Держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя населення. Злочини, передбачені розділом XIII Особливої частини КК України, посягають на здоров'я населення, яке є родовим об'єктом цих злочинів.
Додатковими безпосередніми об’єктами можуть бути життя і здоров’я потерпілої особи, інтереси правосуддя, нормальне функціонування фінансово-кредитної системи, право власності, громадський порядок, суспільна моральність та ін.
Обов'язковою ознакою злочинів, що розглядаються (за винятком порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням – ст. 325 КК України), є наявність предметів, що становлять підвищену небезпеку для здоров'я людей. Вони виступають як предмети або як засоби вчинення цих злочинів. Такими предметами є: 1) наркотичні засоби; 2) психотропні речовини; 3) прекурсори; 4) аналоги наркотичних засобів та психотропних речовин; 5) снотворний мак і конопля; 6) отруйні і сильнодіючі речовини; 7) одурманюючі засоби; 8) мікробіологічні та інші біологічні агенти; 9) токсини; 10) допінг; 11) радіоактивно забруднені продукти та інша продукція; 12) рецепт на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин; 13) кошти, здобуті від незаконного обігу наркотичних засобів; 14) обладнання, призначене для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Ряд складів злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів в якості кваліфікуючих ознак передбачає вчинення незаконних дій, якщо їх предметом були особливо небезпечні наркотичні засоби і психотропні речовини, а також наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори у великих і особливо великих розмірах.
Об'єктивна сторона злочинів, що розглядаються, полягає в суспільно небезпечному і протиправному заподіянні шкоди здоров'ю населення.
Як правило, ці злочини вчинюються тільки шляхом дії, а деякі з них і бездіяльністю (наприклад, порушення правил зберігання і обліку наркотичних засобів, отруйних і сильнодіючих речовин, мікробіологічних та інших біологічних агентів або токсинів).
Склади злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів сконструйовані в основному як формальні (виключення складає заволодіння наркотичними засобами шляхом викрадення, привласнення, шахрайства і зловживання службовим становищем, який за структурою є формально-матеріальним). Водночас деякі злочини проти здоров'я населення мають матеріальні склади (статті 325-327 КК України), які передбачають два види наслідків: 1) створення загрози заподіяння шкоди здоров'ю населення і 2) фактичне заподіяння такої шкоди.
Окрім того, матеріальні склади мають і деякі злочини з кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками (наприклад, незаконне введення в організм наркотичних засобів, якщо воно заподіяло середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілому або заподіяння йому смерті (частини 2 і 3 ст. 314 КК України), порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, якщо воно спричинило їх нестачу у великих розмірах (ч. 2 ст. 320 КК України), спонукання неповнолітніх до застосування допінгу, якщо воно заподіяло істотну шкоду здоров’ю або тяжкі наслідки (ч. 4 ст. 323 КК України).
Там, де закон передбачає матеріальні склади, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є причинний зв'язок.
Інколи обов’язковими із об’єктивної сторони є і інші ознаки. Зокрема, спосіб вчинення злочину (незаконне введення в організм наркотичних засобів будь-яким способом), місце вчинення злочину (незаконне публічне вживання наркотичних засобів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних, культурних заходів) та інші.
Суб'єктивна сторона злочинів з формальним складом характеризується прямим умислом. Важливе значення для кваліфікації злочину при цьому має встановлення наявності або відсутності мети збуту наркотичних засобів, радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції та інших предметів. У більшості злочинів з матеріальним складом вина є тільки умисною (наприклад, викрадення, привласнення наркотичних засобів, заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовою особою своїм службовим становищем.). Разом з тим, для таких злочинів, як порушення правил поводження з біологічними агентами чи токсинами; заготівля, перероблення або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування характерна необережна форма вини до наслідків, хоч самі дії (бездіяльність) у вигляді порушення правил, можуть бути вчинені як умисно, так і через необережність. Інколи характерним є і мотив посягання (корисливий мотив при незаконній видачі рецепта на право придбання наркотичних засобів).
Суб'єкт цих злочинів як правило, загальний, тобто будь-яка осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Лише за викрадення (крадіжку, грабіж, розбій) і вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів передбачена відповідальність осіб, які досягли 14-річного віку. Водночас тільки спеціальним суб'єктом можливе вчинення таких злочинів, як заволодіння наркотичними засобами шляхом зловживання службовим становищем, незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів, порушення правил поводження з наркотичними засобами, отруйними і сильнодіючими речовинами, біологічними агентами чи токсинами.
Таким чином, злочини проти здоров'я населення – це передбачені кримінальним законом винні, суспільно небезпечні діяння, які створюють загрозу заподіяння шкоди або заподіюють фактичну шкоду здоров'ю невизначеного кола осіб.
Частина 4 ст. 307 КК України, ч. 4 ст. 309 КК України і ч. 4 ст. 311 КК України закріплюють заохочувальні норми, які передбачають обов'язкове і безумовне звільнення особи від кримінальної відповідальності за наявності певних передумов та підстав (добровільна здача наркотичних засобів, звернення до лікувальної установи і початок лікування від наркоманії тощо).
В залежності від безпосереднього об'єкта, особливостей предмета та об'єктивної сторони усі злочини проти здоров'я населення, можна поділити на такі групи:
1) злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів та інших предметів, небезпечних для здоров'я населення;
2) злочини, пов'язані з незаконним заволодінням наркотичними засобами, а також обладнанням, призначеним для їх виготовлення;
3) злочини, пов'язані з незаконним вживанням наркотичних і одурманюючих засобів, а також допінгу;
4) інші злочини проти здоров’я населення.
Кримінально-правовий аналіз деяких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення.
Ст. 307 Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
Об’єктом злочину є встановлений з метою захисту здоров’я населення порядок обігу наркотичних засобів або психотропних речовин.
Предметом злочину є: 1) наркотичні засоби; 2) психотропні речовини; 3) аналоги наркотичних засобів та психотропних речовин.
Об'єктивна сторона злочину полягає в одній із наступних альтернативних дій: 1) незаконне виробництво; 2) виготовлення; 3) придбання; 4) зберігання; 5) перевезення; 6) пересилання з метою збуту; 7) незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Для наявності складу злочину досить вчинення хоча б однієї із зазначених дій.
Під незаконним виробництвом слід розуміти виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів з використанням механізмів, промислових ліній і комплексів тощо. Причому виробництво передбачає систематичну, постійну злочинну діяльність, що здійснюється, як правило, на професійній основі і з професійним обладнанням.
Незаконне виготовлення – це будь-які дії, внаслідок яких були отримані наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги. Під виготовлення підпадають і дії з переробки, рафінування (очищення) з метою підвищення їх концентрації або наркотичного ефекту.
Придбання – це отримання наркотичних засобів або психотропних речовин у самого виробника або інших осіб (купівля, отримання в обмін, в рахунок сплати боргу, в дарування або позики, а також привласнення знайденого).
Під зберіганням слід розуміти фактичне володіння наркотичними засобами або психотропними речовинами (при собі, в приміщенні, в тайнику чи інших місцях). Причому для кваліфікації вчиненого не має значення, чи є винний власником чи ні, здійснюється зберігання тимчасово або постійно, а також місце зберігання.
Під зберігання підпадає також носіння наркотичних засобів і психотропних речовин.
Перевезення – це переміщення наркотичного засобу або психотропної речовини з одного місця в інше будь-яким транспортним засобом, по землі, воді або у повітрі.
Збут – це будь-яка форма передачі або реалізації наркотичних засобів або психотропних речовин, в результаті якої вони переходять у володіння і розпорядження інших осіб (продаж, дарування, обмін, передача і оплата в борг, і навіть введення ін'єкцій іншій особі тощо).
Збут є закінченим злочином з моменту передачі наркотичного засобу і психотропної речовини іншій особі, незалежно від того, розпорядилася вона ним чи ні.
Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, що поєднується із спеціальною метою збуту наркотичних засобів або психотропних речовин.
Суб'єкт цього злочину – загальний.
Частина 2 ст. 307 КК України передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308- 310, 312, 314, 315 і 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини.
Частина 3 ст. 307 КК України передбачає відповідальність за такі ж дії, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього.
Відповідно до ч.4 ст. 307 КК України, особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання.
Ст. 307 КК України за своїми об’єктивними і суб’єктивними ознаками схожа із статтею 309 КК України. Єдина відмінність між ними полягає у меті вчинення. Відсутність мети збуту зазначених вище предметів дає підстави кваліфікувати вчинене за статтею 309 КК України.
Тема: Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову і мобілізації
План
1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову і мобілізації.
2. Кримінально-правовий аналіз деяких злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову і мобілізації.
Поняття, загальна характеристика та види злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову і мобілізації.
Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову і мобілізації передбачені 14 розділом Особливої частини кримінального закону України. До них відносять: 1) ст. 328 КК України – розголошення державної таємниці; 2) ст. 329 КК України – втрата документів, що містять державну таємницю; 3) ст. 330 КК України – передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави; 4) ст. 332 КК України – незаконне переправлення осіб через державний кордон України; 5) ст. 333 КК України – порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експертному контролю; 6) ст. 334 КК України – порушення правил міжнародних польотів; 7) ст. 335 КК України – ухилення від призову на строкову військову службу; 8) ст. 336 КК України – ухилення від призову за мобілізацією; 9) ст. 337 КК України – ухилення від військового обліку або спеціальних зборів.
Усі злочини цього розділу суттєво відрізняються між собою, оскільки вони не мають спільного родового об’єкта. Тут можна говорити про такі родові об’єкти, як режим державної таємниці, порядок перетинання державного кордону, порядок забезпечення призову і мобілізації.
Безпосередні об’єкти перелічених злочинів можуть співпадати із їх родовим об’єктом, а можуть і дещо конкретизуватися. Для деяких посягань властивий і додатковий безпосередній об’єкт (власність, громадська безпека, інші блага).
Характерною ознакою окремих злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову і мобілізації є предмет посягання (ст. ст. 328, 329, 330, 333 КК України). Такими предметами, зокрема, є: 1) відомості, що становлять державну таємницю, 2) матеріальні носії секретної інформації, 3) конфіденційна інформація, яка є власністю держави, 4) товари, що підлягають експертному контролю.
Абсолютна більшість злочинів 14 розділу сконструйовані як злочини із формальним складом (ст. ст. 328, 333, 336 КК України і ін.), які вважаються закінченими в момент вчинення суспільно небезпечного діяння. Стаття 329 КК України характеризується матеріальним складом, а, отже, цей злочин є закінченим з моменту настання передбачених в законі наслідків (втрата відповідних матеріальних носіїв інформації). Крім цього, наслідки характерні і для деяких кваліфікованих складів злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову і мобілізації (ч.2 ст. 328, ч.2 ст. 330 КК України). Тут мова іде про тяжкі наслідки для інтересів держави.
Злочини даного розділу можуть бути вчинені як шляхом активної дії (ст. ст. 328, 332 КК України), так і шляхом бездіяльності (ст. ст. 335, 336 КК України). Для деяких посягань властиві і альтернативні дії (організація переправлення, керівництво переправленням, сприяння переправленню).
Інколи обов’язковими із об’єктивної сторони є і інші ознаки. Зокрема, місце вчинення злочину (державний кордон України) або засоби вчинення злочину (повітряні судна).
Із суб’єктивної сторони злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову і мобілізації вчиняються, як правило, умисно, хоча в деяких випадках характерна і необережна форма вини (ст. 329 КК України).
Суб’єктом такого роду діянь може бути: 1) загальний суб’єкт, тобто особа, віком з 16 років (ст. 332 КК України); 2) спеціальний суб’єкт (особа, якій відомості, що містять державну таємницю були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, пілот повітряного судна, військовозобов’язані особи та ін.).
Таким чином, злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову і мобілізації – це винні (умисні або через необережність), суспільно небезпечні та протиправні діяння (дія або бездіяльність), що посягають на суспільні відносини, які покликані охороняти державну таємницю, зберігати недоторканість державних кордонів, забезпечити призов і мобілізацію, вчинені суб’єктом злочину.
В залежності від родового об’єкту усі злочини цього розділу можна розділити н три групи:
1. Злочини, що посягають на відносини у сфері охорони державної таємниці чи конфіденційної інформації, яка є власністю держави.
2. Злочини, що посягають на недоторканість державного кордону та безпеку міжнародних польотів.
3. Злочини, що порушують порядок забезпечення призову і мобілізації.
Кримінально-правовий аналіз деяких злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову і мобілізації.
Тема: Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян
План
1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян
2. Кримінальний-правовий аналіз окремих із злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян
Кримінальний-правовий аналіз окремих із злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.
Ст. 342 Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві
Основним безпосереднім об’єктом є суспільні відносини, які забезпечують нормальне функціонування представників влади, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовців, а додатковим – особиста недоторканість, здоров’я, воля, честь і гідність потерпілих осіб.
Потерпілими від цього злочину можуть бути 1) представники влади, 2) працівники правоохоронних органів, 3) члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, 4) військовослужбовці.
Із об'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 342 КК України, полягає в опорі представникові влади під час виконання ним службових обов'язків, а ч. 2 – в опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку. Виходячи із зазначеного, обов’язковою ознакою злочину є час його вчинення. Отже, для об'єктивної сторони необхідно, щоб опір виявлявся при виконанні зазначеними працівниками службових обов'язків або обов'язків з охорони громадського порядку. Для злочину не має значення, виконували ці особи свої службові обов'язки, перебуваючи безпосередньо на службі, чи діяли у межах своїх повноважень з власної ініціативи (наприклад, працівник міліції у вільний від роботи час намагається припинити злочин, а винний чинить опір).
Опір – це активна протидія виконанню представником влади службових обов'язків. При цьому дії того, хто чинить опір, можуть бути спрямовані безпосередньо проти особи представника влади (наприклад, винний перешкоджає слідчому пройти до однієї з кімнат квартири для проведення огляду місця події або обшуку) або проти предметів, необхідних для виконання цими особами своїх обов'язків (наприклад, винний знищує документ, який прокурор намагався вилучити).
Опір слід відрізняти від злісної непокори, тобто відмови від виконання неодноразово повторених законних вимог або розпоряджень працівника міліції під час виконання ним своїх службових обов’язків, яка тягне за собою адміністративну відповідальність.
Злочин вважається закінченим з моменту активної протидії.
Суб'єктивна сторона цього злочину – прямий умисел.
Суб'єкт цього злочину – будь-яка особа.
У частині 3 ст. 342 КК України встановлена відповідальність за опір, що поєднується з примушенням потерпілих осіб шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій.
Ст. 348 Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця
Основним безпосереднім об’єктом є суспільні відносини, які забезпечують нормальне функціонування працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовців, а додатковим обов’язковим – життя потерпілих осіб.
Потерпілими від цього злочину можуть бути 1) працівник правоохоронних органів, 2) близькі родичі працівника правоохоронних органів, 3) член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, 4) військовослужбовець.
З об'єктивної сторони злочин полягає у посяганні на життя зазначених потерпілих осіб чи їхніх близьких родичів. Посягання завжди проявляється в одній із наступних форм: 1) умисне вбивство або 2) замах на умисне вбивство. В першому випадку має місце матеріальний склад злочину, який вважається закінченим з момент настання смерті потерпілої особи, а в другому – формальний (усічений) склад.
Форми і способи посягання на життя потерпілих для кваліфікації значення не мають. Однак, характерною є обстановка вчинення злочину. Це означає, що кримінальна відповідальність має місце лише тоді, коли посягання на зазначених осіб вчинено у зв'язку з їх службовою діяльністю або громадською діяльністю щодо охорони громадського порядку. Для складу злочину не має значення, чи знаходився потерпілий в цей момент при виконанні обов'язків чи ні (наприклад, був у відпустці).
Суб'єктивна сторона цього злочину – умисна вина. Обов’язковими є також мотив або мета вчинення (мета перешкодити діяльності потерпілої особи або мотив помсти за таку діяльність).
Суб'єктом цього злочину може бути особа, яка досягла 14-річного віку.
Кримінально-правовий аналіз окремих із злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж, і мереж електрозв’язку.
Cт.361 Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку
Безпосереднім об'єктом цього злочину є встановлений порядок використання ЕОМ (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж, мереж електрозв'язку і, зокрема, нормальна робота комп'ютерів, автоматизованих систем та комп'ютерних мереж. У певних випадках додатковим безпосереднім об'єктом цього злочину може виступати і право власності на комп'ютерну інформацію.
Предметом даного злочину можуть бути: електронно-обчислювальні машини (комп'ютери), у т. ч. персональні; автоматизовані системи; комп'ютерні мережі; мережі електрозв'язку.
Об'єктивна сторона злочину полягає у несанкціонованому втручанні в роботу комп'ютерів, автоматизованих систем чи комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку.
Втручанням у роботу комп'ютерів, автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку є, зокрема, проникнення до певного комп'ютера, системи чи мережі і вчинення після цього дій, які змінюють режим їх роботи або ж повністю чи частково припиняють таку роботу, а також застосування технічних пристроїв, здатних зашкодити роботі комп'ютера, системи чи мережі. Дії винної особи матимуть характер «несанкціонованого втручання» у разі їх вчинення без дозволу (згоди) відповідного
власника або уповноважених ним осіб.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного злочину є
наслідки у формі: витоку інформації; втрати інформації; підробки інформації; блокування інформації; спотворення процесу обробки інформації; порушення встановленого порядку маршрутизації інформації.
Під інформацією, про яку йдеться у даній статті КК України, слід розуміти комп'ютерну інформацію, тобто текстову, графічну чи будь-яку іншу інформацію (дані), яка існує в електронному вигляді, зберігається на відповідних носіях і може створюватись, змінюватись, використовуватись та передаватись з допомогою комп'ютера, а також будь-яку іншу інформацію, яка може передаватись каналами електрозв'язку.
Під витоком інформації слід розуміти ситуацію, коли внаслідок певних дій інформація в системі стає відомою чи доступною фізичним або юридичним особам, що не мають права доступу до неї, а під втратою інформації – ситуацію, коли інформація, яка раніше існувала в автоматизованій системі, перестає існувати для фізичних або юридичних осіб, які мають право власності на неї, в повному чи обмеженому обсязі.
Підробкою інформації є несанкціонована власником чи уповноваженою ним особою зміна інформації, яка зберігається в автоматизованій системі, а блокуванням інформації - дії, внаслідок яких унеможливлюється доступ до інформації в системі.
Спотворення процесу обробки інформації – це зміна будь-яких параметрів обробки інформації комп'ютером чи автоматизованою системою, внаслідок якої обробка інформації не дає результатів взагалі, дає неправильні результати або ж дає лише частину тих результатів, які можна було отримати до цієї зміни.
Порушенням встановленого порядку маршрутизації інформації слід вважати зміну режиму роботи мережі електрозв'язку, внаслідок якої відбувається зміна кінцевого або проміжних адресатів інформації, яка передається у цій мережі, а сама інформація потрапляє чи може потрапити у розпорядження особи, яка за умов нормальної роботи мережі не повинна була її отримати.
Злочин вважається закінченим з моменту настання будь-якого із зазначених вище наслідків.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.
Суб'єктом злочину може бути будь-яка осудна особа, яка на момент його вчинення досягла 16-ти років.
Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 361 КК України) є вчинення його: а) повторно; б) за попередньою змовою групою осіб, а також в) заподіяння ним значної шкоди.
Ст. 363 Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється.
Безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок експлуатації комп'ютерів, автоматизованих систем, комп'ютерних мереж та мереж електрозв'язку та захисту інформації, яка в них обробляється.
Об'єктивна сторона злочину може мати вид як дій, так і бездіяльності, якими порушуються відповідні правила.
Під правилами експлуатації комп'ютерів, автоматизованих систем, комп'ютерних мереж, мереж електрозв'язку слід розуміти будь-які правила, які регламентують користування відповідними машинами, системами чи мережами, проведення робіт з їх використанням, захист інформації, яка в них міститься, тощо. Правила експлуатації можуть встановлюватися відповідними підприємствами, установами, організаціями через видання наказів, розпоряджень, інших документів, в яких містяться такі правила.
Порушення правил експлуатації комп'ютерів, автоматизованих систем, комп'ютерних мереж, мереж електрозв'язку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється, визнаються злочинними лише у разі, коли їх наслідками було заподіяння значної шкоди, розмір якої визначено у примітці до ст. 361 КК України (100 і більше неоподаткованих мінімумів доходів громадян). При цьому шкода, яка має братись до уваги при кваліфікації злочину, може стати значною або як результат одного із допущених порушень, або як сукупний результат усіх допущених порушень.
Злочин вважається закінченим з моменту настання передбачених у законі суспільно небезпечних наслідків (матеріальний склад).
Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується необережною формою вини. Ставлення до порушення відповідних правил може бути й умисним.,
Суб'єктом злочину – спеціальний, а саме особа, відповідальна за експлуатацію комп'ютерів, автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку. До числа таких осіб належать ті, хто відповідно до своїх трудових, службових обов'язків або на основі угоди з власником (адміністратором) комп'ютерів, відповідних систем чи мереж виконують роботу, пов'язану з підтриманням їх у робочому стані, оновленням, вдосконаленням комп'ютерів, комп'ютерної системи чи мережі, резервуванням інформації, її захистом, чи іншу подібну роботу, і зобов'язані при її виконанні дотримуватися встановлених правил експлуатації та правил захисту інформації.
Тема: Злочини у сфері службової діяльності
План
1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів у сфері службової діяльності.
2. Кримінально-правовий аналіз окремих із злочинів в сфері службової діяльності.
3. Хабарництво: аналіз юридичних складів.
Кримінально-правовий аналіз окремих із злочинів в сфері службової діяльності.
Тема: Злочини проти правосуддя
План
1. Поняття, загальна характеристика та система злочинів проти правосуддя.
2. Кримінально-правовий аналіз окремих злочинів проти правосуддя.
Кримінально-правовий аналіз окремих злочинів проти правосуддя.
Кримінально-правовий аналіз окремих військових злочинів
Тема: Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку
План
1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
2. Кримінально-правовий аналіз окремих злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
– Конец работы –
Используемые теги: Тема, Поняття, Особливої, частини, кримінального, права, України, Кримінально-правова, кваліфікація0.114
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Тема: Поняття Особливої частини Кримінального права України. Кримінально-правова кваліфікація
Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов