рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Основні стадії законодавчого процесу в парламенті.

Основні стадії законодавчого процесу в парламенті. - раздел Право, Особливості КП як галузі права. Конституційне та державне право Головною Функцією Парламентів Є Законотворчість. Порядок Діяльності Парламент...

Головною функцією парламентів є законотворчість. Порядок діяльності парламенту та інших суб'єктів влади зі створення за­кону і введення його в дію називається законодавчим процесом. Основні засади законодавчого процесу — його суб'єктів, умови прийняття закону, порядок введення його в дію — визначають­ся конституціями. Порядок розгляду законопроектів парламен­том докладно регулюється його регламентом. Законодавчий про­цес включає кілька основних стадій: внесення законопроекту до парламенту (законодавча ініціатива); обговорення законопроекту в парламенті (парламентські читання); прийняття закону парла­ментом; підписання та оприлюднення прийнятого парламентом закону главою держави (промульгація). Початковою стадією законодавчого процесу є законодавча ініціатива — офіційне внесення законопроекту до парламенту з метою його розгляду і прийняття як закону. Офіційність внесення законопроекту означає, що це робить уповноважений суб'єкт. Правовнесення законопроекту називається правом законодавчої ініціативи. Запропонувати парламенту проект якого-небудь закону може кожний громадянин, однак парламент не зобов'язаний його розглядати. Внесення законопроекту суб'єктом права законодавчої ініціативи зобов'язує парламент його розглянути у встановленому законом порядку. Суб'єктами права законодавчої ініціативи можуть бути: окре­мі парламентарії; групи парламентаріїв; постійні парламентські комітети (комісії); парламентські фракції; палата парламенту (у двопалатних парламентах); глава держави; уряд; представ­ницькі органи суб'єктів федерації, автономних утворень, місцево­го самоврядування; вищі суди; громадські організації; група (пев­не число) виборців та ін. Залежно від суб'єкта законодавчої іні­ціативи розрізняють парламентську, президентську, королівську, урядову, судову, народну і спеціальну законодавчу ініціативу. Коло суб'єктів права законодавчої ініціативи залежить переду­сім від форми державного правління. У країнах з парламентарни­ми формами правління суб'єктами права законодавчої ініціативи є, як правило, тільки окремі парламентарії та уряд. У країнах зі змі­шаною республіканською формою правління це право належить також президенту. У президентських республіках класичного типу суб'єктами права законодавчої ініціативи визнаються тільки окре­мі парламентарії. У деяких президентських республіках суб'єктами права законодавчої ініціативи є також президент і уряд. За найширшого кола суб'єктів права законодавчої ініціативи майже в усіх країнах це право практично зосереджено в руках уряду та його глави. Вважається закономірністю те, що парла­мент завжди працює відповідно до законодавчої програми уря­ду. Урядові законопроекти можуть бути внесені безпосередньо прем'єр-міністром чи окремими міністрами-депутатами або через депутатів — представників парламентської більшості, на яку спи­рається уряд. Наділення президента правом законодавчої ініціа­тиви означає зміщення на його користь повноважень зі здійснен­ня державної влади в системі поділу і розподілу влади за рахунок уряду — порівняно з тим, як це відбувається у парламентарних і президентських республіках. Законодавча ініціатива зумовлює обов'язок парламенту розглянути внесений законопроект на своєму засіданні, але не зобов'язує прийняти його як закон. Внесений до парламенту суб'єктом пра­ва законодавчої ініціативи законопро­ект реєструється в парламенті і з часом виноситься на його пленарне засідан­ня. Черговість розгляду законопроектів на пленарних засіданнях залежить від часу їх надходження, характеру законопроектів, суб'єктів їх внесення, не в останню чер­гу — від ставлення до них голови парламенту, який може сприяти прискореному розгляду законопроекту або гальмувати його. Зазвичай перевага віддається законопроектам, внесеним прези­дентом і главою уряду, причому в багатьох країнах вони мають право вимагати від парламенту першочергового розгляду тога чи того законопроекту, а конституції встановлюють конкретний строк, протягом якого парламент повинен розглянути такий законопро­ект. Внесення законопроекту до порядку денного конкретного за­сідання здійснюється зазвичай за рішенням парламенту, іноді — за рішенням зборів керівників парламентських фракцій. Обговорення законопроекту на пленарному засіданні парла­менту називається читанням. Зазвичай законопроект розглядається у трьох читаннях. Сенс першого читання законо­проекту полягає в тому, щоб вирішити, чи потрібний такий закон взагалі. Для цього парламентарії заслуховують доповідь ініціато­ра законопроекту і думку щодо нього відповідного профільного комітету парламенту. Обговорюючи законопроект, парламентарії визначаються у тому, чи є з предмета законопроекту прогалина в законодавстві, з'ясовують, чи вирішить майбутній закон наяв­ну проблему. Дебати щодо змісту законопроекту на стадії першого читання у багатьох країнах не проводяться. За результатами го­лосування по законопроекту він або відхиляється, або передаєть­ся на доопрацювання з повторним винесенням на перше читання, або приймається за основу і передається до постійного комітету за профілем законопроекту з дорученням підготувати його на друге читання. На стадії першого читання знімаються з розгляду багато законопроектів, ініційованих окремими парламентаріями і не під­триманих їх більшістю. До прийняття у першому читанні ініціатор законопроекту зазвичай може в будь-який час його відкликати. Друге читання передбачає докладне обговорення змісту зако­нопроекту. На стадії другого читання обговорюються і голосуються кожна стаття законопроекту, а також поправки парламентаріїв до нього. Поправки подаються до комітету у письмовому вигляді заздалегідь. Поправки до законопроектів, внесених президентом і урядом, вносяться тільки за їх згодою. Обговорення законопроектів на пленарному засіданні буває двох видів: вільним і фракційним. Вільне обговорення передбачає, що виступати може кожний парламентарій і що він, висловлюючи своє ставлення до законопроекту, не зв'язаний партійною дисци­пліною і позицією парламентської фракції з цього питання. До віль­ного обговорення законопроектів у сучасних парламентах вдають­ся рідко. Зазвичай обговорення законопроектів буває фракційним, коли від імені фракції виступає її керівник або інша уповноважена фракцією особа. Рішення про це приймається на засіданні фрак­ції заздалегідь, як і рішення про принципове ставлення до законо­проекту. Представник фракції дає оцінку законопроекту, вносить пропозицію про його прийняття, відхилення, зміну чи доповне­ння. За системи фракційного примусу члени фракції зобов'язані виступати і голосувати за рішенням партійного керівництва, рід­ше — за рішенням, ухваленим на зборах фракції. За результатами другого читання парламент може повернути законопроект до ко­мітету для доопрацювання і повторного подання на друге читання. Якщо парламент схвалює законопроект у другому читанні, то він повертається до комітету для редакційного опрацювання. При третьому читанні законопроект ще раз обговорюється і голосується постатейно без принципових змін. На цій стадії вно­сяться переважно редакційні поправки. За результатами третього читання законопроект також може бути повернений до профіль­ного комітету для доопрацювання з наступним його поданням на повторне третє читання. По закінченні обговорення і голосування законопроекту у третьому читанні він виноситься на голосування в цілому. Якщо при голосуванні законопроект підтримає консти­туційно визначена більшість парламентаріїв, він вважається при­йнятим або схваленим парламентом. Після прийняття законопро­екту в цілому він підписується головою парламенту і як закон (у деяких країнах — як законопроект) подається главі держави для підписання та оприлюднення, а за двопалатного парламенту — як законопроект передається до іншої палати. Наведений порядок розгляду і прийняття законопроектів пар­ламентом є загальним. Практично в кожній країні він має свої особливості. Промульгація (від лат.оголошення, оприлюднення) — це під­писання і оприлюднення главою дер­жави офіційного тексту прийнятого Парламентом закону, в результаті чого він набирав чинності. Промульгація є завершальною стадією за­конодавчого процесу і включає кілька елементів: засвідчення за­кону і того факту, що він прийнятий за встановленою процедурою; підписання закону; розпорядження про опублікування закону та Його виконання. Іноді промульгація розуміється вужче — тільки як розпорядження глави держави про опублікування закону. Згідно з конституцією главі держави зазвичай надається певний строк, протягом якого Вінповинен або підписати закон, або, якщо це передбаченоконституцією, повернути його зі своїми зауваженнями і пропозиціями до парламенту для повторного розгляду (накласти вето). Оприлюднення закону, тобто доведення його до загального ві­дома, здійснюється шляхом опублікування тексту закону у спе­ціальних офіційних друкованих виданнях. З офіційним опублікуванням закону пов'язане набрання ним чинності, тобто початок його дії. Час набрання чинності може бути обумовлений або загальним правилом, встановленим конституці­єю чи законом, або у зв'язку із набранням чинності конкретного закону. В останньому випадку він зазначається в самому законі. Закони набирають чинності з моменту їх опублікування або через деякий час після цього. З моменту опублікування набирають чин­ності зазвичай такі закони, які звернені до державних органів і не стосуються прав, свобод, обов'язків, відповідальності, інтересів людини і громадянина. Для набрання чинності іншими законами зазвичай встановлюється певний період після їх опублікування. У тексті самого закону може бути встановлений і триваліший строк набрання ним чинності.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Особливості КП як галузі права. Конституційне та державне право

Конституція головне джерело конституційного права... Класифікація За формою Неписаиі... За типом політичного режиму...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Основні стадії законодавчого процесу в парламенті.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Особливості КП як галузі права. Конституційне та державне право.
Конституційне право розглядається у трьох аспектах: як га­лузь права, як наука і як навчальна дисципліна. Як галузь пра­ва воно є системою юридичних норм, що регулюють певний вид суспільних відноси

Предмет і методи науки КП.
Конституційне право як складова пра­вової системи держави є об'єктом до­слідження спеціальної юридичної на­уки, яка називається наукою консти­туційного права. Ця наука досліджує конкретний зміст як

Система конституційного права
Систему галузі конституційного права складають конституційні принципи, конституційно-правові нор­ми і конституційно-правові інститути. Конституційні принципи — це закрі­плен

Система конституційного права
Систему галузі конституційного права складають конституційні принципи, конституційно-правові нор­ми і конституційно-правові інститути. Конституційні принципи — це закрі­плен

Види джерел конституційного права.
Джерела конституційного права – форми закріплення і зовнішнього вияву норм конституційного права . Джерела конституційного права розрізняються залежно від мо

Сутність і поняття конституції
Головним джерелом конституційного права в більшості країн є конституція В основі державного правління і наявності конституційного права лежить ідея конституціоналізму – це ідея держ правління, що ґ

Спільні риси конституцій та особливості їх прояву в різних країнах.
За того, що конституції закріплюють засади організації суспільного життя, визначають організацію і функціону­вання державної влади та основи вза­ємовідносин держави і особи вони ма­ють низку інших

За формою
-писані. Конституція - єдиний акт або система із кількох актів. Як єдиний акт, конят є певним чином кодифікованим збірником норм, що має назву, чітку структуру, приймається у встановленому порядку,

За способом внесення змін і доповнень
-жорсткі. жорсткі конституції змінюються і доповнюються в особливому порядку, складнішому, ніж звичай­на законодавча процедура. порядок зміни і доповнення конститу­ції встановлюєть

Структура конституцій.
Писані конс у форм єдиного акта мають більш-менш однакову структуру, основними елементами якої є преамбула, основна частина, прикінцеві і перехідні положення. Преамбула ( від. Лат. Preambu

Основні способи прийняття конституцій
  конституції при­ймаються і змінюються в особливому порядку, більш складному, ніж звичай­на законодавча процедура. Політична практика напрацювала низку способів прийняття конституцій

Порядок внесення змін і доповнень до конституцій.
За способом внесення змін і доповнень конституції поділяються на жорсткі, гнучкі і змішані. Жорсткіконституції змінюються і доповнюються в особливому порядку, складнішому, ніж звич

Суверенітет як принцип конституційної теорії та практики.
Суверенітет (фр. souveraineté -самостійність, верховна влада) — верховенство і незалежність полі­тичної влади. Розрізняють кілька видів С: С. державний — верховен­ство влади держави на її те

Конституційно-правові засоби безпосередньої реалізації народного суверенітету.
Народний суверенітет – це повновладдя народу, верховенство його влади в держ. Принцип народного суверенітету означає визнання народу єдиним джерелом і верховним носієм влади в держ. Консти

Референдум як засіб прямої демократії та його різновиди.
Референдум — це всенародне волевиявлення з важливого державного або суспільного питання. Інститут референдуму від початку його виникнення сприймався як найважливіший засіб безпосередньої д

Вибори як форма реалізації народного суверенітету.
У науці конституційного права під виборами розуміється спосіб формування шляхом голосування органів державної влади та органів місцевого самоврядування. За допомогою виборів народ

Основні типи сучасних виборчих систем.
Порядок організації підготовки і проведення виборів, значною мірою — їх результати залежать від того, якою є виборча система. Виборча система — це встановлений законодавством спосіб голосування, ви

Стадії виборчого процесу.
Виборчий процес — це законодавчо встановлений порядок організації підготовки і проведення виборів. Виборчий процесс є функціональним аспектом виборчої системи складається з наступних етапів (стадій

Виборчі комісії бувають
- постійними і - тимчасо­вими (створюються лише на час виборів). У багатьох країнах (Великобританії, Італії, Франції та ін.) роль центральної виборчої комісії виконує міністерство

Конституційні принципи демократії.
У буквальному розумінні демократія ( гр. народ і влада) означає «народовладдя». У цьому полягає сутність демократії. Поняття демократії в суспільних науках визначається по-різному. У науці конститу

Економічні і соціальні відносини як суб’єкти конституційного регулювання.
Основний зміст економічного життя суспільства становлять багатоманітні економічні відносини — суспільні від­носини, що складаються з приводу власності на засоби виробництва,

Конституційні засади духовного життя суспільства
Основний зміст духовного життя суспільства становлять соціокультурні відносини. Соціокультурні (духовно-культурні) відно­сини — це суспільні відносин

Поняття і принципи конституційного статусу особи.
Правовий статус (від лат. status - ста­новище) - це встановлена нормами права сукyпність прав, обов'язків і від­повідальності його суб'єктів - грома­дян, організацій, установ тощо. Щодо правового с

Сутність громадянства. Громадянство і підданство.
Зrідно з ідеєю rромадянства вільні і рівні в правах люди не пе­ребувають у феодальній залежності від держави, а є їі партнерами Держава і громадлни зв' язані взаємними зобов' язаннями. Відповідно г

Способи набуття громадянства.
За звичайних умов громадянство набувається одним із ДВОХ ОСНОВНИХ способів - в порядку філіації і шляхом натуралізації. Філіація (від лат. filius - син) - це набуття громадянства за на­род

Подвійне громадянство і без громадянство.
Подвійне громадянство – це перебування особи одночасно в грома­дянстві двох держав, таку особу ще називають біпатритом, біполідом, . Б. найчастіше є резуль­татом неоднакового вирішення за­конодавст

Конституційні права і свободи особи та їх класифікація.
Інститут прав і свобод особи є одним із двох головних інститутів загального інституту конституційного статусу осо­би поряд з інститутом громадянства. Право є системою встановлених{ або санкціонован

Особисті права і свободи.
Особисті права і свободи - це сукупність прав і свобод, що належать людині від народження і не залежать від її громадянства. Особисті права і сво­боди називають також громадянським

Економічні та соціально-економічні права і свободи особи.
Економічні права і свободи - це су­купність конституційних прав і свобод, що визначають юридичні можливості людини в економічній сфері суспільного життя. Економічні права і свободи покликані гарант

Соціальні права і свободи особи
Соціальні права і свободи — це сукупність конституційних прав і свобод, що визначають юридичні можливості людини претендувати на отримання від держави за певних умов матеріальних благ. За своєю сут

Політичні права і свободи особи.
  Політичні права і свободи –це сукупність конституційних прав і свобод, що визначають юр можливості громадян брати участь у громадському і політичному житі держави .

Конституційні обов`язки особи
На відміну від прав і свобод обов'язкам особи в конституціях приділяється значно менше уваги. У теорії і практиці конституціоналізму ставлення до конституційних обов'язків та їх взаємозв'я

Види гарантій конституційних прав і свобод.
Гарантії конституційних прав і свобод — це чинники, що забезпечують реальне здійснення в країні конституційно проголошених прав і свобод людини і громадянина. Навіть найдокладніше закріплен

Поняття форми держави та його використання у конституційному праві.
форма держави –сукупність загальних ознак держави, зумовлена інституціональними, територіальними і функціональними способами організації влади. Інституціональними способам

Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю.
Федеративна форма закріплюється в конституції через 3 ознаки: 1. використання терміну «федеративна», «союзна» 2. перерахування в конституції усіх суб’єктів федерації 3. р

Особливості основних форм державного правління.
Форма державного правління — це спосіб організації державної влади, зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів держави— глави держави, парламенту, уряду. Визначальною ознакою ф

Монархія як форма державного правління та її різновиди.
Монархія (гр. monarchia — єдиновладдя, від monos — один і arche — влада) — це форма державного правління, за якої главою держави є монарх, що отримує владу в порядку престолонаслідування і здійснює

Парламентарна республіка як форма державного правління.
Парламентарна республіка характеризується формальним верховенством парламенту в системі організації державної влади Основними ознаками парламентарної республіки є: 1. обр

Президентська республіка як форма державного правління.
Президентська республіка характеризується тим, що обраний на загальних виборах президент юридично і фактично є главою держави і главою виконавчої влади. Основними ознаками президентської республіки

Змішана республіканська форма державного правління.
Змішана республіканська форма правління (змішана республіка) характеризується поєднанням елементів президентської і парламентарної республік. Основними ознаками змішаної республіки є: - об

Поняття суперпрез, монократичної, та ряд респ
Суперпрезидентська республіка характеризується домінуванням президента в системі організації державної влади. В суперпрезидентській республіці відсутній баланс гілок влади, повнова

Поняття суперпрез, монократичної, та ряд респ
Суперпрезидентська республіка характеризується домінуванням президента в системі організації державної влади. В суперпрезидентській республіці відсутній баланс гілок влади, повнова

Основні форми державного устрою.
Форма державного устрою — це спосіб територіальної організації держави, що визначається принципами взаємо­відносин держави як цілого і її тери­торіальних складових. форма державного устрою

Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю
харак­терні ознаки: 1. Територія федеративної держави в політико-адміністративному плані не є єдиним цілим. Вона складається з територій суб'єктів федерації. Суб'єкти феде

Конфедерація — це форма союзу держав, за якої держави зберігають свій суверенітет у повному обсязі
1) конфедерація утво­рюється на основі відповідних договорів; 2) суб'єкти конфедерації мають право вільного виходу з неї; 3) суверені­тет у конфедерації належить державам, які вхо

Унітаризм як форма державного устрою.
Унітарною (франц. unitaire — єдиний, від лат. unitas — єдність) є така держава, територія якої складається з адміністративних або політико-адміністративних одиниць. Політи

Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю
харак­терні ознаки: 7. Територія федеративної держави в політико-адміністративному плані не є єдиним цілим. Вона складається з територій суб'єктів федерації. Суб'єкти феде

Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю
харак­терні ознаки: 7. Територія федеративної держави в політико-адміністративному плані не є єдиним цілим. Вона складається з територій суб'єктів федерації. Суб'єкти феде

Конфедерація — це форма союзу держав, за якої держави зберігають свій суверенітет у повному обсязі
1) конфедерація утво­рюється на основі відповідних договорів; 2) суб'єкти конфедерації мають право вільного виходу з неї; 3) суверені­тет у конфедерації належить державам, які вхо

Політичний режим як форма держави та його основні ознаки.
Політичний режим — це система методів і засобів здійснення політичної влади в державі. На відміну від державного режиму, який характеризує здійснення тільки державної влади, політ

Особливості різних типів політичних режимів.
За відмінностями між цими ознаками розрізняються різні типи політичних режимів. Найпоширенішим є поділ політичних режимів на демократичні (парламентаризм; президенціалізм) й недемократичні. Останні

Особливості конституційного статусу глав держави.
Глава держави — це конституційний орган і водночас вища посадова особа держави, яка вважається верховним представником держави і, як правило, носієм виконавчої влади. У мона

Конституційний статус глави держави у країнах з монархічною формою правління
Монарх є одноособовим главою держави, який отримує владу в порядку престолонаслідування і здійснює її за влас­ним правом довічно. Монарх вважається джерелом усієї державної вла

Основні системи престолонаслідування
ПРЕСТОЛОНАСЛІДУВАННЯ - пе­рехід влади монарха від одного пред­ставника правлячої династії до ін­шого у встановленому законом по­рядку. П. є одним із найважливіших елементів монархічної системи прав

Порядок заміщення поста глави держави.
Як уже зазначалось, влада монарха юридично не походить ні від народу, ні від якого-небудь іншого державного і органу. Вона є спадковою — переходить від одного представника п

Особливості конституційного статусу президента в парламентарній республіці
Конституційний статус глави держа­ви — це встановлена нормами консти­туції сукупність його функцій, повноважень і форм відповідальності. Незалежно від форми державного правління, формальних і реаль

Конституційний статус президента у республіці змішаного типу
Конституційний статус глави держа­ви — це встановлена нормами консти­туції сукупність його функцій, повноважень і форм відповідальності. Незалежно від форми державного правління, формальних і реаль

Поняття парламенту та парламентаризму.
За своєю сутністю законодавча влада є сукупністю повноважень із видання законів. Це загальне визначення зако­нодавчої влади потребує конкретизації через з'ясування поняття з

Порядок формування парламентів
ФОРМУВАННЯ ПАРЛАМЕНТУ - заміщення мандатів у парламенті (па­латі). Порядок Ф. п. значною мірою залежить від його структури. Одно­палатні парламенти і нижні палати двопалатних парламентів майже завж

Структура парламентів та їх палат
Способи формування парламентів, основні елементи їх струк­тури, порядок прийняття законів встановлюються конституціями. Внутрішня організація і порядок діяльності парламентів доклад­но визначаються

Назва парламентів, їх кількісний склад та строки повноважень
Парламент (від фр. parler — говорити) — це представниць­кий орган законодавчої влади держави. У деяких державах пред­ставницькі

Комісії ( комітети) як елементи структури парламентів.
Парламентські комітети є найважливішими елементами структури парламенту. Їх основною функцією є попередній роз­гляд законопроектів та проектів інших актів, що приймаються парламент

Парламентські фракції, їх формування та внутрішня організація.
Парламентська (депутатська) фракція — це об'єднання парла­ментаріїв на основі їхньої партійної належності. Парламентські фракції зазвичай формуються із членів однієї політичної партії, представлено

Компетенція парламентів
Компетенція парламенту — це сукуп­ність юридично встановлених функцій і повноважень парламенту, що визна­чають його місце в системі державних органів. Іноді до компетенції парл

Парламентський контроль за діяльністю уряду
ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ КОНТ­РОЛЬ — контроль парламенту за діяльністю державних органів, уста­нов і посадових осіб. П. к. є однією із найважливіших функцій парла­менту. Функція контролю та зумов­лені нею по

Конституційні принципи правового статусу парламентарів
Загальна назва особи, яка на тій чи тій підставі є членом парламенту, — «пар­ламентарій». Підставами членства у парламенті можуть бути обрання, призначення, обіймання певної пос

Парламентський індемнітет та імунітет
Загальна назва особи, яка на тій чи тій підставі є членом парламенту, — «пар­ламентарій». Підставами членства у парламенті можуть бути обрання, призначення, обіймання певної пос

Права та обов’язки депутата парламенту і підстави припинення його повноважень
Складовими правового статусу парламентаріїв є їхні права та обов'язки, що у загальному вигляді визначаються в конституціях і конкретизуються у законах про статус парламентар

Промульгація як стадія законодавчого процесу
Головною функцією парламентів є законотворчість. Порядок діяльності парламенту та інших суб'єктів влади зі створення за­кону і введення його в дію називається законодавчим процесом.

Особливості Законодавчого процесу в умовах двопалатної системи
В умовах двопалатних парламентів законодавчі функції розподілені не лише між парламентом, виконавчими та багатьма іншими орґанами влади, але й між двома палатами. У деяких двопалатних парламентах о

Парламенти і бюджет.
Основний зміст фінансової функції парламенту становить затвердження державного бюджету та контроль його виконання. Бюджет завжди розглядається і затверджується у парламенті. У більшості країн парла

Поняття виконавчої влади та її суб’єктів
За своєю сутністю виконавча влада є сукупністю повноважень з управлін­ня державними справами. Конституційно-правовий інститут виконавчої влади становить сукупність норм, що

Конституційний статус уряду
Віднесеність компетенції уряду до сфери виконавчої влади і визначення його як вищого колегіального органу виконавчої влади є найважливішими характеристиками конституційного статусу уряду

Структура урядів.
До складу уряду входять глава і члени уряду, якими є заступники глави уряду, міністри, державні секретарі, іноді — керівники державних комітетів і служб та деякі інші посадові особи, які за правови

Політична відповідальність уряду
Від способу формування уряду залежать його підзвітність і політична відповідальність. Політична відповідальність уряду — Це конституційно-правова відповідальність уряду та й

Компетенція урядів
Компетенція — це сукупність встановлених функцій і повноважень органу державної влади, органу місцевого само­врядування або посадової особи щодо предметів їхнього відання.

Сутність і функції судової влади.
Згідно з теорією поділу влади судова влада є однією з трьох самостійних і не­залежних гілок державної влади поряд із законодавчою і виконавчою владою. За своєю сутністю судова влада є су

Система судової влади
Конституційно-правовий інститут су­дової влади становить сукупність норм, що визначають систему і статус суб'єктів правосуддя. Систему судової влади складає сукупність орган

Формування суддівського корпусу та конституційні принципи статусу суддів.
ФОРМУВАННЯ СУДДІВСЬКОГО КОРПУСУ — заміщення посад суд­дів. Є два основні способи Ф. с. к. — призначення і вибори. У більшості країн світу судді на посаду призна­чаються. У багатьох країнах повно­ва

Конституційні принципи організації судової влади
До основних принципів організації судової влади (судоустрою), крім тих, що стосуються побудови судової системи, належать: здійснення правосуддя виключно судами; здійснення правосуддя тільк

Конституційні принципи функціонування судової влади
Основними конституційно-правовими принципами функціонування судової влади є принципи судочинства. Основні засади судочинства: 1) за­конність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед зако­

Поняття конституційного контролю та системи його органів
Невід’ємною складовою конституційно-правової системи кожної країни є конституційний контроль. Конституційний контроль — це перевірка на відповідальність конституції актів і дій органів п

Основні моделі організації судового конституційного контролю
Невід’ємною складовою конституційно-правової системи кожної країни є конституційний контроль. Конституційний контроль — це перевірка на відповідальність конституції актів і дій органів п

Повноваження органів судового конституційного контролю
Невід’ємною складовою конституційно-правової системи кожної країни є конституційний контроль. Конституційний контроль — це перевірка на відповідальність конституції актів і дій органів п

Класифікація форм судового конституційного контролю
Невід’ємною складовою конституційно-правової системи кожної країни є конституційний контроль. Конституційний контроль — це перевірка на відповідальність конституції актів і дій органів п

Поняття місцевого управління та самоврядування
Місцеве самоврядування - самостійна діяльність населення ад­міністративно-територіальної одини­ці з вирішення питань місцевого зна­чення. М. с. здійснюється у формах безпосередньої (місцевий рефере

Основні системи організації публічної влади на місцях
Влада на місцях –це влада, яку здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що діють в адміністративно-територіальних одиницях держави. Адміністрат

Сутність і функції політичних партії.
Політичні партії є об'єктом вивчення передусім політичної науки. У політології є окрема галузь наукового знання — теорія політичних партій (партологія), що спеціально займається до­слідженням політ

Основні типи сучасних партійних систем
Партійна система - сукуп­ність діючих у країні політичних пар­тій та відносин між ними, що скла­даються в боротьбі за державну вла­ду та у процесі її здійснення. У країнах сучасног

Нституціоналізація політичних партій у конституційному праві
Як організації, що виконують у суспільстві низку функцій зі здійснення публічної (політичної) влади, партії є політичними інститутами. Водночас тією мірою, якою організація і діяль­ність партій рег

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги