Предмет і методи науки КП. - раздел Право, Особливості КП як галузі права. Конституційне та державне право Конституційне Право Як Складова Правової Системи Держави Є Об'єктом Дослідж...
Конституційне право як складова правової системи держави є об'єктом дослідження спеціальної юридичної науки, яка називається наукою конституційного права. Ця наука досліджує конкретний зміст як національної галузі конституційного права, так і галузі конституційного права зарубіжних держав. Питання про предмет науки конституційного права є складнішим, аніж питання про предмет самої цієї галузі права, оскільки система науки конституційного права, тобто її основні складові, збігається із системою галузі конституційного права як сукупністю відповідних правових норм лише в основному. В системі науки є такі складові, яких немає в системі галузі. Це, наприклад, теорія конституціоналізму, теоретичні проблеми влади, демократії, правової держави, методи наукових досліджень тощо. Відповідно до предмета галузі конституційного права і структури наукового знання можна виокремити три основні складові предмета науки конституційного права. По-перше, знання про правове регулювання відносин між особою, суспільством і державою, що складаються на основі та у зв'язку зі здійсненням публічної влади. Це знання про конституції, закони та інші нормативно-правові акти, норми яких регулюють такі відносини, тобто це знання про право. По-друге, знання про суб'єкти конституційно-правових відносин, реальну практику їх формування і функціонування. Звичайно, від науки конституційного права не вимагаються знання взагалі про особу (людину), суспільство чи державу. Такі знання формуються іншими науками — філософією, соціологією, політологією тощо. Однак хто такі громадянин, іноземець, особа без громадянства, біженець, виборець, депутат чи що таке національна меншина, територіальна громада, суб'єкт федерації, глава держави, парламент, уряд, муніципалітет тощо, як формуються і функціонують органи державної влади та органи місцевого самоврядування має знати передусім наука конституційного права. По-третє, теорія конституційного права. Це не знання про конкретні правові норми, а ідеї, концепції, теорії, узагальнення, сформульовані наукою закономірності тощо та відповідний понятійно-категоріальний апарат. Можна виокремити дві групи закономірностей науки конституційного права: закономірності функціонування суб'єктів конституційного права і закономірності діяльності з конституційно-правового регулювання суспільних відносин. Прикладом формулювання закономірностей у науці конституційного права можуть бути узагальнення А. О. Мішина: чим більше парламент усунений від обрання президента, тим більша роль президента у здійсненні державного керівництва суспільством; Якщо співставити метод формування верхніх палат з обсягом їхньої компетенції і правовим статусом, то можна встановити наступну закономірність. Чим більше процес формування цих палат віддалений від виборчого корпусу, тим меншим є обсяг їхньої компетенції; Загальною закономірністю, притаманною усім зарубіжним країнам, є те, що парламент завжди працює відповідно до законодавчої програми уряду. Можна виокремити й інші закономірності науки конституційного права, наприклад: система організації влади суб'єктів федерації відтворює федеральну форму правління; система організації публічної влади на місцях відтворює форму державного правління; реальний демократизм місцевого самоврядування визначається демократизмом існуючого в країні політичного режиму; депутат представницького органу, не зв'язаний партійною (фракційною) дисципліною, обстоює в ньому передусім часткові (власні і вузькогрупові), а не загальнонаціональні, інтереси. Закономірності другої групи виявляються у тому спільному, що є в конституційно-правовому регулюванні суспільних відносин в різних державах, передусім у їхніх конституціях. За наявності значних відмінностей у політичному житті різних держав їхні конституції мають багато спільного за змістом, структурою, формою, способом прийняття. Так, усі або майже всі конституції у тій чи тій формі закріплюють принципи народного суверенітету, поділу державної влади, форму державного правління, форму державного устрою, права і свободи людини і громадянина тощо. В структурі конституцій виокремлюються розділи чи глави про вищі органи держави, права і свободи людини і громадянина, правосуддя та ін. Таке спільне в конституційно-правовому регулюванні суспільних відносин у різних країнах може розглядатися як закономірності. Наука конституційного права, як і будь-яка інша наука, має свої категорії, тобто загальні, фундаментальні поняття, що відображають найбільш істотні, закономірні зв'язки й відносини реальної дійсності та їх пізнання. Категорії науки конституційного права розкривають різні сторони правового регулювання здійснення влади в суспільстві. Відповідно до особливостей предмета науки конституційного права можна виокремити три групи її категорій. Це, по-перше, категорії загальної теорії права, які у трансформованій щодо її предмета формі використовуються наукою конституційного права: «право», «норма права», «інститут права», «правове регулювання», «метод правового регулювання» тощо. Відповідно категоріями науки конституційного права будуть «конституційне право», «конституційно-правова норма», «конституційно-правовий інститут» та ін. По-друге, категорії політичної науки: «політика», «політична влада», «політична система суспільства», «політичний інститут», «держава», «державна влада», «політична партія», «громадська організація» тощо. Зв'язок науки конституційного права з політологією є досить тісним, оскільки вони мають спільний об'єкт дослідження — політичні відносини. По-третє, це власне категорії науки конституційного права: «конституція», «громадянин», «іноземець», «особа без громадянства», «права людини», «права громадянина», «конституційні гарантії», «депутат», «вільний мандат», «імперативний мандат», «депутатська недоторканність» та багато інших. Такі категорії використовуються іншими науками, але їх визначення і змістовне наповнення є прерогативою науки конституційного права. Щодо інших наук ця група категорій науки конституційного права виконує методологічну функцію. Найповніше уявлення про категорії науки конституційного права та їх систему дає конституція як основний закон держави. Поряд з категоріями важливими інструментами пізнання політичних відносин та їх правового регулювання є методи науки конституційного права. Метод — це сукупність прийомів та операцій практичного й теоретичного освоєння дійсності. Кожна наука використовує ту чи ту сукупність методів та їхні конкретні різновиди залежно від об'єкта, предмета, характеру (теоретичного чи емпіричного), мети дослідження. Є багато різних класифікацій методів пізнання. Виокремлюють, наприклад, методи експерименту, методи обробки емпіричних даних, методи побудови наукових теорій та їх перевірки тощо. Розрізняють також загальнонаукові і спеціальні методи. Методами, які мають загальнонауковий характер, тобто використовуються усіма науками, є: порівняння, аналіз і синтез, ідеалізація, узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного тощо. Водночас окремі науки використовують спеціальні методи пізнання. У науці конституційного права, як і в інших юридичних науках, широко використовується формально-юридичний метод, який полягає у формально-логічному аналізі правових норм. Він орієнтує дослідника на з'ясування структури правових норм, логічного зв'язку між елементами структури правової норми, між правовими нормами у межах окремого нормативно-правового акта тощо, але не передбачає аналізу суспільних відносин, урегульованих правовими нормами, тобто має формальний характер. В. М. Шаповал як методи науки конституційного права виокремлює: системний, структурно-функціональний і порівняльно-правовий методи. Система є визначеною сукупністю елементів, які перебувають між собою у таких відносинах і зв'язках, що утворюють певну цілісність. Основними ознаками системних утворень є однопорядковість, однорідність їх елементів та органічні, тобто нерозривні, зв'язки між ними. Під кутом зору системного методу або підходу (підхід є узагальненою характеристикою методу) принципи, норми й інститути конституційного права утворюють певну систему, в межах якої кожний з них займає визначене місце і всі вони взаємодіють. Системність конституційного права зумовлюється системним характером відносин, що є його предметом, політичних відносин загалом, які в поєднанні з їх суб'єктами становлять політичну систему суспільства. Системний метод орієнтує дослідження на розкриття цілісності об'єкта (політичних відносин) і тих механізмів (правових норм), які її забезпечують, на виявлення багатоманітних типів зв'язків складного об'єкта і зведення їх в єдину теоретичну конструкцію (науку). Водночас системний метод аналізу врегульованих нормами конституційного права політичних відносин (конституційно-правових відносин) вимагає докладного вивчення їх окремих суб'єктів. Це досягається застосуванням поряд із системним методом структурно-функціонального методу. Структурно-функціональний метод є однією з найважливіших форм застосування системного підходу. Він полягає у виокремленні елементів системи, з'ясуванні їхнього місця в ній, особливостей їх функціонування та взаємозв'язків. Якщо у разі використання системного методу дослідження зорієнтоване на аналіз об'єкта як цілого, то за використання структурно-функціонального методу наголос робиться на елементах системи. У науці конституційного права структурно-функціональний метод допомагає визначити місце і роль кожного з державних, і загалом політичних, інститутів у механізмі здійснення влади. За допомогою цього методу розкриваються не лише конституційно-правовий статус політичних інститутів, а й реальний зміст їхньої владної діяльності. Тільки за допомогою структурно-функціонального методу можна з'ясувати фактичну компетенцію та реальне співвідношення органів державної влади, наприклад, парламенту й уряду, уряду і глави держави, в конкретній країні. Структурно-функціональний метод, отже, дозволяє співставляти формально-юридичний і фактичний статус суб'єктів конституційно-правових відносин. Необхідність вивчення галузей конституційного права багатьох держав зумовлює широке використання наукою конституційного права порівняльного, або компаративного (від лат. — порівняльний), методу. В такій складовій науки конституційного права, як конституційне право зарубіжних держав, цей метод має першорядне значення. Він орієнтує дослідження на розкриття спільних і відмінних рис систем конституційного права та їхніх елементів у різних країнах. При цьому акцент робиться спочатку на з'ясуванні спільного, оскільки відмінності між різнотипними конституційно-правовими системами можуть бути з'ясовані лише в разі існування у них певних спільних ознак. Велике значення порівняльний метод має і в дослідженні національної галузі конституційного права. Він дозволяє порівнювати національний і зарубіжний досвід конституційно-правового регулювання суспільних відносин, запозичувати відповідні зарубіжні надбання, уникати помилок. У науці конституційного права порівняльний метод називається також порівняльно-правовим, оскільки йдеться про порівняння різних правових систем, норм, інститутів. Він використовується для порівняння правових систем як у просторі, тобто правових систем різних держав, так і за часом, тобто під кутом зору того, як та чи та правова система складалася, розвивалася і якою вона є тепер. В останньому випадку порівняльний метод виступає і як історичний. Наука конституційного права використовуються також інші методи, зокрема статистичний, за допомогою якого узагальнюється практика реалізації конституційно-правових норм та інститутів, з'ясовується ефективність їхньої дії, соціологічний, що передбачає вивчення громадської думки, проведення соціальних експериментів тощо.
Все темы данного раздела:
Особливості КП як галузі права. Конституційне та державне право.
Конституційне право розглядається у трьох аспектах: як галузь права, як наука і як навчальна дисципліна. Як галузь права воно є системою юридичних норм, що регулюють певний вид суспільних відноси
Система конституційного права
Систему галузі конституційного права складають конституційні принципи, конституційно-правові норми і конституційно-правові інститути. Конституційні принципи — це закріплен
Система конституційного права
Систему галузі конституційного права складають конституційні принципи, конституційно-правові норми і конституційно-правові інститути. Конституційні принципи — це закріплен
Види джерел конституційного права.
Джерела конституційного права – форми закріплення і зовнішнього вияву норм конституційного права .
Джерела конституційного права розрізняються залежно від мо
Сутність і поняття конституції
Головним джерелом конституційного права в більшості країн є конституція В основі державного правління і наявності конституційного права лежить ідея конституціоналізму – це ідея держ правління, що ґ
Спільні риси конституцій та особливості їх прояву в різних країнах.
За того, що конституції закріплюють засади організації суспільного життя, визначають організацію і функціонування державної влади та основи взаємовідносин держави і особи вони мають низку інших
За формою
-писані. Конституція - єдиний акт або система із кількох актів. Як єдиний акт, конят є певним чином кодифікованим збірником норм, що має назву, чітку структуру, приймається у встановленому порядку,
За способом внесення змін і доповнень
-жорсткі. жорсткі конституції змінюються і доповнюються в особливому порядку, складнішому, ніж звичайна законодавча процедура. порядок зміни і доповнення конституції встановлюєть
Структура конституцій.
Писані конс у форм єдиного акта мають більш-менш однакову структуру, основними елементами якої є преамбула, основна частина, прикінцеві і перехідні положення.
Преамбула ( від. Лат. Preambu
Основні способи прийняття конституцій
конституції приймаються і змінюються в особливому порядку, більш складному, ніж звичайна законодавча процедура. Політична практика напрацювала низку способів прийняття конституцій
Порядок внесення змін і доповнень до конституцій.
За способом внесення змін і доповнень конституції поділяються на жорсткі, гнучкі і змішані. Жорсткіконституції змінюються і доповнюються в особливому порядку, складнішому, ніж звич
Суверенітет як принцип конституційної теорії та практики.
Суверенітет (фр. souveraineté -самостійність, верховна влада) — верховенство і незалежність політичної влади. Розрізняють кілька видів С: С. державний — верховенство влади держави на її те
Конституційно-правові засоби безпосередньої реалізації народного суверенітету.
Народний суверенітет – це повновладдя народу, верховенство його влади в держ. Принцип народного суверенітету означає визнання народу єдиним джерелом і верховним носієм влади в держ.
Консти
Референдум як засіб прямої демократії та його різновиди.
Референдум — це всенародне волевиявлення з важливого державного або суспільного питання. Інститут референдуму від початку його виникнення сприймався
як найважливіший засіб безпосередньої д
Вибори як форма реалізації народного суверенітету.
У науці конституційного права під виборами розуміється спосіб формування шляхом голосування органів державної влади та органів місцевого самоврядування. За допомогою виборів народ
Основні типи сучасних виборчих систем.
Порядок організації підготовки і проведення виборів, значною мірою — їх результати залежать від того, якою є виборча система. Виборча система — це встановлений законодавством спосіб голосування, ви
Стадії виборчого процесу.
Виборчий процес — це законодавчо встановлений порядок організації підготовки і проведення виборів. Виборчий процесс є функціональним аспектом виборчої системи складається з наступних етапів (стадій
Виборчі комісії бувають
- постійними і
- тимчасовими (створюються лише на час виборів).
У багатьох країнах (Великобританії, Італії, Франції та ін.) роль центральної виборчої комісії виконує міністерство
Конституційні принципи демократії.
У буквальному розумінні демократія ( гр. народ і влада) означає «народовладдя». У цьому полягає сутність демократії. Поняття демократії в суспільних науках визначається по-різному. У науці конститу
Економічні і соціальні відносини як суб’єкти конституційного регулювання.
Основний зміст економічного життя суспільства становлять багатоманітні економічні відносини — суспільні відносини, що складаються з приводу власності на засоби виробництва,
Конституційні засади духовного життя суспільства
Основний зміст духовного життя суспільства становлять соціокультурні відносини. Соціокультурні (духовно-культурні) відносини — це суспільні відносин
Поняття і принципи конституційного статусу особи.
Правовий статус (від лат. status - становище) - це встановлена нормами права сукyпність прав, обов'язків і відповідальності його суб'єктів - громадян, організацій, установ тощо. Щодо правового с
Сутність громадянства. Громадянство і підданство.
Зrідно з ідеєю rромадянства вільні і рівні в правах люди не перебувають у феодальній залежності від держави, а є їі партнерами Держава і громадлни зв' язані взаємними зобов' язаннями. Відповідно г
Способи набуття громадянства.
За звичайних умов громадянство набувається одним із ДВОХ ОСНОВНИХ способів - в порядку філіації і шляхом натуралізації.
Філіація (від лат. filius - син) - це набуття громадянства за народ
Подвійне громадянство і без громадянство.
Подвійне громадянство – це перебування особи одночасно в громадянстві двох держав, таку особу ще називають біпатритом, біполідом, . Б. найчастіше є результатом неоднакового вирішення законодавст
Конституційні права і свободи особи та їх класифікація.
Інститут прав і свобод особи є одним із двох головних інститутів загального інституту конституційного статусу особи поряд з інститутом громадянства. Право є системою встановлених{ або санкціонован
Особисті права і свободи.
Особисті права і свободи - це сукупність прав і свобод, що належать людині від народження і не залежать від її громадянства. Особисті права і свободи називають також громадянським
Економічні та соціально-економічні права і свободи особи.
Економічні права і свободи - це сукупність конституційних прав і свобод, що визначають юридичні можливості людини в економічній сфері суспільного життя. Економічні права і свободи покликані гарант
Соціальні права і свободи особи
Соціальні права і свободи — це сукупність конституційних прав і свобод, що визначають юридичні можливості людини претендувати на отримання від держави за певних умов матеріальних благ. За своєю сут
Політичні права і свободи особи.
Політичні права і свободи –це сукупність конституційних прав і свобод, що визначають юр можливості громадян брати участь у громадському і політичному житі держави .
Конституційні обов`язки особи
На відміну від прав і свобод обов'язкам особи в конституціях приділяється значно менше уваги. У теорії і практиці конституціоналізму ставлення до
конституційних обов'язків та їх взаємозв'я
Види гарантій конституційних прав і свобод.
Гарантії конституційних прав і свобод — це чинники, що забезпечують реальне здійснення в країні конституційно проголошених прав і свобод людини і громадянина. Навіть найдокладніше закріплен
Поняття форми держави та його використання у конституційному праві.
форма держави –сукупність загальних ознак держави, зумовлена інституціональними, територіальними і функціональними способами організації влади.
Інституціональними способам
Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю.
Федеративна форма закріплюється в конституції через 3 ознаки:
1. використання терміну «федеративна», «союзна»
2. перерахування в конституції усіх суб’єктів федерації
3. р
Особливості основних форм державного правління.
Форма державного правління — це спосіб організації державної влади, зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів держави— глави держави, парламенту, уряду. Визначальною ознакою ф
Монархія як форма державного правління та її різновиди.
Монархія (гр. monarchia — єдиновладдя, від monos — один і arche — влада) — це форма державного правління, за якої главою держави є монарх, що отримує владу в порядку престолонаслідування і здійснює
Парламентарна республіка як форма державного правління.
Парламентарна республіка характеризується формальним
верховенством парламенту в системі організації державної влади
Основними ознаками парламентарної республіки є:
1. обр
Президентська республіка як форма державного правління.
Президентська республіка характеризується тим, що обраний на загальних виборах президент юридично і фактично є главою держави і главою виконавчої влади. Основними ознаками президентської республіки
Змішана республіканська форма державного правління.
Змішана республіканська форма правління (змішана республіка) характеризується поєднанням елементів президентської і парламентарної республік. Основними ознаками змішаної республіки є:
- об
Поняття суперпрез, монократичної, та ряд респ
Суперпрезидентська республіка характеризується домінуванням президента в системі організації державної влади. В суперпрезидентській республіці відсутній баланс гілок влади, повнова
Поняття суперпрез, монократичної, та ряд респ
Суперпрезидентська республіка характеризується домінуванням президента в системі організації державної влади. В суперпрезидентській республіці відсутній баланс гілок влади, повнова
Основні форми державного устрою.
Форма державного устрою — це спосіб територіальної організації держави, що визначається принципами взаємовідносин держави як цілого і її територіальних складових.
форма державного устрою
Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю
характерні ознаки:
1. Територія федеративної держави в політико-адміністративному плані не є єдиним цілим. Вона складається з територій суб'єктів федерації. Суб'єкти феде
Конфедерація — це форма союзу держав, за якої держави зберігають свій суверенітет у повному обсязі
1) конфедерація утворюється на основі відповідних договорів;
2) суб'єкти конфедерації мають право вільного виходу з неї;
3) суверенітет у конфедерації належить державам, які вхо
Унітаризм як форма державного устрою.
Унітарною (франц. unitaire — єдиний, від лат. unitas — єдність) є така держава, територія якої складається з адміністративних або політико-адміністративних одиниць.
Політи
Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю
характерні ознаки:
7. Територія федеративної держави в політико-адміністративному плані не є єдиним цілим. Вона складається з територій суб'єктів федерації. Суб'єкти феде
Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю
характерні ознаки:
7. Територія федеративної держави в політико-адміністративному плані не є єдиним цілим. Вона складається з територій суб'єктів федерації. Суб'єкти феде
Конфедерація — це форма союзу держав, за якої держави зберігають свій суверенітет у повному обсязі
1) конфедерація утворюється на основі відповідних договорів;
2) суб'єкти конфедерації мають право вільного виходу з неї;
3) суверенітет у конфедерації належить державам, які вхо
Політичний режим як форма держави та його основні ознаки.
Політичний режим — це система методів і засобів здійснення політичної
влади в державі. На відміну від державного режиму, який характеризує
здійснення тільки державної влади, політ
Особливості різних типів політичних режимів.
За відмінностями між цими ознаками розрізняються різні типи політичних режимів. Найпоширенішим є поділ політичних режимів на демократичні (парламентаризм; президенціалізм) й недемократичні. Останні
Особливості конституційного статусу глав держави.
Глава держави — це конституційний орган і водночас вища посадова особа держави, яка вважається верховним представником держави і, як правило, носієм виконавчої влади. У мона
Конституційний статус глави держави у країнах з монархічною формою правління
Монарх є одноособовим главою держави, який отримує владу в порядку престолонаслідування і здійснює її за власним правом довічно. Монарх вважається джерелом усієї державної вла
Основні системи престолонаслідування
ПРЕСТОЛОНАСЛІДУВАННЯ - перехід влади монарха від одного представника правлячої династії до іншого у встановленому законом порядку. П. є одним із найважливіших елементів монархічної системи прав
Порядок заміщення поста глави держави.
Як уже зазначалось, влада монарха юридично не походить ні від народу, ні від якого-небудь іншого державного і органу. Вона є спадковою — переходить від одного представника п
Особливості конституційного статусу президента в парламентарній республіці
Конституційний статус глави держави — це встановлена нормами конституції сукупність його функцій, повноважень і форм відповідальності. Незалежно від форми державного правління, формальних і реаль
Конституційний статус президента у республіці змішаного типу
Конституційний статус глави держави — це встановлена нормами конституції сукупність його функцій, повноважень і форм відповідальності. Незалежно від форми державного правління, формальних і реаль
Поняття парламенту та парламентаризму.
За своєю сутністю законодавча влада є сукупністю повноважень із видання законів. Це загальне визначення законодавчої влади потребує конкретизації через з'ясування поняття з
Порядок формування парламентів
ФОРМУВАННЯ ПАРЛАМЕНТУ - заміщення мандатів у парламенті (палаті). Порядок Ф. п. значною мірою залежить від його структури. Однопалатні парламенти і нижні палати двопалатних парламентів майже завж
Структура парламентів та їх палат
Способи формування парламентів, основні елементи їх структури, порядок прийняття законів встановлюються конституціями. Внутрішня організація і порядок діяльності парламентів докладно визначаються
Назва парламентів, їх кількісний склад та строки повноважень
Парламент (від фр. parler — говорити) — це представницький орган законодавчої влади держави. У деяких державах представницькі
Комісії ( комітети) як елементи структури парламентів.
Парламентські комітети є найважливішими елементами структури парламенту. Їх основною функцією є попередній розгляд законопроектів та проектів інших актів, що приймаються парламент
Парламентські фракції, їх формування та внутрішня організація.
Парламентська (депутатська) фракція — це об'єднання парламентаріїв на основі їхньої партійної належності. Парламентські фракції зазвичай формуються із членів однієї політичної партії, представлено
Компетенція парламентів
Компетенція парламенту — це сукупність юридично встановлених функцій і повноважень парламенту, що визначають його місце в системі державних органів. Іноді до компетенції парл
Парламентський контроль за діяльністю уряду
ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ КОНТРОЛЬ — контроль парламенту за діяльністю державних органів, установ і посадових осіб. П. к. є однією із найважливіших функцій парламенту. Функція контролю та зумовлені нею по
Конституційні принципи правового статусу парламентарів
Загальна назва особи, яка на тій чи тій підставі є членом парламенту, — «парламентарій». Підставами членства у парламенті можуть бути обрання, призначення, обіймання певної пос
Парламентський індемнітет та імунітет
Загальна назва особи, яка на тій чи тій підставі є членом парламенту, — «парламентарій». Підставами членства у парламенті можуть бути обрання, призначення, обіймання певної пос
Права та обов’язки депутата парламенту і підстави припинення його повноважень
Складовими правового статусу парламентаріїв є їхні права та обов'язки, що у загальному вигляді визначаються в конституціях і конкретизуються у законах про статус парламентар
Основні стадії законодавчого процесу в парламенті.
Головною функцією парламентів є законотворчість. Порядок діяльності парламенту та інших суб'єктів влади зі створення закону і введення його в дію називається законодавчим процесом.
Промульгація як стадія законодавчого процесу
Головною функцією парламентів є законотворчість. Порядок діяльності парламенту та інших суб'єктів влади зі створення закону і введення його в дію називається законодавчим процесом.
Особливості Законодавчого процесу в умовах двопалатної системи
В умовах двопалатних парламентів законодавчі функції розподілені не лише між парламентом, виконавчими та багатьма іншими орґанами влади, але й між двома палатами. У деяких двопалатних парламентах о
Парламенти і бюджет.
Основний зміст фінансової функції парламенту становить затвердження державного бюджету та контроль його виконання. Бюджет завжди розглядається і затверджується у парламенті. У більшості країн парла
Поняття виконавчої влади та її суб’єктів
За своєю сутністю виконавча влада є сукупністю повноважень з управління державними справами. Конституційно-правовий інститут виконавчої влади становить сукупність норм, що
Конституційний статус уряду
Віднесеність компетенції уряду до сфери виконавчої влади і визначення його як вищого колегіального органу виконавчої влади є найважливішими характеристиками конституційного статусу уряду
Структура урядів.
До складу уряду входять глава і члени уряду, якими є заступники глави уряду, міністри, державні секретарі, іноді — керівники державних комітетів і служб та деякі інші посадові особи, які за правови
Політична відповідальність уряду
Від способу формування уряду залежать його підзвітність і політична відповідальність. Політична відповідальність уряду — Це конституційно-правова відповідальність уряду та й
Компетенція урядів
Компетенція — це сукупність встановлених функцій і повноважень органу державної влади, органу місцевого самоврядування або посадової особи щодо предметів їхнього відання.
Сутність і функції судової влади.
Згідно з теорією поділу влади судова влада є однією з трьох самостійних і незалежних гілок державної влади поряд із законодавчою і виконавчою владою. За своєю сутністю судова влада є су
Система судової влади
Конституційно-правовий інститут судової влади становить сукупність норм, що визначають систему і статус суб'єктів правосуддя. Систему судової влади складає сукупність орган
Формування суддівського корпусу та конституційні принципи статусу суддів.
ФОРМУВАННЯ СУДДІВСЬКОГО КОРПУСУ — заміщення посад суддів. Є два основні способи Ф. с. к. — призначення і вибори. У більшості країн світу судді на посаду призначаються. У багатьох країнах повнова
Конституційні принципи організації судової влади
До основних принципів організації судової влади (судоустрою), крім тих, що
стосуються побудови судової системи, належать: здійснення правосуддя виключно судами; здійснення правосуддя тільк
Конституційні принципи функціонування судової влади
Основними конституційно-правовими принципами функціонування судової влади є принципи судочинства. Основні засади судочинства: 1) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед зако
Поняття конституційного контролю та системи його органів
Невід’ємною складовою конституційно-правової системи кожної країни є конституційний контроль. Конституційний контроль — це перевірка на відповідальність конституції актів і дій органів п
Основні моделі організації судового конституційного контролю
Невід’ємною складовою конституційно-правової системи кожної країни є конституційний контроль. Конституційний контроль — це перевірка на відповідальність конституції актів і дій органів п
Повноваження органів судового конституційного контролю
Невід’ємною складовою конституційно-правової системи кожної країни є конституційний контроль. Конституційний контроль — це перевірка на відповідальність конституції актів і дій органів п
Класифікація форм судового конституційного контролю
Невід’ємною складовою конституційно-правової системи кожної країни є конституційний контроль. Конституційний контроль — це перевірка на відповідальність конституції актів і дій органів п
Поняття місцевого управління та самоврядування
Місцеве самоврядування - самостійна діяльність населення адміністративно-територіальної одиниці з вирішення питань місцевого значення. М. с. здійснюється у формах безпосередньої (місцевий рефере
Основні системи організації публічної влади на місцях
Влада на місцях –це влада, яку здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що діють в адміністративно-територіальних одиницях держави. Адміністрат
Сутність і функції політичних партії.
Політичні партії є об'єктом вивчення передусім політичної науки. У політології є окрема галузь наукового знання — теорія політичних партій (партологія), що спеціально займається дослідженням політ
Основні типи сучасних партійних систем
Партійна система - сукупність діючих у країні політичних партій та відносин між ними, що складаються в боротьбі за державну владу та у процесі її здійснення. У країнах сучасног
Нституціоналізація політичних партій у конституційному праві
Як організації, що виконують у суспільстві низку функцій зі здійснення публічної (політичної) влади, партії є політичними інститутами. Водночас тією мірою, якою організація і діяльність партій рег
Новости и инфо для студентов