рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Поняття парламенту та парламентаризму.

Поняття парламенту та парламентаризму. - раздел Право, Особливості КП як галузі права. Конституційне та державне право За Своєю Сутністю Законодавча Влада Є Сукупністю Повноважень Із Ви...

За своєю сутністю законодавча влада є сукупністю повноважень із видання законів. Це загальне визначення зако­нодавчої влади потребує конкретизації через з'ясування поняття закону та ви­окремлення її суб'єктів. Закон — це нормативно-правовий акт, прийнятий відповід­но до спеціальної процедури вищим представницьким органом державної влади або безпосереднім волевиявленням громадян. Суб'єктами законодавчої влади, за цим визначенням, є парла­мент, як вищий представницький орган державної влади, і народ, який може затвердити закон шляхом референдуму. Народ (вибор­ці) може не тільки затвердити винесений парламентом чи главою держави на референдум законопроект, проект змін і доповнень конституції або нову конституцію, а й сам ініціювати проведення такого референдуму відповідно до закріпленого в багатьох кон­ституціях інституту народної референдної ініціативи. У деяких країнах є надпарлалентський орган влади — осо­блива представницька установа, що періодично скликається для прийняття найважливіших державних рішень, у тому чис­лі конституції, змін і доповнень до неї та законів. Така установа є органом вищого рівня щодо постійно діючого парламенту. До складу надпарламентського органу влади входять члени парла­менту, вищі посадові особи держави, керівники місцевих органів державної влади, представники органів місцевого самоврядуван­ня, різних верств населення тощо. У соціалістичних країнах парламенти не є постійно діючи­ми органами, а періодично скликаються на короткочасні сесії. У період між сесіями функції органу законодавчої влади виконує постійно діючий орган (президія, комітет) парламенту. У деяких країнах, зокрема в Іспанії та Італії, закони можуть прийматись не тільки парламентом у цілому, а й його постійними профільни­ми комісіями. Конституції багатьох держав передбачають мож­ливість делегування парламентом президенту або уряду повно­важень із видання нормативно-правових актів, що мають силу закону. Делегація здійснюється з окремого питання або певного кола питань на визначений час. За наявності таких повноважень президент і уряд також виконують законодавчу функцію, хоча вони не є органами законодавчої влади. Таким чином, суб'єктами законодавчої влади, як носіями зако­нодавчої функції, є або можуть бути: виборці, парламент та його постійні комісії або постійно діючий орган, надпарламентський ор­ган влади, глава держави, уряд. Конституційно-правовий інститут законодавчої влади становить сукупність норм, що закріплюють суб'єктів законотворчості та їхні повноваження. У демократичних державах представницьким органом, який діє на постійній основі і приймає нормативно-правові акти, що мають силу закону, за вста­новленою законодавчо процедурою, є тільки парламент. В унітарних державах парламенти формуються тільки на загальнодержавному рівні, у федеративних державах — також і на рівні їх суб'єктів. Парламент (від фр. parler — говорити) — це представниць­кий орган законодавчої влади держави. У деяких державах пред­ставницькі органи законодавчої влади називаються легіслатурами (від лат. lex, legis — закон і latus — внесений, установ­лений). Представницький характер парламенту означає, що він представляє народ, є колегіальним і формується шляхом вибо­рів. Колегіальний характер парламенту полягає у його складі та принципах діяльності. Як виборний і колегіальний орган держав­ної влади парламент відрізняється, відповідно, від уряду, який та­кож є колегіальним органом, але не формується шляхом виборів, і глави держави — президента, який також обирається, але є од­ноособовим органом. Від надпарламентських органів влади, які скликаються періодично, парламенти відрізняються тим, що пра­цюють на постійній основі. Кількісний склад парламенту визначається різними чинниками, зокрема структурою парламенту (однопалатністю чи двопалатністю) і загальною чисельністю населення кра­їни, хоча безпосереднього зв'язку тут немає. Зазвичай двопалатні парламенти є чисельнішими, ніж однопалатні, а країни з більшою чисельністю населення мають чисельніші за складом парламенти. Найчисельнішими за складом є Всекитайські Збори Народних Представників — приблизно три тисячі представників. У деяких ін­ших країнах конституції або закони встановлюють мінімум і мак­симум чисельного складу парламенту (палати). Про відсутність безпосереднього зв'язку чисельного складу парламенту з чисельністю населення країни свідчать і значні від­мінності у нормах представництва населення у парламенті. Такі відмінності свідчать, що чисельний склад парламенту має визначатися не стільки чисель­ністю населення країни, скільки здатністю парламенту до при­йняття оптимальних рішень, що, своєю чергою, залежить від ор­ганізаційної структури і політичної структурованості парламенту, обсягу його компетенції, рівня професіоналізму і дисципліни пар­ламентаріїв та інших чинників. Оптимальною для однопалатного парламенту і нижньої палати двопалатного парламенту можна вважати чисельність у 300-450 депутатів. Як представницький орган законодавчої влади держави пар­ламент виконує у суспільстві низку функцій, основними з яких є представницька, інтегративна й регулятивна. Представницька функція парламенту полягає в тому, що він є виразником інтер­есів і волі народу. Народ як єдине джерело і верховний носій вла­ди в державі уповноважує парламент здійснювати від його імені законодавчу владу. З цією метою він обирає до парламенту своїх представників, кожен з яких може розглядатися як виразник волі всього народу (вільний мандат) або тільки його виборців (імпера­тивний мандат). Інтегративна функція парламенту полягає в тому, що він є за­гальнонаціональною ареною розв'язання наявних у суспільстві суперечностей і узгодження багатоманітних соціальних інтересів. Виразниками таких інтересів виступають політичні партії, що є осно­вними суб'єктами парламентської діяльності. Завдяки спілкуванню політичних партій і депутатів у парламенті, пошуку ними компроміс­них рішень тих чи тих суспільних проблем відбувається інтеграція, тобто згуртування, всього суспільства. Якби не було парламенту, то наявні в суспільстві суперечності і проблеми могли б вирішуватися шляхом протистояння на вулицях, що означало б розкол суспільства з усіма негативними його наслідками аж до громадянської війни. Регулятивна функція парламенту полягає в тому, що встанов­лені ним у законах та інших нормативно-правових актах правові норми є головним регулятором суспільних відносин. З парламентами пов'язане таке явище, як парламентаризм. Термін «парламентаризм» багатозначний. У найширшому значенні він позначає сукупність усіх тих явищ і процесів, які стосують­ся парламенту. Відповідно, йдеться про історію парламентів, їх структуру, порядок формування і функціонування тощо. У вужчо­му значенні цей термін позначає організацію державної влади, що передбачає наявність парламенту як представницького органу законодавчої влади, незалежно від того, якою є його формальна і реальна роль у здійсненні державної влади. У найвужчому зна­ченні «парламентаризм» — це тип державного режиму, що харак­теризується визначальним впливом парламенту на уряд (а не уря­ду на парламент, як це відбувається за державного режиму, що отримав назву «міністеріалізм»). Як уже зазначалось, такий ре­жим виникає тоді, коли жодна політична партія не має абсолют­ної більшості мандатів у парламенті, а уряд формується коаліці­єю представлених у парламенті партій. Є ще одне значення терміну «парламентаризм» — він позначає спосіб організації державної влади, що ґрунтується на провід­ній ролі парламенту в системі вищих органів держави. У такому розумінні поняття парламентаризму має важливе методологічне значення для пізнання різних форм і конкретних способів орга­нізації і здійснення державної влади. Провідна роль законодавчої влади в системі поділу й орга­нізації державної влади ще не означає, що парламент як орган законодавчої влади відіграє провідну роль у здійсненні державної влади. Реально законодавча влада може зосереджуватися в руках глави держави, уряду або керівництва правлячої політичної пар­тії. Для парламентаризму недостатньо просто наявності парла­менту. Парламентаризм передбачає реальне верховенство парла­менту в законодавчій сфері та його провідне становище в системі вищих органів держави. Формальними, юридичними ознаками парламентаризму, що у тій чи тій формі закріплюються в конституціях, є: розмежування законодавчої і виконавчої влади; наявність у парламенту функції контролю за діяльністю уряду; привілейований статус парламента­ріїв та їх юридична незалежність від виборців. Розмежування зако­нодавчої і виконавчої влади означає наявність поділу влади та сис­теми стримувань і противаг, яка передбачає збалансованість повно­важень парламенту, з одного боку, глави держави й уряду, з іншого, та їх можливості впливати на діяльність одне одного. Контроль парламенту за діяльністю уряду означає, що парламент реально впливає на формування і функціонування уряду. Привілейований статус парламентаріїв визначається принципами парламентського індемнітету та імунітету, а їх юридична незалежність від виборців — принципом вільного мандата, про які докладно йдеться нижче.Крім юридичних є й неформалізовані ознаки парламентариз­му, що не закріплюються в законодавстві. Вони стосуються самого парламенту і виявляються в його структурованості, рівні профе­сіоналізму і дисципліни парламентаріїв, їх діяльності в загально­національних (а не особистих і вузькогрупових) інтересах. Такі ознаки значною мірою залежать від того, якими є партійна і ви­борча системи, реальні механізми функціонування парламенту. Так, відсутність у країні впливових політичних партій і недоско­нала виборча система призводять до того, що парламентаріями стають представники багатьох політичних партій і позапартійні кандидати. Це ускладнює структурування парламенту, формуван­ня у ньому постійно діючої більшості, без якої він не може нор­мально (ефективно) працювати. Відсутність жорсткої партійної дисципліни у парламентських фракціях дозволяє парламентарі­ям діяти в особистих, а не суспільних, інтересах.Парламентаризм є необхідною ознакою демократичного полі­тичного устрою і має місце в усіх демократичних державах. Він не пов'язується тільки з якоюсь однією формою державного правлін­ня. Найповніше парламентаризм виявляється за парламентарних форм правління — у парламентарних республіках і парламентар­них монархіях, де уряд формується парламентом і несе перед ним політичну відповідальність. Парламентаризм можливий і в пре­зидентській республіці, де внаслідок притаманного їй жорсткого поділу влади парламент має високий ступінь незалежності від уряду і водночас наділений вагомими повноваженнями з контр­олю за його діяльністю. У країнах зі змішаною республіканською формою правління парламентаризм існує передусім тією мірою, в якій парламент бере участь у формуванні уряду і контролює його діяльність. Загалом, парламентаризм, як і демократію, не можна характеризувати тільки під кутом зору його наявності чи відсут­ності. Є різні форми вияву і рівні розвитку парламентаризму.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Особливості КП як галузі права. Конституційне та державне право

Конституція головне джерело конституційного права... Класифікація За формою Неписаиі... За типом політичного режиму...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Поняття парламенту та парламентаризму.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Особливості КП як галузі права. Конституційне та державне право.
Конституційне право розглядається у трьох аспектах: як га­лузь права, як наука і як навчальна дисципліна. Як галузь пра­ва воно є системою юридичних норм, що регулюють певний вид суспільних відноси

Предмет і методи науки КП.
Конституційне право як складова пра­вової системи держави є об'єктом до­слідження спеціальної юридичної на­уки, яка називається наукою консти­туційного права. Ця наука досліджує конкретний зміст як

Система конституційного права
Систему галузі конституційного права складають конституційні принципи, конституційно-правові нор­ми і конституційно-правові інститути. Конституційні принципи — це закрі­плен

Система конституційного права
Систему галузі конституційного права складають конституційні принципи, конституційно-правові нор­ми і конституційно-правові інститути. Конституційні принципи — це закрі­плен

Види джерел конституційного права.
Джерела конституційного права – форми закріплення і зовнішнього вияву норм конституційного права . Джерела конституційного права розрізняються залежно від мо

Сутність і поняття конституції
Головним джерелом конституційного права в більшості країн є конституція В основі державного правління і наявності конституційного права лежить ідея конституціоналізму – це ідея держ правління, що ґ

Спільні риси конституцій та особливості їх прояву в різних країнах.
За того, що конституції закріплюють засади організації суспільного життя, визначають організацію і функціону­вання державної влади та основи вза­ємовідносин держави і особи вони ма­ють низку інших

За формою
-писані. Конституція - єдиний акт або система із кількох актів. Як єдиний акт, конят є певним чином кодифікованим збірником норм, що має назву, чітку структуру, приймається у встановленому порядку,

За способом внесення змін і доповнень
-жорсткі. жорсткі конституції змінюються і доповнюються в особливому порядку, складнішому, ніж звичай­на законодавча процедура. порядок зміни і доповнення конститу­ції встановлюєть

Структура конституцій.
Писані конс у форм єдиного акта мають більш-менш однакову структуру, основними елементами якої є преамбула, основна частина, прикінцеві і перехідні положення. Преамбула ( від. Лат. Preambu

Основні способи прийняття конституцій
  конституції при­ймаються і змінюються в особливому порядку, більш складному, ніж звичай­на законодавча процедура. Політична практика напрацювала низку способів прийняття конституцій

Порядок внесення змін і доповнень до конституцій.
За способом внесення змін і доповнень конституції поділяються на жорсткі, гнучкі і змішані. Жорсткіконституції змінюються і доповнюються в особливому порядку, складнішому, ніж звич

Суверенітет як принцип конституційної теорії та практики.
Суверенітет (фр. souveraineté -самостійність, верховна влада) — верховенство і незалежність полі­тичної влади. Розрізняють кілька видів С: С. державний — верховен­ство влади держави на її те

Конституційно-правові засоби безпосередньої реалізації народного суверенітету.
Народний суверенітет – це повновладдя народу, верховенство його влади в держ. Принцип народного суверенітету означає визнання народу єдиним джерелом і верховним носієм влади в держ. Консти

Референдум як засіб прямої демократії та його різновиди.
Референдум — це всенародне волевиявлення з важливого державного або суспільного питання. Інститут референдуму від початку його виникнення сприймався як найважливіший засіб безпосередньої д

Вибори як форма реалізації народного суверенітету.
У науці конституційного права під виборами розуміється спосіб формування шляхом голосування органів державної влади та органів місцевого самоврядування. За допомогою виборів народ

Основні типи сучасних виборчих систем.
Порядок організації підготовки і проведення виборів, значною мірою — їх результати залежать від того, якою є виборча система. Виборча система — це встановлений законодавством спосіб голосування, ви

Стадії виборчого процесу.
Виборчий процес — це законодавчо встановлений порядок організації підготовки і проведення виборів. Виборчий процесс є функціональним аспектом виборчої системи складається з наступних етапів (стадій

Виборчі комісії бувають
- постійними і - тимчасо­вими (створюються лише на час виборів). У багатьох країнах (Великобританії, Італії, Франції та ін.) роль центральної виборчої комісії виконує міністерство

Конституційні принципи демократії.
У буквальному розумінні демократія ( гр. народ і влада) означає «народовладдя». У цьому полягає сутність демократії. Поняття демократії в суспільних науках визначається по-різному. У науці конститу

Економічні і соціальні відносини як суб’єкти конституційного регулювання.
Основний зміст економічного життя суспільства становлять багатоманітні економічні відносини — суспільні від­носини, що складаються з приводу власності на засоби виробництва,

Конституційні засади духовного життя суспільства
Основний зміст духовного життя суспільства становлять соціокультурні відносини. Соціокультурні (духовно-культурні) відно­сини — це суспільні відносин

Поняття і принципи конституційного статусу особи.
Правовий статус (від лат. status - ста­новище) - це встановлена нормами права сукyпність прав, обов'язків і від­повідальності його суб'єктів - грома­дян, організацій, установ тощо. Щодо правового с

Сутність громадянства. Громадянство і підданство.
Зrідно з ідеєю rромадянства вільні і рівні в правах люди не пе­ребувають у феодальній залежності від держави, а є їі партнерами Держава і громадлни зв' язані взаємними зобов' язаннями. Відповідно г

Способи набуття громадянства.
За звичайних умов громадянство набувається одним із ДВОХ ОСНОВНИХ способів - в порядку філіації і шляхом натуралізації. Філіація (від лат. filius - син) - це набуття громадянства за на­род

Подвійне громадянство і без громадянство.
Подвійне громадянство – це перебування особи одночасно в грома­дянстві двох держав, таку особу ще називають біпатритом, біполідом, . Б. найчастіше є резуль­татом неоднакового вирішення за­конодавст

Конституційні права і свободи особи та їх класифікація.
Інститут прав і свобод особи є одним із двох головних інститутів загального інституту конституційного статусу осо­би поряд з інститутом громадянства. Право є системою встановлених{ або санкціонован

Особисті права і свободи.
Особисті права і свободи - це сукупність прав і свобод, що належать людині від народження і не залежать від її громадянства. Особисті права і сво­боди називають також громадянським

Економічні та соціально-економічні права і свободи особи.
Економічні права і свободи - це су­купність конституційних прав і свобод, що визначають юридичні можливості людини в економічній сфері суспільного життя. Економічні права і свободи покликані гарант

Соціальні права і свободи особи
Соціальні права і свободи — це сукупність конституційних прав і свобод, що визначають юридичні можливості людини претендувати на отримання від держави за певних умов матеріальних благ. За своєю сут

Політичні права і свободи особи.
  Політичні права і свободи –це сукупність конституційних прав і свобод, що визначають юр можливості громадян брати участь у громадському і політичному житі держави .

Конституційні обов`язки особи
На відміну від прав і свобод обов'язкам особи в конституціях приділяється значно менше уваги. У теорії і практиці конституціоналізму ставлення до конституційних обов'язків та їх взаємозв'я

Види гарантій конституційних прав і свобод.
Гарантії конституційних прав і свобод — це чинники, що забезпечують реальне здійснення в країні конституційно проголошених прав і свобод людини і громадянина. Навіть найдокладніше закріплен

Поняття форми держави та його використання у конституційному праві.
форма держави –сукупність загальних ознак держави, зумовлена інституціональними, територіальними і функціональними способами організації влади. Інституціональними способам

Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю.
Федеративна форма закріплюється в конституції через 3 ознаки: 1. використання терміну «федеративна», «союзна» 2. перерахування в конституції усіх суб’єктів федерації 3. р

Особливості основних форм державного правління.
Форма державного правління — це спосіб організації державної влади, зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів держави— глави держави, парламенту, уряду. Визначальною ознакою ф

Монархія як форма державного правління та її різновиди.
Монархія (гр. monarchia — єдиновладдя, від monos — один і arche — влада) — це форма державного правління, за якої главою держави є монарх, що отримує владу в порядку престолонаслідування і здійснює

Парламентарна республіка як форма державного правління.
Парламентарна республіка характеризується формальним верховенством парламенту в системі організації державної влади Основними ознаками парламентарної республіки є: 1. обр

Президентська республіка як форма державного правління.
Президентська республіка характеризується тим, що обраний на загальних виборах президент юридично і фактично є главою держави і главою виконавчої влади. Основними ознаками президентської республіки

Змішана республіканська форма державного правління.
Змішана республіканська форма правління (змішана республіка) характеризується поєднанням елементів президентської і парламентарної республік. Основними ознаками змішаної республіки є: - об

Поняття суперпрез, монократичної, та ряд респ
Суперпрезидентська республіка характеризується домінуванням президента в системі організації державної влади. В суперпрезидентській республіці відсутній баланс гілок влади, повнова

Поняття суперпрез, монократичної, та ряд респ
Суперпрезидентська республіка характеризується домінуванням президента в системі організації державної влади. В суперпрезидентській республіці відсутній баланс гілок влади, повнова

Основні форми державного устрою.
Форма державного устрою — це спосіб територіальної організації держави, що визначається принципами взаємо­відносин держави як цілого і її тери­торіальних складових. форма державного устрою

Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю
харак­терні ознаки: 1. Територія федеративної держави в політико-адміністративному плані не є єдиним цілим. Вона складається з територій суб'єктів федерації. Суб'єкти феде

Конфедерація — це форма союзу держав, за якої держави зберігають свій суверенітет у повному обсязі
1) конфедерація утво­рюється на основі відповідних договорів; 2) суб'єкти конфедерації мають право вільного виходу з неї; 3) суверені­тет у конфедерації належить державам, які вхо

Унітаризм як форма державного устрою.
Унітарною (франц. unitaire — єдиний, від лат. unitas — єдність) є така держава, територія якої складається з адміністративних або політико-адміністративних одиниць. Політи

Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю
харак­терні ознаки: 7. Територія федеративної держави в політико-адміністративному плані не є єдиним цілим. Вона складається з територій суб'єктів федерації. Суб'єкти феде

Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю
харак­терні ознаки: 7. Територія федеративної держави в політико-адміністративному плані не є єдиним цілим. Вона складається з територій суб'єктів федерації. Суб'єкти феде

Конфедерація — це форма союзу держав, за якої держави зберігають свій суверенітет у повному обсязі
1) конфедерація утво­рюється на основі відповідних договорів; 2) суб'єкти конфедерації мають право вільного виходу з неї; 3) суверені­тет у конфедерації належить державам, які вхо

Політичний режим як форма держави та його основні ознаки.
Політичний режим — це система методів і засобів здійснення політичної влади в державі. На відміну від державного режиму, який характеризує здійснення тільки державної влади, політ

Особливості різних типів політичних режимів.
За відмінностями між цими ознаками розрізняються різні типи політичних режимів. Найпоширенішим є поділ політичних режимів на демократичні (парламентаризм; президенціалізм) й недемократичні. Останні

Особливості конституційного статусу глав держави.
Глава держави — це конституційний орган і водночас вища посадова особа держави, яка вважається верховним представником держави і, як правило, носієм виконавчої влади. У мона

Конституційний статус глави держави у країнах з монархічною формою правління
Монарх є одноособовим главою держави, який отримує владу в порядку престолонаслідування і здійснює її за влас­ним правом довічно. Монарх вважається джерелом усієї державної вла

Основні системи престолонаслідування
ПРЕСТОЛОНАСЛІДУВАННЯ - пе­рехід влади монарха від одного пред­ставника правлячої династії до ін­шого у встановленому законом по­рядку. П. є одним із найважливіших елементів монархічної системи прав

Порядок заміщення поста глави держави.
Як уже зазначалось, влада монарха юридично не походить ні від народу, ні від якого-небудь іншого державного і органу. Вона є спадковою — переходить від одного представника п

Особливості конституційного статусу президента в парламентарній республіці
Конституційний статус глави держа­ви — це встановлена нормами консти­туції сукупність його функцій, повноважень і форм відповідальності. Незалежно від форми державного правління, формальних і реаль

Конституційний статус президента у республіці змішаного типу
Конституційний статус глави держа­ви — це встановлена нормами консти­туції сукупність його функцій, повноважень і форм відповідальності. Незалежно від форми державного правління, формальних і реаль

Порядок формування парламентів
ФОРМУВАННЯ ПАРЛАМЕНТУ - заміщення мандатів у парламенті (па­латі). Порядок Ф. п. значною мірою залежить від його структури. Одно­палатні парламенти і нижні палати двопалатних парламентів майже завж

Структура парламентів та їх палат
Способи формування парламентів, основні елементи їх струк­тури, порядок прийняття законів встановлюються конституціями. Внутрішня організація і порядок діяльності парламентів доклад­но визначаються

Назва парламентів, їх кількісний склад та строки повноважень
Парламент (від фр. parler — говорити) — це представниць­кий орган законодавчої влади держави. У деяких державах пред­ставницькі

Комісії ( комітети) як елементи структури парламентів.
Парламентські комітети є найважливішими елементами структури парламенту. Їх основною функцією є попередній роз­гляд законопроектів та проектів інших актів, що приймаються парламент

Парламентські фракції, їх формування та внутрішня організація.
Парламентська (депутатська) фракція — це об'єднання парла­ментаріїв на основі їхньої партійної належності. Парламентські фракції зазвичай формуються із членів однієї політичної партії, представлено

Компетенція парламентів
Компетенція парламенту — це сукуп­ність юридично встановлених функцій і повноважень парламенту, що визна­чають його місце в системі державних органів. Іноді до компетенції парл

Парламентський контроль за діяльністю уряду
ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ КОНТ­РОЛЬ — контроль парламенту за діяльністю державних органів, уста­нов і посадових осіб. П. к. є однією із найважливіших функцій парла­менту. Функція контролю та зумов­лені нею по

Конституційні принципи правового статусу парламентарів
Загальна назва особи, яка на тій чи тій підставі є членом парламенту, — «пар­ламентарій». Підставами членства у парламенті можуть бути обрання, призначення, обіймання певної пос

Парламентський індемнітет та імунітет
Загальна назва особи, яка на тій чи тій підставі є членом парламенту, — «пар­ламентарій». Підставами членства у парламенті можуть бути обрання, призначення, обіймання певної пос

Права та обов’язки депутата парламенту і підстави припинення його повноважень
Складовими правового статусу парламентаріїв є їхні права та обов'язки, що у загальному вигляді визначаються в конституціях і конкретизуються у законах про статус парламентар

Основні стадії законодавчого процесу в парламенті.
Головною функцією парламентів є законотворчість. Порядок діяльності парламенту та інших суб'єктів влади зі створення за­кону і введення його в дію називається законодавчим процесом.

Промульгація як стадія законодавчого процесу
Головною функцією парламентів є законотворчість. Порядок діяльності парламенту та інших суб'єктів влади зі створення за­кону і введення його в дію називається законодавчим процесом.

Особливості Законодавчого процесу в умовах двопалатної системи
В умовах двопалатних парламентів законодавчі функції розподілені не лише між парламентом, виконавчими та багатьма іншими орґанами влади, але й між двома палатами. У деяких двопалатних парламентах о

Парламенти і бюджет.
Основний зміст фінансової функції парламенту становить затвердження державного бюджету та контроль його виконання. Бюджет завжди розглядається і затверджується у парламенті. У більшості країн парла

Поняття виконавчої влади та її суб’єктів
За своєю сутністю виконавча влада є сукупністю повноважень з управлін­ня державними справами. Конституційно-правовий інститут виконавчої влади становить сукупність норм, що

Конституційний статус уряду
Віднесеність компетенції уряду до сфери виконавчої влади і визначення його як вищого колегіального органу виконавчої влади є найважливішими характеристиками конституційного статусу уряду

Структура урядів.
До складу уряду входять глава і члени уряду, якими є заступники глави уряду, міністри, державні секретарі, іноді — керівники державних комітетів і служб та деякі інші посадові особи, які за правови

Політична відповідальність уряду
Від способу формування уряду залежать його підзвітність і політична відповідальність. Політична відповідальність уряду — Це конституційно-правова відповідальність уряду та й

Компетенція урядів
Компетенція — це сукупність встановлених функцій і повноважень органу державної влади, органу місцевого само­врядування або посадової особи щодо предметів їхнього відання.

Сутність і функції судової влади.
Згідно з теорією поділу влади судова влада є однією з трьох самостійних і не­залежних гілок державної влади поряд із законодавчою і виконавчою владою. За своєю сутністю судова влада є су

Система судової влади
Конституційно-правовий інститут су­дової влади становить сукупність норм, що визначають систему і статус суб'єктів правосуддя. Систему судової влади складає сукупність орган

Формування суддівського корпусу та конституційні принципи статусу суддів.
ФОРМУВАННЯ СУДДІВСЬКОГО КОРПУСУ — заміщення посад суд­дів. Є два основні способи Ф. с. к. — призначення і вибори. У більшості країн світу судді на посаду призна­чаються. У багатьох країнах повно­ва

Конституційні принципи організації судової влади
До основних принципів організації судової влади (судоустрою), крім тих, що стосуються побудови судової системи, належать: здійснення правосуддя виключно судами; здійснення правосуддя тільк

Конституційні принципи функціонування судової влади
Основними конституційно-правовими принципами функціонування судової влади є принципи судочинства. Основні засади судочинства: 1) за­конність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед зако­

Поняття конституційного контролю та системи його органів
Невід’ємною складовою конституційно-правової системи кожної країни є конституційний контроль. Конституційний контроль — це перевірка на відповідальність конституції актів і дій органів п

Основні моделі організації судового конституційного контролю
Невід’ємною складовою конституційно-правової системи кожної країни є конституційний контроль. Конституційний контроль — це перевірка на відповідальність конституції актів і дій органів п

Повноваження органів судового конституційного контролю
Невід’ємною складовою конституційно-правової системи кожної країни є конституційний контроль. Конституційний контроль — це перевірка на відповідальність конституції актів і дій органів п

Класифікація форм судового конституційного контролю
Невід’ємною складовою конституційно-правової системи кожної країни є конституційний контроль. Конституційний контроль — це перевірка на відповідальність конституції актів і дій органів п

Поняття місцевого управління та самоврядування
Місцеве самоврядування - самостійна діяльність населення ад­міністративно-територіальної одини­ці з вирішення питань місцевого зна­чення. М. с. здійснюється у формах безпосередньої (місцевий рефере

Основні системи організації публічної влади на місцях
Влада на місцях –це влада, яку здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що діють в адміністративно-територіальних одиницях держави. Адміністрат

Сутність і функції політичних партії.
Політичні партії є об'єктом вивчення передусім політичної науки. У політології є окрема галузь наукового знання — теорія політичних партій (партологія), що спеціально займається до­слідженням політ

Основні типи сучасних партійних систем
Партійна система - сукуп­ність діючих у країні політичних пар­тій та відносин між ними, що скла­даються в боротьбі за державну вла­ду та у процесі її здійснення. У країнах сучасног

Нституціоналізація політичних партій у конституційному праві
Як організації, що виконують у суспільстві низку функцій зі здійснення публічної (політичної) влади, партії є політичними інститутами. Водночас тією мірою, якою організація і діяль­ність партій рег

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги