Особливості конституційного статусу президента в парламентарній республіці - раздел Право, Особливості КП як галузі права. Конституційне та державне право Конституційний Статус Глави Держави — Це Встановлена Нормами Конституції Су...
Конституційний статус глави держави — це встановлена нормами конституції сукупність його функцій, повноважень і форм відповідальності. Незалежно від форми державного правління, формальних і реальних повноважень конституційний статус одноособового глави держави визначається низкою принципів, що відрізняють його від статусу інших вищих органів і посадових осіб держави. У більшості випадків у сучасних республіках главою держави є президент. Оскільки президент обирається на загальнонародних виборах, або парламентом, або колегією виборників (за особливої виборчої процедури), він належить тією чи іншою мірою до представницьких органів державної влади. Президент є обраним представником народу (виборців), тобто є главою держави і має здійснювати управління державними органами влади і всім суспільством. У різних державах - різний об'єм повноважень президента в системі вищих (найвищих) органів державної влади.
Президент належить до одноособових виборних представницьких органів державної влади. Він обирається на чотири-сім років. Нині посада президента існує в 150 країнах світу із 195 (за іншими даними - майже 200) суверенних держав. Вважається, що вперше інститут президента виник у США як результат прагнення громадян до встановлення сильної демократичної державної влади, на відміну від монархічної форми правління. Так, у парламентських республіках президент є главою держави. Він має право видавати декрети, які мають силу законів. Водночас усі його нормативні акти підлягають контрасигнуванню (підписанню) міністрами, а декрети і укази - главою уряду. Без такого погодження вони не мають юридичної сили. Президент має право вето на закони, які приймаються парламентом, а також право розпускати обидві або одну палату парламенту в необхідних і передбачених конституцією випадках. Строк повноважень президента - сім років. У парламентській республіці домінуюче становище посідає уряд , який формується парламентом із представників партії, яка перемогла на виборах. Аналогічно обирається і президент. Кабінет міністрів і міністри в цілому не підпорядковані президентові, але тісно співробітничають із ним. Уряд повністю підпорядкований парламенту - представницьким законодавчим органам влади, які мають найбільші повноваження серед вищих державних органів цих республік. Тому на вершині піраміди (ієрархії) державних органів влади перебувають парламент і уряд. За рішенням уряду і на підставі указу президента вони можуть розпустити парламент. Таким чином у парламентській республіці діє система стримувань і противаг, і жодна з гілок державної влади не може монополізувати або узурпувати державну владу. Компетенція — це сукупність встановлених функцій і повноважень органу державної влади, органу місцевого самоврядування або посадової особи щодо предметів їхнього відання. Повноваження, своєю чергою, — це юридично встановлені права та обов'язки. Відповідно, компетенція глави держави є сукупністю конституційно встановлених його функцій і повноважень. Встановлюючи компетенцію глави держави, як і іншого органу влади чи посадової особи, конституції зазвичай не розмежовують функції і повноваження. Будемо виходити з того, що функції визначають напрями, сфери дії глави держави, тоді як повноваження зазначають, що він може (права) або повинен (обов'язки) робити щодо предметів його відання.
Найзагальнішою і найпоширенішою функцією глави держави є представницька. Полягає вона у тому, що глава держави є символом національної єдності, уособлює державу в цілому і представляє її як усередині країни, так і в міжнародних відносинах. Якщо парламент представляє законодавчу владу держави, уряд — виконавчу владу, верховний суд — судову владу, то глава держави за будь-якої форми правління представляє державу в цілому. Другою із загальних функцій глави держави є гарантування додержання конституції держави. Глава держави виступає гарантом проголошених в конституції суверенітету, територіальної цілісності держави, прав і свобод людини і громадянина. Для цього він наділяється конституцією відповідними повноваженнями, зокрема правом накладення вето на прийняті парламентом закони, скасування актів органів виконавчої влади у разі суперечності їх конституції, введення у разі необхідності в країні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, є верховним головнокомандувачем збройних сил держави, здійснює керівництво у сферах національної безпеки і оборони країни тощо. Ще однією функцією глави держави є функція політичного арбітражу. Полягає вона у тому, що глава держави покликаний узгоджувати позиції різних політичних сил та органів державної влади і за необхідності бути примирювачем, посередником між ними. Функція політичного арбітражу випливає з конституційного принципу нейтральності глави держави і тією чи тією мірою притаманна главі держави за будь-якої форми правління. Іноді вона пов'язується з функцією гарантування додержання конституції.
Як окрема функція глави держави функція політичного арбітражу безпосередньо закріплена тільки в конституціях деяких держав. Складовими законодавчої функціїглави держави є його право законодавчої ініціативи, підписання та оприлюднення прийнятих парламентом законів, накладення на них вето, видання за певних умов (наприклад, в умовах надзвичайного або воєнного стану) нормативно-правових актів, що мають силу закону і навіть можуть стояти над ним. Виконавчу функцію,як функцію управління державними справами, що реалізується на основі та на виконання прийнятих парламентом законів, глава держави здійснює тією мірою, якою він причетний до виконавчої влади. Інститут глави держави найбільшою мірою ідентифікується саме з виконавчою владою. Функції глави держави реалізуються через його повноваження. Глава держави формально наділяється широкими повноваженнями у сфері законодавчої, виконавчої і судової влади та зовнішньополітичної діяльності. Формальна й особливо реальна наявність у глави держави тих чи тих повноважень визначається передусім формою державного правління. У парламентарних республіках президент отримує мандат від парламенту і зазвичай не відіграє істотної ролі у державному керівництві суспільством. Він не має істотних повноважень, реальна виконавча і законодавча влада належить сформованому парламентом уряду, який через парламентську більшість, на яку він спирається, контролює роботу парламенту. Першою особою в державі фактично є не глава держави, а прем'єр-міністр. Формально президент може наділятись широкими повноваженнями, однак реальне користування ними контролюється урядом, оскільки акти президента підлягають контрасигнуванню прем'єр-міністром та/або міністром, сфери компетенції якого торкається акт глави держави.
56. Конституційний статус глави держави в у президентський республіці.
Конституційний статус глави держави — це встановлена нормами конституції сукупність його функцій, повноважень і форм відповідальності. Незалежно від форми державного правління, формальних і реальних повноважень конституційний статус одноособового глави держави визначається низкою принципів, що відрізняють його від статусу інших вищих органів і посадових осіб держави. У більшості випадків у сучасних республіках главою держави є президент. Оскільки президент обирається на загальнонародних виборах, або парламентом, або колегією виборників (за особливої виборчої процедури), він належить тією чи іншою мірою до представницьких органів державної влади. Президент є обраним представником народу (виборців), тобто є главою держави і має здійснювати управління державними органами влади і всім суспільством. У різних державах - різний об'єм повноважень президента в системі вищих (найвищих) органів державної влади.
Президент належить до одноособових виборних представницьких органів державної влади. Він обирається на чотири-сім років. Нині посада президента існує в 150 країнах світу із 195 (за іншими даними - майже 200) суверенних держав. У президентській республіці президент є главою держави і посідає домінуюче або центральне місце в системі вищих державних органів влади. Він наділений широкими повноваженнями, оскільки є найвищою посадовою особою в державі, очолює уряд і є одночасно главою виконавчої влади, де сконцентровано реальну державну владу. Отже, фактично президент обіймає дві політичні державні посади - глави держави і керівника уряду (найвищий орган виконавчої влади). Крім того, президент у такій республіці обирається народом або колегією виборників і відповідно належить до представницьких органів державної влади - до первинних державних органів. Він отримує вотум довір'я безпосередньо від народу або виборців, а не від парламенту, як у парламентській республіці. Таким чином президент має найбільші державні повноваження в ухваленні політичних і державних рішень у різних сферах. Він сам формує уряд із міністрів, але за погодженням сенату - «за порадою і за згодою». У більшості випадків він призначає державних чиновників, очолює весь державний апарат і армію. Президент має право видавати укази з різних питань державно-політичного життя. Будучи главою держави і керівником уряду, в якому всі міністри підпорядковані президентові, він може оперативно впливати на всі економічні, політичні та інші проблеми у вирішенні питань внутрішньої та зовнішньої політики держави. Він бере безпосередню участь у законодавчому процесі та сам реалізує закони через виконавчі органи влади. Водночас у президентських республіках існує система стримувань і противаг. Парламент може оголосити імпічмент президентові у випадках, передбачених конституцією та іншими законами. Отже, у таких республіках президент є основною фігурою в реалізації державної влади, у вирішенні основних завдань внутрішньої та зовнішньої політики. Він також несе всю повноту відповідальності за ухвалені державні рішення, за здійснення державної політики і в цілому підзвітний своїм виборцям, своєму народові. У кожній президентській республіці існують свої особливості функціонування державної влади, які неможливо викласти в цій праці, тому рекомендуємо звернутися до конституційного права інших держав, до історії держави і права. Компетенція — це сукупність встановлених функцій і повноважень органу державної влади, органу місцевого самоврядування або посадової особи щодо предметів їхнього відання. Повноваження, своєю чергою, — це юридично встановлені права та обов'язки. Відповідно, компетенція глави держави є сукупністю конституційно встановлених його функцій і повноважень. Встановлюючи компетенцію глави держави, як і іншого органу влади чи посадової особи, конституції зазвичай не розмежовують функції і повноваження. Будемо виходити з того, що функції визначають напрями, сфери дії глави держави, тоді як повноваження зазначають, що він може (права) або повинен (обов'язки) робити щодо предметів його відання.
Найзагальнішою і найпоширенішою функцією глави держави є представницька. Полягає вона у тому, що глава держави є символом національної єдності, уособлює державу в цілому і представляє її як усередині країни, так і в міжнародних відносинах. Якщо парламент представляє законодавчу владу держави, уряд — виконавчу владу, верховний суд — судову владу, то глава держави за будь-якої форми правління представляє державу в цілому. Другою із загальних функцій глави держави є гарантування додержання конституції держави. Глава держави виступає гарантом проголошених в конституції суверенітету, територіальної цілісності держави, прав і свобод людини і громадянина. Для цього він наділяється конституцією відповідними повноваженнями, зокрема правом накладення вето на прийняті парламентом закони, скасування актів органів виконавчої влади у разі суперечності їх конституції, введення у разі необхідності в країні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, є верховним головнокомандувачем збройних сил держави, здійснює керівництво у сферах національної безпеки і оборони країни тощо. Ще однією функцією глави держави є функція політичного арбітражу. Полягає вона у тому, що глава держави покликаний узгоджувати позиції різних політичних сил та органів державної влади і за необхідності бути примирювачем, посередником між ними. Функція політичного арбітражу випливає з конституційного принципу нейтральності глави держави і тією чи тією мірою притаманна главі держави за будь-якої форми правління. Іноді вона пов'язується з функцією гарантування додержання конституції. Як окрема функція глави держави функція політичного арбітражу безпосередньо закріплена тільки в конституціях деяких держав. Відповідно до основних напрямів і сфер державної діяльності можна виокремити установчу, законодавчу, виконавчу, судову і зовнішньополітичну функції глави держави. Установча функціяглави держави полягає в тому, що він самостійно утворює інші державні органи або бере участь у формуванні таких органів (уряду, міністерств, державних комітетів, місцевих органів виконавчої влади, судів тощо). Складовими законодавчої функціїглави держави є його право законодавчої ініціативи, підписання та оприлюднення прийнятих парламентом законів, накладення на них вето, видання за певних умов (наприклад, в умовах надзвичайного або воєнного стану) нормативно-правових актів, що мають силу закону і навіть можуть стояти над ним. Виконавчу функцію,як функцію управління державними справами, що реалізується на основі та на виконання прийнятих парламентом законів, глава держави здійснює тією мірою, якою він причетний до виконавчої влади. Інститут глави держави найбільшою мірою ідентифікується саме з виконавчою владою. Найповніше виконавча функція глави держави виявляється у президентській республіці, де президент очолює виконавчу владу.
Глава держави певною мірою причетний до здійснення судової влади, у чому виявляється його судова функція.Головним у зовнішньополітичній функціїглави держави є те, що він представляє державу у міжнародних відносинах. Функції глави держави реалізуються через його повноваження. Глава держави формально наділяється широкими повноваженнями у сфері законодавчої, виконавчої і судової влади та зовнішньополітичної діяльності. Формальна й особливо реальна наявність у глави держави тих чи тих повноважень визначається передусім формою державного правління. У президентських республіках президент отримує свій мандат від виборчого корпусу і завжди наділений широкими і реальними владними повноваженнями. Він водночас є главою держави і главою виконавчої влади, однак не має значних повноважень щодо впливу на парламент і законодавчий процес, що випливає з вимог жорсткого поділу влади, на якому ґрунтується ця форма правління. Найважливішим засобом впливу президента на парламент у президентській республіці є його щорічні і позачергові послання до парламенту з питань внутрішнього і зовнішнього становища держави. Послання зачитуються на засіданні парламенту, як правило, особисто президентом. Іноді послання у письмовому вигляді подаються до парламенту, де оголошуються посадовими особами палат. Формально послання президента парламенту мають суто інформаційний характер — вони зазвичай не підлягають обговоренню і по них не приймаються рішення. Фактично зміст послання сприймається парламентом як законодавча програма виконавчої влади і реалізується через прийняття відповідних законів, найповніше — тоді, коли президент і парламентська більшість представляють одну політичну партію. Особливо широко послання президента парламенту використовуються у США, де відомі кілька їх різновидів: послання про стан союзу (федерації), послання про бюджет, послання про економічний стан та ін. Наділення глави держави за президентської форми республіканського правління правом законодавчої ініціативи і розпуску парламенту означає зміщення балансу повноважень у системі поділу влади на користь виконавчої влади і створення можливостей для авторитарного політичного режиму, що нерідко перетворюються на реальність. Такі режими встановилися, зокрема, у колишніх радянських республіках, які після набуття незалежності обрали президентську або президентсько-парламентарну форму правління.
Все темы данного раздела:
Особливості КП як галузі права. Конституційне та державне право.
Конституційне право розглядається у трьох аспектах: як галузь права, як наука і як навчальна дисципліна. Як галузь права воно є системою юридичних норм, що регулюють певний вид суспільних відноси
Предмет і методи науки КП.
Конституційне право як складова правової системи держави є об'єктом дослідження спеціальної юридичної науки, яка називається наукою конституційного права. Ця наука досліджує конкретний зміст як
Система конституційного права
Систему галузі конституційного права складають конституційні принципи, конституційно-правові норми і конституційно-правові інститути. Конституційні принципи — це закріплен
Система конституційного права
Систему галузі конституційного права складають конституційні принципи, конституційно-правові норми і конституційно-правові інститути. Конституційні принципи — це закріплен
Види джерел конституційного права.
Джерела конституційного права – форми закріплення і зовнішнього вияву норм конституційного права .
Джерела конституційного права розрізняються залежно від мо
Сутність і поняття конституції
Головним джерелом конституційного права в більшості країн є конституція В основі державного правління і наявності конституційного права лежить ідея конституціоналізму – це ідея держ правління, що ґ
Спільні риси конституцій та особливості їх прояву в різних країнах.
За того, що конституції закріплюють засади організації суспільного життя, визначають організацію і функціонування державної влади та основи взаємовідносин держави і особи вони мають низку інших
За формою
-писані. Конституція - єдиний акт або система із кількох актів. Як єдиний акт, конят є певним чином кодифікованим збірником норм, що має назву, чітку структуру, приймається у встановленому порядку,
За способом внесення змін і доповнень
-жорсткі. жорсткі конституції змінюються і доповнюються в особливому порядку, складнішому, ніж звичайна законодавча процедура. порядок зміни і доповнення конституції встановлюєть
Структура конституцій.
Писані конс у форм єдиного акта мають більш-менш однакову структуру, основними елементами якої є преамбула, основна частина, прикінцеві і перехідні положення.
Преамбула ( від. Лат. Preambu
Основні способи прийняття конституцій
конституції приймаються і змінюються в особливому порядку, більш складному, ніж звичайна законодавча процедура. Політична практика напрацювала низку способів прийняття конституцій
Порядок внесення змін і доповнень до конституцій.
За способом внесення змін і доповнень конституції поділяються на жорсткі, гнучкі і змішані. Жорсткіконституції змінюються і доповнюються в особливому порядку, складнішому, ніж звич
Суверенітет як принцип конституційної теорії та практики.
Суверенітет (фр. souveraineté -самостійність, верховна влада) — верховенство і незалежність політичної влади. Розрізняють кілька видів С: С. державний — верховенство влади держави на її те
Конституційно-правові засоби безпосередньої реалізації народного суверенітету.
Народний суверенітет – це повновладдя народу, верховенство його влади в держ. Принцип народного суверенітету означає визнання народу єдиним джерелом і верховним носієм влади в держ.
Консти
Референдум як засіб прямої демократії та його різновиди.
Референдум — це всенародне волевиявлення з важливого державного або суспільного питання. Інститут референдуму від початку його виникнення сприймався
як найважливіший засіб безпосередньої д
Вибори як форма реалізації народного суверенітету.
У науці конституційного права під виборами розуміється спосіб формування шляхом голосування органів державної влади та органів місцевого самоврядування. За допомогою виборів народ
Основні типи сучасних виборчих систем.
Порядок організації підготовки і проведення виборів, значною мірою — їх результати залежать від того, якою є виборча система. Виборча система — це встановлений законодавством спосіб голосування, ви
Стадії виборчого процесу.
Виборчий процес — це законодавчо встановлений порядок організації підготовки і проведення виборів. Виборчий процесс є функціональним аспектом виборчої системи складається з наступних етапів (стадій
Виборчі комісії бувають
- постійними і
- тимчасовими (створюються лише на час виборів).
У багатьох країнах (Великобританії, Італії, Франції та ін.) роль центральної виборчої комісії виконує міністерство
Конституційні принципи демократії.
У буквальному розумінні демократія ( гр. народ і влада) означає «народовладдя». У цьому полягає сутність демократії. Поняття демократії в суспільних науках визначається по-різному. У науці конститу
Економічні і соціальні відносини як суб’єкти конституційного регулювання.
Основний зміст економічного життя суспільства становлять багатоманітні економічні відносини — суспільні відносини, що складаються з приводу власності на засоби виробництва,
Конституційні засади духовного життя суспільства
Основний зміст духовного життя суспільства становлять соціокультурні відносини. Соціокультурні (духовно-культурні) відносини — це суспільні відносин
Поняття і принципи конституційного статусу особи.
Правовий статус (від лат. status - становище) - це встановлена нормами права сукyпність прав, обов'язків і відповідальності його суб'єктів - громадян, організацій, установ тощо. Щодо правового с
Сутність громадянства. Громадянство і підданство.
Зrідно з ідеєю rромадянства вільні і рівні в правах люди не перебувають у феодальній залежності від держави, а є їі партнерами Держава і громадлни зв' язані взаємними зобов' язаннями. Відповідно г
Способи набуття громадянства.
За звичайних умов громадянство набувається одним із ДВОХ ОСНОВНИХ способів - в порядку філіації і шляхом натуралізації.
Філіація (від лат. filius - син) - це набуття громадянства за народ
Подвійне громадянство і без громадянство.
Подвійне громадянство – це перебування особи одночасно в громадянстві двох держав, таку особу ще називають біпатритом, біполідом, . Б. найчастіше є результатом неоднакового вирішення законодавст
Конституційні права і свободи особи та їх класифікація.
Інститут прав і свобод особи є одним із двох головних інститутів загального інституту конституційного статусу особи поряд з інститутом громадянства. Право є системою встановлених{ або санкціонован
Особисті права і свободи.
Особисті права і свободи - це сукупність прав і свобод, що належать людині від народження і не залежать від її громадянства. Особисті права і свободи називають також громадянським
Економічні та соціально-економічні права і свободи особи.
Економічні права і свободи - це сукупність конституційних прав і свобод, що визначають юридичні можливості людини в економічній сфері суспільного життя. Економічні права і свободи покликані гарант
Соціальні права і свободи особи
Соціальні права і свободи — це сукупність конституційних прав і свобод, що визначають юридичні можливості людини претендувати на отримання від держави за певних умов матеріальних благ. За своєю сут
Політичні права і свободи особи.
Політичні права і свободи –це сукупність конституційних прав і свобод, що визначають юр можливості громадян брати участь у громадському і політичному житі держави .
Конституційні обов`язки особи
На відміну від прав і свобод обов'язкам особи в конституціях приділяється значно менше уваги. У теорії і практиці конституціоналізму ставлення до
конституційних обов'язків та їх взаємозв'я
Види гарантій конституційних прав і свобод.
Гарантії конституційних прав і свобод — це чинники, що забезпечують реальне здійснення в країні конституційно проголошених прав і свобод людини і громадянина. Навіть найдокладніше закріплен
Поняття форми держави та його використання у конституційному праві.
форма держави –сукупність загальних ознак держави, зумовлена інституціональними, територіальними і функціональними способами організації влади.
Інституціональними способам
Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю.
Федеративна форма закріплюється в конституції через 3 ознаки:
1. використання терміну «федеративна», «союзна»
2. перерахування в конституції усіх суб’єктів федерації
3. р
Особливості основних форм державного правління.
Форма державного правління — це спосіб організації державної влади, зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів держави— глави держави, парламенту, уряду. Визначальною ознакою ф
Монархія як форма державного правління та її різновиди.
Монархія (гр. monarchia — єдиновладдя, від monos — один і arche — влада) — це форма державного правління, за якої главою держави є монарх, що отримує владу в порядку престолонаслідування і здійснює
Парламентарна республіка як форма державного правління.
Парламентарна республіка характеризується формальним
верховенством парламенту в системі організації державної влади
Основними ознаками парламентарної республіки є:
1. обр
Президентська республіка як форма державного правління.
Президентська республіка характеризується тим, що обраний на загальних виборах президент юридично і фактично є главою держави і главою виконавчої влади. Основними ознаками президентської республіки
Змішана республіканська форма державного правління.
Змішана республіканська форма правління (змішана республіка) характеризується поєднанням елементів президентської і парламентарної республік. Основними ознаками змішаної республіки є:
- об
Поняття суперпрез, монократичної, та ряд респ
Суперпрезидентська республіка характеризується домінуванням президента в системі організації державної влади. В суперпрезидентській республіці відсутній баланс гілок влади, повнова
Поняття суперпрез, монократичної, та ряд респ
Суперпрезидентська республіка характеризується домінуванням президента в системі організації державної влади. В суперпрезидентській республіці відсутній баланс гілок влади, повнова
Основні форми державного устрою.
Форма державного устрою — це спосіб територіальної організації держави, що визначається принципами взаємовідносин держави як цілого і її територіальних складових.
форма державного устрою
Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю
характерні ознаки:
1. Територія федеративної держави в політико-адміністративному плані не є єдиним цілим. Вона складається з територій суб'єктів федерації. Суб'єкти феде
Конфедерація — це форма союзу держав, за якої держави зберігають свій суверенітет у повному обсязі
1) конфедерація утворюється на основі відповідних договорів;
2) суб'єкти конфедерації мають право вільного виходу з неї;
3) суверенітет у конфедерації належить державам, які вхо
Унітаризм як форма державного устрою.
Унітарною (франц. unitaire — єдиний, від лат. unitas — єдність) є така держава, територія якої складається з адміністративних або політико-адміністративних одиниць.
Політи
Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю
характерні ознаки:
7. Територія федеративної держави в політико-адміністративному плані не є єдиним цілим. Вона складається з територій суб'єктів федерації. Суб'єкти феде
Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю
характерні ознаки:
7. Територія федеративної держави в політико-адміністративному плані не є єдиним цілим. Вона складається з територій суб'єктів федерації. Суб'єкти феде
Конфедерація — це форма союзу держав, за якої держави зберігають свій суверенітет у повному обсязі
1) конфедерація утворюється на основі відповідних договорів;
2) суб'єкти конфедерації мають право вільного виходу з неї;
3) суверенітет у конфедерації належить державам, які вхо
Політичний режим як форма держави та його основні ознаки.
Політичний режим — це система методів і засобів здійснення політичної
влади в державі. На відміну від державного режиму, який характеризує
здійснення тільки державної влади, політ
Особливості різних типів політичних режимів.
За відмінностями між цими ознаками розрізняються різні типи політичних режимів. Найпоширенішим є поділ політичних режимів на демократичні (парламентаризм; президенціалізм) й недемократичні. Останні
Особливості конституційного статусу глав держави.
Глава держави — це конституційний орган і водночас вища посадова особа держави, яка вважається верховним представником держави і, як правило, носієм виконавчої влади. У мона
Конституційний статус глави держави у країнах з монархічною формою правління
Монарх є одноособовим главою держави, який отримує владу в порядку престолонаслідування і здійснює її за власним правом довічно. Монарх вважається джерелом усієї державної вла
Основні системи престолонаслідування
ПРЕСТОЛОНАСЛІДУВАННЯ - перехід влади монарха від одного представника правлячої династії до іншого у встановленому законом порядку. П. є одним із найважливіших елементів монархічної системи прав
Порядок заміщення поста глави держави.
Як уже зазначалось, влада монарха юридично не походить ні від народу, ні від якого-небудь іншого державного і органу. Вона є спадковою — переходить від одного представника п
Конституційний статус президента у республіці змішаного типу
Конституційний статус глави держави — це встановлена нормами конституції сукупність його функцій, повноважень і форм відповідальності. Незалежно від форми державного правління, формальних і реаль
Поняття парламенту та парламентаризму.
За своєю сутністю законодавча влада є сукупністю повноважень із видання законів. Це загальне визначення законодавчої влади потребує конкретизації через з'ясування поняття з
Порядок формування парламентів
ФОРМУВАННЯ ПАРЛАМЕНТУ - заміщення мандатів у парламенті (палаті). Порядок Ф. п. значною мірою залежить від його структури. Однопалатні парламенти і нижні палати двопалатних парламентів майже завж
Структура парламентів та їх палат
Способи формування парламентів, основні елементи їх структури, порядок прийняття законів встановлюються конституціями. Внутрішня організація і порядок діяльності парламентів докладно визначаються
Назва парламентів, їх кількісний склад та строки повноважень
Парламент (від фр. parler — говорити) — це представницький орган законодавчої влади держави. У деяких державах представницькі
Комісії ( комітети) як елементи структури парламентів.
Парламентські комітети є найважливішими елементами структури парламенту. Їх основною функцією є попередній розгляд законопроектів та проектів інших актів, що приймаються парламент
Парламентські фракції, їх формування та внутрішня організація.
Парламентська (депутатська) фракція — це об'єднання парламентаріїв на основі їхньої партійної належності. Парламентські фракції зазвичай формуються із членів однієї політичної партії, представлено
Компетенція парламентів
Компетенція парламенту — це сукупність юридично встановлених функцій і повноважень парламенту, що визначають його місце в системі державних органів. Іноді до компетенції парл
Парламентський контроль за діяльністю уряду
ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ КОНТРОЛЬ — контроль парламенту за діяльністю державних органів, установ і посадових осіб. П. к. є однією із найважливіших функцій парламенту. Функція контролю та зумовлені нею по
Конституційні принципи правового статусу парламентарів
Загальна назва особи, яка на тій чи тій підставі є членом парламенту, — «парламентарій». Підставами членства у парламенті можуть бути обрання, призначення, обіймання певної пос
Парламентський індемнітет та імунітет
Загальна назва особи, яка на тій чи тій підставі є членом парламенту, — «парламентарій». Підставами членства у парламенті можуть бути обрання, призначення, обіймання певної пос
Права та обов’язки депутата парламенту і підстави припинення його повноважень
Складовими правового статусу парламентаріїв є їхні права та обов'язки, що у загальному вигляді визначаються в конституціях і конкретизуються у законах про статус парламентар
Основні стадії законодавчого процесу в парламенті.
Головною функцією парламентів є законотворчість. Порядок діяльності парламенту та інших суб'єктів влади зі створення закону і введення його в дію називається законодавчим процесом.
Промульгація як стадія законодавчого процесу
Головною функцією парламентів є законотворчість. Порядок діяльності парламенту та інших суб'єктів влади зі створення закону і введення його в дію називається законодавчим процесом.
Особливості Законодавчого процесу в умовах двопалатної системи
В умовах двопалатних парламентів законодавчі функції розподілені не лише між парламентом, виконавчими та багатьма іншими орґанами влади, але й між двома палатами. У деяких двопалатних парламентах о
Парламенти і бюджет.
Основний зміст фінансової функції парламенту становить затвердження державного бюджету та контроль його виконання. Бюджет завжди розглядається і затверджується у парламенті. У більшості країн парла
Поняття виконавчої влади та її суб’єктів
За своєю сутністю виконавча влада є сукупністю повноважень з управління державними справами. Конституційно-правовий інститут виконавчої влади становить сукупність норм, що
Конституційний статус уряду
Віднесеність компетенції уряду до сфери виконавчої влади і визначення його як вищого колегіального органу виконавчої влади є найважливішими характеристиками конституційного статусу уряду
Структура урядів.
До складу уряду входять глава і члени уряду, якими є заступники глави уряду, міністри, державні секретарі, іноді — керівники державних комітетів і служб та деякі інші посадові особи, які за правови
Політична відповідальність уряду
Від способу формування уряду залежать його підзвітність і політична відповідальність. Політична відповідальність уряду — Це конституційно-правова відповідальність уряду та й
Компетенція урядів
Компетенція — це сукупність встановлених функцій і повноважень органу державної влади, органу місцевого самоврядування або посадової особи щодо предметів їхнього відання.
Сутність і функції судової влади.
Згідно з теорією поділу влади судова влада є однією з трьох самостійних і незалежних гілок державної влади поряд із законодавчою і виконавчою владою. За своєю сутністю судова влада є су
Система судової влади
Конституційно-правовий інститут судової влади становить сукупність норм, що визначають систему і статус суб'єктів правосуддя. Систему судової влади складає сукупність орган
Формування суддівського корпусу та конституційні принципи статусу суддів.
ФОРМУВАННЯ СУДДІВСЬКОГО КОРПУСУ — заміщення посад суддів. Є два основні способи Ф. с. к. — призначення і вибори. У більшості країн світу судді на посаду призначаються. У багатьох країнах повнова
Конституційні принципи організації судової влади
До основних принципів організації судової влади (судоустрою), крім тих, що
стосуються побудови судової системи, належать: здійснення правосуддя виключно судами; здійснення правосуддя тільк
Конституційні принципи функціонування судової влади
Основними конституційно-правовими принципами функціонування судової влади є принципи судочинства. Основні засади судочинства: 1) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед зако
Поняття конституційного контролю та системи його органів
Невід’ємною складовою конституційно-правової системи кожної країни є конституційний контроль. Конституційний контроль — це перевірка на відповідальність конституції актів і дій органів п
Основні моделі організації судового конституційного контролю
Невід’ємною складовою конституційно-правової системи кожної країни є конституційний контроль. Конституційний контроль — це перевірка на відповідальність конституції актів і дій органів п
Повноваження органів судового конституційного контролю
Невід’ємною складовою конституційно-правової системи кожної країни є конституційний контроль. Конституційний контроль — це перевірка на відповідальність конституції актів і дій органів п
Класифікація форм судового конституційного контролю
Невід’ємною складовою конституційно-правової системи кожної країни є конституційний контроль. Конституційний контроль — це перевірка на відповідальність конституції актів і дій органів п
Поняття місцевого управління та самоврядування
Місцеве самоврядування - самостійна діяльність населення адміністративно-територіальної одиниці з вирішення питань місцевого значення. М. с. здійснюється у формах безпосередньої (місцевий рефере
Основні системи організації публічної влади на місцях
Влада на місцях –це влада, яку здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що діють в адміністративно-територіальних одиницях держави. Адміністрат
Сутність і функції політичних партії.
Політичні партії є об'єктом вивчення передусім політичної науки. У політології є окрема галузь наукового знання — теорія політичних партій (партологія), що спеціально займається дослідженням політ
Основні типи сучасних партійних систем
Партійна система - сукупність діючих у країні політичних партій та відносин між ними, що складаються в боротьбі за державну владу та у процесі її здійснення. У країнах сучасног
Нституціоналізація політичних партій у конституційному праві
Як організації, що виконують у суспільстві низку функцій зі здійснення публічної (політичної) влади, партії є політичними інститутами. Водночас тією мірою, якою організація і діяльність партій рег
Новости и инфо для студентов